ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади

Маючи спільні зі США риси економіки та особливості формування соціально-економічної моделі майбутнього в межах НАФТА, тим не менш Канада вирізняється своєю соціальною системою, яка багато в чому є унікальною не тільки на континенті, а й в усьому світі.
Соціальні реформи в Канаді розпочалися у 60—70-х рр. ХХ ст. і мали на меті суттєве посилення участі держави насамперед у таких секторах цієї сфери, як соціальне забезпечення, охорона здоров’я, освіта. З 1961 р. почала діяти система загального медичного страхування, а вже з 1971 р. вона трансформується у загальне медичне страхування, яке зробило для широких верств населення отримання лікувальних та діагностичних послуг більш доступним. З 1965 р. в країні почала діяти нова загальнонаціональна програма — Канадський план допомоги бідним, за яким федераль­ний уряд узяв на себе покриття половини витрат регіонів на
допомогу малозабезпеченим громадянам.
Упродовж 1965—1974 рр. обсяг ВВП та реальні доходи населення зростали досить швидкими темпами, а відтак збільшувалися і надходження до державного бюджету. До цього слід додати також масований наступ профспілок, які традиційно були значно сильнішими, ніж у США. Названі чинники створили належні умови для реалізації оновленої соціальної політики в Канаді, яка у цей період опиралася на фундамент фіскального федералізму, що зумовлювало не тільки декларування подальшого соціального розвитку, а й реальне фінансування відповідних програм.
З середини 1970-х рр. розпочалося поступове погіршення еконо­мічного стану: уповільнилися темпи зростання ВВП, щорічний де­фіцит бюджету у середині 1980-х рр. перевищив 200 млрд кан. дол. Стало зрозумілим, що підтримка у таких масштабах соціальних гарантій виступатиме дестабілізуючим чинником подальшого розвитку. Крім цього, мало місце подальше нарощування супереч­ностей між федеральним та регіональними урядами Канади.
Найбільш рельєфно це проявилося у ситуації з франкомовною провінцією Квебек, яка вважала себе обділеною під час розподілу федеральних коштів. Суттєвий вплив мав також чинник приходу до влади консерваторів (1984—1993). На початку 1990-х рр. уряд відмовився від «універсальних» програм соціального забезпечення, виплати за якими здійснювалися не за показником злиденно-
сті, а за соціально-віковими критеріями, а вже у 1993 р. соціальну модель Канади було трансформовано через введення принципу «селективності» щодо виплати допомоги, за яким масштаби та пріоритети її надання було змінено.
Основні реформи 1990-х рр. зводилися до такого:

1. була змінена федеральна система страхування у разі безробіття. Федеральний уряд країни повністю усунувся від фінансування допомоги — фонд виплат став формуватися тільки за рахунок внесків працівників та працедавців. Внаслідок цього кіль­кість отримувачів допомоги скоротилася майже вдвічі, хоча, за даними Л. Немової (2003), кількість безробітних зменшилася при цьому тільки на 20 %;
2. у 1996 р. замість відокремленого переведення коштів на різні соціальні програми вводився єдиний блоковий трансферт на соціальні потреби. Суми, що поступали через нього, були приблизно на 4 млрд дол. нижчими за ті суми, що надходили раніше;
3. відбувся перерозподіл повноважень у сфері соціальної політики, за рахунок чого «центр відповідальності» змістився в провінції. Це не зменшило труднощі розподілу і перерозподілу бюджету, а відповідні переговори закінчилися на початку 1999 р. підписанням Загальної Угоди про соціальний Союз (Social Union Framework Agreement), яка чітко розподілила права і обов’язки кожного з урядів;
4. відбулися значні зміни у системі охорони здоров’я, яка тоді являла собою сукупність федеральної і десяти провінційних систем. Так, за даними Канадського інституту інформації, сукупні державні та приватні витрати на медичне обслуговування становили наприкінці періоду, що розглядається, 102,5 млрд кан. дол., чи 10 % ВВП. При цьому державні витрати всіх рівнів становили близько 68 %, що у розрахунку на одного жителя сягало 3300 дол. Проте якісні та кількісні позиції 1980-х рр. щодо співвідношення між кількістю медичного персоналу та кількістю населення було втрачено. Виник дефіцит лікарів та медичних сестер, який був зумовлений передусім їх відпливом до США, де заробіт­на плата цього персоналу була значно вищою;
5. суттєві зміни відбулися також у системі соціального забезпечення. Так, сучасна пенсійна система складається зараз з трьох позицій: пенсії за віком, пенсії за працю та приватні пенсійні плати;
6. федеральна програма страхування зайнятості була введена у 1996 р. Її головний принцип полягав у тому, що зайнятість є більш вигідною справою ніж отримання допомоги. Правила 2000 р. досить чітко декларували можливості отримання виплат: претендент має відпрацювати не менше 910 годин (22 тижні
   у перерахунку на повний робочий день) перед тим, як після звіль­нення претендувати на отримання допомоги. Цим заходом було ліквідовано штат «літунів», які трималися на роботі не більше
   місяця.

