лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Технологічні процеси галузей промисловості

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Іпотека могла б значно оздоровити і соціальну, і економічну ситуацію в країні. Якщо б пересічний громадянин міг придбати квартиру в кредит, це перетворило б нерухомість із малоліквідного на першокласний товар та вивело б будівельний комплекс України із кризи, в якій він на сьогодні перебуває.
Держбудом розроблено проект програми житлового будівництва до 2005 р. у розрізі регіонів з урахуванням добудови 10 млн м2 житла, припиненого будівництва через відсутність фінансування,
а також реконструкції 5-поверхових повнозбірних будинків
перших масових серій. Зроблено баланс виробництва основних будівельних матеріалів та трудових ресурсів. Однак в умовах невизначеності джерел фінансування цей документ вірніше назвати «прогноз-програма». Прогнозно запропонована наступна структура джерел фінансування: державний бюджет — 5 %, місцевий — 12 %, державне кредитування — 5 %, іпотечне та інші види кредитування — 25 %, кошти населення — 30 %, кошти підприємств — 20 %, інші джерела фінансування — 3 %.
На регіональному рівні кредитуванням купівлі квартир займається цілий ряд банків: «Аркада», Ощадбанк, «Київ-Приват», «Правекс-банк» та інші. Ініціатором програми продажу нерухомості в кредит виступає не продавець, а сам фінансовий заклад, який надає кредит (за винятком лише банку «Аркада», який є дочірньою структурою продавця — будівельної компанії «Київміськбуд»).
Більшість банків надає кредит на оплату значної частини вартості нерухомості й на довгостроковий період. Так, кредит може сягати 70 % вартості квартири і видаватися на строк у середньому від 2 до 5 років. Наприклад, у банку «Київ-Приват» кредит надається на 5 років під 18 % у ВКВ, максимальний розмір кредиту — 70 % вартості квартири. Клієнт Ощадбанку може виплачувати вартість іпотечного кредиту протягом 10 років під 14 % річних теж у ВКВ, а банку «Аркада» — цілих 30 років під 10,5 % річних, максимальний розмір кредиту 60 % вартості квартири.
Особливий інтерес являє собою програма співпраці ХК «Київ­міськбуд» та банку «Аркада». За допомогою залучених АКБ «Аркада» 130 млн доларів приватних інвестицій холдинг «Київміськбуд» збудував 5000 квартир, 15 тисяч киян вже відсвяткували новосілля. 30 % усього житла в Україні, спорудженого підряд­ним способом, припадає на Київ, а в столиці 99 % усіх підрядних робіт здійснив «Київміськбуд». На базі холдингової компанії «Київміськбуд» проводиться економічний експеримент щодо відпрацювання нових організаційних форм та механізмів стимулювання житлового будівництва і розширення можливостей соціального забезпечення населення України, який передбачає залучення коштів фізичних осіб на пенсійні вклади з наступним
їх спрямуванням на довгострокове кредитування будівництва
житла.
У 2000—2002 роках набула подальшого розвитку підтримка спорудження житла для молодих сімей та сільських забудовників за програмою «Власний дім» шляхом кредитування з державного бюджету у сумі відповідно 70 і 10 млн гривень. Проведено рефор­мування Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву з розширенням його можливостей залучати на кредитування не тільки бюджетні кошти.
Будівельні організації і підприємства набули подальшого досвіду діяльності у ринкових умовах. Цьому сприяв, зокрема, завершений на початку 2000 року проект за програмою ТАСІS «Післяприватизаційна підтримка підприємств будівельної галузі України». У результаті його реалізації здійснена пілотна реструктуризація 4-х будівельних організацій (ЗАТ «Київінвестбуд», АТ АБО «Львівміськбуд», ВАТ «Південстальмонтаж» (м. Сімферополь) та Трест реконструкції і розвитку (м. Дніпропетровськ); про­ведено 11 семінарів у різних регіонах України з питань зарубіжного досвіду діяльності у ринкових умовах та реструктуризації підприємств. Навчанням охоплено більше 1 тисячі керівників та спеціалістів будівельних, проектних та інших організацій і підприємств, а також центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Для повноцінної перебудови за ринковими принципами будівельної галузі України потрібно створити, перш за все, відповідне правове та нормативне поле. Було прийнято такі фундаментальні Закони як: «Про планування і забудову територій», «Про архітектурну діяльність», «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів», «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі ХК «Київміськбуд», «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва»; постанови Ка­бінету Міністрів України «Про визначення вартості будівництва», «Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», «Про іпотеку». Затверджено Урядом Положення про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об’єктів житла, «Прогноз розвитку житлового будівництва на 2000—2004 роки» тощо.
