лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Відповіді
на деякі запитання
та аналітичні завдання


Розділ 1

Запитання для повторення

1. Ні, капітали загалом не розподілятимуться з найбільшою вигодою; фінансові ринки та інститути функціонують ефектив­ніше.
3. Фінансова система забезпечує три головні види послуг заощадникам та позичальникам: із розподілу ризику (люди можуть розподілити або передати ризик іншим); ліквідності (люди можуть обміняти свої активи на інші активи за низькими цінами) та інформаційних послуг (фінансові ринки обмінюються інформацією, а фінансові інституції спеціалізуються на збиранні та використанні інформації про позичальників, тому вони можуть надавати позички з більшою вигодою).
Аналітичні завдання
2. Місцевий банк надає вам послуги із розподілу ризику, ліквідності та інформаційні послуги.
4. У глобальній економіці обсяг їхнього експорту до США скоротився б і, можливо, призвів би до економічного спаду.
Розділ 2

Запитання для повторення

1. Для того, щоб бути грошима, вони загалом повинні виконувати функцію засобу платежу. Те, що ви приймаєте доларові рахунки та чеки як гроші, ґрунтується на вашій упевненості, що інші також приймуть їх.
3. У бартерній системі є надто багато цін, а нестандартні товари важко оцінювати. Торгівля вимагає обопільного збігу потреб.
5. Товарні гроші мають реальне застосування (наприклад, золото, срібло); нерозмінні паперові гроші не мають жодної дійсної вартості.
7. Платіжна система є механізмом для проведення трансакцій. Якщо платіжна система стала менш ефективною, то обсяг витрат в економіці збільшився і зросла вар­тість трансакцій, тобто втрачається виграш від спеціалізації.
9. Ні. Споруди, акції та облігації також є засобом нагромадження. Перевага грошей полягає у тому, що вони є засобом нагромадження, оскільки після того, як ви їх уторгуєте (отримаєте як виторг), їх можна зберігати; інакше кажучи, щось інше стає грошима, і воно також є засобом нагромадження.
11. У вузькому розумінні пропозиція грошей визначається як М1, а в широкому значенні — як L. Визначення пропозиції грошей може використовуватися для різних цілей, і воно змінювалося у часі для прогнозування змін цін і обсягів виробництва.
Аналітичні завдання
1. Зміни купівельної сили (спроможності) грошей, спричинені інфляцією чи дефляцією, впливають на корисність грошей як засобу нагромадження і як мірила відстрочених (майбутніх) платежів.
3. Причина полягає у зручності; дехто економить на трансакційних витратах, з будь-якого приводу відвідуючи банк.
5. Немає необхідності; якщо ціни зростуть більше ніж на 10 %, ваш реальний дохід зменшиться.
7. У Фрідманії погані гроші витісняють хороші; люди витрачатимуть нові крони і нагромаджуватимуть старі.
9. Ліквідність відображає простоту, з якою актив може бути переведений у гроші. Наведемо класифікацію деяких активів; почнемо з найліквідніших і закінчимо найменш ліквідними: доларова банкнота, чековий рахунок, взаємний фонд грошового ринку, банківський рахунок з ощадною книжкою, акції корпорацій, золото, будинок.

 

Розділ 3
Запитання для повторення
1. Заощаджувачі мають більше ресурсів, ніж вони хочуть у даний час витратити; позичальники мають менше ресурсів, аніж вони зараз хочуть витратити. Розподіл ризику дає змогу диверсифікувати і передавати ризик; ліквідність надає гнучкості у виборі активу; інформація ефективно зібрана фінансовими посередниками, які на цьому спеціалізуються. Разом узяті, ці три види послуг зменшують вартість фінансових трансакцій.
3. Спостерігається тенденція до збільшення кількості покупців і продавців на грошовому ринку, яка перевищує кількість покупців і продавців на ринку капіталу. Отже, грошовий ринок буде ліквіднішим, аніж ринок капіталу. Оскільки активи банків є переважно активами ринку капіталів, банки інколи мають труднощі з переведенням своїх активів у готівку.
5. «Інтеграція» відображає ступінь географічної взаємопов’язаності фінансових ринків. Тісніша інтеграція має тенденцію до вирівнювання доходів у різних країнах (збільшуючи витрати і віддачу для одних та знижуючи їх для інших), зменшуючи витрати на позики завдяки географічній диверсифікації.
7. Трансакція а) відбувається завдяки фінансовому посередництву, б) є на первинному ринку, і в) має місце на ринку капіталів.
9. Трансакція а) є на фінансовому ринку, б) має місце на первинному ринку і в) відбувається на ринку капіталів.
11. Трансакція а) відбувається завдяки фінансовому посередництву, б) є на первинному ринку і в) має місце на грошовому ринку.
Аналітичні завдання
1. Актив А забезпечує дохід у розмірі 6 % після оподаткування; актив В — 6 %; а актив С пропонує найвищу віддачу — 6,5 %.
3. Інсайдерська торгівля — це торгівля, що проводиться менеджерами, які володіють значною кількістю акцій своєї фірми, або тими, хто має недоступну для інших інформацію. Легалізація інсайдерської тор­гівлі могла б зменшити довіру інвесторів до неупередженості фінансових ринків, зменшуючи, таким чином, їхню участь на цих ринках.
5. Інвестори прагнуть усунути зайвий ризик у своїх доходах; вони можуть обмінювати додатковий ризик на додатковий дохід.
7. Провідні чинники передбачають урядове регулювання та економічну й фінансову стабільність; малоймовірно, щоб фінансові технології докорінно відрізнялися у різних індустріальних країнах.

