3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади
Маючи спільні зі США риси економіки та особливості формування соціально-економічної моделі майбутнього в межах НАФТА, тим не менш Канада вирізняється своєю соціальною системою, яка багато в чому є унікальною не тільки на континенті, а й в усьому світі.
Соціальні реформи в Канаді розпочалися у 60—70-х рр. ХХ ст. і мали на меті суттєве посилення участі держави насамперед у таких секторах цієї сфери, як соціальне забезпечення, охорона здоров’я, освіта. З 1961 р. почала діяти система загального медичного страхування, а вже з 1971 р. вона трансформується у загальне медичне страхування, яке зробило для широких верств населення отримання лікувальних та діагностичних послуг більш доступним. З 1965 р. в країні почала діяти нова загальнонаціональна програма — Канадський план допомоги бідним, за яким федеральний уряд узяв на себе покриття половини витрат регіонів на
допомогу малозабезпеченим громадянам.
Упродовж 1965—1974 рр. обсяг ВВП та реальні доходи населення зростали досить швидкими темпами, а відтак збільшувалися і надходження до державного бюджету. До цього слід додати також масований наступ профспілок, які традиційно були значно сильнішими, ніж у США. Названі чинники створили належні умови для реалізації оновленої соціальної політики в Канаді, яка у цей період опиралася на фундамент фіскального федералізму, що зумовлювало не тільки декларування подальшого соціального розвитку, а й реальне фінансування відповідних програм.
З середини 1970-х рр. розпочалося поступове погіршення економічного стану: уповільнилися темпи зростання ВВП, щорічний дефіцит бюджету у середині 1980-х рр. перевищив 200 млрд кан. дол. Стало зрозумілим, що підтримка у таких масштабах соціальних гарантій виступатиме дестабілізуючим чинником подальшого розвитку. Крім цього, мало місце подальше нарощування суперечностей між федеральним та регіональними урядами Канади.
Найбільш рельєфно це проявилося у ситуації з франкомовною провінцією Квебек, яка вважала себе обділеною під час розподілу федеральних коштів. Суттєвий вплив мав також чинник приходу до влади консерваторів (1984—1993). На початку 1990-х рр. уряд відмовився від «універсальних» програм соціального забезпечення, виплати за якими здійснювалися не за показником злиденно-
сті, а за соціально-віковими критеріями, а вже у 1993 р. соціальну модель Канади було трансформовано через введення принципу «селективності» щодо виплати допомоги, за яким масштаби та пріоритети її надання було змінено.
Основні реформи 1990-х рр. зводилися до такого:
- була змінена федеральна система страхування у разі безробіття. Федеральний уряд країни повністю усунувся від фінансування допомоги — фонд виплат став формуватися тільки за рахунок внесків працівників та працедавців. Внаслідок цього кількість отримувачів допомоги скоротилася майже вдвічі, хоча, за даними Л. Немової (2003), кількість безробітних зменшилася при цьому тільки на 20 %;
- у 1996 р. замість відокремленого переведення коштів на різні соціальні програми вводився єдиний блоковий трансферт на соціальні потреби. Суми, що поступали через нього, були приблизно на 4 млрд дол. нижчими за ті суми, що надходили раніше;
- відбувся перерозподіл повноважень у сфері соціальної політики, за рахунок чого «центр відповідальності» змістився в провінції. Це не зменшило труднощі розподілу і перерозподілу бюджету, а відповідні переговори закінчилися на початку 1999 р. підписанням Загальної Угоди про соціальний Союз (Social Union Framework Agreement), яка чітко розподілила права і обов’язки кожного з урядів;
- відбулися значні зміни у системі охорони здоров’я, яка тоді являла собою сукупність федеральної і десяти провінційних систем. Так, за даними Канадського інституту інформації, сукупні державні та приватні витрати на медичне обслуговування становили наприкінці періоду, що розглядається, 102,5 млрд кан. дол., чи 10 % ВВП. При цьому державні витрати всіх рівнів становили близько 68 %, що у розрахунку на одного жителя сягало 3300 дол. Проте якісні та кількісні позиції 1980-х рр. щодо співвідношення між кількістю медичного персоналу та кількістю населення було втрачено. Виник дефіцит лікарів та медичних сестер, який був зумовлений передусім їх відпливом до США, де заробітна плата цього персоналу була значно вищою;
- суттєві зміни відбулися також у системі соціального забезпечення. Так, сучасна пенсійна система складається зараз з трьох позицій: пенсії за віком, пенсії за працю та приватні пенсійні плати;
- федеральна програма страхування зайнятості була введена у 1996 р. Її головний принцип полягав у тому, що зайнятість є більш вигідною справою ніж отримання допомоги. Правила 2000 р. досить чітко декларували можливості отримання виплат: претендент має відпрацювати не менше 910 годин (22 тижні
у перерахунку на повний робочий день) перед тим, як після звільнення претендувати на отримання допомоги. Цим заходом було ліквідовано штат «літунів», які трималися на роботі не більше
місяця.
Зараз страхові виплати становлять близько 55 % середнього заробітку канадців, проте вони не можуть перевищувати 413 кан. дол. на тиждень (у 1995 р. цей ліміт становив 465 кан. дол.), а термін виплат не може перевищувати 45 тижнів. Суттєвих змін зазнали також програми соціальної допомоги та соціальних послуг.
У цілому в Канаді та в США на початку ХХІ ст. розрив між рівнем грошових доходів збільшився до 30—33 % проти 25 %, що існував у 1980-ті рр. Разом з тим, питома вага витрат на соціальні потреби в Канаді зростала швидше, ніж у США (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Питома вага витрат на соціальні потреби
у ВВП Канади в загальній сумі державних витрат, %
Показник |
Роки |
1965 |
1971 |
1981 |
1991 |
1995 |
2001 |
Питома вага соціальних витрат* у ВВП |
13,5 |
18,3 |
20,8 |
22,2 |
22,6 |
23,5 |
Питома вага соціальних витрат у загальнодержавних витратах** |
51,0 |
58,6 |
59,5 |
58,3 |
61,6 |
66,2 |
Джерело: Немова Л. А. Канада: реформы в социальной сфере // США—Канада. — 2003. — № 4. — С. 6.
*Витрати на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення
**Усі витрати держави за винятком виплат за державним боргом
Разом з тим, посилення соціального вектора розвитку в США, міграція кваліфікованих працівників до цієї країни з Канади, досягнення оптимальної моделі витрат на соціальну галузь у країнах Європейського Союзу вимагатиме впродовж 2005—2010 рр. подальшої модернізації соціальної моделі у Канаді.

