лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 


РОЗДІЛ

Інструменти
монетарної політики

У 1998 р. Федеральна резервна система вкотре била на сполох. Побоюючись за стан економіки Сполучених Штатів у часи розгортання азійської фінансової кризи, восени того року ФРС тричі використовувала знаряддя монетарної політики для зниження короткострокових процентних ставок. ФРС реагує на зміни в економічному середовищі шляхом проведення певних заходів монетарної політики, а зміни в самій монетарній політиці (що забезпечуються шляхом операцій на відкритому ринку, дисконтних позик та встановлення резервних вимог) спричиняють вплив на процентні ставки, обсяги виробництва та інфляцію.
У цьому розділі проаналізуємо застосування інструментарію монетарної політики ФРС та побачимо, як вони впливають на короткотермінові процентні ставки. Цей розділ розширює наше уявлення про інструменти монетарної політики, оскільки в розділах 17 та 18 ми розглядали лише, як ці знаряддя змінюють грошову базу та пропозицію грошей. Як ви здогадуєтеся, діяльність ФРС та її монетарна політика не залишаються поза увагою критиків. Ми також не оминемо деяких дискусій щодо використання інструментів монетарної політики ФРС, а також рекомендацій щодо її поліпшення, запропонованих іншими економістами.
Ще однією темою даного розділу є спостереження за діями ФРС. Багато осіб та організацій детально вивчають діяльність ФРС з метою прогнозування змін процентних ставок та економічних коливань. У прийнятті важливих рішень з надання позик чи здійснення інвестицій потужні банки та фірми на Вол Стріт покладаються на власний аналіз намірів та дій ФРС. Окремі особи спостерігають за діями ФРС під час прийняття рішень про купівлю будинку чи здійснення інвестиції. Як ви переконаєтесь, розуміння того, як ФРС використовує свої інструменти монетарної політики, є важливим елементом при спостереженні за її діяльністю.
ОПЕРАЦІЇ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ
Операції на відкритому ринку, які полягають у купівлі-продажу ФРС цінних паперів на фінансових ринках, є головним чинником змін грошової бази. Пригадаймо з розділу 17, що купівля цінних паперів шляхом операцій на відкритому рин­ку розширює грошову базу (збільшуючи банківські резерви), а внаслідок продажу цінних паперів на відкритому ринку грошова база звужується. Якщо грошовий муль­типлікатор є відносно стабільним, то ФРС може використовувати операції на відкритому ринку для регулювання пропозиції грошей шляхом зміни грошової бази.
У початковому варіанті закону «Про Федеральну резервну систему» про операції на відкритому ринку спеціально не згадувалось, оскільки в той час на фінансових ринках вони були недостатньо відомі. Як засіб монетарної політики ФРС розпочала використовувати купівлю на відкритому ринку в 1920-ті роки, придбавши у банків так звані облігації свободи, випущені в роки Першої світової війни. Це дало банкам можливість надавати більше позик підприємствам. До 1935 р. регіональні банки ФРС провадили певну кількість операцій на ринках цінних паперів, проте для досягнення цілей монетарної політики їм бракувало координації з центру. Неузгодженість інтервенцій ФРС під час банківської кризи початку 1930-х років змусила конгрес створити Комітет з операцій на відкритому ринку ФРС (FОМС — від Federal Open Market Committee), завданням якого є координація цих операцій.
Як правило, ФРС проводить операції на відкритому ринку з ліквідними цінними паперами Державної скарбниці, впливаючи на процентні ставки на цьому ринку. Купівля на відкритому ринку цінних паперів скарбниці підвищує їхню ціну, і за незмінності інших чинників це зменшує їхню віддачу та збільшує пропозицію грошей. Продаж на відкритому ринку зменшує ціну цінних паперів скарбниці, збільшуючи їхню віддачу та зменшуючи пропозицію грошей. Купівля цінних паперів на відкритому ринку зумовлює зниження процентних ставок, тому вважається розширенням грошової бази. Продаж на відкритому ринку спричиняє підвищення процент­них ставок, що розглядається як політика скорочення грошової бази.
Дії ФРС впливають також і на процентні ставки на інші цінні папери. Хоча дохідність на різні активи залежить від різних чинників, таких, як ризик, ліквідність та інформаційні витрати, зміни процентної ставки на цінні папери Державної скарб­ниці спричиняють негайний вплив на їхні доходи та віддачу. Коли в засобах масової інформації повідомляють, що ФРС установлює процентні ставки, мається на увазі підсумок вищеописаного процесу.
Тепер повернімося до того, як FOMC здійснює операції на відкритому ринку.
Проведення операцій на відкритому ринку
Як FOMC координує проведення операцій на відкритому ринку? Він засідає вісім разів на рік (приблизно кожні шість тижнів) та видає загальну директиву, в якій визначені головні цілі щодо грошових агрегатів та процентних ставок. Директива також містить інструкції щодо проведення операцій на відкритому ринку. Ці директиви менш докладні, ніж резервні вимоги та політика облікових ставок. Унаслідок браку точних прогнозів FOMC не може наперед визначити конкретні дії для досягнення своїх цілей зміни процентних ставок та грошових агрегатів.
За досягнення визначених FOMC цілей із проведення операцій на відкритому ринку відповідає фінансовий менеджер ФРС (віце-президент федерального резервного банку Нью-Йорка). Торговельний відділ ФРС, який складається з групи торгов­ців Федерального банку Нью-Йорка, провадить позабіржову електронну торгівлю державними цінними паперами із головними дилерами. Найважливішими дилерами є відібрані ФРС приватні дилерські фірми, які торгують державними цінними паперами і яким дозволено напряму торгувати із ФРС. Перед здійсненням операції, відділ торгівлі одночасно повідомляє про це всіх дилерів, визначаючи останні строки подачі пропозицій для участі в торгах. Фінансовий менеджер ФРС проглядає список усіх пропозицій, приймаючи найкращі з них, і тоді дає розпорядження відділу торгівлі купувати чи продавати цінні папери, доки сума резервів не досягне бажаного рівня. Ці цінні папери або додаються, або ж вилучаються з портфелів різних федеральних резервних банків відповідно до їхніх часток в активах ФРС.
Звідки фінансовий менеджер знає, що робити? Він виходить з останньої директиви FOMC, проводить щоденні зустрічі з двома членами FOMC та особисто аналізує стан фінансового ринку. Тоді фінансовий менеджер порівнює фактичний рівень резервів у банківській системі з рекомендованим рівнем, вказаним у директиві. Якщо рекомендований рівень резервів вищий за фактичний, він скуповує цінні папери. Якщо ж рекомендований рівень є меншим, фінансовий менеджер продає цінні папери з метою знизити фактичний рівень резервів до рекомендованого.
Одним із способів, за допомогою яких менеджер здійснює операції на відкритому ринку, є пряма купівля та продаж цінних паперів скарбниці з різним строком погашення через відділ торгівлі, тобто продаючи чи купуючи їх у дилерів. Зазвичай менеджер укладає угоди про зворотний викуп ФРС (аналогічні до операцій «репо» у комерційних банках, про які йдеться в розділі 13). Відповідно до цих угод ФРС купує у дилерів цінні папери на ринку державних цінних паперів, а дилери погоджуються викупити їх назад за встановленою ціною та на вказану дату в майбутньому, зазвичай упродовж одного тижня. Унаслідок цього державні цінні папери слугують як заставна короткострокової позики. За продажу на відкритому ринку відділ торгівлі використовує узгоджені операції купівлі-продажу (які іноді називають «зворотне репо»), згідно з якими ФРС продає дилерам державні цінні папери, а дилери погоджуються продати їх ФРС у найближчому майбутньому.
Операції на відкритому ринку, що здійснюються відділом торгівлі ФРС, поділяються на динамічні та захисні. Операції, що здійснюються з метою зміни монетарної політики відповідно до намірів FOMC, відомі як динамічні. Більша частина операцій на відкритому ринку є захисними. Метою їх проведення є нейтралізація впливу коливань грошової бази, спричинених преференціями вибору портфеля банками і небанківськими інституціями, змінами на фінансових ринках та в економіці в цілому. Іншими словами, ФРС використовує захисні операції з метою нейтралізації наслідків впливу на грошову базу, а не для зміни монетарної політики.
Захисні операції на відкритому ринку можуть використовуватися для нейтралізації впливу як очікуваних, так і неочікуваних подій, що змінюють грошову базу. Приміром, можна передбачити підвищений попит населення на готівку перед Різдвом, іншими святами та в сезон подорожей. ФРС також може спрогнозувати певні типи позик. Позики в межах банківської системи відбуваються періодично для виконання резервних вимог. Державна скарбниця США, уряди іноземних держав та великі корпорації часто продають чи купують пакети цінних паперів у визначених часових межах. Інші збурення грошової бази, що є менш передбачувані, спричинені скарбницею чи ФРС. Хоча Держскарбниця і намагається синхронізувати зняття коштів із банківських рахунків з оплатою своїх витрат (з метою запобігання значних змін запасів готівки або резервів), їй це не завжди вдається. Джерелом короткотермінових коливань грошової бази можуть бути також зміни балансу ФРС, спричинені змінами флоуту ФРС, обсягів дисконт­них позик, кількістю монет та банкнот ФРС в обігу, або вклади скарбниці у векселях ФРС. Найбільш вагомими та найменш передбачуваними чинниками впливу на грошову базу є зміни депозитів Скарбниці у ФРС та флоуту ФРС.


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...

 

 

Типовий день у торговому
відділі з операцій
на відкритому ринку

9.00
Фінансовий менеджер розпочинає нефор­мальне обговорення з учасниками ринку з метою оцінки стану ринку державних цінних паперів. Виходячи з цих розмов та даних, зібраних персоналом FOMC, менеджер складає прогноз зміни цін на державні цінні папери на поточний торговий день.

10.00
Команда фінансового менеджера проводить порівняння прогнозів щодо суми депозитів Скарбниці та інформації про час майбутнього продажу цінних паперів скарб­ниці з прогнозами персоналу управління державних фінансів відділу Державної скарбниці.

