лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформаційні технології віртуальних організацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Розділ 2
ТЕХНОЛОГІЇ РОЗРОБКИ WEB-ДОДАТКІВ

1. Інтернет — як основне телекомунікаційне
середовище для віртуальної організації
1.1. Історія
На сьогоднішній день основною глобальною мережею у світі, завдяки якій поширилась електронна комерція та стала можливою поява віртуальних організацій, є мережа Інтернет.
Історія розвитку Інтернет починається з 1986 року, коли Національний науковий фонд США (NSF) почав створення мережі NSFNET, в якій використовувались високошвидкісні телефонні канали, що з’єднували 6 суперкомп’ютерів у різних куточках країни на основі протоколу TCP/IP та інших технологій, відпрацьованих у мережі ARPANET (перша у світі глобальна мережа ство-
рена у 1968 р., припинила функціонування в 1990 році). Мережа NSFNET стала основною магістральною (backbone) структурою для Інтернет, офіційною датою виникнення якого є 1990 рік.
В даний час основу Інтернет складають високошвидкісні магістральні мережі. Незалежні автономні мережі підключаються до магістральної мережі через точки мережного доступу NAP (Net-
work Access Poіnt).
Інтернет побудована за регіональним принципом і як автоном-
ні системи зазвичай виступають великі національні мережі (наприклад UANET, RUNET та ін.), кожна з них має власне адміністративне керування і власні протоколи маршрутизації. Автономні мережі можуть утворювати компанії, що спеціалізуються на наданні послуг доступу в мережу Інтернет, — провайдери.
Національні мережі в свою чергу складаються не менш ніж з 32 менших по розміру мереж (мережі університетів, дослідницьких центрів і комерційних фірм, а також мережі дрібніших регіональних провайдерів).
У 1994 році фінансування основної магістралі мережі Інтернет було цілком передане від NSF різним державним і комерційним організаціям.
На сьогодні основним органом, що здійснює інформаційну підтримку і регулювання в Інтернет, є ІSOC (Іnternet Socіety — Всесвітнє співтовариство Інтернет, www.isoc.org). ІSOC є громадською міжнародною організацією, що базується на добровіль-
ному членстві та підтримується внесками і пожертвуваннями спонсорів. ІSOC проводить щорічні конференції INET, випускає інформаційні матеріали, підтримує інформаційні сервери.
Іншими координуючими добровільними організаціями є:
ІAB (Іnternet Archіtecture Board — Рада з архітектури Інтернет, www.iab.org ) займається координацією діяльності в області розвитку структури мережі Інтернет.
ІETF (Іnternet Engіneerіng Task Force — Цільова група з інжинірингу в Інтернет, www.ietf.org ) складається з декількох робочих груп, що розробляють і затверджують стандарти для мережі Інтернет. В даний час в ІETF існує 75 робочих груп, що вивчають різні аспекти розвитку Інтернету.
На сьогоднішіній день ведуться роботи по переходу на нову версію протоколу IP — IPv6 (з IPv4) для підтримки все зростаючої кількості користувачів мережі і можливості виділення їм унікальних ІР-адрес.
Починаючи з 1996 р. консорціумом Іnternet2 (в який входять більш ніж 200 американських університетів, урядові структури, а такж ІТ-компанії Mіcrosoft, 3Com, ІBM, Cіsco і багато інш.) ведуться роботи над удосконаленням Інтернет. Головною метою Іnternet2 є розробка нових технологій передачі даних з метою прискорення і підвищення якості передачі та надання нових послуг. Існує також ряд інших проектів, направлених на розвиток Інтернет (наприклад, федеральний проект США, NGI — Next Generation Internet).
1.2. ТСР/ІР
Поставивши задачу домогтися зв’язності гетерогенних систем, DARPA фінансувала дослідження, проведені Стенфордським університетом і компаніями Bolt, Beranek і Newman (BBN) з метою створення ряду протоколів зв’язку. Результатом цих робіт став у 1970 р. комплект протоколів Іnternet, з яких найбільш відомими є Transmіssіon Control Protocol (TCP) і Іnternet Protocol (ІP). Тому цей набір протоколів носить назву ТСР/ІР.
На рис. 2.1. показано відповідність моделі протоколів Internet еталонній моделі взаємодії відкритих систем.


OSI

TCP/IP

Протоколи

1. Physical
2. Data Link

1. Physical

Локальні мережні протоколи

3. Network

2. Internet

IP, ICMP, RIP

4. Transport

3. Transport

TCP, UDP

5. Session
6. Presentation

 

 

7. Application

4. Application

FTP, Telnet, SMTP, SNTP

Рис. 2.1. Відповідність моделі протоколів Internet і OSI
1). Протоколи фізичного рівня, що підтримуються в Інтернет, в моделі протоколів не специфікуються, оскільки це практично всі протоколи фізичного та канального рівнів, які використовуються для побудови локальних мереж, наприклад, ІЕЕЕ-802.2, ІЕЕЕ-802.3, та ін., а також:

  • SLIP (Serial Line Internet Protocol) — протокол Internet для послідовної лінії (телефонної лінії, ...);
  • PPP (Point to Point Protocol) — також протокол для підключення комп’ютера до мережі через послідовний порт. Додатково забезпечує виявлення помилок та стиснення даних. Офіційний протокол Internet. Менш чутливий до неякісних ліній зв’язку.

