лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

5.9. Україна — ЄС


Позиції України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні були сформульовані в Основних напрямках зовнішньої політики нашої держави та схвалені Верховною Радою 2 липня 1993 р. Упродовж 1993—1994 рр. було проведено декілька раундів переговорів між Україною та Європейською Комісією про укладання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС). Названий документ було підписано 14 червня 1994 р. в Люксембурзі і ратифіковано Верховною Радою 10 листопада 1994 р. Проте УПС набула чинності лише 1 березня 1998 р. після ратифікації її 15-ма державами — членами ЄС.
У вересні 1997 р. в Києві відбувся Перший самміт Україна — ЄС, на якому було обговорено основні проблеми правових відносин та окреслено шляхи економічного співробітництва. Станом на кінець травня 2004 р. відбулося сім саммітів Україна — ЄС та шість спільних засідань комітету з питань співробітництва.
Основними документами, що регулюють напрямки зближення України з ЄС є:

  • Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, затверджена Указом Президента України (11 червня 1998 р.);
  • Програма інтеграції України до ЄС, затверджена Указом Президента України 14 вересня 2000 р.;
  • Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004—2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції».

Інституційне забезпечення реалізації державної політики інтеграції до ЄС покладена на такі установи:

  • Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, яка утворена для координації заходів, спрямованих на реалізацію стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження нашої країни в європейський політичний, економічний, правовий, а також безпековий простір;
  • Уповноваженого України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, який здійснює координацію заходів, спрямованих на європейську інтеграцію;
  • Урядовий комітет економічного розвитку з питань європейської інтеграції, основним завданням якого визначено формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;
  • Комітет Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції.

Відповідно до УПС створено також ряд спільних органів «Україна — ЄС», зокрема Раду та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет з парламентського співробітництва, а також чотири спільні підкомітети (з питань торгівлі та інвестицій; з питань фінансів, економіки, статистики; з питань енергетики, цивільного ядерного сектору та охорони нав­колишнього середовища, транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, «відмиванням грошей» та наркобізнесом). У 2005 р. в Україні утворено спеціальну посаду Віце-прем’єра з питань європейської інтеграції.
Розширення Європейського Союзу у травні 2004 р. дозволило Україні отримати статус прикордонної з ЄС держави. Вже зараз спільний з ЄС кордон становить 621 км, а після вступу у 2007 р. Румунії він дорівнюватиме 1152 км, що робить нашу країну однією з найбільших в ЄС держав, що межує з цим інтеграційним угрупованням.
Наближення кордонів ЄС до України досить рельєфно проявило себе вже у 2003 р., коли країни Євросоюзу вийшли на провідні позиції за товарообігом у зовнішній торгівлі нашої держави і на першу сходинку (34,1 % загального вивозу товарів) в експорті українських товарів (табл. 5.26).

Таблиця 5.26

Частка зовнішньої торгівлі товарами
та прямі інвестиції в Україну з ЄС, СНД та РФ, %


