лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 «Переважання вигод, які дають справі удосконалені процеси, що вимагають великих розмірів виробництва, таке велике, що у жодній галузі економічного буття дрібне господарство не може витримати суперництва з більшим. Як тільки процес технології і механіки відкривав можливість удосконалених процесів у цій справі і починань, додається до справи капітал великими масами: жодне старання в праці не врятує дрібне господарство, коли з’являються у великого хазяїна удосконалені процеси, недоступні дрібному»(T. IX, с. 458).
Та Чернишевський вважав, що в умовах виходу з кріпацького стану самостійні селянські господарства мають переваги у порівнянні з іншими. Переваги полягають не в общинному землекористуванні, а в общинному колективному виробництві. Соціалізм розвивається з дрібного селянського господарства, заснованого на общинному землеволодінні. Така економічна концепція «російського соціалізму». Та є різниця в підході у Чернишевського і народників при оцінки місця і ролі капіталізму. Народники бачать в ньому регрес. Чернишевський не заперечує прогресивність, виразка «пролетаріатства» схиляє його до заперечення його ходіння по Русі. Чернишевський розрізняє категорії «капіталізм» і «капітал». Під капіталом він розуміє накопичену працю. Зв’язок капіталу і праці: «праця є єдине джерело виробництва з людської точки зору... Капітал становить лише видозміну праці і притому, відозміни дуже миттєві... будь-яка спроба приписати капіталу не тільки перевагу над працею, та хоча й якусь самодіяльність, повинна вважатися ухиленням від нормального економічного порядку»(Т. IX, с. 164).
Оскільки предметом політекономії є матеріальний добробут, то він визначає його погляди на всі категорії політекономії. Так продуктивна праця направлена на те, що «поки немає чобіт, непотрібні рукавички; поки немає рукавичок, марні перстні»(Т. IX,с.550).
«Вартість виробництва визначається кількістю праці»(Т. IX,с.550). «Зрівняння запиту і постачання здійснюється через розрахунок, за якою пропорцією повинні бути розподілені виробничі сили по різних заняттях, для найкращого задоволення потреб людини»(Т. IX,с.595). «Національний продукт виробляється національною працею»(Т. IX,с.596).
Як зазначалося раніше, Чернишевський поділяє погляд Мілля, що виробництво управляється законами, подібними до фізичних, тоді як поділ перебуває під впливом суспільства.
«З трьох елементів виробництва кожний особливо належить до окремого класу, і частка з продукту, що дістається цьому класові, визначається суперництвом. Клас, до якого належить праця, є при цій формі буття станом найманих робітників, котрі отримують робочу плату; капітал, що належить до промислових антипренарів котрі отримують прибуток, а земля — класові власників нерухомої власності, які не беруть жодної участі у веденні підприємства, але отримують від підприємця ренту за дозвіл користуватися нерухомою власністю (землею), як знаряддям і приміщенням для промислового підприємства»(Т. IX,с.468).
Як бачимо, у формулі поділу немає доходу власника капіталу — процента. Та це обумовлено його поглядом, що капітал не має самостійного значення. Аналізуючи взаємозв’язок між доходами, Чернишевський доходить висновку, що заробітна плата має тенденцію до зниження, а прибуток «має постійну тенденцію розвиватися для того, щоб захоплювати якомога більшу частку з фонду робочої плати»(Т. IX,с.496-497).
Оскільки існує фонд робочої плати, то збільшення кількості населення веде до зниження заробітної плати.
Тут чітко видно різницю концепції Чернишевського від концепції Рікардо, але він заперечує мальтусські погляди. «Зниження робочої плати відбувається не власне від розмноження людей», як це здалося Мальтусу. Вони полягають у суспільному влаштуванні, а значить слід ліквідувати суспільний устрій з його тричленним поділом.
Відрізняються погляди Чернишевського на земельну ренту і від її тлумачення Д.Рікардо. «І землі найнижчого сорту з придатних до обробітку приносять ренту (Рікардо упустив це з поля зору), там, де ціна хліба визначається не витратами виробництва, а коштує (через надлишок населення або з інших причин) вище їх; і сумою цієї ренти збільшується рента з усіх інших земель»(Т.ІІ,с. 396).
