лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


До питання «Особливості розвитку вчень
про державу і право середньовічного суспільства
в епоху розквіту феодалізму»

Схоластика (від грецьк. — scholasticos)тип середньовічної філософії, яка поєднувала догматичні та раціональні методи пізнання для обґрунтування, систематизації та захисту теології; релігійні догми не могли бути відкинуті розумом і не вимагали філософського підтвердження; церква та теологи-схоласти стверджували, що світська влада є похідною від духовної влади.
Вчення Фоми Аквінського (1225 чи 1226—1274 рр.)система уявлень про державу і право теологічного напряму, яка засновується на тезі про зверхність у суспільстві духовної влади над світською, божественних законів над людськими — позитивними.
Школи глосаторів, постглосаторів, «бартоломістів» — напрями розвитку юриспруденції у середньовічній Італії, які полягали у тлумаченні кодифікації Юстиніана, у вивченні духовної природи римського права, поясненні його окремих понять, завдяки чому був забезпечений зв’язок чинного на той час права й науки про нього з правом давнього Риму, а також здійснене об’єднання та узгодження основних положень римського права з поняттями середньовічних норм офіційного (феодаль­ного) та звичаєвого канонічного права.
Вчення Ейке фон Репкова (біля 1180 — після 1233 рр.) — система уявлень про державу і право у середньовічній Німеччині (викладена у праці «Саксонське зерцало»), в основі якої були положення щодо обґрунтування незалежності світської влади від держави та ідея суспільної злагоди і миру; причиною феодальних міжусобиць, на думку мислителя, було намагання церкви зайняти домінантне становище в суспільстві та підкорити собі світську владу; задля врівноваження відносин світської та церковної влад він розробив теорію «двох мечів».
Вчення Марсилія Падуанського (між 1275—1343 рр.)система уявлень про державу і право у середньовічній Італії (викладена у творі «Захисник миру»), яка засновується на реформуванні феодального ладу та обмеженні сфери впливу влади церкви; мислитель стверджував природне походження держави (як наслідок поступового ускладнення форм людської спільності), народ як джерело суверенної світської влади та влади духовної, верховенство закону і розподіл повноважень між різними інститутами держави.
До питання «Особливості становлення
та розвитку вчень про державу і право
в епоху буржуазних перетворень»

Вчення Нікколо Мак’явеллі (1469—1527 рр.) — система уявлень про державу і право (поширена в епоху абсолютизму в Італії та викладена у творах «Государ», «Історія Флоренції», «Міркування про першу декаду Тіта Лівія»), заснована на запереченні теологічного підходу до з’ясування сутності держави і права, обґрунтування переваг абсолютної монархії; надзвичайна централізація влади монарха, на думку мислителя, виправдовує себе на етапі об’єднання та укріплення держави; після цього він допускав встановлення республіканської форми правління, але такої, яка б поєднувала елементи монархії, демократії й аристократії.
Вчення Жана Бодена (1530—1596 рр.) — система поглядів про державу і право (поширена в епоху абсолютизму у Франції та викладена у творі «Шість книжок про республіку»), в основі якої — обґрунтування переваг монархічної форми правління, ідеї могутньої централізованої монархії; позитивне право, встановлене в державі сувере­ном, має не суперечити вимогам божественного і природного права, оскільки суверен підкорений Богові та не може оголосити йому війну; водночас, будучи апологетом абсолютизму, Боден висловлював ідеї щодо захисту «паростків» нових, капіталістичних відносин і становлення основ громадянського суспільства; мислитель вважав, що суверенітет монарха має обмежуватися виключно державними справами; що ж стосується відносин приватної власності, особистого життя громадян, то вони як недоторканні і священні — мають бути поза сферою впливу суверена.
Вчення Мартіна Лютера (1483—1546 рр.) — система поглядів про державу і право (поширена в країнах Західної та Центральної Європи у ХVІ ст. в епоху Реформації та викладена у творах «Книга згоди», «Аугс­бурзьке сповідання», «Про світську владу» та ін.), заснована на критиці католицької церкви, яка, на думку засновника ідей Реформації та його послідовників (лютеранців), невиправдано перебрала на себе роль посередника між Богом і людьми та внормовувала всі сторони життя християн через довільне тлумачення Священного писання; мислитель стверджував, що спасіння душі людини може відбуватися через особисту віру без будь-якого посередництва духівництва.
