лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 


РОЗДІЛ

Гроші та система платежів

Коли ви чуєте слово «гроші», то уявляєте собі пачки готівки на полицях банківських сейфів, зливу монет, що їх викидають гральні автомати, або чек вартістю 1 млн дол. США, який вручають переможцеві лотереї? Готівка і чеки є грішми, але для економістів поняття «гроші» означає значно більше. Хоч би ким ви були — останнім скнарою, невиправним марнотратником чи десь посередині між цими крайнощами, поза сумнівом, ви знайомі з грошима і вигодами їх використання. Проте щоб вивчати гроші, потрібно знати, у чому полягає їхня суть, які функції вони виконують і як їх вимірюють. Саме ці питання з’ясовуються у даному розділі.

Уявімо собі, наскільки складно й дорого було б купувати товари і послуги, якби кожен штат Сполучених Штатів мав свої власні гроші. Або ще гірше — якби не вдалося дійти згоди щодо того, що саме можна використовувати як гроші. Тепер уявімо собі, наскільки простішими були б подорожі з Великобританії до Франції, Німеччини та Італії — країн, які використовують різну валюту, якби всі країни використовували спільну валюту. Європейські країни рухаються у напрямку до такого валютного союзу, оскільки багато економістів вважає, що це забезпечить значні вигоди. Цей союз дасть змогу уник­нути видатків на облік валют у комерційних і фінансових операціях і об’єднає європейський ринок. Спільна грошова одиниця — євро — побачила світ у січні 1999 р., хоча перші декілька років були для неї складними.

Наведений приклад ілюструє одну з переваг використання грошей, які проаналізовано у цьому розділі: засіб для полегшення торгівлі між індивідами і підвищення рівня добробуту громадян. Щоб простежити вплив грошей на економіку, треба чітко знати, що таке гроші. Тому після аналізу суті грошей та їхніх функцій ми перейдемо до розгляду показників вимірювання грошей в економіці — пропозиції грошей. Зі змінами пропозиції грошей пов’язані зміни процентних ставок, рівня інфляції та обсягу виробництва — тобто змінних, які цікавлять як домогосподарства, так і фірми.
ПОТРЕБА В ГРОШАХ У ПРОЦЕСІ ОБМІНУ
Гроші є невід’ємною частиною сучасної економіки. Чому? Частково відповідь полягає в тому, що використання грошей забезпечує ефективніше функціонування економіки, і тому підвищує рівень життя. Щоб переконатися в цьому, з’ясуймо, яким було б життя без грошей.
На початкових стадіях розвитку економіки більшість індивідів були економічно самостійними. Вони самі забезпечували себе продуктами харчування, самі будували житло, самі виготовляли одяг і знаряддя праці. Таке суспільство не могло процвітати, оскільки, виконуючи всі виробничі операції самостійно, індивіди щось робили ліпше, а щось — гірше.
За вищого рівня розвитку економіки з’являється спеціалізація: індивіди виробляють саме ті товари й послуги, для виробництва яких мають порівняльні переваги. Відтак індивіди обмінюють вироблені товари й послуги (торгують ними) на ті, які потрібні їм самим. Якщо той, хто виробляє меблі, торгує з тим, хто будує човни, вони виготовлять більше і ліпше як меблів, так і човнів, ніж за відсутності обміну. Більше того, стимулюючи виробництво та поліпшення якості товарів, а отже, й дохід, можливості для спеціалізації й торгівлі в економіці підвищують рівень життя у суспільстві. Для використання переваг спеціалізації економіка повинна забезпечити механізми вдосконалення обміну товарів між індивідами. Тоді кожна людина зможе отримати всі потрібні для споживання товари. Далі розглянемо три можливі варіанти вирішення цього питання, вироблені суспільною практикою: бартер, державний розподіл, використання грошей.
Бартер
Індивіди можуть торгувати товарами та послугами, безпосередньо обмінюючись результатами своєї праці. Цей різновид торгівлі відомий як бартер. Наприклад, виробник меблів може обміняти крісла на бушель пшениці. Мебляр і фермер можуть погодитись, що ціна восьми крісел дорівнює трьом бушелям пшениці. У системі бартеру кожна потенційна торговельна операція потребує встановлення ціни одного товару, вираженої певною кількістю одиниць іншого товару.
Хоча за бартерного обміну індивіди можуть спеціалізуватися і рівень життя зростає, ця система має низку недоліків. По-перше, необхідно докладати зусиль для пошуку торговельних партнерів — з’являються трансакційні або операційні витрати. Другий недолік полягає в тому, що на кожен товар є безліч різних цін. Мебляр має можливість обміняти вісім крісел на три бушелі пшениці, десять крісел — на човен або стіл — на візок. Ця проблема нагадує ознайомлення з рецептом, у якому величина одних компонентів подана в унціях, а інших — у фунтах, грамах, літрах тощо. Випікання буханця хліба потребувало б кількох днів! До того ж ціни часто не узгоджуються між собою. У меблевому магазині один тип крісел може коштувати 100 ручок, інший — 500 яєць, а ще інший — 20 квитків на перегляд кінофільму. Зайве казати, що вам довелося б добре посушити голову, аби дійти обґрунтованого висновку щодо оптимального варіанта купівлі! За бартерного обміну за наявності 100 різних товарів потрібно 4 950 цін; за наявності 10 000 товарів — 49 995 000 цін .
Третє ускладнення пов’язане з відсутністю загального еквівалента: крісло чи мішок пшениці можуть бути різними за якістю і за розмірами. Четвертий недолік полягає в тому, що кожен індивід повинен мати саме той товар, який потрібний іншому, щоб обмін відбувся, — цю ситуацію економісти називають обопільним збігом потреб. Припустимо, що виробник човнів хоче купити вино, але виноробові не потрібний човен. Чи відбудеться обмін? Винороб може взяти човен, але за нижчою ціною і спробувати обміняти його на щось інше. Готовність винороба вчинити саме так залежатиме від того, чи згодні інші виробники приймати човни в оплату за свої товари. І, нарешті, уявімо собі складність збереження вартості, якщо товари швидко псуються. Наприклад, помідори в процесі обміну мають цінність лише тоді, коли свіжі.
Державний розподіл
Інша можливість пов’язана з тим, щоб відступити від добровільної торгівлі і вдатися до розподілу товарів та послуг за допомогою уряду. За такої системи центральний орган влади збирає результати праці індивідуальних виробників і розподіляє їх згідно з певним планом. Хоча такий підхід може видатися простішим, ніж бартер, навряд чи він придатний для економіки, що постійно змінюється (навіть якщо владі вдалося спершу зробити усіх щасливими). Зміни у витратах виробництва різних товарів та послуг або зміни у цінності, якої надають їм споживачі, не відображатимуться у кількості товарів і послуг, розподілених індивідам. Ігнорування ринкових сил зменшує стимули до виробництва і позбавляє споживачів задоволення від отриманих товарів і послуг. Крах економічних систем країн Східної Європи та колишнього СРСР наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років продемонстрував, що урядовий розподіл товарів і послуг не може успішно замінити систему ринку.
Гроші
Як людям отримати вигоду від спеціалізації, уникнувши значних трансакційних витрат за бартерного обміну і невдач, пов’язаних з державним розподілом? Люди можуть використовувати гроші. Гроші усувають потребу в обопільному збігові потреб. Гроші виконують чотири основні функції, які роблять їх найефективнішим засобом обміну:

  1. Гроші виступають як засіб обміну.
  2. Гроші є одиницею обліку.
  3. Гроші є засобом нагромадження вартості.
  4. Гроші є засобом відстрочених платежів.

