лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

У країні була запроваджена трирівнева пенсійна система
[9, с. 36]. 1 січня 1999 р. почалося введення персоніфікованого обліку внесків і заробітку всіх працівників. До цієї дати пенсії призначались виходячи із заробітку і тривалості трудового стажу. Інформація про зарплату надавалась роботодавцями, а трудовий стаж обліковувався в трудових книжках. За новою системою була змінена формула обчислення пенсії. Створені умовні рахунки, на яких знаходилася певна сума, на котру мав право кожен працівник до 1991 р. Завдяки цьому назавжди відпала потреба у трудових книжках.

Україна може зробити те саме, але без використання умовних рахунків. Формулу обчислення пенсій можна розділити на дві час­тини. Перша частина дорівнюватиме розміру пенсії, на яку виникає право до дати початку персоніфікації. Ця частина пенсії може бути обчислена і проіндексована. Друга частина пенсії може обчислюватись на основі зарплати і тривалості трудового стажу піс­ля дата початку персоніфікованого обліку. Це дозволить скасувати трудові книжки.
Пенсійна реформа в Російській Федерації розпочалась в першій половині 2001 року. Пенсії в обов’язковій пенсійній системі РФ поділяються на пенсії за обов’язковим пенсійним страхуванням та пенсії за державним пенсійним забезпеченням. Із системи обов’язкового пенсійного страхування призначаються трудові пенсії, які складаються з базової частини, страхової та накопичувальних частин.
Із системи державного пенсійного забезпечення призначаються пенсії за вислугу років, зі старості, у зв’язку з інвалідністю,
в разі втрати годувальника та соціальні пенсії.
Щодо фінансування пенсій можна зазначити, що виплата базової частини трудової пенсії здійснюється за рахунок єдиного внеску, що зараховується до федерального бюджету. Виплата страхової та накопичувальної частин трудової пенсії здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду. Накопичувальна частина виплачується за рахунок сум, облікованих в спеціальній частині особового рахунка застрахованої особи.
Фінансування пенсій із системи державного пенсійного забезпечення здійснюється повністю за рахунок федерального бюджету.
Пенсійний вік у процесі пенсійної реформи не змінено, він складає для чоловіків 60 років, для жінок — 55 років. Необхідний стаж повинен становити не менше 5 років.
У законодавстві Росії існує обмеження мінімальної та найменшої виплати, а саме визначаються мінімальні базова та страхова пенсії, розмір пенсії у зв’язку з інвалідністю та в разі втрати годувальника, розмір соціальної пенсії. В той же час обмеження максимального розміру пенсії законом не передбачено.
Як ми бачимо, запропонована Законами «Про загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення» українська система пенсійного забезпечення багато в чому нагадує діючу в Російській Федерації, але має влас­ні особливості у фінансуванні та визначенні розмірів пенсій.

3

  Пенсійні реформи у країнах
Латинської Америки
Викликають інтерес реформи, що проведені в країнах Латинської Америки. Так, упродовж останніх 20 років систему пенсійного забезпечення було реформовано у 8 латиноамериканських країнах.
В Аргентині в результаті реформи всі працюючі громадяни мають право як на єдину пенсію із солідарної системи, так і на додаткову пенсію із солідарної системи або з індивідуального накопичувального рахунка [12, с. 36]. Компенсаційна додаткова виплата забезпечується лише тим громадянам, які робили внески до солідарної пенсійної системи, що існувала до початку реформи. Пенсійна система цієї країни є трирівневою. Перший з них забезпечує базову пенсію, яка сплачується кожному громадянину. Її розмір складає приблизно 45 % середньої заробітної плати. Другий рівень створений для пенсійного забезпечення всіх громадян, які робили внески до солідарної пенсійної системи до початку реформи (липня 1994 р.). Третій рівень забезпечує або додаткову пенсійну виплату із солідарної системи або виплату з індивідуаль­ного рахунка для тих, хто вибрав накопичувальну систему. Схоже на те, що ця структура створена для забезпечення високих пен­сій для низькооплачуваних працівників і більш ніж достатніх пен­сій для працівників з середніми доходами у разі наявності у них достатнього регулярного трудового стажу та періоду сплати пенсійних внесків. У працівників з високими доходами може виникнути потреба у додаткових заощадженнях. Для отримання базового розміру пенсії громадянам необхідно або досягнути віку 63 років і мати трудовий стаж 30 років, або віку 70 років і мати 10 років трудового стажу. Розмір пенсії не має пропорційної залежності від тривалості трудового стажу, відтак деякі громадяни можуть отримувати неадекватні пенсії, якщо в період працездатного віку вони тривалий час були безробітними.