Вчення Жана Кальвіна (1509—1564 рр.)система уявлень про державу і право, що виникла в епоху французької Реформації, викладена у праці «Настанова в християнській вірі»; Жан Кальвін — засновник протестантського напряму кальвінізму, що став ідеологією ранніх буржуазних революцій у деяких країнах Західної Європи; німецький юрист і соціолог Макс Вебер кальвіністський протестантизм визначив ідейним підґрунтям західного капіталізму.
Вчення Гуго де Гроот Гроція (1583—1645 рр.) — система поглядів про державу і право (що виникла в епоху Нового часу в Голландії, викладена у праці «Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюється природне право і право народів, а також принципи публічного права»), в основі якої — прагнення провести чітку межу між природним правом і правом, установленим волею Бога або людей, а також ідеї мир­ного співіснування народів.
Вчення Томаса Гоббса (1588—1679 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Нового Часу в Англії, викладена у працях «Філософські засади вчення про громадянина», «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадянської»), заснована на насильницькій концепції виникнення держави та ідеї сильної держави як засобу насилля задля досягнення мирного стану як інструменту приборкання пристрастей людей, що існували у додержавному стані, де точилася «війна всіх проти всіх»; визначаючи приблизно двадцять природних законів, мислитель підкреслює, що сама їх наявність ще не веде до миру і безпеки; закон може виконуватися за допомогою примусу та сили (тобто — за допомогою держави); при цьому, оскільки абсолютна влада ґрунтується на принципах розуму, у проекті ідеальної держави засобом сходження до Царства Божого визначаються спокута, розкаяння, хрещення і спасіння.
Вчення Баруха (Бенедикта) Спінози (1632—1677 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Нового часу в Нідерландах, викладена у праці «Богословсько-політичний трактат»), заснована на ідеї сильної держави, котра не втручається в особисте життя людей; людина залежить від закону «природної необхідності», що випливає з самої природи і має на меті найвище благо, та від законів, установлених волею самих людей для безпечного та зручного життя, що призначені служити збереженню держави.
Вчення Джона Локка (1632—1704 рр.)це система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Нового часу в Англії), в основі якої — ідея верховенства влади народу, договірного походження держави, ідеї поділу влади; Джон Локк, на відміну від Томаса Гоббса, вважав, що природні закони, які панували в додержавному стані, були проявом природної розумності світоустрою, що вимагає миру і збереження всього людства; у природному стані людина, задовольняючи свої інтереси й потреби, захищаючи своє життя, свободу і майно, праг­не не заподіяти шкоди іншій людині; самозахист кожним своїх природ­них прав із переходом від природного до громадянського стану замінюється захистом прав і свобод особистості публічною владою; відповідно до угоди про утворення держави люди не відмовляються від своїх природних прав, закони природи і надалі діють у державі, визначаючи мету і межі повноважень політичної влади; у зв’язку з цим метою громадянських законів є не знищення чи обмеження свободи, а навпаки, її збереження.
Вчення Чезаре Беккаріа (1738—1794 рр.) — система ідей про державу і право (виникла в епоху Просвітництва в Італії, викладена у праці «Про злочини і покарання»), що засновувалася на ідеї природного права, суспільного договору, поділу влад, рівності всіх перед законом; заклавши гуманістичні основи кримінального права і процесу, Беккаріа був першим в історії правових вчень, хто дав ґрунтовний теоретичний аналіз антигуманної природи смертної кари, яка, на його думку, суперечила і божественному, і природному праву, і тому не могла бути ефек­тивним покаранням.
Вчення Вольтера (Франсуа-Марі Аруе, 1694—1778 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Просвітництва у Франції, викладена у працях «Філософські листи», «Досвід загальної історії та про звичаї й дух народів»), в основі яких — ідеї природного права, свободи, рівності, законності; на думку мислителя, найприйнятнішою формою правління, котра б найбільш наближала людей до природної рівності, є республіка.
Вчення Шарля-Луї Монтеск’є (1689—1755 рр.)система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Просвітництва у Франції, викладена у працях «Перські листи», «Про дух законів»), які засновані на ідеї природного права, поділу влад; розмірковуючи про форми правління, про закони держави та причини, що їх зумовлюють, мислитель дійшов висновку, що вони залежать від природної закономірності, зокрема, форми правління залежать від розмірів території держави, клі­мату тощо.
