лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 «Усі країни і народи чують і бачать, розуміють один одного у всіх кінцях землі і людство стало божественно всюдисущим завдяки своїм власним творчим силам, перемога над часом і простором навіки об’єднала людей і майбутнє було б прекрасним, якби не фатальне осліплення, усе знову і знову змушує їх руйнувати цю грандіозну єдність, як прояв все таки засобу для знищення самих себе (С. Цвейг. Обране, с. 611 — 612). Це осліплення мілітаризмом. І це протиріччя індустріальної цивілізації.
Історично становленню маркетингу, як науки, перешкодили перша світова війна, що наближалася, потім події ЗО — 40-х, далі 50-х, і тільки в 60-х відновлення рівноваги сил в планетарному масштабі, успіхів Японії, Німеччини, Загального ринку, США з’являється маркетинг як повноправне відгалуження економічної науки. Але місце і роль австрійської школи і її родоначальника ДО, Менгера у визначенні базових положень маркетингу безперечне.
Варто також враховувати ту історичну істину; що індустріальна технологічна революція — машинне виробництво починається з виробництва засобів виробництва чи господарських благ по термінології К. Менгера. Саме на них стрімко росте попит. Але перелік господарських благ не такий великий. Хоча економічна криза 70-х років XIX столі ті я говорить, що їхнє виробництво було вже досить великим.
До Австрії «машинний гуркіт» хоча і докотився, але не в тих розмірах, що в Англії. Тому приклади, на яких побудована доказова частина нової економічної концепції, не характеризують індустріальну епоху (борошно, сіль, дріжджі, паливо для виготовлення хліба, тютюн, хінна кора, страви, напої і т.д.). До речі, у Бам-Баверка експериментальна база не пішла далеко від К. Менгера (те ж борошно, сіль і т.д.).
Відомо і те, що коло споживчих благ у цей час було розширено, але було таким вузьким у порівнянні з 60-ми роками XX століття. Розуміння рідкості матеріального блага як обмеженості ресурсів було для даного часу безперечною реальністю. Це і виразилося в самій концепції. Не слід забувати і те, що школа народилася в країні не захопленою війною як то Німеччина чи Франція, колоніальними війнами які вела Англія. Це була добропорядна імперія Габсбургів з її розміряним і ситим життям. Тут немає великих промислових центрів, тут немає морів які вимагають крейсерів і дредноутів. Тут панує католицизм із його ощадливою працелюбною паствою. Але австрійський підприємець, як і його німецький колега, мав потребу в науці, яка б озброїла його знаннями в конкурентній боротьбі в науковій підставі господарської діяльності. «Ще жодна епоха не ставила господарських інтересів вище, ще ніколи потреба в науковій підставі господарської діяльності не була так розвинена, і не почувалася так глибоко» (Менгер, с. 34).
К. Менгер — батько австрійської школи, юрист за освітою, журналіст, біржовий оглядач, член імперської комісії по грошовому обігу, автор «Основ навчання про народне господарство», відомих як «Підстави політичної економії» (1871). Друге видання (1923) одержало широке поширення завдяки роботам його учнів і послідовників: Е. Бем-Баверка і Ф. Візера, і вже в XX ст. завдяки роботам П. Мізеса і Ф. Хайєка. (До речі, Ф. Хайєк став лауреатом Нобелівської премії по економіці в 1974 році). Другою роботою К. Менгера є «Дослідження про метод суспільних наук і полі нічної економії особливо». Ця робота підсумок дебатів з Р. Шмоллером — батьком молодої історичної школи Німеччини, про істину і роль індуктивного методу в політекономії (Г. Шмоллер, Наука про народне господарство. Предмет і метод). У цій роботі К. Менгер відстоює суб’єктивний метод пізнання економічних процесів, який використовує у «Підставах політичної економії». Якщо К. Маркс своє дослідження сучасного йому суспільства в Англії, починає з економічної клітинки — товару, то Менгер з «загального — сутності благ». Ті предмети які задовольняють людські потреби К. Менгер називає корисностями, а застосовувані дані предмети для задоволення людських потреб — благами..
Для того, щоб предмет придбав характер блага необхідний збіг чотирьох умов:

  • людська потреба;
  • властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим у причинний зв’язок із задоволенням цієї потреби;
  • пізнання людиною цього причинного зв’язку;
  • можливості розпоряджатися предметом, у такий спосіб щоб дійсно вживати його для задоволення цієї потреби с. 39.