В Аргентині створена високоавтоматизована система збору пенсійних внесків і ведення персоніфікованого обліку індивідуаль­них внесків і заробітку. Перерахування всіх внесків і подання інформації здійснюється в електронному вигляді або через електронну мережу. В минулі роки існувала можливість подання даних на паперових носіях з їх подальшим скануванням, але зараз це заборонено. Вся система працює у режимі реального часу, тобто 24 години на добу. Відтак усі національні бази даних мають можливість негайно відображати нову інформацію. Найближ­чим часом Аргентина планує скасувати подання даних навіть на магнітних носіях для того, щоб вся система працювала виключно через Інтернет.
Поряд з незаперечними перевагами аргентинська пенсійна система має ряд недоліків, що слід мати на увазі при використанні латиноамериканського досвіду. До них слід віднести брак довгострокової політичної підтримки, недостатньо обґрунтований план фінансування витрат перехідного періоду, коли частина внесків відривається від солідарної системи і переходить до накопичуваль­ної, що створює дефіцит коштів для фінансування витрат нинішнім пенсіонерам.
Ще одним важливим моментом, який суттєво впливає на розвиток пенсійної системи Аргентини є те, що програма пенсійної реформи була розроблена і введена в дію урядом Карлоса Менема. Зараз при владі знаходиться опозиційна партія, яку майже не залучали до розробки пенсійної реформи. Тому сьогоднішній уряд Аргентини не відчуває себе відповідальним щодо реформи пенсійного забезпечення. Саме брак довгострокової підтримки реформ з боку політичних сил підриває цілісність цього процесу.
Крім того, план фінансування витрат загалом виявився необґрунтованим. Спочатку він передбачав фінансування єдиного для всіх розміру базової пенсії за рахунок коштів, які поєднували ПДВ на бензин, загальні бюджетні надходження, а також відрахування внесків від фонду заробітної плати. Очікувалось, що приблизно 75  % всіх коштів надходитиме за рахунок пенсійних внесків. Але внаслідок незадовільного рівня їх надходження, проб­лем, пов’язаних із світовою економічною кризою, неуважності під час проведення детальних розрахунків витрат перехідного періоду і джерел фінансування солідарна система пенсійного забезпечення Аргентини сьогодні перебуває у складному стані. Її загаль­ні витрати більш як на 60 % фінансуються із державного бюджету, який потерпає від надмірних витрат.
Після надходження пенсійних внесків і подання персоніфікованих даних аргентинська система має можливість перевірити і порівняти всі результати. На жаль, до пенсійної системи надходить лише 50 % всіх очікуваних відрахувань від фонду заробітної плати. Стягнення податків і дотримання податкового законодавства в Аргентині є неефективним, в країні також присутній надзвичайно великий відсоток тіньової економіки. Це один із факторів, які підривають фінансову цілісність системи. Отже, подаль­ше реформування пенсійного забезпечення стає неминучим.
Реформа пенсійного забезпечення в Чилі була складовою частиною загальної програми реформування національної економіки, яка передбачала значні заходи щодо реформування фінансової і банківської систем, а також фондових ринків до початку проведення власне пенсійної реформи. Також слід зауважити, що в Чилі розпочалася реформа системи пенсійного забезпечення під час зростання ВВП і появи в державному бюджеті надлишків коштів [10, с. 24]. Ці фактори сприяли успіху програми реформування пенсійного забезпечення. Солідарна система існує лише для тих пенсіонерів, які вийшли на пенсію до реформи (1981 р.). Вона з часом перестане існувати.
