лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 


РОЗДІЛ

Сукупний попит
та сукупна пропозиція

Участь США у в’єтнамській війні не лише пригнітила дух нації, вона ще й залишила глибокі сліди в економіці. Економісти звинуватили у постійному зростанні рівня цін з кінця 1960-х років уряд, який не захотів підвищити податки для фінансування військових витрат. Після війни нафтові шоки 1973—1975 років ще більше загострили ситуацію. В економічному лексиконі з’явився новий термін — «стагфляція», який означає одночасне зростання цін та падіння обсягу виробництва. Стагфляція була подвійним ударом для робітників, які втрачали роботу та стикалися з вищим рівнем цін. Усі ці події змусили економістів, бізнесменів та політиків переглянути свої погляди на взаємодію фінансової системи та економіки і на чинники, що визначають обсяг виробництва та рівень цін.
Коливання цін та обсягів виробництва, як це було протягом 1970-х років, є небажаними для домогосподарств та фірм. І суспільство висунуло вимоги до політиків щодо вироблення програм сталого розвитку виробництва та рівня цін. Проте для проведення такої політики необхідно знати, які саме чинники впливають на виробництво і ціни. Власне, ці чинники ми розглядатимемо у цьому розділі. Ми виведемо модель, яка пов’язує виробництво з рівнем цін, — модель AD—AS. З її допомогою ми зможемо пояснити інфляційні наслідки війни у В’єтнамі, стагфляцію 1970-х років та рецесію початку 1990-х. У наступних розділах ми застосуємо її для оцінки впливу монетарної політики, спрямованої на утримання стабільності цін та сталого економічного зростання.
КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ
Спершу знайдемо рівняння попиту на товари і послуги, яке зможемо використати для визначення того, як зміни рівня цін впливають на виробництво. Розпочнемо з рівняння сукупного попиту, яке використовуватимемо у нашій моделі. Сукупний попит в економіці
складається з таких компонентів: попиту на товари і послуги для кінцевого споживання C, інвестицій у виробниче обладнання, запаси та будівництво І, урядових закупівель товарів і послуг для своїх потреб (не враховуючи трансфертних платежів індивідам) G, чистого експорту (експорт вітчизняних товарів і послуг в інші країни мінус імпорт іноземних товарів і послуг з інших країн) NX. Отже, рівняння сукупного попиту Yd має вигляд:
Yd = C + I + G + NX                                      (25.1)
Крива сукупного попиту (AD) ілюструє залежність між сукупним попитом на товари та послуги (товарний ринок) і сукупним рівнем цін.
Побудова кривої сукупного попиту
Форма і положення кривої AD є важливими для визначення обсягу виробництва та рівня цін у стані економічної рівноваги. Спершу пояснимо від’ємний нахил кривої, а відтак розглянемо чинники, що зумовлюють її зміщення.
Крива сукупного попиту має від’ємний нахил, оскільки за інших рівних умов вищий рівень цін скорочуватиме попит на товари і послуги. Хоча і крива AD, і криві попиту на окремі товари мають від’ємний нахил, між цими двома типами кривих існують відмінності. Наприклад, попит на пшеницю обернено пов’язаний з її ціною. Проте крива попиту на пшеницю пов’язує попит з ціною відносно цін замінників. Тому зростання ціни пшениці відносно ціни кукурудзи зменшить попит на пшеницю. Навпаки, крива сукупного попиту пов’язує загальну кількість товарів і послуг Yd, що їх купуватимуть за даного сукупного рівня цін Р. Якщо всі ціни зростуть на 5 %, то й сукупний рівень цін зросте на 5 %, залишаючи відносні ціни сталими. Але приріст цін скоротить сукупний попит на вироблені в економіці товари та послуги Yd.
Зростання рівня цін зменшує реальні грошові запаси, змінюючи рівновагу на грошовому ринку. Це, у свою чергу, впливає на сукупний попит. Щоб показати, як це відбувається, простежимо вплив зростання цін на сукупний попит.
1. Коли рівень цін Р зростає за будь-якої величини номінальної пропозиції грошей М, пропозиція реальних грошей (М/Р)зменшується.
2. Для того, щоби попит на реальні грошові запаси зменшився на користь негрошових активів, повинна зрости реальна процентна ставка. Вища процентна став­ка за негрошовими активами підвищує альтернативну вартість володіння грішми, тому домогосподарства та фірми намагатимуться зменшити свої реальні грошові запаси.
3. Вища реальна процентна ставка скорочує обсяги інвестування у заводи й устаткування з боку фірм та заохочує домогосподарства більше заощаджувати і мен­ше споживати. Якщо ми врахуємо це у виразі для Yd (рівняння 25.1), при зменшенні C та І Yd також зменшується за зростання Р.
4. Також змінюватиметься і чистий експорт, оскільки вища реальна процентна ставка впливає на валютний курс. Вища внутрішня реальна процентна ставка робить віддачу на внутрішні фінансові активи привабливішими від іноземних активів, підвищуючи обмінний курс. Вищий обмінний курс збільшує імпорт та скорочує експорт, таким чином зменшуючи NX та Yd в рівнянні 25.1.
З другого боку, зниження рівня цін збільшує реальні грошові запаси, зменшуючи реальну процентну ставку на грошовому ринку. Нижча реальна процентна ставка знижує заощадження, стимулюється споживання, зростають інвестиції та чистий експорт. З рівняння 25.1 випливає, що сукупний попит також зростатиме.
На рис. 25.1 зображена крива AD, спрямована вниз і праворуч, як і будь-яка інша крива попиту. Проте, як ми вже з’ясували, причини, унаслідок яких у неї від’ємний нахил, цілком інші від тих, що в індивідуальних кривих попиту. Точки, що належать кривій, є можливими комбінаціями рівня цін та поточного обсягу виробництва, за яких ринки товарів та активів одночасно зрівноважені. Ринок грошових активів перебуває у стані рівноваги, оскільки величина реальних грошових запасів збігається з наявною пропозицією. Ринок негрошових активів також зрівноважений, оскільки домогосподарства та фірми задоволені часткою свого майна у вигляді цих негрошових активів. Ринок товарів теж перебуває у стані рівноваги, бо заощадження дорівнюють інвестиціям. Така одночасна рівновага всіх трьох ринків, які разом становлять фінансову систему та національну економіку, називають загальною рівновагою. Потенційний рівноважний рівень виробництва і цін може досягатися у будь-якій точці кривої AD. Де саме ця рівновага досягається, залежить від пропозиції (обсягу виробництва), яку ми розглядатимемо трохи пізніше.

Рисунок 25.1.

Крива сукупного попиту

 

Крива сукупного попиту AD ілюструє обернену залежність між рівнем цін та величиною сукупного попиту на вироблені в економіці товари. Крива має від’ємний нахил. Збільшення рівня цін зменшує реальні грошові запаси, підвищує реальну процентну ставку та скорочує попит.

Зміщення кривої сукупного попиту
Як форма кривої AD, так і її положення на графіку є важливими для аналізу на-
слідків політичних заходів. Крива AD зміщується, коли сукупний попит на вироблені в економіці товари й послуги змінюється за певного рівня цін. Зміщення праворуч називають стимулюючим (розширюючим), оскільки рівень цін пов’язується з більшим попитом на поточне виробництво. Зміщення кривої AD ліворуч називають стримуючим (обмежуючим), тому що за даного рівня цін сукупний попит менший. Причини стимулюючого та стримуючого зміщень сукупного попиту можуть простежуватися як на ринку товарів, так і на ринку активів.
Зміщення, пов’язані з ринком активів. Якщо ФРС збільшує номінальну пропозицію грошей, а ціни є негнучкими в короткостроковому періоді, реальне грошове нагромадження зростає. Унаслідок цього знижується реальна процентна ставка на ринках активів. Для забезпечення рівноваги на товарному ринку за нижчої процентної ставки, заощадження повинні скоротитися (збільшуючи споживання С), а інвестиції І повинні зрости. Тому сукупний попит зросте, зміщуючи криву AD праворуч.


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...

