лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік у зарубіжних країнах

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

  



2. БЛОК НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ
ТЕМА 1. Загальноприйняті принципи
й системи обліку
  • Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.
  • Міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку.
  • Фінансовий та управлінський облік, принципи їх побудови.
  • Технологічний процес і процедури фінансового обліку.

1. Загальноприйняті принципи
бухгалтерського обліку
Бухгалтерський облік — це система збирання, вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень.
Принципи — це базові концепції, що лежать в основі відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансових результатів. Відомо, що облікові системи формувалися в різних країнах чи групах країн під впливом національних особливостей їхнього економічного й політичного розвитку. Історично формувались і принципи бухгалтерського обліку. Проте процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціона­лізація економіки, бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який є мовою бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою бізнесу, економічної інтеграції країн.
Виходячи з цього, світова практика виробила принципи бухгалтерського обліку, загальноприйняті для всіх країн. Назвемо найважливіші з них.
Принцип автономності підприємства — кожне підприємст­во (фірма) розглядається як самостійна господарська одиниця,
відокремлена від своїх власників та інших підприємств. Рахунки підприємства мають бути відокремлені від рахунків його власників. Зобов’язання та кошти власника не повинні відображуватись в обліку й звітності підприємства.
Принцип безперервності діяльностіозначає, що підприємство постійно функціонує й продовжуватиме в майбутньому свою діяльність необмежений період часу. Виходячи з цього, господарські засоби включаються до балансу за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною. У звіт про прибутки включають доходи й витрати, зумовлені нормальною поточною діяль­ністю підприємства.
Принцип двосторонності полягає в тому, що засоби підприємства відображають у двох напрямах: з одного боку — за їх речовим складом, а з іншого — за джерелами їх формування, що може бути виражене формулою:

Принцип грошового вимірювання означає, що в бухгалтерському обліку відображають явища, дані, які можуть бути виражені в грошовому вимірі.
Принцип собівартості. У бухгалтерському обліку відображають собівартість (первісну, історичну тощо) засобів, а не їх ринкову вартість.
Принцип нарахування регулює момент визнання доходів і витрат. Згідно з цим принципом доходи й витрати відображають в обліку в тому періоді, в якому вони були нараховані, тобто зроблені чи здійснені, незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші. Альтернативним методом є касовий метод, за яким доходи визначають з часу надходження грошей, а витрати — з моменту сплати грошей.
Принципи реалізації. Згідно з цим принципом доходи від реалізації продукції, робіт, послуг обліковують, коли виконано договірні зобов’язання й надіслано рахунок клієнтові. Іншими словами, час реалізації та визначення доходу від реалізації є момент відвантаження продукції й переходу права власності на неї від постачальника до клієнта.
Принцип консерватизму (передбачливості, обережності). Згідно з цим принципом доходи обліковують, коли можливість їх отримання стає цілком визначеною подією, фактом, у той час як витрати та втрати повинні відображатися, коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. В основу цього по­кладено принцип оцінки об’єктів обліку, який дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінки зобов’язань і витрат.
Принцип матеріальності, або суттєвості, означає, що в бух­галтерському обліку відповідно до вимог загальноприйнятих принципів мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти можуть бути відображені в обліку та звітності з відхиленням від загальноприйнятих принципів.
Принцип відповідності — це розмежування доходів і витрат між періодами та узгодження (відповідності) доходів звітного періоду з витратами, завдяки яким одержано ці доходи. Він має велике значення в правильному визначенні фінансових результатів звітного періоду.
Принцип постійності вимагає від підприємства застосування обраної облікової політики впродовж тривалого часу. Зміни обраних методів обліку та оцінювання мають бути обґрунтовані й докладно описані в додатку до фінансової звітності.
Принцип періодичності, або облікового періоду, визначає можливість і необхідність поділу безперервної діяльності підприємства на звітні періоди для складання необхідної звітності й виявлення результатів діяльності.
Принцип превалювання сутності над формою означає, що операції та події мають обліковуватись і подаватись у звітності відповідно до їх економічної сутності, а не лише на підставі юридичної форми.
Принцип повноти висвітлення: у фінансовій звітності підприємства має відбиватися вся необхідна інформація про фактич­ні та потенційні результати господарських операцій і подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
2. Міжнародні та національні стандарти
бухгалтерського обліку
Стандарт бухгалтерського обліку — це нормативно-правовий документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності. Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнаціональних корпорацій, вільних економічних зон, функціонуванням спільних підприємств, реалізацією загальних проектів. Облік як мова бізнесу повинен будуватися на загальноприйнятих принципах. Тільки в цьому разі можна говорити про співмірність облікової інфор­мації, що подається у звітності, про інформаційне взаєморозу­міння в бізнесі, довіру інвесторів.
Для чого необхідні єдині стандарти?

