лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 «Експерименталізм представляє собою приклад використання наукою загальнокультурної установки. Соціальна психологія, філософія, етика експерименталізму — це плід соціальних потрясінь XV — XVII ст., що призвели до переконань в нерозумності безпосередньої дійсності до необхідності спочатку знайти цю зниклу з емпіричного світу розумність в царстві Порядку, Гармонії, Краси, Справедливості, Закону, Логосу» (Л.І. Карасьова, «Народження науки нового часу з духу культури», с.25). Це особливо чітко відобразилось на вченні фізіократів.
А «нерозумностей» в епоху XV — XVII ст. було так багато. Яркий приклад тому — тридцятилітня війна в Німеччині.
«В першій половині XVII століття в цей час в наукову свідомість проникли одне за іншим великі відкриття і широкі узагальнення природознавства. Фізика, астрономія, анатомія і фізіологія, механіка протягом небагатьох років змінилась до невпізнання....Відкриття телескопу і мікроскопу розширило горизонт і розгорнуло перед новою людиною такі сподівання майбутнього, які не змальовувались в розумі людей Середньовіччя. Експеримент проникнув у всі області знань, дозволивши в легкій і зручній формі за короткий час вирішувати задачі, які потребували раніше десятиліть... Були створені нові відділи математики, були відкриті нові прийоми і методи математичної думки, за небагато років залишивши позаду себе тяжку та повільну роботу, неухильно прямуючу у тому ж напрямку чотири століття. В житті людства був пережитий в цей час більш великий перелом, ніж той, який 100-150 років раніше виразився в русі гуманізму і реформації» (В.І.Вернадський, «Праця про загальну історію науки», сі81).
Вище було встановлено роль Реформації в розвитку науки і передусім в методі пізнання навколишнього середовища.
Середньовіччя — для пізнання економічних процесів — час схоластичних дискусій, передусім, по проблемі «справедливої ціни» і проценту. Тут чітко заперечуються права на дослідження «штучного «.
Але нова наука з її методологією емпіризму на основі раціоналізму стала і придбанням економічної науки. Вже у меркантилістів на чолі кута ставиться проблема багатства і його джерел. Вони відобразили свій час.
Час коли ринкові відносини вийшли на над регіональний світовий рівень. Коли підприємництво існує практично тільки в торгівлі, але його результати більш вражаючі у зовнішній торгівлі. Освоюються ринки Нового світу, Індія, Австралія, архіпелаг Індійського океану. Але всі ще далекі від наукового методу дослідження економічних процесів.
Оцінивши місце і роль творця нового методу у впізнанні економічних процесів, Г.Штольцман в роботі «Наука про народне господарство. Предмет і метод.» писав: « Великий історичний розвиток людського пізнання зводилося до боротьби двох елементів цього розвитку — емпірії і раціональній обробці емпіричного матеріалу — раціоналізму». « Людина завжди повинна намагатися з’єднати обидва шляхи — роз’єднуючого аналізу і об’єднуючого синтезу... В контур цілого, який став таким чином збагненним, аналізуючи глузд вписує а, потім спостерігаючи і описуючи ці частини він за допомогою індукції та дедукції приходить до збагнення інших, з яких твориться все приватне»(там же с 105).
Методологія емпіризму — невтручання в природній хід речей, методологія експерименталізму — яка допускає втручання з ціллю виділення в ньому розумного, досконалого; практикуючий сучасною наукою експериментальний діалог з природою, веде активне, а не пасивне спостереження (І.Пригожин). Тут її величність «Інтуїція» — індуссько-китайський винахід. Але в індустріальній цивілізації їй немає місця.
Але в гуманітарних науках емпірія знаходиться в постійних змінах. На процеси, які відбуваються тут, здійснюють вплив багато факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Тут, на відміну від природи, процеси змін швидкоплинні. Тому теоретичне узагальнення повинно неминуче відставати. Воно фіксує, узагальнює процеси на рівні приватних емпірій з відомим лагом. Узагальнень, достойних виступить на всі століття і епохи, на всі нації та народи, не може бути за виключенням загальних дефініцій ринку «для того, щоб жити необхідно виробляти».
«Шляхи методологічної досконалості емпірій знайдено, психологія
поставила перед нею в якості необхідної цілі, пошук дійсно вирішальних причин
всіх подій в житті людства і вона знаходиться на вірному шляху» — робить висновок
Г.Шмоллер свої дослідження методу науки про народне господарство, яке він
розуміє як мікро — і макроекономіку сьогодення.
