лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Рікардо — фритредер: «Багато і до діла писали у нас про вигоди, які дає країні свобода торгівлі, надаючи кожній людині можливість скористатися зі своїх талантів і свого капіталу, як їй здається найкраще, не будучи зв’язаною жодними труднощами. Я з задоволенням спостерігаю за просуванням цього великого принципу» . Але на континенті цього захоплення не спостерігалося, оскільки в Німеччині дозрівали теоретичні засади протекціонізму.

 

Франція 1789—1871 рр. Жан Батист Сей

Школа фізіократів відобразила ситуацію у Франції періоду, коли старий порядок історії країни підходив до свого завершення як у технічному, економічному, соціальному, політичному, так і особливо в технологічному плані. У цікавому документі, що з’явився 1783 року, автор пише: «Комерція завжди користувалася заступництвом наших королів, як найважливіша справа в державі ?нині ж важке становище комерсанта кидається у вічі навіть на перший погляд. Розчарування прийшло на зміну змаганню, млявість — активності, збідніння — могутності» (тут — підґрунтя появи соціалістів Сен-Сімона і Ш. Фур’є .
Анонімний автор наводить цифру про банкрутство більш як 500 великих фірм у найбільших містах Франції за останні 8 років.
Як уже зазначалося раніше, сільське господарство в більшості провінцій країни було в жалюгідному стані. Нагадаємо, що у 1788 та 1789 рр. у Франції був неврожай, і це тоді, коли особливою ефективністю сільське господарство там не відзначалося. Ф. Бродель пише, що 1200 р. одне посіяне зерно приносило три зерна, врожай між 1300 і 1500 рр. — 4,3 зерна, між 1500 і 1820 рр. — 6,3 зерна .
Неврожай 1788—1789 рр. був не менш важливою причиною повалення королівського устрою. Аграрна технологічна революція потребувала умов для своєї реалізації. Революція 1789–1793 рр. створила ґрунт для розвитку фермерства. Абсолютизм, підтримуючи промислові мануфактури в їхній боротьбі з конкурентами Англії, Нідерландів, Бельгії регулював хлібний ринок. Дешевий хліб — мала зарплата найманих робітників, низькі витрати, високий прибуток. Тому ввезення у Францію дешевого хліба і вивезення його з Франції заборонялося. Революція відкинула цю заборону. Щоправда, у період континентальної блокади Англії на короткий час старе положення відновилося. Але Тільзітський мир скасував континентальну економічну політику Наполеона Бонапарта, яка принесла немало гірких результатів промисловій революції, яка і так почалася значно пізніше, ніж в Англії та й у переможеній Прусії.
Індустріальна революція — плід складних і пізніх перетворень у техніці, економіці, у суспільстві та сільському господарстві, яке ставало на наукову (біологічну) революційну основу. У сільському господарстві — перший ступінь розвитку промисловості. Сільське господарство — першооснова зростання міського населення, яке треба кормити, одягати, поїти (склянка вина для французького робітника входить як елемент до прожиткового мінімуму). Нарешті, сільське населення — величезний або вузький ринок залежно від доходів. І ця умова у перші два десятиріччя після революції 1789 р. з’явилася, хоч матеріальне становище населення Франції було гіршим, аніж в Англії.
Чисельність населення Англії з 1789 р. становила 8 млн осіб, а у Франції — 26 млн, однак валовий дохід націй був рівним. Народ Франції 1789 р. стає злиденним. У першій половині XIX ст. населення Франції зросло на 30 %, а в Англії — на 100 % .
