лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

У Чилі на момент реформування системи пенсійного забезпечення (1981 р.) працюючі громадяни мали право залишитись у чинній на той час солідарній системі або перейти до системи індивідуальних пенсійних рахунків [11, с. 38]. Усім учасникам нової системи надавалось право спрямовувати свої кошти до кількох конкуруючих між собою приватних пенсійних фондів. З ме­тою компенсації внесків, зроблених до скасованої солідарної системи, були випущені спеціальні облігації [12, с. 35].
Останньою країною регіону, яку ми пропонуємо розглянути, є Болівія. Якість роботи і побудова болівійської системи, на нашу думку, багато в чому є спірною. Однак процес проведення тендерів для визначення депозитаріїв і керуючих пенсійними фондами має деякі позитивні наслідки, зокрема, це стосується контролю за видатками. У Болівії, на відміну від Чилі та Аргентини, де після проведення реформ розмір адміністративних витрат залишається високим, реформатори пішли іншим шляхом [11, с. 43]. Оскільки Болівія є невеликою країною з обмеженою чисельністю потенційних платників внесків, було прийняте рішення про обмеження кількості керуючих компаній для пенсійних фондів. Відповідно, для цього вирішили застосувати порядок обрання керуючих компаній і єдиного для всіх банку-зберігача пенсійних активів на основі тендеру [12, с. 36]. У результаті утворилась пенсійна система з найнижчими в Латинський Америці адміністративними ви­датками. Але через те, що заключний етап тендеру проводився лише за показниками вартості послуг, що надаються, у болівійців виникли проблеми, що стосувалися якості цих послуг. Компанії з управління пенсійними фондами не надавали першочергового значення маркетинговій діяльності і навчальній програмі для населення. Їм не потрібно було турбуватись про якість своїх послуг, тому що учасники не мали можливості перейти до іншого фонду. Це породило низку проблем для регулятивних органів та учасників. Окрім того, політична підтримка реформи, на наш погляд, не достатньо ефективною. Зараз при владі у Болівії опозиційна партія. Під час її правління жодна з характеристик програми індивідуальних пенсійних рахунків не була змінена, а натомість змінилась структура колективного фонду, який здійснює управління приватизованими компаніями від імені громадян.
Національна економіка Болівії розвинена дуже слабко. Більше половини населення — це сільські виробники, багато з яких є неписьменними і навіть не знають іспанської мови. На місцевому фондовому ринку, який перебуває в дуже нерозвиненому стані, зареєстровані лише кілька пакетів акцій. Відповідно, він не здатний надати підтримку системі індивідуальних рахунків, яка, до речі, знаходиться у належному управлінні. Дефіцит державного бюджету Болівії становить 3 % ВВП, і головним чином це пов’я­зано з пенсійною реформою. Але в умовах такого недостатнього розвитку фондового ринку теперішня система, інвестиційна політика якої повністю спрямована на розміщення пенсійних активів в державні облігації та банківські депозити, можливо, не працюватиме, створюючи великий ризик для майбутніх пенсіонерів.
У Болівії проблема збору пенсійних внесків була вирішена шляхом виключення із системи всіх працюючих громадян, за винятком державних службовців і працівників великих приватизованих підприємств. Відповідно, лише приблизно 10 % всього населення мають право брати участь у реформованій системі. Са­мозайняті громадяни, сільськогосподарські виробники та інші гро­мадяни, які не мають постійного місця роботи, є повністю вик­люченими із неї. Відтак забезпечення збору пенсійних внесків не стикається з великими ускладненнями. Роботодавці здійснюють перерахування пенсійних внесків до обраної ними банківської установи, яка потім спрямовує їх до Сітібанку, що виконує функцію депозитарію пенсійної системи. У свою чергу цей банк інфор­мує управляючих пенсійними фондами про обсяг грошових коштів, наявних для інвестування. Для суворого дотримання дис­ципліни щодо сплати внесків існують кілька механізмів. Кожна компанія з управління пенсійним фондом має свою виключну територію, і учасники цього фонду не можуть перейти до іншого фонду, а інший фонд не має права залучати учасників, які не належать до його виключної території. Отже, вся пенсійна система працює практично на основі саморегулювання.
