лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 


РОЗДІЛ

Гроші та виробництво
в короткостроковому
періоді

1992 р. в нью-йоркському готелі Waldorf-Astoria авторитетний член Ради керуючих Федеральної резервної системи прочитав лекцію на тему «Монетарна політика та новий світовий порядок» для групи виконавчих директорів різних компаній. Лекція підсумовувала період значних змін монетарної політики, що відбувалися протягом 1980-х та на початку 1990-х років, тому викликала чимало запитань. Один зі слухачів, чия фірма постраждала від втрат та чис­ленних звільнень, сердито вигукнув: «Ви говорите про довготермінові перспективи, але скажіть, чому внаслідок скорочення пропозиції грошей ми мусимо звільняти людей з роботи?».
Під час рецесії обсяг виробництва зменшується. Оскільки фірми відчувають недостатній попит, вони можуть удаватися до звільнень, сприяючи безробіттю. Рецесії торкаються як індивідів, так і фірм. Безробітні відчувають економічні негаразди, втрату впевненості у собі та своїй кваліфікації. Протягом економічного спаду фірми втрачають прибутки та можуть збанкрутувати. Чи може ФРС якось зарадити цьому?
У даному розділі ми звернемося до динаміки пропозиції грошей та обсягу виробництва, аби виявити зв’язок між цими двома змінними. Спершу розглянемо наведені економістами докази такої взаємозалежності. Оскільки представники різних шкіл по-різному інтерпретують наявність зв’язку між пропозицією грошей та виробни­цтвом, вони дають різні пояснення, чому обсяг виробництва змінюється (або ж не змінюється) відповідно до заходів монетарної політики. Пізніше ми ознайомимося з поглядами прихильників моделі реального ділового циклу, неокласиків та неокейнсіанців. Виходячи з їхнього аналізу, ми зможемо описати, як монетарна політика може пом’якшити негативні наслідки економічних коливань. На завершення проаналізуємо політику 1980-х—1990-х років.
КОЛИВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ
ТА ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА
В КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ
Хоча пропозиція грошей та обсяг виробництва протягом тривалих відтинків часу невпинно зростали, обидві ці економічні змінні коливаються в короткостроковому періоді внаслідок проходження економікою різних фаз ділового циклу. Виробництво збільшується при проходженні фази піднесення до досягнення вершини циклу, потім воно починає зменшуватися під час спаду аж до досягнення дна. Пе-
ріоди піднесень і спадів чергуються, змінюючись в інтенсивності та тривалості від кількох місяців до кількох років. Ділові цикли існують від часів промислової революції і є об’єктом досліджень багатьох економістів від ХІХ ст. На рис. 26.1 наведено періоди економічних спадів — рецесій — від 1950 р. до сьогодні.
Пропозиція грошей також змінюється впродовж ділового циклу (див. рис. 26.1). Її зміни є проциклічними, тобто вона зростає під час піднесення та зменшується під час спаду. Вивчаючи статистичні дані (такі, як на рис. 26.1), економісти виявили, що зміни номінальної пропозиції грошей дуже часто передують коливанням обсягу виробництва у діловому циклі. Наприклад, грошова експансія передує вершині, а скорочення пропозиції — дну1.

Рисунок 26.1.

Темпи приросту пропозиції грошей та діловий цикл, 1950—2000 рр.

 

Темпи щорічного приросту М1. Затушовані ділянки відповідають реце-
сіям (за даними Національного бюро економічних досліджень, неурядової організації, що відстежує економічні коливання у США).
Джерело: Federal Reserve Bulletin

Як же інтерпретувати такий зв’язок між пропозицією грошей та виробництвом? Не існує єдиної відповіді, оскільки цей зв’язок трактується по-різному. Деякі економісти стверджують, що зміни пропозиції грошей тягнуть за собою зміни у вироб­ництві, а інші сходяться на тому, що, навпаки, зміни пропозиції грошей лише відображають, а не спричиняють зміни обсягу виробництва. Далі ми використаємо виведену в попередньому розділі модель сукупний попит—сукупна пропозиція і спробуємо проаналізувати дані з рис. 26.1 з позицій представників теорії реального ділового циклу, неокласиків та неокейнсіанців. Пізніше звернемося до рекомендацій щодо монетарної політики представників цих трьох напрямів, щоб виявити, як і чи взагалі ФРС намагатиметься зменшити негативні наслідки падіння виробництва під час рецесій.
МОДЕЛЬ РЕАЛЬНОГО ДІЛОВОГО ЦИКЛУ
У довгостроковому періоді ціни є гнучкими; фірми коригують ціни на свою продукцію відповідно до змін попиту чи вартості. Коли ціни гнучкі, номінальна пропозиція грошей не має жодного впливу на ділову активність — гроші нейтральні. Разові зміни номінальної пропозиції грошей впливають на рівень цін, але не на обсяг виробництва.
Згідно з моделлю реального ділового циклу, ціни є гнучкими навіть у короткостроковому періоді, а фактичний обсяг виробництва дорівнює обсягові виробництва за повної зайнятості у короткостроковій рівновазі в економіці. Тому крива корот­кострокової сукупної пропозиції SRAS є вертикальною лінією. Проте фактичний обсяг виробництва змінюється в часі. Такі коливання модель реального ділового циклу пояснює тимчасовими збуреннями продуктивності, до яких відносить доступ­ність важливих сировинних ресурсів (продовольство, енергоносії, мінерали), регулюючі обмеження на виробництво або ринки і нововведення, які зумовлюють підвищення рівня продуктивності в економіці.
Крім цього, у моделі реального ділового циклу збільшення чи зменшення пропозиції грошей ніяк не впливає на ділову активність, навіть у короткостроковому періоді. З рис. 26.1 видно, що пропозиція грошей зростає вищими темпами до та під час піднесень, ніж під час спадів. Може здатися, що припущення про нейтральність грошей не справджується. Проте прихильники теорії реального ділового циклу так не вважають, стверджуючи, що хоча й пропозиція грошей, і виробництво змінюються разом, зміни першої не обов’язково зумовлюють зміни другого, обґрунтовуючи це двома аргументами. По-перше, цілком імовірно, що на зміни пропозиції грошей та обсягу виробництва впливає якась третя змінна. По-друге, вони вважають, що, навпаки, зміна обсягу виробництва може спричинити зміну пропозиції грошей. Цей другий аргумент є прикладом доведення, який називають зворотним причинно-наслідковим зв’язком.
Прихильники теорії реального ділового циклу частіше застосовують другий аргумент, говорячи, що поточне виробництво та очікувані його зміни впливають рад­ше на попит на гроші, а не на пропозицію грошей. Наприклад, припустимо, що економіка переживає піднесення внаслідок падіння цін на нафту. Сподіваючись на майбутнє зростання доходів, домогосподарства та фірми збільшують свій попит на готівку та чекові вклади (зростає попит на гроші для трансакцій). Підвищення попиту на гроші внаслідок зростання виробництва та економічного піднесення змушує ФРС збільшувати пропозицію грошей. Прихильники моделі реального ділового циклу стверджують: зміна обсягу виробництва спричиняє зміну пропозиції грошей, а не зміна пропозиції грошей впливає на виробництво — класичний приклад зворотного причинно-наслідкового зв’язку. Ці економісти пропонують один із протилежних поглядів на зв’язок між грішми та виробництвом у нашому аналізі: прямого причинно-наслідкового зв’язку між зміною пропозиції грошей та зміною обсягу виробництва не існує, натомість існує зворотний. Представники інших шкіл вважають, що існує саме прямий зв’язок, заперечуючи зворотний.
Для перевірки зв’язку між пропозицією грошей та обсягом виробництва Мілтон Фрідмен (Стенфордський університет) та Анна Шварц (Національне бюро економіч­них досліджень) звернулися до статистики. Вивчивши дані протягом майже столітнього періоду, вони виявили, що темпи приросту пропозиції грошей падали перед кожним зменшенням обсягу виробництва*. Також виявилося, що найвищі темпи приросту номінальної пропозиції грошей передували вершинам ділового циклу в середньому на 16 місяців. Цей період часу не був сталим для всіх циклів, зміню-
ючись від кількох місяців до понад двох років. Унаслідок досліджень у період від Громадянської війни до 1960 р. Мілтон та Шварц дійшли висновку, що зміни темпів приросту пропозиції грошей спричиняють коливання обсягу виробництва. Проте вплив грошей на виробництво виявляється через тривалі та змінні за тривалістю проміжки часу.
Правильність цього висновку можна оцінити з’ясувавши, чи зміни пропозиції грошей були «незалежними», тобто такими, які не відбувалися під впливом зміни обсягу виробництва, чи якогось іншого економічного показника, що впливає і на гроші, і на виробництво.
Незалежною подією може бути монетарна політика ФРС з метою досягнення певної мети, відмінної від стимулювання виробництва. Простежуючи наслідки такої незалежної зміни, можна робити висновки, як зміни пропозиції грошей впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Фрідмен та Шварц вивчали окремі епізоди, які можна визнати незалежними подіями: банківська паніка перед створенням ФРС, хвиля банкрутств банків на початку 1930-х років, зростання резервних вимог у 1936—1937 роках. Вони пов’язали скорочення пропозиції грошей під час банківської паніки 1907 р., коли вкладники масово забирали гроші з депозитних рахунків, з наступним зменшенням ділової активності та скороченням приросту грошей. Пропозиція також скоротилася на початку 1930-х, коли велика кількість банків закрилася, після чого рівень виробництва знову впав («Велике скорочення»). Рецесію 1937—1938 років вони віднесли на рахунок підвищення резервних вимог, що теж обмежило пропозицію грошей. Ця зміна резервних вимог була зумовлена бажанням ФРС посилити контроль над пропозицією грошей, а не вплинути на поточний рівень ділової активності. Усі ці приклади доводять наявність зв’язку між зміною темпів приросту пропозиції грошей та зміною рівня виробництва.
Після Фрідмена та Шварц, Крістіна та Дейвід Ромер з Університету Каліфорнії в Берклі виділили шість незалежних змін монетарної політики після 1960 р., в яких FOMC проголосив стримуючу монетарну політику з метою стримання інфляції**, і кожен епізод передував скороченню виробництва. Вони стверджували, що оскільки застосування стримуючої монетарної політики мало на меті приборкати інфляцію, воно було незалежним від умов поточного виробництва.
Іншим способом виявити, чи справді зміни пропозиції грошей впливають на виробництво, є дослідження ширших заходів, які пов’язані з монетарною політикою і можуть впливати на виробництво. За статистичними даними Бен Бернанке та Елен Блайндер з Прінстонського університету встановили, що збільшення федеральної резервної ставки спричиняє падіння виробництва***. Вони стверджують, що оскільки ця ставка перебуває в основному під контролем ФРС, її зміна є незалежною. Ці висновки підверджують те, що пропозиція грошей зменшується фактично відразу у відповідь на стримуючу політику ФРС, а обсяг виробництва починає зменшуватися вже через півроку-рік. Таким чином, ці докази заперечують висновок базової моделі реального ділового циклу; у короткостроковому періоді нейтральність грошей не простежується.
Хоча модель реального ділового циклу досить точно описує довгостроковий період, у якому ціни гнучкі і гроші нейтральні, її висновки щодо періоду короткострокового не знаходять підтвердження на практиці. Представники двох інших шкіл — неокласики та неокейнсіанці — стверджують, що гроші та виробництво таки пов’язані. Вони пропонують різні пояснення цього зв’язку, які ми розглянемо далі.

