лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

ЧАСТИНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фінансові ринки

У частині 2 ми досліджували процентні ставки та ринок облігацій. У розділах 8—11 розширимо наш аналіз, щоб детальніше вивчити фінансові ринки. У розділі 8 проаналізуємо валютний ринок і ви дізнаєтеся, як визначаються валютні курси і як пов’язані між собою зміни валютних курсів та процентних ставок. У розділі 9 дослідимо функціонування ринків вторинних цінних паперів (деривативів), розглянемо послуги, які вони надають, і дізнаємося, чому коливаються ринкові ціни.
У розділах 10 і 11 вивчимо, як фінансові ринки оцінюють і передають інформацію. У розділі 10 проаналізуємо, чому ціни акцій, облігацій, іноземної валюти та деривативів містять інформацію про базову вартість активів для заощаджувальників і позичальників. Перевіримо також, чи емпіричні дані з фінансових ринків підтверджують теорію. У розділі 11 дослідимо витрати, спричинені на фінансових ринках асиметричною інформацією, і реакцію цих ринків на інформаційні проблеми.
У частині 3 взаємопов’язано аналізуються дві теми. Перша стосується розуміння того, як працюють ринки, визначаються ціни і що останні означають; для цього ми зосередимося на рішеннях окремих інвесторів і методах, за допомогою яких ці рішення разом приводять до ринкових результатів. Друга стосується того, як у ринкових цінах підсумовуються взаємини між учасниками ринку й передається інформація про поточні та майбутні прибутки до заощаджувальників і позичальників.

 

 


