Облік у зарубіжних країнах

Складіть консолідовану фінансову звітність на дату придбання за умови, що компанія «М» придбала 75 % капітал у компанії «Д» за 7000 дол.
Дані підприємств перед придбанням:

Закінчення табл.

Підприємство «А» придбало 100 % акцій підприємства «В» за 5000 дол. На дату придбання баланси зазначених підприємств були такими:

Складіть консолідований баланс групи «А» на дату придбання.
ТЕМА 8. Облік короткострокових зобов’язань

• Поняття, оцінка та види короткострокових зобов’язань (пасивів).
• Облік заборгованості за рахунками постачальників і векселями виданими (векселі до сплати).
• Облік інших короткострокових зобов’язань
• Облік заробітної плати та зобов’язань із заробітної плати.

1. Поняття, оцінка та види
короткострокових зобов’язань (пасивів)

Зобов’язання — це заборгованість підприємства іншим підприємствам, організаціям та особам, що виникає внаслідок здійснення фірмою різних угод. Заборгованість передбачає сплату в майбутньому грішми, товарами або іншими послугами.

Заборгованість називають ще пасивами підприємства. Кредиторська заборгованість — це залучені засоби, що формують частину активів.
Заборгованість поділяють на:

• короткострокову (поточні пасиви);
• довгострокову.

Короткострокові зобов’язання (або кредиторська заборгованість) складаються з боргів, які мають бути погашені впродовж року або одного господарського циклу незалежно від його тривалості.
Менеджери, інвестори, кредитори приділяють велику увагу показникам фінансового стану, пов’язаним з поточними пасивами, а саме:

• показнику поточної платоспроможності;
• чистому (робочому) капіталу.

Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструють в обліку тільки тоді, коли за ним виникає заборгованість. Зобов’язання, які підлягають виконанню, але будуть виконанні в майбутньому, не є заборгованістю й не відображаються в обліку (наприклад, зобов’я­зання фірми виплачувати певному працівникові 30 тис. дол. на рік).
Оцінка зобов’язань. Кредиторську заборгованість (зобов’я­зання) оцінюють сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які слід надати для погашення боргу.
Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання з гарантійного обслуговування запчастинами).
Залежно від порядку визначення сум заборгованості всі зобов’язання поділяють на:

• фактичні;
• оцінні, або умовні.

Фактичні зобов’язання включають заборгованість за рахунками постачальників, векселями виданими, дивідендами до сплати, податку з продажу, акцизними зборами, нарахованою заробітною платою, одержаними авансами, поточною частиною довгострокових зобов’язань.
Характерною рисою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі договору, контракту або законодавства.
Оцінні зобов’язання — це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати.
До них належать заборгованість щодо податку на прибутки, майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість з оплати відпусток.
Сюди можуть бути віднесені (або виділяються в окрему групу) так звані умовні зобов’язання, наприклад, зобов’язання із судового позову до фірми.
Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані (доведено їх можливість), а також обґрунтовано (оцінено) їх суму, вони повинні відображатися в обліку (резерви). Коли ж тільки обґрунтовано їх можливість, але сума невідома, — про них згадують у пояснюваль­ній записці до фінансового звіту.
2. Облік заборгованості за рахунками постачальників
і векселями виданими (векселі до сплати)
Облік заборгованості за рахунками постачальників

Заборгованість постачальникам виникає в разі купівлі в них складських запасів (товарів, матеріалів) та інших матеріальних цінностей (основних засобів, активів тощо).
Суму заборгованості визначають на основі рахунків постачаль­ників.
Придбання складських запасів (товарів, матеріалів) відображають на рахунку витрат «Витрати на закупівлю» (за видами складських запасів):
Д-т рах. «Витрати на закупівлю»                                         3800
К-т рах. «Рахунки до сплати» (або «Розрахунки з постачальником»)            3800
Цей метод називають «Метод періодичного обліку запасів (періодичної інвентаризації)».
За методом постійного обліку запасів (безперервної інвентаризації) цю операцію відображають такою проводкою:
Д-т рах. «Складські запаси»                                                 3800
К-т рах. «Рахунки до сплати»                                               3800
Купівлю активів, які довго використовують, відображають безпосередньо за дебетом рахунків цих активів.
Д-т рах. «Устаткування, будівлі, нематеріальні активи»
К-т рах. «Рахунки до сплати»