лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
загрузка...
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Гроші, фінансова система та економіка

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

 

 


РОЗДІЛ

Визначення ринкових
процентних ставок

Ключовим моментом дискусії між Джорджем Бушем-молод­шим та Елом Гором упродовж президентської кампанії 2000 р. у США було питання, як розпорядитися бюджетним профіцитом — небаченим явищем за десятки років. Справді, появи цього надлишку чекали давно. Ще у 1994 р. книга журналіста Washington Post Боба Вудворда «The Agenda», яка містила хронологічний опис роботи над бюджетом США у 1993 р., стала бестселером*. Помітною і трохи несподіваною була увага, яку розробники бюджету приділяли ринку облігацій (зокрема ринку довгострокових облігацій Державної скарбниці США). У процесі виснажливих дискусій між політичними та економічними радниками президента США навколо заходів щодо зниження дефіциту бюджету один із політичних радників запитав: «Скільки голосів може забез­печити ринок *[email protected] облігацій?» Ця зацікав­леність «голосами» ринку облігацій була дуже прагматичною. Зро­стання ціни облігацій у відповідь на зменшення дефіциту бюджету може знизити процентні ставки, які платять домогосподарства, фірми і сам уряд. У цьому розділі буде з’ясовано, як рішення щодо надання й отримання позички формують пропозицію коштів і попит на них у фінансовій системі. Буде показано, як ці рішення впливають на визначення процентної ставки. З проведеного у розділі 4 аналізу відомо, що процентні ставки та ціни облігацій перебувають в оберненій залежності; тому розуміння змін у цінах облігацій дає змогу пояснити зміни процентних ставок. Як і на інших ринках, з якими ви знайомилися у межах базового курсу економічної теорії, рівноважна ціна облігацій та процентна ставка залежать від взаємодії попиту та пропозиції.
Зміна величини дефіциту федерального бюджету є лише однією з багатьох можливих причин зростання і зниження процентних ставок. У цьому розділі ми з’ясуємо інші причини мінливості процентних ставок, а розпочнемо з аналізу процесу визначення ринкових процентних ставок.
ПРОПОЗИЦІЯ І ПОПИТ НА РИНКАХ
ОБЛІГАЦІЙ ТА ПОЗИЧКОВИХ КОШТІВ*
Процентна ставка, яка превалює на ринку облігацій, визначається попитом на облігації та їх пропозицією. Для дослідження процесу встановлення процентної ставки спершу зосередимо увагу на поведінці покупців та продавців облігацій. Обмежимо наш аналіз кількістю облігацій на ринку та їхньою ціною, вважаючи усі інші чинники незмінними. Після з’ясування основних взаємозв’язків спробуємо врахувати вплив деяких із цих «інших чинників» і поглянемо, як це змінить наші попередні уявлення про функціонування ринку облігацій.
Аналізувати поведінку покупців і продавців облігацій можна за допомогою двох різних підходів. По-перше, облігацію можна розглядати як «благо (товар)». У цьому разі позикодавець купує облігацію, а позичальник її продає. Сума, яку позикодавець платить за облігацію, є її «ціною». З іншого погляду, використання коштів є «благом». Тоді позичальник є покупцем, оскільки він купує можливість використання коштів і платить за це, водночас обіцяючи повернути позичку. Продавець є постачальником коштів, а процентна ставка — їхньою «ціною». У наступній таблиці підсумовано два підходи до аналізу ринку облігацій.

 

Товар: облігація

Товар: використання коштів

Покупець

Позикодавець,
який купує облігацію

Позичальник,
який мобілізує кошти

Продавець

Позичальник,
який емітує облігацію

Позикодавець,
який постачає кошти

Ціна

Ціна облігації

Процентна ставка

Перший крок у дослідженні процесу визначення процентних ставок на ринку облігацій полягає у спостереженні за змінами кількості внаслідок змін ціни. Якщо товаром є облігація, то кількість облігацій змінюватиметься зі зміною їхньої ціни. Якщо товаром є позичкові кошти, то кількість позичкових коштів змінюватиметься зі змінами процентної ставки. Наш аналіз ілюструє обернену залежність між цінами облігацій та процентними ставками, яку було з’ясовано у розділі 4.
Крива попиту
Передовсім з’ясуємо залежність між ціною облігацій і величиною попиту на облігації з боку позикодавців. Проаналізуймо попит на однорічні дисконтні облігації, які передбачають виплату власникові у момент погашення 10 000 дол. США. За ціни облігації 8000 дол. (точка А на рисунку 6.1(а)) позикодавці бажають придбати більше таких облігацій, ніж за ціни 9500 дол. (точка В). Така залежність між ціною і кількістю зумовлює вигляд кривої попиту на рисунку 6.1(а). Крива попиту є спадною, бо позикодавці хочуть і спроможні купити більше облігацій, якщо їхня ціна нижча.
На рисунку 6.1(а) крива попиту відображає залежність між величиною попиту на облігації (по горизонтальній осі) та ціною облігацій (по вертикальній осі), за постійних значень інших змінних. Зміни величин цих інших змінних переміщують криву попиту; це стане предметом аналізу трохи згодом.
Для побудови кривої попиту на ринку облігацій, коли товаром вважаємо позичкові кошти, а не облігації, потрібно знайти процентні ставки для дисконтних облігацій, які продають за 8000 дол. США і 9500 дол. США. Очікувана віддача від володіння облігацією впродовж одного року — це її дохід на момент погашення. Формула для обчислення доходу на момент погашення і у цьому разі має вигляд і = (Номінальна вартість – Дисконтна ціна)/Дисконтна ціна. Номінальна вартість відома — 10 000 дол. США. Якщо дисконтна ціна становить 8000 дол. США, то відповідна процентна ставка і дорівнює
(10 000 – 8000)/8000 = 25 %.
Якщо дисконтна ціна становить 9500 дол., то процентна ставка дорівнює
(10 000 – 9500)/9500 = 5,3 %.
Для тлумачення цих результатів по горизонтальній осі рисунка 6.1(b) ми відкладаємо позичкові кошти L, суму коштів, які переходять з рук позикодавців до рук позичальників. По вертикальній осі відкладаємо ціну. Вимірювання ціни позички як «обіцянки» вимагає трохи більшої проникливості, ніж вимірювання ціни цінних паперів. У цьому випадку позикодавців цікавить процент, який вони можуть заробити, — норма ренти на їхні кошти. За ціни облігації 8000 дол. США процентна ставка дорівнює 25 % (точка А). За ціни 9500 дол. США процентна ставка становить 5,3 % (точка В). Попит на облігації еквівалентний пропозиції позичкових коштів. Зі зростанням процентної ставки від 5,3 % до 25 %, за інших рівних умов, позикодавці готові й спроможні збільшити кількість коштів, які пропонуються позичальникам. Як видно з рисунка 6.1(b), крива пропозиції позичкових коштів Ls є висхідною: за інших рівних умов, зі зростанням процентної ставки позикодавці готові постачати більшу кількість коштів.