 

Розділ 4
Запитання для повторення
1. У випадку дисконтної облігації позичальник відшкодовує номінальну вартість на момент погашення; у випадку звичайного кредиту позичальник повертає основну суму боргу і проценти на момент погашення.
3. Дохід на момент погашення — це процентна ставка, що зрівнює вартість активу сьогодні з поточною вартістю майбут­ніх платежів. Це можна вивести з формули поточної вартості.
5. Загальна норма віддачі охоплює поточні процентні платежі й приріст капіталу; вона дорівнює сумі поточного доходу і процентним змінам ціни.
7. Згідно з гіпотезою Фішера, номінальна процентна ставка змінюється один до одного з очікуваною інфляцією. У той час як припущення, що номінальні процентні ставки відповідають змінам очікуваній інфляції, широко підтримується (ефект Фішера у вузькому розумінні), воно не підтверджується точно статистичними дани­ми для США.
Аналітичні завдання
1. За дисконтної ставки 10 %, поточна вартість пропозиції New York Yankees становить: $ 3 000 000 + ($ 6 000 000/1.1) + ($ 7 000 000/1.12) + ($ 8 000 000/1.13) = $ 20 250 188). Поточна вартість пропозиції San Francisco Giants дорівнює: $ 6 000 000 + ($ 5 500 000/1.1) + ($ 6 000 000/1.12) + ($ 6 000 000/1.13) = $ 20 466 566. Отже, ґрун­туючись на критерії поточної вартості, можемо стверджувати, що San Francisco Giants робить кращу пропозицію. За дисконтної ставки 10 %, поточна вартість пропозиції New York Yankees стано-
вить: $ 3 000 000 + ($ 6 000 000/1.05) + + ($ 7 000 000/1.052) + ($ 8 000 000/1.053) = $ 21 974 193. Поточна вартість пропозиції San Francisco Giants дорівнює: $ 6 000 000 + ($ 5 500 000/1.05) + ($ 6 000 000/1.052) + ($ 6 000 000/1.053) = $ 21 863 298. Тому пропозиція New York Yankees є вигіднішою.
3. Поточна вартість становить $ 857.
5. Вибір має найбільшу поточну вартість.
7. За початкової процентної ставки 7 %, вартість облігації становить 700/1.07 + 700/(1.07)2 + 700/(1.07)3 +700/(1.07)4 +10 000/(1.07)4 = 654.21 + 611.41 + 571.41 + 549.43 + 7849.02 = $ 10 235.48. За початкової процентної ставки 5 %, вартість облігації дорівнює 700/1.05 + 700/(1.05)2 + 700/(1.05)3 +700/(1.05)4 +10,000/(1.05)4 = 666.67 + 634.92 + 604.69 + 575.89 + 8227.02 = $ 10 709.19. Отже, вартість облігацій збільшується, коли дохід падає.
9. Поточна вартість двох однорічних передплат становить $ 60 + $ 60/1.10 = $ 114.55. Поточна вартість дворічної передплати дорівнює $ 115. Отже, ви віддасте перевагу однорічній передплаті сьогодні. Однак є одне ускладнення — ціна наступного року невідома.
11. Теперішня дохідність становить 2/55, або 3,6 %. Приріст капіталу дорівнює 5/55, або 9,1 %. Загальна норма віддачі становить 12,7 %.
13. Унаслідок високого рівня інфляції в середині 1970-х років ціни акцій знизилися у реальному вираженні.
15. Фактична реальна процентна ставка відрізнятиметься від очікуваної реальної процентної ставки, якщо фактичний рівень інфляції відрізняється від очікуваного рівня інфляції. Що довший період позики, то більше занепокоєння позичальника в тому, що дійсна реальна процентна ставка може відрізнятися від очікуваної реальної процентної ставки.
17. У першому випадку запровадження повинен бути малий ефект унаслідок корот­кого строку погашення активів. Проте у другому випадку запровадження буде більша втрата чистої вартості через втрати капіталу по триваліших строках погашення.

 

Розділ 5
Запитання для повторення
1. Є п’ять головних чинників вибору портфеля: багатство, відносна віддача, відносний ризик, відносна ліквідність і відносна вартість отримання інформації.
3. Різниця полягає у ставленні до ризику щодо доходу. Більш імовірно, що індивід, який полюбляє ризикувати, купуватиме акції та опціони. Несхильний до ризику індивід найімовірніше купуватиме облігації або зберігатиме готівку. Нейтральний до ризику індивід турбується лише про очікувану віддачу на актив, а не про його ризиковість.
5. Приказка вчить, що перевагу дає диверсифікація. Це означає, що можна зменшити ризиковість портфеля завдяки купівлі великої кількості різних активів.
7. Взаємні фонди забезпечують дрібних інвесторів перевагами диверсифікації, що знижує ризиковість щодо їх інвестування у звичайні акції.
9. Ринковий ризик стосується загалом ризику прибутковості на активи, тоді як ідіосинкразичний ризик стосується ризиковості окремого активу. Ідіосинкразичний ризик можна зменшити за допомогою диверсифікації.
11. Мінливість віддачі на окрему акцію має бути більшою, ніж на ринковий портфель. Причина у тому, що окремий дохід є недосконало корельований.
Аналітичні завдання
2. Актив 1 забезпечує дохід у розмірі 6 % після оподаткування; актив 2—6 %; а актив 3 пропонує найвищий дохід — 6,5 %.
4. Процентна ставка є нижчою, оскільки інвесторам не подобається вимога щодо дострокового викупу облігацій (уряд вилучає з обігу облігації лише тоді, коли теперішня ринкова процентна ставка є нижчою за ставку по облігаціях). Тому ін­вестори віддають перевагу облігаціям без права дострокового викупу і готові платити за них більше, отже, процентна ставка є нижчою.
6. Вони пропонують більшу ліквідність. Деяким людям (які хочуть інвестувати на довгостроковий період) не подобається реінвестувати купонні платежі з невідомою процентною ставкою; вони віддають перевагу другій частині. Інші віддають перевагу надходженням стабільного доходу, але не хочуть реінвестувати капітал; вони віддають перевагу першій частині.
8. а) ваш рівень віддачі становить 20 %, –10 %, –35 %, –15 %, 27,5 %, і –12,5 % відповідно.
б) Ваш рівень віддачі тепер дорівнює 15 %, –15 %, –30 %, –20 %, 22,5 %, і
–17,5 % відповідно. Менш імовірно, що ви володітимете обома акціями і, мабуть, найімовірніше купите ризиковіші акції Lowrunner.
10. а) ви більш схильні (більший прибуток).
б) ви менш схильні (більший ризик).
в) ви більш схильні (більший прибуток).
г) ви менш схильні (альтернативний актив має більшу ліквідність).

