лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Покращання умов у сільському господарстві відбувалося не скрізь і дуже повільно аж до появи відомого надлишку виробленого продукту над мізерним споживанням селянина і зовсім не мізерним — феодала-поміщика. Це поставило людей у відносини продавців і покупців, створило поле розширення ринково-грошових відносин як на селі, так і в містах. Ремісник став відмовлятися від праці на городі та в полі.
Так, повертаючись на історичну арену, економічна проблема — відносини продавця й покупця, кредитора й боржника — набуває першочергового значення.
Церква повинна була відповісти на цей виклик. У підґрунтя римського права, як відомо, покладено необмежену свободу договору [це видно як із Дігеста — кодексу Юстиніана, збірки законів римських імператорів, так і із стислого керівництва з римського права — інституцій, виданих імператором Римської імперії Юстиніаном (534—565 рр. н. е.)].
З погляду вільного договору відносини продавця й покупця не мають піддаватися суспільній оцінці, у тому числі етичній, моральній. Це договір двох індивідів, двох громадян. Це галузь цивільного права. Юрист початку ІІІ ст. Павло говорить (його положення цитуються в Дігестах Юстиніана): «За здійснення купівлі та продажу покупець має природне право купити дешево те, що насправді коштує дорожче, а продавець — продати дорого річ, що коштує дешевше, отже обидва вони мають право обманути один одного».
Та з позиції християнства торгівля гріховна (за деякими винятками). Оскільки покупець і продавець шукають вигоди, тобто чинять несправедливо, вони не турбуються про свою душу, вони забувають Бога, а це — гріх. Принцип християнства «у всьому з людьми поводьтеся так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами» дає підстави для функціонування «справедливої ціни» у теологів.
У найбільш повному обсязі вчення про «справедливу ціну» викладено Фомою Аквінським. Розмірковуючи про розумові та моральні чесноти, він довів поняття справедливості, яку визначає як «постійне і тверде бажання давати кожному те, на що він має право» . Схема доводів: по-перше, справедливе все те, що узгоджується з Римським правом; по-друге, те, що природно для всіх та не є гріховним; по-третє, операція — це один з варіантів подарунка, де вигода більша, ніж ціна подарунка. А відтак він спростовує настанови Римського права: по-перше, закони божеські не можуть бути спростовані законами людськими, які заохочують нечесні вчинки (обман), по-друге, порок не стає меншим через те, що він природний для всіх, по-третє, справедливість торгівлі не дорівнює справедливості у дружбі.
Ось такий спосіб доведення існування справедливої ціни речей. Отже, Фома Аквінський стверджує, що кожна річ має свою визначену «справедливу ціну», установити яку можна точно. Утім це твердження не стало аксіомою, оскільки вивчення цього економічного феномену не завершено й сьогодні. Але «справедлива ціна» є історичним фактом.
Європейська цивілізація тривалий час розвивалася повільними темпами аж до ХIV—ХVIII ст., коли почалось і відбувалось їхнє прискорення, і це було обумовлено ринковими відносинами.
Матеріальною першоосновою цього розвитку став прогрес у сільському господарстві. Значна частина населення, що зазнавала політичних, соціальних утисків, біологічних випробувань, була зайнята в сільському господарстві, де панували примітивні знаряддя праці, коли потреби сім’ї задовольнялися за натуралізації господарських зв’язків. Селянин у своєму господарстві виготовляв одяг і взуття, предмети побуту, добре знаючи, які витрати на їх виробництво були необхідні. З появою нової соціальної одиниці — ремісників, які довгий час вели ще й сільське господарство, і з виникненням гільдій справедлива ціна за вироби стала очевидною, точно вирахуваною за кожний вибір, бо ремісники були добре інформовані про витрати своїх колег у місті.
«А оскільки досвід показав, що на окремих осіб не можна покладатись у тому, щоб вони добросовісно призначали ціни речам згідно з їхньою справжньою вартістю, то звідси випливало, що державна влада, місто або гільдія мусили взятися за це і визначити справедливу і помірну ціну» .
Учення про «справедливу ціну» виступає як дальший розвиток догматів гріхів щодо людини доброчинної, цього продукту розкладу родоплемінного устрою і соціальної диференціації. У нових умовах, коли соціальна диференціація посилилася, ідеологія християнства, як головна духовна влада, повинна була знайти нові форми виправдання диференціації. За збереження природного права з’являються цивільне право і церковне право.
Цивільне право сформульовано в римському праві, але воно історично не діяло в умовах феодальних ринкових відносин в Європі після краху Римської імперії. Світська і духовна влада були типові для середньовічної Європи. Боротьба між ними, що набувала різних форм у національних утвореннях проти нових відносин, що руйнували феодальні, мала породити вчення про «справедливу ціну». Воно справило неабиякий вплив на формування національної економічної політики країн Західної Європи.