РОЗДІЛ

Валютний ринок
та валютні курси

У вересні 1997 р. похитнулася глобальна фінансова система. Валютна криза поширилася з Таїланду до Індонезії і розхитала азійські фінансові ринки. Японія, послаблена на той час внутрішньою фінансовою кризою, розгубилася. Росія теж затремтіла, обтяжена валютною кризою та внутрішньою слабкістю і, відповідно, не виконала своїх зобов’язань за облігаціями. Лідери бізнесу в Сполучених Штатах тривожилися за наслідки впливу слабких азійських економік на експорт і експансію США. Втеча до цінних паперів Державної скарб­ниці США у 1998 р. відкинула процентні ставки США до їхніх найнижчих рівнів за цілу епоху. Чому валютні кризи та коливання процентних ставок уразили США? Ми зможемо відповісти на це запитання, коли вивчимо, як відбуваються операції на глобальних фінансових ринках.
США користуються доларом як своєю національною валютою, але він не є ані одиницею виміру, ані засобом обігу в Японії, яка використовує єну, або у Сполученому Королівстві, де користуються британським фунтом. Майже кожна країна має свою власну валюту. Тому для того, аби купити товари, матеріальні або фінансові активи в інших країнах, люди повинні спочатку обміняти валюти. Коли фір­ма США хоче купити іноземні товари, вона повинна обміняти долари на іноземну валюту. Подібні операції відбуваються, коли інвестор США купує іноземний актив. Долари, які інвестор має на депозиті в банку США, повинні конвертуватися на банківські депозити в іноземній валюті. Валютні або обмінні курси визначають, скільки одна валюта коштує в іншій валюті, а також впливають на ціну міжнарод­них валют.
У цьому розділі ми зосередимо свою увагу на валютному курсі. Зокрема розглянемо, як окремі особи, бізнесмени та інвестори здій­снюють операції, коли люди та організації перебувають у різних країнах. На додаток до визначення валютних курсів, ми проаналізуємо, як і чому вони змінюються з  перебігом  часу.  З  валютними
курсами пов’язані довгострокові тенденції та короткострокові коливання. Розуміння цих змін покаже вам, чому бажання Німеччини підтримувати високі процентні ставки спричинило значне безладдя на міжнародних фінансових ринках, — і це, у цілому, проілюструє зв’язок між процентними ставками та валютними курсами у глобальній економіці.
ВАЛЮТНІ КУРСИ ТА ТОРГІВЛЯ
У 1990-х роках і в новому столітті ринки для товарів, багатьох послуг та фінансових активів стали глобальними. Наприклад, близько 15 % товарів і послуг, які споживачі, підприємства і уряд США купили у 2000 р., були вироблені іноземцями, а Сполучені Штати експортували понад 11 % обсягу виробництва США за кордон. У 1965 р. ці обидві частки становили лише близько 5 %. Коли окремі особи, підприємства і уряд в одній країні мають намір торгувати, позичати або давати позику іншій країні, вони повинні обміняти свою валюту на валюту іншої країни, щоб виконати цю операцію. Номінальний валютний курс — це ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни: наприклад, японська єна у доларах США або євро у британських фунтах. Номінальний валютний курс звичайно називають просто валютним курсом. Тобто якщо хтось каже: «валютний курс», він або вона розуміє під цим номінальний валютний курс.
Чим купівля іноземного товару відрізняється від купівлі вітчизняного? Доларова ціна іноземного товару, послуги або активу, яка важлива для споживачів та інвесторів, має дві частини: 1) ціна іноземної валюти і 2) кількість доларів, потрібна для отримання необхідної суми іноземної валюти. Коли громадянин США купує японський фотоапарат або облігацію, двома частинами, які визначають доларову ціну, є ціна фотоапарата або облігації в єнах і валютний курс між доларом ($) і єною (?). Якщо японський фотоапарат продається за ? 25 000, а єна коштує $ 0,01, тоді доларова ціна фотоапарата становить $ 250. Якщо споживачі США збільшують свій попит на японські фотоапарати, вони мають придбати більше єн для купівлі фотоапарата. Як ми побачимо далі, ця дія піднімає ціну єни проти долара.
Це просте обчислення ускладнюється зміною валютного курсу. Валютні курси з перебігом часу змінюються, тому що змінюється вартість валюти кожної країни щодо вартостей інших валют. Коли валютні курси змінюються, ціна іноземного товару для вітчизняних споживачів або інвесторів також змінюється. Збільшення вартості валюти країни щодо валют інших країн називається поцінуванням. Зменшення вартості валюти країни щодо валют інших країн має назву знецінення*. Щоб побачити ефект зміни вартості валюти і валютного курсу, розгляньмо, скільки коштуватиме фотоапарат, коли єна поціновується з $ 0,01 до $ 0,012. Доларова ціна фотоапарата тепер дорівнюватиме $ 300. Поцінування єни зумовило подорожчання японських товарів порівняно зі співставними не японськими товарами. Протилежне трапиться, якщо єна знеціниться щодо долара. Якщо вартість єни падає з $ 0,01 до $ 0,008, доларова ціна японського фотоапарата впаде з $ 250 до $ 200. Японські товари тепер привабливіші на іноземних ринках, а зростання вартості долара робить товари США менш привабливими в Японії. Коли валюта поціновується, ціна товарів цієї країни за кордоном зростає, а ціна іноземних товарів, які продаються у цій країні, знижується. Коли валюта знецінюється, ціни на товари цієї країни за кордоном падають, а ціни іноземних товарів, що продаються у цій країні, зростають.
Зміна вартості валюти країни може вплинути на вітчизняних виробників і робітників. Коли долар поціновується суттєво, товари США стають дорожчими за кордоном, а експорт США скорочується. Для фірм, які конкурують на глобальних ринках, що охоплюють багато компаній у сучасній економіці, це означає нижчий попит на продукцію і звільнення робітників. Але зростаюча вартість долара вигідна споживачам США, тому що іноземна продукція дешевшає.
Номінальні та реальні валютні курси
Номінальні валютні курси є вартістю однієї валюти, вираженої в іншій валюті, як у прикладі з японським фотоапаратом. Однак вони не виражають співвідношення купівельних сил валют або реальний валютний курс. Уявімо, наприклад, що ви можете обміняти $ 1,00 на 1818 італійських лір (L). Хоча L1818 може видаватися великою сумою, у Римі гамбургер коштує L4500, а кава еспрессо у звичайному літньому кафе — L5000. Іншими словами, купівельна сила ліри значно нижча, ніж купівельна сила долара.
Давайте дізнаємося, чому. Реальні та номінальні валютні курси є різними поняттями, але ми можемо їх порівняти у простому прикладі. Припустимо, що Биґ Мак коштує $ 2,56 у Колумбусі, Огайо, і L4500 у Римі. Якщо за $ 1,00 купують L1818 на валютних ринках, ми знайдемо реальний валютний курс або відносну купівельну силу ліри до долара, порівнюючи витрати на гамбургери у доларовому вираженні. Нехай:
ЕХ = номінальний валютний курс в іноземній валюті на долар (лір на долар у нашому прикладі);
Рf = ціна товарів у іноземній валюті в іноземній країні (ціна в лірах Биґ Мак у Римі);
Р = ціна вітчизняних товарів у національній валюті (доларова ціна Биґ Мак у Колумбусі, Огайо);
ЕХr = реальний валютний курс (кількість співставних товарів, які вітчизняні споживачі можуть отримати, обмінюючи їх за одиницю вітчизняних товарів).
Реальний валютний курс ЕХr випливає з такого рівняння:

                                                (8.1)
Щоб знайти вартість гамбургера у доларах, ми зробимо заміни і розв’яжемо рівняння (8.1):

Отже, за номінальним валютним курсом, застосованим у прикладі, за $ 2,56 купується один Биґ Мак у США, але 1,03 Биґ Маків у Італії. Використавши купівельну силу для вимірювання вартості Биґ Мак, дійдемо висновку: реальний валютний курс дорівнюватиме 1,03 італійського Биґ Мака за один американський Биґ Мак. У вираженні купівельної сили Биґ Мак дорожчий в Огайо, ніж у Римі.
Звичайно, в реальному житті різні країни виробляють багато різних товарів, тому реальний валютний курс, як правило, не визначається одним товаром. Натомість його обчислюють за індексами цін, порівнюючи ціну набору товарів у одній країні з ціною подібного набору в іншій. Споживчий індекс цін і дефлятор цін для валового внутрішнього продукту є двома прикладами індексів цін. Так, як ми це робили для номінальних валютних курсів, ми можемо застосувати поняття поцінування та знецінення до реальних валютних курсів. Коли реальний валютний курс країни зростає (її валюта поціновується), країна може продати свої товари за більше одиниць іноземних товарів. Коли валютний курс країни падає (її валюта знецінюється), країна отримує менший обсяг іноземних товарів за одиницю вітчизняних товарів.
Співвідношення між номінальним та реальним валютними курсами залежить від рівнів інфляції в обох країнах. Ми знаємо, що реальний валютний курс ЕХr визначається рівнянням (8.1). Ми можемо обчислити процентну зміну реального валютного курсу DЕХr/ЕХr як процентну зміну чисельника рівняння (8.1) мінус процентна зміна знаменника:

або
                                    (8.2)
Процентна зміна внутрішніх цін ?Р/Р є внутрішнім рівнем інфляції?. Подібно, процентна зміна іноземних цін є іноземним рівнем інфляції ?f. Переписуємо рівняння (8.2) як
                                     (8.3)
Рівняння (8.3) показує, що процентна зміна у номінальному валютному курсі має дві частини: процентну зміну в реальному валютному курсі та різницю між іноземним та внутрішнім рівнем інфляції. Розгляд цих частин окремо дає два пояснення зростання номінального валютного курсу: зростаючий реальний валютний курс або високий іноземний рівень інфляції відносно внутрішнього рівня інфляції, або обидва разом. Подібно до цього, спадний номінальний валютний курс відображає певну комбінацію спадного реального валютного курсу і високого внутрішнього рівня інфляції відносно іноземного рівня інфляції.

 


КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Bicca та Montblanca — це компанії у двох країнах, чиї валюти крона і ройял. Bicca виробляє кулькові ручки, які продаються по 2 крони кожна. Montblanca виробляє високоякісні авторучки, які продаються по 10 ройялів кожна. Реальний обмінний курс між Bicca та Montblanca становить 10 кулькових ручок за одну авторучку. Яким буде номінальний обмінний курс? Реальний обмінний курс є 10 кулькових ручок за одну авторучку, отже, за рівнянням (8.1), 20 крон (вартість 10 кулькових ручок) дорівнює 10 ройялів (вартість однієї авторучки), або 1 ройял = 2 крони.
ВАЛЮТНІ РИНКИ
З погляду окремого споживача або інвестора, валютні курси можна використати для обміну однієї валюти на іншу. Коли ви їдете за кордон, то повинні обміняти долари США на японські єни, євро, британські фунти стерлінгів або інші валюти, залежно від країни, де ви перебуваєте. Якщо долар збільшує свою вартість, ви можете купити більше іноземної валюти протягом своєї подорожі, що дасть вам можливість посмакувати доброю стравою або привезти більше сувенірів. Так само, щоб купити іноземні активи, ви повинні обміняти долари США на відповідну валюту. Тому якщо долар поціновується, ви зможете купити більші суми єно-, євро- або іншою валютою поіменовані активи.
Ринкові сили визначають валютний курс, який визнається споживачами та інвесторами. Іноземними валютами торгують на валютних ринках по всьому світові. Валютні ринки — це не центральні, а позабіржові ринки; тобто не існує єдиного фізичного місця, де торговці збираються для обміну валют, як це відбувається для багатьох внутрішніх акцій і облігацій. Комп’ютерні мережі пов’язують торговців у комерційних банках у багатьох країнах. Більшість угод купівлі-продажу відбувається у Лондоні, Нью-Йорку і Токіо — з другорядними центрами у Гонконгу, Сінгапурі та Цюріху. Так само, як операції покупців і продавців на внутрішніх боргових ринках визначають внутрішні процентні ставки, операції на валютних ринках визначають курси, за якими обмінюються міжнародні валюти. Ці валютні курси впливають на витрати на придбання іноземних фінансових активів або іноземних товарів чи послуг.
З денним оборотом у трильйони доларів валютний ринок світового масштабу є одним із найбільших фінансових ринків у світі. Головними учасниками ринку є імпортери та експортери, банки, менеджери портфельних інвестицій та центральні банки. Вони торгують такими валютами, як долар США ($), євро (€), британський фунт (?) і японська єна (?) цілодобово. Найпоширенішим часом торгівлі є ранок (Східний стандартний час США), коли ринки Лондона і Нью-Йорка відкриваються для торгівлі, але купівля-продаж завжди відбувається в якомусь місці. Торговця у Нью-Йорку можуть розбудити посеред ночі, щоб узгодити валютні позиції у відповідь на події за океаном.
На валютних ринках відбуваються два типи валютних операцій. У ринкових операціях спот валюти або банкові депозити обмінюються негайно (об’єкт для дводенної угоди). Поточний валютний курс або курс спот є аналогом цінового котирування пакета акцій GM від вашого брокера — ціна, за якою ви вже можете купити акцію GM. В операціях форвард (строкові операції) валюти або банківські депозити повинні обмінюватися за встановленою датою у майбутньому. Тобто інвестори підписують контракт сьогодні на певну суму валюти і за певним валютним курсом. На певну майбутню дату відбудеться фактичний обмін валютами за курсом, відомим як форвардний курс.
ВИЗНАЧЕННЯ ДОВГОСТРОКОВИХ
ВАЛЮТНИХ КУРСІВ
Розпочнемо з дослідження, як валютні курси визначаються у довгостроковому періоді, а відтак застосуємо це розуміння до їх визначення у короткостроковому періоді.
Пропозиція і попит
У довгостроковому періоді валютні курси встановлюються за допомогою економічних показників, таких, як рівні цін або продуктивності в різних країнах. Знаючи вартісні значення цих економічних змінних, ми вже можемо думати про пропозицію та попит на валюту — скажімо, долари, які залежать від ціни на цю валюту в інших валютах — валютного курсу.
Попит на долари США визначається попитом вітчизняних та іноземних резиден­тів на купівлю товарів та фінансових активів США. Чим нижчий валютний курс, тим вища кількість доларів, яка вимагається. Наприклад, якщо валютний курс британський фунт/долар знижується з $1 = ?0,64 до $1 = ?0,56, то менше фунтів потріб­но обміняти на долари, щоб купити товари або фінансові активи США. Тому кількість доларів, на які є попит, зростає.
Пропозиція доларів США означає кількість доларів, яка пропонується окремими особами та фінансовими інституціями зі США та інших країн, які володіють доларами і бажають купити не поіменовані у доларах товари або активи. Постачальники обмінюють долари на британські фунти та інші валюти на валютному ринку. Якщо зростає валютний курс (тобто долари поцінувалися щодо фунта), кількість запропонованих доларів США зростає. Це відбувається тому, що за вищих валютних курсів запропоновані долари на валютному ринку матимуть вищу ціну, виражену в інших валютах.
У довгостроковому періоді рівноважний валютний курс збалансовує попит і пропозицію кількості доларів. Зміни у довгостроковому значенні валютного курсу зумовлені реакцією торговців на валютному ринку на зміни головних економічних показників.
Економічні основи та тенденції
довгострокового валютного курсу
На рисунку 8.1 видно довгострокові тенденції валютного курсу між британським фунтом та доларом США. Чотири ключові чинники відповідальні за довгострокові тенденції у пропозиції та попиті на валюту на валютному ринку: відмінності у рівнях цін, різниця у продуктивності, преференції споживачів та торговельні бар’єри.
Відмінності у рівнях цін. Коли рівень цін у Сполученому Королівстві зростає щодо рівня цін у Сполучених Штатах, британські товари або фінансові активи стають дорожчими порівняно з подібними товарами або фінансовими активами США. Якщо рівень цін у Сполученому Королівстві зростає швидше, ніж у США, тобто якщо інфляція у Великобританії вища, ніж у США, фунт менше застосовується для нагромадження коштів, ніж долар. Вищий рівень цін у Сполученому Королівстві збільшує пропозицію фунтів, спричиняючи падіння рівноважного валютного курсу. За всіх інших рівних обставин, збільшення рівня цін щодо цінових рівнів у інших країнах, зумовлює знецінення валюти країни. Як видно з рисунка 8.1, швидше зростання рівня цін у Сполученому Королівстві порівняно з ціновим рівнем у США наприкінці 1970-х років привело до знецінення фунта щодо долара.
Різниця у продуктивності. Зростання продуктивності вимірюється приростом обсягу виробництва країни за певного рівня вкладень. Коли країна має вищі темпи зростання продуктивності, її фірми можуть виробляти товари дешевше від своїх закордонних конкурентів. Унаслідок цього вітчизняні товари цієї країни можуть продаватися за цінами нижчими, ніж співставні іноземні товари, тим самим збільшуючи попит на вітчизняні товари і на національну валюту. Але якщо приріст про­дук­тивності країни нижчий, ніж у інших країнах, товари, які вона продає, стають дорожчими, і за всіх інших рівних обставин її валюта знеціниться. Зростання продуктивності у країні відносно інших країн приводить до вищого попиту на національну валюту, зумовлюючи зростання реальних і номінальних валютних курсів. Протягом 1970-х і значної частини 1980-х років темпи зростання продуктивності у США перевершили ці показники у Сполученому Королівстві, зумовлюючи додатковий тиск у висхідному напрямі на валютний курс фунт/долар у довгостроковому періоді.