 

Розділ 6
Запитання для повторення
1. а) Крива попиту на облігації зміщується праворуч у зв’язку із зменшенням поточного доходу або зі збільшенням очікуваного майбутнього доходу.
б) Крива попиту на облігації зміщується праворуч у зв’язку зі збільшенням по-
точного доходу або із зменшенням очікуваного майбутнього доходу.
в) Крива попиту на кредити зміщується ліворуч у зв’язку зі зменшенням очікуваної майбутньої прибутковості або зі збільшенням корпоративного оподаткування.
г) Крива попиту на кредити зміщується праворуч у зв’язку зі збільшенням ліквідності облігацій або зі зростанням очікуваної віддачі на облігації.
3. Вам не слід очікувати, що реальна процентна ставка буде однаковою в усіх малих відкритих економіках. Це пов’язано з трансакційними витратами і тим, що деякі країни встановлюють бар’єри на отримання міжнародних позик і кредитів.
5. У малій відкритій економіці та у великій відкритій економіці отримання та надання внутрішніх позик не є однаковим. Відмінністю між ними є міжнародне кре­дитування — якщо бажані внутрішні надані позики перевищують бажані внутрішні отримані позики; або міжнародне запозичення — якщо бажані внутрішні отримані позики перевищують бажані внутрішні надані позики.
7. Зміни в отриманні та наданні внутрішніх позик у малій відкритій економіці не мають жодного впливу на світову реальну процентну ставку, тоді як такі зміни у великій відкритій економіці можуть впливати на світову реальну процентну ставку.
Аналітичні завдання
2. Зміни кривої пропозиції облігацій значніші, ніж зміщення кривої попиту на облігації, тому ціна облігацій падає, а процентна ставка зростає. У малій відкритій економіці такий ефект не спостерігається, оскільки світова реальна процентна ставка задана наперед.
4. У малій відкритій економіці ніщо не впливає на світову реальну процентну ставку.
а) Обсяг отриманих вітчизняних позик збільшується.
б) Обсяг отриманих вітчизняних позик зменшується.
в) Обсяг отриманих вітчизняних позик не змінюється.
г) Обсяг отриманих вітчизняних позик не змінюється.
6. а) Сукупне майно зростає.
б) Сукупне майно зростає.
в) Зростання реальної процентної ставки збільшує заощадження і майно.
8. а) Чиста очікувана прибутковість зменшується, тому попит на позичкові
кошти падає.
б) Очікувана прибутковість зростає, тому попит на позичкові кошти збільшується.
в) Зростання очікуваної післяподаткової реальної процентної ставки після оподаткування зменшує попит на позичкові кошти.
10. Країні з системою соціального страхування слід мати нижчий рівень заощадження, за інших рівних умов, і менше майно.
12. Крива пропозиції облігацій зміщується праворуч у зв’язку зі зростанням цін акцій. У закритій або великій відкритій економіці (припускається, що крива попиту на облігації не зміщується) процентна ставка зростатиме.
14. Немає необхідності; очікувана реальна процентна ставка швидше за все була позитивною, але справжній рівень інфляції перевищив очікуваний рівень.

 

Розділ 7
Запитання для повторення
1. Облігації мають різний термін погашення.
3. Довгострокові доходи впали нижче поточних короткострокових.
5. У теорії домінантного середовища строкові премії залежать від висхідного нахилу кривої.
7. Облігації Скарбниці США не мають ризику несплати.
9. Облігації, які є об’єктом оподаткування, мають вищу доподаткову процентну ставку.
11. Рецесія збільшує ризик дефолту. Цей феномен відомий як «втеча до якості» (намагання інвесторів перевести засоби у першокласні активи).
13. Чинники охоплюють ризик несплати, ліквідність і оподаткування. В останньому випадку інформаційні витрати є додатковим чинником.
15. Якщо б більше інвесторів хотіли купити ці облігації, унаслідок аргументів Мілкена їхня ліквідність зросла б.
Аналітичні завдання
1. Поточна дворічна ставка становить 4 %, а трирічна — 5 %.
3. а) $ 1000(1,064) = $ 1262,48;
б) $ 1000(1,0553)(1,09) = $ 1279,92;
в) $ 1000(1,0552)(1,07)(1,09) = $ 1285,85;
г) $ 1000(1,04)(1,065)(1,07)(1,09) = $ 1291,79.
Вам слід вибрати варіант (г).
5. У 1981 р. інвестори очікували зниження короткострокових доходів. А у 1984 р. вони, навпаки, очікували зростання короткострокових доходів.
7. Аналітик повинен довести, що або зростання очікуваного рівня інфляції, або зростання обсягів запозичень збільшить доходність довгострокових облігацій щодо доходності короткострокових облігацій.
9. Купон державної облігації не буде об’єктом оподаткування, тому його дохідність до стягнення податків також становитиме 8 %. З купону на 75 дол. США по федеральній облігації безстрокового володіння стягнуть податки у розмірі 29,75 дол. США. Щоб її дохідність після оподаткування була 8 %, її ціна повинна становити $ 45,30/0,08 = $ 566,25. Тому її дохід-
ність до оподаткування мусить бути $ 75/$ 566,25 = 13,25 %.
11. У 1980-х роках федеральні ставки прибуткового податку були нижчими, ніж у 1970-х роках.
13. Ліквідність є важливою підставою; як молода компанія Fred’s Fine Furniture Factory може мати лише вузький ринок для своїх активів.
15. Згідно з теорією очікувань, не слід; але відповідно до теорії домінантного середовища або до теорії сегментних ринків, слід, оскільки малоймовірно, що ФРС має причину надати перевагу якомусь особливому терміну погашення (принаймні для свого довгострокового портфеля).
17. Очікувана майбутня короткострокова ставка є вищою, тому позичальник отримає однакову ставку за дворічний період.

