лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Меркантилізм одна з найбільш ранніх цілісних економічних тео­рій та економічна політика; належить до періоду раннього капіталізму (XV—XVII ст.). Меркантилісти вважали, що головну роль в економіці, у створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство нації полягає у грошах (ранні меркантилісти) або забезпечується активною зовнішньою торгівлею (пізні меркантилісти).
Метрополія країна, що володіє колоніями; центр колоніальної імперії.
Мілітаризація (економіки) — переведення значної частини національного господарства на виробництво товарів і послуг воєнного призначення.
Міщанство суспільний стан за доби середньовіччя і нового часу, до якого належало населення міст і містечок. Основні сфери занять міщан — ремесло, промисли, торгівля, а також сільське господарство. Визначалося суспільно-політичною активністю.
Монголо-татарська навала військова експедиція монгольських ординських військ на чолі з ханом Батиєм з метою завоювання величез­ного простору, створення на ньому світової імперії. Русь зазнала монголо-татарської навали у 1237—1241 рр. Загарбання Давньої Русі пол­чищами Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням. Одна з причин поразки полягала в розрізненості князівських дій, непідготовленості більшості міст до оборони. Монголо-татарська навала та підкорення давньоруських земель украй негативно вплинула на їх економічний і політичний стан, законсервувала феодальну (удільну) роздробленість, стала перешкодою на шляху відродження державності.
Натуральне господарство господарство, яке задовольняє свої потреби виключно за рахунок власного виробництва.
Націоналізація перехід із приватної у державну власність основних засобів виробництва (або т. зв. «командних висот в економіці»), центральна ланка комуністичної системи організації виробництва та розподілу продукції. Одержавлення економіки України розпочалося 6 січня 1918 р. націоналізацією банків. Однак унаслідок інтервенції та Громадянської війни націоналізація, порівняно з Росією, затяглася і здійснювалася у три етапи: з січня по березень 1918 р. проведено підготовчу роботу з націоналізації вугільної та металургійної промисловості; у листопаді 1918 — серпні 1919 р. встановлено порядок проведення націоналізації; до 1921 р. вона була завершена у всіх галузях виробництва. 26 травня 1919 р. проведено націоналізацію землі. Земельні відносини, що склалися внаслідок цього, були юридично оформлені в Кодексі законів про землю УСРР (1922 р.).
Нова економічна політика (НЕП) перехід більшовицької партії від політики «воєнного комунізму» до еквівалентного обміну між містом і селом на основі ринкових відносин. Започаткований навесні 1921 р. Викликаний подальшою неспроможністю комуністичного розподілу шляхом реквізиції продукції селянських господарств. Упроваджуючи НЕП, держава зберігала контроль над ринком, обмежуючи приватний сектор на користь державного сектору економіки. Згортання НЕПу відбувається наприкінці 20-х років.
Огніщанин старший княжий дружинник, боярин, який відповідав за перебіг господарського життя княжого дому, його вотчини. Представник княжої влади.
Опікунські обов’язки у західноукраїнських землях обов’язки панів щодо надання допомоги селянам у випадках епідемій та епізоотій, а також витрати на забезпечення рекрутського набору.
Перебудова в економіці структурна перебудова в економіці СРСР на основі реорганізації господарських механізмів. Хронологічно визначається з квітня 1985 р. (від обрання М. С. Горбачова Генеральним секретарем ЦК КПРС) до грудня 1991 р., тобто до моменту розпаду СРСР. У цей період керівництвом СРСР було проведено ряд заходів, спрямованих на трансформацію централізованої, планово-розподільчої економіки у модель ринкового соціалізму.
Переложна система землеробства (переліг) перенесення оброб­люваних ділянок з одного місця на інше, коли земля виснажувалася. Була притаманна землеробству давніх слов’ян, в основному в лісостеповій зоні.
Підсічна система землеробства процес вирублювання дерев і кущів та їх спалення в процесі підготовки нової ділянки орної землі, де зола використовується як добриво. З виснаженням землі на певній ділян­ці, таким самим чином готували іншу, а цю залишали. Така система застосовувалася східнослов’янськими племенами лісової зони.
