лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОЛОГІЯ І ЕКОНОМІКА

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Справжню небезпеку для озонового шару атмосфери становлять інші речовини-продукти промисловості — хлорфторвуглеводороди (ХФВ). З середини минулого сторіччя вони, як хімічно інертні й нетоксичні сполуки, широко використовуються в холодильниках (фреони) і кондиціонерах, як пропілленти (розпилювальчі засоби) для аерозольних сумішей, піноутворювальчі агенти у вогнегасниках, а також очищувачі електронних приладів та у виробництві
пінопластів. За хімічним складом найбільш поширені хлорфтор-
вуглеводороди, наприклад, фреон — 12, за міжнародною номенкла­турою IUPAC має назву дифтордихлорметан відповідно до форму­ли C F2 Cl2. Парадоксально, але, як показали вчені Каліфорнійського університету М. Моліна та Ф. Роуленд у 1974 р., саме інертність цих сполук робить їх небезпечною для атмосферного озонового шару. Завдячуючи хімічній інертності, вони не розпадаються в тропосфері (до 10 км), як оксиди азоту (див. вище), і незміненими підіймаються до озонового шару на висоту 25—35 км, де під впливом більш потужного ультрафіолетового випромінювання розпадаються з вивіль­ненням атомарного хлору високої реакційної здатності. Таким чином, хлорфторвуглероди переносять зв’язаний у сполуках хлор через тропосферу й нижні шари атмосфери до шару з найбільшою концентрацією озону. Атомарний хлор реагує з озоном, утворюючи нестійкі оксиди типу Cl O2, Cl2 O, Cl2 O7, які роз­падаються на хлор і молекулярний кисень. Руйнівний ефект озону хлором специфічний і надзвичайний: він діє подібно до каталізатора — багатократно вступаючи в реакцію з озоном. Внаслідок такої властивості один атом хлору може зруйнувати до 100 000 молекул озону, перш ніж буде дезактивований, бо повернеться в тропосферу. Дія хлорфторвуглеводородів, що вже попали в атмосферу, буде продовжуватися кілька десятиріч.
Це турбує як учених, так і широку громадськість, оскільки потон­шання шару озону може призвести до серйозних наслідків для людства.
Енергія жорстких ультрафіолетових променів, що досягають біосфери, достатня, щоб зруйнувати ДНК людини та інших організмів і, як наслідок, викликати рак шкіри, катаракту та імунну недостатність [97]. Жорсткий ультрафіолет погано поглинається водою і тому становить велику небезпеку для морських екосистем, втрачаючи планктон — основну ланку харчових ланцюжків морських організмів у поверхових шарах морів і океанів. На сухо­долі рослини менш чутливі до жорсткого ультрафіолетового опромінювання, але його надлишок пригнічує їхній розвиток. Вва­жають, якщо вміст озону в стратосфері значно поменшає, люд­ство зазнає жорстокого голоду.
Отже, природно, виникає питання: в якому стані озоновий
шар сьогодні?
На зменшення озонового шару вперше (1982 р.) вказав англійський дослідник Дж. Фарман. У 1985 р. фахівці з Британської антарктичної служби повідомили, що весняний вміст озону в атмосфері над станцією Халлі-Бей зменшився з 1977 по 1984 р. на 40 %. Було також показано, що над усією Антарктидою на висоті від 12 до 24 км спостерігається область зниженого вмісту озону, тобто це означало, що в полярній атмосфері є озонова «діра» — розрив озоносфери. Спостерігають, що озонова «діра» поступово переміщується до Австралії. В 1992 році озонова діра відкрита також над Арктикою.
Під тиском цих аргументів у вересні 1987 р. 23 провідні країни світу підписали в Монреалі конвенцію, що зобов’язує їх знизити споживання ХФУ. Найкращим відомим на сьогодні замінником фреонів є аміак, але він токсичний і все ж поступається ХФУ за фізичними параметрами. Непогані результати отримані для повністю фторованих вуглеводородів (без хлору). У багатьох країнах ведуться розроблення нових замінників, але повністю цю проблему ще не вирішено.
За даними мережі Глобального моніторингу змін клімату, концентрація фреонів в атмосфері не зменшується й навіть зростає. Але сьогодні прогноз на майбутнє менш песимістичний, оскільки з’ясувалося, що на утворення озонової «діри» над Антарк­тидою впливають, можливо, більшою мірою метеорологічні процеси. Мабуть, такий самий висновок сьогодні можна зробити щодо впливу на клімат промислових викидів СО2.
На закінчення обговорення озонової проблеми зазначимо таке. Сам по собі, як газ, озон отруйний для людини. У повітрі він утворюється з молекулярного кисню (О2) під час грозових електричних розрядів, поглинаючи їхню енергію, за реакцією 3О2 = 2О3 -285 kJ За чистого повітря при концентрації О3 10–7 — 10-6 %, що у 10—100 разів нижча гранично допустимої — 10–5 %, ми відчуваємо його освіжаючий приємний запах, а рослини підвищують фотосинтез. Але в забрудненому повітрі, як було показано вище, утворений озон сприяє виникненню смогу.
Із наведених вище фактів невтішного нині впливу промислової діяльності людини на навколишнє середовище можна зробити незаперечний висновок: кожний відповідальний працівник народного господарства, еколог і технолог мусить бути обізнаний із сучасними екологічними й технологічними проблемами, має
володіти необхідними знаннями для їх аналізу й розв’язання відповідно до своїх функціональних обов’язків. Особливу увагу як економісти, так і екологи мають звернути на обсяг використання сировинних та енергетичних ресурсів своїх країн.
Економіст має добре розуміти ту істину, що, намагаючись сьогодні поліпшити традиційні економічні показники виробництва, не враховуючи повною мірою сучасних екологічних вимог, він підриває економіку завтрашнього дня. З іншого боку, кожний еколог повинен розуміти, що тільки компроміс між економістами, технологами, а також і політиками дасть змогу знайти в сучасному напруженому виробництві необхідні кошти для гальмування темпів зростання згубного техногенного навантаження на природу з метою поступового відновлення втраченого.
Безперечно, природа ще й досі за дбайливого до неї ставлення здатна примножувати постачання енергетичних і матеріальних ресурсів для життєзабезпечення суспільства, але й суспільство має об’єднати зусилля всіх фахівців для своєчасного вирішення спільної еколого-економічної проблеми оптимізації «взаємовідносин» людини й довкілля.