Видатки на пенсійну реформу в Болівії повністю фінансувались за рахунок державного бюджету [12, с. 36]. Уряд країни прийняв рішення про повне скасування попередньої солідарної пенсійної системи, що спричинило появу величезних витрат перехідного періоду, величина яких кожного року становила 3 % ВВП. Такі величезні додаткові витрати з боку уряду мали негативний наслідок для інвестиційної політики пенсійних фондів.
Розмір пенсії у Болівії майже повністю залежатиме від рівня виконання її урядом зобов’язань щодо погашення облігацій, наданих пенсійним фондам. Сьогодні державні облігації у Болівії не розглядаються як засоби, що мають інвестиційну цінність. Подібно до Аргентини вони оцінюються за амортизаційною вартістю, а не справжньою біржовою ціною, яка встановлюється для облігацій. Облігації з купонами на 15 років перебу­вають під загрозою непогашення або несвоєчасного погашення, а учасники пенсійних фондів, які володіють цими облігаціями, отримують лише 8 % доходу на ризикований вид активу, хоча він повинен би мати набагато вищу норму прибутку. Частина пенсійних активів, яка не інвестується у державні боргові зобов’язання, розміщується на банківських депозитах. Інвестиційна політика, якої повинні дотримуватись пенсійні фонди у Болівії, породжує створення ризикованих пенсійних активів. Це створює ризик для отримання учасниками відповідних розмірів пенсій. Також викликає сумнів проведення сьогодні програми колективної приватизації. Акції не розподіляються на індивідуальні пенсійні рахунки і активні торгівельні операції з ними не проводяться. Відповідно, у Болівії немає реальних засобів для встановлення їх справжньої вартості або порядку ліквідності.
Відповідно до законодавства Болівії 70 % всіх активів мають інвестуватись у державні облігації з 15-річним терміном погашення за відсотковими ставками, які не повинні бути меншими з ринкові. Незважаючи на те, що інвестиції за кордон не заборонені, в дійсності вони не відбуваються. Це робиться нібито тому, що норми прибутку від інвестування в банківські депозити у Болівії є дуже високими — від 11 до 12 %. Однак надійність інвестицій у банківські депозити також викликає багато запитань.
Окрім державних облігацій у Болівії немає інших видів інвестицій для оцінки [13, с. 40]. Фактична ринкова вартість державних облігацій є набагато меншою від величини, за якою вони були оцінені.
Через те, що на заключному етапі вибору компанії з управління пенсійними фондами головним чинником була ціна її послуг, а також тому, що в Болівії існують лише два фонди, які мають виключні права і території впливу на 5 років, якість послуг у сфері пенсійного забезпечення є неефективною. Компаніям з управління фондами не потрібно турбуватись про конкуренцію серед учасників, і для надання високоякісних послуг немає жодних стимулів, оскільки пенсійна система має, по суті, монопольний характер.
У Болівії всі громадяни, які вже працювали, і ті, які розпочинали трудову діяльність, обов’язково переходили до системи індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунків. А для компенсації вже зроблених внесків були випущені облігації, як і в Чилі.
Деякі фахівці як критерії успішності функціонування пенсійної системи пропонують такі: широка і послідовна політична підтримка запропонованої урядом пенсійної реформи як з боку парламенту, так і з боку всього суспільства; фінансова стабільність пенсійного фонду, відсутність боргів з виплати пенсій; дієздатна програма фінансування витрат періоду переходу до нової системи, а також довгострокова фінансова витривалість нової пенсійної системи; відповідний, адекватний внескам, рівень пенсійного забезпечення; повне розмежування джерел фінансування різних пенсійних програм; наявність економічної, законодавчої, ринкової та адміністративної інфраструктури для забезпечення функціонування нової системи; суворе, ефективне та професійне регулювання; дієвий механізм для забезпечення повного обсягу над­ходжень до пенсійної системи; належні методологія оцінки вартості активів і правила обліку для обчислення вартості коштів на індивідуальних рахунках; дієвий державний контроль за використанням пенсійних коштів.
Якщо виходити з вищезазначених критеріїв, то найбільш успішною з реформованих пенсійних систем є чилійська система, хоча і вона має низку недоліків. Це не означає, що вона має стати взірцем для України, а лише підтверджує, що чилійська модель була більш успішною, ніж інші моделі в сусідніх країнах, і голов­ним чином — завдяки успішному досягненню більшості показників, про які йшлося вище.
Підсумовуючи все вищезазначене, необхідно зауважити, що для успішного здійснення пенсійної реформи в Україні важливо використати досвід країн Латинської Америки за такими напрямами:

