лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

РИМСЬКЕ ПРАВО

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Тема 4. Особи


Суб’єкти права. За римським правом суб’єктами визнавалися лише вільні люди — ті, що мали права й обов’язки. Раби були речами, тобто об’єктами. Здатність мати права та обов’язки (правоздатність) в Римській державі визначалася трьома статусами: статус свободи, статус громадянства, сімейний статус.
За статусом свободи населення Риму поділялося на вільних і рабів. Статус свободи —найголовніший для людей, і тому зміни в ньому могли призвести до двох дуже істотних наслідків — втрата свободи або її здобуття. Зміни у статусі свободи називалися максимальними.
За статусом громадянства вільні утворювали п’ять груп: римські громадяни (квірити), латини, перегрини, вільновідпущеники, колони. Статус громадянства — долучав вільну людину до певного прошарку населення, і тому зміни в цьому статусі могли лише змінювати права відповідної особи, а не відміняти їх. Ці зміни називалися середніми. Стани не могли змінюватися — наприклад, вільний міг стати рабом, а перегрин — римським громадянином.
Сімейний статус поділяв вільних людей на дві групи: глава родини та підвладні. До підвладних належали всі члени сімейства, які жили разом із главою.
Суб’єкти права в Стародавньому Римі, як і в сучасному цивіль­ному праві, повинні були мати правоздатність і дієздатність. Правоздатність виникала з моменту народження і зникала зі смертю. Дієздатність поділялася за віковим цензом на три категорії. До першої належали діти до 7 років, які були абсолютно недієздатні, до другої дівчатка від 7 до 12 років та хлопці від 7 до 14 років, що були обмежено дієздатні і мали право укладати тільки дрібні угоди. До третьої вікової групи належали з 12 років дівчата та з 14 хлопці, що визнавалися повнолітніми та дієздатними. Вони мали право вчинювати будь-які угоди, проте, уклавши явно невигідну, могли просити претора здійснити реституцію.
З II століття н. е. особам до досягнення 25 років надавалося право просити собі куратора у тому разі, якщо вони не могли самостійно здійснювати свої цивільні права та виконувати обо­в’язки. Призначення куратора обмежувало дієздатність таких громадян, і вони укладали угоди лише за його згодою (крім одруження та заповідання майна).
Існували обмеження дієздатності людей з фізичними вадами (наприклад, глухонімий не мав права брати участі в стипуляції), душевнохворих, марнотратників.
В дієздатності обмежувалися особи, осуджені до безчестя, тобто ті, хто здійснював негідні вчинки (наприклад, займався проституцією, був спійманий на лжесвідченнях або брав шлюб до закінчення жалобного року та ін.).
За римським правом жінка не могла порівнятися у дієздатності з чоловіком. Вона завжди знаходилася під опікою батька або чоловіка. Але за часів принципату було встановлено, що доросла жінка, яка не має батька або чоловіка, має право на самостійні рішення з приводу свого майна, але все ж таки визнавалося, що жінка знаходилася у гіршому становищі, ніж чоловік.
Правовий статус римських громадян. Серед вільних найбільшою правоздатністю наділялися римські громадяни. Римське громадянство отримували з народження, через пожалування за особливі заслуги, всиновлення чужоземця. Римський громадянин мав право служити у війську, голосувати в народних зборах, бути обраним на різні посади. Обсяг правоздатності відбивало ім’я римського громадянина. Воно складалося з п’яти частин:
1) особистого імені; 2) назви сім’ї чи роду; 3) імені батька; 4) назви тріби, в який громадянин бере участь у народних зборах; 5) прізвиська або почесного імені.
Римський громадянин мав повну правоздатність у політичній, майновій та сімейній сферах.
Правовий статус латинів. Латинами визнавалися давні жителі Лація та їхнє потомство. Правовий статус латинів був гіршим від правового статусу римських громадян. Латини не мали права служити в римських легіонах, обиратися на посади рим-
ських магістратів, вступати в законний римський шлюб. Проте вони мали право брати участь у народних зборах та голосувати на них. Правовий статус латинів був другий за престижністю в Римі.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2019 BPK Group.