Якщо відсутня хоча б одна чи відпала б одна умова, предмет втрачає характер блага. Це може відбутися при зміні в потребах людини чи при зміні у властивостях предмета, його придатності бути поставленим у причинний зв’язок, чи більш високий рівень пізнання відринув використання їх для задоволення людських потреб (рівень культури). Менгер посилається на
Аристотеля який розрізняв дійсні й уявлювані потреби з розумного чи нерозумного переконання.
До особливої категорії благ він відносить «відносини» монополії, фірми, коло покупців, права видання, патенти — представляючи собою дійсно благо, на користь чого говорить та обставина, що ми зустрічаємо їх у великому достатку в обороті (с. 41)...Сукупність благ повинна скоріше розділити на наступні дві категорії: з однієї сторони матеріальні блага (включаючи сюди і усі сили природи) і з іншої сторони корисні людські дії (у відповідному випадку бездіяльності), з яких найбільшу важливість представляє праця (с. 42).
Менгер розрізняє благо першого порядку — задовольняючи потреби людини безпосередньо, наприклад, хліб, але хліб — результат дії таких благ як паливо, сіль, необхідна кваліфікована праця і т д. Це блага другого порядку. Блага третього порядку: млин, пшениця, праця. Є блага четвертого порядку — поля, знаряддя виробництва, кваліфікована праця.
Таким чином, благо в залежності від свого призначення находиться стосовно людських потреб на різному віддаленні. Це не властивість блага, вона невластива благам як таким, це породження причинного зв’язку між благами і людськими потребами. Так блага четвертого порядку не МОЖУТЬ реалізуватися в благах першою, а тільки — третього, а третьої о тільки в другому. Зрозуміло, що якщо немає благ другого порядку, те третього порядку не є благами, вони втрачають характер благ вони не зв’язані з людськими потребами. Процеси перетворення благ вищого порядку в нижчі реалізуються в часі, а значить, у сфері виробництва. Це може породжувати стан непевності в різних його галузях. Цей процес нівелюється досягненнями науки. К.Менгер показує що в землеробство несприятливі впливи на ріст різних рослин нівельовані досягненнями агрономічної науки.
«Ця непевність — один із самих істотних моментів економічної непевності людей... має дуже велике практичне значення для господарства» (с. 56). У такий спосіб виробництво благ породжує визначений причинний зв’язок із психологією споживаючого людиною.
Якщо А. Сміт бачив причину росту добробуту людей у поділі праці, то К.Менгер бачить її в пізнанні. «Прогрес у пізнанні причинного зв’язку предметів з добробутом людей і зростаюче підпорядкування найбільш віддалених умов цього добробуту привели людей від стану дикості і найглибшої бідності до сучасного ступеня їхньої культури і добробуту (с. 59). Кількість благ, необхідних людині для задоволення його потреб, називається потрібною кількістю (с.61). Задоволення потреб відбувається в умовах передбачливості, обумовленої межами часу і вимагає обліку кількості благ, необхідних для задоволення цільової настанови. Притім Менгер вказує на здатність людських потреб розвиватися. Але це відноситься до необмеженості прогресуючого розвитку людських потреб, але не до кількості благ їх реалізуючих і це пов’язано з потребою в благах вищого порядку (засобах виробництва).
Менгер формулює закон: «дійсна потреба в окремих благах вищого порядку стосовно визначених проміжків часу обумовлена наявністю в нашому розпорядженні комплементарних кількостей відповідних благ вищого порядку» (с. 67 — 68). Цей закон по Менгеру може бути реалізований у практичній діяльності де висловлюється ідея моделювання економіки у визначених благах вищого порядку. «Тому діяльність держави на приведення в популярність кількості благ, доступних тепер розпорядженню цілого народу чи частини його такими благами, кількість яких не піддано занадто великій зміні (ділянки землі, будинки, домашні тварини і т.д.)» (с. 73).