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Протягом останнього кварталу кожного року, особливо у грудні, пропозиція грошей та показники роздрібної торгівлі перевищують своє середньорічне значення. Чи свідчать ці тимчасові зміни про те, що розширення пропозиції грошей зумовлюють зміни виробництва?
Прихильники моделі реального ділового циклу стверджують: попит на блага і послуги зростає з наближенням періоду свят, збільшуючи попит населення на готівку та чекові вклади. ФРС стримує стрибок попиту на гроші розширенням пропозиції грошей для задоволення потреб домогосподарств та фірм.
ГРОШІ ТА ВИРОБНИЦТВО:
НЕОКЛАСИЧНА МОДЕЛЬ
Неокласики залучають зв’язок між пропозицією грошей та обсягом виробництва до недосконалої інформації. Зокрема, вони вважають, що фірми неточно встановлюють ціни, а робітники не можуть чітко коригувати свою зарплатню, оскільки не мають вичерпної інформації про зміни рівня цін. Негнучкі ціни не дають змоги грошам бути нейтральними у короткостроковому періоді. Як відомо, неокласики вважають, що виробництво зростає тоді, коли фактичний рівень цін перевищує очікуваний. Домогосподарства та фірми, передбачаючи майбутні зміни рівня цін, зважають і на очікувані зміни пропозиції грошей. Якщо заходи монетарної політики були спрогнозовані раніше, то домогосподарства та фірми точніше передбачили рівень цін. Тому неокласична теорія стверджує: вплив грошей на виробництво у короткостроковому періоді залежить від того, чи очікуваними були заходи ФРС у регулюванні пропозиції грошей.
Очікувані зміни пропозиції грошей. Аби зрозуміти різницю між очікуваною та неочікуваною зміною номінальної пропозиції грошей, припустимо, що економіка перебуває у стані рівноваги, і ФРС оголошує збільшення номінальної пропозиції грошей на 10 %. Домогосподарства та фірми використовують цю інформацію для прогнозування поведінки загального рівня цін. Для аналізу наслідків оголошеної політики звернемося до моделі AD—AS (див. рис. 26.2 а). Одноразове збільшення номінальної пропозиції грошей переміщує криву AD з положення AD0у положення AD1 та підвищує очікуваний рівень цін, унаслідок чого крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS зміщується в положення SRAS1. Досягається нова точка економічної рівноваги E1 за вищого рівня цін Р1 і попереднього обсягу виробництва. Оскільки зміна пропозиції грошей була очікуваною, прогнози домогосподарств та фірм щодо підвищення рівня цін були правильними, тому обсяг виробництва внаслідок стимулюючої монетарної політики не змінився. Отже, з погляду неокласиків, досконало передбачувана зміна пропозиції грошей не впливає на реальний обсяг виробництва в короткостроковому періоді, і зміни пропозиції грошей є нейтральними.

Рисунок 26.2.

Зміни кількості грошей та обсягу виробництва
в неокласичній моделі

 

За неокласиками, лише неочікувані зміни пропозиції грошей впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді.
Як видно з а):
1. З початкової рівноваги Е0очікуваний приріст номінальної пропозиції грошей зміщує криву сукупного попиту з положення ADAD1.
2. Зростає очікуваний рівень цін, зміщуючи криву SRAS з положення SRAS0до SRAS1.
У новій точці рівноваги Е1 рівень цін зріс до Р1, а обсяг виробництва не змінився.
Як видно з б):
1. З початкової рівноваги Е0несподіваний приріст номінальної пропозиції грошей зміщує криву сукупного попиту з положення ADAD1.
2. У новій точці рівноваги Е1 рівень цін зріс до Р1, а обсяг виробництва піднявся до Y1.

