лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 «Монополіст не є обличчям, що єдино визначає всі явища, що мають тут місце, але... він може в кожному даному випадку обрати собі, незалежно від всіх інших суб’єктів, що хазяйнують, керуючись винятково розуміннями своєї економічної вигоди, визначений образ дій; чи призначити відому кількість монопольного товару для продажу, чи установити цін, чи регулювати ціни, чи регулювати розміри збуту....Він вважає навіть за краще при відомих обставинах знищити частину монопольного блага, що знаходиться у нього » (с. 179 — 180).Саме тут вже вихідне положення про взаємну вигоду зникає. Менгер розрізняє споживчу і мінову цінність, «...у випадках, де в наявності є підстави до економічного обміну економічною цінністю буде мінова, а де їх немає такий буде споживча цінність» (с. 196):
Бем-Баверк визнає, що він розділяє точку зору Менгера і Візера. «Твори Менгера і Візера є самими головними..., багато ідей розвиваються мною в дійсній статті, належать вищевказаним авторам» (Австрійська школа політичної економії (с.258). Бем-Баверк підкреслює, що «вчення про цінність стоїть, так сказати в центрі політичної економії.., особливо великі питання про розподіл доходу, про земельну ренту, про заробітну плату і прибуток на капітал, мають свої опори в цьому вченні» (с. 252).
Недоліком теорії цінності і Менгера і Візера Бем-Баверк відносить ігнорування об’єктивної цінності.
«На нашу думку, обов’язок побудувати теорію наша наука несе лише стосовно суб’єктивної теорії цінності, з одного боку, і стосовно об’єктивної мінової цінності — з іншої» (с. 250). І «одна з найважливіших теоретичних задач політичної економії полягає в тому, щоб досліджувати умови обміну матеріальних благ, а стало бути і те, що ми називаємо об’єктивною міновою цінністю їх і виявити закони, що панують у цій області» (с. 250).
«Цінністю в суб’єктивному значенні ми називаємо те значення, яке має матеріальне благо чи сукупність відомого роду матеріальних благ для благополуччя суб’єкта...
Цінністю в об’єктивному значенні ми називаємо, навпроти, здатність речі давати який-небудь результат. Існує гранична цінність різних страв, удобрювальна цінність різних удобрювальних речовин, відносна цінність» (с. 248). Об’єктивна мінова цінність...«об’єктивне значення матеріальних благ у сфері обміну... даний будинок коштує 100 000 гульденів, даний кінь коштує 300 гульденів» (с. 248).
Розглядаючи потреби Бем-Баверк на перший план висуває: «І так ясно що при визначенні цінності матеріальних благ ми повинні брати за основу аж ніяк не шкалу видів потреб, а тільки шкалу конкретних потреб» (с. 272).
У межах даного виду потреб існують конкретні потреби. Голод — перша страва, друга, третя, четверта йде загасання потреби... поступово зменшуване до нуля значення (с. 273).
Закон величини цінності матеріальних благ: цінність речі вимірюється величиною граничної користі цієї речі (с. 279). Менгер формулює закон граничної користі лише в застосуванні до нормального випадку. Візер звернув увагу і на виняткові випадки, але впав в однобічність, прийнявши за підставу цінності працю і сполучені з працею незручності (с. 299) Головний внесок Бем-Баверка в економічну теорію — його дослідження категорії «капітал». Він розглядає її в історичному плані. До речі теорію капіталу Д. Рікардо він називає безбарвною. Він формулює один з важливих висновків характерних для корпоративних інвестицій — про залежність прибутку від тривалості виробничого процесу (с. 327 — 328). Епоха панування бірж знайшла своє відображення в Бем-Баверка в його поясненні ринкової ціни. На біржі мають місце постійні коливання цін.
У нього ринкова ціна — це ціна, за яку покупець лише сподівається придбати товар у майбутньому.
На споживчих ринках вона стійка. Ця стійкість і в «справедливій ціні». Якщо в початковий період індустріалізм) вона не піддалася різким стрімким коливанням, що знайшло своє відображення в концепції Сміта, Рікардо, Маркса. Необхідність пізнання нового механізму ціноутворення було не можливо уникнути і Бем-Баверк досліджує цей феномен. Вал «мінова цінність є щось відносне, рідкість (гранична корисність) є щось абсолютне (с. 101). Ставить запитання Менгеру: «Як ціни пристосовуються до граничної корисності». Вальрас у своїй теорії виводить ціну з рівноваги двох факторів: граничних витрат виробництва і граничної суспільної корисності, але Бем-Баверк у товарний обмін включає суб’єктивну оцінку грошей для покупців на рівнях їхньої заможності. Влучний висновок про роль суб’єктивної оцінки зводить нанівець теорію про граничну суспільну корисність.
