лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

При цьому необхідно звернути особливу увагу на зміст ідеології Просвітництва, біля витоків якої стояли ідеї мислителів епохи Реформації та Нового часу. Слід зазначити, що найвищого рівня Просвітництво досягло саме у Франції, а державно-правові вчення таких видатних французьких просвітників, як Вольтер, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо надихнули ідеологів Великої фран­цузької буржуазної революції (1789—1794 рр.).
І хоча ті соціальні стреси, які стали наслідком Великої французької революції, а пізніше і суспільні негаразди, пов’язані з війною Наполеона Бонапарта, і сприяли формуванню в суспільній думці Західної Європи консервативних державно-правових течій (концепції французького мислителя Жозефа Марі де Местра, французького політика і філософа Луї Габріеля де Бональду та ін.), ідеологія Просвітництва та гасла французької революції знайшли своїх прихильників у багатьох країнах тогочасного світу; зокрема, у феодальній Німеччині вони вплинули на розвиток капіталістичного способу виробництва та буржуазної державно-правової думки (концепції німецьких філософів Іммануїла Канта, Георга-Вільгельма-Фрідріха Гегеля, Бенжамена Констана та ін.). При цьому, розкриваючи стадії становлення буржуазної державно-правової думки в Німеччині у «післягегелівський період», слід особливо зауважити на двох напрямах:

  1. перший з них об’єднував в одному контексті право і свободу, розвивав певні аспекти вчення Гегеля з перевагою загального над індивідуальним;
  2. другий напрям увібрав у себе правові погляди Канта, де пріоритет надавався інтересам конкретної особистості, а вже потім — інтересам держави (що, своєю чергою, знайшло подальший розвиток у творчості буржуазного лібералізму).

Як зазначалося, ідеологія Просвітництва та гасла Великої французької революції набули поширення у багатьох країнах тогочасного світу. З приводу цього варто також особливо акцентувати увагу на становленні просвітницьких ідей у північноамериканських колоніях у період боротьби за незалежність, що згодом розділились на два напрями:

  1. представники першого — Б. Франклін, Т. Пейн, Т. Джеф­ферсон, які виборювали ідеї демократичної республіки, прав і свобод громадян, самостійності штатів і народного суверенітету;
  2. представники другого — Дж. Адамс, А. Гамільтон, Дж. Меді­сон, які виборювали ідеї сильної централізованої федеральної влади.

