лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


1. Закономірності становлення вчень про державу і право в Україні.
2. Основні етапи розвитку вчень про державу і право в Україні.
3. Становлення загальнотеоретичної юридичної науки в Україні.
Література

  1. Верник О. Проблематика меж державної влади в державно-правовій думці Давньої Русі, України і Московського царства // Українське право. — 2003. — № 1. — С. 48—54.
  2. Дашутін Г. Проблеми політичного ідеалу в сучасній Україні // Вища освіта України. — 2004. — № 2. — С. 14—25.
  3. Дмитрієнко Ю. М. Актуальні аспекти періодизації світового історико-правового розвитку України // Держава і права. Юридичні і політичні науки: Зб. наук. праць. — 2004. — Вип. 23. — С. 32—39.
  4. Історія вчень про право і державу: Хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Уклад., заг. ред. проф., д-ра істор. наук Г. Г. Демиденко. 2-е вид. доп. і змін. — Х.: Легас, 2002. — 568 с.
  5. Історія державності України / За ред. О. М. Бандурка. — Х.: Одіс­сей, 2004. — 78 с.
  6. Кістяківський Б. Методологія і соціологія права // Вибране. — К., 1996. Наукова думка — 98 с.
  7. Костомаров М. І. Книги буття українського народу. Дій руські народності // Історія філософії Україні: Хрестоматія. — К.: Либідь, 1993. — 198 с.
  8. Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2005. — 456 с.
  9. Литвиненко І. Л. Генезис прав людини в історії політико-правової думки світу та України / Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права: Наук. часопис / За ред. Р. І. Кондратьєва. — Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2002.
  10. Націоналізм. Антологія / Упорядники О. Проценко, В. Лісовий. — К., 2000. Либідь — 83 с.
  11. Скакун О. Политическая и правовая мисль на Украине (1861—1917). — Харьков, 1987. — Легас — 58 с.
  12. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; за заг. ред. С. Л. Лисен­кова, В. В. Копєйчикова. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 368 с.
  13. Українська суспільно-політична думка в ХХ ст. Документи і матеріали. Сучасність. — 1983. — Т. 1—2. К., Наукова думка, — 183 с.
  14. Шульженко Ф. П. Держава і право в суспільно-політичній думці України: основні етапи розвитку. — К., 1995. Юринком інтер — 120 с.
  15. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф. П. Шульженко. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 356 с.
  16. Янів В. Донцов Дмитро // Енциклопедія Українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. — Львів, 1993. — Т. 2.
  17. Ярош Д. В. Державно-правова думка в програмних документах Кирило-Мефодіївського братства (1846—1847) / Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права: Наук. часопис / Ред. Р. І. Кондратьєва. — Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2002. — С. 15—19.


Вчення першого київського митрополита Ілларіонасистема уявлень про державу і право у ранньофеодальній Київській Русі за часів Ярослава Мудрого (розкрита у праці «Слово про закон і благодать» (1049 р.)), в основі яких закладені ідеї єдності та могутності Київської держави, богообраність слов’янського народу, включення слов’янства в контекст християнської історії; протиставляючи два етапи історії людства (епоху Старого Заповіту, де відносини між людьми будувалися на принципах закону і рабства, та епоху Нового Заповіту, де панують свобода та благодать), мислитель намагався вирішити питання про місце слов’янських народів у контексті світової історії, а врешті-решт — про незалежність Київської Русі в релігійному аспекті від впливу візантійської церкви, про зміцнення зовнішнього суверенітету Київської держави.
Вчення Нестора Літописця — система уявлень про державу і право (викладена в «Повісті временних літ» (1113 р.)), в основі яких — ідея про зміцнення державності, централізацію влади, необхідність існування єдиної держави з централізованою політичною владою, яка можлива за добровільної домовленості народу з князями; єдність держави має бути гарантована верховенством церковної влади.
«Руська правда» — перша пам’ятка права, де було закріплено офіційну політико-правову ідеологію Київської Русі та викладені норми, що регулювали ранньофеодальні відносини, зміцнювали князівську владу, вирішували питання власності, встановлювали відповідальність за злочини.
