лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ

ЕКОНОМІКА США І КАНАДИ

3.1. Місце США у світовій економіці. Економічний і науково-технічний потенціал
3.2. Чинники і динаміка економічного розвитку
3.3. Галузева структура економіки
3.4. Особливості внутрішньорегіональної економіки
3.5. Зовнішньоекономічна експансія США
3.5.1. Особливості економічних зв’язків між Україною та США
3.6. Основні напрями державного регулювання економіки у ХХІ ст.
3.7. Характерні риси функціонування національної економіки Канади.
3.7.1. Еволюція соціальної моделі Канади


3.1. Місце США у світовій економіці.


Економічний і науково-технічний потенціал

США посідають особливе місце в сучасній світовій економіці насамперед тому, що мають не тільки регіональне панамериканське лідерство, а й глобальне, яке випливає з їх високого технологічного рівня розвитку практично всіх галузей виробництва та сфери послуг. США є провідною державою світу
за переважною більшістю економічних показників. У 1998 р. сукупний ВВП країни становив 7,7 трлн дол., а вже у 2002 р. він перевищив 8,3 трлн дол., що становить, за даними професора А. Білорусова, 21 % світового ВВП чи понад 25 % за даними В. Колесова та М. Осьомової. У структурі виробництва цієї держави понад 45 % випуску припадає на продукцію найновітніших технологій.
Країна має домінуючі позиції у зовнішній торгівлі. Її зовнішньоторговельний оборот уже зараз перевищує 1,5 трлн дол., тобто питома вага експорту США дорівнює 12,6 % світового експорту. На відміну від інших постіндустріальних держав ця країна виступає потужним експортером сільськогосподарської продукції. Щорічно в США виробляється понад 400 млн т зерна, з яких майже половина експортується.
США вирізняється також значними показниками геополітичного та природно-ресурсного потенціалів. Країна посідає четверте місце у світі за величиною території (9,4 млн км2) та третє місце за кількістю населення (270 млн). З природних ресурсів найбільша питома вага (у вартісному відношенні) припадає на енергоресурси: нафту, вугілля, природний газ, уран. Близько 75 % видобутку руд металів припадає на залізо та мідь. Проте до 50 % потреб національної економіки у мінеральній сировині задовольняється за рахунок імпорту, це у першу чергу стосується виробництва хрому, марганцю, вольфраму, кобальту, рідкоземель­них елементів.
Разом з тим, країна має досить великий державний борг, який на початку 90-х рр. ХХ ст. становив близько 4 трлн дол., тобто перевищував 50 % щорічного виробництва ВВП США.
В економічній літературі часто відмічаються досить сильні позиції США щодо розвитку науково-технічного потенціалу. Щорічні витрати на наукомісткі технології становлять у цій країні понад 160 млрд дол., що перевищує аналогічні витрати Великобританії, Німеччини, Франції та Японії разом узятих. У цій країні здійснюється пріоритет наукового фінансування на відповідні дослідно-конструкторські та прикладні розробки. Досить сказати, що понад 75 % світового фінансування досліджень у галузі аерокосмічної техніки, понад 60 % у загальному машинобудуванні та близько 50 % в електротехнічній галузі припадало наприкінці ХХ ст. на США. Понад ? наукових та технічних статей у найбільших наукових журналах світу написані американськими вченими. Країна є абсолютним лідером щодо кількості лауреатів Нобелівської премії в різних галузях знань, у тому числі економіч­них. Загальна кількість науковців у середині 1990-х рр. перевищила 7 млн осіб. На США припадає 66,2 % (1999 р.) експорту високих та середніх технологій.
Країна виступає лідером у наданні інформаційних послуг у світі, а американські компанії, за свідченням світових експертів, є найбільш конкурентоспроможними. Серед 100 провідних компаній у світі 43 є американськими. Вони ж впевнено посідають лідерство серед п’яти найбільших. Так, торговий магнат «Вол-Март Сторіс» має торговельний оборот 245 млрд дол., в ньому працюють майже 1,4 млн працівників (табл. 3.1). Авангардні позиції у світовій економіці мають також «Ексон Мобіл», «Дженерал Моторс», «Форд Моторс» та ін.
Таблиця 3.1
П’ять найбільших корпорацій світу, 2001 (млн дол.)