Як видно з рисунка 2.1, використання грошей полегшує людям процес обміну товарами й послугами.
Засіб обміну. Гроші — це все те, що всі приймають в оплату за товари і послуги або для сплати боргів; інакше кажучи, вони є засобом обміну. Наприклад, готівка — банкноти і монети — є одним із видів грошей. Кількість продуктів, які ви можете купити у BurgerKingчи PizzaHut, зазвичай обмежена обсягом готівки у вашому гаманці. Проте для багатьох випадків купівлі готівка є надто вузьким визначенням прийнятої форми грошей. Наприклад, ви напевно можете купити книги у місцевій книгарні, просто виписавши чек.
Повертаючись до попереднього прикладу, припустимо, що мебляреві не потрібна пшениця, а фермерові — крісла. Обидва змушені обмінювати свої товари на гроші. Припустимо, що будівник човнів високо цінує золото, бо інші учасники рин­ку не хочуть обмінювати свої товари на човни. Тоді він, мабуть, продасть човен мебляреві дешевше, якщо той заплатить золотом, а не кріслами. Отже, якщо певний товар, наприклад, золото, приймається в оплату багатьма учасниками ринку, усім стає легше торгувати. Тому рівень життя в суспільстві зростає, якщо один товар визнають засобом обміну.

Рисунок 2.1.

Методи обміну

 

Суспільство виробило три методи досягнення ефектів від спеціалізації:
бартер, державний розподіл і використання грошей. Гроші найліпше стимулюють торгівлю, оскільки їх приймають як засіб обміну.

Одиниця обліку. Використання товару як засобу обміну передбачає ще одну вигоду: це зменшує потребу визначення великої кількості цін. Замість того, щоб визначати ціну певного товару в одиницях багатьох інших товарів, кожен товар має єдину ціну, виражену в одиницях засобу обміну. Ця функція грошей забезпечує учасників ринку одиницею обліку, тобто засобом вимірювання вартості в економіці за допомогою грошей. Якщо економіка використовує певний товар, наприклад золото, тоді ціна кожного товару (пшениці, крісел і човнів) визначається у золоті.
Засіб нагромадження вартості. Гроші дають змогу легко зберігати вартість, тобто слугують для нагромадження вартості: якщо ви не використали усі наявні долари для купівлі товарів і послуг сьогодні, то можете зберігати решту для їх використання у майбутньому. Справді, рибалці та фермерові зручніше зберігати своє майно у вигляді грошей, ніж у вигляді запасів, що швидко псуються. Прийнятність грошей у майбутніх операціях залежить від збереження ними своєї вартості з перебігом часу.
Отже, гроші також є активом, тобто вартісною річчю, якою можна володіти. Ми часто чуємо, що люди, згадані у переліку найзаможніших американців журналу Forbes, мають багато грошей. Ідеться не про те, що в них велика кількість готівки у кишенях (або сховано на віллах чи на яхтах), а про володіння цінними активами, такими, як акції, облігації чи нерухоме майно. Гроші, як і інші активи, є компонентом багатства, що складається з суми вартості всіх активів за вирахуванням вартості зобов’язань. Проте лише тоді, коли актив виконує роль засобу обміну, його можна назвати грошима.
Хоча багатство і дохід (сума надходжень за певний період часу) є важливим мірилом вартості, у процесі викладу ці терміни не використовуються як замінники терміну гроші. Тобто кількість грошей, якою володіє індивід, відображається сумою готівки та її замінників (вклади на поточних рахунках чи дорожні чеки), а не величиною багатства, місячною або річною зарплатнею чи потоком доходу.
Гроші є не єдиним засобом нагромадження вартості. Будь-який актив, наприклад, акції GeneralMotors, облігації Державної скарбниці США, нерухоме майно чи картини Ренуара, виконує цю саму функцію. Насправді фінансові активи мають важливу перевагу порівняно з грішми, бо зазвичай приносять вищий процент або перспективи зростання їх вартості. Інші активи (такі, як будинок) також мають перевагу над грішми, оскільки надають певні послуги (наприклад, місце для проживання).
Для чого тоді взагалі потрібно мати на руках гроші? Відповідь пов’язана з поняттям ліквідності, тобто спроможності певного активу перетворитися на засіб обміну. Коли гроші є засобом обміну, вони є найліквіднішим активом. Обмінюючи інші активи на гроші, ви змушені покривати трансакційні витрати. Наприклад, за продажу облігацій чи акцій для купівлі автомобіля ви платите комісійні брокеру. За необхідності термінового продажу будинку для фінансування неочікуваних видатків на послуги охорони здоров’я, ви платите комісійні маклеру і ймовірно погоджуєтеся на нижчу ціну задля швидкого обміну будинку на гроші. Для уникнення згаданих трансакційних витрат люди зберігають частину свого багатства у вигляді грошей, навіть коли інші активи пропонують вищу віддачу як засіб нагромадження вартості.
Засіб відстрочених платежів. Зручність грошей пов’язана також з їхньою спроможністю бути засобом відстрочених платежів у кредитних операціях. Гроші можуть полегшувати обмін у конкретний момент часу як засіб обміну й міра вартості. З перебігом часу вони сприяють обмінові як засіб нагромадження вартості і засіб відстрочених платежів. Тому мебляр може погодитися продати виробникові човнів крісло сьогодні в обмін на гроші у майбутньому.
Наскільки важливо, щоб гроші були надійним засобом нагромадження вартості й загальним еквівалентом відстрочених платежів? Людей турбує, скільки продуктів харчування, одягу та інших товарів і послуг можна купити за їхні долари. Вартість грошей залежить від їхньої купівельної сили, тобто спроможності грошей бути використаними для придбання товарів і послуг. Зниження купівельної сили грошей відоме як інфляція, коли внаслідок зростання цін за ту саму кількість грошей мож­на купити менше товарів і послуг. Протилежну ситуацію, коли вартість грошей зростає, що вказує на зниження цін, називають дефляцією.
Ви, мабуть, чули, як ваші родичі або друзі вигукують: «Долар дешевшає!» Вони мають на увазі, що купівельна сила долара знизилася, за ту ж саму кількість грошей можна купити меншу кількість товарів і послуг в економіці, ніж раніше.
Наскільки ж подешевшав долар? Візьмемо кілька реальних товарів і послуг, які можна купити за 1 долар США на початку 2001 р. Ця кількість товарів і послуг
коштувала 56 центів у 1980 р., 27 центів у 1970 р., 20 центів у 1960 р., 16 центів у 1950 р. і 8 центів у 1940 р. За товари і послуги, що коштували менше, ніж монета в 10 центів, зароблена у 1940 р., сьогодні треба заплатити 1 долар! Економіка США з 1940 р. явно зазнала значної інфляції.
Зміна купівельної сили грошей впливає на їхню корисність як засобу нагромадження вартості та засобу відстрочених платежів і, відповідно, на готовність людей зберігати гроші. У 1989 р. в Аргентині після обрання президентом Карлоса Менема річні темпи інфляції сягнули 12 000 %. Дуже високі темпи інфляції — скажімо, понад 50 % на місяць — називають гіперінфляцією. За такого високого рівня інфляції домогосподарства і фірми відмовилися від національної грошової одиниці. Натомість вони вдалися до бартеру і використання американських доларів. Цей приклад підсумовує наш аналіз того, що може виступати у ролі грошей: щоб гроші виконували роль засобу обміну, домогоспо­дарства і фірми повинні бути переконані, що вони мають вартість і прийматимуться усіма. В Аргентині різке зниження купівельної сили грошей підірвало цю віру. Урядовці повинні дбати про підтримання купівельної сили офіційної грошової одиниці1.
Вартість грошей визначається кількістю товарів і послуг, які можна за них купити. За допомогою індексу цін, сумарного статистичного показника, який відображає зміну ціни набору товарів і послуг порівняно з його ціною у базовому році, можна простежити зміну вартості грошей з перебігом часу. Деякі часто вживані індекси цін подано в додатку до цього розділу.
Тепер, коли ми розуміємо, у чому суть грошей, дослідимо, як гроші використовують для проведення ділових операцій в економіці.
Що може служити грішми?
Існування засобу обміну полегшує проведення операцій і функціонування економіки. Логічно випливає наступне запитання: що може виконувати роль грошей? Тобто які види активів використовувати як засіб обміну? Як уже зазначалося, такий актив повинен принаймні повсюдно прийматися в оплату. Проте на практиці від нього вимагається навіть більше.
Що робить певний товар прийнятним як засіб обміну? Існує п’ять критеріїв.