Це події історії економічної теорії. В природничих же науках (механіці, математиці, фізиці, хімії, біології, науці про людину і т.д.) здійснюється науково-технічний переворот. Разом з тим, використання досягнення науки, як показує історія, практичної діяльності людини могло не реалізуватися тривалий час і тільки в умовах індустріальної технологічної революції відбувається різка зміна реалізації досягнень науки в технічних вирішеннях.
«...Період значних винаходів починається із середини 60-х років XVIII століття, то переважно після 70-х років, у 80-х роках і пізніше, ці технічні винаходи знаходять широке практичне застосування і роблять дійсну промислову революцію...» (Н. Д. Кондратьєв, Великі цикли кон’юнктури, с. 38). Н. Д. Кондратьєв перелічує найбільші технічні винаходи: удосконалення паровоза (1824), винахід турбіни (1824 — 1827), початок видобутку чилійської селітри (1830), побудова першого автомобіля (1831), відкриття індукції (Фарадей, 1832), винахід електромагнітного телеграфу (1832), будівництво парового колісного пароплава (1836), винахід випалювальних печей, що діють генераторним газом (1836) і т.д. (с. 39). Багато зазначених удосконалень техніки і нові технічні винаходи з відповідним запізненням були широко використані промисловістю. Після появи необхідних економічних умов вони призвели до формування нових галузей промисловості (там же).
Кіндратьєв відносить цей період до підвищувальної хвилі другого великого циклу. Підвищувальній хвилі третього великого циклу передують найбільші зміни в області техніки на основі стрімкого прогресу в природознавстві. З’являються динамо машини постійного струму Грама (1870), машини для одержання аміаку (1375), свердлильний верстат (1875), газовий мотор (1876), Томасів метод виробництва сталі (1878), електрична залізниця (1880), трансформатори (1882), електровиплавка (1892). електрозварювання (1881-1889), мотор Дизеля (1893), аероплани (1895) та ін. «Широке застосування пару в половині XIX століття збіглося з початком загального підвищення темпів господарського життя, так широке застосування електрики і хімічних знань збіглося з початком нового періоду підвищення темпу господарського розвитку» (с. 41).
Значного практичного значення набуває наука, її з’єднання з технікою. Науково-технічний переворот останньої третини XIX століття вплинув і на перші десятиліття XX століття. З’являються нові галузі науки, у тому числі науки про людину, антропологія, психологія, виходить на історичну сцену наука про керування. У науках, що з’явилися раніше, відбувається якісний стрибок. Досягнення науки, реалізовані у виробництві різко збільшили число найменувань матеріальних благ. З’являється можливість маневрування, заміщення одних видів виробів іншими, як у виробництві, так і в особистому споживанні. Досягнення науки різко збільшують можливості зниження витрат виробництва, підвищення ефективності факторів виробництва. Красномовні наступні показники:
Витрата вугілля на одну тонну чавуну
1796-6 тонн
1806-5 тонн
1840-3,6 тонн
1880-2,4 тонн
(Шиппель, Сучасна бідність, сучасне перенаселення, Спб.1902р, с. 33).
Поява на арені громадського життя фінансового капіталу з його міццю і мобільністю прискорило процес практичного впровадження у виробництво винаходів і технологічних нововведень.
Очевидно впровадження Томасівського методу в виробництво призвело до величезного росту основного капіталу. Підвищення ролі основного капіталу складає особливість індустріалізму, тому проблема його відтворення стає основним завданням економічного розвитку. А це призвело до створення а потім до панування фінансово промислових груп.
Тому й економічні кризи, як складний елемент циклічності є відображенням його відновлення. У зв’язку з цим пошук шляхів зміни в циклічності стає однією з найгостріших проблем економічної науки.
Але історична індустріальна цивілізація багаторазово прискорила розвиток людської цивілізації у вирішенні соціальних проблем, що приголомшували людство.
