лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

ЧАСТИНА

  

Вступ

Частина 1 підводить нас до вивчення грошей та фінансової системи. У цій книзі економічний аналіз використовується для пояснення подій, що відбуваються сьогодні, а також для прогнозування подій завтрашніх. У трьох розділах частини 1 прийнято такий економічний підхід до аналізу основних тем книги. У розділі 1 описуються переваги використання еконо­мічного аналізу для вивчення грошей, фінансових ринків, фінансових інститутів та економіки загалом. У розділі 2 з’ясову­ється, чому в сучасній економіці використовують гроші, як гроші впливають на наші повсякденні рішення і де знайти інформацію про показники вимірювання грошей. У розділі 3 розглядається роль основних елементів фінансової системи у забезпеченні взаємодії заощадників і позичальників, зменшення ризику, підвищення ліквідності та надання інформаційних послуг. Розуміння суті цих послуг допоможе простежити розвиток фінансової системи та її можливі зміни в майбутньому.

 


 

 


РОЗДІЛ

Короткий огляд грошей
та фінансової системи

Інвестори в усьому світі — від дрібних заощадників до заможних фінансистів, від підприємців місцевого масштабу і власників невеликих фірм до керівників компаній Exxon та Nissan — стурбовано стежать за функціонуванням фінансових ринків. Наприкінці 1998 р. у випусках новин Росію згадували як імперію зла — цього разу не у зв’язку з воєнними діями, а внаслідок її неспроможності виплатити державний борг. Дефолт Росії ще більше ускладнив ситуацію внаслідок азійської фінансової кризи, що розпочалася з проблем валюти Таїланду в 1997 р. Фондові ринки США та інших країн з розвинутою економікою лихоманило у другій половині неспокійного 1998 р. Аналітиків валютних ринків непокоїло запровадження у 1999 р. євро — спільної грошової одиниці країн Європейського валютного союзу. У США та Азії побоювалися краху кредитування малих фірм. Інвестори, менеджери фірм і урядові чиновники після завершення дискусії про імпічмент президента Білла Клінтона намагалися спрогнозувати, що чекає країну під час останньої у столітті виборчої компанії. Фінансова преса повнилася припущеннями щодо реформування бан­ківської системи, а заголовки новин повідомляли про злиття великих банків. Автори газетних передовиць та вчені мужі регулярно обговорювали заходи Федеральної Резервної Системи (ФРС) — центрального банку Сполучених Штатів — щодо зміни пропозиції грошей і можливі дії президента та нового Конгресу щодо викорис­тання бюджетного надлишку та реформування податкової системи країни.
Значна увага засобів масової інформації до перебігу подій у фінансовій системі — динаміки курсів акцій та облігацій, фінансового стану банків, дій та недомовок голови Ради керуючих ФРС — відбиває роль грошей та фінансової системи в економіці США та інших країн світу. Фінансові ринки реагують на стан справ у економіці загалом і на успіхи окремо взятих фірм, а зміни на фінансових ринках визначають винагороду заощадників та позичальників — спромож-
ність індивідів здобути багатство і досягти процвітання. За допомогою економічного інструментарію ми аналізуємо минулі зміни і використовуємо отри­ману інформацію для прогнозування майбутніх змін у фінансовій системі. Розуміння функціонування фінансових ринків та фінансових інститутів у межах фінансової системи допоможе читачеві тлумачити поточні події, передба-
чати їхній розвиток у майбутньому й приймати обґрунтованіші рішення, будучи споживачем, заощадником, позичальником чи менеджером фірми. Читач також навчиться використовувати економічні ідеї, принципи та моделі для розуміння складних розрахунків, звітів та статистичних даних, що жахають нас у
новинах.
Розпочнемо дослідження з ознайомлення з фінансовою системою та роллю грошей в економіці. Розглянемо також інструментарій економічної науки, який використовують для аналізу подій у фінансовій системі.
НАСАМПЕРЕД
У цьому розділі ми ознайомимося з п’ятьма проблемами, важливими для економістів, підприємців, урядовців та й узагалі всіх, хто приймає власні фінансові рішення. По-перше, ми коротко проаналізуємо взаємозв’язок між фінансовою системою та економікою у Сполучених Штатах і в усьому світі. По-друге, з’ясу­ємо роль, яку відіграють у фінансовій системі фінансові ринки, тобто ринки, на яких купують і продають облігації, акції, іноземну валюту та інші фінансові інструменти. По-третє, розглянемо функції фінансових інститутів, таких, як банки чи страхові компанії, що є посередниками між заощадниками та позичальниками. По-четверте, визначимо вплив грошей на такі важливі у повсякденному житті економічні змінні, як ділова активність, ціни та процентні ставки. По-п’яте, запропонуємо економічний підхід, що є дороговказом для тлумачення поточної інформації та рішень і допомагає прогнозувати майбутні події та можливий вплив цих подій на ваші власні рішення. Ми радше зосередимося на засобах аналізу інформації та прийнятті рішень, а не просто на функціонуванні грошей, фінансової системи та економіки. Зокрема, читач зможе самостійно відповідати на запитання, подібні до поданих нижче, і використо­вувати ці відповіді для прийняття власних рішень.