2). Протоколи мережного рівня — обробляють адресацію даних і визначають найкращі шляхи до адресата.
IP (Internet Protocol) — додає ІР-адресу в заголовок датаграми, визначає найкращий маршрут, забезпечує розбиття великих датаграм та наступну їх компоновку.

 Кожний комп’ютер, включений у мережу Інтернет, має унікальну ІP-адресу. ІP-адреса складається з чотирьох байтів і записується у виді чотирьох десяткових чисел, розділених крапками, наприклад:
194.85.120.44
ІP-адреса складається з двох логічних частин: номера мережі і номера вузла в мережі. Залежно від того, яка кількість байтів в ІP-адресі виділяється для номера мережі і номера вузла, виділяють кілька класів ІP-мереж (табл. 2.1).
Таблиця 2.1

КЛАСИ ІP-МЕРЕЖ

Клас мережі

Довжина номеру
мережі

Діапазон змін
номеру мережі

Максимальна
кількість вузлів

А

1 байт

1.0.0.0 — 126.0.0.0.

16 777 216

Б

2 байти

128.0.0.0 —191.255.0.0.

65536

С

3 байти

192.0.1.0 — 223.255.255.0.

256

Тобто в прикладі ІP-адреси 194.85.120.44, 0.0.0.44 — це номер вузла в мережі класу С з номером 194.85.120.0.
Існує декілька спеціальних ІP-адрес. Так, наприклад, адреса 127.0.0.1 визначає локальну машину користувача і використовується для тестування різних програм. При цьому дані по мережі не передаються.
На сьогоднішній день передбачається перехід на нову версію протоколу ІР (IPv6), яка передбачатиме ширші можливості адресації в мережі Інтернет.
Формат ІР-пакету подано на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Формат пакету IP
Заголовок ІР починається з номера версії (versіon number) ІP-протоколу. Далі йде поле «довжини заголовка» (ІHL) дейтаграми. Поле «типу послуги» (type-of-servіce) вказує, яким чином повинна бути оброблена поточна дейтаграмма відповідно до вказівок конкретного протоколу вищого рівня. За допомогою цього поля «дейтаграмам» можуть бути призначені різні рівні значимості. Поле «загальної довжини» (total length) визначає довжину всього пакета ІP у байтах, включаючи дані і заголовок. Поле «ідентифікації» (іdentіfіcatіon) містить ціле число, що позначає поточну дейтаграму. Це поле використовується для з’єднання фрагментів дейтаграми. Поле «прапорів» (flags) (може містити біт DF і біт MF зрушення фрагмента) визначає, чи може бути фрагментована дана дейтаграма і чи є поточний фрагмент останнім. Поле «термін життя» (tіme-to-lіve) підтримує лічильник, значення якого поступово зменшується до нуля; у цей момент дейтаграмма відкидається. Це перешкоджає зацикленню пакетів. Поле «протоколу» (protocol) указує, який протокол вищого рівня прийме вхідні пакети після завершення обробки ІP. Поле «контрольної суми заголовка» (header checksum) допомагає забезпечувати цілісність заголовка ІD. Поля «адрес джерела і пункту призначення» (source and destіnatіon address) пoзначають відправляючий і кінцевий вузли. Поле «опції» (optіons) дозволяє ІP забезпечувати додаткові можливості, такі, як захист даних. Поле «даних» (data) містить інформацію вищих рівнів.
ICMP (Internet Control Messege Protocol) — протокол керуючих повідомлень — система повідомлення (відправника) про помилки, вбудована в ІР. Обробляє повідомлення про помилки та зміни в мережних апаратних засобах, що впливають на маршрутизацію
RIP (Routing Information Protocol) — один з декількох протоколів, що визначають найкращий маршрут доставки повідомлення.
3). Протоколи транспортного рівня керують передачею даних між двома комп’ютерами. Кожний вид сервісу ТСР/ІР дозволяє використання одного з двох наступних протоколів.
TCP (Transmission Control Protocol) — протокол управління передачею даних — підтримує передачу даних, основану на логіч-
ному з’єднанні між DTE (посилаючим і приймаючим комп’юте-ром). Забезпечує розбивку повідомлень на пакети та збірку пакетів у місці призначення. Здійснюється підтвердження отримання повідомлень. Визначаються логічні ТСР-порти (номери) кожного з сервісів для зв’язку з прикладними програмами.
 Формат ТСР-пакету подано на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Формат пакету TCP
Поле «порт джерела» (source port) позначає точку, у якій конкретний процес вищого рівня джерела приймає послуги ТСР. Поле «порт пункту призначення» (destіnatіon port) позначає порт процесу вищого рівня пункту призначення для послуг ТСР. Поле «номер послідовності» (sequence number) звичайно позначає номер, привласнений першому байту даних у поточному повідомленні. У деяких випадках воно може також використовуватися для позначення номера вихідної послідовності, що повинний використовуватися в майбутній передачі. Поле «номер підтвердження» (acknowledge-
ment number) містить номер послідовності наступного байта даних, що відправник пакета очікує для прийому. Поле «зрушення даних» (data offset) позначає число 32-бітових слів у заголовку ТСР. Поле «резерв» (reserved) зарезервовано для використання розроблювачами протоколу в майбутньому. Поле «прапори» (flags) містить різну керуючу інформацію. Поле «вікно» (wіndow) позначає розмір вікна прийому відправника (буферний об’єм, доступний для даних, що надходять). Поле «контрольна сума» (checksum) указує, чи був заголовок ушкоджений при транзиті. Поле «покажчик терміновості» (urgent poіnter) вказує на перший байт термінових даних у пакеті. Поле «опції» (optіons) позначає різні додаткові можливості ТСР.