  1. Товар мусить прийматися (тобто використовуватися) більшістю учасників ринку.
  2. Товар повинен бути однорідним, тобто будь-які дві одиниці його мають бути ідентичними.
  3. Він повинен бути довговічним, щоб його вартість не зменшувалася внаслідок псування.
  4. Він повинен бути вартісним відносно своєї ваги, щоб достатньо велика його вартість легко переміщувалася в процесі торгівлі.
  5. Оскільки різні товари ціняться по-різному, засіб обміну повинен бути подільним.

Банкноти Федеральної резервної системи США задовольняють усі ці кри-
терії.
Що визначає загальну прийнятність доларових банкнот як засобу обміну? Передовсім це відповідні очікування: ви оцінюєте щось як гроші лише в тому разі, якщо впевнені, що інші візьмуть їх в оплату. Наша готовність використовувати зелені папірці, випущені Федеральною резервною системою як гроші, робить їх прийнятним засобом обміну. Така властивість загальноприйнятності не є притаманною винятково грошам. Клавіатура вашого персонального комп’ютера має таке саме розміщення літер, як і на інших клавіатурах, бо виробники дійшли згоди щодо певного стандарту. Ви вивчаєте англійську мову, оскільки саме цією мовою розмовляє більшість людей у світі.


ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…

Чи досягне євро успіху?
1 січня 1999 р. євро увійшов у світ головних валют. Вартість євро становила на той момент 1,18 долара США. Після зниження курсу до 0,83 долара США на почат­ку 2001 р. до літа 2003 р. євро повернув собі втрачені позиції. З початку 2002 р. валюту євро введено у готівковий обіг, і впродовж кількох місяців вона замінила національні грошові одиниці в Австрії, Бельгії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії та Іспанії.
Чи буде євро вигідним для Європи?
З одного боку, спільна грошова одиниця знижує трансакційні видатки обміну валют

і, ймовірно, сприятиме конкуренції у Європейському Союзі. З іншого, використання єдиної валюти може поглибити нерівномірності в економічному розвитку різ­них регіонів Європи. У США, де долар використовується у всіх 50-ти штатах, економічний спад в одному регіоні пом’як­шується за допомогою фіскальних трансферів (тобто використання податкових надходжень, зібраних в інших регіонах), тоді як Європа позбавлена цієї можливості. Коли економісти висловлюють протилежну точку зору, підтримка євро відображає значною мірою політичну переконаність, що спільна грошова одиниця дасть змогу Європі відігравати важливішу політичну роль на міжнародній арені.

СИСТЕМА ПЛАТЕЖІВ
Гроші полегшують ділові операції в економіці. Механізм проведення таких операцій відомий як система платежів. Система платежів із перебігом часу еволюціонувала від благородних металів до готівки, чеків та електронної системи платежів. Справжні гроші — це гроші, які не потребують конвертації у прийнятніший засіб обміну, такий, як золото, срібло чи банкноти Федеральної резервної системи. Використання повноцінних грошей для торгівлі товарами й послугами у певний момент часу або протягом пев­ного часу за допомогою кредиту є найпростішою формою системи платежів.
Товарні гроші
Колись давно як засіб обміну використовувалися благородні метали, такі, як золото і срібло. Більшість торговельних операцій здійснювалися за допомогою цих матеріальних засобів, які були товарними грошима. Товарні гроші задовольняли критерії засобу обміну, проте існувала серйозна проблема: окрім інших чинників, їхня вартість залежала від проби дорогоцінного металу. Тому не виключалася можливість шахрайства шляхом додавання домішок інших металів. Відтак, якщо між торгівцями не існувало беззастережної довіри, вони змушені були щоразу перевіряти вагу і чистоту металу. Поважні купці, які були попередниками сучасних банкірів, розв’язували цю проблему так: вони робили пробу металів і ставили пробірне клеймо, яке засвідчувало вагу та чистоту металу, і брали за це комісійні. Без такої проби товарні гроші приймали хіба що зі знижкою. Невдовзі цей процес зацікавив можновладців. Якщо карбування товарних грошей чи засвідчення їхньої чистоти і ваги дає прибуток, то як можна залишатися осторонь? Королі й герцоги, з їхніми потребами фінансування війн та палаців, не могли не скористатися подібними можливостями.


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ…

Що таке гроші?
Запитайте у водія таксі

Декілька років тому я отримав повчальний урок щодо грошей від російських таксистів. У серпні 1989 р. у складі групи американських фахівців я відвідав Москву і Ленінград (нині — Санкт-Петербург), щоб обговорити з радянськими колегами низку важливих економіч­них проблем.
Поїздки у московських таксі на зустрічі та на обіди були тяжким випробуванням. Господарі забезпечили нас певною сумою в рублях (радянська грошова одиниця того часу), проте російські торговці та водії таксі неохоче брали в оплату рублі. Ціни завжди називалися в доларах США,

німецьких марках або японських єнах і час­то були різними у різних водіїв.
Коли я ввечері в готелі поділився своїми враженнями з дружиною, вона сказала, що не відчула подібних проблем. Вона використовувала для сплати цигарки Marlboro! Наступного дня я скористався її порадою щодо Marlboro (інші бренди спра­цьовували гірше), і мої проблеми з валютами значно спростилися. Цигарки слугували і засобом обміну, і мірою вартості, оскільки таксисти могли легко перевести усі основні валюти в еквівалент Marlboro.
Цигарки Marlboro як засіб обміну замінили офіційні гроші (рублі). Marlboro мають стандартний рівень якості, легко впі-
знаються і зберігають свою вартість — це справді логічні гроші.