10.15
Фінансовий менеджер ознайомлюється з прогнозом персоналу про очікувані зміни в грошовій базі, причинами яких можуть бути тимчасові зміщення у портфелях цінних паперів, коливання на фінансових рин­ках, зміни в економічному середовищі або ж зміни погодних умов (що може, приміром, збільшити час на доставку чеків для інкасації).

11.15
Після ознайомлення з інформацією, підготовленою різним персоналом, фінансовий менеджер розглядає директиву від FOMC. Директива визначає прийнятні межі темпів зростання грошових агрегатів та бажану федеральну ставку резервування.

Фінансовий менеджер повинен розробити динамічні операції на відкритому рин­ку, аби здійснити зміни, що вимагаються FOMC. Також, аби нейтралізувати вплив тимчасових коливань грошової бази, передбачені персоналом, менеджер визначає обсяг захисних операцій. Після того керуючий телефонує щонайменше двом членам FOMC з метою обговорення торговельної стратегії.

11.30
Після погодження торговельної стратегії, торговці Федерального резервного банку Нью-Йорка повідомляють головних дилерів на ринку державних цінних паперів про очікувані торговельні операції ФРС. Якщо торговці планують провести купівлі на відкритому ринку, вони роблять запит щодо цін продавців. Якщо торговці планують здійснити продаж цінних паперів, то вони запитують щодо запропонованих цін купівлі. (Пригадайте, що торгівля державними цінними паперами здійснюється поза біржею). Торговці обирають найнижчу запропоновану ціну при купівлі цінних паперів, і найвищу ціну — при продажу.

12.30
Оцінка пропозицій та процес торгівлі займає близько 45 хвилин, тому десь до 12.30 у приміщенні відділу торгівлі Федерального банку Нью-Йорка стає спокійніше. Але фінансовому менеджеру та його персоналові не доводиться відпочивати. Післяобідній час вони проводять за спостереженням стану ринку державних цінних паперів та рівня банківських резер­вів, аби підготуватися до торгів наступного дня.

Існує низка інших причин для здійснення захисних операцій на відкритому ринку, окрім потреби вирівнювання змін грошової бази. Навіть якщо грошова база є сталою, рух готівки між небанківськими та банківськими резервами впливає на обсяги банківських депозитів. Часті збільшення або зменшення обсягів банківських депозитів відповідно спричиняють коливання грошової бази. Неочікувані зміни попиту на готівку та банківські резерви можуть зумовлюватися також такими подіями в економіці, як великі страйки чи природні катаклізми. Фінансовий менеджер повинен реагувати на неочікуване зростання чи зменшення грошової бази, продаючи або скуповуючи цінні папери з метою підтримки курсу монетарної політики, визначеного FOMC.
Переваги операцій на відкритому ринку
над іншими інструментами монетарної політики
Операції на відкритому ринку мають низку переваг, яких бракує іншим знаряддям монетарної політики. Ними є: контроль, гнучкість, простота здійснення.
Контроль.Оскільки купівля та продаж цінних паперів на відкритому ринку здійснюється за ініціативи ФРС, вона має можливість повністю контролювати їхні обсяги. Дисконтні позики також збільшують чи зменшують монетарну базу, але вони сприяють впливові ФРС лише на напрямки зміни грошової бази, а не даючи можливості контролювати обсяг резервів, які додаються чи вилучаються з грошової бази.
Гнучкість. ФРС може здійснювати як великі, так і малі обсяги операцій на відкритому ринку. Часто динамічні операції вимагають купівлі та продажу цінних паперів у великих обсягах, тим часом як захисні операції потребують незначної за обсягами купівлі—продажу. Іншим знаряддям монетарної політики бракує такої гнучкості. Для ФРС нескладно змінювати напрямки проведення операцій на відкритому ринку. Приміром, якщо ФРС виявляє, що продаж цінних паперів спричинив занадто повільне зростання пропозиції грошей, можна оперативно провести купівлю цінних паперів на відкритому ринку. Набагато важче відвернути зміни в обсягах дисконтних позик та резервних вимог.
Простота здійснення. ФРС може проводити операції з цінними паперами швид­ко, без адміністративних зволікань. Для цього відділу торгівлі потрібно лише подати пропозиції купівлі-продажу дилерам на ринку державних цінних паперів. Ухвалення рішення про зміни в обсягах дисконтних позик та резервних вимог вимагає триваліших міркувань та обґрунтувань.
Спостереження за діями ФРС та директиви FOMC
Звичайний огляд діяльності ФРС у сфері торгівлі цінними паперами не обов’язково надасть вам достовірне уявлення про наміри ФРС щодо проведення монетарної політики. Приміром, одного дня ФРС може купити цінні папери, а наступного — продати їх, переслідуючи ті ж самі цілі монетарної політики. Аби виявити справжні наміри ФРС, спостерігачі за її діями детально досліджують директиви, розроблені ФРС.
Оглядачі політики ФРС часто не погоджуються з її практикою видавати директиви з нечітко визначеними намірами щодо змін грошових агрегатів. І справді, ФРС інколи критикують за надто загальне визначення цілей її монетарної політики. Одним із пояснень нечіткості заяв ФРС та директив FOMC може бути «проблема керуючого-підлеглого» (бюрократичної поведінки): аби уникнути відповідальності за можливі помилки, цілі монетарної політики ФРС визначаються нечітко, щоб мати можливість трактувати наслідки діяльності ФРС як успішні. Прихильники такої точки зору вказують як на затримки публікацій протоколів зборів FOMC, так і на практику звітування щодо тих грошових агрегатів, які найбільше відповідають ранжуванню цілей ФРС.
Незважаючи на вказану невизначеність, спостерігачі за діями ФРС спромагаються, хоч і з певними зусиллями, трактувати значення кожного слова в заявах ФРС. Метою є спроби виявити справжні цілі політики ФРС. З лютого 1994 р. ФРС почала оголошувати рекомендовані FOMC зміни у монетарній політиці в час, коли вони здійснювались. Проте аналітики все ще детально досліджують директиви FOMC, намагаючись спрогнозувати можливий курс монетарної політики. У лютому 2000 р. в заявах FOMC ФРС почала обговорення «балансу ризиків», пояснюючи свою позицію щодо відповідних ризиків економічним спадом або зростанням інфляції.


ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ...

 

 

Як розуміти заяви FOMC?
З лютого 2000 р. підсумкові заяви FOMC після закінчення кожних зборів містять пояснення суті дій FOMC у сфері монетарної політики. До 2000 р. ґрунтовні заяви подавалися лише за проведення політичних заходів або для тлумачення погляду FOMC щодо перспектив розвитку економіки. За попередньою процедурою заяви та директиви ФРС щодо внутрішньої політики містили лише «зміни у монетарній політиці» в напрямку збільшення чи зменшення федераль-
ної ставки резервування. Нова процедура була розроблена для більшої прозорості співпраці ФРС з громадськістю.
Тепер заяви містять погляд FOMC на «баланс ризиків», поданий відповід­но до цілей ФРС:
Виходячи з наявної інформації, слідуючи цілям довготривалої стабільності цін та сталого економічного зростання, Комітет вважає, що у прогно­зованому майбутньому ризики є: збалансованими відповідно до зазначених цілей; такими, що можуть створити підвищений інфляційний тиск; такими, що можуть послабити економіку.

Зрушення в політиці FOMC наприкінці 2000 — на початку 2001 р. виразилися у заявах, проголошених після зборів 15 листопада, 19 грудня 2000 р. та 3 січня 2001 р.
Заява від 15 листопада: «Комітет... продовжує вбачати ризики підвищеного інфляційного тиску... У прогнозованому майбутньому ризики продовжують схилятися до умов, які можуть створити підвищений інфляційний тиск».
Заява від 19 грудня: «Хоча деякі ризики інфляції все ще залишаються, вони зменшуються сповільненим темпом ділової активності... Ризики продовжують схилятися до умов, які можуть призвести до послаблення економіки у прогнозованому майбутньому».
Заява від 3 січня: «Усе ще залишається інфляційний тиск... Ризики продов­жують схилятися до умов, які можуть призвести до послаблення економіки у прогнозованому майбутньому».

Впродовж цих двох місяців ФРС надсилала потужні сигнали, наголошуючи, що у балансі ризиків сталися зміщення до послаблення монетарної політики, що супроводжувалося рішеннями про зниження федеральної резервної ставки на зборах FОМК 3 та 31 січня.

