лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Отже, у 20—30-ті роки на більшій території України утвердилася радянська форма державності й відповідний економічний лад. Будучи рівноправним засновником Радянського Союзу (у груд­ні 1922 р.), Україна поступово, разом з іншими радянськими республіками, втрачала свою політичну й економічну самостійність, її матеріальні й фінансові ресурси дедалі більше використовувалися не в інтересах широких верств українського народу, а для побудови утопічного суспільства, яку провадила партійно-дер­жавна і господарська номенклатура, не забуваючи при цьому свої власні матеріальні інтереси. Однак в умовах єдиної правлячої пар­тії, адміністративно-репресивних методів управління тощо народ­не господарство наприкінці 30-х років зробило значний поступ уперед, а населення підвищило свій життєвий рівень. Упродовж цього періоду відбулися прогресивні зміни у структурі суспільства і в суспільному виробництві, культурі населення. Проте за цей соціально-економічний розвиток український народ заплатив надзвичайно високу ціну. У результаті здійснення великомасштабного експерименту з побудови соціалістичного суспільства тільки в Україні загинули мільйони людей.
Новий суспільний лад не забезпечував вищу продуктивність праці порівняно з провідними капіталістичними країнами. Унаслідок заміни змішаної економіки командно-репресивною, форсування індустріалізації, здійснення суцільної колективізації тощо
об’єднанню радянських республік вдалося наблизитися до Заходу лише за рівнем розвитку воєнно-промислового комплексу. Побудована в СРСР економіка за своєю сутністю була мобілізаційною,
для якої піднесення життєвого рівня було другорядним завданням, а проголошувані на партійних форумах заклики щодо підвищення життєвого рівня народу так і залишалися закликами через гіпертрофований розвиток галузей групи «А» за майже пов­ного ігнорування інтересів розвитку галузей групи «Б», у результаті чого обсяг виробництва останньою товарів народного споживання далеко відставав від потреб населення.
Західною Україною прийнято називати землі з переважно українським населенням, які у 20—30-х роках увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини. Українці, не змігши у ході виз­вольної боротьби 1917—1920 рр. відстояти державну незалежність, були приречені на другорядну роль у складі інших держав. Поза межами радянської України залишилося більш 6 млн українців, причому в найкращому становищі опинилися ті землі, які увійшли до складу Чехословаччини, а в найгіршому — у складі Румунії. Найбільша частина українських земель опинилися у складі Польщі.
Правлячі кола згаданих країн розглядали ці землі як внутрішні колонії, аграрно-сировинний додаток. Вони штучно стримували їх промисловий розвиток, у результаті чого народне господарство Західної України розвивалося однобічно. В його структурі переважало сільське господарство, яке давало 2/3 загального обсягу валової продукції промисловості й сільського господарства. Та й велося воно на дуже низькому рівні. У 1939 р. тут одна сівалка припадала на 700 га посівів, один плуг — на 120 га орної землі, тракторів і комбайнів майже зовсім не було. Більше половини селянських господарств не мали коней. Надзвичайно низькою була врожайність сільськогосподарських культур. Багато в чому це було результатом надмірної та неефективної концентрації землі в руках у поміщиків, церкви та монастирів, а також колоністів (осадників у Польщі) з представників пануючої нації. Так, половина всієї землі Західної України зосереджувалася в руках польських поміщиків, а в деяких воєводствах ця частка була ще більшою. Значна ж частина українського селянства була малоземель­ною або ж зовсім безземельною. Селяни змушені були цілими родинами йти у кабалу до поміщиків або до заможних селян.
Аграрні реформи, які провадилися у Польщі й Румунії, мало що змінили у становищі західноукраїнського селянства. Так, у Польщі вже у 1919 р. було запроваджено аграрну реформу, але вона не ліквідувала безземелля в українських землях. Парцеляції підлягала лише незначна частина поміщицьких земель, наділялися ними здебільшого польські, а не українські селяни, які переселялися в українські землі з внутрішніх польських воєводств. А якщо селяни-українці й отримували додатково землі, то, як правило, вони були мало придатними для обробітку. Приблизно такими самими були й умови аграрної реформи на Буковині та Бессарабії. Тут український селянин у середньому мав трохи більше 0,5 га, а румунський переселенець отримував під садибу 0,5 га та до 4 га орної землі.
Що ж стосується Закарпаття, то чехословацький уряд провів цілий ряд соціально-економічних перетворень в інтересах населення краю, вкладаючи у цю справу досить значні кошти. Аграрна реформа, яку було проведено тут, частково позбавляла поміщиків їх земельної власності, а 35 тис. безземельних хліборобів отримали хоч і мізерні, але власні земельні наділи. Розгорнулися також роботи щодо будівництва сучасних шляхів, мостів, розпочалася електрифікація краю, у тому числі й сільської місцевості.