Нерозмінні паперові гроші
Опора економіки лише на благородні метали призвела до незручності й обтяжливості системи платежів. Що, коли б вам довелося перевозити золоті зливки для здійснення операцій? Окрім того, що це було б складно й витратно, ви б іще й наражалися на ризик пограбування. Для розв’язання цієї проблеми приватні інститути й уряди почали зберігати повноцінні гроші і випускати паперові сертифікати, що їх представляли. У сучасній економіці паперову готівку зазвичай емітує центральний банк, який є спеціалізованим урядовим чи квазіурядовим інститутом фінансової системи, що регулює засоби обміну. Коли ви поглянете на доларову банкноту, то побачите, що вона фактично є банкнотою Федеральної резервної системи, випущеною ФРС — центральним банком США. Валюта, емітована ФРС, є законним платіжним засобом у США; тобто федеральний уряд зобов’язує приймати її для виплати боргів і вимагає, щоб податки сплачувалися готівкою або чеками, деномінованими у доларах. Проте, без загальної згоди на це, доларові банкноти не були б справжнім засобом обміну і не могли б виконувати роль грошей.
Сучасна система платежів у США є системою паперових грошей. У такій системі гроші, санкціоновані центральним банком або урядом, є справжніми грішми і не потребують обміну на золото чи інші товарні гроші1. Це означає, що Федеральна резервна система не зобов’язана обмінювати вам долари на золото або срібло (чи навіть на алюміній). Ви, як і всі, погоджуєтеся приймати банкноти ФРС як гроші. У США Федеральна резервна система друкує доларові банкноти і зберігає вклади банків та федерального уряду. Банки можуть використовувати ці вклади для проведення взаємних операцій. У США ФРС має монопольне право на випуск готівки. Чеки, виписані на рахунки у приватних банках, є замінниками банкнот Федеральної резервної системи при оплаті за товари і послуги. Приватні банки не можуть друкувати власні банкноти.
На грудень 2000 р. в обігу перебувало банкнот Федеральної резервної системи на суму близько 460 млрд доларів США. Що перешкоджає ФРС надрукувати стільки доларів, скільки вона бажає? Взагалі, ніщо! У частині 5 буде проаналізовано, скільки грошей випускає в обіг ФРС. Поки що вважатимемо, що Федеральна резерв­на система друкує «потрібну» кількість грошей.
Чеки
Хоча застосування паперових грошей для суспільства значно дешевше, ніж товарних, їх також витратно переміщувати за здійснення великих за обсягами комерційних або фінансових операцій. Уявіть собі купівлю автомобіля за допомогою валізи доларових банкнот! Ще одне важливе вдосконалення системи платежів пов’язане з використанням замінників повноцінних грошей — чеків. Чеки є зобов’язаннями виплатити за вимогою повноцінні гроші і можуть виписуватися на гроші, які зберігаються на вкладах у фінансових інститутах. Чеки можуть виписуватися на будь-яку суму, і з ними складніше шахраювати, ніж із готівкою чи благородними металами. Внаслідок цього чеки зручні для проведення ділових операцій. Ще одна перевага використання чеків полягає в тому, що зникає потреба зустрічних перевезень готівки, оскільки багато платежів взаємно погашаються. Подібну роль виконують і дорожні чеки; ці клаптики паперу, придбані у фінансових інститутах, можна використовувати для проведення ділових операцій.
Здійснення операцій за допомогою чеків вимагає більше етапів, ніж у випадку використання готівки. Припустимо, ваша сусідка по кімнаті заборгувала вам 50 доларів. Якщо вона віддасть вам 50 доларів готівкою, то у справі поставлено крапку. Припустимо, проте, що вона виписала вам чек на 50 доларів. Спочатку ви несете цей чек у свій банк. Службовці вашого банку, у свою чергу, повинні подати цей чек для оплати в банк, який обслуговує вашу сусідку, де і буде знято гроші з її рахунку. Потім ці гроші будуть переведені до вашого банку, де будуть зараховані на ваш рахунок, з якого можете одержати готівку. Цей процес звичайно займає кілька днів. Обробка неймовірно великого обсягу чеків коштує економіці США кілька мільярдів доларів щороку.
Чеки та інші замінники повноцінних грошей менш ліквідні, ніж готівка, і використання чеків пов’язане з певними видатками. Видатки на конвертацію чеків впливають на готовність продавця приймати їх замість повноцінних грошей. Якщо вам доведеться сплачувати 10 доларів при переведенні у готівку кожного чека, ви, поза сумнівом, надаватимете перевагу при розрахунках готівці. Ще один вид видат­ків — інформаційні видатки: час і зусилля, витрачені продавцем для перевірки, чи має покупець на рахунку достатню суму грошей для покриття виписаного чека. Приймання в оплату чеків вимагає більшої довіри з боку продавця, ніж при розрахунках готівкою.
Електронні гроші та електронна готівка
Нові досягнення у сфері телекомунікацій підвищили ефективність системи платежів, зменшивши час на інкасацію чеків та видатки на потоки паперових грошей при проведенні платежів. Операції тепер здійснюють за допомогою комп’ютерів у електронній системі платежів, з використанням комп’ютеризованих пристроїв для платежів та інкасації. Прикладом можуть слугувати дебетові картки та автоматизовані касові апарати — банкомати.
Дебетові картки можна використовувати як чеки: касові апарати у супермаркетах та крамницях роздрібної торгівлі під’єднані до комп’ютерів банків. Коли покупець використовує дебетову картку для купівлі бакалійних чи інших товарів, його банк моментально кредитує рахунок крамниці на потрібну величину і знімає відповідну суму з рахунка споживача. Така система усуває проблему довіри між покупцем та продавцем, що має місце при використанні чеків, оскільки комп’ютер банку санкціонує проведення операції. Електронні операції не є футуристичними прогнозами ХХІ ст., більшість операцій між фінансовими інститутами вже проводяться електронним шляхом.
Двадцять років тому, щоб покласти гроші на рахунок або зняти їх чи здійснити платежі, вам довелося б у робочий час стояти у черзі до касового віконця в банку. Сьогодні банкомати дають змогу здійснити ці операції у будь-який зручний для вас час. Більше того, банкомати під’єднані до мережі (наприклад, Cirrus), тому ви можете зняти готівку і поза межами вашого банку. На 1998 р. мережа Cirrus налічувала понад 200 000 банкоматів у США та у 67-ми інших країнах і територіях, за допомогою яких здійснювалося понад 1 млрд операцій щомісяця. Тому американські туристи мають змогу отримати готівку в Парижі для купівлі продуктів харчування та сувенірів. Більше того, ChemicalBank (перед його поглинанням Chase) і FirstNationalBankofBoston запровадили у 1995 р. електронні чеки, які можуть широко використовуватися для платежів між користувачами мережі Інтернет.
Межі системи електронних платежів розширилися аж до використання електронних грошей (або е-грошей), які зберігають в електронному вигляді на картках чи комп’ютерних рахунках. Найпростішою версією електронних грошей є згадані вже дебетові картки, які дають змогу споживачам купувати товари і послуги, переказуючи кошти з їхніх банківських рахунків на рахунки продавців. Ці картки нагадують кредитні картки і використовуються зі зчитувачами карток.
Картки зі змінною вартістю мають фізичні характеристики дебетових карток, але містять цифрову готівку. Сума цієї готівки може бути встановленою заздалегідь або, на так званих «розумних» картках, збільшуватися за потреби. Ці картки широко використовують у Канаді, Чилі, Австрії, Сінгапурі та Китаї. У США подібні карт­ки поки що не набули популярності.
І, нарешті, електронні гроші (або е-гроші) — це цифрові гроші, що використовуються для купівлі товарів і послуг через Інтернет. Споживач отримує е-гроші через комп’ютер з Інтернет-банку і переказує їх на комп’ютер продавця. Електронні чеки або Інтернет-банківництво дають змогу споживачам оплачувати рахунки за допомогою е-чеків через мережу Інтернет. Електронні чеки значно зменшують видатки на проведення операцій порівняно з паперовими чеками.
Розвиток е-грошей захоплює уяву і дає підстави окремим оглядачам говорити про «безготівкове суспільство». Насправді ж існування суспільства, яке не використовуватиме готівки, малоймовірне. По-перше, створення інфраструктури для системи е-платежів вимагає значних видатків. По-друге, багато домогосподарств і фірм занепокоєні захистом своєї приватності в електронній системі, яка зазнає атак з боку комп’ютерних хакерів. Хоча потік паперових грошей у системі платежів імовірно скорочуватиметься, він навряд чи зникне цілком.
Отже, ефективність системи платежів, яка зростає зі зменшенням видатків на проведення операцій, дуже важлива для економіки. Уявімо собі, що банківська система зазнала краху і всі операції — торговельні й фінансові — треба здійснювати з використанням готівки. Вам довелося б носити значні суми готівки для фінансування усіх покупок, і з’явилися б додаткові видатки, пов’язані з захистом вашої готівки. Банківське кредитування унеможливилось би, що серйозно зашкодило б функції фінансової системи щодо забезпечення взаємодії заощадників та позичаль­ників. Тому руйнування системи платежів збільшує видатки обміну та кредитування. Наприклад, багато фахівців пояснює рівень економічного спаду в часи Великої депресії 1930-х років саме крахом банківської системи. Ефективне функціонування системи платежів в економіці є серйозною проблемою політики держави. Уряд зазвичай регулює функціонування засобів обміну і вживає заходів для захисту системи платежів1.


