лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Склад депутатів свідчить про те, що інтереси промислової буржуазії реалізувати було важко. «Переважання сільського господарства над промисловістю, села над містом, дрібних форм виробництва над великими, дрібного самостійного виробника над безхазяйним пролетарем — такі найбільш характерні риси економічного становища дореволюційної Німеччини» .
В економічному житті цього періоду певну позитивну роль відіграло утворення 1834 року Митного союзу. Якщо раніше кожна з німецьких держав охороняла свою «незалежність» і огороджувалась митними бар’єрами, але відкривала дорогу фритредерській політиці Англії, не сприяла національному відродженню, то з появою Митного союзу ситуація змінюється. Але на неї впливає позиція юнкерів-поміщиків, прихильників фритредерської і промислової буржуазії — прихильників протекціонізму.
У цих складних умовах розвивається економічна думка Німеччини першої половини XIX ст., в якій особливе місце посідає Ф. Ліст, автор «Національної системи політекономії» (1841). Історія моєї книги, — пише він, — є історія половини мого життя або історія Німеччини з 1800 по 1840 роки. Уже в самій назві підкреслюється концептуальна основа цієї книги — національна, а не космополітична політична економія. Сміт — англійський економіст, Сей — за загальні, властиві всім країнам, закони економічного життя, а Ліст виводить політекономію на національний ґрунт. Англійська політична економія проклала дорогу фритредерству — волі міжнародній торгівлі і торговельній політиці. Це відправна точка й у Ліста: міжнародна торгівля і торговельна політика. Але висновки діаметрально протилежні. Ліст на цій основі обґрунтовує протекціонізм. «На нашу думку, та форма правління повинна бути визнана найкращою, яка більш за все відповідає генію і стану нації і особливо тому ступеню культури, на якому вона стоїть».
Отже, на передній план висувається форма правління в її теоретичному і практичному плані.
Ліст — один з основних авторів і творців Митного союзу 1819 року — уже міг узагальнити і досвід континентальної блокади, і потік англійських товарів, який хлинув у роздрібнену Німеччину, і досвід Франції, котра захистила свій внутрішній ринок загороджувальними тарифами і зберегла можливість реалізації індустрі­альної технологічної революції. Усе це наочно свідчило, що свобода торгівлі, оспівана англійською політекономією, може мати тяжкі наслідки для країн з більш низьким ступенем розвитку.
Після змушеного від’їзду в США Ліст мав можливість сам побачити, що дає дійсність США, на території яких здійснювалась як перша, так й друга політика на Півночі і на Півдні.
Боротьба за незалежність призвела до розриву з Англією, що створило умови для розвитку промисловості в колишніх колоніях, що вплинуло на землеробство та призвело до зростання цін на землю. Але оскільки після Паризького миру конституція штатів заважала виробленню загальної торгової системи і тим відкривала вільний доступ англійським фабрикантам, конкуренції яких не могли витримати тільки-но виниклі фабрики Північної Америки, то промислове процвітання країни зникло ще швидше, аніж виникло. «За порадою нових теоретиків, — говорив згодом один оратор в конгресі про цю кризу, — ми купували там, де можна було купити найдешевше, і наші ринки були сповнені чужими товарами. Наші мануфактуристи були розорені, наші купці збанкрутілі, і всі ці причини так шкідливо вплинули на землеробство, що настало загальне знецінювання землеволодіння, а з ним і банкрутство наших землевласників» . Конгрес був у облозі петиціями від усіх штатів на користь заступницьких заходів для місцевої промисловості. Тарифи змінилися в 1789, 1804, 1828 роках. Останній захистив американських виробників від конкуренції англійців. У 1880-х роках захищатися вже потрібно було англійцям.  Також їм же довелося захищатись і від німців.
«Коли 1827 року послідовники принципу вільної торгівлі почали пригноблювати американських фабрикантів і захисників національної промисловості через тарифне питання, запросили мене висловитися з цього приводу» . Тут на американському ґрунті і формується цільне вчення про національну систему політекономії. Європейське знання і американський досвід поєднались, і заявилась концепція стадій розвитку людської цивілізації Ліста.