- Оцініть місце США у світовій економіці.
- Наведіть факти, які підтверджують тезу: «США мають найбільший науково-технічний потенціал у світі».
- Охарактеризуйте чинники повоєнного успіху економіки США.
- У чому полягала етапність розвитку економіки США у повоєнний період? Як здійснювався перехід від однієї моделі до другої?
- У чому суть та своєрідність сучасного етапу економічного розвитку?
- Чому вважають, що галузева структура економіки США відбиває її постіндустріальний характер?
- У чому полягає своєрідність американської сфери послуг?
- Які особливості внутрішньорегіональної економіки найбільш яскраво характеризують процес зростання її диспропорційності?
- У чому суть американської політики вирівнювання регіо-
нального розвитку (допомоги депресивним зонам)?
- Охарактеризуйте суть та особливості інноваційно-інвестиційних моделей економічного розвитку?
- Назвіть основні напрями зовнішньоекономічної експансії США.
- Охарактеризуйте сучасний стан економічних зв’язків між Україною та США. У чому ви вбачаєте перспективи подальшого розвитку відносин?
- Назвіть основні напрями політики державного регулювання США на початку ХХІ ст.? Як у країні поєднуються принципи функціонування ринкової економіки та «обережного втручання» в неї держави?
- Охарактеризуйте місце та роль Канади у глобальній економіці? У чому полягає своєрідність її господарства в моделі постіндустріальних країн?
- Визначте причини та наслідки еволюції соціальної моделі Канади за останні п’ятдесят років? Які основні напрями її трансформації у ХХІ ст.?

- Економіка зарубіжних країн / За ред. А. С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1998. — С. 198—223.
- Мировая экономика / Под ред. А. С. Булатова. — М.: Юрист, 1999. — С. 468—485.
- Мировая экономика: Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова. — М.: Флинта, 2000. — С. 214—229.

- Аникин А. Экономика США на исходе века: итоги и проблемы // МЭ и МО. — 1998. — № 11. — С. 27—46.
- Емельянов С. Международная конкурентоспособность производителей США: методика анализа // МЭ и МО. — 2002. — № 3. — С. 83—90.
- Комлев С. Экономика Канады — радикальные перемены // МЭ и МО. — 1998. — № 8. — С. 68—74.
- Немова Л. Канада: реформы в социальной сфере // США — Канада. — 2003. — № 4. — С. 3—10.
- Сажин Д. Государственная поддержка развития промышленности и технологий США // МЭ и МО. — 1999. — № 12. — С. 58—61.
|