  • Чому гроші заслуговують на увагу? Чи пов’язані піднесення і спади в економіці зі змінами пропозиції грошей?
  • Які функції фінансової системи?
  • Як визначаються процентні ставки?
  • Яка роль банків та інших фінансових інститутів? Як вони впливають на ваші фінансові рішення?
  • Чи потрібне державне регулювання фінансових ринків та інститутів? Хто виграє, а хто втрачає внаслідок такого регулювання?
  • Що спричиняє інфляцію?
  • Що повинен знати читач за умов глобалізації економіки — як заощадник і позичальник — про ситуацію у фінансовому секторі поза межами Сполучених Штатів?

ФІНАНСОВА СИСТЕМА
ТА ЕКОНОМІКА
Грандіозні зміни у країнах Східної Європи та колишнього СРСР наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років застали зненацька навіть експертів з проблем геополітики. Раптовий крах системи, в якій уряд вирішував, скільки люди повинні заощаджувати, скільки товарів виробляти підприємствам і яку заробітну плату отримувати робітникам, призвів до паралічу економіки цих країн. Наприклад, як людям інвестувати свої заощадження? Як споживачам брати позички для придбання нових автомобілів і житла? Хто вирішуватиме, які підприємства потрібно фінансувати і якою мірою?
У цих країнах Східної Європи докладають зусиль для створення фінансової системи, мережі ринків та інститутів, які є посередниками між заощадниками та позичальниками. В економіці США та інших країн з розвинутою економікою така система функціонує віддавна. Розгляньмо, які можливості пропонує фінансова система. У певні періоди життя кожна людина стає заощадником — коли відкладає частину свого доходу для купівлі нового автомобіля, оплати освіти дітей чи забезпечення життя після виходу на пенсію. За допомогою фінансової системи можна заощадити, відкривши рахунок у банку, вступивши у взаємні фонди або купивши акції. В інші періоди життя людина стає позичальником, витрачаючи більше, ніж володіє у даний момент. Позичка потрібна для купівлі житла чи автомобіля або відкриття власної справи. Більшість людей, які виступають у ролі позичальників, беруть позички у фінансових інститутах — головних гравців фінансової системи. За відсутності цієї системи доводилось би зберігати гроші «у панчосі», обмежуватися лише такими покупками, на які вистачає готівки.
Трьома групами потенційних заощадників та позичальників в економіці є домогосподарства, фірми та виконавчі органи влади усіх рівнів. За допомогою фінансової системи кошти заощадників передаються позичальникам, забезпечуючи першим сплату за використання їхніх коштів. Фінансова система забезпечує цей процес борговими розписками «IOU» (я винен вам), відомими як фінансові інструменти, які є активами для заощадників та зобов’язаннями (вимогами) до позичальників. Добре знайомий приклад фінансового інструменту — позичка на придбання автомобіля, яка для вас є зобов’язанням (ви винні банку гроші) і активом для банку (він володіє правом отримати від вас майбутні платежі).
Як індивідуальний заощадник ви можете й самі знайти потенційних позичальників, проте це буде обтяжливо і витратно. Припустимо, ви хочете позичити комусь гроші на купівлю автомобіля. Як вам знайти таку людину? Ви подасте оголошення, що готові позичити потенційному покупцеві автомобіля 10 тис. дол. США? Чи можете ви бути впевнені, що позичальник виявиться спроможним повернути позику, або що зможете вимагати її негайного повернення, якщо вам знадобляться ці гроші? Значно простіше й дешевше заощаджувати гроші на банківському рахунку і доручити банкові бути посередником між вами і покупцями автомобілів.
Переміщувати кошти між заощадниками та позичальниками можна по-різному. Один із варіантів — уряд розподіляє кошти між різними секторами економіки. Нещодавній досвід країн Східної Європи та колишнього СРСР продемонстрував усе безглуздя такого підходу. В економіці США та інших країн з розвинутою економікою переміщують кошти між заощадниками та позичальниками зазвичай приватні мережі фінансової системи.