Неочікувані зміни пропозиції грошей. Що, коли зростання пропозиції грошей є несподіваним? Для прикладу припустимо, що ФРС раптом збільшила пропозицію грошей для домогосподарств та фірм на 10 % (див. рис. 26.2 б)). З початкового стану рівноваги у точці Е0 сукупний попит збільшується, і крива AD зміщується від AD0до AD1 унаслідок монетарної експансії. Очікуваний рівень цін не змінюється, тому крива короткострокової сукупної пропозиції залишається на місці у SRAS0. У новій точці рівноваги Е1 обсяг виробництва зріс з Y0 до рівня Y1, а фактичний рівень цін збільшився до рівня Р1. Оскільки фактичний рівень цін перевищує очікуваний, фірми починають вважати, що зросла відносна ціна їхньої продукції і розширюють обсяг виробництва. Тому неокласики стверджують, що неочікувані зміни номінальної пропозиції грошей не є нейтральними і мають вплив на обсяг виробництва: він збільшується зі зростанням цієї пропозиції і зменшується у відповідь на неочікуване її падіння.
Неокласичні економісти досліджували, чи мають різний вплив на виробництво та ціни очікувані та неочікувані заходи монетарної політики (зокрема, пропозиція грошей). Вони не дійшли згоди у своїх висновках, проте наявні дані свідчать: і очікувані, і несподівані зміни номінальної пропозиції грошей впливають на обсяг поточного виробництва, що суперечить точці зору неокласиків. Неокейнсіанці зробили спробу пояснити дані статистики, спираючись на доречне припущення неокласиків про те, що домогосподарства та фірми використовують доступну інфор­мацію при прогнозуванні зміни пропозиції грошей чи рівня цін.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Припустимо, ви знаєте, що сукупний рівень цін тісно пов’язаний з величиною пропозиції грошей, а політика центрального банку широко висвітлюється. Чи можна в такому випадку пояснити ділові цикли теорією неправильних уявлень? Чому?
Ні. Оскільки інформація про пропозицію грошей завжди доступна, припущення про рівень цін будуть правильними.
ГРОШІ ТА ВИРОБНИЦТВО:
НЕОКЕЙНСІАНСЬКА МОДЕЛЬ
Неокейнсіанські економісти вважають, що зміни пропозиції грошей можуть впливати на обсяг виробництва, оскільки ціни не є повністю гнучкими. Причинами цього явища в короткостроковому періоді є довготермінові контракти та недосконала конкуренція між продавцями на товарному ринку.
За неокейнсіанцями, і очікувані, і неочікувані зміни номінальної пропозиції грошей не є нейтральними у короткостроковому періоді. На рис. 26.3 а) зображено несподіване скорочення пропозиції грошей. Припустимо, ФРС оголошує про несподіване для домогосподарств та фірм обмеження пропозиції грошей. Унаслідок цього крива сукупного попиту з початкової точки рівноваги Е0 зміщується з AD0 у положення AD1. Оскільки цей крок центрального банку був неочікуваним, рівень цін не знижуватиметься, і крива SRAS залишатиметься в положенні SRAS0. Нова точ­ка економічної рівноваги Е1 визначається перетином кривих AD і SRAS0. Оскільки сукупна пропозиція не змінюється у короткостроковому періоді, обсяг виробництва скорочується з Y0 до Y1. Ця схема близько нагадує пояснення неокласиків.
Тепер припустимо, що обмежувальні заходи монетарної політики були передбачені заздалегідь. Неокейнсіанці також погоджуються, що домогосподарства та фірми використовують усю наявну інформацію для прогнозування рівня цін. Тому коли очікується скорочення пропозиції грошей, очікуваний рівень цін також повинен знизитися. Фірми з гнучкими цінами, які можна підкоригувати в поточному періоді, знижують їх, як у поясненні неокласиків. Проте багато фірм не можуть змінити свої негнучкі ціни поточно, тому загальний рівень цін знижуватиметься повільно у відповідь на очікуване обмеження номінальної пропозиції грошей. Аналогічно, якщо фірми монополістично конкурентні, і зміна цін тягне за собою витрати, ціни змінюватимуться лише поступово у відповідь на очікувану зміну пропозиції грошей.
На рис. 26.3 б) проілюстровано наслідки очікуваного скорочення пропозиції грошей на рівень виробництва. Розпочинаючи з рівноваги економіки в точці Е0,падіння пропозиції грошей зміщує криву сукупного попиту ліворуч з AD0 в AD1. Оскільки деякі ціни знижуються в короткостроковому періоді, крива короткострокової сукупної пропозиції SRAS зміщується вниз зі SRAS0 до SRAS1. Однак у новій точці рівноваги Е1 обсяг виробництва менший за попередній (у точці Е0), отже, не всі ціни повністю змінилися внаслідок заходів монетарної політики. Проте падіння виробництва не настільки суттєве, як у випадку неочікуваних змін пропозиції грошей (зображене на рис. 26.3 а)). У неокейнсіанській моделі навіть очікувані зміни пропозиції грошей мають реальний вплив на виробництво у короткостроковому періоді, хоча вони менші, ніж наслідки неочікуваних змін.

Рисунок 26.3.

Гроші та виробництво в неокейнсіанській моделі

 

За неокейнсіанцями, гроші не є нейтральними у короткостроковому періоді.
Як показано в а):
1. Розпочинаючи з рівноваги у т. Е0,обмеження пропозиції грошей зміщує криву сукупного попиту з положення AD0 в AD1.
2. Через те що зменшення пропозиції грошей неочікуване, крива SRAS не зміщується, і в новій точці рівноваги Е1 обсяг виробництва менший і становить Y1.
Як показано в б):
1. З т. Е0початкової рівноваги обмеження пропозиції грошей зміщує криву сукупного попиту з положення AD0 в AD1.
2. Оскільки скорочення пропозиції грошей очікуване, очікуваний рівень цін знижується, як і деякі ціни, тому крива SRAS зміщується в положення SRAS1.
3. У новій точці рівноваги Е1 обсяг виробництва зменшився до Y1, який більший, ніж Y1в а).

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ…

 

 

Один рецепт для всієї Європи?
Чутливість головних компонентів сукупного попиту до процентної ставки чітко проглядається у неокейнсіанському аналізі монетарної політики. З 1 січня 1999 р. всі одинадцять країн-учасниць Європейського валютного союзу мають однакову короткострокову процентну ставку. Проте чи однаково вона впливатиме на сукупний попит у різних країнах?
На 2001 р. відповідь була заперечною. Економісти з Міжнародного валютного фонду з’ясували, що в Австрії, Бельгії, Фінляндії, Німеччині та Нідерландах вплив підвищення процентної ставки на виробництво проявляється вдвічі повільніше, ніж у Франції, Італії та Іспанії. Проте ефект удвічі відчутніший у першій групі країн.
Звідки така різниця? Вищі процентні  ставки впливають на економіку, роблячи

інвестиції дорожчими, збільшуючи тягар обслуговування боргу (скорочуючи споживання) та підвищуючи обмінний курс (знижуючи експорт). Унаслідок цьо­го країни, економіка яких більше залежить від короткострокових позичок, з біднішими домогосподарствами та фірма­ми і важливішою роллю зовнішньої торгівлі най-
вразливіші до змін процентної ставки у короткостроковому періоді. Тому коли Європейський центральний банк (ЄЦБ) провадить політику дорогих грошей, її наслідки будуть різними для 11 країн.
З часом ці відмінності зітруться. З єдиною валютою євро європейський ринок спожив­чих кредитів значно розширився, що загострило конкуренцію між банками та змусить їх швидше реагувати на зміни процентної ставки. Проте процес не є надто швидким, тому ЄЦБ повинен детально оцінювати всі свої заходи.

Неокейнсіанські економісти вважають, що пропозиція грошей впливає на обсяг виробництва через компоненти сукупного попиту, які змінюються під дією процент­ної ставки. Оскільки рівень цін змінюється поступово під впливом зміни пропозиції грошей, у короткостроковому періоді приріст номінальної пропозиції грошей збільшує грошові запаси. Аби заохотити домогосподарства і фірми володіти більшими грошовими запасами, рівноважна реальна процентна ставка падає. Скорочення номінальної пропозиції грошей зменшує грошові залишки у короткостроковому періоді. Для відновлення рівноваги реальна процентна ставка повинна зрости. Зміни ставки процента впливають на попит через інвестиції, споживання та чистий експорт, як змальовано у ситуації для аналізу.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Уявіть, що ви — неокейнсіанець і голова Ради керуючих ФРС. Ваші радники доповідають, що зменшення ділового оптимізму скоротило інвестування і сукупний попит. Як слід застосувати монетарну політику для відновлення попереднього рівня сукупного попиту?
Зменшення ділового оптимізму зміщує криву AD ліворуч. Якщо ви не хочете чекати, поки завершиться процес поступового зниження цін і відновлення рівноваги, слід застосувати операції купівлі на відкритому ринку для збільшення номінальної пропозиції грошей. Оскільки рівень цін реагуватиме повільно, такий захід збільшить пропозицію реальних грошей, знизить реальну процентну ставку та збільшить скупний попит, що виразиться у зміщенні кривої AD праворуч.

СИТУАЦІЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ

 

Вплив грошей на сукупний попит
у неокейнсіанській моделі

Припустимо, що ФРС збільшує номінальну пропозицію грошей, і рівень цін починає поступово змінюватися, як передбачають неокейнсіанці. Реальна процентна ставка знижується у короткостроковому періоді, впливаючи на вартість інвестицій, курси акцій та обмінний курс.
Процентна ставка та інвестиції. Нижча реальна процентна ставка зменшує альтернативну вартість інвестування. Інвестиції зростають, збільшуючи сукупний попит. Також зменшуються витрати, пов’язані зі збільшенням запасів, тому зростають і інвестиції в запаси. Отже, за неокейнсіанцями, нижча реальна процентна ставка стимулює поточне виробництво, зменшуючи вартість інвестицій. Також нижча процентна ставка зменшує вартість споживчого кредитування та будівництва житла порівняно з володінням фінансовими активами, тому домогосподарства купують більше товарів довготривалого використання.
Курси акцій. Збільшення пропозиції грошей змушує інвесторів переглянути свої фінансові портфелі, підвищуючи курси акцій. Цьому є дві причини. По-перше, більші грошові запаси стимулюють домогосподарства і фірми використати їх частину на купівлю товарів і активів, у тому числі й акцій. Більший попит на акції підвищує їхній курс. По-друге, зниження процентної ставки за інших рівних умов робить акції привабливішими, ніж облігації. Тому знову збільшення попиту на акції підвищує ціну. В обох випадках вищі ціни на акції підвищують ринкову вартість фірм. Зміна курсів акцій впливає на видатки як домогосподарств, так і фірм. Підвищення курсів акцій збільшує вартість майна домогосподарств, стимулюючи споживчі видатки. Фірми, користуючись нагодою, емітують нові акції та виручені кошти спрямовують на інвестиційні видатки. Якщо ж ринкова вартість фірм падає, вони обмежуть інвестування в бізнес.
Валютні курси. Якщо рівень цін змінюється поступово у відповідь на монетарну експансію, реальна процентна ставка на вітчизняні активи падає порівняно з реальною процентною ставкою на іноземні активи. Глобальні інвестори збільшують частку іноземних активів у своїх фінансових портфелях, зменшуючи част­ку вітчизняних. Відтак попит на національну валюту зменшується, так само, як і вартість долара США щодо інших валют, і валютний курс знижується. Дешевший долар робить вироблені в США товари дешевшими для іноземних покупців, а імпорт з інших країн до США скорочується. Тому чистий експорт зростає, збільшуючи сукупний попит.

ЧИ ПОВИННА ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА
СТАБІЛІЗУВАТИ ЕКОНОМІЧНІ КОЛИВАННЯ?
Коли економіка входить у фазу спаду ділового циклу, скорочується обсяг виробництва, а безробіття зростає, що неминуче означає труднощі для індивідів та фірм. Неокласики та неокейнсіанці сходяться на думці, що збільшення пропозиції грошей може стимулювати виробництво. Тоді застосування засобів економіч­ної політики може пом’якшити негативні наслідки рецесії та вирівняти короткострокові коливання обсягу виробництва. Таку політику називають стабілізаційною, її метою є зміщення кривої AD внаслідок зміни номінальної пропозиції грошей (монетарна політика) та рівня державних замовлень чи податків (фіскальна політика).
Ми розширимо наш аналіз зв’язків між пропозицією грошей та виробництвом і з’ясуємо, чи можна застосувати ці зв’язки для поліпшення економічних умов у короткостроковому періоді. Знову ж таки, економісти різних шкіл мають різні погляди на роль монетарної політики, спрямованої на зміну пропозиції грошей. Вони сперечаються, чи монетарна політика є ефективним знаряддям стабілізаційної політики, оскільки вони не досягли згоди в питанні, як саме зміни пропозиції грошей впливають на виробництво і процентні ставки. Так само вони не досягли згоди в питанні, чи взагалі слід застосовувати монетарну політику для стабілізації економічних коливань. Далі ми розглянемо погляди кожної школи та їхні рекомендації щодо застосування політики.
Теорія реального
ділового циклу та неокласики
Прихильники теорії реального ділового циклу вважають, що жодні заходи стабілізаційної політики не можуть вплинути на виробництво, оскільки економічні коливання зумовлені збуреннями продуктивності. Ціни дуже швидко реагують на ці збурення, тому зміна номінальної пропозиції грошей жодним чином не впливає на обсяг виробництва та реальну процентну ставку. Тому немає сенсу застосовувати стабілізаційну політику.
Неокласики також скептично налаштовані щодо застосування такої політики. Вони наголошують, що лише несподівані заходи макроекономічної політики матимуть якісь наслідки. Тому впровадження стабілізаційної політики має бути цілком неочікуваним для домогосподарств та фірм. На практиці ж такі несподівані кроки можуть зумовити суттєву невизначеність в економіці, ще більше сприяючи випадковим коливанням обсягу виробництва.
Неокласичні економісти припускають, що громадськість має раціональні сподівання щодо наслідків змін різних економічних змінних, таких, як рівень цін або зміна пропозиції грошей. Раціональні сподівання не означають, що домогосподар-
ства та фірми можуть віщувати майбутнє. Натомість вони використовують усю наявну інформацію для аналізу економічних тенденцій*. Проте прогнози можуть бути помилковими. Якщо домогосподарства та фірми формують раціональні сподівання щодо рівня цін, у середньому фактичний рівень цін мало відрізнятиметься від очікуваного. На практиці фактичний та сподіваний рівні цін близькі один до одного, тому незаплановані зміни пропозиції грошей з боку ФРС слабко впливатимуть на коливання обсягу виробництва. Тож неокласики не рекомендують застосовувати стабілізаційну політику.

* Milton Friedman and Anna J. Schwartz, A Monetary History of the United States. Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1963.

** Christina Romer and David Romer, «Does Monetary Policy Matter?: A New Test in the Spirit of Friedman and Schwartz, «in O. J. Blanchard and S.Fischer, eds., NBER Macroeconomics Annual. Cambridge, Mass.: MIT Press, 1989, pp. 121—170.

*** Ben S. Bernanke and Alan S. Blinder, «The Federal Funds Rate and the Channels of Monetary Transmission», Ameriacn Economic Review, 82:901—921, 1992.

* Пригадайте з 10 розділу, що за гіпотезою ефективних ринків ціни активів змінюються внаслідок надходження нової інформації. Наприклад, коли аналітики передбачають зростання курсу акцій Bigco, ця інфор­мація враховується в очікуваному курсі цих акцій. Якщо прибутки фірми перевищуватимуть прогнози аналітиків, курс підвищиться. Отже, ціна змінюється лише завдяки відхиленням фактичної ціни від очікуваної. Використання інформації та реакція цін на неї є рисами ефективного ринку. Гіпотеза ефективного ринку є одним із застосувань раціональних сподівань.

Погляд неокейнсіанців
Неокейнсіанці вважають, що циклічні коливання ділової активності можуть відбуватися, коли економіка не перебуває у стані довгострокової рівноваги. Ці коливання можуть бути особливо значними, коли обсяг виробництва менший, ніж обсяг виробництва за повної зайнятості, оскільки рецесії збільшують безробіття. Також неокейнсіанці вважають, що зміни сукупного попиту тягнуть за собою зміни поточ­ного обсягу виробництва, тому стабілізаційна політика може вирівнювати коливання та пом’якшувати рецесії.
Очікувані та неочікувані зміни монетарної політики в короткостроковому періо­ді впливають на реальну процентну ставку та виробництво*. Оскільки ціни негнучкі, зв’язок між грішми та виробництвом існує і тоді, коли громадськість має раціональні сподівання щодо оцінки очікуваного рівня цін. Отже, монетарна політика може згладжувати коливання обсягів виробництва. Припустимо, що, виходячи з точки рівноваги за повної зайнятості Е0на рис. 26.4(а), поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту вліво з AD0 в AD1. Отже, у точці Е1 економіка перебуває у стані рецесії, і виробництво падає з Y* до рівня Y1. Без втручання центрального банку економіка фактично сама по собі повернеться до попереднього обсягу виробництва у точку рівноваги Е2, коли ціни поступово знизяться, і крива SRAS зміститься вниз від SRAS0 в SRAS1. Проте період відновлення ділової активності і корекції цін може бути тривалим, протягом якого обсяг виробництва буде низьким, а безробіття — високим.
Натомість ФРС може прискорити відродження, збільшивши пропозицію грошей (як показано на рис. 26.4 б), що перемістить криву AD назад, з положення AD1 у положення AD0. Оскільки ціни змінюються лише поступово, стимулююча політика переміщує економіку з точки рецесії Е1 до початкового положення рівноваги за пов­ної зайнятості Е0 швидше, ніж у разі незастосування політики. Єдиним побічним ефектом застосування стабілізаційної політики є те, що внаслідок цього рівень цін буде вищим, ніж коли б політика не застосовувалася.
Протягом 1960-х років багато економістів радили активно використовувати монетарну та фіскальну політику для вирівнювання економічних коливань. Проте інші застерігали, що між моментом застосування заходів політики та пер­шими її наслідками можуть існувати тривалі періоди лагів імплементації, що ускладнить процес відродження економіки. Цей лаг зумовлюється низкою причин. По-перше, аналітикам потрібен час для збирання статистичних даних (лаг збирання даних). Значення ВВП за кожен квартал стає відомим лише через кілька місяців, хоча дані про пов’язані з ним показники (наприклад, обсяги роздрібної торгівлі) стають доступними швидше. По-друге, політикам потрібно проаналізувати економічні тенденції, аби виявити можливі симптоми спаду (лаг аналізу даних). По-третє, хоча такі заходи політики, як операції на відкритому ринку, можуть здійснюватися ФРС самостійно, зміни фіскальної політики (такі, як податки чи державні закупівлі) вимагають законодавчого затвердження, що також вимагає часу (законодавчий лаг). Застосування заходів фіскальної політики, як правило, потребує ще більше часу (лаг імплементації). І, нарешті, вплив політики виявляється не відразу, а лише через деякий період (лаг резуль-