Рисунок 8.1.

Валютний курс між британським фунтом стерлінгів та доларом США, 1973—2000 рр.

 

За період з 1973 по 1985 рр. валютний курс демонстрував загалом висхідну тенденцію (за винятком кінця 1970-х років), коли долар поцінувався щодо фунта. Протилежна тенденція зберігалася протягом 1985—1992 рр., коли долар знецінився щодо фунта. З 1993 р. вартість долара щодо фунта знижувалася помірно.

Преференції споживачів щодо вітчизняних або іноземних товарів. Якщо споживачі США бажають мати товари британського виробництва (автомобілі, фотоапарати тощо), вони купуватимуть фунти, щоб придбати ці товари, тим самим підвищуючи вартість фунта і знецінюючи долар. Навпаки, якщо споживачі Сполученого Королівства бажають придбати товари США (одяг, компакт-диски тощо), вони купуватимуть долари, повсюдно збільшуючи попит на них і спричиняючи поцінування долара. Тому реальний валютний курс змінюється у відповідь на зміщення преферен­цій домогосподарств і фірм на вітчизняні або іноземні товари. Поки змінюються рівні інфляції, номінальні валютні курси також змінюються. Ми можемо все інше зафіксувати й узагальнити цей зв’язок. Валюта країни поціновується у довгостроковому періоді у відповідь на зростання попиту на її експорт. Зростання в країні попиту на валюту для імпорту з інших країн спричиняє знецінення її валюти у довгостроковому періоді. Наприклад, у середині 1980-х років багато споживачів США вважали деякі

* Використовуючи терміни «поцінування» і «знецінення», ми трактуємо валютні курси як гнучкі або такі, що визначаються винятково ринковими силами. У розділі 22 ми обговорюємо спроби урядів і центральних банків зафіксувати валютні курси.

