Щодо майна ситуація була не краща — жінка його не мала, бо навіть дошлюбне її майно автоматично ставало власністю чоловіка. Проте дружина могла бути спадкоємницею свого чоловіка, і на неї поширювалося його громадське становище.
Відносини подружжя в шлюбі sine manu. Дружина була незалежною і зберігала дошлюбний статус. Та все ж таки, не зважаючи на її самостійність, главенство у вирішенні внутрішніх сімейних питань зберігалося за чоловіком.
Майно належало подружжю за принципом подільності на майно чоловіка та майно дружини. Дошлюбна власність належала дружині і вона мала право на будь-які угоди, пов’язані з її майном.
Характерною особливістю майнових відносин сім’ї без чо-
ловічої влади була заборона дарувати майно подружжю, щоб
не допустити залежності дружини від чоловіка і забезпечити їй цілковиту матеріальну свободу. Римляни вважали, що шлюб ґрунтується на сердечному коханні, а не на матеріальній зацікавленості.
Характерним для цього шлюбу було отримання чоловіком посагу нареченої з рук її батька.
Правові відносини батьків та дітей. Всі діти (народжені в законному шлюбі та всиновлені) перебували під владою домовладики (pater familias). Історичною передумовою виникнення цієї влади було міркування римлян, що батько сімейства відповідальний за продовження роду, а тому його влада над членами родини не повинна обмежуватися жодними чинниками.
Найголовнішим повноваженням домовладики було право життя та смерті (ius vitae ac necis), яке існувало протягом всього республіканського періоду. Це означало, що підвладного сина домовладика міг будь-як карати, навіть убити. Підвладний син мав libertas та civitas. В галузі публічного права він мав такі самі права, як батько (крім можливості бути сенатором). У сім’ї син завжди був підпорядкований батьку, причому незалежно від віку та факту наявності власної сім’ї.
Під батьківську владу попадав римський громадянин, що був народжений в сім’ї римських громадян, усиновлений ними або узаконений. Батьківська влада поширювалася тільки на дітей, що були народжені в законному римському шлюбі. У разі позашлюбного народження дитину могли узаконити, тобто визнати такою, що народжена від певних батьків з поширенням на неї всіх прав римського громадянина. Крім того, громадянин Риму міг всиновити дитину. В такому разі її визнавали його дитиною, на неї поширювалася його батьківська влада.
Всиновлення було двох видів: arrogatio (якщо всиновлювалася особа, яка в цей момент не перебувала під владою батька) та adoptio (якщо на момент всиновлення особа перебувала під батьківською владою). Для всиновлення були встановлені певні правила: а) всиновлювати міг, зазвичай, тільки чоловік (жінка лише в тому разі, якщо мала дітей, але потім їх втратила); б) усиновитель повинен бути особою свого права; в) усиновитель повинен бути старшим за усиновленого не менш ніж на 18 років (adoptio naturam imitatur — всиновлення здійс-
нюється за законами природи D.1.7.40.1). Для аррогації, крім дотримання згодних правил, необхідним було проведення магістратом спеціального розслідування з метою запобігання можливості погіршення матеріального та морального стану всиновленого.
Батьківська влада припинялася: а) у разі смерті домовладики (тоді домовладикою ставав найстарший чоловік, і всі члени родини переходили під його владу); б) зі смертю підвладного; в) із втратою свободи чи громадянства домовладикою чи підвладним; г) через позбавлення домовладики батьківських прав; д) у разі отримання підвладним почесних звань; е) внаслідок емаципації (emancipatio) — звільнення з-під влади за волею батька та згодою самого підвладного.
Семінарське заняття
- Поняття та види сім’ї.
- Поняття та види шлюбу.
- Правові відносини подружжя.
- Правові відносини батьків та дітей.
 Термінологічний словник
|
adoptio — вид всиновлення, за яким всиновлювалася особа, яка на момент всиновлення перебувала під батьківською владою
adoptio naturam imitatur — всиновлення здійснюється за законами природи
affectio maritalis — намір бути в шлюбі
arrogatio — вид всиновлення, за яким всиновлювалася особа, яка на цей час не перебувала під владою батька
cum manu («з рукою») — шлюб із чоловічою владою
dos — посаг
dos adventicia — посаг, наданий самою нареченою або третьою особою
dos aestimata — оцінка посагу
dos profecticia — посаг, наданий домовладикою, батьком або дідом нареченої
emancipatio — звільнення з-під влади батька,
familia — сім’я
ius conubii — право брати законний римський шлюб
ius vitae ac necis — право життя та смерті
matrimonium iuris civilis — законний римський шлюб
matrimonium iuris gentium — шлюб укладений між вільними особами, що не мали права на законний римський шлюб
pater familias — батько сімейства, володар дому, особа свого права
patria potestas — батьківська влада
sine manu («без руки») — шлюб без чоловічої влади
 Завдання для перевірки знань |
- Яка основна відмінність агнатського споріднення від когнатського?
- Які відмінності законного римського шлюбу від конкубінату?
- Підстави для розлучення
- Що таке право життя та смерті?
- Які види всиновлення існували в Стародавньому Римі?
 Рекомендована література
|
- Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 308—334.
- Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 84—102.
- Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 76—89.
|
