лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Облік у зарубіжних країнах

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Калькулювання витрат за замовленнями. Це так званий позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості. Він широко застосовується в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, майже в усіх галузях промисловості та народного господарства. Об’єктами обліку за цього методу є окреме замовлення. Кожному замовленню присвоюють окремий номер (шифр), який проставляють на первинних документах з обліку витрат і за яким здійснюють групування первинних документів (і витрат) за замовленням.
Прямі витрати відносять на собівартість замовлень на основі групування первинних документів. Загальновиробничі витрати, які є непрямими, упродовж місяця обліковують окремо, на окремих рахунках, а наприкінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень, розподіляючи їх. Якщо за цим замовленням підприємство виготовило багато виробів, то для визначення фактичної собівартість одиниці продукції потрібно загальну суму витрат поділити на кількість виробів.
Калькулювання витрат за процесами. Його застосовують на тих виробництвах, де вихідна сировина проходить низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва. Цей метод ще називають попередільним методом обліку витрат і калькулювання. На кожному переділі одержують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (матеріалом) для наступного переділу. На останньому переділі одержують готову продукцію. Цей метод застосовують у металургійній, хімічній, текстильній, харчовій, скляній та інших галузях промисловості.
Згідно з цим методом витрати обліковують за переділами та видами продукції. Об’єктами калькулювання є напівфабрикати кожного переділу та готова продукція останнього переділу. Попереділь­ний метод має два варіанти обліку виробничих витрат: напівфаб­рикатний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу, їх передачу на наступний переділ відображають у системі бухгалтерських рахунків; безнапівфабрикатний, за яким облік витрат здійснюють за переділами, але собівартість напівфабрикатів не визначають. Зводячи витрати за переділами, на останньому калькулюють собівартість тільки готової продукції.
Калькулювання на основі виробничої діяльності. Ця система останніми роками дедалі ширше застосовується у світовій практиці. На відміну від традиційних методів обліку, що виходять з принципу «продукція, що виробляється, споживає запроваджені у виробництво ресурси», калькулювання собівартості на основі виробничої діяльності припускає, що продукція споживає виробничі процеси, а останні споживають запроваджені ресурси. Система орієнтована на контроль і скорочення часу проходження вироб­ничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробів (догляд, транспортування, зберігання, контроль тощо). Саме це зумовлює зниження витрат і собівартості продукції.
За цієї системи виробничі накладні витрати обліковують за операціями, так званими центрами виробничої діяльності, а потім розподіляють між видами продукції на основі диференційованих баз розподілу, які називають ще чинниками розподілу. Іншими словами, для кожного виду витрат вибирають свою базу (чинник) розподілу, а потім розраховують розмір цих витрат на одиницю чинника їх зміни. При цьому накладні витрати, які традиційно вважалися постійними, розглядаються як довгострокові змінні витрати, зміна яких пов’язана зі зміною активності відповідних чинників.
Приклад застосування системи калькулювання на основі виробничої діяльності послідовно наведено в табл. 11.2, 11.3, 11.4.
Система калькулювання на основі виробничої діяльності цілком відповідає одній з основних засад управління «точно і вчасно», забезпечує найточніше визначення собівартості продукції, скорочення виробничого процесу та витрат на його здійснення.

Таблиця 11.2

ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ КАЛЬКУЛЮВАННЯ, дол.


Показники

Вироби

Разом

А

Б

В

 

1. Кількість виготовленої та реалізованої продукції

50 000

30 000

5 000

Х

2. Ціна одного виробу

25

30

35

Х

3. Змінні витрати на одиницю:

  • матеріали;
  • зарплата


3
6


2
8


1
4


Х
Х

4. Людино-години на одиницю

1,5

2

1

140 000

5. Години роботи устаткування на одиницю

4

2

6

290 000

6. Кількість партій виробів

5

10

15

30

7. Кількість замовлень

10

20

20

50

8. Кількість замовників

2

13

15

30

9. Виробничі накладні витрати:

