лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

РИМСЬКЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Після скасування nexi datio, fiducia cum creditore існувала до кінця періоду принципату. В період абсолютної монархії (при інтерполяціях Юстиніана) термін «fiducia» замінили новим — «pignus». Pignus в науці часто називають ручним закладом. Безперечно, цей вид застави був прогресивнішим та пристосованішим до умов суспільства, що постійно розвивалося. На відміну від фідуціарної угоди (де об’єкт застави передавали кредитору у власність) при ручному закладі майно боржника передавали кредитору тільки у тимчасове володіння. Останній не мав навіть права користуватися річчю; порушення кваліфікувалося як «викрадення користування» (furtum usus D. 47.2.55). Всі плоди, отримані від речі, заставоутримувач був зобов’язаний зараховувати в рахунок погашення боргу.
У разі несплати боржником визначеної договором суми боргу, заставоутримувач (кредитор) мав право продати предмет застави для задоволення власних майнових інтересів (D. 47.10.15.32). У такому разі зобов’язання припинялося, а боржник звільнявся від його виконання. Особливістю юридичних наслідків зазначеного продажу було те, що кредитор міг претендувати лише на суму ре-
ального боргу — решту був зобов’язаний повернути заставодавцю (D. 20.4.20). Якщо ж заставоутримувач не зміг продати об’єкт застави з причини відсутності покупців, він отримував це майно у власність на підставі рішення імператора (С. 8.33.1).
З ІІ ст. н. е. почав розвиватися інший вид застави — іпотека (hypotheca). Хоча заставою її можна назвати лише в сучасному правовому розумінні суті цього явища. Римляни ж розрізняли поняття застави у власному розумінні (pignus) та іпотеки (hypotheca). Римський юрист Ульпіан зазначає: «Ми називаємо заставою у власному розумінні те, що переходить до кредитора, іпотекою — те, що у володіння до кредитора не переходить» (D. 13.7.9.2). Основою для розвитку іпотеки послугували земельні правовідносини між власниками землі та наймачами. При укладенні договору найму зазначалося, що все, привезене, принесене або приведене на ділянку, не повинне вивозитися з неї, доки не буде повністю погашена заборгованість. Таким чином речі, що знаходилися на ділянці, потрапляли в іпотеку до власника землі, хоча наймач і далі користувався ними. Згодом іпотека, як форма застави, була поширена і на інші речі. Особливістю її було те, що заставодавець мав можливість заставляти одну і ту саму річ декільком кредиторам. У цьому разі їхні претензії задовольнялися почергово, а той, кому майна не залишилося, подавав позов у загальному порядку. Крім того, іпотеку могли укладати усно, але в період абсолютної монархії був виданий рескрипт, внаслідок якого письмова іпотека, укладена в належному місці (місці знаходження майна) у присутності трьох відомих свідків, мала перевагу перед публічно не встановленою (хоча б і раніше) іпотекою.
Семінарське заняття

  1. Поняття гарантій зобов’язання.
  2. Особисті гарантії (поручительство).
  3. Реальні гарантії зобов’язання (застава).
Термінологічний словник

adpromissio — додаткова стипуляція третьої особи
beneficium cedendarum actionum — привілей на поступки позовних вимог
beneficium divisionis — доля відповідальності гаранта
fideiussio — поручительство, що не обмежувалося терміном і переходило в спадщину
fidepromissio — поручительство, що не забезпечувалося можливістю поручителя стягувати в порядку регресу з основного боржника суму заборгованості
fiducia cum creditore (фідуціарна угода) — угода, змістом якої був обов’язок боржника передати кредитору певну річ на забезпечення виконання зобов’язання та його право вимагати цю річ назад після повного виконання зобов’язання
furtum usus — викрадення користування
interdictum Salvianum — інтердикт для отримання володіння речами орендаря, що заборгував
lex Cornelia — закон, що заборонив брати на себе гарантії за зобов’язання на суму понад 20 тис. сестерцій на рік
lex Furia de sponsu — закон Фурія, що обмежував відповідальність гарантів двома роками
lex Publilia — закон, що встановив право поручителя, який сплатив борг за основного боржника на витребування сплаченої суми
nexi datio — застава, що передбачала особисте підкорення кредиторові
pactum fiduciae — додаткова до фідуціарної угода
praeiudicium ex lege Ciceria — попереднє судочинство за законом Цицерія (гарант, що довів відсутність оголошення кредитора про кількість та розмір відповідальності інших гарантів, звільнявся від відповідальності)
quandam societatem — товариство спільних поручителів (Gai. 3.122)
sponsio — обіцянка бути додатковим боржником


Завдання для перевірки знань
  1. Що таке гарантії виконання зобов’язання?
  2. Яка відмінність особистих гарантій виконання зобов’язання від реальних?
  3. Дайте визначення термінам «sponsio», «fidepromissio», «fi­deiussio».
  4. Що могло бути предметом стипуляції?
  5. Як визначався розмір відповідальності поручителя?

Рекомендована література

    • Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 504—516.
    • Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 192—194.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.