Заощадники та позичальники використовують фінансову систему, бо це їм вигід­но. Позичальники можуть продуктивно використовувати кошти заощадників, поки вони не знадобляться їхнім власникам, і готові платити їм за це. До того ж, фінансова система пропонує три важливі фінансові послуги: зменшення ризику, ліквідність та інформацію.
Ризик — це ступінь невизначеності щодо віддачі на активи. Більшість людей не ризикують своїми заощадженнями і прагнуть відносно сталої віддачі на свої активи. Коли люди беруть позику, вони також хочуть, аби ціна позички була прогнозованою. Фінансова система пропонує заощадникам і позичальникам шляхи зменшення невизначеності, на яку вони наражаються, і забезпечує зниження ризиків.
По-друге, для більшості людей важливо, наскільки швидко вони можуть перевес­ти свої активи у готівку. Ліквідність є показником швидкості конвертації активу в готівку. Якщо ви використали усі свої заощадження для придбання ділянки землі в Арізоні, у вас можуть виникнути труднощі зі швидким продажем цієї землі, коли знадобляться гроші для ремонту автомобіля чи оплати навчання, оскільки земля не є ліквідним активом. Фінансова система дає змогу перетворювати заощадження у такі види ліквідних активів, як поточні рахунки, акції та облігації.
І, нарешті, фінансова система збирає і поширює інформацію про позичальників, отже, окремі заощадники не мають потреби шукати перспективних позичальників. У такий спосіб фінансова система ефективно розподіляє кошти, оскільки зменшує витрати на інформацію при зведенні докупи заощадників і позичальників.
Надання цих трьох важливих послуг допомагає пояснити процес розвитку фінансової системи та ймовірні зміни в ній у майбутньому. Зміни у фінансовій системі можуть вагомо вплинути на ваші можливості заощаджувати та брати позички і навіть на вашу кар’єру.
Фінансова система є відносно невеликим, але важливим джерелом робочих місць і доходів у економіці США та інших країн з розвинутою економікою. На 2000 р. на фінансову систему США припадало майже 22 % усієї доданої вартості в економіці (ВВП). Як і у США, у більшості інших країн з розвинутою економікою простежується зростання внеску сектору фінансових послуг у забезпечення зайнятості та додану вартість, хоча відносна важливість цього сектору в різних країнах неоднакова. До того ж, робочі місця у секторі фінансових послуг є високооплачуваними. Значно вища за середню по економіці, заробітна плата у секторі фінансових послуг перевищує середню платню в оптовій та роздрібній торгівлі, виробництві, сільському господарстві, видобувній промисловості, будівництві та в органах влади. Нові робочі місця на фінансових ринках та у фінансових інституціях дуже приваблюють випускників коледжів і шкіл бізнесу.
Фінансова система зводить разом заощадників та позичальників і надає послуги зі зменшення ризиків, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги з фінансових ринків та фінансових інститутів. У даному розділі ми коротко ознайомимося з їх функціонуванням. Більше ви дізнаєтесь у процесі читання цього підручника.
Фінансові ринки
Розвиток подій у світі фінансів восени 1997 р. та у 1998 р. нагадував якісний трилер. На міжнародних фінансових ринках панувало безладдя. З падінням курсів валют азійських держав на валютних ринках курси американського долара
і німецької марки зросли. Курси акцій на всіх ринках світу  зазнавали  значних


ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…

Єдиною сталою фінансової
системи є зміна

Темпи змін у діяльності фінансових посередників прискорювалися у 1980-х, 1990-х та на початку 2000-х років. Ще у 1979 р., коли я був студентом молодших курсів і вивчав гроші та банківництво, небагаті заощадники могли зберігати кошти на поточних рахунках (які не приносили процента) або на ощадних книжках (які приносили низький процент, обмежений регулятивними документами). Високоприбуткові облігації Державної скарб­ниці та облігації корпорацій високого номіналу були доступними лише заможним заощадникам. Натомість, наприкінці 1990-х років фінансові посередники пропонували дрібним вклад­никам уже цілий набір дохідних варі-
антів, включаючи взаємні фонди грошового ринку та поточні рахунки,
на які нараховують відсотки.  Ці нові

