лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7.4. Особливості економіки Республіки Молдова


Після проголошення державного суверенітету у 1991 р. Молдова зіткнулася зі значно більшою кількістю проблем, ніж інші республіки колишнього СРСР, що зумовило високі темпи падіння її економіки (у 1999 р. країна виробляла лише 30 % обсягу ВВП від рівня 1989 р.). Основними чинниками такого падіння були:

  • розрив традиційних економічних зв’язків та втрата ринків збуту побутової техніки, фруктів, овочів, вин, взуття, текстильних виробів — основних статей молдавського експорту;
  • майже повна відсутність місцевої сировинної бази (за винятком агрокліматичних ресурсів), яка хоча б певною мірою могла підтримати виробництво у перехідному періоді;
  • фактично монополістична залежність від постачання енергоносіїв і електроенергії з інших держав, підвищення цін на які поставила енергомістку економіку країни у вкрай тяжке становище;
  • придністровський конфлікт і відповідне розмежування території Республіки Молдова порушили нормальний товарно-грошо­вий обмін та створили фактично дві держави на відносно невеликій території з різними соціально-економічними моделями розвитку;
  • висока залежність від експорту та імпорту з РФ зумовила найважче серед усіх республік колишнього СРСР становище молдавської економіки під час російської економічної кризи 1998—1999 рр.

Упродовж 1991—2000 рр. Молдова проводила широкомасштабні економічні реформи в основному ліберального спрямування, які включали в типовий для монетарних заходів комплекс стабілізаційних програм, серед яких найважливішими були:

  • введення стабільної конвертованої валюти — молдавського лея;
  • лібералізація цін, яка інколи включала пряме й непряме їх регулювання (особливо цим відрізнялася Придністровська республіка);
  • запровадження нової кредитної політики, яка ставила в однакові умови державний та приватний сектор національної економіки;
  • поглиблення процесів приватизації та зниження відсоткових ставок;
  • інтеграція країни у світовий економічний простір.

Унаслідок проведених заходів намітилася тенденція до економічного зростання лише на початку ХХІ ст. Так, у 2000 р. ВВП країни збільшився на 2,1 %, в 2001-му на 6,1 %, а вже в 2004-му — на 7,3 %. Разом з тим, основними макроекономічними проблемами Молдови залишаються великий зовнішній борг, що становив у 2000 р. 1,2 млрд дол., чи 84 % її ВВП (найвищий у відсотковому відношенні рівень серед усіх пострадянських країн), негативне сальдо зовнішньої торгівлі (експорт — 565 млн дол., імпорт — 915 млн), низький технологічний склад експорту. Залишається проблемним через політичну та економічну невизначеність залучення прямих іноземних інвестицій у країну. Напруженою є також соціальна ситуація в Молдові, наприклад, питома вага населення, що знаходилось за межею бідності (ООН встановив міжнародний рівень на доходи у 2 дол. на день на одну особу) становила 38,4 % (1997 р.), має місце значна диференціація населення за доходами (коефіцієнт Джині (40,6) є значно вищим, ніж у сусідній Румунії (31,1) та в Україні (29,0)). Незважаючи на проведення цілого ряду приватизаційних заходів питома вага приватного сектору в структурі ВВП залишається порівняно з іншими державами СНД низькою (не перевищує 50 %). Рівень безробіття в Молдові значно вищий за зафіксований офіційною статистикою показник в 1,8 % (2000 р.). За оцінками міжнародних експертів, реальний показник (за методикою МОП) коливається на рівні 25—30 %. Досить проблемною в країні є структура виробництва ВВП, в якій питома вага сільського господарства становить 28,9 % (1998 р.), а промисловості — 31,3 %. Країна має також певні бюджетні проблеми, пов’язані зі значним перевищенням витрат над доходами. У 2000 р. перші були майже на 20 % більшими за другі.
У сучасній структурі експорту Республіки Молдова переважають продовольчі товари (передусім фрукти, вино і тютюн, консерви), а також тканини, взуття, деякі машини та обладнання. В імпорті домінують паливо і сировина, технологічне обладнання, машини, хімічні товари. Основними торговельними партнерами є Росія, Україна, Румунія, Німеччина, Білорусь.