«Процес, який здійснювався в Європі протягом віків, перед нашими очима тут переходить від дикого стану до пастушачого, а потім землеробського і з цього останнього — до мануфактурної промисловості та торгівлі». Ф. Ліст наголошує, що єдиною умовою вирвати населення з первісного стану і цілковитого браку потреб є розвиток промисловості.
Ліст наголошує: «Тут у США простий землероб намагається залучити у своє сусідство заводчиків і фабрикантів» .
А. Сміт у своєму дослідженні говорить про те, що є первісний стан, коли тільки праця була джерелом мінової цінності, а наступною знаковою подією виступає поява приватної власності на землю і капітал. Тоді рушійною силою, що визначає прогрес суспільства, виступає інтерес індивіда, який реалізує також і інтереси суспільства.
Ф. Ліст між егоїстом-людиною і державою (суспільством) вводить націю: кожна людина — частина нації. Нація має свої особливості: рівень розвитку культури, геній, менталітет, політика, могутність. У націй розбіжності, рівність націй можливі тільки на останній стадії, коли її досягнуть усі.
Політична економія є «такою наукою, яка, усвідомлюючи сучасні інтереси й особливе становище націй, навчає, яким чином кожна нація може підвестися на таку ступінь економічної культури, на якій союз її з іншими цивілізованими націями буде можливий завдяки свободі обміну можливим і корисним» .
Незалежність і могутність країни — це «дві ідеї, невіддільні від ідеї національності». Та для цього потрібна величезна територія, з відповідними багатствами, помірним кліматом, сприятливим для розвитку мануфактур. Це — Німеччина і США. Щоправда, до Німеччини, на думку Ліста, слід додати Голландію та Данію. Як бачимо, Ф. Ліст виступає і як теоретик-геополітик.
Ідея національності — відбиток реальної історичної атмосфери роздрібненої Німеччини. Її об’єднання вимагає національної ідеї. Молода промисловість Німеччини після 1815 р. під потужним натиском промисловості Англії повинна була захищатися, хоч у самій Англії існує заборона на ввезення хліба, в експорті якого був зацікавлений юнкер-поміщик.
Нації, котрі досягли переваги в мануфактурній торгівлі, мореплавстві використовують ці успіхи для зміцнення політичного впливу і створюють інституції для його реалізації, закріплення монопольного становища у відсталих країнах.
Сукупність цих інституцій (заборона ввезення і мита на нього, обмеження судноплавства, премії за вивезення і т. д.) називається митною системою. Під впливом більш ранніх успіхів інших націй, митних систем чужих країн і війн більш відсталі нації виявляються змушеними шукати в самих собі засобів для переходу від землеробського стану до мануфактурного; вони повинні обмежити торгівлю з передовими країнами за допомогою власної митної системи. Вона виявляється природним наслідком націй гарантувати міцність свого існування і прогресу або навіть свого переважного впливу, сприяє йому і не суперечить більш високій меті людства майбутній всесвітній конфедерації . Такий прообраз Всесвітньої торговельної організації окреслений майже за півтори століття до її виникнення.
О. Бісмарк втілив ідеї Ліста, які для нього були компасом, в його політичній, соціальній та економічній діяльності на посаді канцлера Німеччини, коли за короткий час вона підноситься на небачену висоту промислового й аграрного розвитку.
Другим ключовим моментом теоретичної діяльності Ф. Ліста, тісно пов’язаним з національним, є його вчення про продуктивні сили. До продуктивних сил він включає: свободу думки, совісті, преси, суд присяжних, публічність судових засідань, контроль адміністрації, парламентський уряд, тобто те, що сьогодні називається відкритим суспільством.
Багатства нації виступають вищим ступенем розвитку цивілізації, а саме вона розвиває моральні сили нації. «Прагнення до постійного примноження інтелектуальних і моральних благ, до змагання і свободи є характерною рисою мануфактурного і торгового ладу, тимчасом як за нескладного землеробського режиму панує легкість розуму, фізична нерухливість, прив’язаність до старих ідей і звичок, до старих звичаїв і навиків, недостатність виховання, добробуту, свободи». Пам’ятаємо його репліку про те, що американський фермер радий сусідству фабриканта і заводчика.