 

Розділ 8
Запитання для повторення
1. Ця ідея ґрунтується на умові паритету номінальних процентних ставок.
3. Зменшення вартості єни знижує ціну японського експорту в іноземній валюті і збільшує ціну імпортних товарів, виражену в єнах, у Японії. Це збільшило б попит на японські товари як на експортні, так і на внутрішні, які б конкурували з іноземним імпортом. Японські споживачі потерпали б від вищих цін на імпортні товари.
5. Євро поцінувався; японська єна і британський фунт знецінилися.
7. Обмінний курс єни до долара становить 300 єн/долар. Обмінний курс євро до долара — 550/500 = 1,1 євро/долар.
9. Долар слід поцінувати, оскільки попит на американські товари зростає.
11. Долар слід поцінувати, бо фінансові активи перетікають у США.
13. Нова спільна європейська валюта має назву євро. Коли країна відмовляється від національної грошової оди­ниці, вона втрачає контроль над своєю внутрішньою пропозицією грошей (і монетарною політикою). Деякі люди можуть також чинити опір відмові від національної грошової одиниці з політичних міркувань.
Аналітичні завдання
2. Обидві валюти поціновуються щодо долара.
4. Немає однозначної відповіді. Знецінення долара щодо єни могло б звести нанівець явний виграш від вищих процентних ставок у США.
6. Вам слід інвестувати у себе в країні.
8. США слід отримати вигоду від більших обсягів інвестицій з Японії.
10. а) EXr = EX(P)/Pf = (200 єн/долар)($ 16/CD)/(3500 ?/CD) = 8/9.
б) EXr = EX(P)/Pf = (2 фунти/долар)($ 16/CD)/(6 ?/CD) = 4/3.
12. ?EXe/EX = –1 %, то EXe = 247,5 єни/долар.
14. У цьому випадку різницю в термінах погашення визначає домінантне середовище по країнах (валютна премія) для активів, які в іншому випадку є досконалими замінниками. Перевага з’являється внаслідок різниці в ризику, ліквідності або інфор-
мації між країнами порівняно з різницею між термінами погашення. Аналогом «сегментних ринків» є невідповідність з великими потоками капіталів.
16. Портфельні інвестори віддали б перевагу інвестиціям у німецькі облігації, якщо б рівень інфляції був нижчим у Німеччині (тому що загальна віддача вища) або якщо б очікувалося знецінення фунта стерлінгів.
Розділ 9
Запитання для повторення
1. Різниця полягає у торгівлі сьогодні (спот-трансакція) на противагу торгівлі у майбутньому (форвард-транс­акція). Ф’ю­черсний контракт пропонує більшу ліквідність і нижчі інформаційні витрати.
3. Хеджувальні трансакції зменшують ризик для хеджувальника; за спекуляції торгівець погоджується на більший ризик, що обіцяє відповідно більший прибуток.
5. Опціони діють подібно до страхуван­ня життя; сплативши невелику премію, ви можете застрахуватися від зміни вартості вашого активу.
7. Біржі гарантують виконання всіх кон­трактів, тому зменшуються інформаційні витрати і витрати на пошук, даючи, таким чином, змогу вести анонімну торгівлю.
9. За ціни 60 опціон пут приносить виграш; за ціни 70 ви також у виграші; а за ціни 80 вже опціон коли приносить виграш.
11. Ви могли б не погодитись, оскільки ці ринки забезпечують вигоди з розподілу ризику, підвищуючи ліквідність і передачу інформації.
13. Ви могли б купити опціон пут, який надає право продажу привілейованих цінних паперів. Якщо ринкова вартість акції падає нижче ціни виконання опціону, ви мали б змогу отримати прибуток, купивши акцію на ринку і перепродавши її за вищою ціною виконання (опціону).
Аналітичні завдання
1. Інвестори, які купили опціон пут, отримали б виграш, оскільки мали б змогу купити акції за ціною нижчою, ніж ціна виконання їхніх опціонних контрактів. Інвестори, які продали опціони пут, зазнали б збитків, оскільки зобов’язалися купити акції за ціною, вищою ніж їхня поточна ринкова вартість.
3. Оскільки Tropicana закуповує апельсини, для неї було б краще, якби ціни на них були низькими. Вона могла б застрахуватися від ризику зростання цін на апельсини, підписавши (купивши) ф’ючерсні контракти.
5. Ви могли б купити опціони пут. Якщо процентні ставки зростуть, ваші облігації Держскарбниці США втратять вартість, але ви заробите гроші на опціоні пут; якщо ж процентні ставки впадуть, вартість облігацій Скарбниці США зросте, а ваші опціони пут стають нічого не вартими.
7. Ви могли б купити опціони пут
Скарбниці.