Ідеї концентрації влади в умовах феодальної роздробленості в руках єдиного могутнього Київського князя були основною проблемою таких давньоруських пам’яток, як «Слово о полку Ігоревім» та «Моління Даниїла Заточеника»; стверджуються ідеї єдиновладдя Київського князя, його верховенство над князями в підлеглих землях; у «Молінні...» викладаються поради князеві щодо досягнення стабільно-
сті та врівноваження влади (задля цього князю варто спиратися на тих підданих, які мають середній достаток, а в радники брати не за ознаками знатності, а за рівнем досвідченості та розуму).
Вчення Юрія Дрогобича (1450—1494 рр.)система політико-правових уявлень (що викладена у праці «Прогностична оцінка поточного 1483 р. магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора філософії і медицини Болонського університету»), в основу яких покладені ідеї щодо зміцнення влади короля, пріоритетність світської влади над церквою.           
Вчення Станіслава Оріховського-Роксолана (1515—1567 рр.)це система політико-правових уявлень (що викладена у працях «Про турецьку загрозу», «Про природне право», «Напучення польському королю...» та ін.), в основі яких — ідеї природного права, неприпустимості підлег-
лості світської влади духовній, обмеження королівської влади законом
.
Вчення Івана Вишенського (між 1545—1550 рр. — після 1620 р.) (українського мислителя, чернеця-аскета) — система уявлень, в основі якої пропонувалися ідеали природного права, рівність, свобода людини, народу та ін.
Вчення Петра Могили (1596 або 1597—1647 рр.)система політико-правових уявлень (що викладена у праці «Номоканон» та ін.), в основу яких покладено ідеї верховенства влади православної церкви в умовах панування в Україні влади польського короля, концепції самостійної держави, яку очолить ідеальний правитель, прихильник православної християнської віри.
Вчення Богдана Хмельницького (1595—1657 рр.) — творця Української гетьманської держави (який скинув польське панування в Україні та започаткував розбудову державності України) — система політико-правових уявлень (що викладена у міждержавному договорі з Росією «Договірних статтях»; його проект був розроблений за участі генерального писаря Івана Виговського), заснована на ідеї автономії України (в сучасному розумінні); Росія визначалася гарантом безпеки України, своїми військами вона мусила оберігати її кордони з Польщею, а південні кордони Україна мала охороняти самостійно за матеріальної допомоги Росії; уся влада на території України зосереджувалася в руках гетьмана, який мав обиратися на демократичних засадах без участі представників царя; російський цар отримував інформацію про вибори, що відбулися, і приймав присягу гетьмана; на місцевому рівні владні функції здійснювали земські і городські уряди, які також обиралися; правосуддя здійснювалося незалежними військовими судами, що їх очолював виборний старшина; у міжнародних зносинах гетьман діяв самостійно, крім відносин з Туреччиною та Польщею, згода на які надавалася монархом Росії.
Вчення гетьмана Пилипа Орлика (1672—1742 рр.) — прихильника ідей гетьмана Івана Мазепи про незалежність Української держави — система політико-правових уявлень (що висвітлена у працях «Вивід прав України», «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького»), в основу яких покладені ідеї встановлення національно-державного суверенітету України, принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, верховенства закону в державі, врегулювання прав особи (гарантом незалежності України проголошувався шведський король; король та його нащадки діставали титули протекторів України); «Пакти і Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» — так звана «Конституція Пилипа Орлика від 05.04.1710 р.» вважається першою європейською Конституцією в сучасному розумінні цього поняття.
Вчення Григорія Савича Сковороди (1722—1794 рр.) — «Україн­ського Сократа»система політико-правових уявлень течії українського Просвітництва (що розкрита у працях «Вступні двері до християнської добронравності» та в ін.), в основу яких було покладено ідеї верховенства природних прав людини, її індивідуальної свободи, що втілилися в концепціях самопізнання людиною своєї істинної духовної сутності, «сродної» праці, «життя згідно з натурою»; на думку мислителя, рівень розвитку і досконалості суспільства залежить від того, наскільки люди пізнали себе і наскільки їхня життєдіяльність відповідає їх духовній природі.