  • Особливе значення в Україні має надання політичної підтримки пенсійній реформі з боку Уряду та Верховної Ради Ук­раїни на основі досягнення консенсусу щодо законодавчого забезпечення;
  • Досягнення широкої підтримки пенсійної реформи громадськістю завдяки розробці спеціальної стратегії щодо освітніх програм (телебачення, радіо та друковані видання, організація «гарячих ліній», відповіді на запитання в прямому ефірі провідними урядовими особами тощо);
  • Розробка життєздатної програми фінансування перехідного періоду для створення загальнообов’язкової накопичувальної системи на основі здійснення заходів щодо приватизації, реформування фінансової та банківської систем, створення дієздатного фондового ринку та приведення до нормального режиму функціонування чинної пенсійної системи;
  • Вибір періоду запровадження загальнообов’язкової накопичувальної системи повинен залежати від наявності стійкого зростання ВВП та появи у державному бюджеті відповідних коштів, а також від створення централізованої інформаційної системи збирання внесків та ефективної системи регулювання та кон­тролю;
  • Забезпечення стабільного фінансового стану Пенсійного фонду, повна ліквідація заборгованості з виплати пенсій;
  • Повне розмежування фінансування пенсій за різними програмами. Страхові внески для всіх категорій населення мають використовуватися лише за принципом участі застрахованої особи у формуванні коштів Пенсійного фонду. Всі інші додаткові витрати мають здійснюватися з інших джерел: або з бюджету, або з підприємств та організацій;
  • Персоніфікація обліку у Пенсійному фонді участі застрахованих осіб у діяльності на ринку праці;
  • Успішне проведення реформи вимагає визначення потреб у кваліфікованих кадрах, обладнанні і коштах, необхідних для задоволення вимог нової системи.

Розв’язання порушених проблем вимагає залучення зацікавлених центральних органів виконавчої влади та наукових установ, координації роботи з цих питань.
Досвід створення та реформування пенсійних систем у кожній країні унікальний і неповторний. Проте варто поглянути на те, що робиться довкола. Україна більше не підшуковує для себе пен­сійну систему. Вона вже обрала модель, яка частково ґрунтується на принципі солідарності і частково — на концепції накопичення, але це не означає, що Україна повинна припинити приглядатися до того, що діється в інших країнах. Навпаки, вона має багато чого отримати від спостереження за тим, що діється в країнах, які вже здійснили пенсійну реформу. Це насамперед дозволить побачити, якою може бути ситуація в Україні, скажімо, років через 5, якщо вона піде тим чи іншим шляхом.

  • Опришко В. Ф., Омельченко А. В., Фастовець А. С. Право Європейського Союзу. — К., 2002.
  • Городня О. Система соціального захисту у Бельгії // Охорона праці. — 2002. — № 1. — С. 45—46.
  • Павлова Н. Пенсионная реформа в Латвии // Социальное обеспечение. — 2001. — № 4. — С. 14—18.
  • Павленко М. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. — 2002. — № 6. — С. 30—36.

Грег Мак Таггарт. Пенсійна реформа в постсоціалістичних країнах // Соціальна політика. — 2001. — № 1. — С. 19—25.

    • Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные ин-
      ституты. — М., 2002.
    • Пол де Нойер. Система соціального забезпечення в Нідерландах. // Соціальна політика і соціальна робота. — 1999. — № 2. — С. 28—38.
    • Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи — Латвія, Угорщина, Польща // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 3. —
      С. 35—39.
    • Яценко В., Вінер М. В епіцентрі пенсійної реформи — Латвія, Угорщина, Польща // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 4. — С. 36—44.
    • Яценко В., Вінер М. Стратегія пенсійної реформи для України // Україна: аспекти праці. — 1998. — № 2. — С. 19—26.
    • Яценко В., Вінер М. Уроки чилійської пенсійної революції // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 5. — С. 38—45.
    • Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 5. — С. 35—37.
    • Горюк Н. Криза пенсійних систем: проблеми й альтернативи реформи // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 4. — С. 38—40.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.