 

Рисунок 6.1.

Попит на облігації з боку позикодавців

 

а) Крива попиту на облігації, Bd, відображає обернену залежність між величиною попиту на облігації з боку позикодавців і ціною облігацій, за інших рівних умов.
b) Крива пропозиції позичкових коштів, Ls, відображає пряму залежність між величиною пропозиції позичкових коштів з боку позикодавців і процентною ставкою, за інших рівних умов.

Крива пропозиції
Крива пропозиції облігацій показує, як величина пропозиції облігацій з боку позичальників змінюється зі зміною цін облігацій, за інших рівних умов. На рисунку 6.2(а) видно, яку кількість облігацій готові запропонувати позичальники за зміни їхньої ціни. Знову візьмімо однорічну дисконтну облігацію номінальною вартістю 10 000 дол. США. Позичальники бажають і спроможні пропонувати більшу кількість облігацій (зобов’язань повернути кошти) за ціни облігацій 9500 дол. США (точка С), ніж за ціни 8000 дол. (точка D). Крива пропозиції облігацій, Вs, є висхідною.

 

Рисунок 6.2.

Пропозиція облігацій

 

а) Крива пропозиції облігації, Bs, відображає пряму залежність між величиною пропозиції облігацій з боку позичальників і ціною облігацій, за інших рівних умов.
б) Крива попиту на позичкові кошти, Ld, відображає обернену залежність між величиною попиту на позичкові кошти з боку позичальників і процент­ною ставкою, за інших рівних умов.

Щоб проаналізувати ринок облігацій з погляду попиту на позичкові кошти, погляньмо на поведінку позичальників, яким потрібні кошти, що є у позикодавців. Цей підхід відображено на рисунку 6.2(b). Попит позичальників на позичкові кошти зростає за нижчих процентних ставок. За ціни 9500 дол. США процентна ставка на дисконтну облігацію дорівнює 5,3 % (точка С); за ціни 8000 дол. процентна став­ка дорівнює 25 % (точка D). Зі зростанням процентної ставки від 5,3 % до 25 % позичальники бажають і спроможні позичати менше на ринку позичкових коштів. Відтак крива попиту на позичкові кошти Ld є спадною.
Ринкова рівновага
У нас тепер достатньо інформації для визначення ринкової процентної ставки на ринках облігацій та позичкових коштів за допомогою одночасного аналізу кривих попиту і пропозиції. Розглянемо приклад з дисконтними облігаціями номінальною вартістю 10 000 дол. США і з’ясуймо, яка ціна облігацій превалюватиме і якою буде ринкова процентна ставка. Для цього на рисунку 6.3 одночасно зобразимо криві попиту і пропозиції з рисунків 6.1. та 6.2.
Які ціна облігації та процентна ставка переважатимуть на ринку?
Рівноважна ціна облігації Р* визначається точкою перетину кривої попиту на облігації, Bd, з кривою пропозиції облігацій, Bs, тобто точкою Е на рисунку 6.3(а). Що мається на увазі під терміном рівновага? Суттєво, що у стані рівноваги ціна облігацій та їхня кількість залишаються постійними. Ні у заощадників, ні у позичальників немає стимулів для зміни своїх рішень щодо купівлі чи продажу облігацій.
Щоб з’ясувати, чому це так, погляньмо, що відбудеться, якщо ринок не перебуває у рівновазі. Відсутність рівноваги на ринку можна аналізувати за двох підходів. Розпочнімо з розгляду цін облігацій та їхньої кількості.

 

Рисунок 6.3.

Рівновага на ринках облігацій та позичкових коштів

 

а) За рівноважної ціни облігацій Р* величина попиту на облігації з боку позикодавців дорівнює величині пропозиції облігацій з боку позичальників. За будь-якої ціни, вищої ніж Р*, існує надлишковий попит на облігації. Дії покупців облігацій та їх продавців штовхають ціну облігацій у напрямку до Р*.
b) За рівноважної процентної ставки, і*, величина пропозиції позичкових коштів з боку позикодавців дорівнює величині попиту на позичкові кошти з боку позичальників. За будь-якої процентної ставки, нижчої ніж і*, існує надлишковий попит на позичкові кошти. За будь-якої процентної ставки, вищої ніж і*, існує надлишкова пропозиція позичкових коштів. Дії позикодавців і позичальників спричиняють зміну процентної ставки у напрямку до і*.