Вчення Жан-Жака Руссо (1712—1778 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Просвітництва у Франції, викладена у працях «Міркування про науки і мистецтва…», «Про суспільну угоду, або Принципи політичного права» тощо), в основі яких є ідеї природної свободи, рівності, народного суверенітету, верховенства правового закону як загальної волі народу.
Вчення Максимільєна Робесп’єра (1758—1794 рр.)система уявлень про державу і право (що виникла в епоху Великої французької революції, є проявом «ідей якобінців», викладена у трактатах «Про принципи революційного уряду», «Про принципи політичної моралі»), в основі яких є ідеї свободи, рівності, царства вічної справедливості і закону; водночас, пропонуючи суспільний устрій на демократичних, республіканських засадах, Робесп’єр виправдовував терор як засіб встановлення демократії.
Вчення Бенджаміна Франкліна (1706—1790 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху американського Просвіт­ництва), які засновані на ідеї про право кожного народу на самовизначення, самостійності штатів, на укладення суспільного договору.
Вчення Томаса Джефферсона (1743—1826 рр.)система уявлень про державу і право (що виникла в епоху американського Просвітництва, викладена у «Примітках про штат Вірджинія», «Декларації незалеж­ності»), в основі яких — ідеї свободи совісті, власності, права на самовизначення північноамериканських колоній, республіканських засад правління.
Вчення Александера Гамільтона (1757—1804 рр.)система уявлень про державу і право (що виникла в епоху американського Просвітництва), в основі яких — ідеї сильної централізованої феде-
ральної влади (були втілені в Конституції США 1787 р.); на думку мислителя, засобом запобігання зловживанням владою, забезпечення взаємобалансу гілок влади є принцип поділу влад, важелі стримувань та противаг.
Вчення Джеймса Медісона (1751—1836 рр.) — система уявлень про державу і право (що виникла в епоху американського Просвітництва), в основі яких — ідеї сильної централізованої федеральної влади, республіканської форми правління, концепції рівноваги та розмежування гілок влади.
Вчення Іммануїла Канта (1724—1804 рр.)система уявлень (що виникла в епоху становлення буржуазних відносин у Німеччині, викладена у працях «Ідеї загальної історії під космополітичним кутом зору», «До вічного миру», «Метафізичні засади вчення про право» тощо), в основу якої покладено ідеї верховенства природного права, розуміння держави як об’єднання людей, що підкоряються правовим законам; на думку мислителя, кожна особа являє собою абсолютну цінність і суб’єкт моральної свідомості, тому у своєму житті вона має керуватися моральними законами, оскільки моральний закон є обов’язковим для виконання, це «категоричний імператив».
Вчення Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля (1770—1831 рр.) — система уявлень (що виникла в епоху становлення буржуазних відносин у Німеччині, викладена у працях «Філософія права», «Філософія духу», «Феноменологія духу»), в основу яких покладено ідеї природного розуміння сутності держави і права; водночас, на думку мислителя, держава як об’єднання є сама по собі зміст та мета, а призначення індивідів полягає в тому, щоб вести «усезагальне життя».
Вчення Бенжамена Констана (1767—1830 рр.)система політико-правових уявлень (що виникла у першій чверті ХІХ ст. у Франції, викладена у «Курсі конституційної політики»), в основу яких покладено ідеї пріоритетності особи у її співвідношенні з державою; на думку мислителя, лише особиста свобода може стати життєвою необхідністю, умовою формування основ правової держави та громадянського су-
спільства.
Вчення Ієремії Бентама (1748—1832 рр.)система політико-правових уявлень (що виникла у першій чверті ХІХ ст. в Англії, викладена у «Принципах законодавства» та в інших працях), в основу яких покладено ідеї пріоритетності особистих інтересів над інтересами держави, котра, на думку мислителя, має своїм призначенням створювати умови для досягнення користі та щастя кожної людини, сприяти вільним ринковим відносинам, конкуренції, відстороненню державного втручання від впливу на економіку тощо; Бентам відкидав теорію договірного походження держави, оскільки вважав, що усі держави утворюються насильницьким шляхом; крім того, він відкидав можливість існування будь-якого природного права, що передує державі та урядам.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.