фінансові інструменти стали наслідком інновацій та конкуренції між банками й іншими фінансовими посередниками.
У 1979 р. уряд жорстко регулював діяльність банків та інших фінансових посередників. Проте посилення конкурентних інновацій фінансових посеред­ників спричинив потребу в серйозних змінах процесу регулювання. Розуміння суті послуг зі зниження ризиків, забезпечення ліквідності та інформаційних послуг, що їх пропонують посе­редники, допомагає зрозуміти, які саме види регулювання потрібні, а також спрогнозувати реакцію посередників на нові заходи регулювання. Оскільки темпи змін у фінансовій системі є дуже швидкими, таке розуміння забезпечує відповідний спосіб оцінки розвитку фінансових посередників для аналізу нових фінансових інструментів, одержання роботи у сфері фінансових послуг чи інформації щодо можливостей інвестування.

коливань, а процентні ставки за облігаціями то зростали, то знижувалися, в міру того як продавці, банкіри й міністри фінансів намагалися зберегти їхню стабільність. Крім того, у 1980-х і 1990-х роках фінансові ринки США теж були неспокійними. Процент­ні ставки за облігаціями, курси акцій та курс долара щодо валют інших країн зазнавали значних коливань. Для розуміння природи коливань на вітчизняних та глобальних фінансових ринках треба усвідомити роль фінансових ринків у економіці та інформації про них для заощадників та позичальників.
Фінансові ринки — ринки акцій та облігацій — є саме тим місцем, де надлишки коштів заощадників передаються позичальникам. Заощадники можуть купувати акції та облігації. Позичальники — власники фірм — можуть залучити додаткові кошти за допомогою випуску акцій та облігацій. До того ж, фінансові ринки сягають за межі будь-якої окремої країни. Справді, міжнародний ринок капіталів, тобто ринок пропозиції позик та попиту на них поза національними кордонами, швидко зростав протягом останніх двадцяти років. Окрім допомоги фірмам та урядам усього світу в залученні коштів, фінансові ринки через ціни фінансових активів передають важливу інформацію. У частинах 2 і 3 ми з’ясуємо, як визначаються процентні ставки, курси акцій та обмінні курси валют і як вони впливають на рішення індивідів та менеджерів фірм. Який вибір ви зробите як заощадник: купите облігації Державної скарбниці США чи інвестуєте у новий вид бізнесу? Як ви діятимете як менеджер: чи спонукатимете свою компанію будувати новий завод?


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ…

Фінансова система справді
глобальна?

Хоча міжнародний ринок капіталів щодо певних видів позик існує впродовж століть, фахівці відзначають, що саме у 1980-х та 1990-х роках було усунуто основні перешкоди, які розділяли національні фінансові ринки у США, Європі, Японії та інших країнах. Ці зміни означають, що гроші на вашому заощаджувальному рахунку в США можуть допомогти профінансувати, скажі­мо, будівництво нового заводу в Німеччині. Це також означає, що ваші перспективи отримання роботи можуть однаково залежати як від подій у США, так і від змін на фондовому ринку Японії чи від дій центрального банку Німеччини.

Найважливішими є три тенденції глобалізації. По-перше, бізнес є глобальним. Наприкінці 1990-х років сумарні інвестиції в акції приблизно 35 000 транснаціональних корпорацій перевищили 2 трлн дол. США. По-друге, глобальними є фінансові ринки: упродовж 1980-х років обсяг транскордонних операцій з акціями та облігаціями зростав щорічно на 28 %. І, нарешті, глобальним є кредитування: протягом 1980-х та 1990-х років обсяги міжнародного банківського кредитування зросли більше ніж у 20 разів. У процесі вивчення цієї книги ви з’ясуєте причини такого розвитку подій і його на-
слідки для домогосподарств, фірм, уряду, банків та фінансових ринків1.