Повоз державна повинність у Київській Русі, що полягала в обов’язку доставляти продукти сільського господарства за розпорядженням князя (феодала) на княжий двір, ринок або в похід. Повозом також називався обов’язок селянина постачати підводи для державних потреб. Повоз поступово замінювався грошовим податком — «повозними грошима».
Поволовщинаодин з прямих податків в українських землях, які перебували у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої в другій половині XIV — першій половині XVII ст. Поволовщину сплачували всі без винятку категорії залежного селянства. Розмір її коливався залежно від стану селянського господарства (кількості і якості землі, наявності робочої худоби тощо) від 4 до 60 грошів. Скасована на початку Визвольної війни (1648—1676 рр.).
Поголовщинапрямий податок в українських землях XV—XVII ст. Стягувався від площі землі, кількості худоби («голів») та іншого майна. Спочатку поголовщину платили на користь короля та великого князя, а з XVI ст. і на користь магнатів. Після запровадження «волочної поміри» основою визначення поголовщини стала волока. Скасована Б. Хмельницьким.
Погосту первісному значенні, ймовірно, гостинний двір, на якому зупинялися князь, духовні особи, а також купці (гості). З середини Х ст. погости стали адміністративно-територіальними одиницями. На чолі по­госту стояла посадова особа, яка відповідала за регулярну сплату подат­ків населенням.
Подвірне оподаткування система оподаткування населення прямими податками в Московській державі та у Лівобережній Україні. Після перепису населення 1676—1678 рр. царський уряд запроваджує подвірне оподаткування замість посошного. За одиницю обкладання було взято селянське господарство (двір). Зберігалося до запровадження подушного оподаткування.
Подимне один з найдавніших прямих податків у Київській Русі і пізніше в українських землях під владою Польщі та Литви. Назва походить від одиниці оподаткування «диму» (двору, будинку) — тяглого селянського господарства. Платили подимне натурою і частково грошима. Поступово перетворюється у звичайний натуральний та грошовий чинш.
Подушне основний прямий податок у Російській імперії, запроваджений Петром І замість подвірного оподаткування (1724 р.). Подуш­не сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворянства, духовенства та осіб, які перебували на державній службі. На Україну податок був поширений у другій половині XVIII ст. У 1863 р. від подушного звільнили міщан і цехових ремісників, унаслідок чого подушне стало становим селянським податком. Скасоване 1887 р.
Полюддя щорічний об’їзд у Київській Русі князем і його дружиною власних володінь та підлеглих племен з метою збирання данини в Х—ХІІІ ст. Полюддя здійснювалося переважно пізньої осені, узимку або ранньою весною. Збирали полюддя натурою (хутром, медом, воском) або грошима; було певною формою розрахунку князя з дружиною. Розмір полюддя не був визначеним, а тому виникали зловживання. Після деревлянського повстання княгиня Ольга регламентувала стягнення данини.
Помірне торговельне мито в Україні у ХІІ — другій половині XVIII ст., а також у Литві, Московії та Польщі. Сплачувалося з певної міри привезеного товару, а також при його перепродажу. В Україні помірне становило два гроша за одиницю виміру товару. В другій половині XVII ст. у Гетьманщині помірне замінили московським податком, який становив 5 % від продажної ціни товару.
Поплужнепоземельний податок, що його сплачували залежні селяни натурою (зерном, медом, воском тощо) в Київській Русі та українських князівствах в ХІ — першій половині XIV ст. Одиницею оподаткування у Київській Русі був плуг, звідси і назва податку. Аналогічний податок у Великому князівстві Литовському та на Чернігово-Сіверщині називався «ланове» (одиниця оподаткування — лан, ділянка площею 16,8—25 га), там селяни платили грошима з лану 10—30 грошів. Поплужне йшло на утримання великокнязівського двору тощо.
