лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Державно-правові погляди в Ро­сії другої половини XVIII ст. включають такі основні течії:

— радикальний напрям державно-правової ідеології(авторами якої були так звані декабристи, тобто члени Північного (з центром у Санкт-Петербурзі) й Південного (в Чернігівському полку) товариств);
ідеологія західників(Петра Яковича Чаадаєва (1794—1856), російського юриста, професора кафедри загальної історії Московського університету Тимофія Миколайовича Грановського (1813—1855), І. Вернадського, К. Кавеліна,
Б. Чичеріна) і слов’янофілів (Аксакова К. С., Кіреєвського І. В., Самаріна Ю. Ф.)

— концепції лібералізму (як ідеологічного підґрунтя буржуазії)

виділилися у дві основоположні тези свого концептуального ядра, де перша — це особиста свобода, свобода кожного індивіда та приватна власність як найвища соціальна цінність, а друга — це реалізація вказаних цінностей, що, своєю чергою, забезпечує розкриття творчого потенціалу особистості, її добробут, сприяючи при цьому розквіту суспільства в цілому, вдосконаленню його організації; біля цього концептуального ядра концентруються інші елементи лібералізму, серед яких уявлення про раціональний устрій світу та прогрес в історії, про загальний добробут і право, конкуренцію та контроль, правову державу, конституціоналізм, розподіл влади, представництво, самоуправління тощо

— англійський лібералізм

представлений двома мислителями: Ієремією Бентамом (основою суспільного життя та вищим принципом моралі є «принцип корисності», або утилітаризму, від лат. utilitas — користь, вигода, тобто те, що приносить задоволення та запобігає стражданню; виступав проти теорії суспільного договору та ідей
Ж.-Ж. Руссо; право — «веління суверена») та Джоном Міллєм (розвивав позитивістські ідеї О. Конта, не погоджувався з І. Бентамом щодо принципу корисності, стверджуючи, що всю мораль не можна цілком базувати на постулаті особистої економічної вигоди індивіда; на його думку, принцип досягнення особистого щастя пов’язаний з необхідністю узгодження інтересів усього загалу)

— французький лібералізм

також представлений двома мислителями: Бенжаменом Констаном (проблема індивідуальної свободи — стрижень його політико-теоретичних конструкцій) та Алексісом де Токвіллєм (лібералізм має піти назустріч демократії і та в епоху виходу на суспільно-політичну арену культу рівності поєднання лібералізму та демократії сприятиме збереженню вищої ліберальної цінності — свободи)

Продовження табл. 3.1


КОНЦЕПЦІЯ

ЗМІСТ

— серед представників німець­кого лібералізму

загальноєвропейську популярність набули Вільгельм фон Гумбольт (гуманістичний індивідуалізм; розуміння і визнання необхідності держави в соціальному процесі) та Лоренц Штейн (фундаментальні дослідження визнання суспільства та держави; особливістю суспільства є те, що кожен в ньому керується власною волею, і тому в суспільстві відсутнє підґрунтя для свободи; тобто принцип, на підставі якого засноване суспільство — несвобода; вища форма організації суспільства — це держава, яка має інше призначення, оскільки в ній встанов­люється органічна єдність найрізніших індивідуальних воль та дій людей, котрі створюють суспільство; держава являє собою персоніфікований організм усезагальної волі, тож має служити тільки усезагальному; завдяки такій організації та своєрідному призначенню держава забезпечує свободу; свобода — це принцип, на підставі якого заснована держава)

— російський лібералізм — це система уявлень, в основі яких — ідеї юридичного обмеження монархії, здійснення державно-правової реформи, основними аспектами якої мали стати юридичне закріплення прав і свобод людини, засад правової державності, інститутів громадянського суспільства

— ліберальна державно-правова ідеологія стимулювала появу в Росії ряду політичних партій демократичного спрямування; однією з них була Коституційно-демократична партія, в роботі якої брали участь вчені-правники Муромцев С. А., Новгородцев П. І., Петражицький Л. Й., Чичерін Б.М. та інші; значний внесок у розробку ліберальних державно-правових поглядів зробив, зокрема, російський юрист, почесний член Петербурзької Академії наук Борис Миколайович Чичерін (1828—1904), «Історія політичних учень», «Власність і держава», «Філософія права», «Курс державної науки»; дослідження сутності права вчений починав зі з’ясування категорії «особистість», оскільки, на його думку, саме особистість є найпростішим елементом суспільства як цілого, його «атомом»; не розібравшись у його сутності, не можна зрозуміти цілого; ідеями лібералізму пронизані соціологічні концепції права, вчення юридичного позитивізму, неокантіанства, релігійно-моральна філософія права, які набули в тогочасній Росії свого поширення