У поняттях господарських благ розрізняються економічні, господарські і неекономічні блага.
Блага, доступність розпорядження кількості яких перевищують потребу в них, унаслідок цього вони не об’єктами людського господарства. Він називає їх неекономічними. Стосовно благ, що знаходяться в умовах, що обґрунтовують їхній неекономічний характер, ми помічаємо картину повного комунізму. Люди — комуністи скрізь, де це можливо, у залежності від існуючих природних умов (с. 81 — 82).
У власності можуть виявитися і предмети, що не беруть участь у задоволенні людських потреб, а значить вони не можуть вважатися економічними.
Як правило, благ для повного задоволення потреб не вистачає. Звідси прагнення удержати у своєму розпорядженні кожну частку благ і зберегти цю частку в її корисних властивостях. Тому відбувається вибір між найбільш важливими потребами які потрібно задовольнити, «застосувати найбільш доцільним чином до задоволення своїх потреб як кількості предметів споживання, так і кількості засобів для виробництва, доступна їх розпорядженню. Усю сукупність діяльності людей, спрямованої на тільки що зазначену мету, ми називаємо господарством, а благо, що коштує у вищевказаному кількісному співвідношенні — винятковими об’єктами господарства, чи і господарськими благами» (з, 76). Дослідження поняття блага у Менгера є підставою вчення про цінність.
У теорії цінності до австрійської школи панувало положення про природну і ринкову вартість, ринкова — тимчасова, природна, постійна. Ринкова — визначається попитом та пропозицією, при чому попит залежить від ринкової вартості. Далі є предмети відтворювальні і невідтворювальні і для перших вартість визначається витратами виробництва і витратами на доставку, для других — вона визначається монополією і рідкістю. І, нарешті, витрати виробництва складаються з заробітної плати і прибутку на капітал. В історичній школі Німеччини панує «цінність», а не закон вартості. Якщо класична школа вважала, що особисте споживання явище — ірраціональне, непередбачене, австрійська школа виходить, з того що людина знає свої потреби і задовольняє їх. Це чітко видно на приведеною у раніше положенні К.Менгера про моделювання взаємозв’язку виробництва і споживання. Тому і предметом політекономії він вважає задоволення людських потреб.
«Нам потрібна така теорія, що усі явища цінності виводила б з того самого початку, і, притім, давала б їм вичерпні пояснення» (Бам-Баверк, с. 321).
«Людина зі своїми потребами і своєю владою над засобам задоволення останніх складає вихідний і кінцевий пункт усякого людського господарства» (К. Менгер, с. 84).
Будь-які блага самі по собі позбавлені цінності. Властивості цінності додає їм тільки відношення того чи іншого суб’єкта. Теорія цінності австрійської школи заснована на суб’єктивній оцінці. А тому вона заперечує еквівалентність обміну, обмін взаємовигідний.
Особливе місце суб’єктивної оцінки грає знання, інформація про зроблені блага як особистого, так і господарського споживання.
Явище життя, назване нами цінністю благ, походить з того ж джерела, що й економічний характер благ, тобто відношення між потребою і кількістю благ. доступних розпорядженню (с. 96). Тільки економічні блага мають для нас цінність.
Як же визначається цінність економічних благ? Очевидно, що задоволення різних конкретних потреб має для людей різне значення, тобто вони суб’єктивні. І задоволення потреби в кожному окремому випадку залежить від наявності в нашому розпорядженні визначеного блага. Це вже об’єктивний фактор.
Очевидно, що потреби від який залежить життя будуть мати більш високе значення від потреб, що забезпечують комфорт. Так, наприклад, потреба в їжі. Задоволення потребами благами є один вимір — корисність.