Фінансові інститути
Кожного дня люди позичають гроші дедалі більшій кількості найрізноманітніших позичальників — урядові США, фірмі ІВМ, місцевій крамниці алкогольних напоїв чи своїм сусідам, навіть не знаючи цього. Вони звертаються до цих позичальників не безпосередньо через фінансові ринки, а через фінансові інститути, які виступають у ролі посередників. Фінансові інститути — це такі установи, як комерційні банки, кредитні спілки, ощадно-позичкові асоціації, взаємні ощадні банки, фонди взаємодопомоги, фінансові компанії, страхові компанії та пенсійні фонди, які залучають кошти заощадників і пропонують їх позичальникам. Якщо ви зберігаєте гроші на заощаджувальному рахунку, банк може надати їх у позику місцевому підприємству. Відповідно, якщо ви є учасником пенсійного фонду, його менеджери інвестують ваші пенсійні заощадження в акції Mitsubishi, облігації Державної скарбниці США чи інші фінансові інструменти.
Проблеми фінансових інститутів завжди перебували в центрі уваги у США, зокрема криза страхування вкладів у 1980-х та на початку 1990-х років, катастрофа, дуже схожа на банківську кризу в Японії наприкінці 1990-х років і на початку нового століття. Остаточні видатки платників податків на розв’язання згаданої кризи у США оцінюють у 150 млрд дол. США; оцінки для Японії — навіть вищі. Криза у США спричинила реформу системи банківського регулювання, наслідки якої є предметом активних політичних дебатів. Деякі з цих реформ полегшили небачену консолідацію банківської галузі США і злиття мегабанків. Тривають дискусії щодо того, чи можлива подібна фінансова криза в інших фінансових інститутах, особливо пенсійних фондах, страхових компаніях та фондах взаємодопомоги. Її подолання потребувало б ще більшого обсягу коштів з податкових надходжень.
Для чого вивчати роль фінансових інститутів як посередників між заощадниками і позичальниками? Врешті-решт, кожного дня ми значно більше чуємо і читаємо про ринки акцій та облігацій. Проте фондові ринки не є для фірм найважливішим джерелом залучення коштів. З рисунка 1.1 видно, що у 1970-х—1990-х роках на нові випуски акцій припадало лише близько 2 % залучених фірмами ззовні коштів (тобто коштів понад власні прибутки). Частка облігацій значно вища, навіть дещо перевищує 30 %. Основна частина залучених позичальниками кош-
тів — майже дві третини — припадає на позики банків та інших фінансових інститутів. Домогосподарства також більшу частину потрібних їм коштів позичають у фінансових інститутах. Фінансові інститути відіграють роль посередників між заощадниками та позичальниками не лише у США, а й у більшості країн з розвинутою економікою1.

Рисунок 1.1.

Джерела коштів нефінансових установ: ринки та інститути

 

Більшість коштів, залучених ззовні нефінансовими установами, припадає на позики фінансових інститутів (головно, банки) і значно менша част-
ка — на випуск облігацій і акцій. Використано усереднені дані за 1970—2000 рр.

Джерело: Board of Governors of the Federal Reserve System, Flow of Funds Accounts, різні випуски.