Таким чином, проблеми ринкової трансформації промислового та житлового будівництва в Україні є надзвичайно гострими та актуальними. Їх розв’язання залежить від наявності нормативно-правової бази, яка б стимулювала роботу всіх сфер і галузей будівельного комплексу, а також запровадження принципово нового інвестиційного механізму, що забезпечував би надходження до даної сфери економіки коштів з різноманітних джерел фінансування: державних, приватних, комерційних, іноземних. Таким механізмом могла б стати іпотека. На це треба націлити систему кредитування та надання пільгових позичок населенню. Створення бірж, інвестиційних та інших фондів, іпотечних і житлових банків, страхових компаній, інших ринкових структур, які можуть забезпечити залучення позабюджетних інвестицій у будівництво — все це елементи нової політики в галузі будівництва.
І все це повинне будуватися на чіткій, збалансованій загальнодержавній програмі, яку б усі суб’єкти влади і господарської діяльності втілювали в життя як пріоритетний напрям економічної політики Української держави.
7.2. Методичні вказівки до вивчення теми
Для якісного засвоєння й успішного вирішення означеної вище проблеми необхідні будівельні матеріали, різноманітні за властивостями та призначенням. Слід зазначити, що промисловість будівельних матеріалів являє собою комплексну галузь, включаючи в себе виробництво природних кам’яних будівельних матеріалів, бетонних та залізобетонних виробів, в’яжучих, кераміки, азбестоцементних виробів, скла тощо. Будівництво є одним із споживачів лісової, деревообробної промисловості, чорної і кольорової металургії, хімії тощо.
Вивчаючи запропоновану тему, слід усвідомити, що питання економічного характеру — техніко-економічний аналіз окремих технологічних систем виробництва будівельних матеріалів, вибір напрямку розвитку підприємства засновані на знанні властивостей сировини, тих процесів, що відбуваються на стадії перетворень сировини на готову продукцію. Слід розуміти, яким чином внутрішня будова і властивості сировини впливають на фізико-технічні властивості матеріалу.
Техніко-економічні розрахунки, що лежать в основі вибору сировини та оптимізація технологічних процесів, здійснюються на основі законів природи, з якими студенти ознайомилися в курсах «Концепції сучасного природознавства» та «Системи технологій». Це закон збереження матерії, поняття стехіометрії, закон збереження енергії, закони термодинаміки, закон дії мас, принцип Ле-Шательє тощо, які дозволяють вибрати оптимальну в конкретних виробничих умовах сировину, оптимізувати технологічні процеси, зробити розрахунки витрат сировини та готової продукції, розробити рекомендації щодо використання побічної продукції та відходів.
Сировиною для отримання будівельних матеріалів можуть бути різноманітні за складом та походженням (мінеральні чи органічні) нерудні матеріали, що здебільшого знаходяться в твердому агрегатному стані. Використання відходів та побічної продукції зменшує витрати на виробництво, тим самим знижуючи собівартість продукції.
З нерудної сировини отримують найрізноманітніші будівельні матеріали: заповнювачі для бетонів і розчинів, стінові матеріали, облицювальні плити, матеріали для доріг, гідротехнічних споруд тощо. З нерудної сировини (глина, пісок, вапняки, мергелі) виготовляють керамічні матеріали, скло, цемент, їх використовують для виробництва бетону та залізобетону. За фізико-хімічними властивостями матеріали з природного каменю не поступаються штучним будівельним матеріалам, а за декоративними якостями перевершують їх. Висока довговічність природних кам’яних матеріалів сприяє зниженню експлуатаційних витрат.
В основу технологічних перетворень покладені як хімічні, так і механічні процеси, що включають різні операції на різноманітному обладнанні.
Отримана продукція являє собою наділені різноманітними фізичними та хімічними властивостями матеріали різноманітної форми і використовується для виготовлення будівельних виробів та конструкцій — це штучні будівельні матеріали.
В’яжучі будівельні матеріали дуже широко застосовуються у будівництві для виготовлення бетонів та розчинів. Розрізняють неорганічні (мінеральні) в’яжучі матеріали: цемент, гіпс, вапно, тощо і органічні: бітуми, дьогті, пеки. Мінеральні в’яжучі — це порошкоподібні речовини, які при змішуванні з водою або з водними розчинами солей утворюють пластичну масу, яка потім переходить у каменеподібний стан.

Перетворюючись із тістоподібного до каменеподібного стану, в’яжучі матеріали закріплюють між собою камінці, зерна піску, гравію, щебінки. Цю властивість в’яжучих використовують під час виготовлення бетонів, силікатної цегли, азбестоцементних матеріалів, будівельних розчинів. Терміни (початок і кінець) схоп­лювання, твердіння і міцність (марка) штучного каменю, отриманого в результаті твердіння в’яжучого, — основні властивості цих матеріалів.

Мінеральні в’яжучі матеріали поділяються на повітряні і гідравлічні. Їх властивості тверднути та зберігати міцність в певних умовах (на повітрі, чи у воді) і визначають область їх застосування. До повітряних в’яжучих належать вапно, гіпс, магнезіальні в’яжучі, рідке скло. Способи їх отримання наведені у посібнику.
Процеси, що відбуваються під час перетворення повітря-
них в’яжучих у кам’яноподібний стан, зворотні процесам їх отри­мання.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.