лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

7.2.3. Структура сучасного господарства


Відмітною особливістю сучасного господарства Росії є наявність кількох потужних ТНК, які працюють, в основному, в нафтогазовому комплексі національної економіки. Серед них насамперед слід виділити NK Yukos OAO (з ринковою капіталізацією в 14,6 млрд дол. станом на січень 2002), Gazprom OAO (14,3 млрд дол.), Surgutneftegas OAO (11,9 млрд дол.). Швидкий розвиток цих компаній наприкінці 1990-х рр. був зумовлений передусім потрійним зростанням світових цін на нафту, який досяг піку в другій половині 1999 р. У багатьох випадках первинне нагромадження капіталу в цих потужних російських ТНК було далеко не завжди чесним, а відтак судове розслідування, яке розпочалося проти першого лідера російського бізнесу, має на меті встановити відповідність сплати податків «Юкоса» до державної скарбниці.
Основними сферами сучасної російської економіки є видобувна промисловість (нафта, газ, вугілля), чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування (ця галузь є високодиверсифікованим сегментом національної економіки, в якому вироб­ляється практично все — від електропобутових приладів до аерокосмічної техніки), випуск інструментів, споживчих товарів, тек­стилю, продуктів харчування. Разом з тим, підвищення конкурентоспроможності товарів, що випускаються, насамперед у галузі машинобудування, розроблення нових концепцій їх маркетингу є важливим завданням сучасного промислового виробництва РФ.
Сільське господарство вирізняється вирощуванням зерна, цук­рового буряку, соняшникового насіння, фруктів, овочів, а також розведенням великої рогатої худоби м’ясо-молочного напрямку. Однак через об’єктивні (розташування значної частини території країни в зоні так званого негарантованого землеробства) та суб’єктивні причини (відсутність до недавнього часу дієвої систе­ми захисту аграрного сектору економіки) країна вимушена завозити значну частину продовольства з-за кордону.
Швидких обертів набирає в Росії розвиток банківського сектора економіки. Після фінансової кризи 1998 р. кількість банків у цілому значно скоротилася, проте суттєво зросла їх капіталізація, а активи не тільки швидко відновилися, а й мали тенденцію до акселерованого зростання впродовж наступних п’яти років. Найбільшим банком Росії, станом на березень 2001 р., є Sberbank, який має 21 778 відділень по країні, в яких працює близько 200 тис. службовців, а його активи перевищують 20 млрд дол. На значній відстані від нього йде Vneshtorgbank (активи становлять 4 млрд дол.), Gazprombank (3,8 млрд дол.), Alfa Bank (3,0 млрд дол.). Особливістю російського банківського сектору є гіпертрофована концентрація їх центральних офісів у Москві. Так, серед тридцяти найбільших банків РФ двадцять п’ять знаходяться в російській столиці, три у Санкт-Петербурзі і по одному в Уфі та Казані.
Така ситуація породжує й іншу проблему російської економіки — значну диференціацію соціально-економічного розвитку,
а відтак і проблему гармонізації бюджетного розподілу. Посилення суперечностей між регіонами призвело до чіткої градації у річних бюджетах регіонів-донорів та регіонів-реципієнтів. До пер­ших з них відносять Москву, Санкт-Петербург, республіки
Татарстан, Башкортостан, Комі, Краснодарський край, Вологодську, Московську, Липецьку, Самарську, Пермську, Свердловську, Челябінську, Тюменську області, Ханти-Мансійський та Ямало-Ненецький округи. Решту територій країни включають до групи регіонів — отримувачів допомоги з федерального бюджету РФ.
Обертання поза економікою великої частки тіньового капіталу призводило донедавна до загострення багатьох регіональних криз. Відповідно до прогнозів англійських економістів Хойлера і Тойлера у першій чверті ХХІ ст. столиця Росії — Москва має стати ?-регіональним фінансовим лідером планети (?-рівень матимуть відомі центри: Франкфурт-на-Майні, Нью-Йорк, Токіо та ін.), проте навіть і зараз існує суттєва проблема дорожнечі в багатьох російських мегаполісах, передусім у столиці. Спеціально проведене дослідження Світового банку (2002 р.) виявило, що за вартістю життя Москва посідає 35-е місце у світі, Санкт-Петербург — 80-е (найближчим до них Києву та Баку експерти відводять відповідно 83-е та 86-е місця).
Наступною структурною проблемою РФ є проблема зовнішнього боргу. У середині 1990-х рр. Росію вважали одним з найбільших боржників планети, розмір якого перевищував за різними даними суму в 200 млрд дол. Разом з тим, станом на цей же період Росії, як правонаступниці колишнього СРСР, заборгували близько 160 млрд дол. країни «третього світу». Вступ РФ до так званого престижного Паризького клубу зменшив заборгованість їй до 20 млрд, які відповідно до правил членства в ньому були реструктуризовані. Натомість російські борги ніхто не збирався списувати. Упродовж останніх десяти років країна вимушена була платити великі відсотки по них і водночас пропорційно гасити частину з них. Успіхи тут були очевидними, хоча і непростими для бюджету. Сучасну структуру зовнішнього боргу країни демонструє табл. 7.5.