7.5. Особливості економічних відносин України з країнами СНД


У межах колишнього СРСР Україна була високоінтегрованою країною в систему економічних зв’язків єдиного народногосподарського комплексу. З розвалом Радянського Союзу розпочався процес селектування її економічних інтересів у певних галузях. Внаслідок цього сформувалися ті сектори національ­ної економіки, які значною мірою потребують кооперації із суміжними підприємствами, що розташовані в різних країнах СНД. Найбільш значущими при цьому виявилися:

  • ракетно-космічна індустрія (Росія — Україна — Казахстан);
  • авіаційна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан);
  • військово-промисловий комплекс (Росія — Україна — Білорусь);
  • хімічна та нафто-газопереробна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан — Казахстан — Білорусь);
  • паливно-енергетичний комплекс (Росія — Туркменія — Казахстан — Узбекистан);
  • АПК (практично всі країни СНД);
  • науковий комплекс (Росія — Україна — Білорусь).

Упродовж останніх десяти років наявними були як тенденції на зближення, так і на віддалення, що врешті-решт призвело до раціоналізації на прагматичній основі цілої низки зовнішньоекономічних зв’язків не тільки у названих вище галузях, а й у цілому ряді інших.
Визначимо основні особливості зовнішньої торгівлі України з країнами СНД.

  • Мала місце тенденція до зростання обсягів українського експорту в країни Співдружності з 5,2 млрд дол. у 2000 р. до 6,5 млрд у 2003-му, проте частка країн цього угруповання зменшилася відповідно з 33,5 % до 27,6 % (з Російською Федерацією з 22,8 % до 18,2 %).
  • У структурі імпорту спостерігалася так звана «дзеркальна асиметрія». Обсяги поставок з країн СНД до України зросли з 8,5 млрд дол. (2000 р.) до 11,9 млрд (2003 р.), проте у відсотковому відношенні їх питома вага зменшилася з 56,6 % до 49,7 % відповідно.
  • Має місце негативне сальдо у зовнішній торгівлі з СНД, яке пояснюється передусім енергетичною залежністю України від поставок нафти та природного газу з Росії та Туркменії.
  • Товарна структура експорту майже залишилася без змін, проте спостерігався комерційний успіх окремих продовольчих компаній України, яким вдалося закріпитися на російських ринках та ринках країн Центральної Азії.
  • ПІІ, що надходили в Україну з держав СНД не були значними. Так, станом на початок 2004 р. з РФ (вона посідає 7-е місце за обсягами ПІІ) припадало лише 377,6 млн дол., що становило 5,7 % їх загального обсягу. Обсяги ж українських інвестицій у Росію становили 86,7 млн дол. (53 %).

Національні стратегії розвитку країн СНД передбачають формування нових типів економічних відносин, зокрема пошуку додаткових джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності національних економік, вихід на європейські соціальні стандарти. Певною мірою це може забезпечити ЄЕП, хоча, як показав попередній аналіз, тенденція на дивергенцію (розбіжність) є домінуючою в країнах Співдружності. Важливими для України сферами співробітництва на дво- і багатосторонній основі в умовах сьогодення є:

  • створення зони вільної торгівлі в межах принципів, інструмен­тів та механізмів, що були задекларовані Європейською Комісією у посланні «Ширша Європа — сусідство» (березень 2003 р.);
  • диверсифікація проектних розробок у визначених вище галузях з метою посилення взаємної конкурентоспроможності національних економік на світових ринках;
  • розвиток трансрегіонального співробітництва шляхом створення Єврорегіонів (такі вже існують, це єврорегіони «Слобожан­щина», що об’єднує Харківську область (Україна) та Бєлгород-
    ську (РФ), «Дніпро», що об’єднує Брянську область (РФ), Гомель­ську (Білорусь) та Чернігівську (Україна));
  • формування спільного інноваційного простору;
  • розвиток транспортних коридорів між СНД та ЄС (найдешев­ший шлях транзиту товарів між ЄС та РФ лежить через Словаччину та Україну).

