лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Про це говорить і «парабола Сен-Сімона». Уявімо — говорить Сен-Сімон, — що Франція раптом втрачає своїх п’ятдесят перших фізиків, п’ятдесят хіміків, п’ятдесят перших фізіологів, п’ятдесят перших банкірів, своїх перших двохсот купців, шістсот перших землеробів, п’ятдесят перших власників залізоробних заводів і т.д. Оскільки ці люди — найголовніші виробники у Франції, котрі виробляють найголовніші продукти, то нація, втративши їх, негайно перетвориться у неживий організм. І якщо з нею трапиться нещастя і вона в один день втратить брата короля? І Сен-Сімон перераховує всіх членів королівської фамілії і що вона втратить крупних чиновників, начальників департаментів, статс-секретарів, маршалів, кардиналів, єпископів та інших священнослужителів, але ця втрата тридцяти тисяч осіб, які вважаються за найважливіших персон держави, завдала б лише моральної шкоди.
В індустріальному суспільстві зберігається державне правління. «Франція, говоримо ми, крупна мануфактура. Але ж найважливіше — робота в мануфактурі полягає в тому, щоб спочатку встановити спосіб фабрикації продукції, а потім врегулювати інтереси підприємців з інтересами робітників, з одного боку, і з інтересами споживачів з другого».
Політика не зникає, а змінює свою сутність, вона стане «наукою про виробництво... зміст якої буде досліджуваним, найбільш сприятливого для всіх родів виробництва стану справ». Сен-Сімоністи проголошують:
— економічний уряд замість політичного;
— управління речами замість управління людьми;
— виробничі асоціації як найважливіша форма організації виробництва.
Якщо Сен-Сімон перебував під позитивним впливом індустріального руху, то Ш.Фур’є критикує індустріалізм. Він виходить з чотирьох ступенів розвитку суспільства: дикий стан, варварство, патріархат, цивілізація. Перед тим як вступити у новий соціальний період, суспільство має пройти ці стадії. У сучасний період, за Фур’є, цивілізація вступить в останню стадію — дряхлість. Він стверджує: «цивілізація стає тим огиднішою, чим ближче вона до свого кінця». Про сенсімоністів він говорить: «Це чудовиська, які викличуть у XIX столітті знизування плечима, а не проповідь знищення власності та спадкоємства». Нерівність між багатіями і бідняками входило у наміри Бога, говорить Фур’є. З цього можна зробити висновок, що він — типовий буржуа та всі його сучасники зважали його ультрасоціалістом. Він дав назву своїй асоціації «фаланстер», де усе загальне — і майно, і жінки. Як і Оуен, він вбачає у середовищі оточуючих людей основну ланку їхнього соціально-економічного життя. Треба змінити це теперішнє середовище.
Шарль Фур’є — економіст, чутливий до вад цивілізації, але маючи відчуття передбачення майбутнього, буржуазний соціаліст, який пропонував систему розподілу за працею, капіталом і талантом. Першому — 5/12, другому — 4/12 і третьому — 3/12. Так, нерівність між багатими і бідними «входило у наміри Бога». Як уточнив у нього ці наміри Ш.Фур’є, одному Богові відомо.
Якщо Сен-Сімон бачив у індустріальному християнстві основне направлення розвитку цивілізації, то Фур’є — непримиренний противник індустріалізму.
Він протиставив йому аграрний тип розвитку людства. Тільки там, в особливій організації — фаланстері людство знайде умови розвитку здібностей розквіту його всебічного розвитку.
Фаланстер — особлива організація колективного виробництва і споживання. Незначна за чисельністю ланка суспільства, об’єднана за здібностями і потребами. Саме останні складають стрижень системи Фур’є. Тут привабливість праці, яку знищує індустріалізм. Необхідно зняти для праці загрозу примусу, жебрацтва або необхідність заробляти свій хліб, або прагнення до прибутку або релігійного обов’язку. Має бути мінімум для кожного засобів існування, кожному забезпечується вибір найбільш відповідної його здібностям, професії. Якщо працю урізноманітнити, вона стимулює змагання. Рух цивілізації повинен йти через сільське господарство, де можна створити умови для привабливості праці. Фур’є висловлює ідею створення дитячих садків, які стають реальністю XX століття.