Ранг

Назва корпорації

Оборот
(торговельний)

Прибуток

Кількість працюючих

Галузь

1

«Вол-Март Сторіс» (США)

245 435

7449

1 383 000

оптова та роздрібна торгівля

2

«Ексон Мобіл» (США)

213 914

17 106

97 900

переробка нафти

3

«Дженерал Моторс» (США)

197 923

671

365 000

автомобілебудування

4

БП («Бритиш Петроліум») Велика Британія

194 527

9025

110 150

переробка нафти

5

«Форд Моторс» (США)

181 344

– 6089

352 748

автомобілебудування

Джерело: 100 крупнейших предприятий мира: // Журнал европейской экономики. — 2003. — № 2 (3).
Системне лідерство притаманне американським фірмам в інноваційних галузях, зокрема у галузі інформаційних технологій. Так, за даними журналу «Business Week», у рейтингу 100 компаній цієї сфери 75 припадають на США, а три з них America Online (інтернеттехнології), Dell Computer (комп’ютери та периферія), Solectron (послуги щодо продажу програм та обладнання) є світовими лідерами. На США припадає 35 % (1998 р.) власників пер­сональних домашніх комп’ютерів, а кількість користувачів Internet щодо загальної кількості населення становить 38,4 % (найвищі показники у світі). Щотижня тільки в одній Силіконовій долині (штат Каліфорнія) виникає більше десятка нових компаній, які й утворюють так звану «нову економіку» (інформатика, телекомунікації тощо). Саме ця галузь у 1990-ті рр. створила понад 2 млн нових робочих місць. За індексом технологічних досяг­нень США поступаються тільки Фінляндії.
Природно, що такий напрям розвитку економіки країни потребує припливу нової робочої сили. США має позитивне сальдо міграції, активно розвивається процес «відпливу розуму» з інших країн світу, який суттєво посилився у 1990-ті рр. за часів президентства Біла Клінтона (узяти хоча б напрям стимулювання міграції програмістів).


3.2. Чинники і динаміка економічного розвитку


США стали світовим економічним лідером наприкінці ХІХ — у першій половині ХХ ст., коли значною мірою була змінена розстановка сил у глобальній економіці. Основними чинниками такого домінуючого становища були:

  1. Перша та Друга світові війни: під час останньої країна не тільки не зазнала руйнації свого господарського комплексу, а й навпаки, подвоїла свій економічний потенціал, у той час коли європейські держави та Японія надовго вибули з конкурентної боротьби;
  2. культ ринкових відносин та «гармонізоване державне втручання» в економіку країни, яке, з одного боку, стимулювало діяль­ність приватного бізнесу, з другого — не порушувало високий ступінь конкуренції;
  3. високий рівень конкурентоспроможності товарів та послуг, що вироблялися в США на світових ринках та стійкий попит на них;
  4. авангардні позиції американських фірм у виробництві високотехнологічних товарів, у тому числі таких їх видів, аналогів яким не існує в усьому світі;
  5. наявність великого внутрішнього споживчого ринку, купівельна спроможність якого є найбільшою у світі;
  6. відсутність (після Великої депресії 1930-х рр.) системних економічних криз. Відносно незначна амплітуда циклічних коливань не тільки не змінювала глобальний тренд розвитку США,
    а й навпаки, стимулювала модернізацію виробництва та сфери послуг, яка найбільшою мірою відповідала потребам суспільства;
  7. велика ресурсна база, що значною мірою задовольняє внутрішній попит;
  8. гнучка економічна та соціальна політика, що зазнавала постійних змін з огляду на конкретну економічну ситуацію в США та у світі.