 

Християнство і підприємництво

Ринкові відносини в Римській імперії — потворно специфічні. Елліни породили політичну демократію на вузькій економічній основі. Це демократія обраних, «не варварів», вона спирається на власність, на рабів, на економічну міць олігархів — учорашню родоплемінну знать.
Ринкові відносини охоплюють торгівлю і певною мірою ті сфери суспільного життя, де є розподіл праці. Сфера обігу грошей невелика, однак вони вже можуть використовуватись як загальний платіжний засіб, як специфічна купівельна сила. Вона породжена не фізичною природою, вона — продукт нової народжуваної сили — міжособистісних економічних взаємин. Оскільки для еллінів і римлян природа — джерело мудрості, то на нові народжувані сили вони мали дивитись як на щось неприродне, а значить, нерозумне. Так з’являється хрематистика.
Обмін благами природний. Обмін потребує рівності. Рівність означає сумірність. Гроші — інструмент сумірності. Можна виправдати торгівлю, особливо між країнами. А значить, виправдати гроші — засоби обміну. Та гроші можуть бути і засобом зростання. Гроші за лихварства породжують гроші. Але лихварство — заняття ганебне. Еллін грабує елліна. Але навіть у родоплемінній організації трапляються жадібність, корисливість. І це там, де взаємодопомога та взаємовиручка — справа честі, де відмова в допомозі і підтримці визнається чимось настільки ганебним і негідним, що призводить до вигнання з роду (клану), що рівнозначно смертній карі. Лихварство — одне найбільш непорядних занять. Утім осуд лихварства звужує базу розвитку підприємництва. Підприємництву необхідно інвестиційне джерело — кредит. Але християнство народжується, розвивається в конкретному історичному середовищі. Це середовище — греко-римське; це господарське життя, де лихварство набуває характеру національного лиха, де під тягарем лихварських процентів розоряються вільні селяни, земельні помісні власники, орендарі, ремісники. Християнство засудило лихварство як один з найтяжчих семи гріхів — користолюбство. У зв’язку з величезним автори впливом християнства на європейському просторі така оцінка лихварства була рівнозначною вигнанню з раю. Тому її носієм стає іудей, а не християнин або мусульманин. Християнство захистило селянина, ремісника від боргового рабства, але не від важкого тягаря сплати високого лихварського процента. Історичних умов для зростання підприємницької діяльності ще не існувало. Християнство вплинуло на такий елемент ринкових відносин, як формування ринкових цін. Римське право проголосило свободу договору продавця і покупця, тим самим надаючи свободу дій такому регулятору ринкової ціни, як взаємодія пропонування та попиту. Ціна — стимулятор або швидкого розвитку, або стагнації та банкрутства. Тут припускається порушення такої моральної категорії, як доброчесність, і первісної заповіді християнства — бажай іншому те, чого ти бажаєш собі.
Канонічне право намагається знайти лазівку для виправдання таких економічних міжособистісних відносин. Своє рішення вони знаходять у «справедливій ціні». «Справедлива ціна» — це не результат вільної гри ринку, вона встановлюється або державою, або торговими ремісничими гільдіями, або містами. «Справедлива ціна» повинна реалізувати одне з положень християнства про те, що Бог визначив кожному його соціальну станову роль (християнство тут запозичує індуїстське положення про касти, де реалізується земне призначення людини). Але «справедлива ціна» є кайданами на шляху прогресу.
Ця становість відображалась у законах про розкіш, у законах, що регламентували особисте споживання середньовічної людини. Французьке прислів’я говорить: «Духовенство служить державі своїми молитвами, дворянство — своєю кров’ю, а народ — своєю працею».
Між тим у реальному житті з’являлися різні форми мінових операцій, що відходили від офіційно узаконених. Так, можна було використати і наявну грошову масу на купівлю ренти, оскільки дохід від ренти не був гріховним. Можна було гуртовий продаж товарів використати для одержання своєрідного процента на авансовану суму грошей способом нагромадження суми між «справедливою ціною» й обсягом усієї продажної суми, можна було використати векселі. Поновлювалась така форма, як римські товариства. Каноністи стверджували: там де є ризик, там є товариство (акціонерів).
Однією з найсуттєвіших помилок середньовіччя було вчення «про непродуктивність капіталу», або «аксіоми про безплідність капіталу» — заперечення продуктивності грошей.
Рання історія терміна «капітал» темна, бо він не був популярним. Меркантилісти визначали ним суму грошей, віддану в позику, або суму грошей, які мав власник для віддачі в позику. І тільки у фізіократів з’явилось своє трактування — це нагромаджена цінність.


Зазнач. праця. — С. 150.

Зазнач. праця. — С. 157.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.