Центральне місце займає ідея повернення до землі. Основне заняття агрокультура, через неї відхід від важкості фабричної праці — в цьому основа його ненависті до індустріалізму.
Індустріальна технологічна революція в Англії, як відомо, почалася наприкінці XVIII століття. Як було зазначено раніше, тут перехідний етап від мануфактури до фабрики, що породжувало нові соціальні явища. Вони отримали назву «пролетаріатство» або «пауперизм». І Сміт, і Рікардо не прагнули до аналізу цього нового «соціуму», хоча Д. Рікардо мав можливість бачити таку його політичну форму, як чартизм — початкову форму класової організації, класову значить політичну.
Неминуче повинна була з’явитися як концепція так й практична форма пошуку боротьби з цим явищем у новій площині: взаємодія середовища і становища людини.
Ця проблема знайшла свого автора — Р. Оуена, фабриканта-менеджера.
Людина — продукт середовища. «Характер людини — цитує Герцен Оуена, — суттєво визначається обставинами, що оточують її. Та ці обставини суспільство може легко облаштувати так, щоб вони сприяли найкращому розвитку розумових і практичних здібностей, зберігаючи при цьому все безкінечне розмаїття особистості у поєднанні з багатовідмінністю фізичної і розумової натури»(О. Герцен, Былое и думы, Киев, 1986, ст.522).
Він змінив середовище на фабриці у Нью-Ленарку. Тут були поліпшені умови праці, скорочено робочий день, заборонено дитячу працю, створено школи, дитячі садки.
Поселення в Шотландії, де знаходились фабрика і школа, притягло до себе увагу. Успіх Нью-Ленарка захопив усіх. Жодний державний чиновник, жодний учений не їхав з Англії, не зробивши поїздки до Оуена. Навіть сам Микола Павлович (Микола І, імператор Росії) був у нього і хотів переманити його до Росії (О. Герцен, Былое и думы,ст. 517).
Оуен стверджував, що головною перешкодою до гармонійного розвитку суспільства є релігія. А цього не могли йому пробачити у протестантській Англії. Він змушений був залишити Нью-Ленарк. Це історичне нещастя. Фабрика була акціонерним підприємством. Контрольний пакет був у квакерів. «Квакери, вступивши в управління Нью-Ленарком, почали з того, що зменшили плату і збільшили число годин роботи. О.Герцен пише «Змушений залишити свій Нью-Ленарк в Англії Оуен разів з десять перепливав океан, гадаючи, що зерна його учення краще зійдуть на новому ґрунті, забуваючи, що його розчистили квакери і пуритани, і мабуть не передбачав, що п’ять років по його смерті джеферсонівська республіка, перша, яка проголосила права людини, розпадеться в ім’я права сікти негрів» (ст. 512-513).
О.Герцен порівнює концепції Бабефа і Оуена. «Один бачив, що незважаючи на страту короля, на проголошення республіки, на знищення федералістів, демократичний терор, народ залишився ні з чим. Другий, незважаючи на величезний розвиток промисловості, капіталів, машин і підсиленої продуктивності весела Англія робиться все більш сумною, а Англія ненажерлива — все більше Англією голодною. Це привело обох до необхідності зміни основних умов державного та економічного буття.
Оуен бачить у тому, що суспільне зло приходить до тями, — останнє досягнення — важку перемогу складного історичного походу; він вітає зорю нового дня, якого ніколи не бувало і неможливого у минулому і умовляє дітей (суспільство, — П.П.) залишити пелюшки якомога скоріше... Конституція 1793 року і Бабеф думали не так. Вона дискредитувала поновлення природних прав людини, забутих і втрачених. Державний побут — злочинний плід узурпації, наслідки злодійської змови тиранів та їхніх спільників — попів та аристократів. Їх належить стратити. Так виникає змова Бабефа. Бабеф хотів силою, Оуен — вихованням.(ст.532 — 539)
У пошуках реалізації вихідної тези про роль середовища, Оуен приходить до концепції асоціації. З легкої руки Оуена в Англії почали виникати кооперативні робітничі асоціації. Герцен наводить приклад із рачдельським товариством. Почавши діяльність з 28 ліврами вони будують також на громадські гроші фабрику з двома машинами, які коштували, біля тридцяти тисяч фунтів (ст.540).