Зниження податків стимулює
сукупний попит?

Серед економістів та політиків точаться дебати щодо того, чи справді зниження поточних податків може стимулювати збільшення сукупного попиту за умови збереження сталого обсягу урядових видатків. Прихильники таких заходів наголошують: частина додаткового використовуваного доходу, який домогосподарства отри­мують від зменшення податку, спрямовується на споживання і збільшує сукупний попит. Опоненти ж твердять, що нижчі податки сьогодні збільшують дефіцит бюджету, а громадськість усвідомлює, що його дове­деться сплачувати завтра, та ще й з процентом. З цього погляду — його ще називають Рікардівською пропозицією еквівалентності1 — зниження податків не поліпшує становища споживачів: підвищення поточного доходу внаслідок їх зменшення нівелюється вищими податками в майбутньому для обслуговування боргу.

 

Прихильники скорочення податків для стимулювання сукупного попиту наводять два аргументи. По-перше, споживачі, які мають обмежений доступ до позик, використають додатковий дохід на споживання, тим самим збільшуючи сукупний попит. По-друге, вони вважають, що лише незначна частина населення розуміє, що тимчасове зниження податку вимагатиме його підвищення в майбутньому, тому вони збільшуватимуть поточне споживання і сукупний попит, хоча насправді їхня ситуація не поліпшилася.
Яка школа економічної думки має рацію? Непрямі докази свідчать, що час­тина населення обмежена у доступі до позик. А прямі — що після значного скорочення податків 1981 р., фінансованого з бюджету, у США значно зросло споживання. В інших випадках, однак, нижчі податки не сприяли знач­ному збільшенню споживчих видатків.
1 Таке тлумачення запропоноване Дейвідом Рікардо, видатним економістом XVIII ст. Найбільшим опонентом її є Роберт Барро, див.: Robert Barro, «The Ricardian Approach to Budget Deficits,» Journal of Economic Perspectives, 2:37—54, 1989.

Іншою причиною стимулюючого зміщення кривої сукупного попиту, пов’яза­ною з ринком активів, є скорочення попиту на гроші. Воно може відбутися внаслідок, скажімо, зниження процентної ставки на грошові активи порівняно з негрошовими чи змін у платіжній системі, за яких гроші стають менш бажаними для провадження трансакцій. За довільного рівня пропозиції реальних грошей зменшення попиту на них знижує реальну процентну ставку. Як і у випадку збільшення номінальної пропозиції грошей, зниження реальної процентної ставки зумовлює зростання сукупного попиту на товарному ринку і зміщує криву AD праворуч.
На ринках активів стримуючі зміщення виникають унаслідок обмеження номінальної пропозиції грошей або зростання попиту на гроші за будь-якого обсягу виробництва. Якщо ФРС стримує пропозицію грошей, реальні грошові запаси зменшуються у короткостроковому періоді, і для відновлення рівноваги на ринку активів реальна процентна ставка повинна зрости. Для втримання рівноваги на товарному ринку за вищої процентної ставки повинні зрости заощадження (зменшуючи споживання С), а інвестиції І — зменшитися. Унаслідок цього скорочується сукупний попит. Якщо ж зростає попит на гроші за довільного рівня пропозиції грошей, реальна процентна ставка також повинна зрости, аби відновити рівновагу на ринку грошей, що знову ж таки скоротить сукупний попит.
Зміщення, пов’язані з ринком товарів. Стимулюючі зміщення також можуть спричинятися змінами на ринку товарів, як, наприклад, унаслідок змін заощаджень та інвестицій, державних закупівель або чистого експорту. Зменшення заощаджень розширюють сукупний попит за довільного рівня реальної процентної ставки. Скорочення заощаджень може відбутися внаслідок очікування збільшення майбутнього доходу споживачами або оптимістичних прогнозів на майбутнє, збільшуючи споживання С. Податки також відіграють важливу роль у поведінці споживачів і впливають на сукупний попит. Деякі економісти вважають, що збільшення використовуваного

Таблиця 25.1.

ЧИННИКИ ЗМІЩЕННЯ КРИВОЇ СУКУПНОГО ПОПИТУ

Збільшення...

Зміщує криву AD...

Оскільки...