8

7

6

5

4

3

2

1

0

 

7

6

5

4

3

2

1

0

 

 

6

5

4

3

2

1

0

 

 

 

 

4

3

2

1

0

 

 

 

 

4

3

2

1

0

 

 

 

 

 

3

2

1

0

 

 

 

 

 

 

2

1

0

 

 

 

 

 

 

 

1

0

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

9

8

7

6

5

4

3

2

1

0

Позначимо першу потребу числом 10 і її задоволення по спадній до 0, у такий же спосіб розташуємо потреби в різних благах.

 

Як видно з таблиці: корисність змінюється в залежності від ступеня задоволення потреби. Вона знижується від найвищої -10, до нульової. Але сама потреба розрізняється за рівнем її значення для людини. Так, погреби в їжі, одязі, житлі мають більш високу оцінку корисності, ніж потреба в тютюні, у напоях, предметах комфорту і культу. Як говорив Чернишевський не потрібні рукавички якщо немає чобіт. В оцінці цінності через корисність присутні два елементи: суб’єктивний і об’єктивний. Корисність визначається суб’єктом, його психологічною оцінкою і кількістю благ реалізації потреби — величиною об’єктивною. Бем-Баверк розгорнув таблицю, доказовість концепції корисності тут очевидніша,

І

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

9

 

 

 

 

 

 

 

 

8

8

8

 

 

 

 

 

 

 

7

7

7

7

 

 

 

 

 

 

6

6

6

6

6

 

 

 

 

 

5

5

5

5

5

5

 

 

 

 

4

4

4

4

4

4

4

 

 

 

3

3

3

3

3

3

3

3

 

 

2

2

2

2

2

2

2

2

2

 

1

1

1

1

1

1

1

1

І

1

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

Один з висновків при розгляді даної таблиці — ступінь реалізації потреби збігається з реалізацією видів потреб 9:9, 8:8.
Ілюструє концепції Менгер про особливу роль пізнання.
«Пізнання різного значення, яке має для людей задоволення різних потреб і окремих актів цього задоволення, в той же час кінцевою причиною розходження в цінності благ» (с. 107).
Індустріалізм породжує нове явище: потреба. Задовольняється відомою кількістю благ. Бем-Баверк пише: «Ми оцінюємо згадані матеріальні блага не по їх безпосередній граничній користі, а по «субституційній предметній користі». Так з’являється один із примітних висновків психологічної школи: закон заміни, що означає, що всякий раз, коли одне благо, що задовольняє яку-небудь потребу, змінене іншим, замінене не повинно коштувати більше ніж замінене її. Цей закон сформулював до австрійської школи Госсен. А, виходить, цінність усякого багатства визначається граничною корисністю найменшого задоволення його використання, його вживання. У противагу класичній школі з її законом вартості блага, обумовлений витратами праці, Менгер формує положення, яке розділяє австрійська школа. «Ні витрачене на виробництво блага, ні необхідна для його відтворення кількість праці чи інших благ не < моментом, що визначає міру цінності благ; такою є величина значення задоволення тих потреб, стосовно яких ми усвідомимо свою залежність від наявності в нашому розпорядженні блага, тому що цей принцип визначення цінності застосуємо по усіх випадках явищ цінності і немає з нього виключення в межах людського господарства» (с. 126).
Цей принцип поширюється на цінність благ вищого порядку і цим же принципом пояснюються ціни.
«Ціни благ — це системи економічного вирівнювання між господарствами.., сила.яка примушує їх проявитися в прагненні людей до більш повного задоволення своїх потреб, до поліпшення свого економічного становища» (162 — 163).
К. Менгер знущається з положення про еквівалентність обміну: «Це призвело до необчислюваного збитку для нашої науки; дослідники в області явищ ціни напружували свої зусилля для рішення проблеми зведення передбачуваної рівності між двома кількостями благ до його причин і одні шукали ці причини у витраті однакової кількості праці на дане благо, інші — у рівних витратах виробництва» (с.163) Утворення цін він розглядає і при монопольній торгівлі.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.