тату). Тому політика не може вмить подолати негативні економічні тенденції, і економісти наголошують, що слід більше зосередитися на таких довгострокових цілях, як низький рівень інфляції та стале економічне зрос-
тання.

Рисунок 26.4.

Наслідки політики активізації економіки
в неокейнсіанській моделі

 

Як показано в а):
1. З початкової точки рівноваги Е0за повної зайнятості поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту з положення ADAD1, обсяг виробництва зменшується до Y1 і економіка входить у фазу спаду.
2. З часом рівень цін знижується, відновлюючи економічну рівновагу в точці Е2.

Як показано в б):
1. З початкової точки рівноваги Е0за повної зайнятості поширення песимістичних настроїв зміщує криву сукупного попиту з положення ADAD1, обсяг виробництва зменшується до Y1 і економіка входить у фазу спаду.
2. ФРС прискорює відродження і збільшує пропозицію грошей. Крива сукупного попиту зміщується назад у положення AD0, і економіка досягає точки рівноваги Е0з попереднім обсягом виробництва швидше, ніж у разі утримання від застосування таких політичних заходів. Проте довгостроковий рівень цін залишиться на попередньому рівні, на відміну від випадку невтручання в економіку.

Лаги імплементації не зменшили ваги стабілізаційної політики в очах більшості неокейнсіанців. Проте вони погоджуються, що не слід боротися з кожним незначним відхиленням сукупного попиту. Навпаки, застосування політики активізації економіки треба обмежити подоланням затяжних і глибоких спадів.


ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…

Суперечки щодо стабілізаційної політики в Японії
На початку 1992 р. Ясуші Мієно, тодішній голова Банку Японії, перебував під тиском з боку ділових кіл, які хотіли пролобіювати значну грошову експансію. Японський фондовий ринок суттєво скоротився за обсягами, і економіка прямувала до найбільшої за останні 20 років рецесії. І хоча центральний банк знизив облікову ставку з 6 % до 4,5 % протягом півроку, деякі політики радили прем’єр-міністрові Міязаві звільнити Мієно з займаної посади.
Фактично від Банку Японії очікували активніших заходів для боротьби з рецесією. Проте Мієно вважав, що економіка була перегрітою наприкінці 1980-х та на початку 1990-х років, і фондовий ринок так відреагував на інфляційні тенденції. Застосуймо модель AD—AS для аналізу тодішніх подій. Центральний банк уважав, що економіка прямувала з точки рівноваги Е0, де обсяг виробництва Y0 переважав довгостроковий обсяг виробни-

 

цтва за повної зайнятості Y*, до точки E1. Спад фондового ринку та поширення песимістичних настроїв змістили криву сукупного попиту з положення AD0у положення AD1.
Якщо б Банк Японії вдався до стимулювальної політики для утримання обсягу виробництва Y0 у короткостроковому періоді, крива сукупного попиту повернулася б у положення AD0. Проте для досягнення довгострокової рівноваги у точці перетину кривих AD0 та LRAS (Ез) повинен зрости рівень цін. Але Мієно вирішив почекати, поки рівень цін спаде, і крива SRAS переміститься з положення SRASSRAS1. Тоді довгострокова рівновага досягалася б у точці Е2 за обсягу вироб­ництва, за повної зайнятості та нижчого рівня цін, ніж у Е3. Оскільки вважалося, що переміщення кривої SRAS буде швидким, Мієно уникав застосу­вання політики стабілізації. Дефляційний тиск усе ще стримував економіку наприкінці 1990-х та початку 2000-х років, але гальмував економічне зростання.

 

 

 

 

У табл. 26.1 підсумовано погляди різних шкіл на зв’язок між грішми та виробництвом, а також доцільність стабілізаційних заходів.

Таблиця 26.1.

ПОГЛЯДИ РІЗНИХ ШКІЛ НА ЗВ’ЯЗОК МІЖ ГРІШМИ
ТА ЕКОНОМІКОЮ: ТРИ ПІДХОДИ

Школа

Виробництво змінюється під впливом

Чи слід застосовувати політику активізації економіки?

Несподіваної зміни пропозиції грошей?

Очікуваної зміни пропозиції грошей?

Реального
ділового циклу

Ні

Ні

Ні

 

Ціни є досконало гнучкими, тому монетарна політика не може вплинути на грошові запаси чи обсяг виробництва у короткостроковому періоді

 

Неокласики

Так

Ні

Ні

 

Лише несподівані зміни пропозиції грошей можуть впливати на виробництво

Монетарна політика впливає на виробництво і реальну процентну ставку лише «обманюючи» домогосподарства і фірми

Неокейнсіанці

Так

Так

Іноді

 

І очікувані, і неочікувані зміни пропозиції грошей впливають на виробництво, хоча вплив несподіваних змін вагоміший

Часті зміни монетарної політики можуть підірвати довіру до центрального банку

ПОЯСНЕННЯ ПОДІЙ 1980—1990-Х РОКІВ
Тепер ми готові застосувати неокласичну та неокейнсіанську теорії для аналізу змін політики та їхнього впливу на виробництво. І неокласичний, і неокейнсіанський погляди дають пояснення відсутності нейтральності грошей у короткостроковому періоді й узгоджуються з раціональними рішеннями домогосподарств та фірм. Проте чи узгоджуються вони з економічними фактами? Ми можемо з’ясувати це, застосувавши обидві моделі для інтерпретації макроекономічних наслідків змін політики на початку 1980-х і на початку 1990-х років. І хоча різні моделі можуть давати різні прогнози щодо впливу зміни політики на виробництво та процентні ставки, вони обидві наголошують на важливості довіри до політики для цього впливу. Тобто оголошені зміни політики впливатимуть на рішення домогосподарств та фірм лише тоді, коли цим оголошенням довірятимуть.
Наслідки змін політики на початку 1980-х років
Ранні 1980-ті роки характеризувалися значними змінами монетарної та фіскальної політик. Корективи в монетарну політику почали вноситися ще у жовтні 1979 р., коли ФРС під керівництвом Рола Волкера оголосила про те, що відтепер вона керуватиме грошовими агрегатами (а не обліковою ставкою) і що темпи приросту пропозиції грошей сповільняться. Монетарне обмеження тривало протягом майже всього 1981 р. У 1981 р. конгрес та президент Рейган прийняли Податковий закон економічного відродження, який значно знизив прибуткові податки. Водночас зросли державні закупівлі військового обладнання. Тому монетарна політика була стримувальною, тоді як фіскальна — стимулювальною.
Для того, щоб відстежити наслідки змін політики, можна використати графік AD—AS та застосувати неокейнсіанський аналіз. У 1979 р. економіка перебувала у стані повної зайнятості, у точці Е0 на рис. 26.5. Стримувальна монетарна політика змістила криву сукупного попиту ліворуч з положення AD0 у положення AD1, унаслідок чого економіка досягла нового стану рівноваги у точці Е1. Унаслідок зниження податків та розбудови війська крива AD змістилася праворуч з положення AD1 в AD2.