Номінальної пропозиції грошей

Реальні грошові запаси збільшуються, а реальна процент­на ставка падає

Процентної ставки на грошове нагромадження

Зростає як попит на гроші, так і реальна процентна ставка

Очікуваного майбутнього обсягу виробництва

Зростає споживання

Державних закупівель

Сукупний попит збільшується пропорційно

Очікуваної майбутньої прибутковості капіталу

Зростають інвестиції

Податків з підприємств

Скорочуються інвестиції

доходу внаслідок зниження податків скорочує бажане заощадження, стримуючі переміщення відображають зменшення бажаного обсягу споживання, інвестицій, державних закупівель або чистого експорту. Зменшення споживання може відбутися внаслідок зменшення майбутнього сподіваного доходу або песимізму щодо економічного становища завтрашнього дня. Фірми інвестуватимуть менше, якщо вони очікують падіння майбутньої прибутковості капіталу або підвищення податків з підприємств. Обмеження державних закупівель або зменшення іноземного попиту на товари США прямо скорочують сукупний попит. У табл. 25.1 підсумовано чинники, які спричиняють зміщення кривої сукупного попиту.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Багато бізнесменів та політиків стверджує, що інвестиційний податковий кредит — право фірм відшкодовувати частину вартості нового підприємства і закупленого устаткування з податку на прибуток — є ефективним способом стимулювання сукупного попиту. Чому?
Інвестиційний податковий кредит знижує вартість інвестування, що підвищує післяподаткову прибутковість нововкладеного капіталу. Тому фірми інвестуватимуть більше, і крива AD зміщується праворуч.
КРИВА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
Побудувавши криву сукупного попиту, перейдемо до розгляду іншої частини моделі AS—AD — кривої сукупної пропозиції. Сукупна пропозиція — це загальна кількість вироблених товарів та послуг, які фірми готові продати за різних рівнів цін. Нашою метою є вивести криву сукупної пропозиції (AS), котра показує різні обсяги продукції, які виробники готові постачати за кожного рівня цін.
Як і у випадку з кривою AD, у кривій AS нас цікавитиме її форма та положення. Проте аналіз кривої сукупної пропозиції складніший, ніж кривої сукупного попиту. Річ у тім, що фірми по-різному реагують на зміни рівня цін у коротко- та довгостроковому періодах. Наприклад, фірми можуть залучати різну кількість факторів виробництва для мінімізації витрат праці або застосування нової технології. Проте такі зміни неможливо запровадити в процесі виробництва одразу. Тому аналіз кривої AS необхідно розділити відповідно до обраного періоду часу. Спочатку ми проаналізуємо криву короткострокової сукупної пропозиції, а відтак розглянемо криву довгострокової. Крім цього, економісти ще не дійшли згоди щодо поведінки фірм, особливо в короткостроковому періоді. І хоча більшість із них погоджуються, що у короткостроковому періоді сукупна пропозиція зростає разом із цінами, а у довгостроковому — зростання цін не впливає на сукупну пропозицію, пояснення цим явищам дають різні. Ми розглянемо позиції двох різних економічних шкіл: неокласиків та неокейнсіанців. Їхня інтерпретація поведінки фірм допоможе нам побудувати криві коротко- та довгострокової сукупної пропозиції. Як ми побачимо у розділі 26, ці дві точки зору пропонують трохи різні рецепти застосування економічної політики для стабілізації економічних коливань.
Хоча крива AS (особливо короткострокової сукупної пропозиції) й виглядає подібною до кривої пропозиції окремої фірми, вона відбиває інші взаємозалежності. Обсяг продукції окремої фірми, яку вона прагне постачати, залежить від ціни її товару чи послуги щодо цін інших товарів. Натомість крива сукупної пропозиції пов’язує сукупний обсяг виробництва з рівнем цін. Неокласики та неокейнсіанці по-різному трактують цю залежність.
Крива короткострокової сукупної пропозиції
Більшість економістів уважає, що крива короткострокової сукупної пропозиції (SRAS) має додатний нахил, оскільки сукупна пропозиція прямо залежить від загального рівня цін.
Неокласики та неправильні уявлення. Неокласичні погляди на сукупну пропозицію в короткостроковому періоді базуються на дослідженнях Нобелівського лауреата Роберта Лукаса мол. з Чикагського університету. Він вивчав вплив недосконалої інформації, якою володіють фірми, на сукупну пропозицію. Оскільки Лукас говорив про неправильні уявлення фірм, його пояснення називають іще теорією неправильних уявлень. Щоб зрозуміти його аргументи, розглянемо такий приклад.
Уявіть виробничі рішення компанії Bigplay («Велика гра»), виробника іграшок. Компанія максимізує прибутки, збільшуючи обсяг виробництва, коли відносна ціна їхніх іграшок висока, і, навпаки, обмежує обсяг продукції, коли відносна ціна іграшок низька. Менеджери Bigplay стикаються з інформаційною проблемою: їх цікавлять відносні ціни, тому їм необхідні ціни іграшок та загальний рівень цін. І хоча вони володіють значним обсягом інформації про ринок іграшок, їм бракує достатньо відомостей про всі ціни поза ринком іграшок.
Припустимо, що ціна іграшок зросла на 15 %. Якщо загальний рівень цін на той самий час не змінився, то зросла відносна ціна продукції Bigplay, і тому необхідно збільшити пропозицію іграшок. Проте якщо всі ціни в економіці зросли на 15 %, то відносна ціна іграшок не змінилася, тому немає сенсу розширювати обсяг продукції. Менеджерам Bigplay необхідно виділити приріст ціни, зумовлений зростанням загального рівня цін та зумовлений зростанням відносної ціни іграшок. Оскільки компанія не володіє достатньою інформацією про загальний рівень цін, вона припускає, що 10 % приросту ціни відбулося завдяки зміні загального рівня цін, а решта 5 % — за рахунок вищої відносної ціни на свою продукцію. Через те, що зросла відносна ціна, менеджери вирішують збільшити виробництво.
Bigplay — лише один виробник. Узагальнивши сказане до рівня всіх виробників в економіці, зрозуміємо, чому теорія неправильних уявлень передбачає взаємозв’язок між рівнем цін та обсягом виробництва. Припустимо, усі ціни в економіці зросли на 15 %, а відносні не змінилися. Якщо окремі виробники неправильно оцінять ситуацію, сукупний випуск продукції зросте. Збільшення обсягу виробництва відбуватиметься тому, що фірми вважають, що частина приросту ціни відбувається завдяки зростанню відносної ціни їхнього товару, і доцільно збільшити величину пропозиції продукції.
З’ясуймо, як фірми вирізняють зростання рівня загальних цін та зростання відносних цін. Припустимо, перед будь-якими змінами окремі виробники передбачають, що загальний рівень цін зросте на 10 %. Якщо виявиться, що ціна їхнього товару зросла на 15 %, то 5 % приросту вони віднесуть на рахунок приросту відносної ціни свого товару і збільшать виробництво. Таке припущення може бути неправильним.
Згідно з неокласиками, фірми, котрі володіють досконалою інформацією про зміни цін, діятимуть так. Вони збільшуватимуть обсяги виробництва іграшок лише тоді, коли зростання ціни на їхню продукцію не збігається з очікуваним зростанням загального рівня цін в економіці. Якщо всі фірми передбачають 10 %-е зростання рівня цін, а Bigplay — лише 5 % на свої іграшки, то йому доцільно скоротити вироб­ництво. Якщо ж усі ціни фактично зростуть лише на 5 % (замість очікуваних 10 %), то всі виробники обмежать обсяги виробництва.
Виходячи з такої ідеальної поведінки, можна скласти рівняння сукупної пропозиції. Неокласики вважають, що між сукупною пропозицією товарів та різницею між фактичним та очікуваним рівнем цін існує пряма залежність. Позначивши Р фактичний, а Ре — очікуваний рівень цін, запишемо:
Y = Y* + a(P – Pe),                                        (25.2)
де Y — сукупний обсяг виробництва, а Y*обсяг виробництва за повної зайнятості (або обсяг виробництва за повного використання існуючих факторів виробництва), а — позитивне число, яке характеризує, на скільки обсяг виробництва зміниться, коли фактичний рівень цін перевищить очікуваний рівень.
З рівняння 25.2 випливає, що обсяг виробництва Y дорівнюватиме обсягові за повної зайнятості Y*, коли фактичний та очікуваний рівні цін збігаються. Якщо ж фактичний рівень цін вищий за очікуваний, фірми збільшать виробництво, а якщо нижчий, то вони обмежать кількість випущеної продукції. Тому в короткостроковому періоді виробництво може відхилятися від свого рівня за повної зайнятості, поки фірми не відрізнять зміну загального рівня цін від зміни відносної ціни. Отже, в короткостроковому періоді для певного очікуваного рівня цін зростання фактичного рівня цін збільшує сукупну пропозицію. Тому крива короткострокової сукупної пропозиції має висхідну форму.
 

КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Уявіть, що ваш салон меблів на замовлення Chair Lair переживає свій найвдаліший рік. Обсяг продажу зріс на 25 %, і ви підвищуєте ціни на найпопулярніші моделі. Як вам визначити, чи слід розширити виробництво?
Якщо зростання продажу відбулося внаслідок зростання споживчого попиту на ваші крісла відносно інших товарів, слід розширити обсяг виробництва. Якщо ж більший виторг є наслідком зростання загального рівня цін, то слід обмежитися лише вищими цінами без зміни обсягів виробництва. Доцільно скористатися статистичними даними про інфляцію та загальні обсяги продажу. Зібрати інформацію про свої ціни та обсяг продажу (та інших фірм у меблевій галузі) можна й на основі власного досвіду, що буде швидше, ніж опублікують достовірні статистичні дані для всієї економіки. Така інформація дасть вам змогу приблизно оцінити, яка частина даної зміни ціни відображає зміну відносної ціни на ваш товар, а яка — зміну загальних цін.