Посадник намісник князя у землях, що входили до складу Київської держави в Х—ХІІ ст. Посадник був зобов’язаний збирати й достав­ляти князеві данину.
Посесійні селяни категорія феодально-залежних селян у Російській імперії XVIII — першій половині ХІХ ст., які були куплені підприємцями і прикріплені до промислових підприємств (в Україні найчастіше до суконних).
Посошне державний поземельний податок у Московській державі у XVI—XVII ст., при стягуванні якого за одиницю оподаткування бралася соха. В українських землях посошне сплачувалося на Чернігово-Сіверщині.
Поспільство — у містах Західної та Правобережної України в XV—XVIII ст. середня верства міського населення, мешканці, які володіли певним майном у місті і мали права міщан, але тією чи іншою мірою витіснялися патриціатом з органів міського самоврядування (ради й лави). Іноді під поспільством розуміють міську громаду, всіх повноправних громадян міста.
Посполиті узагальнююча назва некозацького населення (селян, міщан та ін.) в Україні XV—XVIII ст. З розвитком товарно-грошових відносин і подальшим виділенням міщанства й купецтва в окремі стани ця назва поступово закріплюється лише за селянством. Юридично за посполитими не визнавалося право власності на землю.
Продовольча розкладка (продрозкладка) натуральна продовольча повинність. Запроваджена декретом «Про розкладку між губерніями, що виробляють зернові культури та фураж, які підлягають вилученню у розпорядження держави» від 11 січня 1919 р. Передбачала вилучення т. зв. надлишків не за певною, наперед визначеною, нормою, а за фактом наявності відповідних продуктів, у результаті чого відбиралися не лише надлишки, але й частина необхідного у селянському господарстві продук­ту. В Україні продрозкладку запровадили спеціальним декретом радянсь­кого уряду України від 12 квітня 1919 р. На 1919 р. було заплановано вилучити в Україні 139 млн пудів хліба, але заготовлено було лише 10,5 млн пудів; 1920 року з України передбачалося отримати 153 млн пудів хліба. Крім хліба, за продрозкладкою вилучалися й інші продукти селянських господарств — м’ясо, яйця, овочі. Вилучення продуктів за продрозкладкою покладалося на продзагони та особливі продовольчі комітети.
Пропінація монопольне право магнатів і шляхти Речі Посполитої на українських землях, що входили до її складу, на виробництво та продаж горілки. Слугувала важливим засобом грошових надходжень і збагачення панівних верств населення. Ліквідована з початком Визволь­ної війни. Згодом поновлена для окремих категорій власників — монастирів, козацької старшини тощо. В Російській імперії, у т. ч. й в українських землях, уже наприкінці XVIII ст. встановлюється держав­ний контроль над виробництвом та продажем горілки. У західно­українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, право пропінації було викуплене державою лише у 1875 р.
Протекціонізмекономічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції шляхом установлення високого заборонного мита на іноземні товари. Супроводжується підтримкою власного виробника. Політика протекціонізму відіграла важливу роль у розвитку мануфактурного виробництва, а пізніше — індустріалізації господарства українських земель у складі Російської імперії.
Радгосп (радянське господарство) велике державне сіль­ськогосподарське підприємство, яке створювалося на націоналізованих та конфіскованих радянською державою землях. На відміну від колгоспу (колективного господарства) вважалося, що саме радгоспи є найбільш послідовною формою усуспільнення сільського господарства.
Раднаргоспи державні органи, які здійснювали управління дорученими їм галузями промисловості (до 1962 р. будівництвом у межах економічних адміністративних районів). Створені у 1957 р., ліквідовані в 1965 р. На території УРСР було утворено 11 раднаргоспів.
Ідея раднаргоспів полягала в тому, щоб ліквідувати суперечності між галузевими й територіальними інтересами. Раднаргоспи поліпшили управління економікою на рівні регіонів, але виявилися неспроможними у розв’язанні галузевих та міжгалузевих проблем. Після їх ліквідації економіка повернулася до галузевої системи управління.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.