Рисунок 26.5.

Економічна політика на початку 1980-х років

 

Пристосування економіки до шоку сукупного попиту на початку 1980-х років узгоджується з поглядами неокейнсіанців.
1. З початкової точки рівноваги Е0 стримувальна монетарна політика зміщує криву AD з положення AD0 у положення AD1, і виробництво скорочується з Y* до Y1. У точці Е1 економіка перебуває у стані рецесії.
2. Стимулювальна фіскальна політика зниження податків та збільшення державних закупівель зміщує криву AD з положення AD1 у положення AD2.
3. З часом чисте скорочення виробництва стримує інфляцію, зміщуючи криву SRAS униз із положення SRASSRAS1, відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості в точці Е2.

Згідно з думкою неокейнсіанців, вплив політик початку 1980-х років на виробництво невизначений, оскільки відбулися дві зміни сукупного попиту в протилежних напрямках. Оскільки стримувальна монетарна політика передувала стимулювальній фіскальній більше ніж на рік, виробництво спочатку мало б зменшитися — з Y* до Y1, що підтвердилося фактичним падінням виробництва під час двох рецесій протягом 1980—1982 років. Інфляція, яка вимірювалася десятками відсотків, упала до рівня приблизно 4 % у 1983 р., зміщуючи криву короткострокової сукупної пропозиції з положення SRASSRAS1. Проте це відбулося лише після того, як економіка пережила рецесію, що узгоджується з поступовою зміною цін, описаною неокейнсіанцями. Коли процес пристосування цін завершився, економіка повернулася до стану довгострокової рівноваги у точці Е2.
Як неокласики інтерпретували б ці події? ФРС неодноразово заявляла, що зміни її монетарної політики були спрямовані на подолання інфляції. Згідно з поглядами неокласиків, проголошена політика боротьби з інфляцією могла б привести до зниження цін та очікуваної інфляції, що зробило б зміщення ліворуч кривої AD не таким значним. Цей процес змін — переміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції з положення SRAS0 у SRAS1 відбувався б швидше, ніж у неокейнсіанському аналізі. Тому, на перший погляд, висновки неокласиків не узгоджуються з реальними економічними фактами того періоду.
Проте і неокласики, і неокейнсіанці наголошують на довірі до проголошеної політики. Хоча голови Ради керуючих ФРС Артур Бернс та Дж. Вільям Міллер заявляли, що хочуть стримати інфляцію у 1970-х роках, фактично політика ФРС була інфляційною. Неокласики та неокейнсіанці спрогнозували б, що відсутність довіри до антиінфляційної позиції ФРС не дала б змоги знизити ціни чи очікувану інфляцію. Довгострокові процентні ставки зросли наприкінці 1979 р. — наприкінці 1981 р. (за винятком другого кварталу 1980 р.). Згідно з теорією сподівань строкової структури процентних ставок, довгострокова ставка є середнім арифметичним очікуваних майбутніх ставок, тому учасники фінансового ринку, очевидно, не очікували, що рівень інфляції знизиться.
Неокласики переконані, що ФРС слід було намагатися подолати інфляцію од-
нією зміною політики, якщо б такий крок був оголошений наперед і користувався довірою. Виходячи з поступової зміни цін у неокейнсіанській теорії, поступове обмеження темпів приросту пропозиції грошей могло б знизити рівень інфляції з меншими втратами від скорочення виробництва — знову ж таки, якщо б політика була відкритою і користувалася довірою.
Наслідки змін політики
на початку 1990-х років
На початку 1990-х років економіка США перебувала у стані рівноваги за пов­ної зайнятості у точці Е0на рис. 26.6. Заходи монетарної та фіскальної політики початку 1990-х років були протилежними до заходів початку 1980-х років. Після тривалих переговорів президент Джордж Г. В. Буш та конгрес дійшли згоди щодо законодавчого акту про скорочення дефіциту в жовтні 1990 р., який підвищував податки та обмежував державні закупівлі, зміщуючи криву AD ліворуч з положення ADAD1. Голова Ради керуючих ФРС Алан Грінспен, який часто виявляв стурбованість щодо тиску дефіциту бюджету на процентні ставки, повідомив конгрес, що ФРС готова пом’якшити монетарну політику, якщо здійснюватимуться заходи зі зменшення дефіциту. ФРС так і вчинила (хоча, на думку деяких економістів та політиків, недостатньо швидко), збільшивши темпи приросту пропозиції грошей. Як наслідок, крива сукупного попиту змістилася праворуч з положення AD1 в AD2.
Протягом 1990—1991 років економіка пережила рецесію, обсяг виробництва зменшився з Y* до Y1, і це засвідчило, що монетарний стимул, очевидно, був на той час недостатнім*. Згодом слабка економіка спричинила падіння темпів інфляції, зміщуючи криву SRAS униз із положення SRASSRAS1. Короткострокова реальна процентна ставка впала, що узгоджується з висновками неокейнсіанської теорії. Рецесія та поступова зміна цін не узгоджується з висновками неокласичної теорії про те, що очікувані заходи політики не мають впливу на безробіття. У 1993 р. економіка досягла нового стану рівноваги за повної зайнятості у точці Е2, з нижчими темпами інфляції, ніж у точці Е0.
Хоча довіра до проголошеної монетарної політики США могла бути набагато вищою на початку 1990-х років, ніж на початку 1980-х, довгострокові процентні ставки знизилися не настільки, як короткострокові протягом 1990—1992 рр. Цей опір свідчить: громадськість не повірила, що темпи інфляції будуть незначними у довгостроковому періоді (пригадайте, що довгострокова процентна ставка є сумою реальної процентної ставки та очікуваної інфляції). І неокласична, і неокейнсіанська теорії стверджують, що відсутність довіри можуть обмежити здатність монетарної чи фіскальної політики стимулювати економіку.

Рисунок 26.6.

Економічна політика на початку 1990-х років

 

Пристосування економіки до шоку сукупного попиту на початку 1990-х років узгоджується з поглядами неокейнсіанців.
1. З початкової точки рівноваги Е0 стримувальна фіскальна політика зміщує криву AD з положення AD0 у положення AD1. Виробництво скорочується з Y* до Y1. Економіка перебуває у стані рівноваги в точці Е1.
2. Стимулювальна монетарна політика зміщує криву AD з положення AD1 у положення AD2.
3. З часом скорочення виробництва стримує інфляцію, зміщуючи криву SRAS з положення SRASSRAS1, відновлюючи обсяг виробництва за повної зайнятості в точці Е2.

Прикінцеві зауваження
Докази впливу монетарної та фіскальної політик початку 1980-х — 1990-х років на виробництво узгоджується з поглядами неокейнсіанців. Зокрема, навіть очікувані заходи монетарної політики можуть впливати на виробництво і реальну процент­ну ставку, тоді як ціни та темпи інфляції змінюються лише поступово. Важливими є висновки неокласичної та неокейнсіанської теорій про те, що довіра до політики є вагомим визначником впливу заходів політики на економіку.


ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

 

 

 

 

 

THE FINANCIAL TIMES, 5 ЛЮТОГО 2001 Р.

 

 

ФРС тиснутиме на газ?