Індустрія за Лістом — це не тільки природний результат праці і заощаджень, а й творча соціальна сила індустріального капіталу і праці.
Протекціонізм за Лістом — це не охоронець внутрішнього ринку, захист національного виробника, це потужний фактор сприйняття нової культури в широкому змісті слова і перш за все індустріального виховання нації і виховання такого міського населення, котре є функціонером індустріального розвитку країни.
Цікавий також історичний факт: напередодні революції 1848 р. країна була на межі фінансового банкрутства. Король звертався до Ротшильда з проханням про позику, але Ротшильд виставив умову — позика має бути гарантована зібранням народних представників.
Промислова буржуазія, незважаючи на свою слабкість, уже являла певну політичну силу. (Хоч Карл Маркс уважав, що німецька буржуазія показала свою слабкість у революції 1848 року.)
Великий вплив на формування світогляду німців справило лютеранство — від свободи тлумачення Євангелія до свободи духовної. Якщо ідеї просвітників реалізувалась у політичній і соціальній революції у Франції, і французи здобули політичну свободу, то в Німеччині відбулася духовна революція релігії і філософії: «Якщо у Франції у 1789 р. революція, — писав Генріх Гейне у своїй праці про історію, — відбулася матеріальна, то революція у Німеччині — духовна!» Ідея стає матеріальною силою, якщо вона оволодіває масою — наголошує К. Маркс. «Багатство нації полягає не в масі мінових цінностей, а взагалі у ступені розвитку виробничих сил, зокрема розумових і моральних». Як зазначалося раніше, національна ідея стала зброєю об’єднаної Німеччини. Об’єднання Німеччини мало відбуватися не тільки на індустріальному вихованні, а й на основі захисту національного виробництва. Природний теоретичний висновок про роль національної особливості. Сама концепція англійської економічної школи ґрунтується на підвалинах космополітичного лібералізму. Є загальні для всіх країн економічні закони. Утім є й національні як похідні від конкретного середовища історичних умов формування національного об’єднання, традицій і звичаїв, правових і культурних норм, що діють у країні. Головний принцип — історичний підхід. Утвердження ролі історизму — одна з найважливіших заслуг історичної школи Німеччини й одного з її основоположників Ф. Ліста.
Історична школа була одним з найбільших інтелектуальних надбань Німеччини XIX ст. Завдяки зусиллям науково-історичної школи і методу, що не мав собі рівних, на одному з етапів інтелектуальної історії минуле виявилося для сучасної людини відтвореним теперішнім з надзвичайною різноманітністю форм мислення. На емпіричному рівні це означає дослідження настільки ретельне, наскільки це можливо, конкретних взаємозв’язків між мисленням і його історичним контекстом, — зазначав Вільгельм Рошер. Оскільки ринкові відносини формувалися в умовах так званого прусського шляху розвитку капіталізму, то неминуче занесення в перші ряди держави як регулятора і фактора їхнього розвитку.
Ліст писав: «Таким чином, національно-економічний шлях повинен сприяти добробуту, могутності і культурі Німеччини. На сутність націоналізму як засобу впливає індивідуалізм?» Ешлі підкреслює, що проголошена школою Сміта роль приватного егоїзму в реалізації суспільного інтересу не є аксіомою. Конфлікт між дедуктивним і асоціативним методами абстрактних положень Сміта і Рікардо не міг не породити смуту. 1848 року ще один німецький професор Бруно Гільдебранд у праці «Політична економія теперішнього і майбутнього» посів стосовно до Сміта й Рікардо критичну позицію. Історичній школі з її лютеранським світоглядом не може подобатися примітивний егоїзм, бо вона вшановує християнські заповіді. Заслуговують на увагу і їхні погляди на відносність природних законів, які відрізняються від хімічних або фізичних. Історична школа Німеччини пропонує свою форму реалізації висновків економічної теорії. Мистецтво державної людини полягає в тому, щоб застосовувати принципи до нових потреб, знаходити нові рішення для нових проблем.

