лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 

 

 


Адміністративно-командна економіка господарство, в якому панує державна форма власності. Їй притаманна централізована бюрократична система управління, котра використовує, як правило, неринкові важелі виконання директивних завдань. Діяла в СРСР, у тому числі й в УРСР у радянські часи.
Акціонерний капітал — власність компанії, що являє собою вартість випущених нею акцій, включаючи привілейовані і звичайні акції, первісний капітал акціонерного товариства. Акціонерний капітал містить: статутний капітал; підписний капітал, тобто мобілізований шляхом підписки; оплачений, тобто внесений у момент підписки.
Акції (франц. action, нім. аktie, гол. аctie) — цінні папери, що випускаються акціонерними товариствами. Свідчать про участь власника (акціонера, утримувача акцій) у капіталі акціонерного товариства, яке їх випустило. Акція дає право на отримання частини прибутку, який щорічно розподіляється між акціонерами у вигляді дивідендів, тобто певної суми, що припадає на кожну частку акціонерного капіталу. Акції мають свою номінальну та курсову (ринкову) ціну.
Банк (від італ. banco — лава) — є складовою частиною кре­дитної системи будь-якої держави, займається залученням вільних грошей населення, підприємств і фірм, провадить інші операції з грошима та цінними паперами. Виникли ще у VІ ст. до Р.Х. у Давній Греції, у середньовіччя набули поширення в Італії. В Україні з’явилися лише у ХІХ ст.
Банк депозитний — найпоширеніший вид банків, які здійснюють кредитно-розрахункові та довірчі операції, здебільшого за рахунок залучених депозитів.
Банк інвестиційний — спеціальна кредитно-фінансова інституція, що спеціалізується на операціях з цінними паперами з метою залучення грошових коштів, здійснення довгострокового кредитування та фінансування різних галузей господарства.
Банкноти (банківські білети) — грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками. Банкноти пов’язані з функцією грошей як засобу платежу. Раніше банкноти вільно обмінювалися на золото, але після відмови від золотого стандарту (середина ХХ ст.) не обмінюються. Зараз є основним видом паперових грошей.
Бартерний обмін — обмін одного товару на інший без використання грошей або їх еквівалента.
Баскак — у часи панування татаро-монголів на Русі — монгольські збирачі податків.
Біржа (нім. borse, лат. bursa, тобто гаманець) — основна форма гуртового ринку, що регулярно функціонує; установа, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів, — фондова біржа; валюти — валютна біржа; товарів, які продаються за стандартними зразками, — товарна біржа. Становлення біржової справи відносять до ХІІ ст., коли в Голландії та Італії поширилася практика оплати поставок через міняйл, що видавали векселі та пересилали гроші за призначенням. Першою товарною біржею вважається біржа Антверпена (1460 р.). Торгівля цінними паперами вперше зафіксована на Амстердамській біржі
(1608 р.).
Бортництво (бджільництво) — у часи Київської Русі — в основному збирання так званого «бортного» меду диких бджіл. Бортництво давало такі важливі експортні товари, як мед і віск. Використовувався мед і для виготовлення міцних напоїв.
Броварня — підприємство мануфактурного типу, де виготовлялося пи-
во. Як правило, броварні створювалися на базі великих панських маєтків.
Бюрократія — за Вебером це з’єднувальна ланка між владою та підлеглими їй посадовими особами.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — загальна сукупна ринкова вартість повного обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених у суспільному господарстві тієї чи іншої країни за один рік або інший підзвітний період (місяць, квартал).
Валюта — грошова одиниця країни; кошти на рахунках, паперові гроші, монети, векселі, чеки, що використовуються для міжнародних розрахунків. Валюта може бути вільно конвертованою, частково конвер­тованою або неконвертованою.
Валютна інтервенція вплив Національного банку на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти. Використовується для підтримки курсу національної валюти.
Валютна політика сукупність економічних, правових та організаційних заходів, що здійснюються в галузі валютних відносин. Ними є, наприклад, валютна інтервенція, валютне субсидування, диференційований обмінний курс.
Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни у грошових одиницях інших країн.
Валютний ринок сукупність відносин, що виникають між суб’єк­тами в процесі купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах.
Вексель — вид цінного паперу. Письмове зобов’язання чітко встановленої форми, що надає його власнику безперечне право у зазначений термін вимагати від боржника сплати зазначеної грошової суми.
Верв сусідська або територіальна громада сільських мешканців, яка трансформувалася з родоплемінної громади у Давньоруській державі.
Відруб — у період здійснення Столипінської реформи — земельна ділянка, що виділялася селянинові на правах особистої власності без перенесення садиби (житлового будинку та господарських споруд).
В Україні поширення не набула.
