ВСТУП
Даний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Технологічні процеси галузей промисловості» відповідає програмі курсу для підготовки економістів-менеджерів широкого профілю. Вивчаючи цей курс, необхідно користуватись навчальними посібниками «Технологічні процеси галузей промисловості» за науковою редакцією Д. М. Колотило і А. Т. Соколовського, КНЕУ. — 2003 р.; «Міжнародні системи вимірювання в економіці» К., 2000 р. та ін.
Запропонований посібник сприятиме самостійному вивченню і засвоєнню студентами навчальних програм виробничо-економічного змісту і сучасних системно інтегрованих природничо-технологічних і економічних знань.
У даний час і в перспективі потрібні спеціалісти-аналітики, глибоко і всесторонньо освічені, здатні в нових умовах оперативно, творчо аналізувати виробничі процеси галузей промисловості і брати участь у соціально-економічних перетвореннях суспільства.
Головною метою дисципліни є навчити термінології та процесів виробництва, проводити техніко-економічні аналізи, що допомагає розвивати пізнавальні інтереси, творче мислення, а також формує науковий світогляд і дає змогу визначати стратегію галузей промисловості.
Вивчаючи елементи технологічного регламенту, які взаємопов’язані із статтями затрат собівартості продукції та рентабельністю виробництва, студент розвиває економічне мислення, навчається самостійно і кваліфіковано вирішувати комплекс завдань, пов’язаних з реальними виробничими процесами, використовуючи міжнародні системи вимірювання.
Таким чином економіст-менеджер нарощує свої знання в сфері обраної спеціальності. Сучасний рівень техніки з комплексною механізацією, автоматизацією, роботизацією та комп’ютеризацією виробничих процесів і взагалі економіки промисловості та організацій вимагає від економістів, технічних працівників та екологів чіткого взаєморозуміння. Однією з найважливіших галузей, де таке взаєморозуміння має вирішальне значення, є всесторонні кількісні, якісні і фінансові характеристики ефективності технологічних процесів, продукції та економіко-екологічного аспекту виробництва.
Дисципліна «Технологічні процеси галузей промисловості» є базовою перед вивченням таких курсів як «Економіка і планування підприємства», «Менеджмент промислового підприємства і організацій», «Економічний аналіз» та ін.
Курс ТПГ промисловості охоплює всю систему виробничих та економічних процесів для забезпечення ефективного господарювання на рівні основної структурної ланки суспільного виробництва, дає необхідну сукупність теоретичних і практичних знань основ промислового виробництва на сучасному етапі його розвитку в Україні.
У даний період завершено перший етап економічних трансформацій. Створено інститути ринкової економіки. Завдяки інноваційному імпульсу в виробничій сфері розвивається науково-технічний прогрес. У перспективі, виконуючи комплекс реформаційних завдань, необхідно утвердження Національної ідеології розвитку конкурентоспроможності продукції для забезпечення подальшого розвитку промисловості. В умовах глобалізації суспільства необхідне поєднання широкого комплексу динамічних факторів від геополітичних — до промислово-технологічних, від соціальних — до геокультурних.
Забезпечення конкурентоспроможності нашого виробництва та ефективності економіки в політико-технологічному плані є логікою інноваційних політико-економічних реформ, спрямованих на зростання промисловості за розвитку інвестиційних процесів.
У контексті поглиблення суспільно-реформаційних процесів перед Україною постало багато завдань. Серед головних є:
1. Визначення пріоритетів подальшого розвитку промисловості з урахуванням активізованих і потенційних національних ресурсів та перспективних технопромислових тенденцій.
2. Запровадження адекватної державної політики, спрямованої на активізацію пріоритетних чинників постіндустріального прогресу та створення саморегульованих циклів інноваційного розвитку (за схемою: ідея — технологія — товар — стимул — ідея).
3. Забезпечення динаміки зростання промислового виробництва нашої країни з урахуванням загальносвітового розвитку.
4. Об’єктивна потреба у свідомому регулюванні всього національного господарства; йдеться не просто про вплив на хід відтворення, як це було раніше, а про нове явище, коли свідомо і постійно здійснюється регулюючий вплив на все народне господарство.
5. Необхідно найшвидше позбавити економіку від тих пут, які заважають розвиватися приватним виробникам.
6. Держава повинна стимулювати та контролювати розвиток ринкових інститутів-організацій усіма можливими економічними, правовими і політичними засобами.
Необхідно зазначити, що перехідний період 1990—2000 р. характеризувався цілою низкою об’єктивних трансформаційних складнощів.
Це, по-перше, економічний спад, пов’язаний з модернізаційними процесами в усіх сферах суспільного життя, у тому числі і в усіх галузях промисловості.
По-друге, в успадкованій від старої системи промисловості домінували затратні, ресурсомісткі та екологічно шкідливі підприємства, панувала доведена до безглуздя мілітаризація виробництва.
По-третє, технологічна криза, застаріла (морально та фізично) техніко-технологічна база, енергетична криза, спричинена різким зростанням цін на енергоресурси, а також надмірним енерговитратним характером виробничого потенціалу.
Потужний машинобудівний комплекс та розвинений науково-технічний потенціал в основному були орієнтовані на забезпечення потреб військово-промислового комплексу. Виробництво машинобудівної продукції на 80 % залежало від зовнішніх поставок комплектуючих, матеріалів, сировини тощо.
Незважаючи на складну ситуацію, вдалося зберегти наукомісткі високотехнологічні галузі промисловості: літако-, судно- та автомобілебудування, деякі підприємства оборонно-промислового комплексу, а також підприємства виробники продукції для базових галузей економіки.
По-четверте, надзвичайна складність екологічної ситуації, великою мірою зумовлена Чорнобильською катастрофою, викидами чорної металургії, хімічної промисловості та ін.
По-п’яте, за роки кризи обсяг інвестицій скоротився майже в 5 разів, у наслідок чого реальне зношування основних фондів у промисловості нині становить 60—70 %. Тому назріла гостра проблема інноваційного оновлення техніки і технологій виробничого потенціалу країни.
За останні роки спостерігається зростання інвестицій в будівництво нових, реконструкцію, розширення та технічне переозброєння підприємств промисловості.
Аналіз розвитку економіки в 2000—2005 рр. показує позитивну динаміку зростання ВВП у провідних галузях промисловості. Реальний ВВП зріс у 2000 році на 6 %, у 2001 році — на 9 %, у 2002 — на 9,4 %; обсяг промислової продукції — на 12,9 %, 14,2 % та 14,5 %; продукції сільського господарства — на 7,6 %, 9,8 % і —% [25].
Позитивна динаміка у результатах зовнішньоекономічної діяльності стала потужним фактором загального зростання промислового виробництва України. |