У процесі вивчення фінансових інститутів у частині 4 цієї книги ви дізнаєтеся, чому вони відіграють таку важливу роль у фінансовій системі. Наголос на діяльності банків зроблено у цій книзі з двох причин: 1) банки є найбільшими фінансовими посередниками; 2) банки надають позики багатьом секторам економіки, включно з домогосподарствами та підприємствами малого й середнього бізнесу. Зокрема ми з’ясуємо, що відбувається у банківському бізнесі, як і чому діяльність банків регулюється урядом, що спричинило кризу і зміни у банківській системі в 1980-х і 1990-х роках.
У процесі економічного аналізу ви зрозумієте, як банки та інші фінансові інститути надають заощадникам і позичальникам послуги зі зменшення ризику, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги. Також проаналізуємо, як і чому конкурують банки та інші фінансові інститути, і якими є наслідки цієї конкуренції для фінансової системи, заощадників, позичальників та економіки в цілому.
ГРОШІ
Протягом 1998 р. заголовки новин часто стосувалися дій Федеральної резервної системи США. Одні оглядачі звинувачували ФРС у надто повільному зниженні процентних ставок, що сповільнювало зниження вартості позичок для купівлі житла, автомобілів та виробничого призначення. Інші хвалили ФРС за увагу до проб­леми інфляції. Процентні ставки та інфляція належать до низки багатьох економічних змінних, пов’язаних зі змінами пропозиції грошей. Саме пропозиція грошей є основним предметом обговорення у цій книзі.
Для розуміння цих подій, дій ФРС, їх наслідків та впливу змін пропозиції грошей на економіку, розпочнімо з кількох визначень. Гроші — це все те, що люди приймають в оплату за товари і послуги або для виплати боргів. Пропозиція грошей — це загальна кількість грошей в економіці країни. Федеральна резервна система (яку часто називають просто ФРС) збирає дані про різні показники пропозиції грошей і виконує функції центрального банку США.
Про гроші часто говорять у новинах, а повідомлення про зміни пропозиції грошей викликають особливий інтерес. Причина полягає в тому, що з ними пов’язані поточні та майбутні зміни багатьох економічних показників, включаючи обсяг виробництва товарів і послуг в економіці. Зміни пропозиції грошей відтак впливають на наше повсякденне життя, на ціни, за якими ми купуємо товари та послуги, а також визначають процентні ставки, які ми заробляємо на заощадженнях або сплачуємо за позички.
Як зацікавлені особи або менеджери ми хочемо прогнозувати поведінку економічних змінних. Оскільки зміни пропозиції грошей пов’язані зі змінами багатьох інших економічних показників, більшість приватних аналітиків зосереджують увагу на передбаченні змін пропозиції грошей. Вони не єдині у цих прагненнях; урядовці і ФРС активно намагаються керувати процесом зміни кількості грошей та її впливом на ціни, процентні ставки та інші економічні зміні. У частині 5 ми переконаємося, що Федеральна резервна система, банки, фірми та споживачі — усі разом — відповідальні за стан пропозиції грошей. Усе ж най-
впливовішою серед них є ФРС. Ви ознайомитеся з головними інструментами ФРС і зможете прогнозувати зміни пропозиції грошей та їхній вплив на інші змінні, важливі з погляду інвесторів, підприємців чи просто допитливих дослідників навколишнього світу.
У частині 6 увага акцентуватиметься на монетарній теорії, яка досліджує взаємозв’язки між змінами пропозиції грошей та змінами ділової активності і цін. У процесі вивчення монетарної теорії ми проаналізуємо, як зміни стану фінансових посередників, особливо банків, впливають на ділову активність. Наприклад, багато фахівців уважає, що крах банківського кредитування поглибив економічний спад у США на початку 1990-х років; побоювання краху кредитування також проявилися під час азійської фінансової кризи 1998 р.1
ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ
Для організації процесу вивчення фінансової системи та грошей і з’ясування зв’язку між різними змінними як інструмент використовують економічний аналіз. Економічний аналіз дає змогу 1) пояснювати поточний розвиток подій і 2) прогнозувати розвиток подій у майбутньому.
Вироблення економічного підходу
Наступний приклад свідчить, як за допомогою економічного аналізу вдосконалюється підхід до пояснення і прогнозування економічних подій. Припустимо, ви хочете пояснити, чому випускники вашого коледжу чи університету обирають конкретну сферу діяльності; тобто ви хочете з’ясувати, чому саме студенти обирають спеціалізацію у галузі права, медицини, бізнесу, техніки чи освіти. Вам відомо, що дохід є не єдиним чинником, що впливає на вибір життєвого шляху. Дехто може робити цей вибір, зважаючи на кількість років навчання, необхідних для одержання кваліфікації, на можливості для самореалізації чи на інші негрошові чинники. Хоча рішення у реальному світі є складними, проста модель на основі декількох важливих припущень може з’ясувати причини того чи іншого вибору індивідів. Ви можете перевірити достовірність вашої гіпотези про те, що дохід є основним чинником вибору кар’єри, шляхом тестуван-
ня
— тобто порівняння передбачення на основі моделі з фактичними даними. Для побудови простої моделі треба зосередити увагу на кількох головних чинниках. Наприклад, можна розпочати з припущення, що випускники обирають ту професію, яка обіцяє найвищі доходи; тобто якщо доходи правників зростають порівняно з доходами в інших сферах, більша частка випускників спеціалізуватиметься в галузі права.
Щоб розпочати дослідження, вам потрібно зібрати дані. У відповідному відділенні вашого коледжу можна з’ясувати, яка частка колишніх випускників обрала ту чи іншу професію і який середній дохід у цих галузях. Ви можете порівняти свою теорію про те, що професії з найвищими доходами у даному році приваблюють найбільший відсоток студентів, з фактичними даними. Якщо дані відповідають вашій теорії, то вона є прийнятною.
Якщо дані підтверджують вашу теорію, то ви отримуєте можливість пояснювати поточний процес вибору професії і прогнозувати, що відбудеться, коли відносні доходи в різних сферах зміняться. Якщо ж фактичні дані не узгоджуються з теорією, вам доведеться вдосконалити свою гіпотезу. Можливо, дохід справді є важливим чинником вибору професії, але головну роль відіграє лише, скажімо, у половині випадків. Для подальшого дослідження вам треба вирішити, чи вдаватися до нових припущень, що ускладнить теорію, чи задовольнитися простою.
Наскільки корисною є ваша теорія? Оцінити корисність теорії можна за трьома критеріями: 1) Чи обґрунтовані ваші припущення? 2) Чи можна перевірити прогнози, зроблені на основі цієї теорії, за допомогою фактичних даних? 3) Чи підтверджують фактичні дані ці прогнози? Для вдалої теорії відповідь на всі три запитання позитивна. Чи означає це, що може існувати лише одна правильна теорія щодо будь-якої проблеми? Ні. Різні дослідники можуть використовувати різні припущення або по-різному оцінювати, наскільки успішно теорія пройшла тестування. Ви дізнаєтеся, що економісти іноді мають різні думки щодо того, яка теорія найкраще пояснює ту чи іншу проблему.
Застосування економічного підходу
Побудова теорій та їх перевірка — саме у такий спосіб використовується економічний аналіз для вивчення грошей, фінансових ринків і фінансових інститутів у цій книзі. Економічний аналіз не означає десятки сторінок математичних формул. Зазвичай він просто передбачає організацію дослідження із зазначенням того, що ви маєте намір пояснити (проблема), як, на вашу думку, це можна пояснити (теорія) і як узгоджується ваше тлумачення з фактичною інформацією, подіями і даними (перевірка). Розгляньмо три приклади застосування економічного аналізу, які розвинуто далі.