Робоча сила Франції була однією з найдешевших в Європі, що не створювало сприятливих умов для її заміни машинами.
Якщо в Англії міста-монстри поглинали зростаючий ринок робочої сили, то у Франції ці умови були менш привабливими. А чисельність населення зростала, хоча і меншими темпами, ніж раніше, і це створювало підставу для соціальних потрясінь. У цьому причина революцій 1830 і 1848 рр.
Жан Батист Сей, трубадур підприємництва і нагромадження капіталу, ущипливо кваліфікував ситуацію: «Похвально нагромаджувати гроші, а не плодити дітей» .
Але вихід населення із села до міста тривав. Індустріальна технологічна революція в континентальній Європі починається в перші два десятиліття XIX ст. Навіть в Англії увага економістів була зосереджена на хлібних законах, на їх відбитті на економічній ситуації, не говорячи вже про Францію, що переживала важкі регресивні процеси.
«Історики визнали, що з 1817 по 1851 рр. крива економічного циклу Кондратьєва йде вниз, ?тобто ці три режими (Наполеон, 1830, 1848) характеризують постійне і навіть прогресуюче погіршення економічного становища аж до глибокої кризи 1847—1848 рр., що стала класичним прикладом “кризи старого порядку”, яка сталася, так би мовити, з розвитку сільського господарства? Згодом, коли Франція стане промисловою державою, її підстерігатимуть інші кризи.
Роки 1750—1850 не однорідні, оскільки в політичному плані їх розділяло навпіл падіння старого порядку, а в економічному — перші кроки промислової революції» .
Індустріальну технологічну революцію у Франції можна розглянути на прикладі шовкоткацької та металургійної галузей промисловості.
Франція, в якій розкіш королівського двору і дворянства була притчею во язицех, тримала шовкоткацькі мануфактури в особливому становищі. У праці Ф. В. Потьомкіна «Промислова революція у Франції» наводяться такі дані, що ілюструють тенденції економіки цієї галузі: ввезення в Англію, Німеччину та інші країни шовкових тканин 1769 року — 22 млн ліврів, 1783 р. — 16 млн ліврів; у Парижі відповідно — з 12 до 9 млн ліврів, у самій Франції з 12 до 8 млн ліврів («тяжке становище комерсантів видно наочно»).
У 1789—1793 роки революції галузь занепадає (масове збідніння народу, у тому числі дворянства і духовенства, що потерпає від якобінського терору). Відбувається метушіння після перемоги якобінців у економічній політиці 1793 р. Держава встановлює ціни, вводить раціонування, спільний збір урожаю. Положення якобінців 1794 р. скасовує регламентацію. Прихід консула Наполеона для Леона — центра цієї галузі — дав великі замовлення, необхідні для зростання виробництва, що створює умови для появи машин (верстат Жаккарда, 1804 р.).
Далі — континентальна блокада імператора Наполеона Бонапарта: розрив англо-французьких, франко-прусських, франко-російських торговельно-промислових зв’язків (1806 р.). Потім Тільзітський мир — зняття блокади. Але зі зростанням попиту підприємець пішов на заміну ручної праці з її низькою продуктивністю машиною — верстатом Жаккарда. Машинізм тріумфував.
Цікава історія індустріальної технологічної революції в металургії, роль якої в машинізації ключова. Це — її важлива зброя.
Франція, на відміну від Англії, не має багатих запасів кам’яного вугілля і перш за все коксу. Через те він дорогий і не міг витримувати конкуренції з англійським. Початок заміни деревного вугілля в металургії на кам’яне датується 1818 роком. А в Англії ще 1806 року з 229 домен тільки дві користувалися деревним вугіллям .
ВИРОБНИЦТВО ЧАВУНУ І ЗАЛІЗА У ФРАНЦІЇ