Ці розрахунки зроблено за допомогою формули, яка з’ясовує, скільки різних цін потрібно у випадку
N товарів: Кількість цін = N(N – 1)/2.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Чи вважаєте ви, що готівка і чеки коли-небудь вийдуть з ужитку, і всі платежі здійснюватимуться електронним шляхом? Які переваги такого розвитку ситуації? Що може перешкодити цьому? На по-
чатку 1990-х років аналітики прогнозували, що до кінця десятиліття значна частина споживчих покупок здійснюватиметься за допомогою дебетових карток. Такі електронні операції дешевші за операції з чеками і зручніші для споживачів, ніж використання готівки. Проте су-
спільство без готівки не здається сьогодні реальним. Готівка використовуватиметься для здійснення невеликих покупок. До того ж, нерозв’язаними залишаються деякі правові проблеми. Наприклад, чи повинні ви нести відповідальність у ситуації, коли хтось дізнався секретний код доступу і незаконно переказав гроші з вашого рахунка? Крім того, дехто цінує анонімність, пов’язану з використанням готівки. Особи, що мають справу з нелегальними операціями (наприклад, з торгівлею наркотиками чи схемами уникнення оподаткування), навряд чи стануть користувачами дебетових карток.
ВИМІРЮВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ
Домогосподарства, фірми й державні службовці — усі зацікавлені у вимірюванні пропозиції грошей, оскільки, як зазначалось у розділі 1, зі змінами кількості грошей в економіці пов’язані зміни процентних ставок, цін та ділової активності. Для розуміння ролі грошей як економічної змінної їх потрібно вимірювати.
Визначення грошей (засіб обміну для придбання товарів та послуг і сплати боргів) залежить від упевненості, що вони будуть повсюдно і завжди прийматися в обмін на товари та послуги. Таке визначення спричиняє і відповідний підхід до вимірювання грошей в економіці: до грошей відносять лише ті активи, які вочевидь виконують функцію засобу обміну — готівку, вклади на поточних рахунках і дорожні чеки. Ці активи легко можна використати для купівлі товарів і послуг, тобто вони виконують функцію засобу обміну.
Однак у реальному світі таке тлумачення є надто вузьким мірилом пропозиції грошей. Багато інших активів можуть використовуватись як засіб обміну, проте вони не є настільки ліквідними, як вклади на поточних рахунках або готівка. Наприклад, гроші на заощаджувальному рахунку в банку можна перевести у готівку без значних трансакційних видатків. Подібно, якщо ви маєте рахунок у брокерській фір­мі, то також можете виписувати чеки на суму вартості ваших цінних паперів. Хоча ці альтернативи мають певні обмеження і вимагають трансакційних видатків, згадані види активів також частково є засобами обміну.
Економісти використовують декілька різних визначень пропозиції грошей, залежно від того, які саме активи включають у поняття грошей. Ці показники класифікують від вузького до широкого визначення грошей залежно від обмінності різних видів активів на справжні гроші. Обмінність тут означає ліквідність, тобто можливість перетворення активу на справжні гроші. Тому найвужчим мірилом пропозиції грошей є самі справжні гроші. Широке визначення охоплюватиме й інші активи, які можна легко перевести у готівку — наприклад, чекові або заощаджувальні рахунки. У США Федеральна резервна система використовує різні показники пропозиції грошей, коли намагається оцінити вплив пропозиції грошей на ціни та ділову активність.
ФРС проводить спеціальні дослідження щодо відповідного визначення пропозиції грошей. Упродовж двох останніх десятиліть це завдання ускладнилось, оскільки інновації на фінансових ринках та у фінансових інститутах призвели до появи нових замінників традиційних носіїв засобу обміну. Протягом 1980-х років ФРС змінювала визначення пропозиції грошей у відповідь на згадані фінансові інновації.
Вимірювання грошових активів
Федеральна резервна система, відповідальна за регулювання кількості грошей в економіці США, використовує три показники грошей, які містять інші активи, окрім готівки. На рисунку 2.2 ці показники — грошові агрегати — зображено у графічному вигляді. Проаналізуймо зв’язки між ними.


М1

М2

М3

Готівка в обігу +

  • Дорожні чеки
  • Вклади до запитання
  • Інші чекові вклади

М1 +

  • Дрібні строкові вклади
  • Заощаджувальні вклади
  • Депозитні рахунки грошо­вого ринку
  • Неінституційні фонди гро­шового ринку
  • Одноденні угоди про взаємний викуп
  • Одноденні позички в євро­доларах

М2 +

  • Великі строкові вклади
  • Баланси взаємних фондів грошового ринку
  • Строкові угоди про взаємний викуп
  • Строкові євродолари

 

Рисунок 2.2.

Вимірювання грошових агрегатів, листопад 2000 р.

 

 

Грошові агрегати є показниками маси грошей за різного їх визначення. Кожен показник містить компоненти попереднього та додаткові види активів.

Джерело: Federal Reserve Bulletin; Monthly Economic Indicators.

З ФІНАНСОВИХ НОВИН…

 

Пошук найповнішої інформації про гроші
Щоб простежити за швидкістю зростання пропозиції грошей, зверніться до рубрики «Гроші та інвестування» у The Wall Street Journal. Зазвичай щоп’ятниці цей журнал публікує дані про агрегати М1, М2 і М3 у США. У наведеному фрагменті подано інформацію станом на 24 листопада 2000 р. Запис «sa» означає сезонно скориговані показники. Таке коригування усуває сезонні коливання пропозиції грошей (наприклад, збільшення грошей на руках у населення в період літніх відпусток або під час різдвяних покупок).

За тиждень, що закінчувався 13 листопада 2000 р., агрегат М1 становив у середньому 1075 млрд доларів США. Чи ці дані є остаточними? Ні. Вони базуються на попередніх оцінках Федеральної резервної системи. З одержанням більшої і точнішої інформації ФРС переглядає свої попередні оцінки. Зміна прогнозу кількості грошей може бути значною, тож попередні оцінки не є надійним показником змін пропозиції грошей у короткостроковому періоді. Проте аналітики дійшли висновку, що протягом тривалих періодів часу, наприклад року, попередні і скориговані показники пропозиції грошей демонструють однакові темпи зростання.

