лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 4. Майнова основа малого підприємництва

Засадами правового режиму майна суб’єктів малого підприємництва є право власності та інші речові права (ст. 133 ГК). Основне речове право у сфері господарювання — право власності (ст. 134 ГК). До інших речових прав належать: право господар-
ського відання (ст. 136 ГК), право оперативного управління (ст. 137 ГК), право оперативного використання майна (ст. 138 ГК), а також корпоративні права (ст. 167 ГК), право довірчої власності
(ч. 2 ст. 316 ЦК), речові права на чуже майно (гл. 30 ЦК) та інші грошові або майнові права та обов’язки. Крім того, поняття та джерела формування майна суб’єктів господарювання містяться в ст. 139, 140 ГК. Об’єкти цивільних прав (зокрема речі та майно) визначені в розд. III кн. 1 ЦК. Так, відповідно до ч. 4 ст. 191 ЦК підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
· Право власності
Поняття права власності міститься в ст. 2 Закону України «Про власність» (далі — Закон) і в ст. 316 ЦК.
На відміну від Закону, що трактує право власності, так би мовити, з об’єктивного погляду, як урегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпоряджання майном, у ЦК право власності визначається через можливість суб’єкта — фізичної або юридичної особи своєю волею, незалеж­но від волі інших осіб здійснювати право власності на річ (майно). Тобто право власності особи на річ (майно) ЦК декларує як таке, що вона (особа) здійснює відповідно до закону незалежно від волі інших осіб. Стосовно до права власності ЦК проводить принцип «дозволено все, що не заборонено». Так, відповідно до ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. У ст. 320 закріплено право власника на використання свого майна для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Організаційно-установчі повноваження власника більш детально визначені в ст. 135 ГК.
Разом з тим ст. 319 ЦК містить нове положення, яке наголошує на необхідності додержання власником під час здій-
снення своїх прав та виконання обов’язків моральних засад су-
спільства.
Поняття змісту права власності наводиться в ст. 317 ЦК. Влас­никові належать права володіння, користування та розпоряд­жання своїм майном. На зміст права власності не впливають міс­це проживання власника та місцезнаходження майна.
Вдалим є наведення в ЦК чітко визначених підстав набуття (гл. 24 ЦК) і припинення (гл. 25 ЦК) права власності.
Під час вивчення даної теми потрібно звернути увагу на нові правові конструкції: відмову від права власності (ст. 347 ЦК), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК). По-новому врегульовані відносини, що виникають у разі знаходження загубленої речі (ст. 337 ЦК) і в разі виявлення скарбу (ст. 343 ЦК).
Пильну увагу потрібно звернути на появу поняття набувальної давності (ст. 344 ЦК). Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
У ст. 49 Закону й у ст. 328 ЦК проголошується правомірність володіння майном. Володіння майном уважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом або третейським судом. Крім того, об’єктом права власності визнається не тільки річ
(ст. 179 ЦК), а й майно взагалі (ст. 190 ЦК). Отже, предметом договору купівлі-продажу можуть бути не тільки речі та майно, а й майнові права.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.