британські товари якіснішою продукцією, ніж подібні товари виробництва США. Це зміщення преференцій збільшило попит на фунти і внесло свою частку в знецінення долара проти фунта у другій половині десятиріччя.


З ФІНАНСОВИХ НОВИН…

Читаючи валютні курси
Поточні спот і форвардні валютні курси для всіх головних валют публікуються щоденно у The Wall Street Journal. Першим записом для країни є валютний курс спот. Для Німеччини 15 грудня 2000 р. DM 1,00 можна обміняти на $ 0,4576 або (те саме) $ 1,00 = DM 2,1854. Однак 180-денний форвардний валютний курс становить $ 0,4609 за кожну німецьку марку, тому $ 1,00 = DM2,1698. Ця незначна різниця між форвардним і спот курсами існує

тому, що інвестори сподівалися на незначне падіння вартості долара в іноземній валюті відносно німецької марки десь на 0,7 %, або з DM 2,1854 до DM 2,1698. У цілому, коли форвардний курс вищий за спот курс, інвестори сподіваються на знецінення національної валюти. Коли форвардний курс нижчий за курс спот, інвестори сподіваються на поцінування національної валюти. У своєму піці у 1985 р. $1,00 можна було обміняти на DM 2,942; тобто вартість долара в іноземній валюті впала десь на 26 % за 1985 — грудень 2000 р.

 

CURRENCY TRADING

EXCHANGE RATES
Friday, December 15, 2000
The New York foreign exchange mid-range rates below apply to trading among banks in amounts of $1 million and more, as quoted at 4 p.m. Eastern time by Telerate and other sources. Retail transactions provide fewer units of foreign currency per dollar.

 

 

 

 

U.S. $ equiv

Currency per U.S. $

 

 

Name of
Country
and unit
of account.

Country

Fri

Thu

Fri

Thu

 

Argentina (Peso)

1.0011

1.0004

.9989

.9996

 

 

Australia (Dollar)

.5445

.5424

1.8376

1.8435

 

 

Austria (Schilling)

.06504

.06479

15.376

15.435

 

 

 

Bahrain (Dinar)

2.6525

2.6525

.3770

.3770

 

 

 

Belgium (Franc)

.0222

.0221

45.0750

45.2495

 

 

 

Brazil (Real)

.5088

.5092

1.9655

1.9640

 

 

 

Britain (Pound)

1.4747

1.4731

.6781

.6788

 

 

 

1-month forward

1.4756

1.4740

.6777

.6784

 

 

 

3-months forward

1.4768

1.4752

.6771

.6779

 

 

Price as of last

6-months forward

1.4782

1.4767

.6765

.6772

 

Trading day

Canada (Dollar)

.6577

.6584

1.5205

1.5189

 

 

 

1-month forward

.6582

.6588

1.5194

1.5178

 

 

 

3-months forward

.6589

.6595

1.5177

1.5162

 

 

 

6-months forward

.6598

.6606

1.5157

1.5138

 

 

 

Chile (Peso)

.001743

.001740

573.85

574.85

 

 

 

China (Renminbi)

.1208

.1208

8.2768

8.2768

 

 

 

Colombia (Peso)

.0004584

.0004584

2176.75

2181.50

 

 

 

Czech. Rep. (Koruna)

?

?

?

?

 

 

 

Commercial rate

.02585

.02561

38.691

39.045

 

 

 

Denmark (Krone)

.1200

.1196

8.3310

8.3627

 

 

 

Ecuador (US Dollar)-e

1.0000

1.0000

1.0000

1.0000

 

 

 

Finland (Markka)

.1505

.1499

6.6436

6.6694

 

 

 

France (Franc)

.1364

.1359

7.3295

7.3579

 

 

 

1-month forward

.1366

.1361

7.3187

7.3472

 

 

 

3-months forward

.1370

.1364

7.3005

7.3290

 

 

Spot

6-months forward

.1374

1369

7.2771

7.3054

 

exchange rate.

Germany (Mark)

.4576

.4558

2.1854

2.1939

 

 

 

1-month forward

.4583

.4565

2.1822

2.1907

 

 

 

3-months forward

.4594

.4576

2.1768

2.1852

 

Forward

6-months forward

.4609

.4591

2.1698

2.1782

 

 

exchange rate.

Greece (Drachma)

.002626

.002616

380.75

382.26

 

 

 

Hong Kong (Dollar)

.1282

.1282

7.7999

7.7998

 

 

 

Hungary (Forint)

.003385

.003367

295.47

296.99

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Sourse: The Wall Street Journal, December 18, 2000. Republished by permission of Dow Jones, Inc. via Copyright Clearance Center, Inc. O 2000 Dow Jones and Company, Inc. All Rights Reserved Worldwide. (Quotes are from December 15, 2000.)

 

 

 

 

Торговельні бар’єри. Країни не завжди дозволяють вільну торгівлю товарами без втручання в ринкові відносини. Одним із поширених торговельних обмежень є квота, або обмеження на обсяг іноземних товарів, які можна привезти в країну. Іншим торговельним бар’єром є митні тарифи, або податки на товари, куплені в інших країн. Уявімо, наприклад, що США ввели тариф на шкіряні вироби Сполученого Королівства. Тоді споживачі у США виявляють, що ці товари дорожчі, ніж шкіряна продукція виробництва США. Торговельний бар’єр збільшує зорієнтований щодо вартості попит споживачів США на шкіряні товари, вироблені у США. Внаслідок цього попит на долари (для купівлі шкіряних виробів виробництва США) стане вищим за той, який був би за відсутності тарифів. Отже, за всіх інших рівних умов, з торговельними бар’єрами обсяг продажу шкіряних виробів, виготовлених у США, залишатиметься високим, навіть якщо вартість долара на валютних ринках висока. Торговельні бар’єри збільшують попит на національну валюту, зумовлюючи вищий валютний курс у довгостроковому періоді для країни, яка впроваджує бар’єри.
Як ми побачимо далі, економісти використали інформацію про довгостро-
кові чинники валютного курсу для розробки теорії відносних рівнів валют-
ного курсу.