Проведення операцій
на відкритому ринку в інших країнах
Хоча для зміни пропозиції грошей ФРС найбільше покладається на операції на відкритому ринку, центральні банки в деяких інших країнах надають перевагу іншим знаряддям монетарної політики. Часто вибір інструментів монетарної політики залежить від організації фінансових ринків та фінансових інституцій країни. Причиною того, що ФРС використовує операції на відкритому ринку, є висока ліквідність ринків цінних паперів уряду США.
Натомість історично склалося, що Банк Японії не використовував операції на відкритому ринку, оскільки ринок державних цінних паперів не існував аж до се-
редини вісімдесятих років. У 1986 р. Японія випустила свої перші шестимісячні век­селі скарбниці, а перші тримісячні векселі з’явились у 1989 р. До того часу, аби вплинути на пропозицію грошей на ринку Генсакі,центральний банк Японії використовував засоби контролю за процентною ставкою та прямі дисконтні позики бан­кам. На цьому ринку Банк Японії проводить операції з угодами про зворотний викуп. Ринок є відкритим для фінансових інституцій, нефінансових корпорацій, і був звільнений від регулювання процентної ставки з 1949 р. І все-таки ринок державних векселів скарбниці є меншим за аналогічний ринок Сполучених Штатів Америки. Економісти, котрі вивчають фінансову систему Японії, прогнозують, що в наступному столітті ринок короткострокових державних цінних паперів далі зростатиме, створюючи кращі умови для здійснення операцій на відкритому ринку Банком Японії.
Хоча Європейський центральний банк розпочав свою діяльність лише з січня 1999 р., аналітики очікують від нього продовження здійснення операцій на відкритому ринку переважно шляхом укладення угод про зворотний викуп із фіксованими терміном та частотою, що є своєрідними тендерами на грошовому ринку, через які центральні банки країн Європи надали фінансовій системі більшої ліквідності. Очікується також використання прямої купівлі-продажу цінних паперів та укладення угод про зворотний викуп іноземної валюти.
ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА
Дисконтна політика, яка в основному означає встановлення облікової ставки та умов дисконтних позик, є найдавнішим із головних інструментів ФРС для регулювання пропозиції грошей. Дисконтна політика впливає на пропозицію грошей шляхом зміни обсягів отриманих дисконтних позик, які є частиною грошової бази. Зростання обсягів наданих дисконтних позик збільшує грошову базу та пропозицію грошей, натомість зменшення обсягів дисконтних позик відповідно зменшує грошову базу та пропозицію грошей. Облікова ставка, за якою ФРС надає позики депозитним установам, та її загальне ставлення до дисконтних позик залежить від того, як ФРС хоче вплинути на пропозицію грошей. Дисконтне вікно — це засіб, за допомогою якого ФРС надає дисконтні позики банкам, слугуючи каналом забезпечення потреб ліквідності банків.
До 1980 р. (за винятком короткого періоду у 1966 р.) ФРС надавала дисконтні позики лише тим банкам, які були членами Федеральної резервної системи. На практиці банки вважали можливість користуватися дисконтним вікном перевагою членства у ФРС, що частково компенсувало витрати на виконання резерв­них вимог. Із 1980 р. можливість доступу до дисконтного вікна отримали всі депозитні установи. Кожний федеральний резервний банк має своє власне дисконтне вікно.
Використання
дисконтного вікна
ФРС може впливати на обсяг дисконтних позик двома шляхами: встановлюючи ціну позики (облікову ставку) та умови надання позик.
Ефект ціни, тобто вплив облікової ставки на обсяг дисконтних позик, можна описати так. Уявімо, що ФРС підвищує облікову ставку. На підвищення облікової ставки банки реагують шляхом зменшення обсягів своїх позик через дисконтне вікно, що, у свою чергу, зменшує грошову базу та пропозицію грошей. Вищі облікові ставки також спричиняють зростаючий тиск на короткострокові процентні ставки. Отже, банкам дорожче залучати фінансові ресурси з інших джерел, таких, як позики на ринку федеральних фондів або випуск депозитних сертифікатів. Зниження облікової ставки спричиняє протилежний ефект: зростають обсяги дисконтних позик, зростає грошова база та пропозиція грошей. Проте ФРС не може бути певною, що при зниженні облікової ставки банки почнуть брати позики через дисконтне вік­но. Якщо вигідно розмістити кошти в позики та інвестиції неможливо, банки можуть не збільшувати дисконтних запозичень.
Окрім установлення облікової ставки, ФРС також установлює умови доступності позик. ФРС використовує дисконтне вікно для надання трьох видів позик: вирівнювальний кредит, сезонний кредит та розширений (пролонгований) кредит. Тимчасові короткострокові вирівнювальні кредити надаються депозитним установам, аби допомогти їм уникнути більш дорогих методів ліквідного менеджменту. Тимчасові та короткострокові сезонні кредити задовольняють сезонні потреби щодо ліквідності малих депозитних установ у таких місцях, де розвинуті туризм чи сіль-
ське господарство. Ці позики знижують банківські витрати на утримання надлишкової готівки чи сезонне погашення позик та інвестицій. За виняткових обставин ФРС надає довгострокові розширені (пролонговані) кредити фінансовим установам з метою розв’язання складних проблем із ліквідністю та відновлення фінансового стану банку. Прикладом можуть слугувати дисконтні позики на суму 5 млрд дол., що були пролонговані для банку Continental Illinois Bank у 1984 р., до того, як він був поглинутий FDIC.
Контроль за дисконтним вікном
Хоча ФРС і дозволяє банкам позичати через дисконтне вікно, вона не закликає їх надто покладатися на дисконтні позики. Графік, зображений на рис. 20.1, показує, що у Сполучених Штатах облікова ставка загалом є нижчою за короткотермінові ринкові процентні ставки, такі, як федеральні резервні ставки. І як наслідок, дисконтне вікно є спокусливим джерелом ресурсів для банків, що мають можливості надавати прибуткові кредити. Пригадаймо, що якби банки могли вільно отримувати позики через дисконтне вікно, вони б отримували прибутки від спреду між обліковою ставкою та ринковою процентною ставкою. Якщо б ФРС сприяла в такий спосіб отриманню прибутків банками через надання кредитів, це заохочувало б бан­ки брати більше позик, збільшуючи, таким чином, грошову базу. Отже, аби не стимулювати надто великі обсяги дисконтних позик, ФРС використовує інструменти громадського осуду, штрафів та фінансових перевірок. Оприлюднення запитів про надання дисконтних позик знижує їхні обсяги, оскільки банки бояться, що інвестори та вкладники сприймуть це як ознаку поганого фінансового становища банку. Як розпізнати факт «надто великих запозичень»? Відповідь на це запитання не є однозначною, оскільки інколи поведінка ФРС щодо цього явища нагадує метод приблизних підрахунків (приміром, ФРС може відмовити банку в позиці, якщо той брав їх протягом більше половини певного періоду часу).
Роками багато економістів твердять, що облікова ставка повинна бути вищою за короткострокові ринкові процентні ставки, стаючи, таким чином, штрафною процентною ставкою. Позики тоді не надаватимуть можливості отримання прибутків, отже, банки братимуть їх лише якщо вони справді мають проблеми з ліквідністю. Цій стратегії слідує Банк Англії, встановлюючи облікову ставку вищу за ринкову процентну ставку на короткострокові державні цінні папери.

Рисунок 20.1.

Облікова ставка та федеральна резервна ставка, 1970—2000 роки

 

Облікова ставка, яку встановлює ФРС, є загалом нижчою за федеральну резервну ставку, яка визначається ринком. Ця різниця стимулює банки отримувати позики від ФРС.
Джерело: Federal Reserve Bulletin.