— ідеологія утопічного соціалізму

вчення А. Сен-Сімона, Ш. Фур’є, Р. Оуена, Т. Компанелли, Т. Мора

***

Політико-правова ідеологія кінця ХІХ—ХХ ст. характеризується появою нових принципів, парадигм та ідеологічних конструкцій:


— неокантіанська концепція Рудольфа Штаммлера

— введення категорії «природне право зі змінним змістом», оскільки, на його думку, не існує особливих правових положень, які раз і назавжди залишилися б справедливими або виключно несправедливими в будь-яких ситуаціях

Державно-правова концепція неокантіанства професора Московського університету Павла Івановича Новгородцева

«Царство свободи, — зауважував мислитель, — це царство безмежного індивідуалізму, “царство сильних”, у якому за бездіяльності держави кожен хапає, що може»; згідно з вимогами нового лібералізму держава не повинна залишатися нейтральною; філософ гадав, що від суто зовнішнього розуміння свободи і рівності необхідно здійснити перехід до розуміння більш глибокого — до ідеї цілісної організації людської особистості в кожній людській істоті

— концепції відродження при­родного права

(неотомізм; феноменологізм; екзистенціалізм; герменевтика)

— вчення марксизму (40-ві рр. ХІХ ст.), засновниками якої були німецькі мислителі Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1895)

система уявлень, що викладена в працях «Німецька ідеологія», «Маніфест комуністичної партії», «Громадянська війна у Франції», «Капітал» тощо, в основу яких покладена ідея ліквідації через соціальну революцію приватної власності, «приватного інтересу» та втілення «загального інтересу народу» як основного принципу ідеального суспільства

Політико-правові концепції со­ціал-демократії: вчення її засновника, німецького мислите­ля, одного з ініціаторів створення та керівника «Загального німецького робітничого союзу» (1863 р.) Фердінанда Ласса­ля (1825—1864); творцем історії Лассаль вважав не класову боротьбу, а розум, і тому відкидав Марксову ідею диктатури пролетаріату

— система уявлень, викладена у працях «Системи набутих прав», «Програма робітників» тощо, в основу яких покладена ідея розуміння держави як надкласового суспільного явища, котре узагальнює публічний інтерес, що протистоїть індивідуальному і соціальному егоїзмові; Лассаль пропонував «ідею четвертого стану суспільства» (під яким розумів робітників) підняти до рівня державної ідеї; в практичній площині реалізація цієї ідеї має сприяти формуванню народної держави, яка дбає про добробут робітників, виключає їх експлуатацію, надає матеріальну допомогу тим, хто її потребує, сприяє створенню виробничих спілок і асоціацій; за змістом держава перетворюється з «нічного охоронця» на «соціальну державу»;

Продовження табл. 3.1


КОНЦЕПЦІЯ

ЗМІСТ

 

— учення одного з керівників ІІ Інтернаціоналу і німецької соціал-демократії Едуарда Бернштейна (1850—1932) — це система уявлень, що викладена у працях «Передумови соціалізму і завдання соціал-демократії», «Парламентаризм і соціал-демократія» тощо, в основу яких покладені ідеї еволюційних, поступових реформ, які на відміну від революцій скеровуються розумом, здійснюються законодавчо, узгоджуючи інтереси всіх верств суспільства; оскільки метою реформ є не руйнування чого-небудь, а вдосконалення, а засобом реформ — не насилля, а — компроміси, це, своєю чергою, сприяє сталому розвитку, переборенню забобонів у суспільній свідомості, переходу на новий еволюційний виток та освіті народу

Державно-правові погляди анар­хізму:
анархізм, пропагуючи свободу особи, проголошує ліквідацію держави та її інститутів насильницьки чи ненасильницьки

— система уявлень, в основі яких — розуміння держави як інституту насилля, що обмежує особисту свободу індивідів, як джерело соціальних негараздів, політичної та економічної нерівності в суспільстві; серед її представників виділяють вчення англійського письменника Вільяма Годвіна (1756—1836), німецького мислителя Каспара Шмідта (1806—1856), відомого під псевдонімом Макс Штірнер, її фундатора — французького філософа П’єра Жозефа Прудона (1809—1865), теоретика анархо-синдикалізму (від франц. syndicat — профспілка) французького мислителя Жоржа Сореля (1847—1922)