  • Як було створено СНД? Чи змінилися відносини між країнами-учасницями впродовж останніх тринадцяти років?
  • Назвіть та охарактеризуйте особливості етапів розвитку СНД.
  • Охарактеризуйте інституційну побудову СНД та його договірно-правову базу.
  • У чому виявляються суперечливі інтереси країн СНД?
  • Як відрізняються країни СНД за рівнем розвитку своєї економіки?
  • Назвіть спільні та відмінні риси у трансформаційних моделях держав СНД.
  • Охарактеризуйте позиції Росії у світовій економіці та СНД.
  • Проаналізуйте причини невдачі російських реформ початку 1990-х рр.
  • Охарактеризуйте сучасний стан російської економіки.
  • У чому полягає специфіка сучасної структури господарства Росії?
  • Як змінилися експортно-імпортні відносини Росії за останні п’ятнадцять років?
  • У чому полягає специфіка білоруської моделі економічного розвитку?
  • Назвіть та охарактеризуйте специфічні риси трансформаційної моделі Молдови.
  • Охарактеризуйте особливості національних інтересів України в СНД та ЄЕП.

  • Економіка зарубіжних країн / За ред. А. С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1998.
  • Кудров В. М. Мировая экономика: Учеб. — М.: БЕК, 2000.
  • Мировая экономика: Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова. — М.: Флинта, 2000.

    • Гвозденко Д. Состояние и перспективы интеграции стран СНГ // Экономист. — 2004. — № 4. — С. 58—65.
    • Зиядуллаев Н. Россия-Украина: стратегическое соперничество или партнерство // Экономист. — 2002. — № 5. — С. 72—83.
    • Зиядуллаев Н. СНГ: выбор стратегии развития // Экономист. — 2004. — № 11. — С. 77—85.
    • Комаров В. СНГ: Трансазийский коридор развития // Экономист. — 2005. — № 1. — С. 52—56.
    • Косилова Л. Экономическое взаимодействие России со странами СНГ и реструктурирование постсоветского пространства: новые условия, тенденции, задачи // Рос. экон. журн. — 2003. — № 11—12. — С. 46—57.
    • Кушлин В., Спицын А. Казахстан: стратегия движения в будущее // Экономист. — 2003. — № 11 — С. 3—11.
    • Мясникович М. Проблемы модернизации экономики Беларуси в контексте цивилизационного процесса // Экономика и общество. — 2003. — № 6. — С. 21—37.
    • Резникова О. Экономическое развитие государств Центральной Азии и Кавказа: роль внешних ресурсов // МЭ и МО. — 2003. — № 4. — С. 87—96.
    • Трейвиш А. И. Экономические сдвиги и связи в постсоветском пространстве: проблемы дезинтеграции и реинтеграции // Известия РАН. Сер. геогр. — 2000. — № 3. — С. 9—22.
    • Уайт С., Лайт М., Лоуэнхард Дж. Белоруссия, Молдавия, Украина: к востоку или к Западу // МЭ и МО. — 2001. — № 7. — С. 59—67.
    • Черковец О. Белорусская альтернатива // Экономист. — 2004. — № 5. — С. 50—59.
    • Чужиков В. Спільний європейський економічний простір: реалії та перспективи постсоціалістичних країн // Вісник Київ. нац. торг.-екон. ун-ту. — 2004. — № 3. — С. 13—18.
    • Чужиков В. Сучасні моделі розвитку інтеграційних процесів // Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: Моногр. / А. С. Філіпенко (кер. авт. кол.) — К.: Знання України, 2004. — С. 39—49.
    • Шмелев Н. Ключевые вопросы российской экономики // Проблемы теории и практики управления. — 2004. — № 5. — С. 21—27.
    • BOFIT. Russia Review. — 2005. — № 2.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.