лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

РИМСЬКЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Зміст договору. Як зазначає юрист Павел (D. 44.7.3), зміст будь-якого зобов’язання визначається трьома термінами: dare, facere, praestare. Dare — означає «дати» (мається на увазі передати право власності), facere — «зробити» (вчинити дію або утриматись від такої), praestare — «надати» (надати певну послугу.)
Зміст договору складала сукупність прав та обов’язків контр-
агентів, а також умови, на яких договір був укладений. Ці умови поділялися на три види.

  1. Істотні умови — обов’язкові для певного виду договору, без яких цей договір не може існувати (наприклад, для договору купівлі-продажу це предмет та ціна).
  2. Звичайні умови — ті, що їх звично застосовують у певних видах договорів.
  3. Випадкові — їх наявність не обов’язкова, але сторони мають бажання їх внести.

Чинність договору також залежала від настання певного терміну (dies). Визначалося два їх види: термін, з якого починає діяти договір (dies a quo), і термін, настання якого припиняло дію договору (dies ad quem).
Якщо термін визначено точно, його називали визначеним. Наприклад, календарні дати. Якщо ж відомо було тільки те, що термін настане, але невідомо коли, такі терміни називали невизначеними. Наприклад, смерть людини, якщо укладався договір довічного користування.
Бували терміни, пов’язані з умовою: а) невідомо чи відбудеться подія, але якщо відбудеться, то відомо коли (наприклад договір утримання особи до настання повноліття); б) не відомі ані можливість настання, ані час настання (наприклад, зобов’язання передати майно у разі одруження особи), але тоді зазначення терміну мало лише його ознаки, а по суті було умовою чинності договору.
Умовами чинності договору називалася вірогідність настання чи ненастання тих подій, залежно від яких сторони уможливлюють початок чи припинення дії договору, і про які точно не відомо, відбудуться вони чи ні. Поняття умов чинності договору слід відрізняти від поняття умов дійсності договору, позаяк дотримання останніх при укладенні договору обов’язкова.
Умови чинності договору можна класифікувати на: відкладальні та скасувальні. Відкладальними умовами називалися ті, що необхідні для виникнення певного договору. З огляду на те, що сторони початок чинності договору ставили в залежність від мож­ливості настання певних подій, вони таким чином на невизначений час відкладали можливість виникнення нових правовідносин. Скасувальні умови ставили в залежність від певних подій строк чинності договору. Якщо такі події виникали, договір вважався нечинним, оскільки закінчився термін його дії.
Мету договору називали каузою. Тому договори, в яких мета укладення договору чітко визначена, називали каузальними. Договори, мети укладення яких не видно, називали абстрактними, адже вони наче абстрагувалися від цієї мети.
Укладення договору. Термін контракт походить від двох латинських слів con+trahere і буквально означає зведення волі сторін в одне ціле, і, отже, призводить до укладення договору. У Римі цей процес являв собою доволі складний механізм різноманітних дій. Він починався з виявлення ініціативи одною із сторін укласти договір. Така ініціатива проходила у вигляді надання пропозиції про укладення договору на певних умовах для досягнення відповідної мети. Таку пропозицію називали офертою.
Чіткої форми оферти або способу її вираження не вимагалося. Головне, щоб вона була зрозумілою, щоб її правильно сприйняли ті, кому вона адресована. Оферту могли виносити для конкретного суб’єкта, якщо оферент хотів укласти договір саме з ним, або для невизначеного кола осіб, якщо для оферента особа майбутнього контрагента значення не мала. Оферту невизначеному колу осіб могли виносити оголошенням, зробленим в доступній формі, рекламою тощо.
Але для укладення договору лише оферти було замало. Необхідно, щоб ця пропозиція задовольнила іншу сторону і щоб вона її прийняла. Згода на прийняття оферти називається акцептом. Особу, яка надає акцепт, називають акцептантом. Тому, для того щоб договір був укладений, оферта обов’язково має бути акцептованою.
Для укладення договору вимагалася особиста присутність сторін, оскільки зобов’язання трактувалося, як особисті сто-
сунки певних осіб. Юридичні наслідки, що виникали з договору, поширювалися тільки на тих, що брали в ньому участь. Тому спершу укладення договору через представника було заборонене, але згодом, з розвитком господарського обороту, такі договори почали визнаватися преторами, а потім взагалі стали дозволеними.
Семінарське заняття

  1. Поняття та види договорів.
  2. Умови дійсності договорів.
  3. Воля та її вираз.
  4. Зміст договору.
  5. Укладення договору.
Термінологічний словник

aestimatum — договір комісії
consensus — згода
contractus — контракт
contractus innominati — безіменні контракти
depositum — схов
dies — термін
dies a quo — термін початку чинності договору
dies ad quem — термін, настання якого припиняло чинність договору
dolus — обман
emptio-venditio — купівля-продаж
error — помилка
error in corpore — помилка в предметі договору
error in negotio — помилка стосовно характеру договору
error in persona — помилка стосовно сторони договору
litteris — літеральні контракти
locatio conductio — найм
locatio conductio operarum — найм робочої сили (трудовий до-
говір)
locatio conductio operis — підряд
locatio conductio rei — оренда
mandatum — доручення
metus — погроза
mutuum — позика
pacta sunt servanda — угоди треба дотримуватися
permutatio — міна
pignus datum — застава
re — реальні контракти
status quo — існуючий стан
synallagma — взаємне зобов’язання
verbis — вербальні контракти

Завдання для перевірки знань

  1. Що таке договір у римському праві?
  2. Контракти та пакти: відмінність понять.
  3. Дайте перелік контрактів.
  4. Що таке відкладальні та скасувальні умови договору?
  5. Стадії укладення договору.

Рекомендована література

1.  Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 538—600.
2.  Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 198—242.

    • Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 189—245.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2021 BPK Group.