Через малоземелля та безземелля, надмірні податки тощо в західноукраїнському селі з року в рік посилювався процес зубожіння і розорення селян. Залишившись без землі і не маючи змоги отримати роботу в промисловості або транспорті, селяни змушені були емігрувати в інші країни Європи і за океан, причому здебіль­шого безповоротно. Особливо посилилися еміграційні процеси у роки світової економічної кризи, коли безробіття охопило майже половину працездатного українського населення. За 1919—1939 рр. тільки з Галичини в інші країни виїхало 190 тис. осіб, а із Західної Волині та Західного Полісся ще 50 тис. осіб. На місце українців-емігрантів прибували переселенці з Польщі, Румунії, унаслідок колонізації етнічних українських земель тут зростає питома вага неукраїнського населення.
У ході відбудови після Першої світової війни західноукраїнських земель не відбулося прогресивних змін у промисловості, транспорті та торгівлі. Уряди країн-колонізаторів спрямовували свою політику на підтримку власних підприємців, свідомо гальмували промислове будівництво в українських землях, до мінімуму зводилося надання дозволу на будівництво нових промислових підприємств. Занадто високі залізничні тарифи обмежу­вали зв’язки українських земель з іншими регіонами країн, у які вони входили.
Фактично була відновлена довоєнна, відстала структура промисловості. Як і раніше, у ній переважали галузі з видобутку, заготівлі і первинної переробки природних копалин і сільськогосподарської продукції. Більше половини промислової продукції припадало на лісову та гірничовидобувну галузі. У зародковому стані знаходилися такі обробні галузі, як легка, машинобудівна і металообробна, хімічна тощо. Промисловість складалася переваж­но із дрібних, кустарного типу підприємств.
У 20—30-х роках XX ст. уряди країн-окупантів проводили політику зміцнення економічних позицій власної національної буржуазії в ключових галузях промисловості західноукраїнських земель. З цією метою уряди, зокрема Польщі, запроваджували сис­тему державних позик і капіталовкладень, що дало змогу майже
повністю усунути українських підприємців від участі в промисловому виробництві та великій торгівлі.
Єдиним винятком для реалізації підприємницьких здібностей українського населення в міжвоєнний період стала сфера кооперації. Відновлення і розвиток українських кооперативів почався згори, шляхом створення крайового і місцевих комітетів кооперації та відбудови довоєнних центрів кооперативних об’єднань. За короткий термін у селах та містах були створені численні низові кооперативи, відновили свою діяльність такі об’єднання, як Центросоюз, Маслосоюз, Центробанк тощо. Центральним кооперативним об’єднанням став «Ревізійний союз українських кооперативів» (РСУК). Найбільшого поширення набули сільські, переважно заготівельно-збутові кооперативи, які об’єднували при­ватні селянські господарства і організовували збут яєць, збіжжя, прядива та інших продуктів селянського господарства і забезпечували селян найнеобхіднішими товарами. Значна частина продукції кооперативних підприємств вивозилася за кордон — до Австрії, Швеції, Великобританії, Франції і навіть Палестини.
Міську торгівлю представляла спілка «Народна торгівля».
Але найбільшого поширення та найвагоміших успіхів досягла молочарська кооперація. Завдяки її кваліфікованій діяльності, створенню районних молочарень та Фонду ветеринарної опіки за здоров’ям корів, молочарство у Західній Україні було виведено на європейський рівень. Районні молочарні об’єднувалися у Крайовий молочарський союз («Маслосоюз»), який тісно співробітничав з товариством «Сільський господар», забезпечуючи більш сприятливі умови для розвитку тваринництва та сільського господарства взагалі.
Надзвичайно важливою була також діяльність кредитної кооперації, яка забезпечувала необхідними коштами селянські господарства через так звані «райфайзенки» (кредитні каси). Керівним органом кредитної кооперації був «Центробанк», який фі­нансував не лише кредитні спілки, але й збуто-постачальні кооперативи, молочарську та виробничу кооперацію. Отримали розвиток і інші кооперативні банки — «Дністер», «Супруга», «Пром-
банк». Кооперація в західноукраїнських землях організовувала господарське життя українського населення, забезпечувала його у важких умовах міжвоєнного періоду, особливо у 30-ті роки.
1 вересня 1939 р. Німеччина напала на Польщу. В середині вересня, відповідно до пакту Молотова-Рібентропа, Червона Армія зайняла Галичину. В червні 1940 р. Румунія віддала Радянському Союзу Бесарабську губернію і Північну Буковину.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.