лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

З початку 1916 р. в деяких містах було запроваджено нормований відпуск (за картками) борошна та круп, запроваджено закон про чотири «м’ясопустні дні» на тиждень, а з січня 1917 р. за пропозицією міністра землеробства запроваджено примусову хліб­ну розкладку. Передбачалося постачання 506,5 млн пудів хліба для потреб армії та воєнної промисловості. Щодо постачання міст, то воно покладалося на місцеві органи влади. Але всі ці заходи не ліквідували господарської розрухи, і в опозиції до царського уряду опинилося майже все населення.
Відомо, що революційні події у Петрограді в лютому 1917 р. були викликані непідвезенням хліба. Хвилювання в столиці вилилися у Лютневу революцію і повалення самодержавства, зречення Миколи ІІ. Було створено Тимчасовий уряд, який мав діяти до скликання Всеросійських Установчих зборів. В Україні петроградські події викликали зростання національного руху, і 3 берез­ня 1917 р. було створено Центральну Раду — перший національний уряд України. Спочатку Центральна Рада не ставила перед собою завдань соціально-економічного реформування, в її перших документах (Універсалах) періоду травня-липня 1917 р. ставилося лише питання автономії України у складі федеративної Російської республіки. Тимчасовий уряд, до якого звернулася Рада, тривалий час не визнавав прав України на автономію, стверджуючи, що «Тимчасовий уряд не є уповноваженим у наданні автономних прав частині держави Російської», і лише в липні Тимчасовий уряд визнав Українську Центральну Раду як легальне представництво українського народу, за нею визнавалося право виробити національно-політичний статус України і підготувати проекти законів, які повинні бути затверджені — Всеро­сійськими Установчими зборами. Визнано було й виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат — як найвищий крайовий орган управління в Україні. Але цей еволюційний шлях творення української державності перервав більшовицький переворот у жовтні 1917 р. і тим самим поставив країну на межу громадянської війни.
Власне, економічна програма більшовиків розроблялася, перш за все В. І. Леніним, у період між Лютневою революцією та жовт-
невим переворотом. На її формування надзвичайно великий вплив мала ідея державного соціалізму, а також практика країн, що воювали у Першій світовій війні задля створення регульованого державою господарства. Досвід створення такої моделі господарства, як ми вже бачили, був і у Росії. Але запропоновані Леніним заходи не мали у своїй основі самого суттєвого: «приват­ної власності, приватної ініціативи, ринкового механізму функціонування економіки та стимулювання її розвитку» , а передбачали перетворення всіх ринкових інституцій на обліково-реєстрацій­ний апарат нової держави. Вже у цей період пропонуються такі форми організації, як робітничий контроль (перехідний захід до націоналізації засобів виробництва, через який робітники повинні були набути навичок управління), посилення централізації, зосередження в руках «диктатури пролетаріату» командних висот в еко­номіці, а також «соціалістична перебудова сільського господарст­ва», яка полягала у конфіскації всіх земель — поміщицьких, церковних, монастирських та удільних з наступним будівництвом на них великих державних сільськогосподарських підприємств.
Варто зауважити, що такі підходи до майбутньої перебудови господарства мали як своїх прибічників, так і противників в Україні. Деякі кроки Центральної Ради активно піддавалися критиці в досить численній більшовицькій пресі того часу, яка виходила в Україні, зокрема, ідея створення державного, а не робітничого контролю над процесами виробництва та розподілу. В той же час ідеї більшовиків піддавалися досить обґрунтованій критиці, відзначалася непідготовленість країни до соціалістичних перетворень, обґрунтовувалась недопустимість націоналізації або соціалізації землі деякими провідними українськими вченими (В. Косинським, В. Левитським, К. Воблим та ін.). Так, В. Косин­ський зауважував, що це може викликати «небувалі потрясіння, позбавить країну останніх продуктів... послабить інтенсивність пра­ці в селі, бо відіб’є у селян бажання працювати... і знизить продук­тивність праці» . Власне, наступна наша історія багато в чому підт­вердила такі висновки, але тоді до цих застережень мало хто прислуховувався.
Після жовтневих подій у Петрограді та падіння Тимчасового уряду влада в Україні практично повністю, за винятком деяких промислових регіонів, перейшла до Центральної Ради, яка 7 (20) лис-
топада 1917 р. проголосила створення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Федерації. Тим же Універсалом проголошувалась програма ґрунтовних соціально-економіч­них перетворень на соціалістичних засадах, що можна пояснити соціалістичним складом Центральної Ради. Так, скасовувалося право приватної власності на землю у зв’язку з визнанням її без викупу власністю всього народу. Для реалізації цього положення Центральна Рада доручила Генеральному секретаріатові розробити проект земельного закону, який би визначав напрями використання цих земель до остаточного вирішення питання Українськими Установчими зборами. Третій Універсал стверджував необ­хідність «доброго упорядкування виробництва, рівномірного роз­поділення продуктів споживання й кращої організації праці», для чого передбачалося «установити державний контроль над продук­цією на Україні» . Крім того, Універсалом встановлювався 8-го­динний робочий день, забезпечувалися всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків тощо; встановлювалася й дата виборів до Всеукраїнських Установчих зборів (27 грудня 1917 р.).