Розмір пенсії залежить від розміру накопичених коштів на рахунку учасника цієї пенсійної системи. Це, у свою чергу, має безпосередній зв’язок із тривалістю і регулярністю сплати пенсійних внесків, зростанням заробітної плати, реальними ставками інвестиційного доходу, розміром адміністративних витрат, а також зменшенням рівня смертності. Відповідно, така система стає найсприятливішою для постійно працюючих, професійних працівників чоловічої статі, а у жінок і громадян, які не мають постійної роботи, виникають проблеми із забезпеченням для себе відповідних пенсій. Це означає, що покоління працюючих громадян, які стали учасниками нової системи на початку її впровадження, схоже, матимуть пенсії, відповідно до зроблених ними внесків. Реальна відсоткова ставка інвестиційного доходу (без врахування інфляції) за вісімнадцятирічний період в середньому за кожен рік становила більше 11 %. Це дає можливість отримати відносно високу, на рівні 70 % і більше від заробітку пенсію. Однак громадяни, які стали учасниками реформованої системи пенсійного забезпечення нещодавно, не мають можливості скористатись високими ставками інвестиційних прибутків. Тому керівники приватних пенсійних фондів у Чилі визнають, що з часом під­вищення їх інвестиційних прибутків, а також загальний темп зростання національної економіки мають уповільнитись [11, с. 40].
У результаті майбутні реальні темпи зростання інвестиційного доходу приватних пенсійних фондів, схоже, будуть нижчими від тих, які були у минулі роки.
Ще одним фактором, який перешкоджає отриманню адекватних розмірів пенсій, є гарантія мінімального відносного інвестиційного доходу. Керівники пенсійних фондів у Чилі говорять, що вона змушує їх формувати більш консервативні за складом портфелі інвестицій, які могли б бути більш гнучкими у разі відсутності цієї гарантії, що, можливо, зменшує загальну ставку інвестиційного доходу на 2—4 % на рік. Проте жодні політичні сили не виявляють бажання торкатись цієї проблеми, побоюючись звинувачень за величезні збитки у разі появи негативних явищ після скасування мінімальної гарантованої ставки прибутку [11, с. 39].
У Чилі питання обсягу надходжень пенсійних внесків є дещо простішим, ніж в Аргентині. Це пояснюється тим, що 90 % населення Чилі мешкає у містах, а самозайняті громадяни можуть брати участь у системі пенсійного забезпечення лише на добровільній основі. Беручи до уваги, що громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, складають приблизно 25 % робочої сили і ймовірно знаходяться в тіньовому секторі економіки, збір пенсійних внесків і контроль за дотриманням їх сплати спрощується, якщо їх виключити із числа платників [11, с. 43]. У Чилі пенсійні фонди у законодавчому порядку також зобов’язані стягувати внески з тих громадян, які не сплачують їх добровільно. Єдиною запорукою максимального стану покращення пенсійних внесків є дієвість порядку визнання платника банкрутом, конфіскація і реалізація активів боржника, а також загроза тривалого ув’язнення або великих штрафних санкцій. Проте загалом статистика свідчить, що частка фактичних платників внесків серед загального числа учасників системи пенсійного забезпечення є однаковою для Чилі і Аргентини. Оскільки чилійська пенсійна система існує набагато довше і беручи до уваги лише добровільну участь у ній самозайнятого населення, можна сказати, що цей однаковий показник свідчить про те, що ця проблема стоїть у Чилі менш гостро, ніж в Аргентині.
На відміну від Аргентини, в Чилі не існує централізованої системи збору пенсійних внесків, які перераховуються до приватних пенсійних фондів. Навпаки, кожен фонд отримує свої власні надходження і самостійно здійснює перерахування вхідних і вихідних платежів. Це призводить до подвоєння обсягів роботи та неефективності. А це означає, що при збільшенні кількості фондів зростає кількість операцій, і, зрештою, погіршується ефектив­ність роботи в цілому. Виходячи з таких міркувань Чилі розглядає можливість впровадження централізованої системи збору внесків, яка використовується в Аргентині та Мексиці.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.