  • Однією з причин вивчення ринку облігацій у навчальному курсі, присвяченому грошам, фінансовим ринкам і фінансовим інститутам, є потреба розуміння процесу визначення процентних ставок. У частині 2 економічний аналіз визначення процентних ставок зосереджує увагу на рішеннях, які заощадники та позичальники приймають на ринку облігацій. Теорія з’ясовує чинники, які визначають попит на облігації та їх пропозицію для пояснення процентних ставок. Відтак аналізується інформація щодо цих чинників, аби пояснити, наприклад, чому процентні ставки були вищими на початку 1980-х років, ніж у 2001 р., або чому процентна ставка на облігації GeneralMotors з 30-річним строком погашення вища, ніж на облігації Державної скарбниці США з таким самим строком погашення. Аналіз також дає змогу спрогнозувати, наприклад, імовірні наслідки рішення японського уряду про використання десятків мільярдів доларів для відбудови своїх автомагістралей, мостів і шкіл для процентних ставок США.
  • У цьому розділі вже зазначалося, що фінансова система складається з фінансових ринків та інститутів, які допомагають зустрітися заощадникам та позичальникам, і надають фінансові послуги. У розділі 3 і ще детальніше у частині 4 буде розширено теорію, яка пояснює функціонування фінансових ринків та інститутів. Ця теорія поєднує дві ідеї: 1) потребу заощадників і позичальників у послугах із зниження ризику, забезпечення ліквідності та інформаційних послуг і 2) відмінності у витратах для надання цих послуг на різних ринках та різними інститутами. Теорію підтверджено даними про діяльність реальних фінансових ринків та інститутів. Використання економічного аналізу допомагає передбачити, як фінансові ринки та інститути пристосовуються до змін умов у США. Він також допомагає пояснити, чому фінансові системи організовані по-різному в різних країнах.
  • Як уже відзначалося, зі змінами темпів зростання пропозиції грошей часто пов’язані зміни темпів зростання обсягу виробництва в економіці, темпів інфляції та процентних ставок. У частині 6 ми оцінюємо прості теорії цих взаємозв’язків, щоб з’ясувати, чи прогнози на їхній основі узгоджуються з фактичним розвитком подій у США та інших країнах. Маючи прийнятну теорію, яку інформацію ви шукатимете, щоб передбачити зміни у пропозиції грошей, обсязі виробництва, інфляції та процентних ставках?