Своєрідним завершувачем австрійської школи виступає Ф. Візер (1914). Візер ще ближче ніж К. Менгер до господарської практики кінця XIX ст. Він визначає сумарну корисність даної кількості благ за допомогою примноження граничної корисності на кількість однорідних благ.
Цікава спроба визначення співвідношення корисності з витратами, зробленими за допомогою даних засобів виробництва, коли береться найбільша корисність інших благ, що могли бути зроблені цими засобами виробництва, це вже початок концепції альтернативної вартості.
Візер родоначальник концепції зобов’язання, коли ціна залежить не від об’єктивності фактора, а від внесення в її оцінку суб’єктивного початку зобов’язання.
У когорті теоретиків граничної корисності є представник кембріджської школи — Джевонс.
Джевонс — «ціни продуктів прямо пропорційні витратам виробництва, праця впливає на кількість продуктів, ця кількість визначає ступінь корисності, що встановлює цінність або мінове відношення» (с. 105).
Одна з загадок кінця XIX століття. Чому практично одночасно австрійська, лозанська, кембріджська, австрійська школи й американський економіст Д. Б. Кларк створили новий напрямок в економічній теорії — граничну корисність як «основу цінності блага» продукту.
Кларк незалежно від Джевонса, Вальраса, Менгера дійде цього висновку. Джевонс, як і Вальрас, не знає Кларка, Менгера.
Але ці концепції мають єдину основу — корисність. Хоча мають різні вихідні шляхи і докази. Кларк виводить граничну корисність, відштовхуючись від розподілу, з посилки, що заробітна плата є вираженням граничної продуктивності праці, Менгер від суб’єктивної оцінки блага з погляду споживання, Джевонс — у зв’язку з тяжкістю праці, її змінами в зв’язку зі зростанням кількості упредметненої праці, у Вальраса вартість відбиває рівновагу між граничною суспільною корисністю даної кількості товарів і граничних суспільних витрат їхнього виробництва.
Всі автори мають на озброєнні той самий метод — емпіричний раціоналізм, як відображення того історичного факту, що в Європі і США затвердився індустріалізм, що формував нові традиції, звичаї в людині. Серед інститутів, підверглись деформації, необхідно виділити релігію. Протягом тривалого історичного шляху моральні цінності, сформульовані в заповідях християнства, іудаїзму й інших релігіях, відрізнялися стабільністю в більшості суспільств, незалежно від соціального статусу. Навіть криза християнства не торкнулась їх, а в протестантизмі підсилила їхнє значення. Але індустріальна технологічна революція вивела на арену громадського життя промислово-торгівельну, а потім фінансову буржуазію, послабила вплив релігії на стійкість моральних норм — міжособистісних і соціальних відносин. Роль шаленого егоїзму, як основної рушійної сили економічного розвитку, проповідувана «новими підприємцями» особливо рельєфно проявилася в епоху трансформації соціалістичних країн до ринкових відносин.
Змінилася роль родини. Якщо в селі в ремісничому господарстві, ремісничому виробництві родина виступала колективним виробником, то в умовах машинного виробництва робота здійснювалася поза будинком. Якщо раніше турбота про здоров’я, економічну стабільність, освіту, турбота про дітей і старих цілком лягали на родину, то в індустріальному суспільстві вона приймає форму соціального страхування і соціального забезпечення. Ця функція переходить до профспілок, благодійним фондам, асоціаціям, клубам. З’являються і функціонують соціальні інститути.
Поява машини, а потім і нові технологічні рішення типу конвеєра призвели до нової форми негативних сторін праці — монотонності.
На негативні сторони праці в умовах «машинізму» вказували ще соціалісти, той же Фур’є, Оуен, про це писав Сміт. Про те, як калічить людину фізично і професійно машинна праця написано чимало сторінок Енгельсом, а потім і Марксом На історичному відрізку, коли затверджується перевага машинного виробництва ці негативні сторони зросли за рахунок посилення монотонності праці. У шкалі граничної корисності вони займають особливе місце. У Госсена, Джевонса, Кларка вони виступають основою визначення цінності матеріальних благ.
У Госсена робота в перші моменти приносить задоволення а потім тяжкість, у Джевонса криві — спочатку тяжкість праці убуває, потім праця стає приємною, а потім тяжкість, що все підсилюється, у Кларка — тяжкість зростає із збільшенням тривалості праці. Можна представити їхньої концепції у виді таблиці:


Одиниці продукту

Корисність одиниці

Тяжкість праці

1

10

2

2

8

4

3

6

6

4

4

8

5

2

10

Ефективність як видно трохи знижується, досягаючи на певній стадії негативного результату. Але з позиції економічної теорії випливає висновок, що оскільки цінність матеріальних благ може визначатися працею чи корисністю, то теорії трудової вартості мають кілька варіантів, у їхньому числі і соціально-трудова — тяжкість праці. Варіант корисності австрійської школи: корисність останнього в ряді (Менгер), соціальна гранична корисність (Визер), субституційна гранична корисність (Бем-Баверк).
Напрошується певний висновок з цього загального для різних економічних шкіл погляду на негативні сторони праці — його тяжкість.
Пошук шляхів нейтралізації — вимога очевидна для великого машинного виробництва. Цей шлях — організація праці, одна з найважливіших функцій керування. Функціональний аналіз — дітище цієї історичної стадії ринкової економіки. Зразковий варіант організації праці у великому машинному виробництві дав японський менеджмент коли в умовах «вічного довічного наймання», що теоретично не створював умов для напруженої праці породив «японського трудоголіка». Негативним прикладом загасання трудової активності є приклад з радянським соціалізмом, у якому, на думку радянських економістів, було переборене відчуження праці. А це довід марксизму-ленінізму про економічні відносини праці і капіталу. Саме у відчуженні праці як правових і економічних відносинах, так і чисто психофізіологічним тягарем праці і складається порочна основа капіталістичного господарського порядку.
Концепція відчуження замінила релігійну форму взаємодії факторів виробництва. Праця — покарання Господнє за первородний гріх. А японців «зобов’язання працювати».
Праця як Господнє покарання, оголошена раннім християнством, перетерплює таку оцінку в період Реформації, тобто в період відродження ринкових відносин у Європі. Реформація переглядає відношення християнства до праці. У найбільш радикальній формі це знайшло відображення в пуританізмі. До цьому потрібно додати особливості громадського життя Англії. «Протягом XVII і XVIII століть двір і верхні класи залишалися більш-менш легковажними і розпущеними, але середній клас і деякі шари робітничого класу стали строго підходити до життя, вони одержували мало задоволення від розваг, що переривали роботу, і високо цінували ті матеріальні зручності, що могли бути отримані лише завзятою і важкою роботою. Вони прагнули робити ті речі, що мали постійну і довгострокову корисність, а не ті, котрі потрібні були для свят і показних хвастощів. Ця тенденція один раз проявившись була посилена впливом клімату. Він же сприяв легким розвагам, а одяг, житло й інші елементи, що вимагаються для зручного існування в цьому кліматі, є особливо дорогими». (Маршалл)
Умови в яких відбувався розвиток сучасного промислового життя:
а) прагнення до матеріального комфорту приводить до нескінченної напруги з метою вилучення щотижня щонайбільшої
кількості роботи;
б) тверда рішучість підкоряти кожну дію цілеспрямованому служінню розуму — чи не міг би він поліпшити положення,
змінивши свою область комерції або змінивши її спосіб;
в) повна політична воля і безпека змінити свою поведінку, безболісно втягувати себе і свою власність у нове підприємство
(А. Маршалл, том 3, с. 171).
Про те, що праця не виступає джерелом насолоди говорить і К. Маркс, що необхідне вміння,що це усуває. «Протягом усього часу праці необхідна доцільна воля, що виражається в увазі, і притім необхідна тим більше, чим менше праця захоплює робітника своїм змістом і способом виконання» (том 23, с. 189).
Перехід від важкої фізичної праці до машинного виробництва веде до спрощення людської праці. Вже в умовах мануфактурного поділу праці виконання однієї найпростішої трудової операції перетворює його в часткового робітника, породжуючи одноманітність, монотонність праці. Але у відомій мірі ця монотонність була причиною заміни на цій операції людини машиною. Монотонність — породила машину. У машинному виробництві, особливо в умовах його спеціалізації, ця монотонність зберігається і вимагає постійних зусиль витрати інтелектуальної, фізичної, фізіологічної енергії. Особливо в умовах конвеєрної організації виробництва. Потрібно постійна вольова напруга, виникає тяжкість праці, тому що немає зміни праці,яка породжує відпочинок і збудження. Сам зміст праці, його вимотуюча своєю повторюваністю трудова операція породжує негативне відношення до праці. Але праця — єдине для більшості людей джерело засобів існування, дозвілля, насолод, що відбивається в його заробітній платі. Заробітна плата — це гранична корисність граничної тяжкості праці.
Епоха кінця 19 століття стала епохою появи і функціонального методу.
Функціональний метод — породження організаційно-господарських форм ринкових і соціальних відносин зрілого індустріалізму. Поява нового фактора виробництва — до праці, капіталу, землі додається четвертий фактор — керування. Їхня функціональна взаємодія вимагає числення ефективності дії кожного з них тому що розподіл повинний визначатися питомою вагою кожного фактора і складових елементів цих факторів. Функція керування реалізувалася в появі бюрократії. Хоча бюрократизм з’являється ще в епоху розквіту (у період мирного) Риму. Вебер підкреслює, що бюрократія веде до панування організаторів спеціалізованої праці на місце, коли столоначальник виконував безліч завдань. Цей перехід Вебер порівнював з переходом від ручної праці до механізованого виробництва, до появи функціоналізму, на місце організаторської плутанини. Конфлікт і плутанина на промисловому підприємстві бюрократія ліквідує за допомогою введення визначених зобов’язань для виконання регламентаційних правил, невиконання яких карне.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.