«Інтереси ренти протилежні інтересам прибутку і робочої плати разом. Проти стану, якому виділяється рента, середній клас і простий народ завжди були союзниками»(Т.ІX,с. 516).
Як глибокий мислитель Чернишевський високо оцінує індустріальну технологічну революцію. «У наш час головна рушійна сила життя, промислове направлення. Все-таки значно розумніше, аніж тенденції багатьох минулих епох, почати хоча б з того, що це прагнення ділове, а не пусте... З нього виходить і деяке сприяння просвітництву тому, що для промисловості потрібні наука і розумова розвиненість; з нього виходить і деяка турбота про законність та права суддів, тому що промисловості потрібна безпека; з нього виходить деяка турбота про простір для особистості, тому що промисловості потрібне безперешкодне обертання капіталів і людей.
Коли розвивається промисловість, прогрес забезпечений... радіємо посиленню промислового руху у них. З кожним новим місяцем нам доводиться записувати новий фактор цього зростання (Т.IV, с. 861).
Саме ці позитивні пояснення у Чернишевського і виступають підставою російського соціалізму. Поєднання общинного товариського виробництва з промисловим прогресом.
На економічні погляди М.Г.Чернишевського серйозний вплив вчинив Д.С.Мілль. Його «Основи політичної економії» були оприлюднені «Сучасником» з коментарями Чернишевського. Д.С.Мілль — представник класичної англійської школи період її розквіту та занепаду. Англія й оточуючий її світ перешли у новий стан. Індустріальна технологічна революція успішно йшла світом. І якщо на перших її кроках її «виразки» були острівцями у морі соціального життя, то вже показала свої загрози економічна криза 1825; різко зросла армія безробітних, злиденне положення «бідних» (виразка пролетаріатства), прокотилися повстання ліонських і сілезьких ткачів, які пройшли під гаслом «Робота або смерть», набули широкого поширення антикапіталістичні соціальні та соціетарні теорії. Пройти повз всього цього було неможливо. Д.С.Мілль автор « Основ політичної економії» які вивчали студенти більшості університетів, відкривали в цих «Основах» суперечне теперішнє. Тут зростає прогресивність індустріалізму і соціалістична критика цієї промислової революції. Мілль тричленний поділ бажав поєднати у селянині — поселянині. Він пропонував утвердити замість найманої праці кооперативну виробничу кооперацію, скасувати нерівність багатства через спадкування. Блауг пише: «Трактування Міллем теорії соціалізму граничне доброзичливе, та насправді він розходиться з соціалістами по одному з основних питань: соціальні виразки, що виникають за капіталізму, пов’язуються Міллем не з приватною власністю, а з нестримним індивідуалізмом та неадекватними застереженнями зловживань правами власності»(М. Блауг. Економічна думка в ретроспективі, с. 174).
Чернишевський, використовуючи цю схему, надає їй іншого звучання: від общини до дрібного селянського господарства, від якого до общинного товариського виробництва. А значить, є необхідність трансформувати перехідний період.
Вплив Мілля видно і на поглядах Чернишевського про закон народонаселення, про закон попиту та пропозиції, якому було призначено широке поширення наступних економічних шкіл. Однак цей вплив зазнає критичного ставлення, що видно хоча б з наступного зауваження: «Через увесь другий розділ Мілля проходить змішування понять, що відносяться до сутності справи, з поглядами, які відносяться тільки до однієї з зовнішніх форм її»(Т.IX, с. 184). Мілль дійсно суперечливий.
Залишається глибоко справедливою оцінка Чернишевського Марксом при його ущипливій оцінці як попередників, так і сучасників.
«З усіх сучасних економістів Чернишевський представляє єдиного справді оригінального мислителя, між тим як решта суть лише прості коментатори; що його праці сповнені оригінальності, сили й глибини думки і що вони є єдиними з сучасних творів з цієї науки, що дійсно заслуговують на читання і вивчення; що росіяни повинні соромитися за те, що жодний з них не потурбувався досі ознайомити Європу з таким чудовим мислителем; що політична смерть Чернишевського є втрата для ученого світу не тільки Росії, але і всієї Європи»(див. Герман Олександрович Лопатін. ПГР, 1922р, с.71).