Метал

1819 р.

1847 р.

Чавун

112,5 тис.

592 тис.

Залізо

74,2 тис.

377 тис.

Як бачимо, за зазначений період виробництво чавуну й заліза зросло більш ніж у 5 разів.
Індустріальна технологічна революція здобула свою базу, але гальмом в її поступі була економічна політика уряду того періоду. Ставлення уряду до промислової буржуазії було неоднозначне. «Якщо землевласник у роки реставрації був також і власником металургійного заводу, він користувався перевагами як поміщик — політичними, залізничними, митним протекціонізмом». Саме через це Бастіа у своїх «Економічних софізмах» ущипливо висміює систему протекціонізму, засновану на привілеях, створених державою.
Гальмом «машинізму» була недорозвиненість внутрішнього транспорту. Про це той самий Бастіа пише кілька памфлетів.
До знакових історичних подій в Європі необхідно віднести дві революції: революцію в християнстві — утвердження протестантизму і революцію 1789 р. у Франції.
Перша повернула людину на землю, де земне життя наповнилося трудовим змістом і утвердженням доброчесності, прагненням до добробуту родини, що послужило поштовхом до намагання нагромадження запасів (капіталу), до земного, а не потойбічного «раю». Римський землевласник-феодал не знав поняття збереження — є земля, є раб, селяни, і лише протестант однією з важливих цілей вважає нагромадження: «капітали примножують нагромадженням», — говорить слідом за Смітом Ж. Б. Сей. Революція 1789 р. відкинула перешкоди економічні, політичні, правові. Свобода діяльності, недоторканність приватної власності відкрили шлях доброчесній людині, що нагромаджує. Ф. Бродель, аналізуючи поняття «заощадження», пише: «Повільне нагромадження, не тільки і не в основному багатств, а перш за все навиків, технічних рішень, відповідних способів мислення, таке саме повільне в ході традиційного зростання структурного перетворення між людиною і природою, між робітником і капіталом, капіталом і державою, підготувало умови промислової революції».
Індустріальна технологічна революція підготовлена багатьма факторами. У літературі, присвяченій Ж. Б. Сею, дається лаконічна характеристика: він — систематизатор А. Сміта. Справді, Ж. Б. Сей схиляється перед творцем класичної політекономії. Але відомо, що А. Сміт у своєму аналізі ринкових відносин останньої третини XVIIІ ст. дуалістичний. Він висуває кілька варіантів теорії вартості, два варіанти теорії трудової вартості. Він також не заперечує, що вартість залежить від рідкісності, корисності і що вона створюється трьома факторами виробництва. Сей має свій методологічний підхід в аналізі вартості — цінності. Той самий приклад, котрий у Сміта подається як відносини м’ясника, пивовара і булочника, у Сея — городник, пекар, чоботар — через обмін можуть задовольнити свої потреби. «З цього положення виходить той помилковий висновок, що обмін служить найголовнішою основою виробництва багатств, тоді як він відіграє в цьому дещо другорядну роль» .
Сей за основу бере багатство. Багатство — все те, що становить цінність. Цінність визначається корисністю (споживчою цінністю). «Виробляти предмети, які мають якусь корисність, значить виробляти багатство, оскільки корисність предметів — це першооснова їхньої цінності, а цінність є багатство».
Сей стверджує, що створюється не матерія, а корисність маси матеріалів, з яких складається світ, вона не може бути ані зменшена, ані збільшена. Що більша корисність, то більша цінність, то більше багатство нації. Тому праця продуктивна і у виробництві, і у сфері послуг.
Так завдається удару по фізіократах, котрі стверджували, що джерело багатства — у сільськогосподарському виробництві. Так корегується Сміт, який вважає, що не створює цінність вартості, а значить, і багатства: «?це і государ зі своїми чиновниками й офіцерами, а також повинні бути віднесені як деякі з найсерйозніших і поважних, так і деякі з легковажних професій: священики, музиканти, юристи, лікарі, письменники будь-якого напрямку, актори, паяци, музиканти, оперні співаки, танцівника тощо» .
Сей виходить на сучасний підхід до нарахування національного доходу і в цьому його заслуга, яка визначила його місце в історії економічних концепцій.
Цей концептуальний підхід виводить його і на основний висновок, що панує в політекономії, — про три фактори виробництва: працю, капітал та землю. У Сміта, як відомо, ідея про три фактори виробництва не є вихідною, але вона також наявна. Сей же цю побічну, за Смітом, ідею робить визначальною. Щоб отримати продукт, необхідна спільна діяльність, — говорить Сей, — ученого, який вивчає рух і закони природи, людини, яка, користуючись знаннями вченого, створює корисні продукти (землероб, мануфактурист, торгівець — це підприємець на свій страх і ризик), і третій, який діє за вказівкою двох перших, — працівники. «Повсюди промисловість складається з теорії, її застосування і виконання. Тільки нація, що відзначається в цих потрійного роду операціях, може бути названа цілком промисловою нацією» .