Але дії Центральної Ради були непослідовними у проведенні соціально-економічних перетворень. Перш за все, відкладалося ви­рішення аграрного питання до скликання Установчих зборів, а у поя­сненні до Універсалу, опублікованому в середині листопада, заборонялося під загрозою репресій самовільне захоплення земель та іншої власності. Уточнювалися ще деякі положення аграрної програми, зокрема те, що конфіскації не підлягають землі власників, які не перевищують 40 дес., а також землі під певними тех­нічними культурами (виноградниками, хмелем) та землі «культур­них господарств». Ці дії спрямовувалися на збереження продуктивності сільськогосподарського виробництва, запровадження фермерського господарства як його основи. Але їх не сприйняла найбідніша частина селянства, яка прагнула «чорного переділу». Не була послідовною й політика щодо промисловості та фінансів. Усе це послаблювало позиції Центральної Ради і давало можливість більшовикам знайти часткову підтримку в Україні на межі 1917—1918 рр.
Як відомо, з приходом до влади більшовиків у Росії розпочинається «червоногвардійська атака на капітал», основними методами якої стали примус та насильство. До основних заходів цього періоду слід віднести встановлення робітничого контролю, націоналізацію банків, упровадження в життя Декрету про землю, націоналізацію промисловості та організацію державної системи управління нею, запровадження монополії зовнішньої торгівлі. Для більш чіткого розуміння наступних перетворень в Україні на цьому процесі «завоювання командних висот в економіці» в Росії слід зупинитися більш детально.
Робітничий контроль встановлювався відповідно до декрету від 14 (27) листопада 1917 р. Його виборні органи (фабзавкоми) повинні були створюватися на всіх підприємствах, де використовувалася наймана праця, а їх контролю підлягали виробництво, постачання сировини, продаж та зберігання продукції, фінансові операції. Встановлювалася відповідальність власників підприємств щодо невиконання ними розпоряджень фабзавкомів. Уже в листопаді-грудні 1917 р. робітничий контроль було встановлено на більшості великих та середніх підприємств у найважливіших промислових центрах. Його розглядали як школу підготовки кадрів нового господарського апарату та найважливіший засіб налагодження державного обліку ресурсів і потреб. Одночасно робітничий контроль значною мірою прискорив націоналізацію про­мисловості.
Націоналізація банків розпочалася із захоплення під час жовтневого збройного повстання Державного банку Росії (емісійного центру та сховища золотого запасу Росії). А згаданим декретом від 14 (27) грудня 1917 р. проголошується націоналізація комерційних банків та злиття їх з Державним, що означало фактичну конфіскацію їх державою.
Націоналізація промисловості передбачалася більшовиками як поступовий процес. У перші післяжовтневі місяці до рук держави переходили найважливіші народногосподарські об’єкти, а також ті підприємства, націоналізації яких вимагали фабзавкоми. Цей процес досить швидко набув рис звичайнісінької конфіскації і з початку 1918 р. перетворився на масовий та стихійно зростаючий конфіскаційний рух. Але це негативно впливало на стан промисловості, адже порушувалися господарські зв’язки та поглиблювалася криза. З метою налагодження управління націоналізованою промисловістю вже 2 грудня 1917 р. створюється спеціальний орган — Вища Рада народного господарства.
Наступний етап націоналізації промисловості в радянській Росії припадає на весну 1918 р. (березень-червень), коли під націоналізацію підпали найбільш монополізовані галузі промисловості, причому власністю Російської держави проголошувалися українські підприємства цукрової, машинобудівної та металургійної промисловості. З середини 1918 р. розпочинається суцільна націоналізація великих та середніх промислових підприємств.
Перетворення в аграрному секторі відбуваються на основі Дек­рету про землю, прийнятого ІІ Всеросійським з’їздом рад 26 жовт­ня 1917 р. Ним проголошувалися відміна приватної власності на землю, конфіскація всіх земель нетрудового користування (поміщицьких, церковних, монастирських, удільних) та розподіл їх між селянами за зрівнювальним принципом за трудовою або споживчою нормами зі збереженням усіх форм землекористування та періодичними перерозподілами. Отже, в аграрній політиці біль-
шовики відійшли від власної програми: Декрет про землю базувався на основі аграрної програми лівих есерів. Але «надреволюційний» характер аграрних перетворень на селі проявився у дії продзагонів (формування їх розпочалося навесні 1918 р.) та створенні комбідів (червень 1918 р.), у незаконних поборах із селянст-
ва, каральних експедиціях проти нього, вилученні продрозкладки тощо. Конфіскація та розподіл землі відбувалися на основі закону про соціалізацію землі (27 січня 1918 р.).
В Україні більшовики відразу скористалися з помилок Цент­ральної Ради, і, намагаючись встановити тут свій контроль, інспірували скликання у Києві в грудні 1917 р. І-го Всеукраїнського з’їзду Рад для переобрання Центральної Ради та українського уряду — Генерального секретаріату. Але більшість делегатів цьо­го з’їзду становили селяни, які не підтримали більшовиків, і біль­шовицькі депутати переїхали до Харкова, де, об’єднавшися з делегатами регіонального з’їзду рад Донецького і Криворізького басейнів, що в цей час відбувався у Харкові, проголосили створення радянської української держави. Було обрано її вищий керівний орган — Центральний Виконавчий комітет (ЦВК), який і сформував радянський уряд — Народний секретаріат. ЦВК мав негайно поширити на територію України всі декрети і розпорядження уряду РСФРР.


Історія економічної думки України / Р. Х. Васильєва та ін. — К., 1993. — С. 173.

Історія економічної думки України / Р. Х. Васильєва та ін. — К., 1993. — С. 176.

Турченко Ф. Г. Новітня історія України. — Ч. 1. — К., 1999. — С. 42.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.