Подібного роду чинники істотно вплинули на посилення позицій США у світовій економіці. Разом з тим, циклічність внутрішнього розвитку цієї країни у післявоєнний період продовжувала відігравати значну роль у зміні економічного курсу не тіль­ки у самих США, а й в інших державах світу. Різні дослідники виділяють кілька періодів у розвитку цієї країни у другій половині ХХ ст., проте найбільш доцільною, на наш погляд, є запропонована О. Погорлецьким (2001 р.) етапність розвитку країн упродовж 1945—2000 рр. з деякими доповненнями та уточненнями.
І. Пасивна антициклічна бюджетна макрополітика (1945—1962 рр.), період президентів Г. Трумена та Д. Ейзенхауера.
У цей період домінуючими були кейнсіанські заходи державного регулювання, які мали на меті прискорення темпів економіч­ного зростання, скорочення безробіття, використання федерального бюджету для активізації інвестицій. Замість збалансованого бюджету в країні переважав бюджетний дефіцит, за Д. Кейнсом, з типовим для нього недоліком — інфляцією.
ІІ. Бюджетний активізм (1962—1977 рр.) припадає на епоху президентства Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, Р. Ніксона та Дж. Форда. На цьому етапі економічної історії США прийшло розуміння того, що ресурси екстенсивного економічного зростання вичерпані, сприятливі чинники розвитку економіки замінилися несприятливими, розпочалися суттєві циклічні коливання, що були пов’язані зі структурними кризами (енергетична, сировинна), а також стагфляцією. Норма валових нагромаджень у промисловості знижувалася, відбувалося стійке падіння норми прибутку.
На початку 1960-х рр. адміністрація Дж. Кеннеді перейшла
до бюджетного впливу на сукупний попит, що отримав назву «кейн­сіанський фіскалізм». З початку 1970-х рр. виявився негативний бік забезпечення повної зайнятості, інфляція значно зросла (пригадайте з курсу макроекономіки, яку залежність ілюструє крива Філліпса?). Як результат — країна вимушена була перейти до політики градуалізму, тобто поступового регулювання сукупного попиту.
ІІІ. Кейнсіанський бюджетний консерватизм (1978—1980 рр.) припадає на період президента Дж. Картера. У цей період домінуючою стає ідея бездефіцитності бюджету, яка виявилася важливим інструментом боротьби з інфляцією. Попри все, останню подолати не вдалося, а «кейнсіанський ефект» щодо регулювання макроекономічних процесів не спрацював через відхід від застосування типових для цієї моделі інструментів та механізмів державного регулювання.
IV. Неоконсервативний етап розвитку (1981—1992 рр.) припадає на період президентства Р. Рейгана та Дж. Буша. Сукуп­ність заходів, яку запропонувала адміністрація Р. Рейгана, мала всі ознаки консервативної моделі і здобула назву «рейганоміки». Ця політика передбачала розв’язання трьох основних завдань:
а) зниження рівня інфляції; б) збільшення темпів економічного зростання; в) забезпечення збалансованості федерального бюдже­ту. До її розроблення та реалізації були підключені кращі економісти США та Канади. Серед них окремо слід назвати Мілтона Фрідмена, Роберта Манделла (майбутні Нобелівські лауреати) та визначного економіста Артура Лаффера (пригадайте криву Лаффера). Ними була запропонована нова модель «економіки пропозиції» (supply-side economics), яка і стала важливою складовою «рейганоміки», а наукову економічну школу почали називати «чикагською» — за місцем роботи названих професорів. Трохи пізніше ідеї «чикагців» вилилися в основні постулати теорії монетаризму, домінуючої моделі розвитку суспільства кінця ХХ ст.
Основними заходами реалізації нової економічної політики США були:

  1. жорстка кредитно-грошова політика, яка сприяла зниженню інфляції та підвищенню відсоткової ставки, що заохочувало іноземних інвесторів вкладати гроші в економіку США. Дуже скоро вона дала очікуваний ефект — у США з’явилися європейські, японські, арабські інвестори, що викликало як позитивний, так і негативний резонанс у суспільстві;
  2. нова фіскальна політика, яка передбачала зменшення федеральних податків, що сприяло збільшенню рівня заощаджень та інвестицій;
  3. перегляд соціальної політики, що примусило американців працювати більш енергійно, не розраховуючи на постійну підтримку з боку держави.

V. Модернізована макроекономічна політика 1990-х рр. припадає на період президентства Б. Клінтона та Дж. Буша-молодшого. Особливістю дії адміністрації Б. Клінтона стало відновлення регулятивної ролі держави та забезпечення стійкого економічного зростання. Основними заходами щодо реалізації нових цілей макроекономічної політики стали:

  1. підвищення основних федеральних податків (ставка індивідуального прибуткового податку у цей період зросла з 31 до 36,9 %);
  2. скорочення федеральних видатків;
  3. збереження доцільної соціальної інфраструктури, в якій чіт­ко визначалася адресність цільової допомоги (у разі бідності, на період безробіття, догляду за дитиною після полог) тощо. При цьому забезпечувалося дотримання соціальних, федеральних та регіональних стандартів.

1999 р. був апогеєм розвитку американської економіки. Якщо у 1992 р. дефіцит державного бюджету становив 290,4 млрд дол., то вже у 1999 р. позитивне сальдо становило 80 млрд дол. Інфляція була знижена до 2—3 %, безробіття — до 4,5 % (нижче прийнятої норми безробіття), індекс ділової активності Доу-Джонса зріс з 3310 (1993 р.) до 10 913 (1999 р.). 14 січня 2000 р. названий вище показник досяг свого піку — 11 723 пункти.
Цей же період характеризується значним припливом іноземного капіталу в США, який уповільнився вже у 2000 р. (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Приплив іноземного капіталу в США
впродовж 1995—2000 рр., млрд дол.