  • інвестори шукають об’єкти для інвестування в усьому світі;
  • компанії намагаються позичити кошти з найнижчим відсотком у будь-якій країні;
  • злиття підприємств, розміщених у сусідніх країнах;
  • відмінності в системах бухгалтерського обліку можуть пов­ністю заплутати порівняння фінансової звітності.

Що таке Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО)?

  • незалежний орган, який розпочав свою роботу в 1973 р.;
  • завдання: удосконалити та гармонізувати єдині стандарти бухгалтерського обліку у світовому масштабі;
  • місцезнаходження: Лондон;
  • учасники та спонсори: 153 професійних бухгалтерських організації зі 112 країн світу.

Проміжні цілі КМСБО:

  • прийняття та застосування МСБО мультинаціональними компаніями для позичання капіталу в сусідніх країнах;
  • надання основних стандартів бухгалтерського обліку країнам, які вирішили не розробляти свої власні стандарти.

Переваги МСБО для українських укладачів стандартів:

  • обмін ідеями;
  • леверидж ресурсів;
  • створення фундаменту для національних стандартів;
  • глобальна конвергенція;
  • високий рівень довіри до національних стандартів.

За роки своєї діяльності КМСБО розроблено й видано 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку. Значну частину з них переглянуто та вдосконалено з урахуванням практики застосування. МСБО не визначають методики й техніки бухгалтерського обліку. Вони окреслюють передусім методи оцінки та вимоги до подання інформації у фінансових звітах про різні об’єкти бухгалтерського обліку.
Слід також зазначити, що Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку мають рекомендаційний характер. Тому більшість країн світу розробляє свої, національні стандарти обліку, що мають силу закону. Важливо, щоб національні стандарти бухгалтерського обліку найповніше за змістом відповідали міжнародним стандартам. В Україні, наприклад, за роки реформування національної системи обліку розроблено, затверджено й введено в дію 27 положень (стандартів) бухгалтерського обліку [П(С)БО]. Вони значною мірою відповідають вимогам МСБО й у процесі практичного застосування підлягатимуть удосконаленню.
3. Фінансовий та управлінський облік,
принципи їх побудови
Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення й відіграє певну роль в управлінні підприємством, забезпеченні необхідною інфор­мацією різнопланових користувачів.
Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бух­галтерського обліку.
Іншими словами, фінансовий облік — це комплексний систем­ний облік господарської діяльності підприємства. Організація
фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне й безперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання користувачів необхідною та достовірною інформацією.
Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія та організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фінансового обліку.
Базовим варіантом побудови фінансового обліку є облік витрат за елементами та доходів за видами. При цьому для фінансового обліку розробляють докладну номенклатуру елементів витрат і кожному елементу витрат призначають бухгалтерський рахунок. Таким чином створюється система рахунків витрат за елементами. Прикладом елементів витрат і відповідно рахунків можуть бути «Матеріальні витрати», «Роботи і послуги зі сторони», «Витрати на оплату праці», «Відрахування на соціальні потреби», «Витрати на амортизацію», «Податки, збори та інші обов’язкові відрахування», «Фінансові витрати», «Інші операційні витрати». Кожний з них в аналітичному відношенні може поділятися на докладніші елементи витрат за видами матеріальних витрат, витрат на оплату праці, робіт і послуг зі сторони, фінансових витрат тощо.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.