лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Інформаційні технології віртуальних організацій

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 «Років через п’ять кожна компанія перетвориться
в Інтернет-компанію або припинить своє існування»

 

(Энди Гроув і Крейг Баррет, Іntel)

 

 

Розділ 1

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

1. Передумови створення
віртуальних організацій

1.1. Концепція телероботи, історія
та характеристика сучасного стану використання.
Віртуальні офіси

На початку 70-х років у розвинутих країнах світу стало можливим придбання комп’ютерів та комунікаційного обладнання за досить низькими цінами. Ряд спеціалістів почали використовувати їх вдома, й у зв’язку з цим з’явилась ідея — працювати вдома. Використовувати комп’ютер так, ніби він стоїть на робочому міс-
ці, а за допомогою комунікаційного обладнання зв’язуватися з офісом для отримання нових розпоряджень або даних, передачі результатів роботи.
Виникло ряд нових термінів:
teleprocessing — телеобробка, або віддалена обробка даних;
telecommuting — телепідключення — термін стосувався працівників, що «підключалися» до віддаленого офісу для роботи;
telework — віддалена робота.
Першими «віддаленими працівниками» були системні програмісти, які зрозуміли, що вони можуть створювати програмне забезпечення вдома або ж десь на дачі так само успішно, як і в офісі. Чітка межа між роботою і будинком у цьому випадку стирається. Виникла модель, що одержала назву «малий офіс/домаш-
ній офіс» (SOHO — Small Office Home Office ).
Для зв’язку з офісом зазвичай використовувались модеми та комутовані телефонні канали.
Розвиток цієї моделі стимулювався демографічними факторами, появою нових технологій, прагненням корпорацій знизити витрати, пов’язані з орендою приміщень. В результаті швидко роз-
ширилися категорії співробітників, що працюють удома.
На початку 90-х років із появою Інтернет та інших нових технологій можливості телероботи зросли. Тепер віддалений пра-
цівник міг працювати з будь-якої точки світу, при цьому не лише обмінюватися даними з офісом, надсилати електронні листи, але й спілкуватися в реальному часі з колегами в телеконференціях, сумісно працювати над проектами та ін.
На зміну моделі SOHO прийшла модель «віртуального офісу» (vіrtual offіce). При цьому під поняттям «віртуальний офіс» розуміється деякий веб-ресурс (чи його частина), що дозволяють географічно роз’єднаним співробітникам компанії організаційно взаємодіяти за допомогою єдиної системи обміну, збереження, обробки і передачі інформації.
Основні фактори, що сприяють поширенню використання віддалених робочих місць подано на рис. 1.1.

Рис.1.1. Фактори, що сприяють поширенню
віддалених робочих місць
Використання віртуальних офісів різко скорочує необхідність у виробничих площах; дозволяє співробітникам виконувати свої обов’язки в будь-який час доби і з будь-якої точки земної кулі — єдина умова — наявність доступу до Інтернету.
В розвинених країнах віртуальні офіси досить поширені і добре відпрацьовані технології їх створення. В Україні вони лише починають входити в щоденну практику роботи підприємств, проте існують деякі правові перешкоди цьому, так в Україні не ратифікована Конвенція «Про надомну працю». Трудові відносини в нашій державі регулюються Кодексом законів про працю України (КЗоП), проте специфіка надомної праці в цьому документі не відображена.
 За прогнозом компанії Gartner Group Inc. кількість працівників, що працюють віддалено зросте з 36 млн в 2000 р. до 160 млн в 2005 р. (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Зростання числа телепрацівників
Експерти дослідницької фірми Killen&Associates вважають, що до 2005 року 77 % з 2000 найбільших компаній світу впровадять В2Е-системи — для віддаленої роботи своїх працівників.
1.2. Електронна комерція, електронний бізнес
Разом з новими можливостями для окремих працівників компаній, з розвитком Інтернет та web-технологій з’явилися й нові можливості для компаній в цілому. Використовуючи web, компанія може взаємодіяти не лише із своїми працівниками, але й з клієнтами, партнерами.
Так, завдяки можливості продажу товарів та послуг за допомогою електронних каналів глобальної мережі в наш лексикон уві-
йшли слова «електронна комерція» або «e-commerce». Першими визначення поняття «e-commerce» дали фахівці компанії ІВМ:


Електронна комерція (e-commerce) — здійснення будь-яких форм ділових угод за допомогою інформаційних мереж.

В загальному випадку електронна комерція передбачає:

  • подання інформації про товари та послуги компанії;
  • замовлення товарів чи послуг через мережу;
  • он-лайн оплата замовлення.

Із поширенням електронної комерції у вживання все частіше почав входити термін «віртуальний».
Так, магазини які продають товари через Інтернет — електрон-
ні магазини, або віртуальні.
Банківські послуги через мережу Інтернет назвали інтернет-банкінгом. А банки, створені за допомогою засобів інформаційної мережі (які не мають фізичних відділень для роботи з клієнтами, всі банківські операції відбуваються винятково через Інтернет), — віртуальними банками.
З’явились віртуальні брокерські контори, страхові компанії, біржі, рекламні агенції, проектні організації, університети та ін.
Використання терміну «віртуальний» в даному випадку озна-
чає, що та чи інша компанія «розміщена» в Інтернет, тобто у деякому віртуальному просторі.
На сьогоднішній день багато компаній використовують глобаль-
ні мережі значно ширше, ніж це передбачається електронною комерцією.
Так, на основі глобальних мереж будуються системи взаємодії з партнерами, постачальниками і клієнтами, і навіть організовують виробничі процеси. З’явилося більш широке поняття — «електронний бізнес».