 

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Прямі інвестиції

57,8

86,5

106,0

178,2

301,0

287,7

Портфельні інвестиції
у т. ч. облігації
акції

237,5
220,9
16,6

367,7
356,6
11,1

385,6
317,8
67,8

269,3
227,4
42,0

354,8
242,4
112,3

474,6
280,7
193,6

Банківський капітал

170,4

131,8

267,9

56,9

158,0

262,0

Інше

64,1

22,2

171,3

30,3

67,2

93,8

Джерело: International Financial Statistics. — 2002. — May. — P. 880.
Однак уже у 2000 р. провідні американські економісти почали звертати увагу адміністрації Б. Клінтона на формування негативних тенденцій в американській економіці, які істотно посилилися після терористичного акту 11 вересня 2001 р. З усього стало очевидним, що на початок періоду президентства Дж. Буша-молодшого припадає спадна фаза американського економічного циклу, що, природно, вимагає подальшої етапізації сучасної економічної історії США.
VI. Сучасний етап розвитку (починаючи з 2002 р.) більшість економістів США пов’язують з трьома суттєвими чинниками, які ускладнюють ситуацію: спадною стадією трирічного циклу, нижньої (кризовою) (п’ятдесяти-сімдесятирічною) частиною довгої хви­лі циклу та згадуваними вище подіями вересня 2001 р. За даними американських експертів, загальна втрата майна від цієї диверсії оцінюється у 16 млрд дол., страхові компанії визначили розміри людських і матеріальних втрат у 5 млрд дол., а втрати людського капіталу — у 140 млн дол. Все разом узяте оцінюється у 0,2 % ВВП США. Проте кризу 2001—2002 рр. американські економісти пов’я­зують також зі зростанням трансакційних витрат, що призвело до зниження обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг. На цей процес, на думку А. Давидова (2003), могли вплинути такі чинники:

  1. більш високі операційні витрати, пов’язані зі збільшенням витрат на безпеку, та більш високі розміри страхових премій;
  2. більш високий рівень складських запасів, зумовлений зменшенням надійності та ритмічності повітряних і залізничних перевезень;
  3. більш високі премії за ризик;
  4. міграція фінансових та матеріальних ресурсів із цивільних до військових галузей;
  5. посилення тенденції антиглобалізму, спричинених зростанням ціни прямих іноземних інвестицій.

Початок ХХІ ст. був означений також деяким зниженням інтересу суспільства до так званої «нової економіки». Якщо до недавнього часу високу віддачу давали капіталовкладення у комп’ютеризовані технології розрахунку інвентарних запасів та техніку сучасного управління ними, то вже у 2001—2002 рр. найбільші світові виробники намагалися скоротити дороге нагромадження запасів сировини та напівфабрикатів. Так, у 2001 р., незважаючи на зростання кризових явищ в економіці, рівень товар­них запасів скоротився до 1383 млрд дол. проти 1507 млрд у 2000 р.
Ослаблення припливу прямих іноземних інвестицій до США
у 2001—2002 рр. може викликати уповільнення зростання американ­ської економіки впродовж наступних п’яти—семи років, проте, як зазначається в Економічній доповіді Президента США, умови для інвестування, а відтак і для економічного зростання, залишаються сприятливими, що має вияв у низьких реальних короткострокових відсоткових ставках, падінні цін на комп’ютери, збільшенні котирування акцій. Це дозволило сформулювати оптимістичний у цілому прогноз розвитку економіки США на період до 2010 р. (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Прогноз економічного зростання,
складений адміністрацією США

Рік

Номінальний ВВП

Реальний ВВП

Індекс споживчих цін

Безробіття, %

Відсоткова ставка, казначейські векселі з терміном погашення 91 день

Зміни у %, IV кв. до ІV кв.

Рівень, календарний рік

2000

5,3

2,8

3,4

4,0

5,8

2001

1,9

– 0,5

2,0

4,8

3,4

2002

4,7

2,7

2,4

5,9

2,2

2003

5,6

3,8

2,2

5,5

3,5

2004

5,5

3,7

2,3

5,2

4,0

2005

5,4

3,5

2,4

5,0

4,3

2006

5,0

3,1

2,4

4,9

4,3

2007

5,0

3,1

2,4

4,9

4,3

2008

5,0

3,1

2,4

4,9

4,3

2009

5,0

3,1

2,3

4,9

4,3

2010

5,0

3,1

2,3

4,9

4,3

Джерело: Economic Report of the President. Washington, 2002. — P. 53.
Як випливає з табл. 3.3, реальний ВВП буде збільшуватись упродовж 2006—2010 рр. зі швидкістю 3,1 % на рік за сталих рів­нів зростання індексу споживчих цін 2,3—2,4 % та рівнів безробіття, близьких до 5 %. Виходячи з методології розрахунку основ­них макроеко­номічних показників, в основу «оптимістичного» прогнозу розвитку США покладено все ж таки модель сталого розвитку, яка останнім часом досить жваво критикується в європейських країнах та в Японії.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.