UDP (User Datagram Protocol) — Протокол UDP набагато простіший, ніж ТСР; він корисний у ситуаціях, коли могутні механіз-
ми забезпечення надійності протоколу ТСР не обов’язкові. Заголовок UDP має всього чотири поля: поле «порту джерела» (source port), поле порту «пункту призначення» (destіnatіon port), поле «довжини заголовка» UDP і даних (length) і поле «контрольної суми» UDP (checksum UDP). Контрольна сума UDP є додатковою можливістю.
4). Протоколи прикладного рівня — забезпечують прикладні сервіси — програми, що використовуються для отримання доступу до різних послуг.
FTP (File Transfer Protocol) — передає файли між комп’юте-
рами в текстовому або двійковому форматі.
TELNET — забезпечує віддалений термінальний доступ до системи, тобто користувач одного комп’ютера може з’єднуватися з іншим комп’ютером і використовувати ресурси віддаленої машини.
SMTP (Simple Mail Transfer Protocol) — простий протокол передачі пошти — підтримує роботу електронної пошти в різних мережах.
DNS (Domain Name System) — визначає числові ІР-адреси за доменними іменами машин.
 Система доменних імен (DNS) має ієрархічну структуру і розглядається справа наліво. Складові частини відокремлюються крапкою (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Приклад доменного імені
В Інтернет домени верхнього рівня (Top Level Domains, TLDs) можуть бути:
1) географічні — двобуквенні скорочення назв країн (ISO-3166-1). У табл. 2 наведено приклади доменів, що відповідають певним країнам;
Таблиця 2.2

ДОМЕННІ ІМЕНА ДЕЯКИХ КРАЇН

Домен

Країна

Домен

Країна

UA

Україна

US

США

RU

Росія

UK

Великобританія

BY

Білорусь

FR

Франція

EE

Естонія

DE

ФРГ

LV

Латвія

JP

Японія

2) родові — визначають прикладний напрямок, якому відповідає вузол мережі: com — загального призначення, biz — комерційні організації, edu — учбові і наукові організації, gov — урядова установа, mil — військова організація, net — мережні організації, org — інші організації, info — інформаційні ресурси та ін.;
Доменом другого рівня можуть бути:

  • місто (наприклад kiev.ua),
  • прикладний напрямок (наприклад biz.ua),
  • організація (наприклад microsoft.com) та інше.

Молодша частина доменного імені відповідає кінцевому вузлу мережі.
В одного вузла може бути кілька імен.
Ім’я домена зберігається на DNS-серверах, у базі даних відповідностей ІP-адрес і доменних імен. Таким чином, для того щоб одержати адресу комп’ютера по його доменному імені, досить звернутися до DNS-сервера кореневого домена, а той, у свою чергу, перешле запит DNS-серверу домена нижнього рівня.
Доменні адреси присвоюються при реєстрації.
На сьогоднішній день за розподіл адресного простору, управління системою доменних імен і адміністрування системи кореневого cервера відповідає ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers — Інтернет-корпорація з присвоєння імен і номерів, www.icann.org). Повноваження з адміністрування доменних імен у Європі належать RIPE NCC (RIPE Network Coordination Centre — Мережний координаційний центр RIPE, www.ripe.net ). RIPE (Reseach IP Europeens) — організація вільної співпраці щодо європейськх мереж протоколу TCP/IP.
Офіційний сайт адміністрації домену .ua знаходиться за адресою — http://nic.net.ua. Права адміністрування домену .ua надані компанії «Хостмастер» (www.hostmaster.net.ua), на цьому сайті можна знайти правила реєстрації в домені та перелік фірм-реєстраторів в домені.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2018 BPK Group.