 

Народництво в Росії. Економічні погляди народників

 

Пореформена Росія пішла по шляху ринкових відносин. Г.В.Плеханов свідчить про те, як швидко зростало число акціонерних товариств, банків, кредитних і страхових товариств. Бурхливо розвивається Донбас, Урал, петербурзькі військові, машинобудівні заводи. Стрімко зростає кілометраж кількість перевезених вантажів залізницями, виростають нові цукрові та горілчані заводи. Цукор експортується до Англії, де їм відгодовують свиней. Експортна політика опікується харитоненками, терещенками, смирновими, бродськими, приваловами, морозовими та іншими.
Це була доба грюндерства в історії Росії кінця XIX століття. Разом із тим, в історії країни все ще є серйозним вплив послідовників Чернишевського з його російським соціалізмом. Так у політичному житті все ще залишається ідея про особливу роль інтелігенції в Росії. Слід виділити тлумачення її ролі Бакуніним і Ткачевим.
М. Бакунін, так само як і П. Ткачев дуже багато говорили про комуністичні інстинкти російського селянства. Посилання на ці інстинкти складають вихідну точку їхніх соціально-політичних розмірковувань. Головна підстава їх віри — можливість соціалістичної революції в Росії(Плеханов, т. І, с. 163).
Але бакунінці і ткачевці вважали, що держава в Росії «висить у повітрі», «буржуазія продовжує бути відсутньою». Г.В.Плеханов зауважує: «попередня соціалістична література... кілька соціалістичних програм, одна висуває соціалістичну пропаганду, інша — наполягає на організації всенародного бунта, а третя не вважає можливим ані пропаганду, ані організацію, вказуючи на захоплення влади, як на вихідний пункт російської соціалістичної революції».
Вбивство імператора Олександра ІІ не дало очікуваних революціонерами результатів, і воно погребає так зване революційне народництво. Необхідно було переорієнтуватися, і тут російський соціалізм пішов у науковий соціалізм К.Маркса. Г.В.Плеханов і група Визволення праці — початок цього етапу. На арену політичного життя, в тому числі економічного виходять так звані ліберальні народники (Данієльсон, Воронцов і ін.). Базові тези — «капіталізм в Росії — гість, запрошений насильно», «капіталізм в Росії — мертвонароджене дитя».
Причина його насильницького нав’язування в тому, що в Росії немає ємного внутрішнього ринку. Голодний селянин, злиденний робітник, а через це немає головної умови — покупця, тому він запроваджується насильницьки. До речі, багато німецьких економістів, про що мовилося вище, писали саме про те, стверджуючи також про особливий шлях розвитку економіки Німеччини.
Плеханов у праці «Наші розбіжності», Ленін у праці «Характеристики економічного романтизму» та «Розвиток капіталізму в Росії», Туган — Барановський розкрили необґрунтованість та теоретичну неспроможність цієї тези. Капіталізм створює ринок як засобів виробництва, так і ринок предметів споживання. Індустріальна технологічна революція є практичне вирішення цього питання, змикаючись з аграрною технологічною революцією, а вона отримала в Росії значні можливості — зерно, особливо на півдні України, цукор, цукровий буряк (Центральна Росія, Україна) — тут ринок на машинні технології. Тут народжується промисловий пролетаріат з його відчуженням від земельної ділянки і домашніми промислами, він покупець товарів.
Темпи індустріалізації в Росії вражають. Її питома вага у промисловому виробництві на кінець XIX століття зросла у 4 рази.
Так, Г. В. Плеханов у «Наших розбіжностях» писав: «Буржуазія створила ринки, а не застала їх готовими, у феодально-ремісницькій період, що передував їй, не було не тільки величезних ринків, але і взагалі не існувало ринків у новітньому смислі цього слова: тоді обмінювався лише надлишок, залишок від власного споживання виробника, ремісники працювали на замовлення для даної особи, у даній місцевості, а не для збуту на ринку»(Т. 1, с. 208-209).
1876 р. Франція зовсім не мала перед собою величезних ринків, їй треба було ще завоювати їх з допомогою доцільної економічної політики, дипломатичних переговорів і навіть зброї... Англія, будучи спроможною виробляти всі ці продукти (металеві вироби і т. п.) на 40-50 % дешевше, ніж у французьких фабрикантів, скоро стала господарювати на французькому ринку. От чому виборці 1789 року майже одноголосно вимагали більш енергійного заступництва французької промисловості», «Відомо, що німецький капіталізм має порівняно недавнє походження.., Навіть на початку нинішнього століття Німеччина не могла і думати про конкуренцію з Францією і Англією... Разом із вторгненням французьких військ починається наплив французьких товарів у завойовані місцевості... Коли по оголошенні війни 1813 року прусські промисловці позбавилися, нарешті, своїх французьких конкурентів, у них заявилися нові, ще більш небезпечні противники. Падіння континентальної системи відкрило англійським товарам доступ на європейські ринки»(с. 212).
Індустріальна технологічна революція ламає старі відносини і створює новий світ, коли виробництво створює собі величезний внутрішній ринок.
В.І.Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» на великому фактичному матеріалі доводить, що це положення є вірним для всіх країн, воно носить всезагальний характер, з особливостями, притаманними Росії.

