лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Технологічні процеси галузей промисловості

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Найважливішим серед в’яжучих є цемент. Цементи випускаються промисловістю будівельних матеріалів у широкому асортименті, що дає змогу використовувати їх в усіх областях будівництва: виробництві бетону та залізобетону, в гідротехнічному і дорожньому будівництві. Сировиною для його отримання є суміш природних мінералів — вапняку та глини. Також широко використовуються побічні продукти: доменні шлаки, нефеліновий шлак (відходи глиноземового виробництва) тощо. Вони містять: 25—30 % SiO2, 50—58 % СаО, 2—5 % Al2O3, 3—8 % інших оксидів. Якщо до сировини такого складу додати 15—20 % вапняку, то її можна використовувати для отримання портландцементу.
Основою технологічного процесу є спікання сировинної суміші за температури 15000C. За цих умов вуглекислий газ видаляється із зони реакції, а решта оксидів взаємодіють між собою і входять до складу клінкеру не у вільному вигляді, а утворюють чотири основних мінерали приблизно в таких співвідношеннях:

Трикальцієвий силікат                   3СаО·SiO2 (аліт)45—60 %
Двокальцієвий силікат                   2СаО·SiO2 (беліт) 20—35 %
Трикальцієвий алюмінат               3СаО·Al2 O2 4—12 %
Чотирикальцієвий алюмоферит    4СаО·Al2 O2·Fe2O310—18 %

Від співвідношення основних мінералів клінкеру, а також від наявності у клінкері оксидів магнію, калію та натрію залежать властивості цементу.
Зверніть увагу на два способи отримання цементу: сухий та мокрий. Кожен з них має свої переваги і свої недоліки (див. посіб­ник). Економічно більш ефективний метод сухий.
Міцність і швидкість твердіння цементу залежить від мінералогічного складу клінкеру, ступеня подрібнення, температури та середовища.
Процеси, які відбуваються при твердінні портландцементу, дуже складні.
Типовими реакціями, які відбуваються в процесі перетворення пластичного цементного тіста в каменеподібний стан, є реакції гідратації, що супроводжуються приєднанням води. Процес твердіння портландцементу в основному визначається гідратацією силікатів, алюмінатів, алюмофератів кальцію.
Знання хімічного складу сировини, суті процесів, що відбуваються під час перетворення мінералів сировини в мінерали клінкеру, дозволяє зробити розрахунок сировини та виходу цементу.
В’яжучі є основою виготовлення таких важливих будівельних матеріалів як бетони та залізобетони. Як зазначено в посібнику, бетони — це штучний камінь, отриманий в результаті формування і твердіння раціонально підібраної суміші в’яжучих матеріалів, води і заповнювача. В залежності від того, які компоненти і в яких відношеннях складають цю раціонально підібрану суміш, залежать властивості отриманого бетону, отже і сфери його використання в будівництві. Недоліком бетону є низька міцність при розтягуванні та на згин. Цей недолік ліквідується у залізобетонах, де розтягуючі навантаження сприймає арматура.
Бетони у сполученні зі стальною арматурою називають залізобетонами.
Привабливість бетону полягає також у можливості повної механізації бетонних робіт, виготовленні будівельних конструкцій, різноманітних за формами і розміром, можливістю застосування різних методів механічної та фізико-хімічної обробки виробів, його економічністю. Адже 80—85 % його об’єму складають заповнювачі з місцевих кам’яних матеріалів та відходи інших виробництв.
Класифікують бетони за різними ознаками. Найважливішою є класифікація за щільністю (об’ємною масою). Важливими показниками якості бетону є його міцність і довговічність. Міцність бетону визначається його марками: для важких бетонів М 50-800, для легких М 25—400. Марка бетону залежить від марки цементу, що використовують для його виготовлення.
Таблиця 7.1
співвідношення марок бетону та цементу