 

Розділ 10
Запитання для повторення
1. Раціональні очікування використовують усю доступну інформацію. На ринку, де інвестори й торговці мають раціональні очікування, ринкова ціна активу дорівнює його базовій вартості.
3. Коли торговці та інвестори використовують усю доступну інформацію для формування очікувань щодо майбутніх норм віддачі, і коли торговельні витрати низькі, то рівноважна ціна фінансових інструментів дорівнює оптимальному прогнозу, який був зроблений на основі доступної інформації.
5. Це «мильна бульбашка». У майбутньому вона, швидше за все, лусне. Так, бульбашки вже тріскали багато разів; останні відомі приклади сталися у 1987 р. в США та у 1991—1992 роках у Японії.
7. Не завжди. Зазвичай поінформований торговець може отримати вигоду за рахунок метушливих торговців, але лише тоді, коли вони не змушують рівноважну ціну відхилятися від базової вартості.
9. Примхи характеризуються надмірною реакцією на хороші або погані новини, тобто ціни не відображають базової вартості. Дехто міг би отримати прибуток, інвестуючи за поганих новин і продаючи у час добрих новин.
Аналітичні завдання
1. Активний портфельний менеджмент збільшує торговельні витрати і забезпечує нижчу загальну віддачу.
3. Ні; ця сезонність у віддачі не узгоджується з ефективними ринками. Інвестор міг би отримати прибуток, купуючи в кінці грудня і продаючи в кінці січня.
5. Пошук акцій у газеті дешевший, але не збалансовує ризик.
7. За облікової ставки 4 %, ви б готові були платити (1 + i) D/(i – g) = 1,04 ? $ 7/(0,04 – 0,02) = $ 364. За облікової ставки 3 %, ви б платили 1,03 ? $ 7/(0,03 –
– 0,02) = $ 721. Якщо дивіденди Bigbuck’s Company зростуть лише на 1 % річних, то ви заплатили 1,04 ? $ 7/(0,04 – 0,01) =
= $ 242,67.
9. У цьому випадку ви могли б застосувати протилежну стратегію: купуючи після поганих новин і продаючи після добрих.

 

Розділ 11
Запитання для повторення
1. Фінансове посередництво спроможне принести вигоду економії масштабу і змен­шити трансакційні витрати.
3. Моральний ризик виникає тоді, коли позичальники використовують позичені кошти інакше, ніж вони б використовували свої власні; несприятливий вибір полягає у тому, що потенційні позичальники, які швидше за все можуть не повернути позики, найактивніше їх шукають, і тому можна вибрати саме їх. І моральний ризик, і несприятливий вибір роблять інформа­цію асиметричною: позикодавець може не знати, що позикоодержувач робитиме з отриманими коштами внаслідок мораль­ного ризику, і позикодавець також може не знати рівня ризиковості позичальника внаслідок несприятливого вибору.
5. Проблема «лимонів» належить до проблем несприятливого вибору, вона випливає з асиметричної інформації. Оскільки потенційним інвесторам важко відрізнити хороших позичальників від поганих, вони пропонують хорошим позичальникам умови, які ті неохоче приймають. Через те, що банки спеціалізуються на збиранні та нагромадженні інформації, вони мають змогу уникати цієї проблеми.
7. Такі положення називаються обмежувальними статтями; банки використовують їх для зменшення проблеми морального ризику.
9. Великомасштабна фірма з великою кількістю акцій найімовірніше зіткнеться з проблемою управитель-виконавець, оскільки організаційні проблеми для менеджменту є дорожчими.
Аналітичні завдання
1. Проблема полягає у несприятливому виборі. Видається, що лише «лимон» продавали б так швидко. Покупець міг би перехитрувати продавця і зірвати його плани, провівши техогляд машини або отримавши гарантії від дилера (або покластися на репутацію дилера).
3. Моральний ризик навряд чи буде присутній у ситуації б). Зауважте, що ви можете використати це запитання для того, щоб пояснити, чому великі компанії часто проводять акціонерні опціони (право купівлі акцій за пільговими цінами) як час­тину компенсаційного пакета вищій ланці менеджерів.
5. Асиметрична інформація пов’я­зана з двома проблемами — морального ризику та несприятливого вибору, що робить інформаційні витрати на зовнішні кошти дорожчими від витрат на внутрішні. Ні; це залежить від міри розв’язання проблем, які розв’язуються за допомогою фінансування боргів, поглинання чи загрози поглинання, великого внутрішнього власного капіталу або суворішого контролю акціонерів.
7. У першому випадку ви не будете задоволені через те, що високий рівень ризику несплати зобов’язань зменшує ціну облігацій. Другий випадок для вас кращий, оскільки нижчий ризик несплати підвищує ціну облігацій.
9. Ні, оскільки ділові цикли є менш чіткі у Японії, аніж у США.