Припустимо, що ціна облігацій на рисунку 6.3(а) становить Р1 = 9500 дол. США і є вищою за рівноважну ціну Р* = 9091 дол. США. У цьому разі величина пропозиції облігацій з боку позичальників перевищує величину попиту на облігації з боку позикодавців, так що існує надлишкова пропозиція облігацій. Позикодавці купують пов­ністю ту кількість облігацій, яку бажають придбати за даної ціни. Проте частина потенційних позичальників не може знайти собі позикодавців. Відтак у них є стимул для зниження запропонованої ціни облігацій, щоб позикодавці все-таки купили їх. Зі зниженням ціни облігацій відбуваються дві речі. По-перше, частина позикодавців, які досі не бажали надавати позички, роблять це, оскільки заробляють тепер вищу віддачу. По-друге, частина позичальників втрачає інтерес до одержання позички, бо ціна її зростає. Ціна облігацій продовжує знижуватися доти, поки не буде усунуто надлишкову пропозицію коштів. Рівновага відновлюється за ціни Р* = 9091 дол. США (точка Е на графіку), коли величина попиту на облігації дорівнює величині їх пропозиції.
Натомість, припустимо, що ціна облігацій на рисунку 6.3(а) становить Р2 = 8000 дол. і є нижчою за Р*. У цьому разі величина попиту на облігації з боку позикодавців перевищує кількість облігацій, яку готові запропонувати позичальники, так що існує надлишковий попит на облігації. Позичальники продають усю кількість облігацій, яку бажають продати за даної ціни. Проте частина людей, які готові надати позички, не можуть знайти жодної облігації для купівлі за даної ціни. Відтак у них є стимул підвищувати ціну, за якою вони готові купити облігації у позичальників. Зі зростанням ціни облігацій відбуваються дві речі. По-перше, частина людей, які досі не мали наміру брати позичку, роблять це, оскільки ціна позички знизилась. По-друге, частина (потенційних) позикодавців втрачає інтерес до надання позичок, оскільки це приносить тепер нижчу очікувану віддачу. Ціна облігацій зростає доти, поки за ціни Р* = 9091 дол. не буде усунуто надлишковий попит на облігації і не відновиться рівновага (точка Е на графіку). Фінансова система робить можливим таке повернення до стану рівноваги.
Можна розглянути цю саму тенденцію до досягнення рівноваги на ринку позичкових коштів, як показано на рисунку 6.3(b). За процентної ставки 5,3 % позичальники потребують більше коштів, ніж готові запропонувати позикодавці. Щоб мати змогу отримати вищі обсяги позичок, позичальники повинні запропонувати вищу процентну ставку. Зі зростанням процентної ставки готовність позикодавців надавати позичкові кошти зростає, а позичальники зменшують свої заплановані видатки на інвестиції. Процентна ставка продовжує зростати до усунення надлишкового попиту на позичкові кошти і досягнення рівноваги (точка Е на графіку) за і* = 10 %.
Згадаймо також, що крива попиту на облігації відображає кількість позичкових коштів, які готові запропонувати позикодавці. Тому надлишковий попит на облігації за Р2 відповідає надлишковій пропозиції позичкових коштів за процентної ставки і2 = 25 %. За цієї процентної ставки позикодавці готові запропонувати більше коштів, ніж бажають взяти у позичку позичальники. Позикодавці змушені знижувати прийнятну для них процентну ставку, щоб залучити нових позичальників. Зі зниженням процентної ставки бажання позичальників отримати кошти зростає, а позикодавці пропонують меншу їх кількість. Процентна ставка знижується доти, поки не буде усунуто надлишкову пропозицію позичкових коштів і досягнуто рівноваги (точка Е на графіку) за і* = 10 %.
Отже, дії покупців і продавців зумовлюють тяжіння ринку облігацій до встановлення рівноважних значень ціни облігацій та процентної ставки.
ПОЯСНЕННЯ ЗМІН РІВНОВАЖНИХ
ПРОЦЕНТНИХ СТАВОК
Базова модель попиту та пропозиції показує нам залежність між кількістю та цінами облігацій на ринку облігацій і кількістю позичкових коштів та процентними ставками на ринку позичкових коштів. При знаходженні рівноважної процентної ставки ми зробили декілька припущень. Зокрема, в аналіз не включалося жодних інших ринкових впливів, окрім ціни та кількості. У реальності й інші чинники впливають на ціни облігацій, що превалюють на ринку і змінюють ринкову процент­ну ставку. Зараз розглянемо ці чинники і покажемо, як вони змінюють рівноважні процентні ставки й ціни облігацій.
При аналізі ціни та кількості в межах спрощеної моделі ринку облігацій зміни ціни або кількості означали переміщення в іншу точку цієї ж кривої попиту чи пропозиції. Наприклад, на рисунку 6.1(а), зі зниженням ціни облігацій від 9 500 дол. США до 8 000 дол. США мало місце переміщення з точки В у точку А по кривій попиту, що означало збільшення величини попиту на облігації з боку позикодавців. При врахуванні впливу «інших чинників» уся крива попиту та пропозиції переміщується вправо або вліво. Такі переміщення показано на рисунках 6.4 і 6.5.
На ринку облігацій чи позичкових коштів чинники, які збільшують попит, переміщують криву попиту вправо. Чинники, які зменшують попит на облігації або позичкові кошти, переміщують криву попиту вліво. Подібно, чинники, які збільшують пропозицію облігацій або пропозицію позичкових коштів, переміщують криву пропозиції вправо. Чинники, які зменшують пропозицію облігацій чи позичкових коштів, переміщують криву пропозиції вліво. Розглянемо спочатку чинники, які змінюють величину попиту за кожного рівня ціни, а потім ті, які змінюють величину пропозиції за кожної ціни.
Зміни попиту на облігації
Саме ті критерії, які використовують заощадники при виборі активів для інвестування у теорії вибору портфеля (Розділ 5), спричиняють переміщення кривої попиту на облігації. Цими критеріями є майно, очікувана віддача та очікувана інфляція, ризик, ліквідність та інформаційні витрати. Як позикодавці, заощадники розглядатимуть облігації поряд з іншими альтернативними варіантами інвестування. Якщо облігації пропонуватимуть вигідніші умови, ніж альтернативні варіанти, заощадники купуватимуть більше облігацій, що переміщуватиме криву попиту на облігації вправо. Якщо ж інші активи матимуть вагомі переваги, заощадники купуватимуть їх замість облігацій, і крива попиту на облігації переміщуватиметься вліво. Розглянемо кожен з перелічених чинників і з’ясуймо їхній вплив на попит на облігації і на процентні ставки.
Майно. Припустимо, що заощадники намагаються вирішити, скільки облігацій їм слід купити. Що багатіші заощадники, то більший обсяг заощаджень вони можуть інвестувати у фінансові активи, включаючи облігації. На рисунку 6.4(а) ринок облігацій спочатку перебуває у стані рівноваги Е0, а початкова рівноважна ціна облігацій дорівнює Р0. Зі зростанням багатства в економіці заощадники хочуть і спроможні купити більшу кількість облігацій за кожної можливої ціни. Тобто за кожного рівня цін облігацій величина попиту на облігації збільшується. Внаслідок цього крива попиту на облігації Вd переміщується вправо, з положення В0d у В1d. Зауважте, що переміщення кривої попиту на облігації вправо призводить до зростання рівноважної ціни облігацій, Р1>Р0. Повернімося знов у початкову точку Е0: що трапиться, якщо сукупне багатство — обсяг нагромаджень в економіці — змен­шиться? Зменшення багатства перемістить криву попиту на облігації вліво, з положення В0d у B2d. У новій точці рівноваги Е2 ціна облігацій Р2 нижча за Р0.
Проаналізуймо вплив цього ж самого чинника на ринку позичкових коштів. На рисунку 6.4(b) ринок позичкових коштів спочатку перебуває у стані рівноваги в точ­ці Е0, за процентної ставки і0. Зростання багатства збільшує готовність позикодавців до надання позик за кожного рівня процентних ставок, і крива пропозиції позичкових коштів переміщується вправо, з положення L0s y L1s. У новій точці рівноваги Е1, процентна ставка зменшується з і0 до і1. Зауважте, що нижча процентна ставка
(рисунок 6.4(b)) пов’язана з нижчою ціною облігацій (рисунок 6.4(а)). Повернувшись у точку Е0, зменшення сукупного багатства знижує спроможність позикодавців постачати кошти за всіх значень процентної ставки, що переміщує криву пропозиції позичкових коштів уліво, з положення L0s y L2s. У но­вій точці рівноваги, Е2, процентна ставка зростає з і0 до і2.