Таблиця 7.5

Структура зовнішнього боргу Росії,
станом на 30 вересня 2004
р., млрд дол.


Назва

Обсяги, млрд дол.

Питома вага, %

Паризький клуб

44,4

39,3

Інші офіційні борги

7,8

6,9

Комерційні борги

2,9

2,6

Борги міжнародним комерційним організаціям

9,8

8,7

Євробонди

35,2

31,2

Внутрішні бонди

7,3

6,4

Борги Внєшекономбанку

5,5

4,9

Разом

112,9

100

Джерело: BOFIT. Russia Review. — 2005. — № 2. — P. 3.
Загальна сума боргу — 112,9 млрд доларів становить близько 20 % її ВВП, це значно менше, ніж у більшості країн ЦСЄ,
а сприятлива кон’юнктура на нафту та природний газ не викликає сумнівів у кредиторів щодо їх повернення, основну частину яких становлять постіндустріальні держави, члени Паризького клубу.


7.2.4. Особливості зовнішньоекономічних зв’язків


Традиційними статтями російського експорту є нафта та природний газ, деревина та продукція первинної деревообробки, метали, хімікати, товари широкого народного вжитку, продукція ВПК. Експорт цих та низки інших товарів у 2004 р. становив 182 млрд дол., при цьому найбільша питома вага належала продукції енергетичного сектору економіки, на що, як зазначалося раніше, істотно вплинула сприятлива кон’юнктура на нафту та природний газ, ціни на які невпинно зростали. Основними споживачами російського експорту є Німеччина, США, Італія, Білорусь та Китай.
Структура імпорту відображає в основному досить високий споживчий попит на промислові та продовольчі товари, які не можуть бути вироблені достатньою мірою в національній економіці чи мають нижчі за вітчизняні споживчі властивості. До них належать: машини та обладнання, споживчі товари, ліки, м’ясо, зерно, цукор, металургійні напівфабрикати тощо. Російський імпорт у 2004 р. становив 94,8 млрд дол., тобто був фактично у 2 рази меншим за експорт. Основними імпортерами російських товарів виступають Німеччина, Білорусь, Україна, США, Казахстан, Італія.
Упродовж останніх п’ятнадцяти років відбулися значні зміни в експортно-імпортних пріоритетах зовнішньої торгівлі РФ, а саме — зменшились обсяги взаємної торгівлі між Росією та країнами СНД, натомість зросла питома вага у зовнішній торгівлі країн ЄС (в експор­ті до Росії з 19,1 % у 1996 р. до 33 % у 2003-му, в імпорті відповідно з 23,4 % до 51,6 %). Разом з тим, Росія має з розвинутими державами світу, включаючи Євросоюз, негативний торговий баланс (табл. 7.6). В експорті ж з постіндустріальних країн переважає високооброблена продукція (машини, транспортне обладнання, хімічна продукція, медикаменти), в імпорті — паливо, а також, з незначною тенденцією до збільшення, хімічна продукція та медикаменти (табл. 7.7).