«Завдання, яке капіталісти повинні були виконати в розвитку суспільства — це введення нових винаходів і організація промисловості. Вони були піонерами прогресу» (Джєйм Б. Смайлі, Куди веде економічний розвиток, с. 60). Соціальні проблеми кінця XIX століття приймають нові форми. Варто виділити серед них об’єктивну необхідність їхньої зміни. Перехід до масового виробництва поставив проблему збуту, проблему реалізації на перше місце. Головну роль у вирішенні цієї проблеми грає попит, було встановлено раніше що попит на засоби виробництва породжується розвитком машинного виробництва, але залишається проблема реалізації благ, що входять в особисте споживання, а виходить, необхідність росту купівельної спроможності населення, росту його добробуту. Недарма ж з’явився Пігу з його теорією загального добробуту. Тобто проблема росту купівельної спроможності всього населення і, насамперед, промислового робітничого класу виступає об’єктивним процесом. Варто враховувати появу фабричних законів в Англії, прийнятих за підтримкою лендлордів промислових капіталістів, що заздрили багатству, соціальні закони в Німеччині, прийняті в державі Бісмарка. Поява професійних організацій робітників, соціал-демократичних партій, різних робочих об’єднань у формі асоціацій, фондів, кооперативів-все це породжено індустріалізацією. Затвердилося індустріальне суспільство, де вирішальною формою капіталу виступив фінансовий капітал, де на зміну приватної власності прийшло панування акціонерної, затверджується парламентаризм на багатопартійній основі, де його обов’язковим елементом були представники робітничого класу, проголошена рівність усіх перед законом, відбуваються глибокі психологічні зміни підприємця, коли на зміну його інтуїції приходить керування — на арені підприємницької діяльності з’являється менеджер — середній клас, що представляє, основу стабільності суспільства. Але це в індустріальних країнах, а 2/3 населення землі — в порочному колі бідності.
Ці зміни обумовили зміни в політиці соціал-демократії від революційного шляху до еволюційного, вираженому в гаслі «Рух — все, кінцева мета — ніщо», але цей лозунг не у всіх країнах був керівним. У російського СДРП (б) на прапорі — соціалістична революція
Остання третина XIX століття ввійшла в історію економічної думки за назвою «маржиналістської революції». Ряд економістів затверджує, що з 70-х років XIX століття починається епоха становлення економічної теорії. Якщо до цього часу її предмет — ринкові відносини з їхніми законами функціонування — тільки стали захоплювати у свою орбіту господарські відносини як землеробства, так і промисловості, то до цього періоду вони уже виступають як пануючі. І наука ввійшла як у техніку, так і в організацію виробництва, збуту, ринкових інститутів. Керування стає одним з факторів виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Школи граничної корисності в Європі.

 

Пише один із засновників австрійської школи К. Менгер: «Ще жодна епоха не ставила господарських інтересів вище, ще ніколи потреба в науковій підставі господарської діяльності не була так розвинена і не почувалася так глибоко; ще ніколи практичні діячі не вміли так користатися успіхами науки на всіх поприщах людської діяльності» (К. Менгер, Підстави політичної економії, с. 34).
У політичної економії австрійської школи своє розуміння як предмета, так і методу.
«Теоретична наука про народне господарство займається не викладанням практичних рал для господарської поведінки, а встановленням умов, при яких люди виявляють завбачливу діяльність, націлену на задоволення своїх потреб.., відпрацьована нами тут область, яка охоплює усі найбільш загальні вчення нашої науки, у чималій частці являє собою результат новітнього розвитку німецької політичної економії... Нехай на цю роботу подивляться по тому, як на дружній привіт товариша з Австрії, як слабкий відгомін наукових поривів, що до нас, австрійці, долетіли з Німеччини» (К.Мені ер, с. 36 -37).
Приведена витримка ясно підкреслює зв’язок твору К. Менгера з німецькою історичною школою. Відомо, що історична школа заперечувала вихідне положення англійської школи про невидиму руку й егоїзм, як рушійну силу розвитку людської цивілізації.
Лютерани — люди доброчесні, вони служать Богу, а не гріховному приватному інтересу. Доброчесна людина не тільки дотримується заповідей Господніх, вона ощадлива, знає свої можливості і шанує їх. Людина з її потребами в їжі, житлі, одязі, напоях, тютюні і їх задоволенні — ідеал лютеранина. Спокійна доброчесна Австрія епохи початку утвердження машинного виробництва, початку науково-технічного перевороту останньої третини XIX століття-батьківщина нової економічної концепції.
Як говорить Менгер, необхідно мати суму даних, зібраних попередниками, але і до критичного відношення цих як основи глибокої реформи основ нашої науки.
Але практичні діячі бідували не в абстрактних вишукуваннях у господарському порядку, а їм були потрібні рекомендації ведення бізнесу в нових умовах.