  • налагодження;
  • обробка;
  • пакування


Х
Х
Х


Х
Х
Х


Х
Х
Х


120 000
580 000
140 000

10. Комерційні витрати

Х

Х

Х

150 000

11. Адміністративні витрати

Х

Х

Х

300 000

Таблиця 11.3

РОЗРАХУНОК ВИТРАТ НА ОДИНИЦЮ ЧИННИКА


Витрати

Фактор зміни витрат

Витрати
на одиницю фактора

1. Короткострокові змінні витрати:

  • матеріали;
  • зарплата;
  • обробка



одиниця виробу
—//—
години роботи
устаткування





580 000 : 290 000 = 2 дол.

2. Довгострокові змінні витрати:

  • налагодження;
  • пакування;
  • збут;
  • адміністративні витрати



кількість партій
кількість замовлень
кількість замовників
кількість замовлень



120 000 : 30 = 4000 дол.
140 000 : 50 = 2800 дол.
150 000 : 30 = 5000 дол.
300 000 : 50 = 6000 дол.

 

Таблиця 11.4

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, тис. дол.


Показники

Вироби

Разом

А

Б

В

 

Реалізована продукція (дохід)

1250

900

175

2325

Короткострокові змінні витрати:

  • матеріали;
  • зарплата;
  • обробка


150
300
400


60
240
120


5
20
60


215
560
580

Маржинальний дохід

400

480

90

970

Довгострокові змінні витрати:

  • налагодження;
  • пакування;
  • збут;
  • адміністративні витрати


20
28
10
60


40
56
65
120


60
56
75
120


120
140
150
300

Прибуток (збитки)

282

199

(221)

260

 

Система калькулювання за змінними витратами ґрунтується на поділі всіх витрат на змінні та постійні, вона передбачає, що собівартість продукції визначають тільки за змінними витратами. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі мате­ріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати й частина загальновиробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюються також залишок готової продукції на складі та реалізовану продукцію.
Постійні загальновиробничі витрати не включають у собівартість продукції, а відносять до витрат періоду, обліковують окремо й списують на дебет рахунку фінансових результатів звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності шляхом їх бюджетування, виявлення та аналізу відхилень від бюджету (кошторису).
Систему калькулювання змінних витрат застосовують в управ­лінському (внутрішньому) обліку з метою планування, контролю, прийняття управлінських рішень з нових видів продукції, ціно-
утворення, рішень на зразок «виробляти чи купувати» тощо. Зовнішню звітність складають за принципами калькулювання пов­них витрат.
Із системою обліку та калькулювання змінних витрат пов’язаний показник маржинального доходу. Маржинальний дохід — це різниця між доходом від реалізації та сумою змінних витрат. Маржинальний дохід — це проміжний фінансовий результат, який повинен забезпечити покриття постійних витрат і одержання прибутку (див. табл. 11.5).

Таблиця 11.5

ВИТЯГ З ВНУТРІШНЬОГО ЗВІТУ
ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ, дол.
(дані умовні)


Показники

Продукція А

Продукція Б

Разом

Дохід від реалізації

6000

10 000

16 000

Змінні витрати

4000

6000

10 000

Маржинальний дохід

2000

4000

6000

Постійні витрати

?

?

2200

Прибуток

?

?

3800

Слід зрозуміти вплив на розмір прибутку калькуляції собівартості за повними й калькуляції собівартості за змінними витратами. Системи обліку та калькулювання повних і змінних витрат дають різні фінансові результати діяльності підприємства. Це доцільно розглянути на прикладі.
Вихідні дані. Підприємство виробляє та реалізує продукцію «К». Ціна реалізації — 60 дол. за одиницю. Інформація за квітень така:
виготовлено                                                                  15 000 од.
реалізація (дохід) (10 000 од. по 60 дол.)                       600 000
змінні витрати на одиницю                                               24 дол.
постійні щомісячні витрати                                     450 000 дол.
Фактична собівартість одиниці продукції за повними витра-
тами:

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.