Таблиця 7.6

Торгівля між Росією та ЄС — 15

Індикатор

Роки

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

Експорт ЄС до Росії

19,1

15,5

21,1

14,8

19,8

27,8

30,3

33,0

Імпорт ЄС з Росії

23,4

27

23,2

26

45,3

47,4

47,5

51,6

Торговий баланс

– 4,3

– 11,5

– 2,1

– 11,2

– 25,5

– 13,6

– 17,2

– 18,1

Джерело: Barysch K. EU and Russia. Strategic partners or squabbling neighbours? — London: Center for European Reform, 2004. — P. 16.

Таблиця 7.7

Структура зовнішньої торгівлі між ЄС та Росією

Галузь

Експорт ЄС до Росії

Імпорт ЄС з Росії

Продукція машинобудування

11,5

0,4

Транспортне обладнання

3,9

0,2

Хімічна продукція

4,4

2,1

Медикаменти

3,4

1,9

Паливо

0,2

29,3

Текстиль та одяг

1,7

0,2

Джерело: Barysch K. EU and Russia. Strategic partners or squabbling neighbours? — London: Center for European Reform, 2004. — P. 17.
Розвиток відносин з ЄС, хоча Росія і не ставить для себе за мету набуття членства у цій організації, визнається досить важливим як для РФ, так і для Євросоюзу. У 1997 р. вступила в силу Угода про партнерство та співробітництво між РФ та ЄС, а вже у 1999 р. ЄС ухвалив колективну стратегію відносно Росії. У тому ж році РФ затвердила Стратегію розвитку відносин Російської Федерації з Європейським Союзом на середньострокову перспективу, в якій виділено такі пріоритетні галузі розвитку (Д. Гвозденко, 2004 р.):

  • експорт палива, товарів ядерного циклу та інших видів енергоресурсів;
  • освоєння нафтових родовищ і створення енерготранспортних структур;
  • збільшення питомої ваги готових виробів, машин та обладнання в експорті Росії;
  • здійснення комерційних космічних запусків.

Передбачається також створення зони вільної торгівлі, подаль­ший розвиток єврорегіонального співробітництва тощо.


7.3. Особливості економіки Республіки Білорусь


Після здобуття незалежності Білоруссю у 1991 р. в країні, як і в інших державах СНД, розпочалися ліберальні рефор­ми, метою яких була побудова розвинутої ринкової економіки, що ґрунтується на соціально-орієнтованій моделі економічного розвитку. Упродовж 1991—1995 рр. у країні мали місце значні структурні зрушення, що були пов’язані передусім зі змінами гос­подарського законодавства, початком приватизації, реформами
у банківській та соціальній сфері тощо. Перехід до нового типу соціально-економічних відносин виявився досить складним, а розшарування різних верств населення викликало його незадоволення трансформаційними наслідками. З приходом до влади президента О. Лукашенка у 1995 р. основні структурні реформи
в країні припинилися і було проголошено курс на побудову «рин­кового соціалізму». Як аналог для впровадження була обрана модель соціально-орієнтованої ринкової економіки з білоруською специфікою, основними рисами якої стали:

  • потужна регулятивна роль держави;
  • наявність у структурі виробництва домінуючого державного сектору;
  • стримування розвитку приватного сектору, діяльність якого жорстко регламентується;
  • наявність державних унітарних підприємств у селективних галузях національної економіки (електроенергетика, транспортні комунікації, нафтопереробний комплекс, оборонні підприємства, машинобудівні заводи, питома вага державної власності в них перевищує 80 %);
  • своєрідність акціонування, за яким встановлюється верхній ліміт акцій, які передаються у приватну власність у 43 % величини статутного фонду. Активно використовується також і правило «золотої акції». Інакше кажучи, контрольні пакети акцій залишаються за державою.

