лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Рало з часів первісних слов’ян назва дерев’яного плуга.
«Революція цін» різке підвищення цін на товари, яке спостерігалося в країнах Європи після Великих географічних відкриттів у XVI ст. у зв’язку з відкриттям золотих і срібних родовищ Америки та надходженням великої кількості дорогоцінних металів у Європу. В Україні «революція цін» позначилася різким збільшенням виробництва товарного продукту у феодальних маєтках, в яких створюються т. зв. фільвар­ки. Продукція фільварків постачалася на європейські ринки. Ці процеси обумовили значне посилення феодального тиску, адже у фільварках використовувалася примусова праця кріпаків.
Реза у часи Київської Русі — лихварський процент. Закон Володимира Мономаха (1113 р.), «Про рези» обмежував розмір відсотка, що стягувався лихварями за грошовими позичками (не більше 20 %). Цей закон створював правову основу для кредитних операцій.
Рента феодальна виникла за часів Київської Русі. Здійснювалася у трьох видах: 1) відробіткова (панщина); 2) натуральна (натуральний, продуктовий чинш); 3) грошова (грошовий чинш).
Ринкова економіка взаємодія покупців і продавців у сфері товар­но-грошових відносин, у результаті якої відбувається реалізація товарів та задовольняються потреби людей.
Ринкова інфраструктура система (мережа) установ та організацій, які забезпечують вільний рух товарів і послуг на ринку. Окремі її елементи розвивалися з давніх часів паралельно зі становленням торгів­лі й у цілому товарно-грошових відносин.
Ринкові механізми (попит, пропозиція, ціна, конкуренція тощо)  розв’язують три основних завдання: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.
Роздержавлення економіки позбавлення держави функцій прямого господарського управління, тобто відповідні повноваження передаються підприємствам. Здійснюється через лібералізацію господарської діяльності та приватизацію власності.
Розкуркулення кампанія експропріації селянських господарств у 30-ті роки, складова частина примусової колективізації. Здійснювалася згідно з Постановою ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %), на практиці спричинила репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали дві третини селян. Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору.
Рудня підприємство мануфактурного типу залізоробного виробництва. Зосереджувалися такі підприємства, головним чином, на Чернігівському Поліссі, виробляли сільськогосподарський реманент та інші металеві вироби.
Рустикальні землі у західноукраїнських регіонах землі, які знаходилися у спадковому користуванні селян, селянські землі. Юридично власниками рустикальних земель вважалися власники домініальних земель (пани, держава, церква), на користь яких селяни були зобов’язані відбувати різноманітні натуральні та грошові повинності, сплачувати державі поземельні податки. Протягом усього існування рустикальних земель пани намагалися зробити їх своєю власністю всупереч урядовій забороні. Реформа 1848 р. перетворила рустикальні землі на приватну власність селян.
Рядович категорія залежного населення у Київській Русі, той, хто живе за угодою (рядом). В умовах раннього феодалізму укладання ряду, тобто угоди, означало, що селянин, який його уклав, потрапляє у феодальну залежність. Досить часто залежність рядовича, яка формально була тимчасовою, перетворювалася на постійну, адже він не мав кош­тів, щоб викупитися.
Селяни-данники категорія залежних селян у XV—XVI ст. у Великому князівстві Литовському і в українських землях (Київщина, Волинь), які входили до його складу. Займалися мисливством, рибальством, бджільництвом. Платили натуральну данину хутром, медом, воском та іншими продуктами. Інколи займалися землеробством. За використання землі сплачували державний податок — серебщину. Вико­нували інші феодальні повинності. Згідно з Литовським статутом селяни-данники були перетворені на державних селян і кріпаків.
Селянський поземельний банк (державний) створений у 1882 р. як посередник між селянами та дворянами з метою скупки дворянських земель і наступного перепродажу їх селянам на умовах довгострокового кредиту. Особливо важливою була його роль у проведенні Столипінської аграрної реформи. Указом від 3 листопада 1905 р. банку збільшено асигнування, а наступними указами від 14 жовтня та 15 листопада 1906 р. зменшено платежі його позичальників і дозволено видавати позички під заклад надільних земель. Через Селянський банк лише у 1906—1910 рр. в Україні селянам було продано майже 500 тис. десятин землі. Надавав Селянський банк і пільгові позички переселенцям, забезпечуючи переселенську політику.
Сервітути у феодальному звичаєвому праві — обмежене право користування чужим майном. У Галичині — форма збереження за підданими селянами права користування колишніми общинними землями (головним чином лісами, пасовиськами, луками), які були привласнені шляхтою. Після скасування панщини у 1848 р. ці землі юридично стали власністю шляхти, а селяни одержали право на винагороду або користування ними в обмежених розмірах (збирати квіти, пасти худобу). Ліквідація сервітутів у Галичині, яка розпочалася у 1853 р., була в основному закінчена до 1889 р., здебільшого сервітути були скасовані без будь-якої винагороди селян.
«Сільський господар» скорочена назва Всеукраїнської спілки сільськогосподарсько-кредитної та кустарно-промислової і промислово-кредитної кооперації. Створена у 1922 р. для керівництва сільськогосподарськими кооперативами, товариствами та їхніми спілками. Посідала провідне місце у заготівлі та збуті продукції селян­ських господарств, виходила на зовнішній ринок. Наприкінці 20-х років охоплювала близько 10 тис. сільськогосподарських кооперативів. Напередодні масової колективізації в кооперації брали участь 60 % селянських господарств України. З кінця 20-х років згортає свою діяльність.