Закон одної ціни і теорія
паритету купівельної сили
Наш аналіз валютних курсів у довгостроковому періоді розпочинається із застосування закону одної ціни. Цей закон твердить: якщо дві країни виробляють ідентичний виріб, можливості отримання прибутку повинні забезпечити однакову ціну на нього в обох країнах, незалежно від того, яка країна виробляє цей товар*. Уявімо, що ярд тканини, виробленої у США, продається за $ 10, а такий самий тип тканини, виготовлений британським виробником, коштує 5 фунтів (?) за ярд. Закон одної ціни стверджує, що валютний курс між доларом США і британським фунтом повинен бути ? 5/$ 10 або ? 0,5 за $ 1. Чому? Якщо б валютний курс становив ? 0,25 = $ 1, тканина США була б дешевшою, ніж британська. Британські споживачі потребуватимуть доларів, щоб купити тканину за угодою. (У Сполученому Королівстві тканина США продаватиметься за $ 10 ? 0,25 = ? 2,50, що дешевше, ніж ціна британських виробників 5. У США британська тканина продаватиметься за ? 5/0,25 = $ 20 за ярд, що дорожче за тканину виробництва США — $ 10 за ярд. Унаслідок цього не існуватиме попиту на британську тканину). Попит на долари підвищує його вартість, а валютний курс повернеться до ? 0,5 за $ 1. Аде якщо валютний курс становитиме 0,75 за $ 1, британська тканина буде дешевшою, ніж американська, і попит на тканину США зменшиться. Попит на фунти для купівлі британської тканини зросте, підвищуючи вартість фунта, поки валютний курс не відновиться до 0,5 за $ 1.
Коли ми порівнюємо міжнародні ціни на ідентичні товари, діє закон одної ціни. Коли ми розширимо цю концепцію і застосуємо її до групи товарів, вона перетвориться на теорію паритету купівельної сили для визначення валютного курсу. Теорія паритету купівельної сили (ПКС) базується на припущенні, що реальні валют­ні курси постійні. Відмінності в рівнях інфляції у двох країнах спричиняють зміни
в номінальному обмінному курсі між двома валютами. Ми можемо продемонструвати цей взаємозв’язок, перегруповуючи значення в рівнянні (8.1):

Через те, що закон одної ціни твердить, що ЕХr є константою, збільшуючи або зменшуючи номінальний валютний курс, ЕХ відображає зміни у відносних рівнях цін між двома країнами.
У прикладі з тканиною США та Британії 5 %-й приріст рівня британської ціни щодо рівня цін у США повинен спричинити поцінування долара США на 5 %, бо ЕХr є константою:

Коли британці сподіваються збільшення рівня інфляції, а рівень очікуваної інфляції та реального валютного курсу в США не змінюються, долар зростає в ціні. За теорією ПКС купівельна сила долара зросла щодо фунта.
У цілому теорія ПКС для визначення валютного курсу твердить, що тільки-но з’являється сподівання, що рівень цін країни впаде відносно рівня цін іншої країни, її валюта поціновується щодо валюти іншої країни. У попередньому прикладі долар поцінувався на 5 % щодо британського фунта. Навпаки, коли є сподівання, що рівень цін країни зросте щодо рівня цін іншої країни, її валюта знеціниться, як-от британська валюта в наведеному раніше прикладі.
Чи теорія відповідає дійсності?
Тоді як теорія ПКС загалом правильно передбачає довгострокові напрямки змін у валютному курсі, дослідники виявили, що фактичні зміни валютного курсу відображають більше, ніж відмінності у відносних рівнях цін. Тобто зміни валютних курсів не цілком узгоджуються з теорією ПКС. Певна частина цих похибок випливає з характеристик товарів, які продаються. Деякі товари (наприклад, олія, сталь і пшениця) достатньо однакові, хоч би де вони були вироблені, тоді як більшість інших товарів відрізняються або вони неідентичні. Наприклад, як Kodak, так і Nikon, виробляють фотоапарати, але характеристики їхньої продукції різні, так само можуть відрізнятися й ціни. Для диференційованих продуктів закон одної ціни не діє.
Ще однією проблемою вимірювання у теорії ПКС є те, що не всіма товарами і послугами торгують на міжнародних ринках. Можливо, дешевше було б поремонтувати ваше взуття у Берліні, ніж у Нью-Йорку, але не багато жителів Нью-Йорка летітиме до Берліна з цією метою. Так само іншими послугами, такими, як догляд за дітьми і підстригання волосся, або такими товарами, як їжа в ресторанах і будинки, не торгують на міжнародній арені. Тому значні відмінності у цінах товарів, якими не торгують, і послуг у різних країнах не повністю відображені у валютних курсах.
Зрештою, основоположне припущення теорії ПКС про те, що реальний валютний курс є постійним, неправомірне. Як ми відзначили раніше, реальний валютний курс може відрізнятися, якщо існують зміни у преференціях на вітчизняні чи інозем­ні товари або вводяться торговельні бар’єри. Якщо б рівні інфляції не змінювалися, ці чинники також могли б пояснити зміни у номінальних валютних курсах.
 


КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Уявімо, що споживачі США у своїх покупках у довгостроковому періоді дотримуються стратегії «купуй американське». Зробіть прогноз наслідків для номінального валютного курсу і вартості долара. Якщо інші визначники номінального валютного курсу залишаються постійними, зростаючі преференції на вітчизняні товари порівняно з імпортом підвищать номінальний валютний курс. Націо­нальна валюта поцінується.
ВИЗНАЧЕННЯ ОЧІКУВАНИХ ВАЛЮТНИХ
КУРСІВ У КОРОТКОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ
Повертаючись до рисунка 8.1, зверніть увагу на те, що коли ми досліджуємо коротші інтервали, то бачимо, що валютний курс дуже мінливий. Справді, валютні курси можуть змінюватися на кілька процентів навіть протягом одного дня. Тому повинні існувати інші причини, які впливають на номінальні валютні курси і які ми не врахували у теорії паритету купівельної сили та в аналізі змін у попиті на вітчизняні та іноземні товари.


Рисунок 8.2.

Номінальний валютний курс: долар США щодо інших головних валют

 

Обмінний курс долара зріс у першій половині 1980-х, загалом знизився в середині 1990-х і знову підвищився наприкінці 1990-х років.

З рисунка 8.2 видно, що на початку 1980-х років вартість долара загалом суттєво зросла відносно інших головних валют. Міцний долар був благом для туристів зі США, які пересікали Атлантичний океан і подорожували у Європі. Міцний долар також давав змогу інвесторам із США купувати більше іноземних активів. Але наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років вартість долара похитнулася стосовно інших провідних валют, і велика хвиля туристів з інших країн буквально накотилася на Сполучені Штати. Щоб зрозуміти, чому ці коливання у номінальних валютних курсах трапилися за короткий період часу, нам спочатку треба зосередитися на способі, за допомогою якого визначаються валютні курси на валютних ринках.
Крім торгівлі вітчизняними та іноземними товарами, на глобальних фінансових ринках торгують фінансовими активами. Через те, що ці ринки пов’язані складними телекомунікаційними системами і торгівля може відбуватися цілодобово, інвестори у фінансові активи можуть торгувати швидко та коригувати свої уявлення про вартість валюти миттєво. Продавці фінансових активів змінюють свої позиції в міру того, як змінюються очікування на вартість валюти або прибутки від іноземних активів.
У цьому параграфі ми зосередимося на чинниках, які визначають конкретне значення валютного курсу в певний момент часу (короткостроковий період). Ми розглянемо, як дії продавців і покупців вітчизняних та іноземних фінансових активів і торговців на валютному ринку визначають короткостроковий рівноважний рівень валютного курсу. В наступному параграфі ми з’ясуємо, що може спричинити коливання цього рівня від одного моменту часу до іншого.
У короткостроковому періоді ми можемо виразити валютний курс як ціну фінансових активів у одній валюті відносно ціни подібних фінансових активів у іншій валюті. Зокрема, номінальний валютний курс являє собою ціну вітчизняних фінансових активів (банківських депозитів або векселів Державної скарбниці), поіменованих у національній валюті, виражену в іноземних фінансових активах (депозитах іноземного банку або урядових облігаціях), поіменованих в іноземній валюті. Наприклад, якщо Сполучені Штати і Японія мають валютний курс ?120/$1, то $100 банківського депозиту США коштують ?12 000. Виражаючи валютний курс як ціну одного активу відносно ціни іншого, ми можемо застосувати чинники вибору портфеля (розглянуті в розділі 5), щоб показати, як валютні курси визначаються у короткостроковому періоді.
Порівняння очікуваних доходів на
вітчизняні та закордонні активи
Розпочнімо з прикладу, як зміни валютного курсу впливають на порівняння процентних ставок по фінансових інструментах у різних країнах. Уявімо, що ви бажаєте інвестувати $1000 на один рік. Ви звузили свій вибір до векселя Державної скарбниці США або японської урядової облігації. Документ США приносить проценти та капітал у доларах за номінальною процентною ставкою 5 % на рік. Японський документ приносить капітал і проценти у єнах та забезпечує номінальну процентну ставку 5 % на рік.
Якщо характеристики ризику, ліквідності та інформації обох інструментів спів-
ставні*, яку з них ви купите? Теорія вибору портфеля підказує вам: якщо обидва документи поіменовані в однаковій валюті, ви повинні інвестувати у той, котрий забезпечує вищий дохід. Та через те, що два активи поіменовані в різних валютах, ви також повинні оцінити, чи валютний курс між доларом США і японською єною зміниться протягом року в передбаченні вашого доходу.
Як ви врахуєте зміну валютних курсів, приймаючи інвестиційне рішення? Вам потрібно визначити дохід на обидва документи, використовуючи як мірило долар. Для цього виразіть сподівані доходи на обидва цінні папери в доларах. Якщо ви інвестували $ 1000 у вексель Державної скарбниці США, ви отримаєте процентний дохід $ 50, тому ваша інвестиція через рік вартуватиме $ 1050.
Для японської облігації ви спочатку мусите перевести ваші $ 1000 у єни; за рік відтепер ви повинні конвертувати ваш капітал і проценти назад із єн у долари, щоб порівняти дохід із тим, що забезпечує облігація США. Уявімо, що поточний валютний курс дорівнює ? 100/$ 1 і що ви сподіваєтеся приросту валютного курсу на 5 % протягом прийдешнього року. Сподіваний майбутній валютний курс, ЕХe, тоді становитиме (? 100)(1,05)/$ 1 = ? 105/$ 1. Коли ви переводите $ 1000 у єни за поточним валютним курсом, ви маєте ? 100 000 для інвестиції. Після отримання 5 % доходу, ваша інвестиція за рік коштуватиме ? 105 000. Ви сподіваєтеся, що валютний курс у цей час становитиме ? 105/$1, тоді сподівана вартість долара по вашому документу дорівнюватиме ? 105 000/105 = $ 1000. Отже, навіть якщо по японській облігації виплачується така сама ставка процента, як і по облігації скарбниці США, вона забезпечує нижчий сподіваний дохід: $ 0 замість $ 50*.
З цього прикладу ми можемо вивести загальне рівняння, яке інвестор може використати для порівняння загальних доходів від інвестування $ 1 у вітчизняний або закордонний актив. Нехай і та іf представляють процентну ставку для вітчизняного та іноземного цінного паперу відповідно. Інвестування $ 1 у вітчизняний цінний папір за рік приносить дохід $ (1 + і). Нехай ЕХ означає кількість одиниць іноземної валюти на долар; тобто за $ 1 можна купити ЕХ іноземного цінного паперу. Наприкінці року інвестована сума принесе загальний дохід ЕХ(1 + іf) в одиницях іноземної валюти. Якщо ми повернемося назад до доларів, загальна сподівана вартість інвестиції за рік дорівнюватиме ЕХ(1+ іf)/ЕХe, де ЕХe є сподіваним майбутнім валютним курсом.
Повертаючись до прикладу однорічної облігації уряду Японії, ми маємо