Рисунок 6.4.

Зміни попиту на облігації

 

а)

  1. Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зі зростанням привабливості володіння облігаціями величина попиту на облігації за кожного рівня їхньої ціни також зростає. Крива попиту на облігації переміщується вправо з положення В0d у В1d. У новій точці рівноваги, Е1, ціна облігацій зростає з Р0 до Р1.
  2. Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зі зменшенням привабливості володіння облігаціями величина попиту на облігації за кожного рівня їхньої ціни також зменшується. Крива попиту на облігації переміщується вліво з положення B0d у положення B2d. У новій точці рівноваги, Е2, ціна облігацій знижується з Р0 до Р2.

b)

  1. Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зростання готовності позикодавців надавати позики за кожного рівня процентних ставок переміщує криву пропозиції позичкових коштів управо, з положення L0s у положення L1s. У новій точці рівноваги, Е1, процентна ставка знижується з і0 до і1.

Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зменшення готовності позикодавців надавати позики за кожного рівня процентних ставок переміщує криву пропозиції позичкових коштів уліво з положення L0s у положення L2s.
У новій точці рівноваги, Е2, процентна ставка зростає з і0 до і2.

Узагальнимо наші результати. Зі збільшенням сукупного багатства попит на облігації зростає; крива попиту на облігації переміщується вправо, що збільшує ціну облігацій і знижує процентні ставки, за інших рівних умов. Зі зменшенням багат-
ства попит на облігації знижується; крива попиту на облігації переміщується вліво, що знижує ціну облігацій і підвищує процентні ставки, за інших рівних умов.
Очікувана віддача та очікувана інфляція. Якщо очікувана віддача на облігації зростає, збільшується і привабливість інвестування в облігації. Проте це не єдина зміна у попиті на облігації, спричинена зростанням очікуваної віддачі. На попит на облігації впливають також зміни очікуваної віддачі на інші активи. Наприклад, якщо зростає оптимізм інвесторів щодо перспектив тих чи інших фірм, зростає й очікувана віддача на акції. Якщо очікувана віддача на облігації не змінилася, вища очікувана віддача на акції означає відносне зниження очікуваної віддачі на облігації порівняно з акціями, що зменшує попит на облігації. На рисунку 6.4(а) це відображено переміщенням вліво кривої попиту на облігації. У новій точці рівноваги ціна облігацій є нижчою. Отже, зниження очікуваної віддачі на облігації порівняно з акціями знижує ціну облігацій.
Проілюструємо цей приклад з погляду ринку позичкових коштів, як показано на рисунку 6.4(b). Зменшення привабливості надання позик зменшує готовність позикодавців постачати позичкові кошти за кожного рівня процентної ставки. Крива пропозиції позичкових коштів переміщується вліво. У новій точці рівноваги процентна ставка є вищою, що спонукає позикодавців до надання позик.
Загалом, збільшення очікуваної віддачі на інші активи зменшує попит на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вліво. Ціна облігацій знижується, і процентна ставка зростає. Зменшення очікуваної віддачі на інші активи збільшує попит на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вправо. Ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.
Інші фінансові активи є не єдиною альтернативою облігаціям при виборі можливостей для інвестування. Матеріальні активи, такі, як будинки, автомобілі, побутові електроприлади чи товари широкого вжитку також пропонують можливості зберігання багатства. Ці реальні активи зазвичай надають захист від очікуваної інфляції. Зростання очікуваної інфляції збільшує очікувані майбутні ціни матеріальних активів, що означає номінальний приріст капіталу і вищу очікувану віддачу від володіння цими активами. Якщо очікувана віддача на облігації не змінилася, збільшення очікуваної віддачі на матеріальні активи зменшує очікувану віддачу на облігації порівняно з матеріальними активами, що призводить до зниження попиту на облігації. Крива попиту на облігації на рисунку 6.4(а) переміщується вліво, і ціна облігації знижується.
На ринку позичкових коштів збільшення очікуваної інфляції зменшує готовність позикодавців пропонувати кошти за кожного рівня процентних ставок, позаяк вони втрачають купівельну спроможність. Крива пропозиції позичкових коштів переміщується вліво, і процентна ставка зростає, щоб компенсувати позикодавцям втрати, зумовлені інфляцією.
Загалом, зростання очікуваної інфляції зменшує попит на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вліво; ціна облігацій знижується, а процентна став­ка зростає. Зменшення очікуваної інфляції збільшує попит на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вправо; ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.
Ризик. Є два механізми впливу ризику на попит на облігації. По-перше, зростання ризику інвестування в облігації зменшує попит на облігації, за інших незмінних умов. (Згадайте, що більшість інвесторів не схильні до ризику, тож збільшення невизначеності щодо віддачі на активи зменшує привабливість володіння активом). Крива попиту на облігації на рисунку 6.4(а) переміщується вліво, і ціна облігацій знижується.  По-друге, зростання ризиковості іншого активу  —  скажімо,


* Bob Woodward, The Agenda: Inside the Clinton White House, New York Simon & Schuster, 1994. Подано цитату зі с. 130.