Російський анархізм:
— ідеолог — Михайло Олександрович Бакунін (1814—1876); він брав участь у Дрез­денському повстанні 1848—1849 рр., був членом І-го Інтернаціоналу, з якого 1872 р. його виключили за критику насиль­ницької концепції держави
К. Маркса і Ф. Енгельса;

за вченням М. О. Бакуніна виникнення держави спричинене негативними інстинк­тами та пристрастями людини; противагою державності є вільна бездержавна організація, яка, на відміну від держави, базується на кращих рисах та інстинктах людини; виходячи з цього мислитель досліджував співвідношення держави і суспільства; державна організація, зазначав він, утримується на інстинкті влади, тоді як суспільство — на інстинкті солідарності; держава — це неминуче зло, вона є тимчасовою штучною формою організації суспільства; з часу її виникнення в суспільстві з’являються привілеї, несправедливість та інші вади, обмежується свобода особи; позитивне законодавство суперечить природному праву, тому, на думку М. О. Бакуніна, всі країни мусять відмінити кримінальні і цивільні
кодекси; на зміну позитивному законодавству має прийти «розумне», природ­не «людське право», яке, за вченням М. О. Бакуніна, стане знаряддям еман-


сипації; у працях «Державність і анархія», «Федералізм, соціалізм і антитеологізм» він зазначав, що жодна форма держави та правління не має права на існування. Оскільки держава з її надбудовою — політичними й правовими інститутами — обмежує, пригнічує людину, накидає їй свою волю, тому єдиним способом для порятунку суспільства від неволі є зруйнування держави. Знищити її, на думку М. О. Бакуніна, в спромозі всесвітній бунт, який має спалахнути в Росії, Італії, Іспанії та країнах Латинської Америки, де більшість населення — селяни, котрі й повинні стати рушійною силою

Ідеї утопічного соціалізму, що були започатковані на Заході, не оминули й соціально-по­літичну думку Росії

— зокрема, багато в чому утопічною була концепція держави Олександра Івановича Герцена (1812—1870).Він обстоював ідею, що російський народ ближчий, ніж решта народів, до нового соціального устрою. Основою російського соціалізму, на думку мислителя, мала стати сільська «община». Головні умови досягнення його соціального ідеалу — визволення селян, передача земель у власність «общини». На відміну від інших теоретиків утопічного соціалізму, які обмежувалися розробленням проектів «ідеального» суспільного устрою, Герцен значну увагу приділяв питанням держави і права;
— також погляди російського письменника Миколи Гавриловича Чернишевського (1828—1889), викладені ним в основному в романах «Що робити?» і «Пролог». Але крім проектів ідеального суспільного устрою, у вченні М. Г. Чернишевського значне місце посідали проблеми походження та сутності держави і права

Антидемократичні політико-правові теорії — система уявлень, в основу яких покладено ідеї расової боротьби і природного добору вищої раси; автором антидемократичної дер­жавно-правової теорії був німецький філософ Фрідріх Ніцше (1844—1900)

— державно-правові концепції італійського фашизму (від італ. fascismo — об’єд­нання, спілка; ідеологами італійського фашизму були Джованні Джентіле (1875—1944), Альфредо Рокко (1875—1935), а також Беніто Муссоліні (1883—1945))
 державно-правові концепції німецького націонал-соціалізму (теоретичним підґрунтям якого було вчення Освальда Шпенглера (1880—1936), викладене у праці «Пруссацтво і соціалізм»; у концентрованому вигляді державно-правова доктрина німецького фашизму розкрита у праці Адольфа Гітлера «Моя боротьба» (Адольфа Шикльгрубера (1889—1945), а також у програмі Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії) — це політичні течії антидемократичного, шовіністично-расистського спрямування; сформувалися в Західній Європі в умовах політичної, економічної і соціальної криз після Першої світової війни; зокрема, державно-правова доктрина німецького фашизму і соціал-демократії відкидала правові ка-

Продовження табл. 3.1


КОНЦЕПЦІЯ

ЗМІСТ

тегорії ціннісно-правової системи цивілізації, йшлося лише про обов’язки підданих, а не їхні права; правоутворюючим чинником, вихідними аспектами права визнавалась раса, національний дух, тобто, іншими словами, те, що арійці визначають як «право»; у зв’язку з цим носіями права можуть бути лише суб’єкти, які належать до цієї раси, народної спільноти

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.