Марка
бетону

100

150

200

250

300

400

500

600

700

800

Марка
цементу

300

300

300—400

400

400—500

500—600

600

600

600

600

Довговічність бетону оцінюють ступенем морозостійкості. За цим показником бетони поділяють на марки: для важких бетонів Мрз 50—500 і для легких бетонів Мрз 15—500. Призначення бетону як правило залежить від його належності до того чи іншого класу.
Пам’ятаймо, що, як і у будь-якому матеріальному виробництві, важливим фактором для отримання бетону з заданими властивостями є проектування його складу, тобто розрахунок матеріального балансу на 1 м3 бетонної суміші, при якому найекономічніше забезпечується отримання її з визначеними властивостями: здатністю заповнювати форму, міцністю бетону, а також морозостійкістю, водонепроникністю та спеціальними властивостями.
Техніко-економічні переваги застосування бетону і залізобетону полягають у індустріальності, універсальності цих матеріалів, можливості задавати матеріалові потрібних властивостей та форми в залежності від галузі застосування; використання місцевої сировини, можливості механізації і автоматизації процесів виробництва бетонних сумішей і конструкцій на їх основі, скорочення витрат сталі в порівнянні з металічними конструкціями, високої довговічності та низького рівня експлуатаційних витрат.
Недоліками бетону і залізобетону є необхідність у великій масі несучих конструкцій, поява тріщин у місцях згину.
Керамічні будівельні матеріали та вироби відіграють важливу роль у будівництві. Їх використовують для кладки зовнішніх та внутрішніх стін (цегла та керамічні блоки), для оздоблення зовнішніх стін та підлог (оздоблювальна цегла, керамічне каміння, плитки), покрівельні матеріали (черепиця), трубопроводів, сантех­обладнання.
Керамічні матеріали наділені такими властивостями, що доз­воляють використовувати їх дуже широко: доступність сировини, довговічність, невисокий рівень витрат у процесі експлуатації споруд через їхні хороші фізико-механічні властивості (висока міцність, морозо-, водо-, вогнестійкість).
До недоліків будівельних виробів з керамічних матеріалів слід віднести їх малі розміри, велику об’ємну масу, порівняно велику тривалість та енергоємність технологічного процесу їх виробництва. Висока теплопровідність і велика об’ємна маса стінових керамічних матеріалів вимагає їх значної витрати на будівництві.
Виробництво пористо-пустотілої кераміки (об’ємна маса мен­ша, ніж 1450 kg/m3) дозволяє збільшити розміри виробів, зменшити їх товщину, що призводить до зменшення трудомісткості робіт, скорочення термінів будівництва, зниження транспортних витрат і витрат будівельного розчину за рахунок зменшення кількості швів.
Таким чином, основні статті витрат на виготовлення керамічних будівельних матеріалів — це витрати на енергію.
За останній час промисловість будівельної кераміки інтенсивно розвивається. Значно збільшується асортимент та якість продукції. Які ж напрямки зменшення собівартості, збільшення асортименту та покращання якості керамічної продукції? Це дотримання чіткого регламенту технологічного процесу. Сировинна суміш повинна мати відповідний рецептурі стабільний склад та ступінь подрібненості, підтримання температурного режиму процесів сушіння та обпалювання, впровадження нових видів обладнання тощо.
Поруч з традиційними класичними будівельними матеріалами на мінеральній основі широко використовуються будівельні матеріали на основі пластмас. Ще донедавна матеріали на основі полімерів були дефіцитними і дуже дорогими, що пояснювалося недостатнім розвитком технології їх отримання. Останнім часом значно збільшився асортимент таких матеріалів, вони стали знач­но якіснішими й дешевшими.

Пластмаси — це складні речовини, основою яких є полімер, який і визначає характерні властивості виробів, а також заповнювачі, пластифікатори, допоміжні матеріали тощо.

За реакцією утворення полімери поділяються на полімеризаційні та поліконденсаційні. Суть цих процесів, а також приклади полімерів, отриманих тим чи іншим способом, наведені у посібнику.
На сьогодні промисловість з виробництва полімерних будівельних матеріалів є однією з прогресивних. На основі полімерів створюються матеріали з заданими властивостями — композити, утворені в результаті поєднання хімічно різнорідних компонентів. Композити характеризуються властивостями, якими не наділений жоден з компонентів, взятий окремо. За типом заповнювача композитні матеріали поділяють на волокнисті — зміцнені волокнами або ниткоподібними кристалами (скляне, деревне, азбестове волокно), які підвищують міцність, теплостійкість, ударну в’язкість, знижують крихкість; дисперсні — на порошкоподіб­них заповнювачах — надають матеріалам таких властивостей як кислото- та теплостійкість, підвищують твердість, знижуючи при цьому їх вартість; та шарові, де заповнювачами є картон, папір, листовий азбест тощо, які підвищують не тільки міцність, а й кислото- та теплостійкість. Заповнювачі набагато дешевші від полімеру, отже при збільшенні частки введеного заповнювача зменшується ціна виробу.
На собівартість полімерних матеріалів позитивно впливають також такі фактори, як їх діапазон густини, легкість у поєднанні з міцністю, стійкість до корозії у поєднанні з довговічністю, витрати на їх виробництво і перевезення, а ще той фактор, що використання пластмас дає можливість заощадити лісові матеріали та метали, адже на відміну від традиційних будівельних матеріалів, де використовують в основному природну первинну сировину, для отримання пластмас використовують, як правило, штучну сировину, отриману в результаті переробки природних вуглеводів — нафти, газу, вугілля, доступність сировинної бази, нові технології, важливими складовими яких є маловідходність, низька енергоємність, низька трудоємність, порівняно низька собівартість, висока продуктивність праці, що покладені в основу вироб­ництва полімерів.
Проте слід пам’ятати, що такі властивості як невисока теплостійкість, горючість, старіння, низька твердість, високий коефіцієнт термічного розширення, тощо обмежують їх використання.
Безсумнівною перевагою пластмас є їх здатність легко оброблятися різними методами. В основі методів отримання виробів із пластмас лежить їх властивість при нагріванні та відповідній обробці тиском формуватися і при охолодженні стійко зберігати надану їм форму. Це екструзія, каландрування, пресування, лиття під тиском, термоформування, зварювання, склеювання, з якими ви можете ознайомитися, опрацювавши відповідний матеріал за посібником.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.