* Автор висловлює особливу вдячність Стівену Томлінсону з Університету Техасу в Остіні за пораду щодо паралельного аналізу ринків облігацій та позичкових коштів.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ…

Звідки беруться заощадження?
Збільшення або зменшення величини багатства — обсягу нагромаджень — впливає на попит заощадників на облігації та на пропозицію позичкових коштів. Періоди економічних піднесень і спадів почасти пояснюють зміни багатства. Для глибшого аналізу потрібно розглянути ті рішення індивідів, які найбільшою мірою спричиняють зростання багатства: рішення щодо заощадження. Економісти, які вивчають процеси нагромадження багатства, зосереджують увагу на трьох основних чинниках: мотив життєвого циклу, застережні заощадження і мотив спадку.
Мотив життєвого циклу. Для більшості з нас рівень бажаних видатків упродовж життя не завжди узгоджується з рівнем доходу. Як можна очікувати, студенти і пенсіонери зазвичай не можуть робити вагомі заощадження. Більшість індивідів заощаджують у середньому віці. Нагромадження і витрачання багатства допомагає домогосподарствам зрівнювати свої видат­ки з перебігом часу. Припустимо, ви очікуєте зростання ваших заробітків із набуттям досвіду і значного їх зниження після виходу на пенсію. Ви можете взяти позичку в молодому віці, повернути її і зробити заощадження у розквіті сил, коли фінансові можливості оптимальні, і жити на заощадження та пенсію у похилому віці. За такого підходу — життєвого циклу —
у нагромадженні багатства важлива роль належить демографічним чинникам і зро­станню  доходів.  Збільшення  кількості

 

молодих заощадників порівняно з кількістю осіб похилого віку, які витрачають заощадження, або зростання доходів сприяють зростанню заощаджень.
Застережні заощадження. Ще одним визначником сукупного багатства домогосподарств є обсяг застережних заощаджень, тобто заощаджень на випадок непередбачених обставин, наприклад, неспо­діваних проблем зі здоров’ям або втрати роботи. Оскільки такі непередбачені обставини неможливо спрогнозувати, багато людей відкладають частину коштів саме із застережних міркувань. Частина фахівців вважає, що частка застережних заощаджень є вагомим компонентом сукупного багатства.
Мотив спадку. Ще одним компонентом сукупного приватного багатства є майно, нагромаджене для передачі у спадок. Не всі індивіди заощаджують виключно для фінансування майбутніх власних видатків. Багато з тих, хто може це собі дозволити, заощаджує, щоб залишити кошти своїм дітям та іншим спадкоємцям у спадок або частину коштів згідно із заповітом. Спадкоємці використовують отримані кошти для фінансування власних майбутніх видат­ків. Крім того, багато індивідів передають своє багатство дітям чи іншим родичам ще за життя (наприклад, для допомоги у придбанні житла).
Зміни багатства, спричинені змінами визначників заощаджень, впливають на ринкові ціни цінних паперів та процентні ставки по них.

акцій — робить облігації відносно привабливішими, що збільшує попит на них.
У цьому разі крива попиту на облігації переміщується вправо, і ціна облігацій зростає. З погляду ринку позичкових коштів, будь-яка зміна, що зменшує ризиковість облігацій, збільшує готовність позикодавців постачати кошти за кожного рівня процентних ставок; крива пропозиції позичкових коштів переміщується вправо, і процентна ставка знижується. За інших незмінних умов, будь-яка зміна, що збільшує ризиковість облігацій, зменшує готовність позикодавців постачати кошти за кожного рівня процентних ставок; крива пропозиції позичкових коштів переміщується вліво, і процентна ставка зростає, щоб компенсувати позикодавцям додатковий ризик.
Загалом, зростання ризиковості облігацій порівняно з іншими активами зумовлює зменшення попиту на них; крива попиту на облігації переміщується вліво, ціна облігацій знижується, а процентна ставка зростає. Зменшення ризиковості облігацій порівняно з іншими активами зумовлює зростання попиту на них; крива попиту на облігації переміщується вправо, ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.
Ліквідність. Інвестори цінують ліквідність активів, оскільки вища ліквідність означає нижчі витрати продажу активу для мобілізації коштів (скажімо, для придбання нового автомобіля чи відпочинку під час відпустки) або для інвестування в інший вид активів. Унаслідок цього, якщо ліквідність на ринку облігацій зростає, збільшується готовність людей володіти облігаціями за кожного рівня їхньої ціни, і попит на облігації зростає. Крива попиту на облігації переміщується вправо, і ціна облігацій зростає. Зміни ліквідності на ринках інших активів також впливають на попит на облігації. Наприклад, коли уряди багатьох країн послабили контроль за рівнем комісійної винагороди брокерам, вартість їхніх послуг знизилася, що підвищило ліквідність ринку акцій і, за інших незмінних умов, збільшило привабливість акцій порівняно з облігаціями. У цьому разі зменшення відносної привабливості володіння облігаціями переміщує криву попиту на облігації вліво, і ціна облігацій знижується. За інших незмінних умов, з погляду ринку позичкових коштів, будь-яка зміна, що поліпшує ліквідність на ринку позичкових коштів, збільшує готовність позикодавців до надання позичок за кожного рівня процентних ставок; крива пропозиції позичкових коштів переміщується вправо, і процентна ставка знижується. Будь-яка зміна, що знижує ліквідність на ринку позичкових коштів, зменшує готовність позикодавців надавати позички за кожного рівня процентних ставок; крива пропозиції позичкових коштів переміщується вліво, і процентна став­ка зростає, щоб компенсувати позикодавцям зниження ліквідності.
Загалом, підвищення ліквідності облігацій порівняно з іншими активами зумовлює збільшення попиту на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вправо; ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується. Зниження ліквідності облігацій порівняно з іншими активами зумовлює зменшення попиту на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вліво; ціна облігацій знижується, і процентна ставка зростає.
Інформаційні витрати. Витрати на отримання інформації для оцінки якості активів впливають на готовність інвесторів купувати ці активи. Наприклад, існування рейтингів облігацій, що їх пропонують такі фірми, як Standard & Poor’s, зменшує інформаційні витрати інвесторів і зумовлює вищу привабливість облігацій порівняно з активами із вищими витратами на отримання інформації. Унаслідок цього крива попиту на облігації переміщується вправо, і ціна облігацій зростає. З погляду ринку позичкових коштів, нижчі витрати на отримання інформації збільшують готовність позикодавців до надання позик за кожного рівня процентних ставок. Крива пропозиції позичкових коштів переміщується вправо, і процентна ставка знижується.
Загалом, збільшення витрат на отримання інформації про облігації порівняно з іншими активами зумовлює зменшення попиту на облігації, і крива попиту на облігації переміщується вліво; ціна облігацій знижується, і процентна ставка зростає. Зменшення інформаційних витрат щодо облігацій порівняно з іншими активами зумовлює збільшення попиту на облігації, і крива попиту на них переміщується вправо; ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.