З кінця 1970-х років ФРС час від часу підлаштовувала облікову ставку до змін короткострокових ринкових процентних ставок. Коли ринкові процентні ставки падають, ФРС знижує облікову ставку, щоб допомогти банкам вирішити потреби ліквідності. Коли ж ринкова процентна ставка зростає, ФРС збільшує облікову ставку, щоб обмежити можливості отримання вигоди від дисконтних позик. Обсяг дисконт­них позик збільшується, коли ринкова процентна ставка зростає відносно облікової ставки. Однак оскільки обсяг дисконтних позик є незначним навіть коли федеральна резервна ставка значно перевищує облікову, то економісти вважають, що загалом ФРС успішно контролює використання дисконтного вікна.
Переваги дисконтної політики
Дисконтна політика надає ФРС певні переваги, відсутні в інших знаряддях монетар­ної політики. Далі ми опишемо дві з таких переваг: 1) надання ФРС функції кредитора останньої інстанції та 2) виявлення намірів ФРС у сфері монетарної політики. Відтак обговоримо недоліки дисконтної політики як знаряддя монетарної політики.
Відвернення фінансових криз: кредитор останньої інстанції. Дисконтне вікно є найбезпосереднішою можливістю для ФРС виступати в ролі кредитора останньої інстанції для банківської системи. Операції на відкритому ринку можуть змінювати рівень банківських резервів та впливати на короткострокові процентні ставки (як-от на федеральну резервну ставку). Але вони непридатні для вирішення проблем із ліквідністю окремих банків. Тому при виконанні функції кредитора останньої інстанції ФРС більше використовує дисконтні позики. Успіхи ФРС у владнанні кризи Penn Central на ринку комерційних цінних паперів у 1970 р. та у запобіганні обвалу на фондовій біржі 1987 р. свідчать про те, що рішуча дисконтна політика може знизити втрати фінансових негараздів в економіці.
ФРС надає дисконтні позики на свій розсуд, спонукаючи деяких економістів сумніватись у доцільності такої практики. Деякі аналітики вважають, що надто щед­ра дисконтна політика під час фінансових криз наражає банки та нефінансові установи на ризики. Підґрунтям для таких думок є те, що банки, знаючи, що за економічних спадів ФРС надасть дисконтні позики на вигідних умовах, установлюють менш
жорсткі умови надання кредитів, що й відбулося у 1980-х роках.
Інші аналітики схвалюють втручання ФРС за допомогою дисконтного віконця при кризах Penn Central у 1970 р., Franklin National Bank у 1974 р., при маніпуляціях із сріблом братами Гант у 1980 р., при банкрутстві Continental Illinois Bank у 1984 р. та при обвалі на фондовій біржі у жовтні 1987 р. Вони вважають, що ці випадки демонструють потребу подальшого використання дисконтного віконця у кожному окремому випадку, коли ФРС виступає в ролі кредитора останньої інстанції в часи фінансових криз.
Виявлення намірів ФРС: ефект оприлюднення. Оскільки ФРС нечасто змінює облікову ставку порівняно з ринковою процентною ставкою, яка зазнає постійних змін, спостерігачі за діями ФРС уважно стежать за оголошеннями про зміни облікової ставки, оскільки вони можуть означати зміни в монетарній політиці загалом. Самі зміни в обсягах дисконтних позик мають незначний вплив на пропозицію грошей, тому для виявлення намірів ФРС спостерігачі приділяють особливу увагу змінам в обліковій ставці. Приміром, якщо ринкова процентна ставка зростає, а ФРС не збільшує облікову ставку, аналітики можуть розтлумачити це як тимчасове явище, або ж як ознаку того, що ефект зростання процентних ставок буде компенсований купівлею цінних паперів на відкритому ринку. Подібно до цього, зростання ринкових процентних ставок, яке супроводжується зростанням облікової ставки, може бути розтлумачене так, що ФРС приділяє велику увагу зростанню процентних ставок, установлюючи жорсткіші умови кредитування. Неважко також уявити, що спостерігачі за діями ФРС скажуть про зниження процентних ставок, яке не супроводжується зниженням облікової ставки. У намірах ФРС спостерігачі повинні віднаходити підказ­ки, оскільки про свої політичні рішення ФРС повідомляє аж після шести тижнів.
Така інтерпретація намірів ФРС зветься ефектом оприлюднення, оскільки вона показує, як нова інформація впливає на вартість цінних паперів та на прибутки від них. Відповідно до гіпотези про ефективний ринок (розділ 10), у ринкових цінах відображається вся доступна інформація. На ефективному ринку оголошення про зміни в обліковій ставці свідчить про майбутні зміни у політиці ФРС, що спричиняє зміни короткострокових процентних ставок.
Наприкінці грудня 1991 р., приміром, ФРС знизила облікову ставку на один пункт — до рівня 3,5 % (після чого у 1992 р. були зроблені менші додаткові знижки). Оскільки з початком економічного спаду в 1990 р. ФРС проводила поетапне зниження облікової ставки, така її суттєва зміна сигналізувала про готовність ФРС до експансіоністської політики. Ці сигнали відобразились і на інших процентних ставках. Через 90 хвилин після оголошення цієї зміни облікової ставки, Morgan Guarantee Trust Company із Нью-Йорка знизила свій прайм-рейт на позики на пов­ний процентний пункт, а її приклад наслідувало багато інших провідних банків. Водночас довгострокові процентні ставки впали до такого рівня, якого вони не знали впродовж чотирьох останніх років.
Недоліки дисконтної політики
як інструменту монетарної політики
Деякі економісти вважають дисконтну політику засобом монетарного контролю. Коливання спреду між федеральною резервною ставкою та обліковою ставкою, яка встановлюється ФРС, можуть спричинити небажане збільшення чи зменшення монетарної бази та пропозиції грошей. Більше того, ФРС не так добре контролює дисконтну політику, як операції на відкритому ринку (оскільки банки повинні вирішити, приймати дисконтні позики чи ні). Тому ФРС не використовує дисконтну політику як головне знаряддя впливу на пропозицію грошей.
Дисконтна політика в інших країнах
Поза Сполученими Штатами центральні банки зазвичай використовують дисконт­ні позики як знаряддя монетарної політики і як засіб стримання фінансових криз. В Японії, наприклад, Банк Японії вважає офіційною обліковою ставкою вартість його позик приватним фінансовим інституціям, що мають рахунки в банку. Зміни в офіційній обліковій ставці трактуються учасниками фінансового ринку як такі, що відображають зміни в основній позиції банку щодо монетарної політики. Європейський центральний банк використовує наявні засоби дисконтної політики для забезпечення поточної ліквідності та виявлення стану монетарної політики. Подібно до Сполучених Штатів (де дисконтні позики надаються регіональними Федеральними резервними банками), наявні засоби дисконтної політики адмініструються децентралізованим способом, через національні центральні банки.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Читаючи The Wall Street Journal, ви помітили, що при зниженні короткотермінових ринкових процентних ставок (таких, як федеральна резервна ставка, або ж процентні доходи на тримісячні казначейські білети) ФРС не знижувала дисконтної ставки. Чи є тоді монетарна політика ФРС експансіоністською чи обмежувальною?
ФРС може показати, що в її планах є зростання короткострокової процентної ставки. У такому випадку навряд чи буде монетарна політика ФРС обмежувальною.
РЕЗЕРВНІ ВИМОГИ
ФРС вимагає, щоб банки тримали у ній певну частину своїх вкладів у вигляді готівки чи депозитів. Ці резервні вимоги є останнім із трьох основних засобів/ інструментів монетарної політики ФРС. У розділі 17 ми показували, що відсоток резервних вимог є визначальним фактором грошового мультиплікатора у процесі фор­мування пропозиції грошей. Пригадаймо, що збільшення відсотка резервних вимог знижує грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей, тим часом як зниження відсотка збільшує грошовий мультиплікатор та пропозицію грошей. Резерви можуть зберігатись у вигляді готівки у сховищах банків або ж як депозити у Федеральній резервній системі. Близько 90 % банків зберігають свої резерви у вигляді готівки у сховищах. Інші 10 % складаються з великих банків, чиї депозити містяться на рахунках у Федеральній резервній системі.
Встановлення резервних вимог здійснюється Радою керуючих у межах, установлених конгресом. Такі права надані Федеральній резервній системі відповідно до закону про банки 1935 р. В минулому резервні вимоги географічно різнились. У банків великих міст вимагалося тримати більше резервів по відношенню до їхніх депозитів, ніж від банків у менших містах та містечках. Установлення різних резерв­них вимог датується 1864 р. Таке правило було закладено у законі про національні банки 1863 р., що було ще одним прикладом політичного компромісу між сільськими та міськими територіями. Представники сільськогосподарських штатів побоювались конкуренції великих банків зі Сходу. Аби заручитися підтримкою цих штатів, конгрес установив нижчі резервні вимоги для банків із сільських місцевостей у законі про національні банки (1863 р.) та у законі «Про Федеральну резервну систему» (1913 р.). За 1966—1972 роки ФРС змінювала резервні вимоги так, що вони враховували розмір та розташування депозитної установи. У 1980 р. законом «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом» було встановлено однакові резервні вимоги для всіх депозитних установ, незалежно від місця їхнього розташування.

Зміни резервних вимог
ФРС змінює резервні вимоги набагато рідше, ніж вона здійснює операції на відкритому ринку чи змінює облікову ставку. Тому спостерігачі за діями ФРС розглядають повідомлення про зміну резервних вимог як основне зрушення в монетарній політиці. Оскільки зміни резервних вимог вимагають значних переміщень у банківських портфелях, такі часті зміни можуть мати руйнівний характер. Як наслідок, упродовж тридцяти років (від 1950 р. до 1980 р.) ФРС поступово коригувала резерв­ну норму (приблизно раз на рік), допомагаючи банкам пристосовуватися до відповідних змін операцій на відкритому ринку та дисконтних позик.
Упродовж 1980 років зміни резервних вимог відбувалися лише згідно із законом «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом». Прикладом може слугувати зниження (з листопада 1980 р. до жовтня 1983 р.) резервних вимог до 3 % у термінах погашення неособових строкових вкладів (від чотирьох років до 18 місяців) та автоматичне коригування рівня чекових депозитів до 3 %.
У 1990 р. ФРС знизила резервні вимоги щодо певних видів строкових вкладів до нуля. У 1992 р. відбулося зниження резервних вимог до 3 % на перші 46,8 млн дол. США чекових депозитів банку та до 10 % на ті депозити, що перевищують цю суму. У 2001 р. резервні вимоги становили 3 % на перші 42,8 млн дол. США чекових депозитів та 10 % на ті депозити, що перевищують цю суму. На даний час на зобов’язання по євровалюті та неособові строкові вклади не накладають вимог щодо резервів. За останні кілька років знизився баланс необхідних резервів, до чого привело встановлення нижчих резервних вимог та запровадження банками рахунків, які переводять вклади клієнтів із зобов’язань, по яких вимагаються резервні вимоги, на зобов’язання, по яких резервних вимог не передбачається.
Вимірювання та оцінка відповідності резервних вимог
Кожних два тижні ФРС здійснює моніторинг дотримання резервних вимог шляхом перевірки банківських депозитів. Ці двотижневі періоди оцінювання розпочинаються у четвер і завершуються в середу. Впродовж кожного періоду ФРС визначає обсяги щоденних банківських депозитів у федеральних резервних банках. Вона обчислює середні щоденні залишки на банківських поточних рахунках упродовж двох тижнів від попереднього понеділка. ФРС також перевіряє готівку в банківських сховищах за двотижневий період, що закінчується в понеділок, за три дні до початку терміну оцінювання. Ці вбудовані інтервали часу надають ФРС можливість проаналізувати співвідношення між резервами та депозитами, даючи також час бан­кам коригувати свої портфелі.
Якщо банк не в змозі виконати резервні вимоги, він може внести на депозитний рахунок 4 % від суми резервних вимог, або 50 000 дол. США, залежно від того, що є більшим, у наступному періоді оцінювання. Якщо такий крок виявиться неефективним і банк усе ще матиме дефіцит, ФРС стягує штраф у розмірі дисконтної став­ки + 2 % з обсягу дефіциту обов’язкового резерву. Цей вищий процент стимулює банк виконати резервні вимоги. (Подібним чином, очікуючи майбутнього зростання дефіциту резервних вимог, банк може внести наперед до 4 % надлишку обов’язкових резервів). Також банк, що має недостатні резерви, може позичити кошти на ринку федеральних резервних фондів або від ФРС через дисконтне вікно. Ринок федеральних резервних фондів може бути дуже активним по середах, у час, коли закінчується період оцінювання. Саме тоді банки намагаються виконати свої резервні вимоги.
Критика резервних вимог
Економісти та політики продовжують сперечатися щодо ролі ФРС у встановленні резервних вимог. Нижче ми наведемо аргументи «за» і «проти» резервних вимог як інструменту монетарної політики.
Резервні вимоги є дорогим знаряддям монетарної політики. Резерви не дають можливості заробити на процентах, отже, використання резервних вимог для контролю за процесом формування пропозиції грошей є своєрідним податком на банківське посередництво. Іншими словами, обмеження можливості надавати позики грошима з резервів збільшує вартість коштів, які банки отримують від вкладників. Приміром, уявімо, що банки платять вкладникам 5 % по депозитах і що резервна вимога становить 10 %. Із депозиту в 100 дол. США 10 дол. банк повинен залишити в резерві, маючи можливість позичати решту 90 дол. Банк повинен заплатити процент за вкладом у розмірі 5 дол., отже, вартість позичених 90 дол. становитиме (5 дол. / 90 дол.) ? (100) = 5,6 %, а не 5 %.
Значне збільшення резервних вимог може мати негативний вплив на економіку. Зростання податку на банківське посередництво зменшує обсяги позик, що знижує доступність кредитів та пропозицію грошей.
Оскільки резервні вимоги є податком на банківські депозити та оскільки невиважені зміни резервних вимог можуть мати погані наслідки для економіки, економісти та політики сперечаються щодо того, чи потрібно ФРС встановлювати резервні вимоги. З часом вони віднайшли два аргументи на підтримку резервних вимог: аргумент ліквідності та аргумент монетарного контролю. Щоб з’ясувати, чи потрібно ФРС встановлювати резервні вимоги, ми детально оцінимо ці аргументи.
Аргумент ліквідності. Коли банки конвертують ліквідні депозити у неліквідні кредити, вони постають перед ризиком ліквідності. Через це деякі аналітики стверджують, що резервні вимоги створюють ліквідні фонди, які допоможуть неліквідним, але платоспроможним банкам під час банківської паніки. Однією з проблем, пов’язаних з цією точкою зору, є те, що хоча резервні вимоги і створюють фонди, котрі служать усій банківській системі, вони мають обмежений вплив на ліквідність окремих банків. Ухвалення рішення щодо розміщення ліквідних активів належить банку. Резервні вимоги обмежують кошти, які банк може інвестувати у кредити або цінні папери, але вони не виключають потреби тримати деяку частину цих коштів як ліквідні активи. Окремим банкам усе ще потрібно тримати у своєму портфелі ліквідні цінні папери, застерігаючись від раптового відтоку депозитів.
Недосконалість аргументу ліквідності полягає також у тому, що можливість виникнення кризи ліквідності залежить не лише від непостійності відтоку депозитів з банків, а й також від мінливості вартості банківських активів та доступності банків до недепозитних джерел. Проте вдосконалення ринку кредитів та зростаюча кількість недепозитних джерел фінансування зменшують можливість виникнення кризи ліквідності, незважаючи на непостійність відтоку депозитів. Більше того, спроможність ФРС безпосередньо втручатися у вирішення кризи ліквідності шляхом дисконт­них позик значно знижує небезпеку виникнення такої кризи.
Аргумент монетарного контролю. Другий аргумент на користь резервних вимог: резервні вимоги збільшують можливості центрального банку контролювати процес формування пропозиції грошей. Пригадаймо, що відсоток депозитів, який зберігається у резервах, є одним з елементів грошового мультиплікатора, який відповідає за те, як пропозиція грошей змінює монетарну базу. Контроль ФРС за співвідношенням між резервами та депозитами шляхом установлення резервних вимог робить грошовий мультиплікатор стабільнішим і пропозицію грошей більш контрольованою.
Цей аргумент має дві слабини. Перша полягає в тому, що банки триматимуть резерви навіть за відсутності резервних вимог. Отже, резервні вимоги не обов’язково сприяють монетарному контролю. По-друге, існує не багато свідчень того, що резерв­ні вимоги справді сприяють стабільності грошового мультиплікатора.
Лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідман запропонував екстремальний приклад ефективності аргументу монетарного контролю: банкам слід тримати 100 % резервів. За такої ситуації банківські резерви дорівнюватимуть депозитам, а грошова база (сума банківських резервів та готівки небанківських установ) дорівнюватиме сумі готівки та банківських депозитів, тобто пропозиції грошей М1. Із 100 %-и резервами припиниться багатократна депозитна експансія, що забезпечить ФРС пов­ний контроль над готівкою та депозитами, хоча без контролю над структурою депозитів.
Чи сприятиме повний контроль над готівкою та банківськими депозитами дійсній пропозиції грошей? Мабуть, ні. У ситуації з 100 %-и резервами банки не можуть надавати і мати позики. Для заповнення цього кредитного вакууму з’являться альтернативні фінансові посередники. Оскільки банки володіють особливими інформаційними перевагами при здійсненні певних видів кредитів, такі зрушення у фінансовому посередництві можуть стати надто дорогими для економіки. Отже, високі резервні вимоги не обов’язково поліпшать монетарний контроль чи сприятимуть ролі фінансових посередників у зведенні заощадників та позичальників.
Чи можна обійти резервні вимоги. Одним зі стимулів утворення свого часу банківських холдингових компаній (БХК) було звільнення боргу таких компаній від резервних вимог. Відповіддю ФРС на активне зростання таких альтернативних джерел фінансування було встановлення у 1970 р. 5 %-х резервних вимог на комерційні папери (кредитно-грошові документи), що випускались БХК. У жовтні 1979 р. у своїх намаганнях збільшити контроль над пропозицією грошей ФРС оголосила встановлення 8 %-х резервних вимог для кількох недепозитних джерел банківських коштів, включно з угодами про зворотний викуп, позиками з федеральних фондів, продажем активів іноземним банкам. Із прийняттям у 1980 р. закону «Про дерегулювання депозитних установ і контроль за грошовим обігом» ФРС застосувала резервні вимоги лише до чекових депозитів, рахунків у євровалюті, неособистих строкових вкладів із терміном погашення менше 18 місяців. (А з 1992 р. резервні вимоги застосовуються лише до чекових вкладів). Отже, банки (і особливо це стосується великих банків) можуть ефективно уникати податку на послуги посередництва за надходження коштів.


ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ...

Давня помилка при встановленні резервних вимог
Під час банківської кризи на початку 1930-х років комерційні банки припинили надання позик, до 1933 р. нагромадивши надлишкові резерви на суму близько 800 млн дол. США. Надлишкові резерви перевищували резерв­ні вимоги на 40 %. Для прикладу — сьогодні надлишок резервів над резерв­ними вимогами може становити до 1 %. До кінця 1935 р. рівень надлишкових резервів досяг понад 3 млрд дол. США, або близько 115 % резервних вимог. Новостворений Комітет з операцій на відкритому ринку ФРС побоювався, що такі значні обсяги резервів можуть зменшити шанси комітету керувати процесом формування пропозиції грошей. Приміром, економічне піднесення може стимулювати банки зменшити свої надлишкові резерви, таким чином збільшуючи пропозицію грошей.
ФРС потрібно було віднайти спосіб зменшення рівня резервів. Велико-
масштабний продаж цінних паперів на відкритому ринку був неможливим,

оскільки портфель державних цінних паперів ФРС становив 2,5 млрд дол., чого було недостатньо для зменшення надлишкових банківських резервів. Як наслідок, після отримання ФРС контролю за встановленням резервних вимог у 1935 р., між серпнем 1936 р. та травнем 1937 р. мало місце перше суттєве підвищення обов’язкової резервної норми. І це призвело до подвійного зростання резервних вимог щодо депозитів.
Така стратегія не мала успіху, оскільки надлишкові резерви відображали заплановані банками рішення щодо вибору портфеля. Отже, коли ФРС збільшила резервні вимоги, банки продов­жували утримувати високі надлишкові резерви шляхом скорочення надання кредитів. Таке скорочення банківських позик зменшило доступність кредитів для багатьох позичальників. Багато економістів не схвалюють суттєвого скорочення пропозиції грошей та банківських кредитів, стверджуючи, що це стало причиною економічного спаду в 1937 та 1938 роках. Оскільки змен­шилися банківські позики, ФРС змушена була зменшити резервні вимоги, що вона і здійснила.