Політико-правові концепції таємного Кирило-Мефодіївського товариства (1846—1847 рр.), до якого належали Тарас Шевченко (1814—1861 рр., Микола Костомаров (1817—1885 рр.), Пантелеймон Куліш (1819—1897 рр.), Георгій Андрузький (1827—? рр.) та ін.; основу політико-правової концепції Т. Шевченка (викладеної у творах «Розрита могила», «Псалми Давидові», «Юродивий», «Заповіт» тощо), становили ідеї незалежної демократичної Української держави, буржуазної республіки, рівності, справедливості та законності; основу політико-правової концепції М. Костомарова (викладеної у працях «Думки про федеративний принцип у старій Русі», «Дві руські народності», «Книги буття українського народу» та в ін.) становили ідеї федерації, скасування кріпосного права, громадянської свободи і рівності, демократичного республіканського ладу; основу політико-правової концепції П. Куліша становили ідеї побудови незалежної держави України «через серце», оскільки саме «із серця», через постійний духовний зв’язок озиваються до людей історія, крізь сучасність говорить минуле, тобто, на думку
П. Куліша, відродження ідеї незалежної України пов’язане з відродженням культури народу та його історичного надбання.
Вчення Михайла Драгоманова (1841—1895 рр.) — система політико-правових уявлень ліберально-демократичного спрямування (що викладена у «Попередньому слові до “Громади” та в ін.), відповідно до яких сутність держави і права розглядається під кутом зору природної закономірності; визначальним чинником, що впливає на еволюцію держави і права, на думку мислителя, є розвиток людського розуму, який сприяв зміні поглядів на ускладнення суспільних відносин та виникнення об’єднань людей (сім’ї, роду, племені, держави; при цьому наступною після простої держави, вищою політичною організацією суспільства, на думку мислителя, має бути всесвітня федерація); він вважав, що призначення держави полягає у служінні народові, а закони мають бути втіленням загальної волі народу; М. Драгоманов розробив проект конституційного перетворення Російської імперії на децентралізовану федеративну державу, побудовану на засадах політичної свободи, поділу влади тощо.
Вчення Володимира Боніфатієвича Антоновича (1834—1908 рр.) — система політико-правових уявлень ліберально-демократичного спрямування, в основу яких покладено ідеї безперервності українського демократичного історичного процесу ще від часів Київської Русі — «червоною стрічкою крізь усю історію України проходить принцип демо­кратизму»; «принцип демократизму» не зміг впровадитися в соціальну практику після перемоги у війні з поляками не з вини Б. Хмель­ницького, а унаслідок відсутності високого рівня політичної культури народу, відсутності чітких уявлень про бажаний суспільний ідеал.
Вчення українського вченого, правознавця Олександра Федоровича Кістяківського (1833—1885 рр.) — система політико-правових уявлень, в основу яких покладено ідеї конституціоналізму, демократії; О. Ф. Кістяківський був представником юридичного позитивізму, водночас він виступав проти закону як єдиного джерела права, він наголошував на тому, що судова практика є більш дієвою (порівняно із законом) формою правоутворення.
Вчення українського вченого, правознавця Михайла Флегонтовича Володимирського-Буданова (1838—1916 рр.) — система політико-правових уявлень, в основу яких покладено підхід до походження і сутності держави і права з позицій національно-історичного аспекту; на його думку, не можна розглядати походження держави «взагалі», «без урахування конкретного народу»; має бути індивідуальний підхід до дослідження процесу виникнення кожної конкретної держави з урахуванням особливостей відповідної нації; при цьому право він розглядає саме як продукт діяльності нації, тобто народної свідомості, а не державного волевиявлення.
Вчення Сергія Андрійовича Подолинського (1850—1891 рр.) — система політико-правових уявлень радикально-демократичного спрямування з відтінком утопічного соціалізму (що висвітлені у працях «Про хліборобство ...», «Ремесла і фабрики на Україні», «Парова машина», «Про бідність»), в основу яких було покладено ідеї «громадівського життя», за якого не потрібно буде ні законів, ані поліції, ніякого покарання, оскільки зі скасуванням приватної власності зникнуть умови, що призводять до виникнення різного виду правопорушень; найбільш вдалою політичною формою організації суспільства, на думку С. А. Подолинського, є демократична республіка соціалістичного харак-
теру, політичною основою якої має бути громада (окремі громади села, району та інших територіальних одиниць об’єднуватимуться на засадах федерації у громади); він мріяв про суспільство, в якому не буде судів, а їхні функції виконуватимуть громади.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.