лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Технологічні процеси галузей промисловості

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Тема 7. ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ВИРОБНИЦТВА
ДЕЯКИХ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ


7.1. Стан та перспективи розвитку
будівельної галузі


Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі розвиваються: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфоро-фаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін.
Отже, розвиток будівельної галузі неминуче викликає економічне зростання у країні і виникнення необхідних умов для вирішення багатьох соціальних проблем. Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі не є можливим. Якщо на регіональному рівні чітко простежується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв’язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень.
Сьогодні в Україні будівництво перебуває в стані незначного зростання: основні фонди зношені, у середньому на одну родину вони втричі менші, ніж в Росії, і вчетверо — ніж у Литві.
Нині на ринку будівельних робіт працює близько семи тисяч будівельних організацій, в яких зайнято 764 тис. працівників, 46 % будівельних організацій об’єднані в корпорації та концерни, інші працюють на ринку самостійно, 86,4 % підрядних організацій мають недержавну форму власності [25].
Несвоєчасність розрахунків замовників за виконані роботи негативно впливає на фінансовий стан будівельних підприємств і організацій, зумовлює зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей, що безпосередньо впливає на рівень заробітної плати будівельників, яка знаходиться на 25 місці серед 67 галузей економіки.
Для розуміння загальної ситуації потрібно також провести експрес-аналіз стану будівельної галузі за останні роки за такими напрямами: промислове будівництво, житлове будівництво, незавершене будівництво.
Стан промислового будівництва та перспективи його розвитку обумовлені загальним станом економіки України, де в останні роки відмічаються позитивні зміни. В 2001 році, вперше за роки незалежності України, отримано приріст обсягів ВВП на 5,6 %, обсяг промислової продукції зріс на 9,7 % (у порівнянні з попереднім роком), на 26,2 % зросли інвестиції в основний капітал. У 2002 році темпи приросту ВВП зберігалися.
У даний час і в найближчій перспективі (10—15 років) будівництво нових виробничих об’єктів буде вестися в незначних обсягах. Основними пріоритетами структурної реорганізації промислового будівництва буде розширення, реконструкція, перепрофілювання і технічне переоснащення існуючих промислових об’єктів. На жаль, сьогодні не приділяється належної уваги промисловому будівництву через підвищення витрат на соціальну сферу, обсяг бюджетних інвестицій у капітальне будівництво зменшився. У 2000 році у житловому будівництві не вдалося зупинити скорочення введення житла, якого побудовано 5,36 млн кв. м загальної площі, що на 10,7 % менше, ніж у 1999 році. Відбувся спад до прикладу, в Автономній Республіці Крим (–33,1 %), Рівненській (– 42,5 %), Вінницькій (–39,1 %), Хмельницькій (–34,8 %) та інших областях. Приріст досягнуто лише у Тернопільській (33,4 %), Дніпропетровській (11,7 %), Херсонській (8,7 %), Львівській (6,4 %) та Чернівецькій (5,4 %) областях та у м. Києві (16,8 %).
Обсяги спорудження житла за кошти населення у 2000 році становили 60 %, а в 2002 та 2003 роках намітилася тенденція до збільшення частки житла, спорудженого за власні кошти населення.
Зберігається тенденція скорочення обсягів будівництва житла державними підприємствами та організаціями. У цілому по Україні їх питома вага становить 16,7 %.
Окремі колективи в останні роки суттєво нарощують обсяги робіт. Перш за все це ХК «Київміськбуд», ПТ «Познякижилбуд», концерн «Укрмонолітспецбуд» та ЗАТ «Аеробуд» корпорації «Укр­буд», АТ «Консоль» (АР Крим).
Досить складна ситуація спостерігається у незавершеному будівництві.
За даними обстеження Держкомстату, у 2000 році у незавершеному будівництві за всіма формами власності налічувалося 2,2 тис. будов та 12,4 тис. окремих об’єктів виробничого і 23,4 тис. об’єктів невиробничого призначення (за винятком об’єктів індивідуального житлового будівництва). На жаль, на сьогодні ситуація щодо незавершеного будівництва залишається складною [28].
Більше двох третин будов та окремих об’єктів незавершеного будівництва тимчасово припинені або законсервовані.
Близько половини тимчасово припинених або законсервованих будов та об’єктів мають досить високий рівень будівельної готовності, а в деяких випадках будівництво припинено на майже закінчених будовах та об’єктах.
Через відсутність фінансування не будується 95 % будов та 96 % об’єктів, а решта — через невідповідність проекту екологіч­ним вимогам, відсутність сировини для виробництва запроектованої до випуску продукції, неукладання контрактів тощо.
Отже, виходячи з вищенаведених даних щодо стану будівельної галузі, можна окреслити коло таких проблем:

  • Недостатні джерела фінансування будівництва (значне скорочення обсягів державних централізованих капітальних вкладень, зменшення інвестиційних можливостей домінуючої частини суб’єктів господарювання, низький життєвий рівень значної кількості населення).
  • Високий ступінь зносу основних фондів, їх занедбаність через відсутність інвестиційної привабливості.
  • Практична ліквідація великих будівельних підрозділів, здатних виконувати багатомільйонні проекти (неможливість конкурувати з такими крупними структурами, як французькі компанії «DUMES GTM» чи «BOUYGUES»).
  • Недосконала система ціноутворення.
  • Бюрократичні перешкоди на шляху реалізації інвестиційних проектів.
  • Відсутність рівних правових умов діяльності для всіх учасників інвестиційного процесу.
  • Недосконала система механізмів нормативно-правового регулювання економічних, соціальних і правових відносин у житловій сфері (наприклад, законодавчо врегульованого механізму майнової відповідальності за порушення умов договору підряду).

Але першочерговою проблемою, яка постає перед будівельною галуззю на даному етапі, є питання створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, реальних фінансово-кредитних механізмів для стимулювання промислового та житлового будівництва з метою підвищення конкурентоспроможності галузі через те, що ринкові умови господарювання вимагають формування нових засад взаємовідносин учасників інвестиційного процесу у капітальному будівництві.
Будівельні компанії відносяться до числа найбільших боржників (приблизно 60 % компаній працює збитково, заборгованість по галузі в цілому становить приблизно до 1260 грн на одного працівника). Проблема полягає у відсутності платоспроможного замовника, кожна п’ята частина робіт є неоплаченою. Але ситуація в глобальному плані покращилась: за останні роки вітчизняні будівельники поступово витіснили з ринка України болгарських, польських та турецьких забудовників, які активно були присутніми на ньому з початку 90-х років.
У 2000—2002 рр. за рахунок усіх джерел фінансування освоєно капітальних вкладень на суму 19,5 млрд грн, що на 11,2 відсот­ка більше, ніж у 1999 році, з яких 14,0 млрд грн, або 71,8 %, — по об’єктах виробничого призначення і 5,5 млрд грн (28,2 %) — невиробничого призначення. На будівництві житла за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 3,28 млрд грн, або 16,8 % капітальних вкладень від загального обсягу.
За рахунок коштів Державного бюджету освоєно 1,2 млрд грн. капітальних вкладень (6,2 % до їх загального обсягу), місцевих бюджетів — 0,9 млрд. грн. (4,5 %), підприємств та організацій — 13,2 млрд. грн. (67,6 %), інших джерел фінансування (включаючи кошти населення) — 4,2 млрд. грн. (21,7 %).
Підприємствами державної форми власності освоєно капітальних вкладень на суму 9,98 млрд грн, або 51,2 %; колективної — 8,0 млрд грн (41,2 %), приватної — 1,3 млрд грн (6,8 %), міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав — 0,16 млрд грн (0,8 %).
У галузі житлового будівництва спостерігається падіння обсягів будівництва через відсутність його фінансування. Державою було профінансовано лише 1,6 % загального будівництва минулого року. Вітчизняні комерційні банки, ЄБРР та інші фінансові організації також не бажають кредитувати довгострокове житлове будівництво. Головна причина цього полягає у відсутності законодавства, що регулює сферу довгострокового іпотечного кредитування житла. Головними законами в цій сфері мають стати новий Житловий кодекс та закон «Про іпотеку», які хоча вже і прийняті, але розв’язують лише деякі проблеми, що існують у житловому будівництві.
Отже, головна проблема будівельної галузі України є формування позабюджетних інвестицій.
На сьогодні існує кілька можливих способів залучення ресурсів для кредитування будівництва і придбання житла. Джерелами цих ресурсів зокрема можуть виступати:

  • фінансові інвестори;
  • населення, яке потребує поліпшення житлових умов;
  • підприємства, що бажають вирішити житлові проблеми своїх співробітників;
  • державні органи управління і місцеві адміністрації.

Розглянемо більш докладно можливі пропозиції щодо вирішення цієї проблеми з урахуванням досвіду інших країн.
Одним із видів фінансового забезпечення житлового будівництва може стати довгострокове кредитування, або іпотека. Іпотека — це застава землі та нерухомого майна для отримання в банку довгострокового кредиту. Сьогодні іпотека є найпоширенішим видом фінансових операцій у розвинених країнах. Вкладання коштів в іпотечне кредитування будівництва житла можна віднести до найліквідніших банківських активів.
Іпотека широко використовується в інших постсоціалістичних країнах і, як переконує світовий досвід, є одним із дієвих механіз­мів вирішення житлових проблем у ринкових умовах господарювання. Впровадження в Україні іпотечного кредитування житлового будівництва вкрай важливе як в економічному, так і в соціальному плані.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.