лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Комерційний банк кредитна установа, яка отримала дозвіл від держави на прийняття грошових та інших вкладів, а також надання позичок, випуск цінних паперів, здійснення розрахункових і платіжних операцій.
Комірники (коморники) категорія найбіднішого населення в Україні XV—XVIII ст., яке не мало власної землі та житла і наймитувало у заможних селян, від яких отримувало хату (комору) в обмін на пішу панщину та сплату грошового податку. У містах комірниками називали позбавлених власності бідних міщан.
Комітети бідноти (комбіди) організації сільської бідноти. В Україні почали створюватися в процесі ліквідації Директорії як осередки радянської влади на селі, за винятком територій, де діяли Ради чи ревкоми. Сільські комбіди обиралися у складі трьох осіб на загальних зборах чи сходах, волосні — у складі 5—7 осіб на волосних з’їздах. На початок червня 1919 р. комбіди охоплювали більше половини сіл Украї­ни. Головними завданнями їх були: зміцнення революційного порядку в селах, допомога військкоматам у проведенні мобілізації до Червоної армії, забезпечення армії і промислових центрів країни продовольством, реалізація аграрних законів радянської влади. Діяльність комбідів України продовжувалася до створення комітетів незаможних селян.
Комітети незаможних селян (комнезами) організації незаможних селян України у 1920—1933 рр., утворені за ініціативою ЦК КП(б)У. Правом вступу до них користувалися біднота й середняки, що мали до трьох десятин землі і звільнялися від хлібної розкладки. Комітети незаможних селян відрізнялися від комбідів широкою соціальною базою, а також тим, що не були органами державної влади. Основне їхнє завдання полягало в тому, щоб сприяти Радам і волосним виконкомам у здійсненні земельної та продовольчої політики радянського уряду, культосвітній роботі на селі, організації допомоги Червоній армії, бо­ротьбі з селянськими виступами, «ліквідації куркульства як класу», масовій колективізації сільського господарства. З перемогою колгоспного ладу існування комнезамів стало недоцільним. Постановою ВУЦВК від 8 березня 1933 р. вони були ліквідовані.
Конверсія суттєве перетворення, зміна умов, заміна одних об’єктів виробництва чи цінних паперів іншими. Конверсією також називають перехід від воєнного виробництва до мирного.
Концесії у період НЕПу виступали як форма залучення іноземного капіталу. Передані на правах концесії іноземному капіталові промислові підприємства поклали початок державно-капіталістичному устрою в економіці країни. Проте в умовах СРСР широкого розвитку ця форма не набула. Всього було підписано 42 концесійних угоди, почали працювати лише 31.
Кон’юнктура економічна ситуація на ринку в певний момент часу, що характеризується рівнями попиту і пропозиції, ринковою активністю, цінами, обсягами продажу та іншими економічними показниками, які дають змогу кількісно оцінити зміни, що відбуваються на ринку та визначити певні тенденції їх розвитку.
Кріпацтво, кріпосне право (від «кріпостей» — купчих документів на землю, відомих у Росії з кінця XV ст.) система аграрних відносин, за яких можновладець є власником землі, наданої селянинові у володіння чи безпосереднє користування, і неповним власником виробника на ній. Особиста залежність від феодала, як правило, закріплю­валася державною владою. На українських землях кріпацтво існувало з часів Київської Русі. У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. На Закарпатті утверджується на почат­ку ХVІ ст. Визвольна війна середини ХVІІ ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України. На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині в 1848 р., а в Росії та Україні — у 1861 р. Фактично існувало за часів сталінської диктатури в СРСР, коли позбавленим паспортів колгоспникам було заборонено залишати земель-
ні ділянки без дозволу влади.
Купецтво суспільний прошарок, сферою діяльності якого є торгівля. На Русі купецтво виникло в Х ст., а у ХІІ ст. купці вже об’єднувалися у власні корпорації. Наприкінці ХІV — на початку ХV ст. склалося українське купецтво, яке в багатьох містах України користувалося Магдебурзьким правом. У таких торгових центрах, як Київ, Львів, Ніжин, Кам’янець-Подільський та ін. утворилися численні іноземні купецькі колонії (грецькі, вірменські, італійські). Починаючи з ХVІІ ст. в Росії та Україні купецтво поступово перейшло на методи капіталістичної підприємницької діяльності як у промисловості, так і в галузі торгового обороту. В 1775 р. запроваджена система купецьких гільдій та відповідних привілеїв. Остаточно купецький стан був оформлений законодавчим актом Катерини ІІ — Жалуваною грамотою містам (1785 р.). В Україні протягом 1816—1856 рр. чисельність купців усіх гільдій збільшилася з 18,2 до 104,4 тис. Одночасно зростали суми їх капіталів. Купецтво України за своїм національним складом було неоднорідним (крім українців — росіяни, євреї, поляки, вірмени та ін.). Після жовтневого перевороту 1917 р. купецтво як соціальний стан було скасоване, багато його представників зазнали репресій.
Латифундія у Стародавньому Римі — велике (головним чином скотарське) господарство, засноване на рабській праці. В Україні латифундіями називали великі магнатські маєтки з тисячами десятин землі.