Розпочинаючи вивчення основних напрямів державно-право­вої думки кінця ХІХ—ХХ ст. (див. табл. 3.1), слід, передусім, звер­нути увагу на те, що друга половина ХІХ ст. — початок ХХ ст. (як період занепаду промислового капіталізму) — позначилась глобальною кризою суспільної системи. Відповідно окреслились дві тенденції в розвитку державно-правового життя суспільства, що, в свою чергу, знайшло відображення у державно-правовій думці.
Перша тенденція характеризувалася розширенням впливу дер­жави на суспільно-економічну діяльність, почала формуватися агресивність у зовнішніх зносинах держав, посилились шовіністичні та расистські тенденції. Ідеологією такої політики став етатичний позитивізм.
Друга тенденція визначилась у першій половині ХХ ст. і пов’язана з намаганням реалізувати ідею держави і права як знаряддя класового панування та втілити її у світовому масштабі. У відповідь з’явилась тенденція до нового державно-політичного мислення на засадах деідеологізації міжнародних відносин, заперечення класової природи держави. Йдеться про соціологічні державно-правові концепції. Проголошена цими концепціями ідея соціальної солідарності та вільних виборів як дієвого засобу забезпечення демократії та гуманізму в реальному житті не завжди мала підстави для реалізації. Саме тоді й виникла потреба у відродженому природному праві.
Головною ознакою теорії відродженого природного права є те, що ця теорія звертається не до проблем влади як такої, а безпосередньо до індивіда, і концентровано виражається у невід’ємних правах особистості.
У другій половині ХХ ст., після Другої світової війни гостро постало питання про необхідність запровадження у діючому праві механізмів, які б поклали край встановленню режимів тиранії та беззаконня. Саме тоді ідеї прав людини, які мали здебільшого деклара­тивний характер, набули інституційності та виступили як регулятив­ні юридичні принципи. У відповідь з’явилися нові державно-право­ві концепції правової та соціальної держави. У цих концепціях дер­жава розглядається як механізм забезпечення цілісності суспільства, як засіб соціального компромісу й інститут соціального контролю.
Концепція правової соціальної держави стала підмурком конституційної теорії та державно-правової практики майже усіх держав Європи.
Щодо основних етапів розвитку державно-правової думки в Росії, слід, передусім, зауважити, що з часу виникнення Московсь­кої держави ідеологів сильної централізованої влади цікавили не стільки питання форми правління та державного устрою, скіль­ки ідеологічне обґрунтування легітимності необмеженої верхов­ної влади царя. Якщо і порушувались питання морального образу правлячої монаршої особи, вони, однак, не виходили за межі проблеми самодержавства, яке мислилось найкращою формою державної влади та державного устрою.
При цьому централізація Російської держави супроводжувалася процесами, що були характерними для феодалізму. В середньовічно­му російському суспільстві також виборювали зверхність два соці-
альні інститути — держава і церква. Маючи на меті послаблення вла­ди духовенства в суспільстві, держава намагалася позбавити церкву економічної самостійності, права володіння населеними землями.
Ідеї правової держави, як-то верховенство закону, верховенство представницького органу, визнання прав і свобод особи, їх гарантії висувалися вченими-юристами другої половини ХІХ ст. Ці принципи пропонувалось реалізувати в рамках конституційної монархії. Були сформульовані основні ознаки та принципи правової держави: контроль над урядом, законність у правотворчості і дотриманні законів, цивільна і кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення законів, незалежність судів.
Але необхідно наголосити, що більшість російських учених-правників переважно мали на увазі верховенство закону, а не права. Така позиція звужувала поняття права до писаного (позитивного) закону, ігнорувала проблему співвідношення права і справедливо-
сті, практично нівелюючи саму ідею природного права, а, отже, й ідею правової держави. Підтвердженням цьому є те, що називаючи один із найважливіших принципів правової держави — забезпечення прав і свобод індивіда, російські вчені практично не ставили питання про примат прав громадянина над інтересами держави.
У кінці ХІХ ст. — першій половині ХХ ст. посилився інтерес до історіософсько-морального тлумачення сенсу життя. Однією з центральних проблем державно-правової думки стала проблема виховання поваги до права. Ця проблема виникла як антитеза правовій державній ідеології більшовизму, що започаткував й утвердив на певний час тоталітарний режим типу «тотальної рабовласницької диктатури єдиної правлячої партії».

1. Закономірності становлення вчень про державу і право у країнах Західної Європи, Північної Америки та в Росії.
2. Основні етапи розвитку вчень про державу і право у країнах Західної Європи, Північної Америки та в Росії.
3. Становлення загальнотеоретичної юридичної науки у країнах Західної Європи, Північної Америки та в Росії.

Література

    • Безродний Є. Ф., Ковальчук Г. К., Масний О. С. Світова класична думка про державу і право: Навч. посіб. — К.: Наукова думка, 1999. — 156 с.
    • Гегель Г. В. Ф. Основи філософії права. — К.: Агіка, 2000. — 250 с.
    • История политических и правовых учений: Хрестоматия для юридических вузов и факультетов / Сост. и общ. ред. Г. Г. Демиденко. — Харьков, Легас, 1999. — 468 с.
    • Коган Ю. Я. История политических и правовых учений: Хрестоматия. — Харьков, Легас, 1999. — 278 с.
    • Котюк В. О. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2005. — 456 с.
    • Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. филос. текстов. — К.: Наукова думка, 1991. — Т. 1. — Ч. 2. — С. 158—163.
    • Світова класична думка про державу і право: Навч. посіб. — К.: Наукова думка, 1999. — 156 с.
    • Семенов Б. Г., Шульженко Ф. П. Формування ідеї громадянського суспільства та правової держави в західноєвропейській філософії XVII—XVIII століть. — К.: Наукова думка, 1995. — С. 38—47..
    • Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 356 с.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.