Роки
Країни

2000

2001

2002

2003

Товарообіг

ЄС — 25

27,9

30,0

32,0

33,9

ЄС — 15

18,4

20,0

21,7

22,5

ЄС — 10

9,5

10,0

10,4

11,4

СНД

43,9

42,2

38,2

38,1

РФ

32,7

29,6

27,2

28,1

Експорт товарів

ЄС — 25

27,5

30,4

32,1

34,1

ЄС — 15

16,2

18,3

19,7

19,8

ЄС — 10

11,4

12,1

12,4

14,3

СНД

30,9

28,7

24,4

26,2

РФ

24,1

22,6

17,8

18,7

Імпорт товарів

ЄС — 25

28,2

29,5

31,9

33,7

ЄС — 15

20,6

21,7

23,8

25,2

ЄС — 10

7,5

7,8

8,1

8,5

СНД

57,6

56,0

52,8

50,0

РФ

41,7

36,9

37,2

37,6

Прямі інвестиції в Україну

ЄС — 25

52,0

51,6

53,5

55,0

ЄС — 15

36,8

34,4

34,6

35,8

ЄС — 10

15,2

17,2

18,9

19,2

СНД

8,5

8,1

6,9

6,5

РФ

7,4

6,9

5,9

5,7

Джерело: Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. — К., 2004. — С. 173.
Разом з тим, Європейський Союз виступає найбільшим інвестором в економіку України, питома вага ПІІ держав-учасниць та аплікантів на вступ у 2003 р. перевищила 55 % і є у декілька разів більшою за інвестиції, що надходять з СНД. На країновому рівні головними партнерами України виявилися Німеччина, Італія та Великобританія.
За 2003 р. зовнішньоторговельний товарообіг з країнами ЄС становив 10,4 млрд дол., що на 36,9 % (2,8 млрд дол.) більше аналогічного періоду 2002 р. Обсяги експорту товарів з України до ЄС у 2003 р. порівняно з попереднім зросли на 29,2 % (1,0 млрд дол.) і становили 4,6 млрд дол.
Однак Україна поки що не може претендувати на роль голов­ного партнера Євросоюзу, адже її частка становить лише 0,5 % загального обсягу зовнішньоекономічних операцій цього інтеграційного угруповання.
Не є високодиверсифікованою і товарна структура українського експорту до ЄС — 15, адже 25,5 % загального обсягу станов­лять поставки мінеральних продуктів; 24,9 % — неблагородні метали та вироби з них; 11,3 % — текстиль та текстильні вироби і лише 8,6 % — машини, устаткування та механізми.
Принципово іншою є структура імпорту з країн ЄС до України, в якій на першій позиції — машини, устаткування та механіз­ми (28 % загального експорту), далі йде продукція хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей (14,6 %), засобів наземного, повітряного та водного транспорту (11,1 %), текстилю та текстильних виробів (7,8 %).
Проте слід зазначити, що напередодні розширення ЄС десять країн-аплікантів проявляли значний інтерес до українського експорту та нарощування обсягів постачання своєї продукції в Україну. Так, у 2003 р. зовнішньоторговельний обіг України з країнами цієї групи становив 5,3 млрд дол., що на 45,8 % (1,7 млрд дол.) більше ніж у 2002 р. Разом з тим, товарна структура експорту мало чим відрізнялася від аналогічної з державами п’ятнадцятки. Основними країнами, куди Україна експортувала свою продукцію (2003 р.) були:

  • Угорщина (849,9 млн дол.);
  • Польща (763,9);
  • Естонія (364,0);
  • Словаччина (289,1);
  • Кіпр (272,6).

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з країн ЄС — 15 на 1 січня 2004 р. становив 2384,2 млн дол. Головними інвесторами при цьому виявилися Великобританія (686,1 млн дол.), Нідерланди (463,9), Німеччина (441,4), Австрія (252,1). Серед нових держав ЄС інвестиційну активність (поки що в обмежених обсягах) проявили Польща (153,3) та Угорщина (127,6 млн дол.).
Можливості вітчизняного капіталу не дозволяють активно впливати на інвестиційний ринок в ЄС. Обсяг інвестицій з України в економіку держав — членів ЄС на 1 січня 2004 р. становив 17,3 млн дол., або лише 10,6 % обсягу інвестицій, що надходять в інші країни світу з України.
Вступ десяти нових членів до ЄС та зумовлена цим процесом денонсація угод про вільну торгівлю (передусім з державами Балтії) за попередніми розрахунками обсягів мінімальних загальних втрат становила від 240 до 349 млн дол. (експертні оцінки Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України). Як показав досвід 2004 р., українські експортери вчасно переорієнтували вивіз своєї продукції на інші ринки та пристосувалися до нових вимог Європейського Союзу.
Неабияке значення для України має нова ініціатива Європейської Комісії, відома під назвою «Ширша Європа — сусідство»1, в якій визначено нову групу держав-сусідів — WNIS — Western Newly Independent States, до якої увійшли Україна, Молдова, Білорусь, перспективне членство яких в ЄС не виключається. Цей документ визначив особливості формування спільного європейського економічного простору, до складу якого мають увійти також Росія, держави Закавказзя та Північної Африки. Основними напрямами процесу створення останнього мають стати:

  • регіональна та інтрарегіональна кооперація;
  • розвиток взаємної торгівлі;
  • створення умов для вільного переміщення громадян;
  • створення спільної системи безпеки;
  • інтеграція транспортної, енергетичної та телекомунікацій-
    ної мереж, а також формування європейського дослідницького простору;
  • створення нових інструментів для підтримки та захисту інвестицій;
  • підтримка інтеграції до ГАТТ/СОТ;
  • розвиток фінансової системи тощо.