Неокейнсіанці та негнучкі ціни. Джон Мейнард Кейнс та його послідовники вважали, що у короткостроковому періоді ціни не можуть змінюватися відповідно до змін сукупного попиту. Тобто ціни є негнучкими у короткостроковому періоді. У крайньому випадку негнучкості цін крива AS була б горизонтальною прямою, ціни б не змінювалися внаслідок збільшення чи зменшення сукупного попиту. Сучасні економісти, котрі поділяють погляди Кейнса, шукали причини, чому ціни не можуть змінюватися у короткостроковому періоді. Їхні праці змінили кейнсіанську точку зору, що ціни не змінюються, на користь їх дуже повільної або поступової зміни. Неокейнсіанці використовують характеристики багатьох сучасних ринків включно з жорсткістю довгострокових договірних зобов’язань та недосконалу конкуренцію для пояснення цього явища.
Однією з причин негнучкості цін є довгострокові трудові угоди (між фірмами та працівниками) і контракти щодо цін (з постачальниками або споживачами). При укладанні довгострокового номінального контракту заробітна плата або ціна встановлюється наперед на кілька чи багато періодів*. Припустимо, що всі робітники підписали трирічні трудові угоди з фіксованою номінальною зарплатнею. Тоді на основі запланованих витрат на працю та інші фактори виробництва всі фірми встановлюють ціни, що теж могли б залишатися сталими протягом наступних трьох років. А у разі зміни сукупного попиту фірми не зможуть легко змінити ціни, оскільки їхні виробничі витрати фіксовані.
Оскільки в економіці існує велика кількість довгострокових домовленостей, усі вони не оновлюються протягом певного періоду; контракти укладаються або починаються і закінчуються неодночасно. Тому в поточний період можна змінити лише малу частину цін та зарплатні. Врешті-решт усі контракти будуть переукладені з урахуванням змін очікуваного приросту кількості грошей в економіці, проте це не відбувається відразу. Наприклад, фірми, які прогнозують значне зростання грошової маси та рівня цін у поточному періоді, можуть домовлятися зі своїми постачальниками про вищі ціни в наступних періодах, але не в поточному. Неокейнсіанці відкидають можливість гнучкості цін у короткостроковому періоді, вони вважають, що ціни дуже повільно пристосовуються до змін номінальної пропозиції грошей.
Іншою причиною негнучкості цін, за неокейнсіанцями, є різні форми ринкових структур та механізм ухвалення рішень про зміну цін на різних типах ринків. На ринках пшениці чи фондових ринках або ринках векселів скарбниці, де продукт стандартизований, взаємодіє велика кількість продавців та покупців, і ціни швидко та вільно змінюються, відбиваючи зміни попиту чи пропозиції. На таких конкурент­них ринках обсяги окремих трансакцій настільки мізерні щодо сукупного обсягу ринку, що не можуть впливати на ціну. Наприклад, кілька фермерів не можуть підняти ціну вище ринкової, оскільки на конкурентному ринку ніхто не купить їхню продукцію. Індивідуальні торговці сприймають ціну як дану, вона для них є екзогенною (оголошена в залі біржі або в газетах).
Проте багато ринків в економіці, наприклад, модного одягу, витворів мистецтва чи медичного обслуговування, не нагадують постійно змінні ціноотримуючі ринки бірж. Товари, якими торгують на цих ринках, не є стандартизованими, і їх постачає лише невелика кількість фірм. Продавець, який підніме ціну, може відчувати певне падіння попиту, але не до нуля. На монополістично конкурентних ринках продавці самі встановлюють ціни. Неокласики вважають, що на таких ринках ціна змінюється лише поступово.
Щоб зрозуміти чому, уявімо ринок дорогого модного одягу. Фірми на цьому ринку можуть мати певне місце зустрічі, де покупці подають заявки (ціни покупця), а продавці називають свої ціни (ціни продавця), — подібно до механізму торгівлі на фондовій біржі. Якщо модельєр отримає схвальні відгуки критики, попит на його одяг і ціна зростатимуть, тоді як негативні відгуки знижуватимуть ціну. Окремі модні магазини не змінюють ціни постійно. Вони, навпаки, самі встановлюють ціну на одяг у номінальному вираженні на достатньо тривалі проміжки часу і змінюють її у відповідь на значні коливання попиту чи виробничих витрат.
Неокейнсіанці стверджують, що така цінова поведінка вигідна фірмам, якщо ринок монополістично конкурентний, а зміна цін пов’язана з певними витратами. Такі витрати включно з інформуванням наявних та потенційних покупців, передрук цінників тощо здаються незначними. Проте неокейнсіанці наголошують на їхній важливості.
Повернімося до нашого прикладу досконало конкурентного ринку. Якщо продавець товарів або активів на біржі встановить ціну трохи вищу, ніж ринкова, він не продасть нічого. Проте продавець на монополістично конкурентному ринку (наприклад, бутік) не втратить багато своїх покупців, якщо його ціни трохи відхилятимуться від ринкових. Але якщо потенційні прибутки від зміни цін не перевищують пов’язаних з нею видатків, фірма не змінюватиме ціни.
Чому фірми прагнуть задовольнити попит, продаючи більше за встановленою ціною? На монополістично конкурентному ринку ціна блага чи послуги перевищує граничну вартість — витрати на виробництво додаткової одиниці товару. Тому фір­ми зацікавлені продати додатковий обсяг продукції. Унаслідок орієнтації на певний рівень попиту обсяг виробництва фірми зростає і зменшується відповідно до змін сукупного попиту.
Опишемо таку поведінку фірм із встановлення цін рівнянням, яке б пов’язало рівень цін з обсягом виробництва. Оскільки, за неокейнсіанцями, фірми з гнучкими та негнучкими цінами поводяться по-різному, окремо розглянемо вирази для рішень, перед якими стоїть кожна фірма за встановлення цін. Фірми з гнучкими цінами можуть змінювати ціни вільно й постійно. Конкурентна фірма встановлює ціну р, яка залежить від загального рівня цін Р, фактичного обсягу виробництва Y, пов’язаного з обсягом виробництва за повної зайнятості Y*. Зростання рівня цін означає, що витрати на виробництво вищі, тому фірма правитиме більше за свою продукцію. Збільшення сукупного обсягу виробництва передбачає зростання доходів в економіці, які можуть збільшити попит на продукцію фірми. Оскільки гранич­на вартість виробництва зростає разом з обсягом продукції фірми (скажімо, унаслідок необхідності виплачувати більшу зарплатню за понаднормову роботу), бажана ціна фірми зростатиме разом із рівнем попиту. Запишемо:
p = P + b(Y Y*),                                         (25.3)
де b — додатне число. Рівняння 25.3 пов’язує встановлену фірмою ціну р з загальним рівнем цін Р та сукупним обсягом виробництва щодо обсягу виробництва за повної зайнятості (Y – Y*).
Фірми з негнучкими цінами встановлюють їх наперед, виходячи з очікуваного обсягу виробництва. Якщо позначимо очікування через е, рівняння (25.3) можна переписати у вигляді:
p = Pe + b(Ye – Y*e),
де Pe — очікуваний рівень цін, а Ye та Y*e — очікувані обсяги виробництва (фактичний та за повної зайнятості, відповідно). Для простоти аналізу припустимо, що фір­ми сподіваються, що фактичний обсяг виробництва дорівнює обсягу виробництва за повної зайнятості. Тоді b(Ye – Y*e) = 0, і рівняння набуде вигляду:
p = Pe.
Отже, фірми, які самі встановлюють ціну, виходять з очікуваної ціни інших фірм, або ж очікуваного загального рівня цін.
Тепер ми можемо об’єднати дослідження цінової поведінки двох видів фірм для виведення неокейнсіанської кривої сукупної пропозиції. Загальний рівень цін Р є зваженою середньою цін, що встановлюються на фірмах з гнучкими та негнучкими цінами. Нехай с — частка фірм з негнучкими цінами, а (1 – с) — частка фірм з гнучкими цінами, тоді сукупний рівень цін можна обчислити так:
P = cPe +(1– c)[P + b(Y Y*)].
Віднявши від обох частин (1 – с)Р та поділивши їх на с, маємо загальний рівень цін:
                                   (25.4)
З цього рівняння випливає, що 1) зростання очікуваного рівня цін збільшує очікувані витрати та приводить до підвищення фірмами цін на свою продукцію. Крім цього, 2) збільшення фактичного обсягу виробництва підвищує попит на продукцію окремої фірми, тому фірми з гнучкими цінами можуть їх підняти*.
Крива короткострокової сукупної пропозиції, що вводиться неокейнсіанцями, має додатний нахил, оскільки збільшення поточного обсягу виробництва сприяє зростанню рівня цін у короткостроковому періоді. Що більшою є частка фірм в економіці з негнучкими цінами, то пологішою є крива SRAS. Якщо б усі фірми мали негнучкі ціни у короткостроковому періоді, крива набула б вигляду горизонтальної прямої.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Припустимо, фірма Amalgamated Industries має два великі підрозділи: один займається вирощуванням фруктів у Каліфорнії, а інший — пошиттям і продажем модного одягу в Нью-Йорку. Якщо зростатиме сукупний попит, продукція якого підрозділу дорожчатиме швидше?
Продукція сільського господарства продається на переважно конкурентних ринках з гнучкими цінами. Збільшення сукупного попиту підвищуватиме ціну фруктів Amalgamated Industries, оскільки їхню пропозицію неможливо збільшити у короткостроковому періо­ді. На ринку модного одягу різниця між ціною та вартістю набагато вища, тому навряд чи магазини високої моди змінюватимуть ціну в короткостроковому періоді. Навпаки, вигідно продавати такий одяг у більшій кількості за старою ціною.