Резервні вимоги в інших країнах
Резервні вимоги у Банку Японії не передбачають виплати процента (як і у Сполучених Штатах). Не всі країни наслідують таку практику. Наприкінці 1998 р., приміром, Європейський центральний банк (ЄЦБ) як інструмент своєї монетарної політики ввів для 11-ти країн-учасників Європейського економічного та валютного союзу систему мінімальних резервів, що приносять проценти. Резервна норма ЄЦБ коливалася між 1,5 % та 2,5 %, а на баланс резервів нараховується процент за існуючою ставкою репо, якою є головна короткострокова процентна ставка ЄЦБ.
У світі існує загальна тенденція до зниження резервних вимог. Резервні вимоги, приміром, були повністю скасовані у 1990-х роках у Канаді, Австралії, Новій Зелан­дії та Швейцарії. Однією з причин такої тенденції є визнання центральними банками того, що резервні вимоги є фактично податком на банківське та фінансове посередництво. Таке оподаткування збільшує вартість фондів, зменшуючи, таким чином, конкурентоспроможність банків на глобальних фінансових ринках. Отже, коли ФРС оголосила про зниження резервних вимог у Сполучених Штатах у 1992 р., вона обґрунтовувала це як «зниження податків».
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Уявімо, що ФРС знижує резервні вимоги на чекові депозити. Яку користь отримає від цього ваш банк? Чи отримаєте користь від цього ви та інші вкладники?
У короткостроковому періоді прибутки вашого банку зростатимуть. Банк може інвестувати звільнені кошти, заробивши від позик та інвестицій додаткові доходи (резерви не приносять процентних доходів). У довгостроковому періоді також зросте віддача для вклад­ників, оскільки для залучення вкладів банк зможе більше по них платити.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДІЯМИ ФРС:
АНАЛІЗ ІНСТРУМЕНТІВ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
Усі три головні інструменти монетарної політики ФРС здебільшого впливають на монетарну базу через зміни в попиті та пропозиції резервів. Отже, для розвитку навиків спостерігача за діями ФРС вам слід детально вивчити ринок резервів, який також відомий як федеральний резервний ринок. У цьому розділі ми навчимо вас передбачати вплив зміни політики ФРС на рівень банківських резервів (R) та на федеральну резервну ставку (iff). Зміна федеральної резервної ставки відображається у зміні короткострокової процентної ставки. Отже, уміння прогнозувати зміни у федеральній резервній ставці допоможе вам приймати поінформованіші інвестиційні рішення.
Федеральний резервний ринок
Для аналізу чинників, що впливають на федеральну резервну ставку, нам потрібно дослідити попит з боку банківської системи та пропозицію з боку ФРС на резер­ви. Для того, аби розглянути, як ФРС використовує інструментарій монетарної політики для впливу на федеральну резервну ставку та пропозицію грошей, ми використаємо графічний аналіз попиту та пропозиції резервів.
Попит. Попит на резерви відображає попит банків на обов’язкові та надлишкові резерви. Функція попиту на федеральні фонди (D), як показано на рис. 20.2, охоплює як обов’язкові (RR), так і надлишкові резерви (ER) для незмінних резервних вимог та ринкових процентних ставок, які відрізняються від федеральної резервної ставки. Коли федеральна резервна ставка (iff) зростає, банки воліють утримувати нижчий рівень резервів. Вища федеральна резервна ставка збільшує «податок на резерви», отже, обов’язкові резерви перебувають в оберненій залежності до ринкових процентних ставок. Попит банків на надлишкові резерви також залежить від змін у процентній ставці. При нижчій федеральній резервній ставці збільшується попит на надлишкові резерви та знижується альтернативна вартість утримання надлишкових резервів. Отже, загальний попит на резерви обернено залежний від федеральної резервної ставки.
Пропозиція. Функція пропозиції резервів (S), що також зображена на рис. 20.2, показує пропозицію наданих ФРС у позику резервів (дисконтні позики) та ненаданих у позику резервів (що розподіляються шляхом операцій на відкритому ринку). Зауважте, що крива пропозиції не є прямою лінією: вертикальна її частина представляє ненадані у позику резерви (NBR), що забезпечуються ФРС, тобто резерви, що дорівнюють NBR, є доступними, незалежно від рівня федеральної резервної ставки. Зміна нахилу кривої пропозиції відбувається за облікової ставки (id): коли федеральна резервна ставка стає меншою за облікову ставку, позики із ФРС дорівнюють нулю, оскільки банки можуть отримати дешевші позики в інших банків. Отже, в такому випадку резерви дорівнюють ненаданим резервам. Коли федеральна резервна ставка стає більшою за облікову ставку, зростають позики від ФРС. Нахил кривої пропозиції показує чутливість позик до змін федеральної резервної ставки понад облікову. Відносно малий нахил показує: навіть незначне зростання федеральної резервної ставки щодо облікової призведе до значного збільшення обсягів дисконтних позик. Стрімкий нахил кривої пропозиції показує: дисконтні позики є менш чутливими до різниці між федеральною резервною ставкою та обліковою ставкою.
Рівновага. Рівновага між федеральною резервною ставкою та рівнем резервів досягається на перетині кривих попиту та пропозиції, що відображено на графіку 20.2. Рівноважний рівень резервів дорівнює R*, рівноважна федеральна резервна ставка дорівнює , а облікова ставка дорівнює id.
Операції на відкритому ринку
Уявімо, що ФРС вирішує купити цінні папери скарбниці на суму 1 млрд дол. США. Якщо не відбувається інших змін, то купівля цінних паперів на відкритому ринку зміщує криву пропозиції резервів праворуч, від S0 до S1, що показано на рис. 20.3 а), збільшуючи банківські резерви та зменшуючи федеральну резервну ставку. Наслідком купівлі на відкритому ринку стане збільшення обсягів банківських резервів від  до , а федеральна резервна ставка зменшиться від  до . Подібним чином, продаж ФРС цінних паперів на відкритому ринку змістить криву пропозиції резервів ліворуч, від S0 до S1, що відображено на рис. 20.3 б), знижуючи рівень банківських резервів від  до  та збільшуючи федеральну резервну ставку від  до . Купівля ФРС цінних паперів на відкритому ринку знижує федеральну резервну ставку. Продаж цінних паперів на відкритому ринку призведе до збільшення федеральної резервної ставки.
Зміни облікової ставки
Тепер розглянемо ефект впливу зміни облікової ставки на рівень резервів та на федеральну резервну ставку. Припустимо, що ФРС вирішує збільшити облікову ставку. Збільшення облікової ставки означає, що для банків дисконтні позики стануть менш привабливими за будь-якої федеральної резервної ставки. Рис. 20.4 а) показує, що збільшення облікової ставки з id0 до id1 продовжує вертикальну частину кривої пропозиції до нового, вищого рівня облікової ставки, зміщуючи криву пропозиції від S0 до S1. Нахил кривої пропозиції залишається незмінним, оскільки вища облікова ставка не збільшує чутливості банків до змін федеральної резервної ставки. Відбувається зменшення позик за кожного рівня федеральної резервної ставки, оскільки зменшується розрив між федеральною резервною ставкою та (вже більшою) обліковою ставкою. Рівноважний рівень резервів зменшується від  до , а федеральна резервна ставка з  зростає до .

 

Рисунок 20.2.

Рівновага на федеральному резервному ринку

 

Рівновага на ринку резервів досягається у точці перетину кривих попиту (D) та пропозиції (S). За даних обсягів ненаданих у позику резервів NBR та обліковій ставці id рівноважні резерви дорівнюють R*, а рівноважна федеральна резервна ставка дорівнює .

Уявімо, що ФРС вирішує знизити облікову ставку. В цьому випадку позики для банків стануть вигіднішими за будь-якого рівня федеральної резервної ставки. Рис. 20.4 б) показує, що зниження облікової ставки від id0 до id1 скоротить вертикальну частину кривої пропозиції до нового, нижчого рівня облікової ставки, зміщуючи криву пропозицію від S0 до S1. За кожного рівня федеральної резервної ставки надається більше позик, оскільки збільшується розрив між федеральною резервною ставкою та (вже нижчою) обліковою ставкою. Рівноважний рівень резервів збільшиться від  до , а федеральна резервна ставка впаде від  до .
Якщо не відбудеться інших змін, збільшення облікової ставки призведе до зростання федеральної резервної ставки та зниження резервів. Зменшення облікової ставки призведе до зменшення федеральної резервної ставки та зростання резервів.
Зміни в резервних вимогах
І нарешті уявімо, що ФРС вирішує збільшити обов’язкову норму резервів. Якщо інші чинники, що впливають на криві попиту та пропозиції, залишаються сталими, зростання обов’язкової норми резервів зміщує криву попиту праворуч (від D0 до D1), оскільки банкам доведеться утримувати більше резервів, що показано на рис. 20.5 а). Як наслідок, зростає рівень банківських резервів (від  до ), а федеральна резервна ставка збільшується від  до . Однак зменшення обов’язкової норми резервів, як показано на рис. 20.5 б), зміщує криву попиту ліворуч (від D0 до D1), бо банки вимагають менше резервів, зменшуючи свої резерви (від  до ) і федеральну резервну ставку (від  до ). За незмінності інших чинників, збіль-
шення резервних вимог зумовить зростання федеральної резервної ставки. Зниження резервних вимог призведе до зниження федеральної резервної ставки. Загалом ФРС не змінює резервні вимоги з метою впливу на федеральну резервну ставку. Натомість ФРС використовує зміни ненаданих у позику резервів для нейтралізації впливу зміни резервних вимог на федеральну резервну ставку.

Рисунок 20.3.

Вплив операцій на відкритому ринку
на федеральний резервний ринок

 

Як показано в частині а):
1. Купівля ФРС цінних паперів на відкритому ринку збільшує обсяги ненаданих у позику резервів, що зміщує криву пропозиції праворуч від S0 до S1.
2. Збільшуються резерви від  до , тим часом як федеральна резервна ставка знижується від  до .
Як показано в частині б):
1. Продаж ФРС цінних паперів на відкритому ринку знижує ненадані у позику резерви, зміщуючи криву попиту ліворуч, від S0 до S1.
2. Зменшуються резерви від  до , тим часом як федеральна резервна ставка зростає від  до .

Інші зміни грошової бази
Можна використовувати графічний аналіз також і для інших коливань грошової бази, які можуть змусити ФРС здійснити захисні операції на відкритому ринку. Приміром, збільшення флоуту Федеральної резервної системи збільшує ненадані у позику резерви (розділ 18). Отже, крива пропозиції резервів зміщується праворуч, призводячи до збільшення резервів та нижчої федеральної резервної ставки. Як зазначалось при розгляді захисних операцій у попередньому розділі, ФРС може змістити криву пропозиції резервів назад ліворуч (знижуючи ненадані у позику резерви) шляхом продажу цінних паперів на відкритому ринку.
Іншим прикладом може бути значне збільшення депозитів скарбниці США у ФРС, з одночасним зменшенням банківських депозитів. Як наслідок, зменшуються резерви, крива пропозиції резервів зміщується ліворуч, зростає федеральна резервна ставка. Відділ торгівлі на відкритому ринку перебуваючи у постійному контакті зі скарбницею, знає про її дії, таким чином маючи можливість нейтралізувати їхній вплив шляхом додаткових захисних операцій купівлі на відкритому ринку. Це змістить криву пропозиції назад праворуч, відновивши попередній рівень резервів та федеральної резервної ставки.
Федеральна резервна ставка
та монетарна політика
Багато економістів та аналітиків фінансових ринків використовують зміни у федеральній резервній ставці як кінцевий засіб визначення намірів ФРС щодо проведення монетарної політики. Причиною цього є те, що значний контроль рівня банківських резервів забезпечує ФРС важливий важіль впливу на федеральну резервну ставку. Зростання федеральної ставки відносно інших процентних ставок трактується як обмежувальна політика, сигналізуючи про намір ФРС підвищити процентні ставки та скоротити видатки в економіці. І навпаки, зменшення федеральної резервної ставки відносно інших процентних ставок трактується як експансійна політика, сигналізуючи про наміри ФРС знизити процентні ставки та стимулювати видатки. Використання короткострокових процентних ставок для сигналізації зрушень у монетарній політиці також поширене в країнах Європейського валютного союзу, Сполученому Королівстві та Японії1.

Рисунок 20.4.

Вплив зміни облікової ставки на федеральний резервний ринок

 

Як показано в частині а):
1. ФРС збільшує дисконтну ставку від id0 до id1.
2. Стає довшою вертикальна частина кривої пропозиції. Нова крива пропозиції позначається як S1.
3. Рівень резервів знижується з  до , а федеральна резервна ставка збільшується із  до .
Як показано в частині б):
1. ФРС знижує облікову ставку з id0 до id1.
2. Стає коротшою вертикальна частина кривої пропозиції, нова крива пропозиції позначається як S1.
3. Зростає рівень резервів від  до , а федеральна резервна ставка зменшується з  до .