Зараз страхові виплати становлять близько 55 % середнього заробітку канадців, проте вони не можуть перевищувати 413 кан. дол. на тиждень (у 1995 р. цей ліміт становив 465 кан. дол.), а термін виплат не може перевищувати 45 тижнів. Суттєвих змін зазнали також програми соціальної допомоги та соціаль­них послуг.
У цілому в Канаді та в США на початку ХХІ ст. розрив між рівнем грошових доходів збільшився до 30—33 % проти 25 %, що існував у 1980-ті рр. Разом з тим, питома вага витрат на соціальні потреби в Канаді зростала швидше, ніж у США (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Питома вага витрат на соціальні потреби
у ВВП Канади в загальній сумі державних витрат, %

Джерело: Немова Л. А. Канада: реформы в социальной сфере // США—Канада. — 2003. — № 4. — С. 6.
*Витрати на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення
**Усі витрати держави за винятком виплат за державним боргом
Разом з тим, посилення соціального вектора розвитку в США, міграція кваліфікованих працівників до цієї країни з Канади, досягнення оптимальної моделі витрат на соціальну галузь у країнах Європейського Союзу вимагатиме впродовж 2005—2010 рр. подальшої модернізації соціальної моделі у Канаді.

1. Оцініть місце США у світовій економіці.
2. Наведіть факти, які підтверджують тезу: «США мають найбільший науково-технічний потенціал у світі».
3. Охарактеризуйте чинники повоєнного успіху економіки США.
4. У чому полягала етапність розвитку економіки США у повоєнний період? Як здійснювався перехід від однієї моделі до другої?
5. У чому суть та своєрідність сучасного етапу економічного розвитку?
6. Чому вважають, що галузева структура економіки США відбиває її постіндустріальний характер?
7. У чому полягає своєрідність американської сфери послуг?
8. Які особливості внутрішньорегіональної економіки найбільш яскраво характеризують процес зростання її диспропорційності?
9. У чому суть американської політики вирівнювання регіо-
   нального розвитку (допомоги депресивним зонам)?
10. Охарактеризуйте суть та особливості інноваційно-інвести­ційних моделей економічного розвитку?
11. Назвіть основні напрями зовнішньоекономічної експансії США.
12. Охарактеризуйте сучасний стан економічних зв’язків між Україною та США. У чому ви вбачаєте перспективи подальшого розвитку відносин?
13. Назвіть основні напрями політики державного регулювання США на початку ХХІ ст.? Як у країні поєднуються принципи функціонування ринкової економіки та «обережного втручання» в неї держави?
14. Охарактеризуйте місце та роль Канади у глобальній економіці? У чому полягає своєрідність її господарства в моделі постіндустріальних країн?
15. Визначте причини та наслідки еволюції соціальної моделі Канади за останні п’ятдесят років? Які основні напрями її трансформації у ХХІ ст.?

1. Економіка зарубіжних країн / За ред. А. С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1998. — С. 198—223.
2. Мировая экономика / Под ред. А. С. Булатова. — М.: Юрист, 1999. — С. 468—485.
3. Мировая экономика: Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова. — М.: Флинта, 2000. — С. 214—229.

• Аникин А. Экономика США на исходе века: итоги и проблемы // МЭ и МО. — 1998. — № 11. — С. 27—46.
• Емельянов С. Международная конкурентоспособность производителей США: методика анализа // МЭ и МО. — 2002. — № 3. — С. 83—90.
• Комлев С. Экономика Канады — радикальные перемены // МЭ и МО. — 1998. — № 8. — С. 68—74.
• Немова Л. Канада: реформы в социальной сфере // США — Канада. — 2003. — № 4. — С. 3—10.
• Сажин Д. Государственная поддержка развития промышленности и технологий США // МЭ и МО. — 1999. — № 12. — С. 58—61.