Литовський статут кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жомойтського, прийнятий у трьох редакціях — 1529, 1566 та 1588 років. Увібрав основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального і процесуального права князівства. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав. Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану й походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з ХVІ ст. до 40-х ро­ків ХІХ ст. Став джерелом російського «Соборного уложения» (1649 р.), «Прав, по которым судится малороссийский народ» та приватних україн­ських кодифікаційних проектів. На території Київської, Подільської та Волинської губерній дію Литовського статуту було припинено сенатським указом від 25 червня 1840 р. У Лівобережній Україні 4 березня 1843 р. його було замінено Зводом законів Російської імперії.
Лівобережна Україна (Лівобережжя, Гетьманщина) східна частина Гетьманської держави на лівому березі Дніпра (разом з Києвом). Назва з’явилася після Андрусівської угоди (1667 р.), за якою держава Б. Хмельницького без участі української сторони була поділена між Росією та Польщею рікою Дніпром на Правобережну й Лівобережну. Остання відійшла до Росії. Після ліквідації царизмом Гетьманської держави її територія у 1796 р. отримує назву Малоросійська губернія, до складу якої входили Чернігівське, Новгород-Сіверське та Київське намісництва. А у 1793 р., після другого поділу Польщі, Лівобережжя було возз’єднане з Правобережжям у складі Російської імперії.
Ловища місця, які призначалися для полювання або риболовлі князя чи боярина. У таких місцях заборонялося полювати або рибалити простим людям.
Люблінська унія (1569)угода щодо об’єднання Польщі та Литви в одну державу — Річ Посполиту. Підписана 28 червня 1569 р. на спіль­ному засіданні депутатів польського та литовського сеймів, затверджена 1 липня 1569 р. на роздільних засіданнях сеймів обох держав. Акт про об’єднання визначав, що король Речі Посполитої є виборним, одночасно обіймає два престоли — польський королівський та литовський великокняжий; Річ Посполита має спільний сейм, зовнішню політику та грошову систему. Велике князівство Литовське зберігало державну автономію, у тому числі окремі закони, виконавчу та судову влади, військо, фінансову систему, «руську» мову. Українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською. Під юрисдикцію Польщі переходили українські землі — Брацлавщина, Волинь, Київщина, Підляшшя; під юрисдикцією Литви залишалися Білорусь, Берестейщина. Лівонія була оголошена спільним володінням. Люблінська унія закріпила юрисдикцію Речі Посполитої над усією Лівобережною та Правобережною Україною за винятком Буковини (перебувала у скла­ді Молдавії), Закарпаття (Угорщина), Чернігівщини та Сіверянщини (Велике князівство Московське).
Магдебурзьке право міське право в Україні ХІV — першої половини ХІХ ст. Склалося у ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебурзі. Конституювало певний судовий та адміністративний імунітет міст, а також специфічне правове становище міщанської корпорації. Відповідно до жалуваних грамот на Магдебурзьке право (які надавалися українським містам польськими королями, великими князями литовськими, підтверджувалися українськими гетьманами, російськими царями) запроваджувалися становий суд присяжних (лава) та адміністративно-розпорядчий орган (рада). Магдебурзьке право скасоване Миколою І
у 1831 р. по всій Україні (в Києві існувало до 1835 р.).
Мануфактура капіталістичне підприємство, в основі якого лежить поділ праці та ручна реміснича техніка (від лат. manus — рука, factura — виготовлення), із застосуванням найманої праці. Була поширена в Європі у період від XVI до початку ХІХ ст.
Мануфактура вотчинна підприємство, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчинах. Здебільшого займається переробкою сировини, яка виробляється у маєтку. Належить до кріпосної мануфактури, в основному в них застосовується примусова праця кріпаків.
Мануфактура купецька — базується на вільнонайманій праці, як правило, власниками є купці. Належить до капіталістичного типу мануфактур.
Мануфактура посесійна виникає у XVIII ст., у період правління Петра І. Передбачає умовне володіння. Використовує примусову працю приписних робітників; найбільш поширена в галузях важкої індустрії. Належить до кріпосного типу мануфактур.
Мануфактура розсіяна виникала, коли підприємець скуповував і продавав продукт самостійних ремісників, постачаючи їм сировину та знаряддя праці.
Мануфактура селянська підприємство, засноване розбагатілим селянином; як правило, виростає з селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю. Капіталістичний тип мануфактури в Російській імперії.
Мануфактура централізована виникала за умов, коли наймані робітники об’єднувались підприємцем в одній майстерні.
Машинно-тракторні станції (МТС) державні організації, які зосереджували сільськогосподарську техніку і виконували механізаторські роботи в колгоспах і радгоспах. Перша в СРСР та в Україні МТС була організована у 1928 р. в радгоспі ім. Т. Шевченка Березівського району на Одещині. Від червня 1929 р. створення МТС розгорнулося по всіх республіках СРСР. Керував цією справою Всесоюзний центр машинно-тракторних станцій (Трактороцентр). З квітня 1930 р. в Україні діяло його відділення. Протягом 1929—1940 рр. мережа МТС в Україні зросла з 25 до 1227 і обслуговувала майже всі колгоспи. МТС відігравали певну роль у механізації трудомістких процесів, замінивши ручну працю хліборобів. Проіснували до берез-
ня 1958 р.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.