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Фінансові інститути
Фінансові інструменти
Фінансові посередники
Фінансові ринки
Фінансові послуги
Інформація
Ліквідність
Зменшення ризику

Фінансова система
Міжнародний ринок капіталів
Монетарна теорія
Гроші
Федеральна резервна
система (ФРС)
Пропозиція грошей
Монетарна політика

ПІДСУМКИ

1. Фінансова система допомагає зустрітися заощадникам та позичальникам: вона переміщує кошти від заощадників до позичальників, одночасно фор­муючи вимоги заощадників щодо майбутнього доходу позичальників. Фінансова система також надає заощадникам і позичальникам три основні послуги: зниження ризику, забезпечення ліквідності та інформаційні послуги.
2. Фінансові ринки зводять докупи заощадників та позичальників, а ціни фінансових активів на цих ринках впливають на фінансові рішення та рішення щодо видатків індивідів і фірм, а також на ефективність економіки США та світу загалом.
3. Фінансові посередники — це інститути, які позичають кошти у заощадників і дають їх у позичку позичальникам, надаючи при цьому послу­ги зменшення ризику, забезпечення

ліквідності та інформаційні послуги. Основними видами фінансових посе-
редників є комерційні банки, кредитні спілки, ощадно-позичкові асоціації, вза-
ємні ощадні банки, фонди взаємодопомоги, фінансові компанії, страхові компанії та пенсійні фонди. Конкурентні інновації банків та інших посередників змінили спосіб ведення бізнесу цими інститутами.
4. Гроші — це все те, що вільно приймають в оплату за товари і послуги або в погашення боргів. У США показники пропозиції грошей обчислює і публікує Федеральна резервна система. Домогосподарства, фірми та уряд стежать за змінами пропозиції грошей, оскільки з ними пов’язані зміни важливих економічних показників, зокрема обсягу виробництва в економіці, рівня цін, інфляції та процент­них ставок.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чи може центральний плановий орган розподілити кошти між заощадниками та позичальниками ефективніше, ніж це робить система різних фінансових інститутів? Поясніть.
2. Чому фінансові інструменти мають характер IOU? Поясніть, чому фінансові інструменти є активами для заощадників, але зобов’язаннями для позичальників.
3. Назвіть три основні види послуг, які пропонують фінансові інститути. Коротко охарактеризуйте кожну з них.

4. Хто визначає величину пропозиції грошей в економіці? Хто розробляє монетарну політику держави?
5. Чому монетарна теорія є важливою? Чому монетарну теорію повинні розуміти державні службовці з Федеральної резервної системи? Чому ви повин­ні розуміти монетарну теорію?


АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ,
РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ

1. Чому більшість людей прагне знизити ризик, пов’язаний із володінням фінансовими активами? Припустимо, що ви є власником активу, очікувана дохідність якого становить з приблизно однаковою ймовірністю 5 % або 15 %. Чи віддали б ви перевагу цьому виду активів над іншим, з гарантованою дохідністю 10 %? Поясніть логіку ваших міркувань.
2. Чому ви охочіше позичаєте гро-
ші окремим особам чи фірмам у вашому місті через місцевий банк, а не безпосередньо?
3. Припустимо, що уряд заборонив банкам виплачувати процент за вклади на поточних рахунках. Що ви робити­мете з коштами на вашому поточному рахунку? До яких дій може вдатися банк?
4. Припустимо, що монетарна політика спричинила рецесію (економічний

спад) у США. Як це може вплинути на економіку Німеччини або Франції?
5. Що, на вашу думку, трапиться з економікою, якщо нові заходи регулювання змусять банки різко зменшити обсяг позичок фірмам? Якою буде реакція з боку фірм?
6. У The Wall Street Journal знайдіть найвідоміші дані поточних процентних ставок за тримісячними векселями Державної скарбниці США. Якою, на вашу думку, буде процентна ставка через рік? Через п’ять років?
Тепер в останній Economic Reports of the President знайдіть таблицю з даними процентних ставок за цими тримісячними векселями за кілька останніх десятиліть. Зауважте, якими високими були про­центні ставки в одні роки і якими низьки-
ми — в інші. Як ви тепер оцінюєте свій прогноз?

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.