Сей підкреслює «користь наук, які на перший погляд наче задовольняють тільки пусту цікавість» . Це сказано 200 років тому! Людство, його еліта висувають як фактор виробництва науку тільки в другій половині ХХ ст. Показовий і такий висновок: «Народ, в якому науки ще мало розвинені, може, однак, дати широкий розвиток своєї промисловості, користуючись світлом науки від інших народів».
Але підприємцеві відводиться особливе місце. «Сучасна Англія завдячує своїми незліченними багатствами не стільки своїм ученим, хоч вона має багатьох видатних діячів цього роду, скільки чудовому таланту своїх підприємців у практичній справі виробництва і робітникам, що вміють добре і швидко виконувати свою роботу» .
Сей висловлює ідею професійних знань, які є складником нагромадженого досвіду, такого необхідного для ефективності виробництва або торгівлі; до них він включає і знання управління. Сей не тільки і не стільки теоретик, він практик-підприємець, який посилено використовує англійський досвід організації як технічного, так і економічного менеджменту і маркетингу.
«Діяльність підприємця полягає в застосуванні надбаних знань до виробництва будь-якого продукту, придатного для нашого споживання... Це застосування однаково необхідне як у землеробському і мануфактурному виробництві, так і в торгівлі. Підприємець мусить бути людиною заможною, відомою своїм розумом, обачністю, любов’ю до ладу, чесністю, аби через ці свої властивості він міг отримати капітали, яких сам не має.
…Умілість обмежує кількість людей, які пропонують свою працю як підприємці.
…Він посередник між усіма класами виробників, а також між виробниками і споживачами. Він править справу виробництва, він центр будь-яких відносин, він дістає вигоду з того, що знають інші і чого вони не знають, з усіх випадкових умов виробництва» .
Так емоційно Сей змальовує портрет нової історичної постаті — носія індустріальної технологічної революції — підприємця. Звичайно, це портрет англійського бізнесмена. Навчання в Англії, вивчення новітньої британської техніки (міжнародна паризька виставка 1805 р.), на основі якої відкриває свою текстильну фабрику, для роботи на якій робітники навчалися на англійській фірмі. Нарешті — вивчення досвіду організації промисловості Англії за дорученням уряду і пропозиція очолити кафедру в Глазго, яку очолював займав А. Сміт. Багато чого пов’язувало Сея з Англією (написав книгу «Про Англію та англійців» 1816 р.). Сей є автором популярного в Європі «Трактату з політичної економіки», який вперше побачив світ 1803 р., а потім багато разів перевидавався, і капітального підручника «Повний курс політичної економіки» (1830 р.).
Отже, на «Курсі політичної економії» події 1830 р. не позначилися, хоч до «Трактату» ним були внесені поправки, характерні для Франції після 1815 р., коли індустріальна технологічна революція почала свою ходу по Франції. «Тепер у Франції в один рік купують у 6 і 8 разів більше предметів, аніж купували в нещасне царювання Карла VІ. Тепер виробляється також у 6 або 8 разів більше продуктів, аніж колись» .
Але Франції ще далеко до промислових успіхів Англії. Складна й суперечлива тут ситуація, і Сей виступає з програмою розквіту генія французького народу. Шлях Франції — шлях ринкових відносин на засадах індустріальної революції, машинізму, де героєм дня виступає підприємець, але підприємець з доброчесною характеристикою. Він працелюбний, чесний, ощадливий. Нагромаджує капітал завдяки ощадливості. Він мануфактурист, землероб-фермер, торговець.


Рикардо Д. Зазнач. праця. — Т. 2. — С. 197.

Цит. за: Потемкин Ф. В. Промышленная революция во Франции. —                      — С. 88.

Бродель Ф. Что такое Франция. —                                                — С. 163.

Бродель Ф. Зазнач. праця. — Т. 1. — С. 182.

Там само. — С. 182.

Зазнач. праця. — С. 161.

Потемкин Ф. В. Зазнач. праця. — Т. 2. — С. 361.

Там само. — С. 423.

Сей Ж. Б.                                           — С. 51.

Смит А.                                     — С. 357.

Сей Ж. Б. Зазнач. праця. — С. 32.

Там само. — С. 33.

Там само. — С. 34—35.

Сей Ж. Б. Трактат по политэкономии. —                             — С. 58—59.

Так само. — С. 43—44.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.