З огляду на це, найважливішими для України заходами зближення з ЄС є такі напрями розвитку відносин:
1. Гармонізація технічних стандартів з міжнародними та європейськими. Станом на 1 травня 2004 р. в Україні є чинними 1628 національних стандартів. Проведено актуалізацію Переліку продук­ції, яка підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. Реформовано відповідно до європейских стандартів бухгалтерський облік та
фінансову звітність. У цілому гармонізації підлягають понад 8000 норм та стандартів, але завершено роботу тільки з 1500.
2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС.
З цією метою створено Національну раду з питань адаптації законодавства України, міжвідомчу координаційну раду. Відповідно до статті 51 УПС пріоритетними галузями при цьому стали: митне право, законодавство про компанії; банківське право; бухгалтерський облік компаній; податки; фінансові послуги; правила конкуренції тощо.
3. Співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ передбачає насамперед посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією, вирішення проблем правового забезпечення та посилення боротьби з відмиванням «брудних» грошей тощо.
4. Охорона навколишнього середовища. Пріоритетними заходами цього напряму є налагодження співробітництва у сфері проблем, пов’язаних із глобальними змінами клімату, у тому чис­лі зниження викидів шкідливих газів, що призводять до парни-
кового ефекту.
5. Співробітництво промислових комплексів України та ЄС. Найбільш вагомими досягненнями у цій сфері є спільні проекти: в сільськогосподарському машинобудуванні з фірмами «Дойч», «Форгаріт», «Хеге» (трактори, комбайни); авіакосмічній промисловості з фірмами Німеччини, Франції, Великобританії; автомобілебудуванні; реконструкції теплових електростанцій (фірма «Сіменс», ФРН). Разом з масовим відкриттям представництв західних фірм в Україні має місце і зворотний процес. Наприклад, Нікопольський завод феросплавів відкриває свої представництва у ФРН, Туреччині, Великобританії.
6. Затверджено нові програми розвитку паливно-енергетич­ного сектору економіки «Українське вугілля», «Нафта і газ України» до 2010 р. з урахуванням директив Європарламенту та Ради Європи. Здійснено перші кроки щодо створення передумов для відновлення паралельної роботи між енергосистемами України та нових членів ЄС. Першим кроком стало підключення «енер­гоострова Бурштинської ТЕС» до енергосистеми Європи. Також триває реалізація п’яти угод та спільних проектів з боку ЄС щодо підтримки ринкових реформ в енергетичному секторі.
Україна виконала у повному обсязі свої зобов’язання за Меморандумом про взаєморозуміння 1995 р. щодо закриття Чорнобильської АЕС. Останній діючий блок був зупинений у грудні 2000 р. У рамках міжнародної технічної допомоги, пов’язаної із виведенням з експлуатації ЧАЕС, було побудовано завод з переробки рідких та твердих радіоактивних відходів, сховище відпрацьованого ядерного палива тощо.
7. Співробітництво у транспортній сфері. Укладено 15 міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення, 15 — про повітряне сполучення, 13 — про торговельне судноплавство та ціла низка двосторонніх угод. Завершено роботи з будівництва судноплавного шляху Дунай—Чорне море, що дозволить активізувати транспортну діяльність на півдні. Схвалена Європейською Комісією (1996 р.) модель Пан’європейської транспортної мережі зараз охоплює десять Пан’європейських транспортних регіонів,
з яких три коридори проходять через територію України:
коридор ІІІ: Дрезден (Німеччина) — Вроцлав (Польща) — Львів (Україна) — Київ (Україна) — автомобільні шляхи та залізниця;
коридор V: Венеція (Італія) — Любляна (Словенія) — Будапешт (Угорщина) — Ужгород (Україна) — Львів (Україна) — Братислава (Словаччина) — Загреб (Хорватія) — Сараєво (Боснія та Герцеговина) — автомобільні шляхи та залізниця;
коридор IX: Гельсінкі (Фінляндія) — Санкт-Петербург (Росія) — Москва (Росія) — Київ (Україна) — Одеса (Україна) — Кишинів (Молдова) — Бухарест (Румунія) — Вільнюс (Литва) — Клайпеда (Литва) — Мінськ (Білорусь) — Александрополіс (Греція) — Орменіо (Болгарія) — автомобільні шляхи, залізниця.
Розпочато роботу над проектом BISRO з оцінки розвитку транспортної інфраструктури України.
8. Науково-технологічне співробітництво. 7 жовтня 2003 р. під час саміту Україна — ЄС було підписано Угоду про наукове і технологічне співробітництво між Україною та ЄС. У листопаді 2003 р. відбулася презентація українського науково-технологіч­ного центру у Брюсселі (Бельгія). Розвивається співпраця між українськими та європейськими вченими в рамках програм «ІНКО-КОПЕРНІКУС» та «ЕВРІКА».
9. Співробітництво у сфері освіти розвивається в рамках Програми транс’європейського співробітництва в галузі вищої освіти — Темпу (програма Тасіс). Важливим завданням найближ­чим часом має стати реалізація Болонської моделі вищої освіти, яка передбачає тотожність вітчизняного та європейського освітнього простору та уніфікацію освітніх стандартів.
10. Регіональне та трансрегіональне співробітництво. Найбіль­шого розвитку в Україні останнім часом набуло транскордонне співробітництво. З цією метою створено та успішно функціонують шість єврорегіонів, з них два «Буг» та «Карпатський» стали з 2004 р. прикордонними з ЄС.
Єврорегіон «Буг» орієнтується на розвиток спільних проектів між Волинською областю України і двома польськими воєводствами. У рамках програми «Тасіс» здійснювалися заходи щодо реалізації природоохоронних проектів, засновано українсько-польську агенцію регіонального розвитку, налагоджено діяльність кількох міжнародних пропускних пунктів.


1 Communication from the Commission to the Council and Europe Parliament «Wider Europe — Neighbourhood: a New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbours. — Com (2003) 104 final. — 11.03.2003.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.