Досвід Нью-Ленарка має історично важливе значення. Якщо А. Сміт у поділі праці бачить джерело багатства через зростання продуктивності праці, як фактори зміни соціальних умов праці як фактори виробництва і їх роль у підвищенні продуктивності праці оунівського досвіду, мають історичне значення.
Японський менеджмент, соціальне партнерство Німеччини, досвід роботи багатьох американських компаній на сучасному етапі говорять про позаісторичну роль експерименту Оуена.
Але ринок з його конкуренцією, максимізацією прибутку викликають найнегідніші почуття підприємця, те, що Марксом показано як наріжний камінь капіталістичного суспільного устрою — прагнення до отримання додаткової вартості за рахунок експлуатації найманої праці. Тільки там, де ринкове господарство введено у русло правового поля, мінімальна оплата праці, відпустка, компенсації в період, коли найманий робітник не функціонує через хворобу або з організаційних мотивів, там вступають у партнерські відносини підприємець і найманий робітник. У цих умовах реалізується людський фактор, як шлях зростання продуктивності праці, скорочення витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності виробленого блага.
Прудон, як і всі соціалісти, критикує право власності. Він не проти власності. Вона в його очах « істота свободи». Він постає проти права, яке дає власнику на отримання доходу. За Прудоном власність і право своєю волею користуватися і розпоряджатися благом інших, плодом ремесла і праці інших.
«Усі соціалісти-теоретики ставлять питання як здійснюване власниками і капіталістами безперервне грабування... не викликає обурення трудящих... Маркс вирішив його своєю теорією додаткової вартості; Родбертус ще простіше — протиставленням економічного поділу, реалізованого в обміні, соціальному пограбуванні, що приховується за уявною справедливістю. На думку Прудона між хазяїном і робітником відбувається постійна «помилка в рахунку». Хазяїн оплачує кожному робітнику цінність його індивідуальної праці, та залишає для себе продукт колективної сили всіх робітників — цей продукт вище за той, що могла б доставити сума всіх його індивідуальних сил. Цей додаток є прибутком»(Ш. Жид і Ш. Ріст, ст.230).
Прудон негативно ставиться до соціалізму. «Сенсімоністи пройшли як на маскараді. Система Фур’є — найбільша містифікація нашого часу. Комуністам він адресує таку лайку: «Геть від мене, комуністи, від вашої присутності несе смородом і бачачи вас я відчуваю огиду». Він заявляє: «соціалізм є ніщо, нічим не був і ні чим ніколи не буде».
За Прудоном — «Справа не в тім, щоб знищити ці справді економічні сили, поділ праці, колективну силу, конкуренцію, кредит, навіть власність і свободу, а зберегти їх і убезпечити від усякої шкоди».
Головною цінністю системи Прудона є свобода. «Свобода — от вся моя система, свобода совісті, преси, праці, торгівлі, освіти, конкуренції, свобода розпоряджатися плодами своєї праці, свого ремесла, свобода безкінечна, абсолютна повсюди і завжди». С.114
«Спільність є нерівність, та у змісті, зворотному тому. в якому існує нині нерівність при приватній власності. Власність є експлуатація слабкого сильним, а спільність власності є експлуатація сильного слабким». С.114
Спільність майна є релігією злиднів.
Його кредо — принцип взаємності послуг, через що ліквідується «нетрудовий дохід».
Безсумнівна заслуга Прудона в тім, що використання машин — наслідок поділу праці. Але Маркс обвинуватив його в незнанні історії. Революція 1848 року дала унікальну можливість перевірки життєвості соціалістичних ідей асоціації, національних майстерень, справедливого обміну.
«Протягом кількох днів вони були близькі до свого здійснення».
