лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

ЕКОНОМІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

Сума, на яку було випущено цінні папери, проголошувалася селянським боргом державі, який вони були повинні погасити протягом 49 років, сплачуючи щорічно 6 % від викупної суми (при цьому лише 0,5 % йшло на погашення викупної позички, решта ж — на виплату відсотків за цінними паперами). Власне, у результаті штучного підвищення ціни на землю та спеціального порядку погашення викупної позички, селяни сплатили державі суму втричі більшу від суми боргу. Викупні платежі було повністю відмінено лише з січня 1907 р.
Зрозуміло, що відповідна реакція селян на закон про звільнення була різко негативною. У 1861 р. країною прокотилася хвиля селянських повстань. Невдоволення селян викликали умови відміни кріпацтва: збереження на два роки залежного стану, вищі та нижчі норми наділів, розмір викупної суми. В Україні селянські виступи були особливо потужними.
Цілком імовірно, що побоювання повторення цих виступів, а не лише польське визвольне повстання 1863 р. примусило уряд переглянути деякі позиції «Положення» від 1861 р. в тих регіонах, де поміщиками були переважно поляки, зокрема у Правобережній Україні. Саме в цьому регіоні при проведенні реформи було здійснено найбільші відрізки, а розміри наділів — чи не найменші по всій Російській імперії. П. Лященко наводить дані, за якими середні розміри селянських наділів у Київській та Волинській губерніях складали 1,9 дес., а в Подільській — 2,3 дес . Після польського повстання уряд провів тут додаткову аграрну реформу, і селяни отримали всі землі, які знаходилися в їх дійсному користуванні, з обов’язковим переведенням на викуп та відміною тимчасовозобов’язаного стану. При цьому селянські наділи у середньому зросли на 50—70 %, а викупна сума зменшена на 20 %.
У 1863 р. завершилася реформа серед удільних селян, які всі були переведені на викуп протягом 1863—1865 рр. Фактично вони повинні були й надалі сплачувати чинш, але вже у вигляді викупних платежів протягом 49 років.
Було проведено реформу і серед державних селян, які в Україні становили 43,9 % від загальної чисельності селян. Державні селяни поділялися на багато груп, які різнилися між собою як за правовими, так і за економічними чинниками. Козаки Чернігівської і Полтавської губерній, а також колоністи Степової України стояли найближче до вільного стану. Так, козаки володіли своїми землями, мали виборну старшину, були наділені низкою громадянських прав. Їх налічувалося близько мільйона осіб. З еко­номічного погляду козаки були достатньо строкатою масою, серед них була значна кількість малоземельних і навіть безземельних.
Колоністи Степової України були у значно кращому становищі. Крім певних громадянських прав, вони користувалися й цілим рядом пільг: платили значно нижчу подать державі, володіли достатньо великими земельними наділами, що дозволяло їм створювати господарства на зразок фермерських.
Ще однією категорією державних селян України були чиншовики з Правобережжя. За своїм статусом та економічним становищем вони мало чим відрізнялися від звичайних кріпаків. Державні селяни до 1866 р. також були переведені на викуп, але виплати за земельні наділи були для них у 1,5 раза вищими, ніж попередній чинш. Умови реформи для цієї категорії селян також були значно легшими, ніж для селян поміщицьких. У більшості українських губерній наділи колишніх державних селян були майже вдвічі більшими, ніж селян поміщицьких. Проте розподіл наділів був також украй нерівномірним, а частина державних селян зовсім залишилася без землі.
Стосовно ж колоністів, яких також прирівнювали до державних селян, то їх становище було значно кращим. Після реформи у їх користуванні було зосереджено понад 20 % усієї надільної землі, хоча вони становили лише трохи більше 11 % загальної кількості селян. Слід зауважити, що такі умови відміни кріпацтва та забезпечення землею для колоністів стали найважливішою причиною прискорення розвитку капіталістичних тенденцій у їхніх господарствах.
Слідом за аграрною реформою в 60—70-ті роки здійснюється низка інших реформ, насамперед у галузі місцевого самоврядування, які були вкрай необхідними для перетворення феодальної монархії в буржуазну, для того щоб пристосувати політичний лад до нових економічних реалій.
Однією з найважливіших була земська реформа, відповідно до якої створювалися безстанові виборні органи місцевого самоврядування — земства. До них обиралися представники від землевласників, багатих купців та промисловців, а від селян — через виборних представників. Земства наймали земських лікарів, учителів, землевпорядників, на утримання яких установлювалися спеціальні податки з населення. У віданні земств були найрізноманітніші місцеві служби, будівництво та експлуатація шляхів, пошта, народна освіта, охорона здоров’я, соціальний захист населення тощо. Реформа здійснювалася з 1864 р.
Слідом за земською проводяться міська реформа, що визначає систему міського самоврядування; судова, за якою запроваджувався суд за участю присяжних засідателів та створювалася єдина система судових установ, виходячи з формальної рівності перед законом усіх соціальних груп населення.
У 1860-ті роки здійснюється реформа освіти: у містах створю­ються початкові народні училища; поряд з класичними гімназіями стали функціонувати реальні училища, які готували до техніч­них навчальних закладів; відновлювалася автономія університетів.
У 1860—1870-х роках було проведено військову реформу, необхідність якої стала очевидною після поразки у Кримській війні. Скорочується термін солдатської служби, запроваджується загаль­на військова повинність. Проте жодна з реформ не була доведена до логічного завершення, крім того, незавершеність перетворень ускладнювалась різними контрреформами, які мали місце після вбивства Олександра ІІ, через що наступним поколінням доводилося все починати заново.
Отже, реформи, що відмінили кріпацтво в українських землях у складі двох імперій, означали, що епоха феодалізму тут завершувалася, але його пережитки ще на довгі роки залишилися реаль­ністю господарського життя. Це проявилося насамперед у збереженні величезних панських латифундій та обезземеленні більшості селянства, частина якого зовсім не отримала землі. Фактично, це була експропріація землі в селян у процесі їх звільнення. Тривалий час селяни залишалися затиснутими відробітками та повинностями, викупними та індемнізаційними платежами, залишаючись неповноправним станом суспільства, але разом з тим ска­сування кріпацтва стало прогресивним кроком, сприяло розвиткові нових економічних відносин не лише на селі, але й в усьому народному господарстві краю.


Лященко П. История народного хозяйства СССР. — Т. 1. — М., 1956. — С. 580.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.