 

 

Розділ 6. Економічна концепція К.Маркса.

Один із видатних мислителів, автор політичної економії промислового пролетаріату, автор теорії наукового соціалізму. Основні економічні роботи: «Критика політичної економії» (І873) і «Капітал» (т. 1-1867 р., томи ІІ і ІІІ-І883-І894 рр.). Ці томи підготовлені до видання соратником К.Маркса Ф. Енгельсом, «Теорії додаткової вартості» (три тома видання с 1905-1910 рр.).
Його досліди вчинили значний вплив на історичні події XX століття. Шумпетер називає його « великим економістом «.
К.Маркс уперше заявляє про себе як теоретик наукового соціалізму в співавторстві з Ф.Енгельсом у 1848 році у праці «Маніфест комуністичної партії». До того часу «комунізм» і «соціалізм» були рівнозначні. Ця праця стала відповіддю на події 1848 року у Франції, Німеччині, Австрії, коли соціалістичні ідеї сенсімоністів, Фур’є, Кобе, Луї Блана, Прудона, Оуена проходили перевірку в конкретних умовах революції. Ці події показали, як далекі були від практичного вирішення ідеї перетворення суспільного устрою, їх самовідтворюваність. К.Маркс і Ф. Енгельс проголошують нову концепцію, вихідною базою якої стає положення: «привид бродить по Європі, Привид комунізму».
Вони показують, що панівний нині устрій у своєму розвитку породжує могильника, який повалить його. Об’єктивні закони економічного розвитку створюють матеріальну основу нового суспільства — усуспільнення виробництва, і суб’єктивну — його могильника — промисловий пролетаріат, коли на зміну приватній капіталістичній власності приходить панування суспільне, об’єктивним носієм якого виступає промисловий пролетаріат. Теоретичному обґрунтуванню цього вихідного положення К.Маркс присвячує все своє життя.
Марксизм, — пише В.І.Ленін в біографії К.Маркса, — не виник у стороні від стовпового шляху цивілізації. Його джерелами є: класична політична економія Англії (Сміт і Рікардо), німецька філософія в особі Гегеля і Л.Фейєрбаха, безпосередніми філософськими попередниками К.Маркса, були ідеї соціалістів (Сен-Сімона, Фур’є, Оуена), а наріжним каменем економічної теорії його є учення про додаткову вартість. Це вчення викладено в «Капіталі».
Вихідною точкою аналізу так званих виробничих відносин капіталізму є положення про панування товарного виробництва. Товар — економічна клітинка цього нового суспільства.
Товаром є робоча сила: продається тіло, совість, розум. Положення далеко не беззаперечне, є багато благ природи, які не мають виробничого походження, однак вони входять до структури людської діяльності як її важливі фактори. Використовуючи концепцію Рікардо, К.Маркс розглядає властивості товару і перш за все його вартість, яка визначається затратами суспільно-необхідної для їх виробництва праці. Вартість має не тільки кількісну характеристику, вона виражає відношення, оскільки праця є єдністю конкретної і абстрактної праці. Конкретна праця створює споживацьку вартість, а абстрактна — вартість. Цей феномен — відображення того, що при капіталізмі найманий робітник відчужений від засобів виробництва, він вільний з точки зору юридичної і невільний з економічної. Він продає свій товар — робочу силу (відкриття товару «робоча сила» його історична заслуга, стверджують марксисти). Робоча сила створює вартість, та оскільки її вартість як товару визначається також необхідним робочим часом, у формі заробітної плати, то юридична угода між капіталістом і робітником відбувається на основі закону вартості. Власник отримав заробітну плату — вартість свого товару, а от використання закладеної у ній потенції — це право покупця, і він використовує її без порушень будь-яких законів за цими межами. Так виникає додаткова вартість. Юридичної експлуатації немає. І Рікардо, говорячи, що прибуток — вирахування з продукту праці, теж не говорив про експлуатацію, хоча на цій основі виникає соціалістична ідея, у тому числі і концепція К.Маркса про капіталізм як суспільство не рівних і вільних, а суспільства експлуататорів і експлуатованих.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.