Рис. 50. Модель сучасного стану матеріального взаємообміну
суспільного виробництва з біосферою (екосферою)
Взаємообмін між суспільством і глобальною екосистемою можемо відобразити схемою (рис. 50). Як видно зі схеми, нині відходи виробництва значно перевищують обсяги корисної продукції, і лише незначна частина первинних відходів повертається в систему технологій як сировина.
Ідеальна модель промислової діяльності суспільства, яку сповідують деякі екологи й економісти, така: первинні відходи вироб­ництва повністю повертаються у виробничий цикл, і тільки незначна частина продуктів споживання втрачається.
Але ми вже зазначали (1.1.4), що така модель не може бути повністю реалізована з огляду на технологічні можливості та економічну доцільність. Необхідно дотримуватись основного принципу — у будь-якій екологічно сприйнятній технології мають бути лише два кінцеві матеріальні потоки: речовинна споживна вартість і будь-які нетоксичні відходи за умови, що вони за масою та в часі природно включаються в процеси екосистем навколишнього середовища, не порушуючи суттєво їхньої збалансованості (рис. 51).


Рис. 51. Можлива екологічно прийнятна
модель економічної діяльності суспільства

Структурно-логічна схема матеріальних і енергетичних
потоків у природно-урбанізованій екосистемі біосфери

 

 



Висновки
1. Поняття «екологія» неоднозначне: від примітивних закликів «милосердя до природи» — до серйозних наукових напрямів відповідних галузей знань: академічного традиційного напряму у складі біології (аутекологія, синекологія та ін.), соціально-еко­номічного («соціальна екологія» та «екологія людини»), загаль­нопланетарного («глобальна екологія» та ін.).
2. Людина як представник біотичної складової біосфери у своїх стосунках із навколишнім середовищем є винятком серед усіх інших організмів — забезпечення своїх матеріальних і енергетичних потреб вона майже повністю реалізує за рахунок продукції створеного нею «штучного організму» — технологічних систем, обмін яких речовиною та енергією з навколишнім середовищем не регулюється природними факторами й становить небезпеку для існування сучасних організмів біосфери й самої людини.
3. Вирішення екологічних проблем суспільства полягає передовсім у зміні філософської концепції співіснування людини та природи — не підкорювати природу технологічними системами, а збалансовувати енерго-матеріальні потоки технологічних систем економічної діяльності з енергетичними й матеріальними потоками екологічних систем навколишнього середовища так, щоб вони зберігали здатність до перманентного самовідновлювання своїх природних біосферних параметрів. Це спільне завдання екологів, технологів і економістів.
Контрольні запитання та вправи
1. У чому полягає неоднозначність терміна «екологія»? Які існують нині напрями наукового розвитку екології?
2. Яка принципова відмінність у процесах взаємообміну з навколишнім абіотичним середовищем живих організмів (рослин, тварин) і людини?
3. Поясніть суть поглядів І. М. Сеченова на рослинні й тваринні організми біосфери як складові природних екосистем.
4. Поясніть терміни й поняття: автотрофні організми — продуценти, консументи, біоредуценти, продукція популяції, едафічні фактори, біотичні фактори, метаболізм, фітопланктон.
5. Назвіть три основні закономірності взаємообміну енергією та речовиною природної екосистеми з навколишнім середовищем (за Ю. Одумом).
6. Назвіть найважливіші зовнішні фактори, які регулюють інтенсивність функціонування природних екосистем.
7. Назвіть три біотичні групи екосистем і схарактеризуйте їх.
8. Накресліть спрощену схему кругообігу біогенних елементів С, Н, О, N, K, P у процесах фотосинтезу й мінералізації рослин.
9. Які основні риси урбанізованих екосистем?
10. За яких умов і в якій складовій атмосфери відбувається утворення смогу? Опишіть хімізм цього процесу.
11. Яка роль озонового шару в атмосфері щодо біосфери? Де він локалізований? Опишіть його процес.
12. Яке співвідношення інтенсивності енергетичних потоків сучасної системи промислового міста й природних екосистем?
13. Яке співвідношення фізичної роботи (енергії), котру може виконати середня людина за добу, і енергії, що виділяється під час спалювання 1 kg умовного палива, вугілля, бензину чи природного газу?
14. Які сучасні науково-технічні напрями зменшення шкідливих викидів автотранспорту? Що заважає їх широкому застосуванню в нашій країні?
15. У чому полягають проблеми плідної спільної праці екологів, технологів і економістів для вирішення сучасних еколого-економічних завдань людства? Чому така праця необхідна?
16. Порівняйте й прокоментуйте моделі економічної діяльності (рис. 37 і 38).
17. У чому полягають перспективи поліпшення екології автотранспор­ту в разі заміни бензину дизельним пальним, газом і воднем?

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.