 

 

МОНЕТАРНІ АГРЕГАТИ
(млрд дол. США)

1 WEEK ENDED:
                                                                                 Nov. 13             Nov. 6
Money supply (M1) sa ………………………………..                        1076.2                                                                                 1087.5
Money supply (M1) nsa ………………………………                        1075.0                                                                                 1089.2
Money supply (M2) sa ………………………………..                        4889.8                                                                                 4895.0
Money supply (M2) nsa ………………………………                        4900.4                                                                                 4899.4
Money supply (M3) sa ………………………………..                        6954.1                                                                                 6953.7
Money supply (M3) nsa ………………………………                        6973.2                                                                                 6955.8

4 WEEKS ENDED:
                                                                                 Nov. 13             Nov. 16
Money supply (M1) sa ……………………………….                         1095.1                                                                                 1095.9
Money supply (M1) nsa ………………………..….…                        1090.0                                                                                  1086.8
Money supply (M2) sa ……………………………….                         4890.6                                                                                 4885.0
Money supply (M2) nsa ……………………………...                        4876.9                                                                                 4859.9
Money supply (M3) sa ……………………………….                         6946.1                                                                                 6926.5
Money supply (M3) nsa ……………………………...                        6930.9                                                                                 6883.5

MONTH
                                                                                 Oct.                  Sep.
Money supply (M1) sa ……………………………….                         1099.9                                                                                 1095.4
Money supply (M2) sa ……………………………….                         4889.7                                                                                 4871.5
Money supply (M3) sa ……………………………….                         6935.4                                                                                 6909.7

nsa—Not seasonally adjusted. sa—Seasonally adjusted.

Sourse: The Wall Street Journal, November 27, 2000, Page C17. Republished
by permission of Dow Jones, Inc. Via Copyright Clearance Center, Inc.
O 2000 Dow Jones and Company, Inc. All Rights Reserved Worldwide.

 

 

 

 

 

 

 

Агрегат М1. Найвужчим показником пропозиції грошей є агрегат М1. Як видно з рисунка 2.2, М1 вимірює гроші як традиційний засіб обміну. М1 містить готівку, дорож-
ні чеки та вклади на поточних рахунках. До початку 1980-х років за вклади на поточних рахунках не платили процент, тож вони були близькими замінниками дійсних грошей. Відтоді фінансові інновації у банківській галузі та дерегулювання її діяльності у 1970-х, 1980-х і 1990-х роках привели до появи нових видів банківських вкладів, що є близькими замінниками поточних вкладів. До таких нових видів вкладів можна віднести чекові рахунки в заощаджувальних інститутах та кредитних спілках, а також вклади на поточних рахунках, за які виплачують процент, у комерційних банках. Сьогодні агрегат М1 містить усі види вкладів, на які можна виписувати чеки, поряд із вкладами на поточних рахунках, дорожними чеками та готівкою.
Агрегат М2. Трохи ширшим показником пропозиції грошей є агрегат М2. Окрім активів, що включені в М1, сюди відносять короткострокові інвестиційні рахунки. Ці вклади можна перевести у повноцінні гроші, але не так легко, як компоненти агрегату М1. Спочатку агрегат М2 складався, в основному, з дрібних строкових вкладів (менше за 100 000 доларів США) та заощаджувальних вкладів. Сьогодні до М2 відносять і деякі інші види активів, на які можна виписувати чеки, такі, як депозитні рахунки грошового ринку в банках і неінституційні взаємні фонди грошового ринку.
Агрегат М3. Агрегат М3 містить більше видів активів, ніж М2 і М1. Окрім готівки, дорожних чеків, вкладів на поточних рахунках і короткострокових інвестиційних рахунків, М3 включає і такі менш ліквідні види активів, як великі строкові вклади (понад 100 000 доларів США), баланси взаємних фондів грошового ринку, строкові угоди про взаємний викуп та євродолари.
Крім грошових агрегатів, ФРС інформує про нагромаджені боргові зобов’язання. Зокрема, ФРС повідомляє про непогашені борги кредитного ринку нефінансових секторів вітчизняної економіки. Відмінності між різними борговими інструментами буде з’ясовано в розділі 3.
Вибір грошових агрегатів
Який із показників вимірює гроші «правильно»? Відповідь залежить від поставленої мети. До 1980-х років для вимірювання кількості грошей використовували агрегат М1. У 1980-х роках роль М1 було піддано сумніву внаслідок включення в агрегат М2 нових замінників звичайних чекових рахунків. У 1980-х і 1990-х роках економісти й урядовці загалом використовували М2 як показник пропозиції грошей, хоча розвиток ситуації у фінансовій системі в цей період ускладнював завдання визначення кількості грошей. Федеральна резервна система також робила спроби розраховувати змішані показники пропозиції грошей, які складалися з часткових компонентів різних грошових агрегатів. Наприклад, якщо взаємні фонди грошового ринку використовують і для операцій, і для інвестицій, то їх можна враховувати частково в агрегаті М1, а частково — в агрегаті М2.
Оскільки грошові агрегати вимірюють певну базову, «дійсну» кількість грошей, науковців і урядовців цікавить, чи зміни в агрегатах пов’язані між собою. Наприклад, якщо М1, М2 і М3 зростають або зменшуються одночасно, то ФРС може використовувати будь-який із них для впливу на обсяг виробництва в економіці, ціни чи процент­ні ставки. Якщо ж динаміка цих показників різна, то висновки їх аналізу будуть суперечливими. Це ускладнить урядовцям вибір відповідної монетарної політики.
Як видно з рисунка 2.3, грошові агрегати здебільшого змінюються приблизно однаково упродовж тривалих періодів часу. Проте у певні періоди відмінності досить значні. Наприклад, хоча темпи зростання агрегату М1 збільшувалися у 1970-х та в середині 1980-х рр., темпи зростання агрегатів М2 і М3 фактично знижувалися. Відтак різні грошові агрегати пропонували різну картину змін пропозиції грошей з перебігом часу.

Рисунок 2.3.

Темпи зростання агрегатів М1, М2 і М3 у 1960—2000 рр.

 

Грошові агрегати здебільшого змінюються приблизно однаково упродовж тривалих періодів часу. Проте у певні періоди їхні темпи зростання можуть суттєво відрізнятися.

Які ж показники використовувати за такої ситуації фахівцям Федеральної резервної системи? Як уже зазначалося, ФРС продовжує експериментувати зі змішаними показниками пропозиції грошей, коли різні види активів мають різний ступінь ліквідності. Крім того, фахівці ФРС, науковці та аналітики приватних фірм досліджують, які грошові агрегати найтісніше пов’язані зі змінами економічних показників, таких, як обсяг виробництва в економіці, рівень цін і процентні ставки. У частині 6 ці емпіричні підходи будуть проаналізовані детальніше.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Актив
Бартер
Центральний банк
Повноцінні гроші
Дефляція
Електронні гроші
Державний розподіл
Інфляція
Законний платіжний засіб
Засіб обміну
Грошові агрегати (М1, М2, М3)
Гроші

Система платежів
Чеки
Товарні гроші
Електронна система платежів
Нерозмінні паперові гроші
Індекс цін
Купівельна сила
Спеціалізація
Засіб відстрочення платежів
Засіб нагромадження вартості
Трансакційні витрати
Міра вартості
Багатство

ПІДСУМКИ

1. Спеціалізація підвищує економічну ефективність: індивіди виробляють ті речі, які добре вміють. Унаслідок спеціалізації люди виробляють надлишок продукції і потребують шляхів обміну нею. Трьома можливими варіантами є: бартер, державний розподіл і використання грошей. Проблема, по­в’язана з бартером, полягає у тому, що складно досягти зустрічного збігу потреб покупців та продавців. Державний розподіл часто зазнає невдачі, бо розподіляє ресурси неефективно. Використання грошей полегшує процес обміну, ефективний розподіл ресурсів і не потребує узгодження потреб кожного конкретного покупця та продавця.
2. У ролі засобу обміну гроші повсюдно приймають як купівельний засіб. Конкретний предмет стає засобом обміну, якщо люди переконані, що всі прийматимуть його в оплату за товари і послуги.
3. Гроші виконують функцію міри вартості, тож усі ціни можна виразити у грошах. Гроші також зменшують видатки обміну з перебігом часу. Як засіб нагромадження вартості гроші дають змогу зберігати їх сьогодні, щоб при-