 

Крива довгострокової сукупної пропозиції
І неокласична, і неокейнсіанська криві короткострокової сукупної пропозиції мають додатний нахил. Проте у довгостроковому періоді діють інші закономірності.
За неокласиками, фірми врешті розуміють, що рівень цін змінюється відповідно до обсягу поточного виробництва. Вони коригують свої прогнози щодо майбутнього рівня цін, поки сподіваний та фактичний рівень цін не зрівняються, тобто поки Р = Ре. Коли фактичний рівень цін дорівнює очікуваному, тоді фактичний обсяг виробництва зрівнюється з обсягом виробництва за повної зайнятості: Y = Y*. Отже, крива довгострокової сукупної пропозиції (LRAS) є вертикальною лінією, що проходить через точку Y*.
З точки зору неокейнсіанців, фірми на досконало і монополістично конкурентних ринках у довгостроковому періоді коригують ціни відповідно до змін попиту. Як і у неокласиків, крива довгострокової сукупної пропозиції є вертикальною лі-
нією, що проходить через точку Y*.
На рис. 25.2 підсумовано коротко- та довгострокові залежності між рівнем цін та обсягом виробництва, що характеризують сукупну пропозицію.

Рисунок 25.2.

Криві коротко- та довгострокової сукупної пропозиції

 

Крива SRAS має додатний нахил: якщо фактичний рівень цін Р перевищує очікуваний Ре, тоді зростає обсяг виробництва. У довгостроковому періоді очікуваний та фактичний рівні цін збігаються, і крива LRAS є вертикальною лінією за повної зайнятості рівня виробництва Y*.

Зміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції
Зміни сукупної пропозиції пояснюють зміни обсягу виробництва у короткостроковому періоді. Неокласики та неокейнсіанці погоджуються, що чинники, які переміщують криву SRAS, також впливають і на витрати на виробництво продукції. До цих чинників належать 1) зміни витрат на працю, 2) зміни у витратах на інші фактори виробництва, 3) зміни сподіваного рівня цін.


* Якщо б навіть заробіток або ціни в довгострокових контрактах у номінальній формі були повністю проіндексовані на зміни загального рівня цін, усе одно могли б виникати невідповідності між реальними та номінальними змінними. Наприклад, у багатьох трудових угодах обумовлюється компенсація, пов’язана зі зміною вартості житла. Проте, як свідчить досвід США, такі угоди є лише частково індексованими.

* Зауважте, що рівняння (25.4) можна переписати так, щоб воно нагадувало рівняння (25.2):

Зміни витрат на працю. Зазвичай на працю припадає найбільша частка виробничих витрат фірми. Коли фактичний обсяг виробництва Y перевищує обсяг виробництва за повної зайнятості Y*, зростає попит на працю. Більший попит, у свою чергу, підвищує зарплатню, і видатки на працю зростають. Унаслідок цього крива короткострокової сукупної пропозиції переміщується вгору і ліворуч. Якщо ж обсяг виробництва скорочується до рівня нижчого, ніж за повної зайнятості, платня робітникам зменшується. Зниження виробничих видатків зміщує криву SRAS униз і праворуч.
Зміни витрат на інші фактори виробництва. Зміна ціни або наявності сировини чи технології впливає на виробничі витрати та криву SRAS. Такі зміни прийня­то називати шоками пропозиції. Шоки передбачають швидкі зміни технологій, погоди, цін на нафту та сировину. Позитивні шоки, такі, як винайдення нової працезаощаджувальної технології чи падіння цін на продукти харчування внаслідок високої врожайності, зміщують криву SRAS униз і праворуч. А негативні шоки пропозиції, наприклад підвищення цін на нафту, зміщують криву короткострокової сукупної пропозиції вгору і ліворуч.
Зміни очікуваного рівня цін. Коли робітники домовляються про платню, вони порівнюють її з витратами на блага і послуги, які купують. Якщо робітники очікують, що рівень цін зростатиме, вони вимагатимуть вищої номінальної зарплатні, щоб зберегти попередній рівень реальних зарплат. Подібно до цього фірми ухвалюють рішення, скільки виробленої продукції пропонувати, порівнюючи ціни на свої товари з цінами інших благ та послуг. Коли очікуваний рівень цін зростає, фірми підвищують ціни аби покрити більші витрати на працю та інші фактори виробництва. Отже, зростання очікуваного рівня цін зміщує криву короткострокової сукупної пропозиції вгору і ліворуч. І навпаки, падіння очікуваного рівня цін зміщує криву SRAS униз і праворуч, тому що фірми знижують ціни з падінням номінальної зарплатні та інших витрат.
Зміщення кривої довгострокової сукупної пропозиції
Крива довгострокової сукупної пропозиції визначає обсяг виробництва за повного використання факторів виробництва у певний момент часу. Крива LRAS зміщується з часом, і зміни її положення відображають збільшення обсягу виробництва за повної зайнятості. До джерел економічного зростання належать 1) збільшення вкладень капіталу і праці та 2) прискорення зростання продуктивності (кількості вироблених благ і послуг на одиницю вкладень фактора).
Збільшення вкладень факторів підвищує виробничі потужності економіки. Коли фірми інвестують у нові підприємства та устаткування (не охоплюючи заміни зношеного обладнання), вони збільшують обсяги капіталу. Вкладення праці зростають разом зі збільшенням кількості населення чи його участі в робочій силі. Дослідження темпів зростання виробництва у США та інших країнах свідчать: ще одним важливим джерелом економічного зростання є збільшення продуктивності у довгостроковому періоді. Збільшення продуктивності — це поліпшення ефективності використання капіталу та праці у виробництві.
Стимулом зростання продуктивності є ціни енергоносіїв, технологічні прориви, підвищення кваліфікації й освіта робітників та регулювання виробництва. Стрибок цін на нафту 1973 р. знизив ефективність більшості енергомістких галузей та, як стверджують аналітики, спричинив глобальне сповільнення темпів економічного зростання. Удосконалення технології, такі як комунікації та комп’ютери, підвищують продуктивність. Багато економістів погоджується, що екологічні та медичні норми і вимоги безпеки відволікають на себе частину праці та капіталу, які можна було б спрямувати на виробництво благ і послуг. Хоча наслідки цих норм і вимог не означають, що вони діють урозріз інтересам суспільства. Необхідно зважувати переваги чистішого довкілля та безпечніших робочих місць з можливими втратами виробничої ефективності.


ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…

 

Шокова терапія
т
а сукупна пропозиція в Польщі
Кінець 1992 р. означав святкове піднесення для польської економіки після трьох років шокової терапії, прописаної західними економічними радниками. І хоча промислове виробництво впало на 40 % від рівня часів комуністичного режиму протягом 1990—1991 років, національний продукт почав зростати, а інфляція — зменшуватися.
Як і інші посткомуністичні країни Східної Європи, Польща зробила спробу трансформувати свою централізовано-планову економіку й усунути ціновий контроль шляхом радикальних реформ, проте набагато швидше, ніж інші країни-сусіди. Усунення механізмів регулювання цін підвищили їхній очікуваний рівень, переміщуючи криву SRAS угору і ліворуч. Оскільки зменшення темпів приросту номінальної пропозиції грошей та скасування більшості субсидій зменшили сукупний попит, зміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції спричинило значне скорочення обсягу виробництва у короткостроковому періоді.
Найпершим наслідком шокової терапії було зростання рівня цін (результат зміщення кривої SRAS) та скорочення обсягу виробництва. До 1992 р. ослаблена ділова активність у Польщі почала стримувати інфляцію.
Польські політики надали перева-
гу довгостроковим цілям економічного

 

 

зростання над короткостроковим стимулюванням виробництва. Довготривалі періоди контролю за цінами та державного розподілу підірвали виробничу ефективність еконо­міки. Під питанням була спроможність реформ поліпшити прогнози на довгострокове зростання сукупної пропозиції.
Поки експерти твердили, що відміна регулювання цін та державного розподілу обов’язково підвищать ефективність та конкурентоспромож­ність фірм, стало очевидним: становище більшості домогосподарств погіршиться у короткостроковому періоді. Політики переконували, що тим­часове зниження рівня життя повернеться сторицею через кілька років завдяки швидкому економічному зро­станню.
Багато економістів, у тому числі й Джефрі Сакс з Гарвардського університету, стверджували, що пожвавлення польської економіки у 1992 р. свідчило про позитивні зрушення довгострокової сукупної пропозиції у Польщі. Усунення централізованого планування та підвищення виробничої продуктивності почали зміщувати криву LRAS праворуч, розши­рюючи виробництво та стримуючи інфляційний тиск. Ці кроки стали ключовими для майбутнього поль-
ської економіки, яка демонструва-
ла значні темпи зростання та падін-
ня рівня інфляції протягом 1992—
1999 років.