 

Овал: вОвал: бОвал: а

«Економічні піднесення ніколи не помирають від старості», — якось сказав Рудігер Дорнбуш, видатний економіст. — «Їх убиває ФРС високими процентними ставками...»
Темпи зростання у США несподівано падають, і ця детективна цитата проф. Дорнбуша знову стає популярною. Протягом кількох остан­ніх тижнів ФРС знизила процентну ставку на цілий пункт, що є рекордним пониженням протягом місяця з 1984 р. Проте зростаюча кількість критиків звертає свою увагу не на спроби центрального банку уникнути рецесії, а на роль, яку він міг відіграти у припиненні найдовшого з часів війни періоду економічного зростання.
Чи міг Алан Грінспен, голова Ради керуючих ФРС, та його колеги, намагаючись уникнути примарної загрози інфляції, придушити економіку більш ніж надшвидким збільшенням процентної ставки у 1999 та 2000 роках? Може, спад спричинений факторами, що перебувають поза контролем центрального банку, — цінами на нафту, станом технологій чи фінансовим виснаженням?
«Здається, ми вже перебуваємо у стані незначної рецесії», — каже провідний економіст Браян Вестбері з консультаційної інвестиційної фірми «Griffin, Kubik, Stephens and Thompson» у Чикаго. «Першопричиною усіх теперішніх проблем є помил­кова політика ФРС». Він вважає, що сьогоднішній спад нагадує попередні,

спричинені діями ФРС, рецесії: фінансове виснаження, слабкість вироб­ництва, споживча економія.
Докази проти ФРС красномовні. З червня 1999 р. центральний банк підняв норму резервування на 1,75 % до рівня 6,5 %, найвищого за останні 9 років. Причиною тому були примарні ознаки перегріву; рівень інфляції спо­живчих цін коливався між 2 % та 2,5 %...
Проте існують вагомі заперечення цим доказам. Лише кілька економістів звернули увагу на те, що зростання перевищувало 5 %, рівень безробіття був найнижчий за останні 30 років, фондовий ринок зріс до небачених висот. І хоча рівень інфляції споживчих цін був невисоким, усе свідчило про зростання витрат на зарплатню та споживчі товари?
На цьому критика ФРС не вичерпується. Дехто вважає, що слід було діяти раніше, коли економіка почала зростати на хвилі ейфорії у зв’язку з дивом продуктивності. Проте тоді було багато свідчень того, що насправ­ді відбулося щось важливе, а єдиною ознакою перегріву був нестримний фондовий ринок...
Звичайно, цілком імовірно, що рецесії вдасться уникнути. Якщо активні заходи ФРС минулого місяця виявляться вдалими, спад буде незначним та коротким. Тоді найвпливовіші світові банкіри змо­жуть зітхнути з полегшенням, будучи впевненими, що їх іще раз визнають героями, а не злочинцями.

 

 

 

 

 

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

 

 

 

 

Овал: бОвал: бОвал: аНа початку 2001 р. політичні заяви нової адміністрації Джорджа Буша та конгресу були не єдиною причиною гарячих дебатів у Вашингтоні. Ейфорія з приводу економічних досягнень 2000 р. під час президентської кампанії поступалася місцем побоюванням унаслідок неминучої у США рецесії. З огляду на такі настрої голова Ради керуючих ФРС Алан Грінспен стояв перед дилемою, чи слід застосувати активнішу монетарну політику. Деякі політики та представники ділових кіл зауважували, що через єдину мету центрального банку — низьку інфляцію — страж­дають темпи економічного зростання, що легко може обернутися спадом. ФРС удвічі знизила норму резервування на початку 2001 р., і Європейський центральний банк обговорював зниження короткострокових процентних ставок у Європі, проте все одно побоювався інфляції.

Критики позиції пана Грінспена зауважують, що політика ФРС утримує обсяг виробництва на рівні Y, який є нижчим за рівень повної зайнятості Y*. За неокейнсіанською теорією (яка віднедавна знаходить підтвердження на практиці), активніша монетарна експансія змістить криву AD в положення AD1 у частині а) рисунка. Обсяг виробництва збільшиться з Y0 до Y*, і хоча рівень цін зростатиме, переваги зростання виробництва для домогосподарств і фірм очевидні.

Деякі економісти ФРС вважають, що стимулювальна політика центрального банку не дасть бажаних результатів, а лише збільшить рівень інфляції. Така ситуація можлива, коли економіка вже перебуває у стані рів­новаги за повної зайнятості у точці Y* (див. частину б) рис.). Тоді стимулювальна монетарна політика змістить криву AD праворуч. Тимчасовий приріст виробництва (з Y* до Y1) нерозривно пов’язаний з вищим рівнем інфляції (рівень цін зросте з Р0 до Р1), якщо крива довгострокової сукупної пропозиції LRAS вертикальна і проходить через Y*.
У довгостроковому періоді темпи економічного зростання залежать від підвищення продуктивності (випуску продукції на одного зайнятого). Для нашого аналізу необ­хідно, щоб крива LRAS змістилася праворуч, тоді можливо добитися більшого обсягу виробництва без підвищення цін. Фактично ніхто не сперечається, що центральний банк не має впливу на положення кривої LRAS.
Для подальших роздумів...
Ступінь впливу змін сукупного попиту на ціни у короткостроковому періоді залежить від нахилу кривої SRAS. Як би ви порадили ФРС вимірювати цей нахил?
Джерело: Взято з Gerard Baker, «The Accused,» The Financial Times, February 5, 2001, зі скороченнями. Copyright © 2001, The Financial Times. Друкується з дозволу. Подальший передрук заборонений.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Діловий цикл
Лаг імплементації
Стабілізаційна політика

 

ПІДСУМКИ

1. Економісти загалом погоджуються, що гроші нейтральні у довгостроковому періоді, проте вони не досягли згоди щодо того, чи зміни номінальної пропозиції грошей впливають на виробництво у короткостроковому періоді. Для виявлення впливу грошей на обсяг виробництва необхідно простежувати наслідки незалежних змін пропозиції грошей. Емпіричні дані свідчать: незалежні скорочення темпів приросту номінальної пропозиції грошей передували зменшенню обсягів виробництва. Щоб довести існування чи відсутність зв’яз­ку, економісти описують, як гроші можуть впливати на економіку.
2. Гроші є нейтральними у довгостроковому періоді, оскільки ціни є гнучкими. Теорія реального ділового циклу стверджує, що ціни є гнучкими навіть у короткостроковому періоді. Економічна рівновага досягається у точці перетину кривої AD та кривої SRAS, яка є вертикальною лінією у точці рівня виробництва за повної зайнятості. Коливання обсягу виробництва є наслідком змін ефективності. Зміни номінальної пропозиції грошей не впливають на обсяг виробництва навіть у короткостроковому періоді. Натомість зміни грошей та виробництва в однаковому напрямку в короткостроковому періоді є прикладом зворотного зв’язку: вони є наслідками впливу виробництва на попит на гроші, а не впливу пропозиції грошей на вироб­ництво. Проте емпіричні дані для США заперечують нейтральність грошей у короткостроковому періоді.
3. Неокласики висувають інше припущення про зв’язок між грішми та виробництвом. За теорією неправильних уявлень,  між  неочікуваними   змінами

рівня цін та обсягом виробництва існує пряма залежність, оскільки вважається, що громадськість керується раціональними сподіваннями. Очікувані зміни номінальної пропозиції грошей не мають впливу на економіку. Неочікуване зростання пропозиції грошей збільшує реальний обсяг виробництва. Статистика свідчить: і очікувані, і несподівані зміни номінальної пропозиції грошей мають вплив на реальне виробництво у короткостроковому періоді, тому неокласична теорія може бути неповною.
4. Неокейнсіанці заперечують нейтральність грошей у короткостроковому періоді, пояснюючи це негнучкими цінами. Ціни змінюються дуже повільно, що зумовлено довгостроковими домовленостями, монополістичною конкуренцією та витратами, пов’язаними з процесом зміни цін. І очікувані, і неочікувані заходи монетарної політики впливають на обсяг виробництва у короткостроковому періоді, проте останні мають більший вплив.
5. Стабілізаційна політика покликана вирівняти короткострокові коливання обсягу виробництва. Прихильники теорії реального ділового циклу вважають, що
заходи стабілізаційної політики цілком неефективні. Неочікувані заходи можуть впливати на економіку в неокласичній теорії, проте лише тоді, коли вони відрізняються від сподівань домогосподарств та фірм. І хоча неокейнсіанці вважають, що монетарна політика впливає на виробництво у короткостроковому періоді, але також радять застосовувати її для досягнення довгострокових цілей, оскільки нама­гання згладити короткострокові коливання обсягу виробництва йдуть урозріз із довгостроковими цілями і можуть зашкодити довірі до політики.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Дайте визначення ділового циклу. Чому ділові цикли посідають важливе місце в економічному аналізі?
2. Чи правильним є твердження, що гнучкість цін означає нейтральність грошей?
3. Чому гроші не є нейтральними, коли ціни встановлюються монополістично конкурентними фірмами? При укладенні довгострокових угод за номіналом?
4. Чому необхідно досліджувати, чи зміни пропозиції грошей незалежні від змін обсягу виробництва?
5. Чому гроші є нейтральними у корот­костроковому періоді в моделі реального ділового циклу? Якщо гроші нейтральні, то що є причиною ділових коливань?
6. Чому гроші нейтральні у довгостроковому, а не у короткостроковому періоді, згідно з неокейнсіанською теорією? Якою є головна відмінність неокейнсіанської теорії від теорії реального ділового циклу?
7. Чим різняться між собою неокласична та неокейнсіанська теорії? Яку роль відіграють раціональні сподівання в обох теоріях?
8. Що таке стабілізаційна політика? Як її слід використовувати у діловому циклі з погляду теорії?