дбати товари і послуги у майбутньому. Як засіб відстрочення платежів гроші уможливлюють кредитні операції.
4. Справжні гроші — це гроші, які не потребують конвертації в якийсь іще фун­даментальніший законний засіб обміну.
В системах товарних грошей товари (такі, як золото) є справжніми грішми.
У системах паперових грошей справжніми грішми є паперова готівка і монети, випущені центральним банком країни.
5. Система платежів визначає способи проведення ділових операцій в економіці. З перебігом часу система платежів еволюціонувала від простої (папе­рова готівка як основний засіб платежу) до складної (автоматичне проходження платежів за допомогою комп’ютерів і електронні гроші).
6. Фінансові активи об’єднують у різні грошові агрегати залежно від їхньої ліквідності — тобто простоти обміну на повноцінні гроші. Федеральна резервна система — центральний банк США — визначає грошові агрегати і збирає дані щодо їх динаміки. Серед грошових агрегатів є показники, що відображають роль грошей як засобу обміну (М1 та М2)
і роль грошей як засобу нагромадження у короткостроковому періоді (М3).

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Що робить доларову банкноту грішми? Що робить грішми виписаний вами чек? Зміна яких чинників вплинула б на вашу готовність приймати доларові банкноти або чеки як гроші?
2. Як спеціалізація поліпшує рівень життя в економіці?
3. Якими є видатки бартеру?
4. Назвіть і опишіть чотири основні функції грошей.
5. Що таке товарні гроші? Чим вони відрізняються від паперових грошей?

6. Як грошова система впливає на розвиток кредитної системи? Якщо законні гроші не приймаються повсюдно як засіб обміну, чи виражатимуться кредитні угоди у грошовому вимірі? Поясніть свою думку.
7. Що таке система платежів? Як зміняться витрати економіки внаслідок зниження ефективності системи платежів?
8. Як високі темпи інфляції впливають на вартість грошей? Як це змінює корисність грошей як засобу обміну?

 

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

THE ECONOMIST, 19 ЛЮТОГО 2000 Р.

 

 

 

 

Е-готівка 2.0

 

 

 

Гроші завжди були цікавою темою, як і технологія. Тому нічого див­ного, що поява в середині 1990-х років кількох видів електронних грошей привернула якнайширшу увагу. Деякі оглядачі прогнозували, що приватна електронна готівка невдовзі конкуруватиме з американськими доларами та німецькими марками. Голови цент­ральних банків почали непокоїтися, що — страшно подумати! — вони можуть стати зайвими.
Реальність виявилася значно менш цікавою, бо електронна готівка не виправдала сподівань. Фірми, що її запровадили, або збанкрутували (Digi Cash), або відмовились від свого продукту (CyberCash), або зайнялися іншим бізнесом (First Virtual Holdings, тепер MessageMedia). У мережі Інтернет і досі майже всі платежі здійснюють за допомогою «непривабливих» кредитних карток…
Незважаючи на такий несприятливий досвід, нове покоління фінансових фірм сьогодні намагається дати е-готівці друге життя — он-лайн. Не минає і тижня, щоб нові сміливці — зазвичай американці — не повідомили про нову форму елек­тронних грошей. І цього разу пер-
спективи видаються значно кращими.
Сьогодні справді існує попит на он-лайнову альтернативу кредитним карткам, який живлять швидкі темпи зростання е-торгівлі. Іноді споживачі бажатимуть зберегти анонімність. Багато з них, зокрема поза США, не мають доступу до пластикових грошей. Дехто є надто юним. А аукціони та деякі інші види е-торгівлі зумовлюють потребу он-лайнових платежів між окремими особами…
Ще одна компанія, Beenz.com, використовує інший підхід. За словами одного з її керівників, Філіпа Летса, основна ідея полягає в тому, що споживачі можуть заробляти

їхню грошову одиницю — «бінзи», просто перебуваючи он-лайн. Близько 50 веб-сайтів використовують «бінзи», щоб платити їх за відвідування сайту, участь в он-лайн опитуваннях чи купівлю товарів і послуг… Фірма продає свою грошову одиницю партнерам-торгівцям за курсом 100 «бінз» за 1 долар США, половину з яких становлять комісійні; тобто один «бінз» коштує півцента.
Подібні схеми є, по суті, програмами преміювання. Девід Беч, директор Consult Hyperion, британської консультативної фірми з питань е-го­тівки, стверджує, що оскільки споживачі не можуть розраховуватися між собою «бінзами», то останні не можна вважати справжніми електрон­ними грішми. Інша річ — технологія PayPal, розроблена фірмою Confinity. Після відкриття рахунка на веб-сайті компанії можна пересилати долари електронною поштою. Крім того, користувачі мають змогу пересилати гроші між двома комп’ютерами за допомогою інфрачервоних сигналів…
Однак такі схеми далекі від цифрового ідеалу. Більшість із них дають змогу простежити, що саме купують користувачі, тобто не задовольняють потреби анонімності та приватності. Крім того, багато схем обмежують шляхи використання таких грошей. Продукти, яким властива максимальна анонімність і ліквідність — особливо, якщо їх можна використовувати і в режимі оф-лайн, мають найліпші довгострокові перспективи.
Технологія також уможливить — і здешевить — перетворення фінансових активів, таких, як взаємні фонди, у гроші. Як стверджує пан Беч, немає підстав для того, щоб споживачі не мали змоги сплачувати свої рахунки безпосередньо одиницями взаємних фондів замість того, щоб робити це через банк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

 

 

При купівлі книги чи компакт-диска у вас є шість різних способів розрахуватися: готівка, чек, кредитна картка, дебетова кар­тка, автоматизований безготівковий дебетовий рахунок або нагромаджувальна (ощадна) картка. Сьогодні е-торгівля пропонує новий засіб платежу — цифрову готівку. Хоча досі більшість платежів у мережі Інтернет здійснюють за допомогою кредитних карток, деякі аналітики вважають, що врешті-решт використання е-го­тівки стане характерною рисою операцій е-торгівлі.
Можливо, ви вже використовували електронні гроші. Така електронна готівка не має обмеження на доступ кредитної кар­тки, що звужує загальну участь в електрон­ній торгівлі. Крім того, аналітики провідних фірм, таких, як Jupiter Communi­cations, відзначають невдоволення споживачів використанням кредитних карток для купівлі в режимі он-лайн і прогнозують появу невдовзі цифрової готівки.

Чи будуть е-гроші успішною альтернативою наявним засобам платежу? Для цього вони повинні запропонувати якусь вигоду споживачам, торгівцям і самим емітентам цифрових грошей — тобто всім залученим сторонам. Поки що надто рано говорити про джерела цієї вигоди. Проте споживачі можуть відчути перевагу е-тор­гівлі за використання дешевших кредитних карток і забезпечення анонімності. Торгівці можуть побачити перевагу в економії грошей та часу порівняно з використанням готівки і кредитних карток. Емітен­ти е-грошей матимуть змогу зменшити витрати на операції з готівкою й обмежити можливості шахраювання, а також отримають нові джерела додаткових доходів від продажу споживачам і торговцям супут­ніх товарів і послуг.