 

Історична школа Німеччини

Німеччина першої половини XX ст., як уже зазначалося, переживала насичений гострими історичними подіями період. Наполеонівські війни звільнили її від кріпосного права. Едикти 1808—1809 рр. знаменували новий суспільний розвиток країни, але зі збереженням автократичного правління. Королі, маркграфи — їхня роль у державі — практично абсолютне панування. Це зумовило роль королівського чиновника-бюрократа, владу столоначальника. Цю систему обстоювала німецька школа камералістики.
Учення Рошера своїм корінням іде в камералістику ХVII—ХVIII ст. Авторитарна держава неминуче породжує бюрократію. Службовців у справах адміністративних і фінансових вчити цього потрібно було на конкретних прикладах, тобто вони мали знати історію права, традиції та звичаї, закріплені в законодавчих актах. Б. Гільдебранд у «Політичній економії сучасного і майбутнього» стверджує, що політична економія — наука про закони економічного розвитку нації. Проте тут ми стикаємося з різночитанням. Якщо в Рошера — «принципи» то в Гільдебранда — «закони розвитку», а це вже більш широке тлумачення. Але залишається головне — закони національні, а не планетарні. Важливим представником цієї школи був К. Кніс, автор праці «Політична економія, розглянута з історичного погляду» (1853 р.), який піддав сумніву існування і природних законів у ім’я свободи, і законів розвитку Гільдебранда. Це теоретичне сум’яття в поглядах засновників школи намагалась зняти, хоч і без успіху, молода історична школа. Але за інших рівних умов «історична школа була одним з найбільших інтелектуальних досягнень Німеччини XIX століття». Історичний метод у політекономії входить і сьогодні до її методологічного арсеналу.
Положення Німеччини на карті Європи не порівняти з Англією, Францією, Бельгією, Голландією. Під тягарем минулого Німеччині потрібні були ідеї, у тому числі економічні, які б дали поле для ефективного індустріального розвитку. А цей особливий шлях вже накреслив Ф. Ліст. Ураховуючи національні особливості, рівень її індустріалізації, він запропонував на певний історичний відтинок часу шлях захисту національного підприємця, і тільки після досягнення рівня іноземного розвитку переходити до вільної торгівлі. Тут є всі елементи історичного підходу до аналізу економічних явищ.
Історична школа Німеччини відкинула правильність космополітичної теорії вільної торгівлі, заснованої на дії особистого інтересу, що не придушує суспільний. Національні традиції, стан законодавств, місце і роль держави в захисті національних інтересів, різних державних і комунальних інститутів і утворюють підвалини національної економіки.
Урахування невід’ємного історичного факту, стан минулого і теперішнього — ось вихідна база для аналізу політичної економії. Увердження історичного методу політичної економії — одна з заслуг історичної школи Німеччини. Її засновники — Рошер, Гільдебранд, Кніс — чітко визначили своє ставлення до індустріальної технологічної революції. Так, Гільдебранд пише: «Найважливіше всесвітньо-історичне значення машини полягає в тому, що вона вирвала робочі класи з лінощів і невігластва, з задушного і безглуздого костеніння і разом з усвідомленням власних сил, з наполегливістю в роботі та підприємництві пробудила в них прагнення до гідного життя в історії? Тимчасове зло, що походить з цих технічних відкриттів людського духу, тимчасових страждань робітників, котрі залишилися внаслідок суперництва машин без роботи і хліба? це можна назвати лише потугами при народженні нової епохи» .
Рошер — засновник історичної школи: «Одна лише промисловість може поставити на службу собі всі сили природи». Та вона ж «недруг нашого часу: невігластво черні і пауперизм народжуються перш за все у містах». Він же вказує на взаємозв’язок аграрного та індустріального розвитку. «Земля дорожчає, а праця і капітал дешевшають, це означає неминуче інтенсивне ведення сільського господарства».
У «Принципах політичної економії» Рошер формулює методологію викладення політичної економії. Як тут, немає слова «закони» політичної економії, воно замінено на принципи. Цим уже він відторгається, відгороджується від Сміта й Рикардо та їхньої школи. З чого випливає висновок — немає планетарних законів як об’єктивних, не залежних від національної приналежності законів розвитку. «Наша мета — описання того, чого бажали, до чого прагнули народи в економічній галузі; цілі, які вони переслідували і досягали; підстави заради яких вони переслідували і яких вони домагалися? таке дослідження? якщо зупинитися у тісному контакті з іншими знаннями національного життя, зокрема, з історією права, політичною історією і історією цивілізації». Висновок, який є неминучим — застосування в політичній економіці історичного методу.


Кнапп Г. Ф. Зазнач. праця. — С. 127.

Лист Ф.                                                   — Т. 1. — С. 154.

Там само. — С. 9.

Зазнач. праця. — С. 9.

Там само.

Зазнач. праця. — С. 18—19.

Гильдебрану Б. Политическая экономия настоящего и будущего. —                       — С. 189.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.