Упродовж наступних десяти років був здійснений масований перехід до фактично радянської системи регулювання в економіці, що мало прояв у поновлені адміністративного контролю над цінами та курсами валют, відбувалося активне втручання держави в управління приватними підприємствами (різного роду численні перевірки діяльності, довільні зміни статутів підприємств, введення нових правил регулювання бізнесу, які нерідко мали зворотну силу (тобто приймалися «вчорашнім» числом), заборона певних видів діяльності тощо). Упродовж 1995—2000 рр. країна пережила гіперінфляцію (в інших державах СНД її вдалося приборкати вже в 1997—1998 рр.), в основі якої лежали не тільки неврожайні 1998 та 1999 рр., а й «російська економічна криза», що сильно вдарило по білоруській економіці, яка значною мірою залежала від зв’язків зі східним союзником. При великому насиченні товарами полиць магазинів у сусідніх країнах, Білорусь мала у цей період значний товарний дефіцит. Разом з тим, позитивним зовнішнім чинником розвитку економіки країни у цей період можна вважати російські поставки енергоносіїв (наф­ти та природного газу), що здійснювалися за внутрішніми цінами, розрахунки за якими нерідко розтягувалися на кілька років, накопичувався великий борг, який часто реструктуризувався. Інколи енергопереробні підприємства вдавалися до реекспорту (перш за все нафти та продуктів її крекінгу), що викликало незадоволення та протести з боку російського уряду. Бажання останнього «нормалізувати» продаж енергоносіїв у Білорусь, наприклад за тими цінами, за якими вони постачалися в Україну та Польщу, навіть і зараз викликають незадоволення керівництва країни та місцевих споживачів.
Показовим для СНД є аграрний сектор білоруської економіки, який являє собою еклектичне поєднання колгоспно-кооперативної системи з приватними підприємствами, що користуються державною підтримкою (питома вага приватного капіталу в них може доходити до 75 %). Така форма організації виробництва здобула назву агрохолдингу. Саме він є відповідальним за посилення концентрації виробництва в різних ланках АПК (передусім у тваринництві).
Важливим сучасним напрямом макрорегулювання в Республіці Білорусь є встановлення з боку держави максимально допустимого рівня регулювання торгових надбавок, які, за даними О. Черковця (2004 р.), упродовж 2003 р. Міністерство економіки знизило з 30 % до 20 %, що викликало значні проблеми в роботі торгових підприємств.
Основними сферами економіки країни є виробництво металорізальних верстатів, тракторів, вантажних та землерийних машин, мотоциклів, телевізорів, мінеральних добрив (переважно калійних), лляних тканин, побутової техніки. Продукція сільського господарства представлена виробництвом зерна, картоплі, овочів, льону, яловичини (в країні досягнуто рівня поголів’я ВРХ 1990 р.), молока. Фактично ці ж товари йдуть на експорт, переважно в сусідні країни. При цьому на Росію припадає понад 60 % усього білоруського експорту та понад 50 % імпорту країни. Іншими зовнішньоторговельними партнерами є Україна, Польща, Литва, Німеччина.
Складність державного регулювання в Республіці Білорусь, постійні зміни в економіці, несприйняття країнами Заходу її політичної моделі відлякують потенційних інвесторів. Приміром, приплив ПІІ у 2000 р. в країну становив лише 90 млн дол. Для порівняння: в Україну у тому ж році надійшло 595 млн дол., у Росію — 2714 млн дол., Литву — 379 млн дол. У тому ж році країна експортувала продукцію на суму 7,47 млрд дол., а імпортувала — на 8,3 млрд, тобто мала негативне сальдо зовнішньої торгівлі.
Аналіз основних макроекономічних показників РБ (розд. 7.1) яскраво свідчить, що в силу об’єктивних та суб’єктивних причин Білорусь можна віднести до числа лідерів пострадянської економіки, хоча проблеми структурної перебудови її господарства, які з різною мірою ефективності провели інші країни СНД, постануть перед цією державою у майбутньому.


Підприємства, в яких приватизація є неможливою відповідно до чинного законодавства і нормативної бази.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.