Електронний бізнес (e-business) — будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв’язків компанії з метою створення прибутку.

Таким чином, якщо провести аналогії, «електронна комерція» відповідає процесам здійснення продажів товарів та послуг, а «електронний бізнес» — бізнесу взагалі.
1.3. Виникнення
віртуальних підприємств

За допомогою глобальних мереж стали можливими перетворення як зовнішніх відносин між компаніями та їхніми парт-
нерами чи клієнтами, так і внутрішньої структури самих компаній.
Есперти зазначають, що основи традиційної економіки та прин-
ципи ведення бізнесу знаходяться сьогодні на порозі революційних змін. Акцент підприємців має зміщатися на початкові стадії життєвого циклу продукту або технології, у першу чергу — на іновації. Але навіть великі транснаціональні корпорації не в змозі осилити весь необхідний для утримання ринкових позицій багаж академічних і прикладних знань і тому залучають до співробітництва інші компанії.


Часткова або повна передача виконання окремих бізнесів-функцій чи частин бізнес-процесів стороннім особам або організаціям називається аутсорсингом.

Ефективність аутсорсингу різко зростає завдяки перенесенню компанією в електронні мережі, насамперед в Інтернет, контактів з кінцевими споживачами (В2С — business-to-consumer), власними працівниками (В2E — business-to-employee), державними органами (В2G — business-to-government), підприємствами (В2В — business-to-business).
На думку експертів Gartner Group, ряд відомих компаній до 2005 р. можуть доручити своїм партнерам і постачальникам до 50 відсотків нинішніх внутрішніх операцій.
Перехід від традиційної моделі бізнесу до декапіталізованої моделі е-бізнесу, що показана на рис.1.3 [4], реалізується шляхом створення принципово нових типів організацій — вірту-
альних підприємств (virtual enterprise), праобразом яких є мережеві організації (мережі постачальників, мережі виробників, споживчі мережі, коаліції по стандартах і технологічній кооперації).

Рис. 1.3. Порівняння традиційної моделі бізнесу
з моделлю е-бізнесу
Концепція віртуальних підприємств з’явилась більше 10 років тому і в першу чергу пов’язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація». Як зазначено в цій роботі:


віртуальне підприємство створюється шляхом відбору люд-
ських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп’ютерних мереж.

Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.
Можна виділити наступні характеристики, притаманні таким віртуальним підприємствам:

  • Вони утворюються в результаті взаємодії між компаніями.
    І членом віртуальної організації може бути як велика транс-
    національна корпорація, так і невеличка приватна фірма чи навіть окремий консультант незалежно від територіального розміщення.
  • Компанії у віртуальній організації зберігають свою юридичну та економічну незалежність.
  • Метою використання віртуальної організації є оптимальне використання можливостей ринку та ресурсів.
  • Взаємодія партнерів у віртуальній організації обмежена метою.

Основною особливістю віртуальних організацій є використання інформаційних і комунікаційних технологій, які дозволяють їх реалізувати.
Серед переваг такої форми організації бізнесу можна назвати:

  • гнучкість у виборі робочої сили (компанії-виконавці кожної функції можуть бути замінені більш кращими без особливих обмежень);
  • легкість переходу на нову продукцію (модульна організація може змінити свою структуру);
  • більш висока продуктивність і задоволеність працею співробітників та ін.

Недоліками є:

  • слабкість безпосереднього контролю над процесами;
  • сильна залежність від роботи суміжників;
  • складність роботи з відокремленими працівниками (від-
    сутність в них відчуття колективу та надійності робочого місця) та ін.

Пізніше автори використовують різноманітні визначення віртуальних підприємств, за основу яких обираються різні підхо-
ди. Так, в роботі [2] показано, що авторами, які використовують структурний підхід до визначень, віртуальне підприємство (ор-
ганізація) називається мережею, формою співробітництва, або ж комбінацією ресурсів. У випадку використання процесного підходу — неперервною установчою зміною, стратегічним підходом, управлінським підходом, дією або здатністю. Для детального знайомства з різноманітними визначеннями відсилаємо до цієї роботи.
В [2] також пропонується поєднання структурного і процесного підходів, в результаті чого віртуальне підприємство визначається як:


співробітництво між організаціями деякої підмножини відібраної з відомої множини (dynamic Web — відкритий кінцевий набір попередньо кваліфікованих партнерів, які згодні входити в об’єднання потенційних членів віртуальної організації). Це співробітництво сфокусоване на реалізації визначених задач (цілей), конкретних маркетингових можливостей.

При цьому форми співробітництва можуть бути різнома-
нітними — від договору обслуговування до стратегічного альянсу.
Як видно з цієї роботи, віртуальне підприємство може бути створене у випадку, коли потенційні партнери та їх кваліфікація відомі та представлені в Web-середовищі. Тобто, необхідні певні організаційні та технологічні передумови для його створення.
Таким чином, підсумовуючи все вищевказане як основні передумови виникнення віртуальних організацій можна наз-
вати:

    • економічні фактори;
    • розвиток інформаційних технологій і зокрема Інтернет-технологій;
    • організаційні — наявність потенційних учасників ВП та мережного брокера у Web-середовищі.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.