або $ 1000 за інвестицію $ 1000, як ми обчислили раніше.
Для спрощення ми можемо перетворити цей вираз на такий, що поділяє дохід на дві частини — процент і сподівану зміну валютного курсу:

Процент
Сподівана зміна
валютного курсу

де ?ЕХe/ЕХ означає сподіваний процентний дохід у валютному курсі за рік. У нашому прикладі ?ЕХe/ЕХ = 5 %, отже,

або той самий нульовий дохід, який ми обчислили раніше. Роблячи вибір між вітчизняними і закордонними інвестиціями, інвестори беруть до уваги як процентну ставку, так і сподівану зміну у валютному курсі протягом інвестиційного періоду. Процес прийняття рішень обґрунтовується наступним міркуванням: за кожен $1, який ви інвестуєте у вексель Державної скарбниці США, ви отримуєте $1 плюс 5 центів у процентах, або
.
Інвестування $1 в японську облігацію вимагає більше кроків. Перший — ви переводите ваш $1 у ?100. Ці ?100 заробляють 5 % за рік. На кінець року ви повинні знову перевести основну суму і проценти назад у долари за тодішнім валютним кур­сом (за вашими сподіваннями $1 = ?105). Тому

Коли ви обміняєте ЕХ(1 + іf) на національну валюту за сподіваним майбутнім валютним курсом,

Тепер ви можете порівняти ці дві інвестиції в доларовому вираженні:


Отримано
від вітчизняного активу

Отримано
від іноземного активу

Як і у випадку, наведеному в прикладі, ви волієте інвестувати у казначейські векселі США, якщо ваш дохід, 1 + і, буде більшим за дохід, який би ви отримали від інвестування в японські облігації, 1 + іf – ?ЕХe/ЕХ. Однак ви радше інвестуватимете в японські облігації, якщо ваш дохід, 1+ іf – ?ЕХe/ЕХ, був би більшим за дохід 1 + і від інвестування у казначейські векселі США. Якби доходи на американські та японські фінансові інструменти були однаковими, тобто якщо б і = іf – ?ЕХe/ЕХ, вам було б однаково, куди інвестувати. Цей висновок аналогічний до порівнянь, які інвестори здійснюють поміж коротко- та довгостроковими борговими інструментами на внутрішньому ринку. У тому випадку, купуючи довгострокову облігацію, інвестор зважав як на поточну процентну ставку, так і на сподівані майбутні процент­ні ставки.


* Однак тут є важливе уточнення: товар повинен бути ходовим, а різниця в цінах дозволяється лише
тією мірою, якою вона відображає транспортні витрати. У попередньому прикладі з Биґ Мак торгівля Биґ Мак між Римом і Колумбусом була б складною.

* Пригадайте, що теорія розміщення портфеля твердить, що інвестори повинні порівнювати сподівані доходи на активи з подібними характеристиками ризику, ліквідності та інформації. Порівняння, наприклад, сподіваного доходу на облігацію Державної скарбниці США з доходом на борговий цінний високоризиковий папір японської фірми є невідповідним.

* Цей результат аналогічний різниці між поточним та загальним доходом на вітчизняні активи за ймовір­ності прибутків від приросту капіталу та збитків, про які йшлося в розділі 4.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.