Наш графічний аналіз підтверджує це припущення і показує, як аналітики можуть передбачати наслідки дій ФРС щодо впливу на рівень резервів та федеральну резервну ставку. Отже, за незмінності інших чинників, купівля ФРС цінних паперів на відкритому ринку знижує федеральну резервну ставку. Купівля знаменує собою експансійну політику, оскільки вона збільшує пропозицію резервів, які банки використовують для купівлі цінних паперів або надання позик. Як наслідок, більші резерви у банківській системі ведуть до нижчої короткострокової процентної ставки. Продаж цінних паперів має обмежувальний характер, оскільки він знижує резерви та збільшує короткострокову процентну ставку. Збільшення облікової ставки має обмежувальний характер, сигналізуючи про наміри ФРС збільшити короткострокові процентні ставки. Зниження облікової ставки характеризується експансійністю, оскільки свідчить про наміри ФРС знизити короткострокові процентні ставки. За незмінності інших чинників і відсутності нейтра­лізуючих заходів щодо пропозиції резервів, збільшення резервних вимог має характер обмежувальної політики із зростанням федеральної резервної ставки. Змен­шення резервних вимог є експансійною політикою, знижуючи федеральну резерв­ну ставку.

Рисунок 20.5.

Вплив зміни резервних вимог на федеральний резервний ринок

 

Як показано в частині а):
1. Зростання резервних вимог ФРС збільшує обов’язкові резерви, зміщуючи криву попиту від D0 до D1 та збільшуючи резерви від  до .
2. Федеральна резервна ставка збільшується від  до .

Як показано в частині б):
1. Зниження резервних вимог ФРС знижує обов’язкові резерви, зміщуючи криву попиту від D0 до D1, зменшуючи резерви від  до .
2. Федеральна резервна ставка знижується від  до .

Передбачення наслідків зміни федеральної резервної ставки. 3 січня 2001 р. Комітет з операцій на відкритому ринку ФРС ухвалив рішення знизити запланований рівень федеральної резервної ставки від 6,5 % до 6 %. Як така подія вплине на федеральну резервну ставку? Адже ця процентна ставка визначається ринком, а не встановлюється ФРС. Ситуацію, що складеться, можна продемонструвати за допомогою графіка резервів. Як показано на рис. 20.3 (а), рішення про зниження федеральної резервної ставки ФРС впроваджує шляхом збільшення пропозиції резервів. Для збільшення обсягу ненаданих у позику резервів ФРС здійснює купівлю на відкритому ринку. Такі дії зміщують криву пропозиції від S0 до S1, збільшуючи резерви від  до , що призводить до зниження федеральної резервної ставки від  до .
Того ж 3 січня ФРС знизила облікову ставку від 6 % до 5,75 %. Багато політиків та аналітиків схвалювали знаменний крок ФРС у напрямку сприяння економічному розвитку країни. Вони ґрунтувались на тому, що, як показано на рис. 20.4 (б), зниження облікової ставки від id0 (6 %) до id1 (5,75 %) змістить криву пропозиції резервів від S0 до S1. Як наслідок, матиме місце збільшення резервів від  до , а федеральна резервна ставка знизиться від  до .
Падаюча вартість коштів для кредиторів приведе, у свою чергу, до нижчої процентної ставки, яку вони стягують з приватних позичальників, що відображається у зниженні процентної ставки з позики для домогосподарств та підприємств. Таке зниження процентної ставки з позики збільшить попит на комерційні інвестиції та купівлю товарів тривалого вжитку.
Прикінцеві зауваження
Для прогнозування змін федеральної резервної ставки спостерігачі за діяльністю ФРС намагаються передбачити її дії щодо операцій на відкритому ринку, дисконтної політики та резервних вимог. (Нещодавно аналітики почали враховувати роль такого чинника, як невизначеність банківських залишків резервів, для визначення федеральної резервної ставки. Приміром, у завантажені дні банки можуть запланувати утримання більших резервів, аби уникнути покарань за добові овердрафти). Можливість прогнозувати дії ФРС є першим кроком для розуміння впливу монетарної політики на інші процентні ставки. Проте значний контроль ФРС над федеральною резервною ставкою не означає, що ФРС контролює інші процентні ставки. Пригадайте, приміром, що теорія сподівань щодо строкової структури процентних ставок стверджує: довгострокові процентні ставки частково відображають очікування щодо майбутніх короткострокових процентних ставок. Отже, важливими є також очікувані майбутні дії ФРС, а не лише її теперішня діяльність.
 



КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ
Припустимо, ви прочитали у Wall Street Journal про те, що ФРС підвищила рівень федеральної резервної ставки на півпроцента. Як, на вашу думку, діятиме ФРС для досягнення своєї мети?
Здійснивши графічний аналіз федерального фондового ринку, від ФРС можна очікувати здійснення продажу на відкритому ринку для зниження обсягів ненаданих у позику резервів, що змістить ліворуч криву NBR та підвищить федеральну резервну ставку.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

 

 

 

 

 

THE WALL STREET JOURNAL, 1 ЛЮТОГО 2001 Р.

 

 

Зниження ставки ФРС як засіб боротьби
з економічними недугами

 

Овал: вОвал: бОвал: а

За допомогою вчорашнього зниження процентної ставки на півпроцента голова ради керуючих ФРС Алан Ґрінспен сподівається піднести економічний дух нації до того, як він заведе економіку в рецесію.
Дії ФРС разом зі ще одним у цьому році зниженням процентної ставки на півпроцента є найзначнішим послабленням з 1982 р. Проте теперішнє зниження суттєво відрізняється від зниження процентної ставки, яке відбулося 19 років тому. Тоді центральний банк намагався оживити економіку, яка впала у глибоку рецесію майже з удвічі більшим рівнем безробіття. У нашому випадку виглядає так, що пан Ґрінспен виписує ліки здоровому пацієнтові, адже рівень безробіття 4 % — найнижчий показник за останні 30 років.
Трішки незвичним є те, що голова ФРС нібито затіяв психологічну гру, намагаючись не те щоб оздоровити занепалу економіку, а відновити відчуття певності серед споживачів та підприємців. Він залишається переконаним у тому, що Нова Економіка — це реальне явище, і вона забезпечить вищі за середні темпи економічного зростання... Проте останні дослідження свідчать, що чимало споживачів та підприємців утратили цю віру...
Багато економістів, включно із Вільямом Дадлі, головою відділу економічного аналізу в Goldman Sachs у Нью-Йорку, вважають, що завдяки діям пана Ґрінспена ймовірність виникнення спаду зменшилася на 50 %. Неочікуване скорочення процентних ставок 3 січня, яке сталось у період між зборами FOMC, а не на регулярних зборах Комітету, сприяло поверненню акцій та корпоративних облігацій у попередній «здоровий» стан

у січні. Компаніям стало легше випускати цінні папери для фінансування нових інвестиційних проектів, а власники цінних паперів почуваються забезпеченішими, що спонукає їх більше витрачати.
«Ви ж не хочете підірвати довіру?», — говорить пан Дадлі. — «А проте фінансові ринки твердять, що вони не перебувають у критичному стані». Пан Дадлі стверджує, що головним засобом сповільнення тимчасового спаду, який завдяки ефекту снігової кулі може перерости у серйоз­нішу рецесію, є збереження довіри. З часу Другої світової війни рівень безробіття ніколи не перевищував межу 0,33 % у будь-який період економічного зростання, за винятком періодів страйків. Проте під час спаду він ніколи не перевищував 1,9 %. Якщо рівень безробіття почне зростати, то його дуже важко буде зупинити.
Хоч би що говорили про довіру споживачів, але дуже важливою також є і довіра підприємців, а руйнується вона навіть швидше. Якщо топ-менеджери в найбільших корпораціях країни відчувають песимізм, це приводить до відкладання витрат підприємств на нове обладнання — а це є основним стимулом для зростання....
Учора ФРС також зменшила здебільшого символічну облікову ставку на півпроцента, до 5 %. З початком цього року облікова ставка загалом зазнала спаду на один відсоток. У своїй заяві ФРС поінформувала, що «у прогнозованому майбутньому ризики є такими, що можуть послабити економіку», тобто ставки радше падатимуть, аніж зростатимуть. Деякі аналітики вважають, що наступне зниження відбудеться знову перед зборами FOMC, 20 березня...

 

 

 

 

 

АНАЛІЗУЮЧИ НОВИНИ…

 

 

 

 

Овал: бОвал: вОвал: аПередовсім аналітики шукають наслідки впливу використання операцій ФРС на відкритому ринку та дисконтної політики на федеральний фондовий ринок — ринок, на якому банки щоденно надають позики один одному. Дії ФРС у напрямку зниження федеральної резервної ставки інтерпретуються як експансійна монетарна політика, оскільки падають також і процентні ставки, які сплачують домогосподарства та підприємства, що стимулює видатки.

31 січня 2001 р. Комітет з операцій на відкритому ринку ФРС проголосував за зниження рівня федеральної резервної ставки з 6 % до 5,5 % — найнижчого рівня за останні три роки. Як таке рішення вплине на федеральну резервну ставку? Федеральна резервна ставка визначається ринком, а не встановлюється напряму ФРС. Те, що трапиться, можна проілюструвати на графіку федеральних резервів. У частині а) графіка ФРС здійснює свій намір щодо зниження федеральної резерв­ної ставки шляхом збільшення пропозиції резервів. Вона здійснює купівлю на відкритому ринку з метою збільшення обсягу ненаданих у позику резервів. Це змістить криву пропозиції від S0 до S1, збільшивши резерви від R*0 до R*1 та знизивши федеральну ре-
зервну ставку від i*ff0 до i*ff1.

Короткострокові процентні ставки тісно пов’язані з федеральною резервною ставкою. Падаюча вартість коштів для кре­диторів знизить, у свою чергу, процентну

ставку, якою вони обкладають приватних позичальників, що відображається у зниженні процентної ставки з позики для домогосподарств та підприємств. Таке зниження процентної ставки з позики збіль­шить попит на комерційні інвестиції та купівлю товарів тривалого вжитку, зменшуючи вірогідність економічного спаду.