Таблиця 6.1.

ЧИННИКИ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬ
КРИВУ ПОПИТУ НА ОБЛІГАЦІЇ

За інших
незмінних умов, якщо зростає…

то рівноважна
кількість
облігацій або
позичкових
коштів…

Оскільки…

Графічне зображення впливу на ринку

облігацій

позичкових
коштів

багатство

збільшується

на придбання об­лігацій витрачається більше коштів

очікувана віддача на облігації, очікувана процентна ставка

збільшується

володіння облігаціями стає відносно привабливішим

очікувана інфляція

зменшується

володіння облігаціями стає відносно менш привабливим

очікувана віддача на інші активи

зменшується

володіння облігаціями стає відносно менш привабливим

ризиковість облігацій порівняно з іншими активами

зменшується

володіння облігаціями стає від­носно менш при­вабливим

ліквідність облігацій порівняно з іншими активами

підвищується

володіння облігаціями стає відносно привабливішим

витрати на отри­мання інформації про облігації порівняно з іншими активами

зменшується

володіння облігаціями стає відносно менш привабливим

Підсумки. У таблиці 6.1 підсумовано чинники, які можуть спричиняти переміщення кривої попиту на облігації. Пам’ятаймо, що попит на облігації пов’язаний з пропозицією позичкових коштів. Отже, як показано у таблиці 6.1, чинники, що переміщують криву попиту на облігації вправо і зумовлюють зростання ціни облігацій, водночас переміщують вправо криву пропозиції позичкових коштів і зменшують процентну ставку. Чинники, що переміщують криву попиту на облігації вліво і відтак зменшують ціну облігацій, водночас переміщують вліво криву пропозиції позичкових коштів і збільшують процентну ставку.

 


КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Ви прочитали у ранковій газеті, що Конгрес США ухвалив закон, який скасовує оподаткування приросту капіталу від володіння акція­ми. Як це, на вашу думку, вплине на ціну облігацій та віддачу на них? Скасування податку на приріст капіталу знижує очікувану віддачу на облігації порівняно з акціями; крива попиту на облігації переміщується вліво. За відсутності інших змін, ціна облігацій знизиться, а дохід на облігації зросте.
Зміни пропозиції облігацій
Переміщення кривої пропозиції облігацій спричиняються змінами готовності й спроможності позичальників випускати облігації за кожного рівня їхніх цін чи процентних ставок. Чотири чинники є найважливішими при поясненні змін пропозиції облігацій:

  • очікувана прибутковість капіталу;
  • оподаткування бізнесу;
  • очікувана інфляція;
  • урядові запозичення.

Очікувана прибутковість капіталу. Більшість фірм беруть позички (випускають облігації) для фінансування купівлі капітальних активів — таких, як підприємства чи устаткування, щоб упродовж тривалого часу виробляти товари і послуги. Визначаючи свою потребу в інвестиціях у капітальні активи, фірми планують їхню поточну та майбутню прибутковість. Майбутня прибутковість залежить від виробництва фірмою інноваційних товарів і послуг, поліпшення її функціонування внаслідок використання нових технологій і прогнозування майбутнього попиту. Вища очікувана прибутковість спонукає фірми до отримання більших позик для фінансування інвестицій у заводи та устаткування, тобто до збільшення пропозиції облігацій за кожного рівня їхньої ціни. Наприклад, при прийнятті рішення щодо розробки нових ліків фарма­цевтична компанія аналізуватиме ймовірний майбутній попит на ці ліки. Також у період економічного піднесення, коли очікувана прибутковість є високою, фірми готові й спроможні пропонувати більшу кількість облігацій за кожного рівня цін. Як видно з рисунка 6.5(а) для ринку облігацій, зростання очікуваної прибутковості переміщує криву пропозиції облігації вправо, з положення B0s у положення B1s, і ціна облігацій знижується з Р0 до Р1. На рисунку 6.5(b) для ринку позичкових коштів зростання очікуваної прибутковості збільшує попит позичальників на кошти для фінансування інвестицій. Крива попиту на позичкові кошти переміщується вправо, з положення L0d у положення L1d, і процентна ставка зростає з і0 до і1.
Загалом зростання очікуваної прибутковості збільшує готовність позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вправо, що знижує ціну облігацій і збільшує процентну ставку. Зниження очікуваної прибутково-
сті зменшує готовність позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вліво, що збільшує ціну облігацій і знижує процентну ставку.

Рисунок 6.5.

Зміни пропозиції облігацій

 

а)

  • Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зростання привабливості випуску облігацій збільшує величину пропозиції облігацій з боку позичальників за кожного рівня їхньої ціни. Крива пропозиції облігацій переміщується вправо, з положення B0s у положення B1s. У новій точці рівноваги, Е1, ціна облігацій знижується з Р0 до Р1.
  • Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зниження привабливості випуску облігацій зменшує величину пропозиції облігацій з боку позичальників за кожного рівня їхньої ціни. Крива пропозиції облігацій переміщується вліво, з положення B0s у положення B2s. У новій точці рівноваги, Е2, ціна облігацій підвищується з Р0 до Р2.

б)

  • Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зростання готовності брати позики збільшує величину попиту на позичкові кошти за кожного рівня процентних ставок. Крива попиту на позичкові кошти переміщується вправо, з положення L0d у положення L1d. У новій точці рівноваги, Е1, процентна ставка підвищується з і0 до і1.
Початковий стан рівноваги — точка Е0. Зменшення готовності брати позики зменшує величину попиту на позичкові кошти за кожного рівня процентних ставок. Крива попиту на позичкові кошти переміщується вліво, з положення L0d у положення L2d. У новій точці рівноваги, Е2, процентна ставка знижується з і0 до і2.