Концентрація виробництва на основі машинізації, що породила масове виробництво, окупності величезних для того часу інвестицій, здебільшого засновані на використанні кредитних ресурсів банків, страхових компаній, на зміні ролі цих ринкових елементів, на появі нової пануючої сили фінансового капіталу з його рухливістю, з новою роллю цінних паперів, появою світового господарства, де індустріально розвинуті держави піддали експлуатації країни традиційної економіки. Знаковою подією цього періоду є все зростаюча міць економічних криз, з’являються на сцені грошові, кредитні кризи, криза 1857 року і велика криза 1873 року захопили надзвичайно велике число підприємств.
У цьому складному світі підприємці мали потребу в путівнику. А політекономія англійська, німецька, французька відповіді на ці питання не давала. Вільна торгівля — англійська, протекціонізм з урахуванням національних особливостей німецької історичної школи в путівники бізнесу не була придатною. Вона викликала в них байдужість. «Причина байдужості (практичні діячі. П. 11.) у безплідності спроб, що робилися до цих пір, осягти її емпіричні підстави (с. 34). Від людської думки до природи речей» (с. 35).
Емпіризм — вимога бізнесу, емпіризм — метод австрійської школи політичної економії.
«Ми намагалися звести складні явища людського господарства до їх найпростіших елементів, ще доступним і точному спостереженню, прикласти до останніх відповідну їх природі міру і з установленням її знову показати, як складні господарські явища закономірно розвиваються зі своїх елементів».
«Це той метод дослідження, який, будучи застосований в природничих науках, призвів до настільки значного результату, що через непорозуміння став називатися природнонауковим і, тоді як він є загальним для всіх наук, заснованих на досвіді, і вірно повинен бути названий емпіричним» (с. 35).
Тут видно чітке заперечення абстрактного методу. А це ближче до людини з її потребами, але в умовах ринкового господарювання, на відміну від натурального з його обміном, а цього не зауважує К. Менгер. «...Приступити до успішного розв’язку задачі можна буде все-таки тільки тоді, коли будуть ретельно досліджені окремі галузі і будуть знайдені їм властиві закони... Нам хотілося б лише відгородити себе від нападів тих, котрі заперечують закономірність народногосподарських явищ посилаючись на свободу волі людей (с.36).
Тут очевидна його методологічна відмінність від німецької історичної школи, що заперечує загальні закономірності і яка визнає закони розвитку, що відноситься до Гільдебранда.
Австрійська школа політекономії висуває тезу про те, що збут є реалізацією потреб, насамперед людських, і при цьому потреб зростаючих. Він психосоціальний, а разом з тим має і загальні потреби: їжа, одяг, житло, насолоди, матеріальне благополуччя. Саме реалізація фізіологічних, духовних, зі етичних потреб являється об’єктом підприємницької діяльності. Відповіді на ці питання в англійської школи політичної економії він не одержав.
Підприємець у господарській діяльності реалізує досягнення в загальній хімії, фізиці, механіці, нових технологічних і технічних рішеннях. Наука стає одним з факторів, який використовує підприємець у його виробничій і комерційній діяльності. Як виробити благо, виробляється як правило масова продукція, як витримати конкурентну боротьбу і; вигодою відновити інвестиції, обсяги яких різко зростають.
Закон Сея, народження раннього ступеня індустріалізму, втрачає себе в масовому виробництві. Необхідно знайти покупця, інакше банкрутство. Обстеження, проведені в кінці 19 століття показали, що більш двох третин фірм, створених у США, Франції розорилися в перший же рік їхнього виникнення. І тільки одиниці перейшли десятилітній рубіж. Як реалізувати вироблене як господарське, так і особисте благо?
Відповідь була єдина. Недолік управлінських знань у вчорашнього підприємця. Потрібна була нова наука, наука про реалізацію виробленого — маркетинг.
А для цього необхідний визначений обсяг інформації і від галузевих, виробничих і споживчих ринків, про платоспроможний попит, про психологію й інші характеристики покупця — споживача. У пануючій англійській і французькій політекономії панував як рушійна сила розвитку суспільства — егоїзм. А до людини з її потребами була байдужа.
«Причина цієї байдужості, що кидається в очі, полягала не в чому іншому, як у дійсним) положенні самої науки, у безплідності спроб, що робилися до цих пір, досягти її історичної підстави» (Менгер. с. 34).
Збут зробленої продукції — першочергова задача для підприємця Англії, Франції, Швейцарії, Німеччини, Австрії, США і т.д. Саме тому одночасно виникає економічна концепція про корисність як основу цінності австрійської, лозанської, кембріджської шкіл. До речі, прокладка кабелю зі старого в Новий світ (1866) призвела до того, що пульс часу забився одночасно по всій землі (С. Цвейг).

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.