 

У табл. 25.2 підсумовано чинники, які переміщують криві SRAS та LRAS.


Таблиця 25.2.

ЧИННИКИ ЗМІЩЕННЯ КРИВОЇ СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

Збільшення...

Переміщує криву SRAS...

Оскільки...

Видатків на працю

Зростають виробничі видатки

Видатків на інші фактори виробництва

Зростають виробничі видатки

Очікуваного рівня цін

Зростають зарплати та інші вироб­ничі видатки

Збільшення...

Переміщує криву LRAS...

Оскільки...

Кількості капіталу та праці

Збільшуються виробничі потужності економіки

Ефективності виробництва

Зростає продуктивність факторів виробництва: з одиниці залученого фактора виробляється більше одиниць продукції

РІВНОВАГА СУКУПНОГО ПОПИТУ
ТА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
Тепер ми володіємо інструментарієм, який дасть нам змогу проаналізувати, який саме обсяг виробництва досягатиметься в економіці за даного рівня цін. Залежності між сукупним попитом та коротко- і довгостроковою кривими сукупної пропозиції дадуть нам змогу побудувати модель економічної рівноваги і визначити обсяг виробництва та рівень цін. Оскільки існують відмінності у поведінці фірм у коротко- та довгостроковому періодах, розглянемо коротко- та довгострокову економічну рівновагу.
Короткострокова рівновага
Для визначення рівноважного обсягу виробництва та рівня цін у короткостроковому періоді необхідно поєднати криву сукупного попиту та короткострокову криву сукупної пропозиції (рис. 25.3).
Короткострокова рівновага досягається у точці E0, де перетинаються криві AD та SRAS. Це єдина точка рівноваги. Наприклад, у точці Е1 сукупний попит недостатній для купівлі обсягу виробництва, який фірми постачатимуть на ринок за рівня цін Р1. Ціни падатимуть до відновлення рівноваги в точці Е0. Точка Е2, навпаки, означає недостатню пропозицію, коли домогосподарства та фірми хочуть купити більше, ніж є на ринку. Тоді ціни зростатимуть до рівноважного рівня Р0.

Рисунок 25.3.

Короткострокова рівновага

 

Короткострокова економічна рівновага досягається у точці перетину кривих AD та SRAS у точці Е0. Рівноважний рівень цін становить Р0. Вищий рівень цін пов’язаний з надлишковою пропозицією (точка 1), а нижчий — з надлишковим попитом (точка 2).


КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Зростання рівня цін є хорошою чи поганою новиною для економіки?
Відповідь: якщо рівень цін зростає внаслідок переміщення кривої сукупного попиту, то зростатиме обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Наприклад, зниження податків для стимулювання інвестицій збільшує сукупний попит та рівень цін. Тому це хороші новини. Якщо ж рівень цін зріс через переміщення кривої SRAS, то обсяг виробництва у короткостроковому періоді скоротився. Наприклад, сувора зима, протягом якої робітники часто не можуть потрапити на свої робочі місця, скорочує обсяг виробництва та збільшує рівень цін.


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ…

Сукупний попит і обсяг
виробництва
у довгостроковому періоді

Загалом зміни сукупного попиту не мають впливу на обсяг виробництва у довгостроковому періоді. Тобто крива LRAS не реагує на переміщення кривої AD. Проте деякі економісти вважають, що значне звуження сукупного попиту може зменшити обсяг виробництва за повної зайнятості. Таку ситуацію називають гістерезисом (відставанням), і вона характеризується тим, що фактичне безробіття переважає його природний рівень протягом тривалих періодів. Гістерезис є джерелом хронічного безробіття. Зі зростанням безробіття дедалі більше працівників втрачають свої навики (або розглядаються як такі, що мають недостатню кваліфікацію), і тому їм усе важче знайти нове місце праці. Більше того, робітники, які довго не працювали і не змогли знайти роботу, можуть втратити надію і вийти зі складу робочої сили. Перешкоди в отриманні роботи продовжують період пошуку

місця праці, таким чином збільшуючи безробіття. Ряд економістів уважають, що значне безробіття в багатьох європейських країнах (особливо у Великобританії) на початку 1980-х років було наслідком гістерезису. Уряд Маргарет Тетчер вдався до стримуючої монетарної політики, проте вона виявилася неефективною. Економісти, які вважають, що причиною кризи був гістерезис, стверджують: необхідно було проводити стимулюючу монетарну або фіскальну політику для відновлення попередніх рівня зайнятості та обсягу виробництва.
Не всі економісти погоджуються, що для досягнення більшого обсягу виробництва та вищого рівня зайнятості необхідно стимулювати сукупний попит. Наприклад, щедра система страхування від безробіття (яка дозволяє робітникам отримувати грошову допомогу протягом того часу, коли вони безробітні) у багатьох країнах Європи може сприяти тривалому безробіттю. Докази гістерезису наразі не­переконливі, і це явище є об’єктом багатьох досліджень.

Довгострокова рівновага
Як з’ясувалося, економічна рівновага у короткостроковому періоді може встановлюватися за різних рівнів цін та обсягів виробництва, залежно від того, де перетинаються криві AD та SRAS. У довгостроковому періоді рівень цін змінюється таким чином, щоб зрівноважити ринки товарів і активів за обсягу виробництва за повної зайнятості Y*. На рис. 25.4 крива сукупного попиту AD0 перетинає короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS0 у точці, де максимальне виробництво, а рівень цін становить P0.
Припустимо, що сукупний попит несподівано зріс, переміщуючи криву AD в положення AD1. Виробництво і ціни у короткостроковому періоді зростають. Нова точка короткострокової рівноваги Е1 лежить на кривій SRAS0. З часом фірми розуміють, що зріс загальний рівень цін, і крива SRAS переміщується в положення SRAS1, оскільки за нового рівня цін фірми готові виробляти менший обсяг продукції. У довгостроковому періоді крива SRAS повинна переміститися вгору і ліворуч до перетину з кривою сукупного попиту в точці, яка відповідає обсягові виробництва за повної зайнятості. Довгострокова рівновага досягається в точці Е1, за рівня цін Р1 та обсягу виробництва Y*.

Рисунок 25.4.

Довгострокова рівновага

 

1. Збільшення сукупного попиту переміщує криву AD з положення AD0у положення AD1, збільшуючи обсяг виробництва з Y* до Y1.
2. Оскільки Y1 > Y*, ціни зростають, переміщуючи криву SRAS з положення SRASSRAS1. Досягається нова точка економічної рівноваги E1. Обсяг виробництва знову Y*, а ціни зросли до рівня Р1.
Крива LRAS є вертикальною прямою в точці Y*. Зміни сукупного попиту впливають на обсяг виробництва лише в короткостроковому періоді, з чим погоджуються і неокласики, і неокейнсіанці. У неокласичній інтерпретації рівень цін змінюється швидше, ніж за неокейнсіанцями.