Віра — у Давньоруській державі пеня на користь князя за вбивство вільної людини; за каліцтво платили напіввіру. Дика віра — пеня, котру платила громада (верв), якщо вбивцю, який здійснив злочин на землі цієї громади, не було піймано (див. «Руську правду»).
Внутрішні державні позики проводилися в СРСР серед усіх верств населення починаючи з 1926 р. і були одним із джерел нагромадження капіталу для здійснення індустріалізації сталінського типу. Погашення облігацій внутрішньої позики не відбувалося до початку 1970-х років.
«Воєнний комунізм» — соціально-економічна політика більшовиків, яка в Україні проводилася у 1919—1920 рр. Передбачала прискорену побудову соціалізму примусовими методами. Складовою частиною цієї політики була націоналізація засобів виробництва, зокрема, банків, промислових об’єктів, засобів комунікацій і зв’язку; стягання продрозк­ладки примусовими методами (за допомогою продзагонів) та запровадження прямого розподілу найнеобхідніших продуктів (наприклад, встановлення «хлібної монополії»), заборона приватної торгівлі, натуралізація відносин, декларування ідей щодо відміни грошей та згортання товарно-грошових відносин; запровадження загальної трудової повинності, мобілізація праці та створення Трудових армій.
Волока — ділянка землі, що складала близько 20 га. Сформувалася в результаті так званої «волочної поміри», тобто обміру та переділу земель спочатку у великокнязівських, а потім і у приватних маєтках Великого князівства Литовського, проведених відповідно до «Устави на волоки» (1557 р.). На основі чіткого обліку великокнязівської, шляхетської та селянської землі відбувався перерозподіл ґрунтів між панами та селянами (одна панська волока — сім селянських) з метою підвищення продуктивності фільваркових і селянських господарств, збільшення виробництва, насамперед товарного збіжжя. Сприяла руйнуванню громади, диференціації селянських господарств, адже волока надавалася лише тим селянам, які мали «повне тягло» (пару коней чи волів), половину волоки — тим, хто мав «півтягла», а хто тягла не мав,
орної землі не отримував. В українських землях «Устава на волоки» найактивніше впроваджувалася у Кременецькому повіті, Ковельському старостві, Руському воєводстві та окремих приватних маєтках Луцького і Володимирського повітів Волині. «Волочна поміра» була першим земельним кадастром в українських землях.
Вотчина — форма феодального землеволодіння за часів Київської Русі, родовий маєток, який переходив у спадок (аналог західноєвропейського феоду). Вотчини були княжо-боярські та монастирські.
Вища Рада Народного Господарства (ВРНГ) — створена 2 (15) грудня 1917 р. з метою організації діяльності народного господарства та керівництва націоналізованими підприємствами відповідно до декрету РНК ВЦВК. В Україні подібний орган управління — Українська Рада Народного Господарства (УРНГ) — було створено на початку 1920 р.; він повністю підпорядковувався ВРНГ.
Гості — верхівка купецтва в період Давньоруської держави. Виступали кредиторами князів і феодалів, займалися лихварством, підпорядковуючи собі дрібних торговців. Торгівлю називали «гостьба», а місця торгівлі — «погости».
Град (від «городити», тобто зводити укріплення довкола поселення) — у часи давніх слов’ян — постійні укріплені поселення, де від­бувався міжобщинний обмін. Поступово перетворювалися на оборонні, адміністративні та торговельно-ремісничі центри племінних об’єднань.
Гривня — вагова, грошово-вагова та грошово-розрахункова одиниця Давньої Русі. Назва походить від прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, яку носили на шиї («на загривку»). З часом це слово набуло нового значення — стало відповідати певній кількості дорогоцінного металу. Гривня ділилася відповідно на певну кількість інших вагових одиниць, у різні часи їхня кількість була різною. Так, в ХІ ст. гривня = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам, а у ХІІ ст. — 20 ногатам або 50 кунам. У Київській Русі з ХІ ст. в обігу були київські гривні шестикутної форми вагою близько 160 г. Приблизно в той же час виникли новгородська гривня — паличкоподібні зливки вагою близько 204 г; важкі гривні, за формою подібні до київських, а за вагою — до новгородських; і так звані чернігівські гривні — ромбоподібні або овальні зливки з розплюснутими кінцями, а то і всією поверхнею, вагою 196—197 г. Новгородські гривні були в обігу до ХV ст., обіг усіх інших завершився у ХІІІ ст.
Гривня була грошовою одиницею УНР у 1918—1920 рр. У наші часи є грошовою одиницею Української держави.
Гульденсрібна монета в Австрії з 1753 по 1892 р. (в обігу до 1900 р.). Гульдени також називалися флоринами, римськими, левами, золотими або злотими римськими (зл. р.).
Ґуральня підприємство мануфактурного типу, де переробляли зерно на горілку.
Гута — підприємство мануфактурного типу, де вироблялося скло та скляні вироби.
Двір власне господарство феодала за часів Київської та Галицької держав.
Дворище у Великому князівстві Литовському одиниця оподаткування. Дворище складалося з кількох «димів», тобто окремих господарств, які, як правило, належали родичам. Іноді одиницею оподаткування міг виступати й «дим».

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.