Але життя показало їхню реальну неспроможність. «Ідеалістичний соціалізм Сен-Сімона, Фур’є. Луї Блана дискредитується мабуть остаточно. В очах буржуазних письменників він розчавлений остаточно (Ш. Жид, с. 234). Так на арену громадського життя виходить «науковий соціалізм» К.Маркса. Індустріальна технологічна революція в Англії давала К. Марксу чудовий матеріал для аналізу її економічних, соціальних, правових сторін.
Робітниче питання стає у світі ринкової економіки одним із центральних і вимагає свого вирішення. Створюються профспілки, соціал-демократичні партії.
Розвиток індустріальної революції у першій третині XIX століття здійснювався в умовах зростання соціальних бід. Поява масового безробіття, обумовлена переходом до машинного виробництва, безсоромна експлуатація дитячої і жіночої праці, величезна тривалість робочого дня за мізерну його оплату, огидні умови праці, відсутність охорони та гігієни праці — всі ці фактори повинні були породити різке неприйняття ринкової економіки та її інструментів — приватної власності, торгівлі та грошей. Як наслідок з’являється критичний аналіз її окремих сторін Сісмонді, сенсімонізм, фур’єризм, оуенізм — концепції соціалізму, які мають певну спільність — але і національні особливості: вплив християнства у Франції, Фейєрбаха — у Німеччині, економістів — в Англії.
Революція 1848 року у Франції створила умови для практичної реалізації цих концепцій і перш за все ідей сенсімоністів і Фур’є, Кобе, Конседеріана та інших.
Вихідна ідея — право на працю, оскільки приватна власність на капітал і землю породжує безробіття. Організаційний устрій соціалістичних концепцій — асоціації, фаланстери, народні майстерні, які створюються державою. Луї Блан, котрий входив до уряду 1848 року протиставляв цим концепціям народні майстерні, які створювали за кошти держави.
Революція 1848 року у Франції проілюструвала значення соціальних, правових, політичних проблем в умовах індустріалізму. Тому неминуче була поява інститутів, створених як державою, так і цивільними об’єднаннями, направлених на пом’якшення ситуації, на згладжування найбільш кричущих антисоціальних явищ. Робітниче законодавство часу в Англії, яке обмежувало тривалість робочого дня обмеження щодо використання дитячої і жіночої праці, виникнення благодійних товариств, громадських фондів та об’єднань.
Для Німеччини, де протестантизм півночі країни став панівним, де ринкова економіка розвивалась під увагою прусської держави, де індустріальна технологічна революція йшла під протекторатом держави. Тут державне управління водою, лісами, дорогами, каналами, націоналізація залізниць, комунальні підприємства з постачання води, газу. Поява утвердження соціальності в 1878 р. була у Німеччині об’єктивно неминучою. Тут законодавчо утверджується страхування робітників від хвороб, від нещасних випадків, інвалідності, старості, законодавче регулюються відносини між власниками капіталу і власниками робоча сила, закони про тривалість робочого дня, щотижневий відпочинок, гігієну та нагляд на фабриках.
Але якщо у Франції та Англії робоче законодавство стверджувалося демократичним шляхом то у Німеччині воно — продукт ініціативи громадянських сил та реалізації руками канцлером Бісмарком.
Соціалістичний рух у Німеччині має свої особливості, обумовлені відношенням до індустріальної технологічної революції. Ця особливість полягала, перш за все, у політичній та економічній потужності юнкерів — поміщиків. Вони були багатшими, аніж промислова буржуазія, вони контролювали торгову політику, законодавство, у тому числі податкове, митницю. Це не могло не породити такий напрям економічної думки, як заперечення капіталістичного шляху розвитку Німеччини, вона залишиться назавжди землеробською країною. Тут немає ґрунту для розвитку великої обробної промисловості. А значить і шлях до соціалізму свій — тільки німецький. Гітлер теж стверджував національний соціалізм. Така ж ситуація склалась у Росії, де «ліберали-народники» стверджували, що капіталізм у Росії «мертвонароджена дитина», «гість, запрошений насильно». У Росії немає величезних ринків, без яких немає капіталізму. Хоча ринки і створює саме ринкове господарство і перш за все ринок індустрії. При цьому вони спиралися на концепцію видатного російського мислителя (за оцінкою К.Маркса) М.Г.Чернишевського, автора російського соціалізму.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.