 

Розділ 12
Запитання для повторення
1. Фінансові інституції поділяють на п’ять головних груп, а саме: інституції
ринку цінних паперів (інвестиційні банки, брокери і дилери та організовані біржі); інвестиційні інституції (взаємні фонди і фінансові компанії); контрактні ощадні інституції (страхові компанії та пенсійні фон­ди); урядові фінансові інституції і депо-
зитні інституції (комерційні банки, ощадні заклади, кредитні спілки).
3. Ні, Нью-йоркська фондова біржа (NYSE) є вторинним ринком. Ви купуєте пакет акцій у когось іншого, а не у IBM.
5. Е-торгівля проводиться у режимі он-лайн за допомогою мережі Інтернет. Ефект Е-торгівлі полягає в тому, що, конкуруючи з біржами, електронна торгівля знижує вар­тість місць на більшості фондових бірж.
7. Моральний ризик описує ситуацію, коли ті, що зі страховкою, беруть на себе більший ризик, аніж вони б мали за від-
сутності страхування. Страхові компанії використовують цілу низку методів для
зменшення проблеми морального ризику, включно зі знижками, спільним страхуванням, обмежувальними статтями, обмеженням на індивідуальні виплати, за­стереженням на право відмови від виплати страховки і наймом експертів для розслідування претензій.
9. Передбачити втрату майна чи нещасний випадок важче, ніж передбачити смерть.
11. Банки справляються з проблемою несприятливого вибору, спеціалізуючись на збиранні та нагромадженні інформації про кредитний ризик позичальників і за допомогою позик «під замовника» (зокрема додаткового забезпечення і угод).
13. Взаємні фонди об’єднують ресурси для інвестування у диверсифіковані портфелі (це дає змогу розділити ризик). Вони також зменшують трансакційні витрати інвестування, збільшуючи рівень ліквідності. Взаємні фонди не надають комерційних кредитів; вони пускають кошти в обіг через існуючу систему прямих інвестицій. Це вимагає меншого регулювання, оскільки вони пускають кошти в обіг лише поки інформація є доступною для інвестора.
Аналітичні завдання
1. Ці інституції об’єднують ризик смер­ті та інвестиційний ризик, що індивіди не в змозі будуть зробити. Самострахування було б дорожче для індивідів.
3. Така країна найімовірніше створить значні ринки взаємних фондів. Фонди допомагали б заощадникам більше, ніж позичальникам, оскільки взаємні фонди лише купують добре відомі активи, вони не надають комерційних кредитів.
5. Якщо фондовий ринок ефективний, то малоймовірно, що фонд, який активно управляє своїм портфелем, отримає прибуток, достатній для покриття його додаткових витрат, тому віддали б перевагу index fund.
7. Так, минула діяльність не гарантує майбутньої віддачі; рівень ризиковості може бути різним; трансакційні витрати також можуть відрізнятися; максимальні обсяги продажу можуть бути різними; ліквідність і податкові зобов’язання можуть бути неоднаковими.

 