Оподаткування бізнесу. Оподаткування корпорацій також впливає на очікування щодо майбутньої прибутковості, оскільки фірми цікавлять лише ті прибутки, що залишаються після сплати податків. Унаслідок цього стимули для інвестуван-
ня — спеціальні податкові субсидії на інвестиції — збільшують прибутковість інвестицій і готовність фірм пропонувати облігації за кожного рівня ціни. Як видно з рисунка 6.5(а) для ринку облігацій, зниження податків переміщує криву пропозиції облігацій вправо з положення B0s у положення В1s, і ціна облігацій знижується з Р0 до Р1. На рисунку 6.5(b) для ринку позичкових коштів зниження податків збільшує попит на кошти з боку фірм за кожного рівня процентних ставок. Крива попиту переміщується вправо, з положення L0d у положення L1d, і процентна ставка зростає з і0 до і1. Отже, стимулювання інвестицій, за інших незмінних умов, призводить до зниження ціни облігацій і зростання процентних ставок. І навпаки, збільшення оподаткування майбутніх прибутків зменшує готовність фірм пропонувати облігації. Як видно з рисунка 6.5(а), підвищення податків на прибутки корпорацій переміщує криву пропозиції облігацій вліво, з положення B0s у положення B2s, і ціна облігацій зростає з Р0 до Р2. На ринку позичкових коштів підвищення оподаткування корпорацій зменшує бажання фірм брати позички для фінансування інвестицій. Крива попиту на позичкові кошти на рисунку 6.5(b) переміщується вліво, з положення L0d у положення L2d, і процентна ставка знижується з і0 до і2.
Загалом, зростання очікуваної прибутковості капіталу після сплати податків збільшує готовність позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вправо, ціна облігацій знижується, а процентна ставка зростає. Зменшення очікуваної прибутковості капіталу після сплати податків знижує готовність позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вліво, ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.
Очікувана інфляція. Зростання темпів очікуваної інфляції знижує вартість раніше випущених облігацій і збільшує готовність позичальників пропонувати облігації за кож­ного рівня їхньої ціни. Як видно з рисунка 6.5(а), зростання темпів очікуваної інфляції переміщує криву пропозиції облігацій вправо, з положення B0s у положення B1s, і ціна облігацій знижується з Р0 до Р1. На ринку позичкових коштів вищі темпи очікуваної інфляції збільшують попит на кошти з боку позичальників за кожного рівня процентних ставок. Це зумовлено тим, що за даної номінальної процентної ставки зростання темпів очікуваної інфляції зменшує реальну вартість отримання позики*. Тому, як видно з
рисунка 6.5(b), крива попиту на позичкові кошти переміщується вправо, з положення L0d у положення L1d, а процентна ставка зростає з і0 до і1.
Загалом, зростання темпів очікуваної інфляції призводить до збільшення готовності позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вправо, ціна облігацій знижується, а процентна ставка зростає. Зниження темпів очікуваної інфляції призводить до зменшення готовності позичальників пропонувати облігації; крива пропозиції облігацій переміщується вліво, і ціна облігацій зростає.

 


КОНТРОЛЬНЕ ЗАПИТАННЯ

Припустимо, ви прочитали, що оптимізм фірм щодо розвитку економічної ситуації привів до значного зростання попиту на кош­ти з боку позичальників. Як це вплине на вартість облігацій, що ними володіє ваша бабуся? Зростання очікуваної прибутковості переміщує криву пропозиції облігацій вправо. За інших незмінних умов, ціна облігацій знижується, а процентна ставка зростає.
Урядові запозичення. Досі ми зосереджували увагу на тому, як впливають на ціни облігацій і процентні ставки рішення домогосподарств та фірм, і не зважали на роль уряду. Проте рішення уряду також можуть впливати на ціни облігацій і процентні ставки в економіці. Наприклад, багато фахівців вважають, що низка значних дефіцитів федерального бюджету в США в 1980-х та на початку 1990-х рр. спричинили зростання процентних ставок.
Що ж таке державний сектор? Це не лише федеральний уряд, а й органи влади штатів та муніципалітетів. Як і домогосподарства та фірми, державний сектор може бути чистим позикодавцем або позичальником. В одні періоди часу доходи від податкових надходжень перевищують поточні видатки, так що державний сектор має надлишок коштів і є їх чистим постачальником. В інші періоди часу державний сектор має дефіцит, коли видатки перевищують податкові надходження, і є чистим позичальником коштів. У будь-якому разі, уряд та інші органи влади, як і домогосподарства, повинні зважувати свої доходи і видатки з перебігом часу. Загалом, у довгостроковому періоді державний сектор не може витрачати більше, ніж отримує з податкових надходжень, хоча кожного окремого року допускається наявність надлишку чи дефіциту.
З 1970 р. по 1997 р. державний сектор США був чистим позичальником.
Дефіцит федерального бюджету у фінансовому 1997 році становив 22 млрд дол. США; у 1998 р. федеральний бюджет було зведено з надлишком, профіцит
бюджету прогнозувався і в кількох наступних роках. Як впливає чисте надання чи отримання позичок урядом на ціни облігацій і процентні ставки? Вважа-
тимемо, що рішення уряду щодо заощаджень визначаються його політи-
кою щодо доходів та видатків і не залежать від змін процентних ставок. Відтак отримаємо змогу з’ясувати вплив державного боргу на криву пропозиції облігацій.
Припустимо, що федеральний уряд збільшує закупівлі озброєння і не підвищує податків; тобто уряд бере позички для фінансування цих нових видатків. Це урядове запозичення переміщує криву пропозиції облігацій вправо. Якщо домогосподарства не змінюють рівня своїх заощаджень у відповідь на зростання урядових запозичень, багатство домогосподарств не змінюється, відповідно не змінюється й положення кривої попиту на облігації. Як наслідок, за інших незмінних умов, загальна кількість облігацій зростає, а ціна облігацій знижується. Таке зниження ціни облігацій означає, що збільшення урядових запозичень призвело до зростання процентної ставки.
Домогосподарства можуть збільшувати свої заощадження у відповідь на урядові запозичення, щоб мати змогу сплачувати майбутні податки, необхідні для повернення державного боргу. В цьому разі водночас із переміщенням кривої пропозиції облігацій вправо, крива попиту на облігації також переміщується вправо. Відтак процентна ставка після збільшення урядових запозичень не зростає. Проте результати досліджень свідчать, що домогосподарства збільшують свої поточні заощадження на величину, меншу за обсяг витрачання заощаджень державою. За інших незмінних умов, процентні ставки, як видається, зростають у відповідь на збільшення урядових запозичень.
Отже, за інших незмінних умов, збільшення урядових запозичень переміщує криву пропозиції облігацій вправо, ціна облігацій знижується, а процентна ставка зростає. Зменшення урядових запозичень переміщує криву пропозиції облігацій вліво, ціна облігацій зростає, а процентна ставка знижується.