Синдикат монополістичне об’єднання підприємців, яке бере на себе всі операції купівлі-продажу, позбавляючи тим самим підприємства комерційної самостійності з метою обмеження конкуренції, зростання цін та підвищення прибутку. В українських землях у складі Російської імперії були найбільш поширеною формою монопольних об’єднань («Продамет», «Продвугілля», «Трубопродажа» та ін.). У радянській країні в період НЕПу синдикати виконували ту саму роль для державних підприємств: забезпечували збут продукції, закупівлю сировини, диктували ціни на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Слобідська Україна (Слобожанщина) регіон, що утворився на теренах Дикого поля між кордонами трьох держав — Росії, Речі Посполитої та Кримського ханства — протягом XVII—XVIII ст. Назва походить від найбільш поширених населених пунктів — слобод — і «вільного» становища населення — свобод. Займала територію сучасних Харківської, Сумської та суміжних з ними частин Воронезької, Донецької, Луганської і Курської областей. Заселялася в основному переселенцями з Лівобережної та Правобережної України.
Смерди у Київській Русі — залежні селяни, що віддалися під захист князя та отримували землю в його володіннях (іноді представники переможених племен). Смерди сплачували чинш, виконували воїнські та інші повинності.
Соляний шлях торговий тракт, який часто використовувався для транспортування солі з Криму до Київської Русі (звідси й назва), хоча ним возили й інші товари. Починався у Києві. Біля Переяслава містилося одне розгалуження, біля Ромен — друге. Біля гирла р. Ворскли розгалуження з’єднувалося. Далі, починаючи від Переволочної, Соляний шлях ішов правобережжям Дніпра, а поблизу р. Конки повертався на його лівобережжя, біля сучасної Каховки повертав до Перекопа і через нього до Криму.
Срібляник (срібник) перша срібна монета, що карбувалася в Київській Русі у Х—ХІ ст. Карбування власних монет було викликане як необхідністю срібних монет в обігу через скорочення надходження арабських дирхемів, так і політичними мотивами: карбування власних монет Київськими князями забезпечувало зміцнення їх авторитету на міжнародній арені та забезпечувало суверенність Давньоруської держави.
Стаціянатуральні побори (борошном, м’ясом та іншими продук­тами), які у XIV — першій половині XVI ст. стягувалися з податного сільського населення та міщан Польщі, Литви, України, Білорусі, частково Росії на утримання королівського чи великокнязівського двору, урядовців, війська. У другій половині XVII — на початку XVIII ст. поступово замінена грошовим податком.
Судебник Казимира IV перший кодекс кримінального права та судочинства Великого князівства Литовського, Руського та Жомойтського, виданий 29 лютого 1468 р. у Вільні. Базувався на положеннях «Руської правди», попередніх великокнязівських привілеях, уставах, ухвалах та звичаєвому праві литовських, українських і білоруських земель. Закріпляв за магнатами та шляхтою право феодального імунітету. Діяв до прийняття першого Литовського статуту (1529 р.).
Тамга у часи раннього середньовіччя на давньоруських землях — митний збір за перепродаж товарів.
Тіун господарський агент князя, посадова особа при князеві, слуга князя, домашній управитель; з Х ст. — збірник податків.
Товарне господарство форма ведення господарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж.
Торговельний баланс документ, що відображає рух експорту та імпорту товарів між даною країною та іншими державами. Активний торговельний баланс характеризується перевищенням вартості вивезених товарів і послуг з даної країни над їх ввезенням за певний проміжок часу.
Трест монополістичне об’єднання підприємців з метою спільного виробництва і збуту; підприємства, що об’єднуються, втрачають як комерційну, так і виробничу самостійність, а керівництво їх діяльністю здійснюється з єдиного центру. Загальний прибуток тресту розподіляється відповідно до пайової участі окремих підприємств. У період НЕПу трестами були територіальні або галузеві об’єднання державних підприємств, «яким держава надає самостійності у проведенні своїх операцій відповідно до статуту, та які діють на началах комерційного розрахунку з метою одержання прибутку».
Трипільна система землеробства організація обробітку землі, яка передбачає, як правило, чергування посівів за принципом: пар, озимі, ярі культури. Набула поширення ще за часів Київської Русі.
Трудові армії одна з форм примусового залучення робочої сили в промисловість та на транспорт у період «воєнного комунізму». Створювались шляхом реорганізації окремих військових підрозділів, в основ­ному використовувалися в таких галузях народного господарства, як транспорт (залізничні війська), видобуток вугілля, лісозаготівля, будівельні роботи. Деякі форми трудових армій зберігалися протягом усього радянського часу (будівельні війська, залізничні).
Трудові мобілізації метод здійснення загальної трудової повин­ності радянською владою. Мобілізації підлягали чоловіки від 18 до 50 років та жінки у віці від 18 до 40 років. Робітників «приписували» до відповідних підприємств та зобов’язували виконувати встановлену нор­му виробітку. Ті, хто ухилявся від роботи, або самовільно залишав підприємство, підлягали відправці до концентраційних таборів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.