31 січня ФРС також знизила облікову ставку на півпроцента, від 5,5 % до 5 %. Багато політиків та аналітиків схвалили дії ФРС у напрямку сприяння економічному розвитку країни та контроль за інфляцією. Як показано в частині б) графіка, вони ґрунтуються на тому, що зниження облікової ставки від id0 (5,5 %) до id1 (5 %) перемістить криву пропозиції резервів від S0 до S1. Як наслідок, відбудеться зростання резервів від R*0 до R*1, що спричинить падіння федеральної резервної ставки з i*ff0 до i*ff1. Аби досягти запланованого рівня федеральної резервної ставки, ФРС також може знизити обсяги ненаданих у позику резервів, як показано у частині а) графіка.
Для подальших роздумів...
Як вплине збільшення облікової ставки на дохідність тримісячних векселів скарб­ниці? На довгострокові облігації?
Джерело:  Взято із Greg Ip and Nicholas Kulish, «Psychology Test: Latest Fed Rate Cut Combats a Contagion of Low Confidence,» The Wall Street Journal, February 1, 2001. Copyright 2001, Dow Jones and Company. Reprinted by permission.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ПОНЯТТЯ

Дисконтна політика

Вирівнювальний кредит

Ефект оприлюднення
Дисконтне вікно
Пролонгований (розширений) кредит
Сезонний кредит
Операції на відкритому ринку
Захисні операції
Динамічні операції

Угоди ФРС
про зворотний викуп
Загальна директива
Операції з вирівняною купівлею-продажем
Відділ торгівлі ФРС на відкритому ринку
Кінцева купівля-продаж
Резервні вимоги

ПІДСУМКИ

1. Операції на відкритому ринку (купівля-продаж цінних паперів на фінансових ринках) є найпоширенішим голов­ним інструментом проведення моне­тарної політики. Комітет з операцій на відкритому ринку (FOMC) видає загальні орієнтири проведення ринкових операцій у формі директив. Деякі операції є динамічними, тобто вони здійснюються з метою впровадження рекомендованих FOMC змін у монетарній базі. Більшість операцій є захисними, тобто вони здійснюються з метою нейтралізації негативних змін у монетарній базі.
2. Суть дисконтної політики полягає у встановленні облікової ставки та умов надання дисконтних позик. ФРС виконує функцію кредитора останньої інстан­ції шляхом надання вирівнювальних, сезонних та пролонгованих (розширених) кредитів.

3. Резервні вимоги є потужним, але руйнівним засобом контролю за монетарною базою. Підвищення резервних вимог знижує грошовий мультиплікатор; зниження резервних вимог збільшує грошовий мультиплікатор. ФРС зазвичай уникає використання цього інструменту, оскільки значні зміни резервних вимог можуть спричинити витратний перерозподіл банківських порт­фелів.
4. Одним з індикаторів монетарної політики є федеральна резервна ставка. Зниження федеральної резервної ставки по відношенню до інших процентних ставок зазвичай асоціюється з експансійною монетарною політикою. Збільшення федеральної резервної ставки відносно інших ринкових процентних ставок зазвичай асоціюється з обмежувальною монетарною політикою.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1. Якщо операції на відкритому ринку вважаються найвагомішим засобом монетарної політики ФРС, чому тоді цей інструмент не був згаданий у початковому законі про Федеральну резервну систему?
2. Що стало основним інструментом проведення монетарної політики ФРС з 1930-х років? Який підрозділ Федеральної резервної системи визначає використання цього інструменту?

3. Які переваги мають операції на відкритому ринку над іншими засобами монетарної політики?
4. Оцініть твердження: оскільки на початку ФРС була створена для надання дисконтних позик з метою відвернення банківської паніки, то з появою страхування депозитів ця загроза була ефективно відвернена. Отже, нам більше не потрібна ФРС. Якщо навіть ФРС існуватиме,

то принаймні слід забрати у неї можливість надавати дисконтні позики.
5. Чому відбувається зростання наданих у позику резервів за зростання федеральної ставки на капітал?
6. Що спричиняє зміни облікової ставки?
7. Оцініть твердження: ФРС дуже часто змінює резервні вимоги, оскільки вони є дуже потужним засобом монетар­ної політики.
8. Яку роль відіграє для банківських резервів період оцінювання? Як ФРС визначає обов’язкові банківські резерви?
9. Якщо обов’язкові резервні вимоги для банку становлять 150 млн дол. США, а після закінчення періоду оцінювання у нього є резервів лише на суму 149 млн дол. США, то чи покарає його ФРС? Якщо так, то чому?
10. Який недолік містить аргумент ліквідності для резервних вимог?
11. Чому ФРС повинна контролювати дисконтне вікно? Чи потрібно було б це робити, якщо б облікова ставка була штрафною санкцією?
12. Який тип кредиту (вирівнювальний, сезонний, пролонгований) являють собою такі види дисконтних позик?
а) Причиною того, що Bigbank бере позику у ФРС є проблеми з ліквідністю,

коли один з його основних вкладників раптово переводить свій рахунок у інший банк.
б) Побоювання щодо банкрутства Megabank спричинило те, що великі вклад­ники закрили в ньому свої рахунки, змушуючи Megabank позичити у ФРС кілька мільярдів доларів на наступний рік.
в) First Bank бере у позику щорічний квітневий кредит на суму 5 млн дол. США для фермерів на посівну.
13. Хто такі спостерігачі (за діями) ФРС?
14. Оцініть твердження: гіпотеза ефек­тивного ринку твердить, що ринок перебуває у стані очікування зміни облікової став­ки, отже, ефект оприлюднення відсутній.
15. Які є два погляди щодо неконкретності заяв ФРС? Чи можна пояснити небажання ФРС бути точною у своїх заявах політичним тиском? Якщо так, то чому?
16. Чому в щоденних торгах на відкритому ринку відділ торгівлі Федерального резервного банку Нью-Йорка проводить консультації з учасниками ринку? Чому консультації проводяться також із департаментом скарбниці та з двома і більше членами FOMC?
17. Яка різниця між захисними та динамічними операціями на відкритому ринку?

АНАЛІТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. На який із видів процентних ставок справляють найбільший вплив операції на відкритому ринку? Що відбувається з цією процентною ставкою та з пропозицією грошей, коли ФРС проводить операції на відкритому ринку? Коли ФРС здійснює продаж на відкритому ринку?
2. Якщо грошовий мультиплікатор дорівнює  8,  як  зміниться  пропозиція грошей при продажу ФРС на відкритому ринку облігацій на суму 1 млрд дол. США? Збільшиться чи зменшиться пропозиція грошей?
3. Який з трьох головних інструмен­тів монетарної політики використає ФРС,

аби зменшити пропозицію грошей на 100 млн. дол. США, коли грошовий мультиплікатор дорівнює 10, а грошова маса становить 500 млн дол. США ?
4. Що належить здійснити ФРС у переддень Різдва, коли населення використовує більше готівки?
5. Які з перелічених операцій на відкритому ринку є захисними, а які динамічними?
а) Скарбниця США здійснює великий платіж, а ФРС компенсує цей платіж шляхом проведення купівлі на відкритому ринку.

б) Відбулось неочікуване зміцнення економіки, на яке ФРС відповідає продажем на відкритому ринку.
в) Погана погода перешкоджає звичайному здійсненню клірингу чеків, збільшуючи флоут у банківській системі. Відповіддю ФРС буде продаж на відкритому ринку.
г) Відбувається падіння курсу долара, на що ФРС відповідає продажем на відкритому ринку.
6. Уявімо, що внаслідок зростання цін на нафту в економіці збільшується інфляція, спричинивши збільшення процентних ставок. ФРС оголошує збільшення облікової ставки. Чи можна вважати це сигналом жорсткішої моне­тарної політики? Якщо так, то чому?
7. Наведений список містить частини двох різних директив FОМС. Які з них характеризують експансійну монетарну політику, а які обмежувальну?
а) ... ризики є такими, що у прогнозованому майбутньому можуть послабити економіку...
б) ... ризики є такими, що у прогнозованому майбутньому можуть спричинити підвищений інфляційний тиск...
8. Припустимо, що ФРС більше не має права надавати дисконтні позики. Покажіть, як це відобразиться на гра­фіку резервів. За таких обставин зменшиться чи збільшиться вплив купівель на відкритому ринку на рівноважну федеральну резервну ставку? Покажіть це на графіку резервів.

9. Продемонструйте на графіку резервів, як ФРС може використовувати операції на відкритому ринку для нейтралізації збільшеного попиту на резерви, за умови незмінної федеральної резервної ставки.
10. Використовуючи графік резервів, покажіть, як ФРС може використовувати дисконтну політику для зниження федеральної резервної ставки. По-пер­ше, проілюструйте, що трапиться, коли ФРС знизить облікову ставку (точка на кривій пропозиції, в якій змінюється нахил кривої). По-друге, продемонструйте, що станеться, коли ФРС почне надавати дисконтні позики за незмінної облікової ставки (нахил частини кривої пропозиції стане менш стрімким).
11. Використайте графічний аналіз рівноваги на ринку резервів для прогнозування змін ненаданих у позику резервів, наданих у позику резервів та федеральної резервної ставки, використову­ючи умови (a) — (г).
а) ФРС здійснює продаж цінних паперів на відкритому ринку;
б) ФРС наполегливіше переконує бан­ки не використовувати дисконтне вікно;
в) банки та населення висловлюють занепокоєння щодо невідворотності бан­ківської кризи та інвестицій у купівлю цінних паперів на фінансових ринках;
г) ФРС знижує облікову ставку та проводить купівлю цінних паперів на відкритому ринку.

РОБОТА ЗІ СТАТИСТИЧНИМИ ДАНИМИ

1. Банки скаржаться, що резервні вимоги знижують їхні прибутки, оскільки вони змушені сплачувати проценти вклад­никам, не заробляючи нічого на своїх резервах. Знайдіть в останньому випуску Federal Reserve Bulletin таблицю з резервними вимогами. Припустимо, що на поточ­ному рахунку банку знаходиться 1 млрд дол. США. Обчисліть суму обов’язкових резервів банку. У тому ж випуску бюлетеня знайдіть середню федеральну резерв­ну  ставку  за  минулий  рік.  Помножте

федеральну резервну ставку на суму обов’язкових резервів для визначення втрат банку, спричинених дотриманням резервних вимог. Проте в будь-якому випадку банк утримував би певну суму в резервах для операційних цілей. Уявімо, що навіть за відсутності резервних вимог банк залишив 5 % обсягів депозитів у резервах. Наскільки такі необов’язкові резер­ви знизять прибутки банку? Якою насправді є вартість дотримання резервних
вимог?

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.