Розділ 13
Запитання для повторення
1. Банківські пасиви, переважно депозити і запозичення, є його джерелами коштів. Його активи, переважно кредити та цінні папери, є використанням цих коштів.
3. Банки мають змогу пропонувати малим заощадникам страхування депозиту. Це надає їм перевагу над іншими посередниками у змаганні за кошти малих заощад-
ників.
5. Міжбанківські (незабезпечені) позики надаються за федеральною ставкою; репо забезпечені базовими цінними паперами.
7. Є три типи ризиків, з якими стикаються банки, а саме: кредитний ризик (ризик несплати зобов’язань); ризик ліквідності (ризик отримання готівки у разі потреби); ризик процентної ставки (ризик, який полягає в тому, що зміни у процентних ставках впливають на вартість банківського портфеля).
9. Процентна ставка визначається залежно від ризику неповернення кредитів, альтер­нативної вартості коштів та ціни коштів.
11. Банки управляють активами та пасивами з метою зменшення ризику ліквідності. Для досягнення цих цілей вони поєднують надання позик через федеральний ринок коштів і договори про зворотну купівлю (RPs), а також зберігають достатній обсяг готівки для своїх потреб без втрат прибутків, використовуючи CDs, RPs, євродолари та федеральні кошти.
13. Банківська позабалансова діяльність охоплює торгівлю деривативами, надання послуг із забезпечення ліквідності та інформаційні послуги і страхування позик. Банки беруть участь у цій діяльності для капіталізації переваг трансакційних та інформаційних витрат.
Аналітичні завдання
2. Так, усе одно необхідні трансакційні послуги і платіжна система навіть за умови, якщо немає потреби надання банками комерційних позик.
4. Якщо депозитори володіли б пов­ною інформацією про позичальників, то не було б банку, який би розпочав свою діяльність з безпідставним страхом, що зроблено погані позики; це було б можливо, якби банки мали приватну інформацію. Проте діяльність можна розпочати з інших причин, таких, як погана еконо­мічна ситуація.
6. Банки дуже схвально ставляться до таких рішень тому, що вони зменшують передбачуване оподаткування резервів (оскільки резерви не приносять процентів); банки можуть тоді надавати у позики вільні резерви, заробляючи на цьому проценти. У другому випадку, ні, оскільки вони не зменшують свого рівня резервів.
8. First Bank: активи: –$ 1000 резервів; пасиви: –$ 1000 чекових депозитів; Melon Bank: активи: +$ 1000 резервів, пасиви: +$ 1000 чекових депозитів.
10. Ні, оскільки маючи таку велику частку активів у формі позик і за відсутності цінних паперів, він не захищений від кризи ліквідності; також не маючи звичайних акцій на чорний день, цей банк через незначну погану новину міг би зазнати краху.
12. $ 5 млн надлишкових резервів; резерви $ 10 млн, цінні папери $ 40 млн, позики $ 140 млн, депозити $ 140 млн, капітал $ 50 млн; –$ 4 млн надлишкових резервів, тому позичили $ 4 млн; так само як і раніше, але резерви $ 14 млн, позики одержані від банків $ 2 млн, позики одержані від ФРС $ 2 млн.
14.  $ 1100/1.1 + $ 1210/1.12 + $ 1331/1.13 = $ 3000. Дюрація =  1($ 1000/$ 3000) + 2($ 1000/$ 3000) + 3($ 1000/$ 3000) = 1/3 + 2/3 + 3/3 = 2. (MV/MV = – d[i/(1 + i)] = –2(0.02/1.1) = –0.036. Таким чином, ринкова вартість упала до 3,6 %.
15. .
Розділ 14
Запитання для повторення
1. За дворівневої банківської системи деякі банки мають статус національних, тим часом як інші — штатів. Є різні регулюючі вимоги для національних банків і банків штатів, що дає змогу різним типам банків спеціалізуватися на певних операціях.
3. Історично політичні проблеми навколо великих банків розпалювалися внаслідок страху громадськості перед великими банками. Ці проблеми призвели до створення ФРС, федерального страхування депозитів і розгалуженої системи обмежень.
5. Ні, це було б ефективно. Діяльність банку може спричинити поширення інфек­ції яка, у свою чергу, може привести до банкрутства платоспроможних банків.
7. За методу погашення боргів, банківський «гудвіл» втрачається, а методи купівель і привласнення містять «гудвіл»; купівля та привласнення можуть бути при­вабливими для інших банків, які хочуть провести диверсифікацію; метод погашення боргів часто менше коштує, оскільки борги повертаються лише застра­хованим вкладникам, тоді як за методом купівель і привласнення незастраховані вкладники також нічого не втрачають.
9. Обмеження на філії: закон МакФеддена стримує національні банки від розширення своєї діяльності на інші штати, побоюючись монопольної сили великих банків. Обмеження на діяльність: закон Ґласа-Стіґала стримує банки від участі в небанківській діяльності (інвестиційне бан­ківництво і брокерство) — для обмеження ризиків, які беруть на себе банки. Жоден з регулюючих приписів, найімовір­ніше, не існуватиме у майбутньому.
11. Банки намагалися використовувати банківські холдингові компанії (які регулювалися законом про банківські холдингові компанії 1956 р.), небанківські банки (які регулювалися законом про рівність у банківській конкуренції 1987 р.), і ATMs для географічної експансії. Більшість штатів дозволила, щонайменше, регіональне банківництво.
13. Закон Ґласа-Стіґала 1933 р. вимагав поділу на комерційні та інвестиційні банки. Він був прийнятий для запобігання конфліктів інтересів між банками. Його обмеження, з роками зведені нанівець різними шляхами, були скасовані фінансовим законом Грема-Ліча-Блайлі 1999 р.
15. Банки можуть 1) фінансувати зростання у секторах, у яких інформаційні проблеми є важливими; 2) гарантувати, що менеджери великомасштабних підприємств працюють для максимізації довгострокової вартості цих фірм; і 3) зменшувати втрати фінансових криз для фірм, які з великими труднощами виконують свої поточні зобов’язання перед банками та іншими кредиторами.
Аналітичні завдання
1. Банкіри намагалися розв’язати проблему масового вилучення вкладів з банку за допомогою виконання операцій розрахункової палати, члени якої погодилися позичити кошти банкам, на які тиснуть вкладники. Розрахункова палата могла ефективно справлятися з локалізованим вилученням вкладів, але не дала собі раду з кризою, такою, як фінансова паніка, яка стосувалася більшості банків одночасно.
3. ФРС турбувалася щодо наслідків поширення кризи, які могли з’явитися після краху Long-Term Capital Manage­ment. Оскільки ФРС допомогла зорганізувати кредиторів Long-Term Capital Management для утримання компанії «на плаву», це могло збільшити проблему морального ризику.
5. Вам усе одно, оскільки ви повністю застраховані. Ви отримаєте, щонайменше, $ 100 000 від банку. Ні, оскільки вилучення вкладів може повторитися, як це було з Continental Illinois Bank у 1984 р.
7. Можливо. До введення федерального страхування депозитів депозитна дисципліна змушувала банки зберігати великі капітали; за страхування депозитів вкладники більше не хвилюються про рівень банківського капіталу.

 