9. Якщо неокласики вважають, що зміни у пропозиції грошей можуть впливати на реальний обсяг виробництва, то чому вони не рекомендують застосовувати стабілізаційну політику?
10. Мілтон Фрідмен та Анна Шварц стверджують, що банкрутства банків на початку 1930-х років та рішення ФРС підвищити резервні вимоги у 1937 р. скоротили пропозицію грошей. Чим це можна обґрунтувати? Хоча Фрідмен та Шварц відстежували вплив незалежних змін пропозиції грошей на реальне виробництво, вони скептично налаштовані щодо корисності стабілізаційної політики. Чому?
11. Дайте визначення лагів імплементації:
а) Лаг збору даних.
б) Лаг аналізу даних.
в) Законодавчий лаг.
г) Лаг імплементації.
д) Лаг результату.
12. Чому скорочення пропозиції грошей збільшує безробіття? Для пояснення використайте модель AD—AS та неокейнсіанську теорію.
13. Якщо в моделі реального ділового циклу гроші нейтральні, то чому приріст пропозиції грошей пов’язаний зі збільшенням обсягів виробництва?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Припустимо, ви зауважили, що за 6 місяців до початку кожної рецесії темпи приросту пропозиції грошей значно падали. Чи достатньо це для того, аби вважати, що гроші впливають на виробництво? Чому?
2. Уявіть, що ви — голова Ради керуючих ФРС. Щойно надійшла звістка, що уряд збирається значно скоротити свої видатки. Це спричинить шок попиту і зміщення кривої AD ліворуч. Як би ви вчинили, щоб втримати економіку в рівновазі за повної зайнятості, якщо ви неокласик? Неокейнсіанець? Відповідаючи, застосуйте модель AD—AS.

3. Після тривалого періоду споживання в кредит громадськість вирішує скоротити свої борги, збільшивши заощадження. Як таке рішення вплине на сукупний попит? Якщо ви — неокейнсіанець і голова Ради керуючих ФРС, як ви діятимете?
4. Припустимо, кілька років поспіль спостерігається обсяг виробництва за пов­ної зайнятості, а пропозиція грошей є сталою. ФРС оголошує 5 %-е збільшення пропозиції грошей з метою збільшення виробництва. Наскільки ефективним буде цей крок з погляду неокласиків та неокейн­сіанців? Обґрунтуйте відповідь за допомогою моделі AD—AS.

5. Припустимо, протягом тривалого періоду ФРС стверджувала, що не змінює пропозиції грошей, а насправді вдавалася до експансійної монетарної політики кожного разу, коли економіка перебувала у фазі спаду. Як ця поведінка вплине на довіру до ФРС? Як відреагують процентні ставки векселів Державної скарбниці?
6. Припустимо, уряд вирішив збалан-

а монетарна політика є стимулюючою та стримувальною. Для розрахунку рівня інфляції ? та рівня безробіття u необхідно знати лише, в якому стані перебуває економіка та яка застосовується політика. Також припустимо, що головним показником є індекс бідності, який дорівнює сумі рівнів інфляції та безробіття: m = u +p. Основні економічні показники є такими:

сувати бюджет підвищенням податків на бізнес. За неокласиками, як це вплине на виробництво і ціни? Як можна використати монетарну політику для уникнення негативних наслідків?
7. Спеціалісти ФРС, які у своєму розпорядженні мають стимулювальну та стримувальну монетарну політику для зміщення кривої AD, часто говорять, що вони не всесильні. Використовуючи модель AD—AS, покажіть, як можна застосувати монетарну політику для подолання впливу шоків AD і AS на

Монетарна політика

Показник

Стан економіки

Задовільний

Незадовільний

Стримувальна

u

5

10

 

p

5

3

 

m

10

13

Стимулювальна

u

4

8

 

p

10

4

 

m

14

12

виробництво. Як змінюватиметься рівноважний рівень цін? Уявіть, що монетарна політика застосовується лише для стабілізації цін. За допомогою моделі AD—AS проілюструйте впливи шоків на виробництво. Як відрізнятиметься рівень цін в обох випадках?
8. Зростаюча потужність персональних комп’ютерів значно збільшила очікувані майбутні ефективність та обсяг виробництва. Який можливий вплив це матиме на поточний сукупний попит? Як його можна відвернути засобами монетарної політики?
9. За неокласиками, як ФРС слід використати монетарну політику для стабілізації обсягу виробництва у короткостроковому періоді, якщо зростає очікуваний рівень цін, зміщуючи криву SRAS вгору? Що слід зробити ФРС у довгостроковому періоді для відновлення попереднього рівня цін? Як би ви відповіли на це запитання з точки зору неокейнсіанця?
10. (Важке завдання) Припустимо, що економіка може перебувати у двох різних станах:  задовільному  та  незадовільному,

Якщо економіка перебуває у задовільному стані, для зниження темпів інфляції найкраще використовувати стримуючу політику, а якщо в незадо­вільному — стимулювальну. Наприклад, із застосуванням стримувальної політики у незадовільному стані безробіття зростає до 10 %, а інфляція становить 3 %, а із застосуванням стимулювальної політики безробіття становить 8 %, а інфляція — 4 %.
· Якщо ФРС точно знає стан економіки та змінює політику для мінімізації індексу бідності, якою є політика та індекс бідності у задовільному та незадовільному станах економіки?
· Якщо існують лаги між застосуванням політичних заходів та результатами, то ФРС отримує дані про стан економіки із запізненням на 6 місяців (лаг збирання та аналізу даних). Якщо півроку тому економіка була у задовільному стані, і ймовірність того, що вона все ще перебуває у цьому стані, становить 90 %; якщо півроку тому стан був незадовільний, то ймовірність цього стану сьогодні становить 75 %. Якщо ФРС намагається мінімізувати індекс бідності, як йому слід

діяти, якщо півроку тому економіка була у задовільному стані? У незадовільному стані?
· Припустимо, крім лагів збирання та аналізу даних, існує лаг результату, який дорівнює шести місяцям. Якою повинна бути політика, якщо економіка півроку тому була у задовільному стані? У незадовільному стані?
· Як можна оцінити ефективність застосування монетарної політики, виходячи з відповідей на попередні запитання?

11. У тексті сказано: «Більшість економістів погоджується, що політики не повинні намагатися точно відкоригувати економіку, стараючись згладити кожне відхилення сукупного попиту. Натомість вони стверджують, що необхідно обмежити застосування активної політики до боротьби зі значними спадами в економіці». Оцініть політику ФРС наприкінці 1990-х років у світлі цих висновків.

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ

1. Знайдіть щомісячні або щоквартальні дані про безробіття (громадянське) з 1946 року з таких джерел, як Business Statistics або Employment and Earnings. Для останніх даних див. Survey of Current Business та Economic Report of the President. За їхньою допомогою спробуйте передбачити всі рецесії до 2000 року. Порівняйте свої відповіді з даними рис. 26.1.
2. Знайдіть дані про інфляцію (індекс споживчих цін, індекс цін виробників, ВВП-дефлятор) у розширеному виданні, наприклад, Economic Report of the President

з 1946 року. Дані від 1960 р. до сьогодні закрийте аркушем паперу. На основі історичних даних про рівень інфляції 1946—1959 роківспробуйте спрогнозувати інфляцію 1960 року, на основі даних 1946—1964 років — для 1965 року і т. д., для 1970, 1975, 1980, 1985, 1990, 1995 та 2000 років. Зіставте свої прогнози зі справжніми даними. Наскільки точними були ваші прогнози? Ви керувалися раціональними сподіваннями? Яка інформація, крім попереднього рівня інфляції, може знадобитися для прогнозування майбутнього рівня інфляції?

 


* Фіскальна політика (зміни оподаткування чи державне замовлення) з погляду неокейнсіанців теж впливає на виробництво, проте тут ми обмежимося лише монетарною політикою.

* Крім того, протягом початку 1980—1990-х років мали місце негативні шоки пропозиції, пов’язані зі стрибками цін на нафту.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.