Якщо б крива сукупного попиту перемістилася ліворуч унаслідок неочікуваного звуження попиту, процес відбувався б у зворотному напрямку. Спочатку рівень цін знизився б, а обсяг виробництва зменшився. З часом фірми зауважать, що загальний рівень цін упав, і це перемістить криву SRAS праворуч. З точки зору неокейнсіан­ців, цей процес був би тривалішим через негнучкі ціни, ніж на думку неокласиків. У новій точці довгострокової економічної рівноваги обсяг виробництва становитиме Y*, а рівень цін стане нижчим за Р0.
У довгостроковому періоді крива LRAS є вертикальною лінією в точці Y*. Рівень цін змінюватиметься відповідно до змін сукупного попиту, щоб зрівноважувати ринки товарів та активів. Економісти загалом погоджуються, що коливання сукупного попиту в довгостроковому періоді змінюють лише рівень цін, а не обсяг вироб­ництва. Це явище називають монетарним нейтралітетом, котрий означає, що зміна пропозиції грошей у довгостроковому періоді впливатиме лише на рівень цін, не змінюючи обсягу виробництва.
Теорія реального ділового циклу
Більшість економістів дійшли згоди, що коливання сукупного попиту чинять вплив на рівень цін та обсяг виробництва. Проте ряд науковців, котрі дотримуються іншої точки зору, вважають, що сукупний попит не впливає на обсяг виробництва навіть у короткостроковому періоді. Тобто короткострокова крива сукупної пропозиції також є вертикальною лінією. Прихильники теорії реального ділового циклу, на відміну від неокласиків, уважають, що на ринку є досконала інформація про ціни. Ця теорія відкидає концепцію негнучких цін неокейнсіанців, і натомість розглядає абсолютно гнучкі ціни. Модель реального ділового циклу пояснює короткострокові зміни обсягу виробництва тимчасовими збуреннями ефективності. Ці збурення включають доступність сировини та енергоносіїв, урядове регулювання процесу виробництва чи ринку та різні нововведення.
Збурення ефективності впливають на поточну ефективність, переміщуючи криву SRAS (див. рис. 25.5). Приміром, під час війни у Перській затоці зменшився видобуток нафти, що спричинило підвищення цін на неї. Тому ефективність енергозалежних галузей зменшилась, і крива SRAS перемістилася ліворуч у положення SRAS1. Якщо очікується, що таке збурення ефективності буде нетривалим, крива сукупного попиту не переміщуватиметься, і рівновага досягатиметься у точці Е1, за меншого обсягу виробництва та вищого рівня цін.
Теорія реального ділового циклу наголошує на важливості тимчасових коливань ефективності в аналізі динаміки поточного обсягу виробництва. Проте далі ми розглянемо кілька доказів, які свідчитимуть, що зміни сукупного попиту таки впливають на виробництво у короткостроковому періоді.

Рисунок 25.5.

Ефективність та тимчасові коливання
у моделі реального ділового циклу

 

Теорія реального ділового циклу пояснює короткострокові коливання обсягу виробництва збуреннями ефективності.
1. Підвищення ціни на нафту зменшує ефективність виробництва, переміщуючи короткострокову криву сукупної пропозиції з положення SRAS0 у SRAS1. Обсяг виробництва зменшується з Y0 до Y1.
2. Досягається нова точка короткострокової економічної рівноваги E1, ціни зросли до рівня Р1.

ЕКОНОМІЧНІ КОЛИВАННЯ У США
Оскільки в цьому підрозділі описані поодинокі явища американської економіки, що не являють значного інтересу для українського читача, редактори перекладу визнали за можливе не включати його до українського тексту підручника.


ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Пам’ятка для Токіо: друкуйте гроші!

 

Учора японський уряд заявив, що, швидше за все, валовий внутрішній продукт скоротився? відкриваючи можливість нової рецесії.
Таічі Сакайя, керівник Агент-
ства економічного планування, висловив припущення, що ВВП пережив швидке падіння протягом останнього кварталу, коли темпи його падіння у третьому кварталі склали 1 %. Тобто ВВП протягом двох кварталів переживав період падіння.
Пан Сакайя в усьому звинуватив скорочення приватного споживання та депресію інформа-
ційної індустрії, пов’язаної з «помилкою тисячоліття».
Також він заявив, що економіка повинна досягти запланованих темпів зростання (0,6 %) до березня. 1999 року Японія досягла 1,5 % та 1 % приросту економіки відповідно у першому та другому кварталах.
Рецесія перекреслила б жовтневі виборчі перспективи Кейзо Обучі, прем’єра Японії. Вона також підкреслила б залежність спадаючої протягом 7 з 9 останніх років економіки від масштабних ін’єкцій урядової готівки.
Економісти говорять, що най­імовірніше останній квартал постраждав від скорочення спожив-

чих видатків, обумовленого змен­шенням розмірів новорічних пре­мій та кількості робітників, які працюють повний робочий день. Споживання становить 60 % ВВП.
Приватні інвестиції, урядові видатки та чистий експорт також можуть негативно відбитися на зростанні ВВП, а інвестиції в запаси можуть бути недостатніми для подолання наслідків загального сповільнення ділової активності через «помилку тисячоліття».
Крім цього, прогнозування ВВП Японії було ускладнене через низький рівень статистики. Поправки до даних третьої чверті попереднього року очікуються в середу, проте навряд чи вони свід­читимуть про зростання. Дані за останній квартал очікуються до 17 березня.
Незважаючи на це, деякі економісти вважають, що японська економіка виходить з кризи. «Докази позитивної циклічної динаміки протягом останніх 6 місяців приголомшують», — заявляє Річард Джерам з ING Baring Tokyo.
«Лише зовнішній шок, як зміц­нення єни чи така помилка політиків, як скорочення видатків, може спричинити занепад», — додає Пітер Морган з HSBC Securities Tokyo.

 

 

 

 

 

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

 

 

 

 

Овал: вОвал: аОвал: бБільшу частину післявоєнного періо­ду Японія була прикладом економічного дива. Падіння темпів зростання сукупного попиту та збільшення виробничих видатків стурбували багатьох аналітиків та політиків. Справді, щорічні темпи приросту ВВП упали з 4 % у 1991 до мізерних, а то й негативних протягом кінця 1990-х—2000 року. Водночас зменшилася інфляція, і наприкінці 1990-х Японія пережила дефляцію. За допомогою моделі AD—AS ми можемо проаналізувати викладене в статті.

Японські клопоти пов’язані з недостатнім сукупним попитом чи негативними наслідками шоків пропозиції? Протягом середини та кінця 1990-х
темпи зростання виробництва та інфляції помітно сповільнилися. Таке поєднання змін обсягу виробництва та рівня цін свідчить про переміщення кривої AD. На частині а) рисунка показано, що падіння сукупного попиту переміщує криву AD з положення ADAD1, зменшуючи обсяг виробництва та знижуючи рівень цін.

Багато економістів радили збільшити пропозицію грошей Банком Японії для виходу з кризи. Як ви-
пливає з аналізу сукупного попиту, грошова  експансія  знижує   реальну

процентну ставку в короткостроковому періоді, збільшуючи сукупний попит і переміщуючи криву AD праворуч. За інших рівних умов, стимулю­юча монетарна політика повинна збільшити обсяг виробництва та підняти ціни (див. частину б) рисунка). Деякі економісти сходяться на тому, що попит настільки слабкий, що слід удатися до політики його стимулювання.

Чи є шоки пропозиції неважливими? Не завжди. Старіння японської робочої сили та скорочення тривалості робочого дня тягнуть за собою повільніше зростання сукупної пропозиції. Крива LRAS переміщується ліворуч, стримуючи виробництва та посилю-
ючи інфляцію. У майбутньому Японії слід звернути увагу на підвищення ефективності та зростання пропозиції.
Для подальших роздумів...
Припустимо, що економічна політика японського уряду неефективна, і збільшити сукупний попит не вдається. Як це вплине на короткострокову рівновагу в США?
Джерело:  Michiyo Nakamoto and Paul Abrahams, «Recession Warning as Japanese JDP Shrinks,» The Financial Times, February 7, 2000. Copyright © 2000, The Financial Times. Друкується з дозволу. Подальший передрук заборонений.