Розділ 15
Запитання для повторення
1. Кредитор останньої інстанції повинен а) надавати позики платоспроможним банкам, з яких здійснюється масове вилучення вкладів і б) мати великі запаси капіталу, аби справитися зі значною розбалансованістю.
3. а) Банкрутство Penn Central спричинило тимчасову кризу пропозиції коштів для емітентів комерційних паперів, оскільки кредитори сумнівалися щодо ризику несплати за комерційними паперами. Це могло б підірвати пропозицію коштів для фірм, якщо б ФРС не втрутилася для прискорення банківського кредитування.
б) Крах ринку акцій у 1987 р. міг призвести до закриття ринків, яке спричинило б зменшення обсягів виробництва внаслідок неліквідності торговців. Це зменшило б потік інформації про фірми, які емітували акції, ускладнюючи отримання коштів для інвестування. Дії ФРС запобігли втраті інформації та дали змогу поліпшити роботу системи.
5. Інновації, намагаючись обійти верхню межу ставки по депозитах, використовують оборотні СD, repos, або одноденні євродолари, АТS і нау-рахунки.
7. Несподіване зростання процентних ставок наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років привело до великих втрат капіталу S&Ls, яка надала позики на довгостроковий період, а сама позичала на короткостроковий. Проблеми поглиблюва­лися внаслідок нашарування дерегулятивних приписів, нерозкритих шахрайств, недбалого нагляду і неможливості закриття неплатоспроможних інституцій (які нагромадили додаткові ризики), зробивши втрати ще більшими.
9. Закон FIRREA був прийнятий з метою припинення кризи S&L. Цей закон замінив FSLIC новим фондом страхування депозитів — Страховим фондом ощадної асоціації, організованим FDIC; він створив Resolution Trust Corporation для управління платоспроможністю ощадних установ; він уповноважив Office of Thrift Supervision наглядати і перевіряти S&Ls; збільшив премію страхування депозитів S&Ls; по-новому внормував інвестиційну діяльність S&Ls.
11. «Майже банк» — це юридична особа, яка приймає депозити та інвестує їх у безпечні активи. Немає ризику несплати зобов’язань (за винятком можливого шахрайства), тобто немає необхідності страхування депозитів у «майже банківській системі».
13. Якщо фірма стає банкрутом і має недофінансований проект, то пенсіонери можуть втратити всі свої доходи, і PBGC не спроможний самотужки покрити всі недофінансовані проекти. Ця проблема важлива, оскільки в разі одночасного бан­крутства багатьох фірм (як це переважно відбувається під час спаду), фінансова допомога пенсійним проектам може бути такою самою як і за кризи S&Ls.
Аналітичні завдання
2. Хоча ФРС була створена як кредитор останньої інстанції для того, аби допомогти стабілізувати банківську систему, вона також зобов’язана була підтримувати фіксований обмінний курс за золотого стандарту. Після того, як Англія відмовилася від золотого стандарту в 1931 р., ФРС вдалася до заходів (включно з підвищенням облікової ставки), які спричинили зростання процентних ставок, з наміром привабити іноземних інвесторів і таким чином підтримати фіксований обмінний курс. Вищі облікові ставки збільшили вартість позик ФРС для банків. Отже, ФРС поклала на себе обов’язок насамперед підтримувати золотий стандарт, а вже потім — стабільність банківської системи.
4. Ви могли б запропонувати американським вкладникам перевести їхні гроші на закордонні рахунки, ухиляючись у такий спосіб від резервних вимог.
6. Вам треба обрати стратегію б), вас точно закрили б, якщо б ви обрали стратегію а). Стратегія б) означає загалом утрату грошей, але ці втрати покриваються страховим фондом. Якщо вам пощастить, S&L заробить гроші і виживе. Наслідком цієї ситуації морального ризику є те, що ухвалено погане суспільне рішення — до того ж неефективне, бо неправильно розподіля­ються кошти. Регулюючий заклад міг би запобігти даній ситуації, закривши S&L до того, як вона досягне цієї точки.
8. Тут є одна можливість: якщо він платоспроможний, то ви могли б надати позику цьому великому банку для того, аби він зміг покрити свою заставу і покласти край кризі; проте якщо він неплатоспроможний, то має бути закритий. У даному випадку ви могли б організувати інші банки разом для того, аби переконати їх покрити втрати великого банку, готуючи для цього ґрунт за допомогою дисконтних позик за процентними ставками, нижчими від ринкових.
Розділ 16
Запитання для повторення
1. Міжнародний банківський ринок існує для задоволення попиту на банківські послуги (з розподілу ризику, ліквідності та інформаційні послуги) з нижчими трансакційними витратами, порівняно з вітчизняними банками, особливо щодо міжнарод­ної торгівлі.
3. Провідні фінансові центри зосереджені у Сполученому Королівстві, Японії, США і Швейцарії.
5. Міжнародні банківські структури (IBF) є філіями банків США, які не проводять банківських операцій у США, але обслуговують клієнтів, які займаються міжнародною торгівлею. Вони можуть мати відділення поза межами штату, не зобов’язані виконувати резервних вимог і не підпадають під верхнє обмеження процент­них ставок; тому вони можуть бути більш конкурентоспроможними порівняно з іноземними банками.
7. Валютний своп — це обмін борговими інструментами, деномінованими у
різних валютах. Використання валютного свопу дає змогу фірмам брати позики у своїх країнах, тобто витрати на отримання позик є нижчими (тому що інформація про компанію є доступнішою), і потім обмінятися платежами для отримання іноземної валюти.
9. Існує інформаційна проблема, оскільки торговельні партнери знаходяться в іноземній країні, тому є обмежена інформація про їхню кредитоспроможність. Бан­ки та їхні клієнти використовують банківське акцептування, в якому банк гарантує відшкодування фірмою, яка бере позику, заробляючи на своїх інвестиціях у збирання інформації та її моніторинг.
11. У кредитному синдикаті окремі банки мають свої частки у позиці. Синдикат часто використовується для європозик, оскільки вони досить великі та призвели б до недостатньої диверсифікації у випадку окремого комерційного банку.
13. Проблема ризику процентної ставки проявляється у розходженні тривалості існування активів і пасивів. Проблема ризику обмінного курсу проявляється у розходженні вартості валют активів та пасивів. Можливі стратегії управління ризиком охоплюють хеджування з ф’ючерсами чи опціонами та використання валютних свопів.
15. Регулюючі приписи Сполученого Королівства забороняють банкам надавати закордонні позики у фунтах, що привело до використання американського долара. Правило Q щодо верхніх меж процентної ставки у США призвело до того, що американські банки нагромаджують доларові депозити за кордоном. Роль кредитора останньої інстанції ускладнюється на ринках євровалют — великі багатонаціональні банки мають депозити і позики у багатьох країнах, тому незрозуміло, яка країна має бути кредитором останньої інстанції для цих банків.
Аналітичні завдання
2. Ні; банківські акцепти є оборотними і часто продаються на ринку так само, як і будь-який інший фінансовий актив.

4. Банк Ichi-ball виписує акредитив і надсилає його до Big Ball для сплати за м’ячі. Коли Big Ball відправляє бейсбольні м’ячі зі США до Японії, вона подає акредитив своєму банку в США, який платить їй у доларах. Банк Big Ball виписує строкову тратту і насилає її до банку Ichi-ball. Банк Ichi-ball платить банку Big Ball. Усе, що залишається Ichi-ball, — це розрахуватися зі своїм банком до певного моменту в майбутньому; тим часом банківський акцепт, який є зобов’язанням банку Ichi-ball, існує, і ним можна торгувати на ринку.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.