 

 

Як функціонуватиме система е-гро­шей? Якщо ранні системи потребували від споживачів установлення спеціального про­грамного забезпечення, то деякі нові фірми поширюють е-гроші через своїх он-лай­нових торговельних партнерів або через програми частих польотів на авіалініях. Підхід компанії Confinity ще прогресивніший і дає змогу користувачам пересилати долари електронною поштою.

 

Які недоліки використання е-грошей? Споживачів непокоїть нестача анонімності та приватності у деяких варіантах обігу
е-грошей. Торговці та емітенти говорять про значні капітальні витрати для створення чіткої системи електронних грошей. Усе ж багато аналітиків вважають, що цифрові гроші зрештою стануть важливим засобом платежів. У Фінляндії вже сьогодні користувачі можуть пересилати е-гроші торговельним автоматам. Мабуть, невдовзі у США домогосподарства зможуть сплачувати свої рахунки за допомогою е-грошей з фінансових активів, таких, як взаємні фонди, навіть без звернення до банку.

Для подальших роздумів…

Як зміна у ставленні споживачів до
торгівлі через мережу Інтернет вплине на потенційні прибутки від використання
е-грошей?
Джерело:  Взято з «E-Cash 2.0», The Economist
19 лютого 2000. O 2000. The Economist Newspaper Group, Inc. Друкується за дозволом. Подальший передрук заборонено. www.economist.com

 

 

9. Чи тільки грошам притаманна функція нагромадження вартості? Якщо ні, наведіть інші приклади. Чи обов’язково гроші повинні бути засобом нагромадження вартості, щоб виконувати роль засобу обміну? Поясніть свою думку.
10. На виконання яких функцій грошей негативно впливає інфляція?

11. Для чого потрібні декілька різних показників пропозиції грошей? Чому ФРС не вирішить, який із показників є найкращим і не відмовиться від решти?
12. Чому кредитні картки не включають до жодного з показників пропозиції грошей?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Наприкінці ХІХ ст. США переживали період тривалої інфляції. Як це могло вплинути на вартість грошей?
2. Чому з погляду індивіда двадцятидоларова банкнота може бути бажанішою формою грошей, ніж золота монета вартістю у двадцять доларів? А як із погляду уряду?
3. Чому люди носять у гаманцях готівку, якщо на покладені в банк гроші можна отримувати процент?
4. Припустимо, ваш банк знизив вимоги щодо мінімального залишку на нау-рахунках (вклади на поточних рахунках, за які сплачують процент). Ви зняли 500 доларів США з вашого нау-рахунка і поклали їх на ощадний рахунок, який пропонує трохи вищу процентну ставку. Як змінилися грошові агрегати М1 і М2?
5. Якщо ваш дохід збільшується на 10 % за рік, чи поліпшується ваше становище? Поясніть свою думку.
6. Нехай у якійсь примітивній еко­номіці як гроші використовують рідкісні камені. Нехай кількість цих каменів зменшується внаслідок їх руйнування або використання як зброї. Як змінюватиметься вартість каменів з часом? До чого призведе відкриття великої кількості нових рідкісних каменів?
7. Уявімо собі країну Фрідманію, грошима в якій є золоті крони, кожна з яких містить 1 г золота. Королівський монетний двір Фрідманії карбує монети

з чистого золота. Одного дня новий король наказує витрачати на нові крони лише 0,9 г золота і обмінювати їх на старі у співвідношенні одна до одної. Що, на вашу думку, відбудеться з використанням крон як засобу обміну? Якби ви жили у Фрідманії і мали старі та нові монети, то які б витрачали насамперед?
8. Упродовж 1980-х років індекси цін у Німеччині зростали повільніше, ніж в Італії. Як змінилася у цей час вартість грошей у Німеччині порівняно з вартістю грошей в Італії? Припустимо, що Німеччина та Італія вільно торгують. Як змінилася купівельна спроможність німців за купівлі італійських товарів? А купівельна спроможність італійців, які купують німецькі товари?
9. Дайте визначення терміна «ліквід­ність». Розташуйте наступні активи в порядку зменшення ліквідності: взаємні фонди грошового ринку, заощаджувальні рахунки, акції корпорацій, доларові банкноти, житло, золото, чекові рахунки.
10. До якого з грошових агрегатів — М1, М2 чи М3 — вперше включають такі види активів: депозитні рахунки грошового ринку, строкові угоди про взаємний викуп, комерційні цінні папери, дорожні чеки, одноденні угоди про взаємний викуп, ощадні облігації, готівку, великі строкові вклади, малі строкові вклади, короткострокові облігації Державної скарбниці США, вклади на поточних рахунках.

11. Індекс споживчих цін (ІСЦ) у 1994 р. дорівнював 148,2, якщо за базовий період взяти 1982—1984 роки (тобто у 1982—1984 роках ІСЦ дорівнював 100). Припустимо тепер, що за базовий взято 1994 рік (тобто новий ІСЦ дорівнює 100 у 1994 р.). Яким є у цьому разі ІСЦ у 1982—1984 роках?

12. Якщо індекс цін дорівнював 100 у 1990 р. і 120 у 2000 р., а номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) становив 720 млрд доларів США у 1990 р. і 960 млрд доларів США у 2000 р., то яка вартість реального ВВП 2000 р. у доларах США 1990 р.?

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ
(запитання 25—28 стосуються додатка)

1. В останньому випуску Economic Report of the President:
а) знайдіть дані про номінальний ВВП (вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці впродовж року) за 1990 і 2000 рр.; б) знайдіть дані про наявний дефлятор ВВП у 1990 і 2000 рр.; в) обчисліть реальний ВВП у цих роках; г) знайдіть відсоткову зміну реального ВВП за десятиліття.
2. В останньому випуску EconomicReportofthePresident знайдіть дані про індекс споживчих цін у 1960, 1970, 1980, 1990 і 2000 роках. Обчисліть темпи інфляції (по декадах) у 1960-х, 1970-х, 1980-х і 1990-х роках.

3. Виконайте завдання 26 для наявного дефлятора ВВП та індексу цін виробників. Порівняйте отримані темпи інфляції.
4. В останньому випуску FederalReserveBulletin знайдіть дані щодо грошових агрегатів М1, М2, М3. Тоді з EconomicReportofthePresident візьміть найновіші дані про чисельність населення США. Поділіть величину грошових агрегатів на чисельність населення, щоб отримати середню кількість грошей, що припадає на одну особу. Чи реальними видаються вам ці числа? Поясніть, чому вони такі великі.

ДОДАТОК: ОБЧИСЛЕННЯ ІНДЕКСІВ ЦІН

Індекс цін обчислюють як відношення ціни вибраних товарів, що утворюють ринковий кошик, Р, у певному році t, до ціни ринкового кошика у базовому році 0, помножене на 100:

(Індекс цін)t =  ? 100.

Наприклад, якщо між роками 0 і t ціни зросли на 20 %, індекс цін дорівнюватиме 1,20 ? 100 = 120.

У США найчастіше використовують такі індекси цін:

ВВП-дефлятор: індекс цін усіх товарів і послуг, що включаються у валовий внутрішній продукт (кінцева вартість усіх товарів і послуг, вироблених в економіці).

Індекс цін виробників (ІЦВ): індекс цін, які фірми платять на оптових ринках за сировину, проміжні та кінцеві товари.

Індекс споживчих цін (ІСЦ): індекс цін ринкового кошика товарів, купленого міськими споживачами (використовується як показник вартості життя).

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.