 

 

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

Крива сукупного попиту (AD)
Крива сукупної пропозиції (AS)
Довгострокова крива сукупної пропозиції (LRAS)
Короткострокова крива сукупної пропозиції (SRAS)
Монетарний нейтралітет
Неокейнсіанська теорія

Неокласична теорія
Обсяг виробництва за повної зайнятості
Сукупна пропозиція
Сукупний попит
Теорія неправильних уявлень
Теорія реального ділового циклу
Шоки пропозиції

ПІДСУМКИ

1. Сукупний попит представляє ту
частину обсягу виробництва, яку домогосподарства та фірми готові придбати за даного рівня цін. Сукупна пропозиція є тою частиною обсягу виробництва, яку фірми готові продати за даного рівня цін.
2. Крива сукупного попиту (AD) ілюструє залежність між рівнем цін та кількістю благ і послуг, яку споживачі готові придбати. Між рівнем цін та су­купним попитом існує обернена залежність. Кожна точка на кривій сукупного попиту являє собою можливу комбінацію обсягу виробництва та рівня цін, за яких ринки товарів та активів будуть зрівноважені. До чинників, що переміщують криву AD, належать зміни номінальної пропозиції грошей, попиту на гроші, бажані обсяги заощадження та інвестування.
3. Крива сукупної пропозиції (AS) ілюструє, яка сукупна кількість продукції надійде на ринок за кожного рівня цін. Довгострокова крива сукупної пропозиції (LRAS) є вертикальною лінією в точці, що відповідає обсягові виробництва за повної зайнятості. Зміни ефективності

факторів виробництва переміщують криву LRAS. Короткострокова крива сукупної пропозиції (SRAS) має додатний нахил. За неокласичною теорією, несподіваний стрибок рівня цін збільшує кількість продукції, яку фірми готові продати у короткостроковому періоді. За неокейнсіанцями, нахил кривої SRAS обумовлений негнучкими цінами, тому що багато фірм готові задовольнити попит за попередньо встановленою ціною. Неокласики та неокейнсіанці погоджуються, що переміщення кривої SRAS пов’язані зі змінами очікуваного рівня цін або виробничих видатків.
4. Короткострокова економічна рівновага досягається у точці перетину кривої сукупного попиту та короткострокової кривої сукупної пропозиції. Довгострокова економічна рівновага досягається у точці перетину кривої сукуп­ного попиту та довгострокової кривої сукупної пропозиції.
5. Зміни рівноважного рівня цін та об-
сягу виробництва можуть відбуватися шляхом переміщень кривої AD, кривої сукупної пропозиції чи їх обох.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Чому між рівнем цін та обсягом виробництва вздовж кривої AD існує обернена залежність?
2. Що з переліченого переміщує криву AD праворуч?

а) центральний банк здійснює продаж на відкритому ринку;
б) знижується процентна ставка на чекові вклади;

 

в) уряд упроваджує програму реконструкції автомагістралей;
г) уряд зменшує податок на прибуток корпорацій.
3. Чому, за неокласиками, зростання рівня цін збільшує сукупну пропозицію у короткостроковому періоді?
4. Що, за неокейнсіанцями, означає тер­мін негнучкість цін? Що цьому сприяє?
5. Який нахил має довгострокова крива сукупної пропозиції? Чому?

6. Якими є міркування неокласиків та неокейнсіанців щодо монетарного нейтралітету в довгостроковому періоді?
7. Як, за неокейнсіанцями, вплине на обсяг виробництва у короткостроковому періоді збільшення урядових видатків на оборону?
8. Що таке реальний діловий цикл? Якщо сувора зима тимчасово зменшить урожай, які криві на графіку AS-AD переміщуватимуться?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Виведення кривої AD з погляду рівня цін у цьому розділі базується на залежності попиту на гроші від реальної процентної ставки. Припустимо, що кількісна теорія грошей Ірвінга Фішера підтверджується, а реальна процентна ставка не впливає на попит на реальні касові запаси. Чи можливо пояснити від’ємний нахил кривої AD?
2. Використовуючи неокласичну теорію, опишіть вплив зростання цін на наф­ту на рівень цін та обсяг виробництва. Якби ви відповіли, якщо б Центральний банк збільшив пропозицію грошей для стимулювання сукупного попиту?
3. Припустимо, що економіка перебуває в стані рівноваги, а обсяг виробництва досяг свого рівня за повної зайнятості. Уряд несподівано підвищує прибутковий податок. Як це вплине на виробництво і ціни в коротко- та довгостроковому періодах з погляду неокейнсіанського аналізу?
4. Найважливішою метою ФРС сьогодні є стабільність цін. Протягом 1964—1969 рр. ФРС збільшувала темпи приросту пропозиції грошей незважаючи на те, що урядові видатки значно збільшувалися, а ВВП наближався до свого потенційного рівня. Чому, на вашу думку, ФРС робила такі кроки? Чи вдалася ФРС до таких заходів сьогодні, в сучасних умовах?
5. Це запитання не наведене тому, що відповідний параграф підручника не перекладався українською (ред. — М.С.).

6. У середині та наприкінці 1970-х років ОПЕК значно підвищила ціни на нафту, що зменшило ефективність енергозалежних галузей. Як поводився обсяг виробництва та рівень цін у короткостроковому періоді з точки зору неокейн­сіанців?
7. Одним із шляхів, яким неправильні уявлення впливають на економіку, є ринок праці. Припустимо, що рівень безробіття u пов’язаний з темпом інфляції pта сподіваною інфляцією pе таким співвідношенням: p=0,08 –2u +pе.
а) Якщо сподівання щодо інфляції справджуються (p = pе), яким є рівень безробіття?
б) Якщо очікувана інфляція 8 %, а фактична — 4 %, яким є безробіття?
в) Якщо очікувана інфляція 4 %, а фактична — 8 %, яким є безробіття?
8. Джон Мейнард Кейнс наголошував на тваринних інстинктах — змінах у сподіваннях підприємців щодо економічних коливань. Припустимо, що в ділових колах ширяться оптимістичні настрої. Як це вплине на сукупний попит та рівень цін у рамках неокейнсіанської теорії?
9. Припустимо, що внаслідок пропагандистської кампанії уряду в економіці зростає норма заощадження (тобто за будь-якого доходу та процентної ставки заощаджується більше). Як, за неокласиками, це відіб’ється у коротко- та довгостроковому періодах?

10. Через зростання очікуваної майбутньої ефективності капіталу курси акцій зростають. Як це вплине на інвестиції і поточний та майбутній обсяги виробництва з точки зору неокласиків?
11. Багато економістів та політиків схи­ляються до думки, що збільшення урядових закупівель не стимулюють економіку, оскільки витісняють приватні інвестиційні видатки. Поясніть це твердження, використовуючи виведення кривої AD.
12. Припустимо, парламент приймає рішення, за яким усі податки знижуються на 500 дол. Як це вплине на сукупний попит, якщо урядові видатки не змінюються і справджується рікардівська пропозиція рівності?
13. Припустимо, що уряд вирішив збільшити фінансування доріг, мостів та аеропортів. Прихильники цього кроку стверджують, що це сприятиме ефек­тивності в довгостроковому періоді. Опоненти заперечують, що у коротко-
строковому періоді зменшаться обсяги

приватних інвестицій. Проілюструйте кожну точку зору, використавши модель AD—AS.
14. Центральний банк може застосовувати стимулювальну та стримуючу політику для переміщення кривої AD. Використовуючи модель AD—AS, продемонструйте, як слід використати монетарну політику для відновлення обсягу виробництва за повної зайнятості, якщо:
а) крива AD перетинає криву SRAS лівіше від точки обсягу виробництва за повної зайнятості;
б) крива AD перетинає криву SRAS правіше від точки обсягу виробництва за повної зайнятості.
15. Протягом 1980-х років процентна ставка за банківськими депозитами зростала переважно завдяки розвиткові інформаційних технологій. Як це вплинуло на криву AD та рівень цін у довгостроковому періоді, за інших рівних умов?

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ

1. Використовуючи статистичні дані, розрахуйте річну зміну ВВП (у базових цінах) та ВВП-дефлятора в процентах. За допомогою цих двох рядів проаналізуйте, коли на обсяг виробництва більше впливали зміни сукупного попиту, а коли — зміни сукупної пропозиції.

2. Розрахуйте темп зростання виро-
бітку на одного зайнятого (за винятком сільського господарства) протягом періо­дів 1960—1969 рр., 1973—1979 рр. та 1985—1990 рр. Оцініть вплив різних тем­пів зростання виробітку на переміщення кривої LRAS протягом цих періодів.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.