 

ДЕСЬ, КОЛИСЬ, В ЯКІЙСЬ КРАЇНІ…

Процентні ставки зростають
під час війни?
Під час війни уряди часто стають тимчасовими позичальниками, оскільки зростають закупівлі озброєння та боєприпасів і видатки на виплату винагороди військовослужбовцям, їх розташування і перевезення. Таке зростання видатків є тимчасовим, і уряди зазвичай не підвищують поточних податків для повного фінансування воєнної компанії. Натомість у воєнний час уряди здебільшого вдаються до запозичень, фінансуючи згадані видатки почасти за допомогою майбутніх податків.
Як впливають війни на процентні ставки? На графіку пропозиції облігацій та попиту на них зазначимо, що тимчасове збільшення урядових закупівель (за незмін­них податків) зумовить зниження ціни облігацій. Тоді, за інших незмінних умов, процентна ставка зросте. Отже, наш аналіз припускає, що нарощування військових витрат підвищує процентну ставку, таким чином зжимаючи (зменшуючи) долю приватних запозичень.
Оскільки Великобританія у період з 1730 р. по 1913 р. була учасником кількох воєнних конфліктів різного масштабу, дані щодо британської економіки є особливо цікавими для аналізу впливу ведення воєнних дій на приватні запозичення та надання позик і на процентні ставки. Роберт Баро з Гарвардського університету проаналізував зміни реальних процентних ставок під час воєн, використавши британські дані за вказаний період*. Він з’ясував,

що впродовж більшої частини цього періоду інфляція була практично відсутньою, тобто зміни номінальних процентних ставок тісно корелювали зі змінами реальної процентної ставки. За середнього значення 3,5 % за цей період, довгострокові номінальні процентні ставки у Великобританії зросли до 5,5 % під час «Амери­канської революції» (кінець 1770-х — початок 1780-х рр.) і до 6 % під час Наполеонівських воєн (початок 1800-х рр.). Аналіз Баро свідчить, що реальні процентні ставки зростають під час воєн. Порівняння результатів Баро з досвідом США ускладнене, позаяк на відміну від британського, уряд США у воєнний час здійснював контроль за цінами і прямий контроль процентних ставок. Проте під час серйозних конфліктів, таких, як війна у Кореї і особливо Друга світова війна, приватні інвестиції як частка ВВП значно знижувалися, водночас урядові закупівлі як частка ВВП вагомо збільшувалися. Зниження приватних інвестицій у воєнний час означає, що процентні ставки під час війни зростають. Цей результат узгоджується з рисунком 6.5(b).
На рисунку 6.5(а) переміщення кривої пропозиції облігацій вправо, з положення B0s у положення B1s, знижує ціну облігацій з Р0 до Р1. З погляду ринку позичкових коштів, зростання урядових запозичень збільшує сумарний попит на кошти за кожного рівня процентних ставок. Кри­ва попиту на позичкові кошти на рисунку 6.5(b) переміщується вправо, з положення L0d у положення L1d, а процентна ставка зростає з і0 до і1.

Підсумки. У таблиці 6.2 підсумовано чинники, які спричиняють переміщення кривої пропозиції облігацій. Пам’ятаймо, що чинники, які спричиняють переміщення кривої пропозиції облігацій, водночас зумовлюють переміщення кривої попиту на позичкові кошти. Отже, як видно з таблиці 6.2, чинники, що переміщують криву пропозиції облігацій вправо (і спричиняють зниження ціни облігацій, за інших незмінних умов), водночас переміщують вправо криву попиту на позичкові кошти (і зумовлюють зростання процентної ставки, за інших незмінних умов). Чинники, які переміщують криву пропозиції облігацій вліво (і відтак збільшують ціну облігацій, за інших незмінних умов), водночас переміщують вліво криву попиту на позичкові кошти (і знижують процентну ставку, за інших незмінних умов).

Таблиця 6.2.

ЧИННИКИ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬ
КРИВУ ПРОПОЗИЦІЇ ОБЛІГАЦІЙ

За інших
незмінних умов,
якщо зростає…

То рівноважна
кількість облігацій або позичкових
коштів…

Оскільки…

Графічне зображення впливу на ринку

облігацій

позичкових
коштів

очікувана прибутковість

збільшується

фірми беруть позички для фінансування вигідних інвестицій

оподаткування прибутків корпорацій

зменшується

податки знижують прибутковість інвестицій

податкові субсидії на інвестиції

збільшується

субсидії знижують вартість інвестицій, а отже збільшують прибутковість інвестування

очікувана інфляція

збільшується

за кожного рівня цін облігацій або процентних ставок реальна вартість отримання позички знижується

урядове запозичення

збільшується

за кожного рівня процентних ставок в економіці пропонується більша кількість облігацій

Використання моделі
для пояснення змін процентних ставок
Процентні ставки змінюються внаслідок змін попиту на облігації чи на позичкові кошти або їх пропозиції. У цьому параграфі розглянемо два приклади: 1) зміни процентних ставок упродовж ділових циклів, тобто періодичних коливань ділової активності, і 2) зміни процентних ставок у відповідь на зміни темпів інфляції. На практиці багато змін у попиті на облігації та їх пропозиції відбувається водночас, і фахівці намагаються з’ясувати вплив кожного з чинників. Для відстежування розвитку ситуації на ринку облігацій можна користуватися щоденним випуском «The Wall Street Journal», відповідний аналіз міститься тут у рубриці «Гроші та інвестування».

Рисунок 6.6.

Зміни процентних ставок у період економічного спаду

 

а)

  • Початковий стан рівноваги — точка Е0. Економічний спад зумовлює зменшення багатства домогосподарств і знижує попит на облігації за кожного рівня їхньої ціни. Крива попиту на облігації переміщується вліво, з положення B0d у положення B1d.
  • Зниження очікуваної прибутковості зменшує пропозицію облігацій з боку позикодавців за кожного рівня їхньої ціни. Крива пропозиції облігацій переміщується вліво, з положення B0s у положення B1s.
  • У новому стані рівноваги, Е1, ціна облігацій зростає з Р0 до Р1.

б)

  • Початковий стан рівноваги — точка Е0. Економічний спад зменшує багатство і знижує пропозицію позичкових коштів за кожного рівня процент­них ставок. Крива пропозиції позичкових коштів переміщується вліво, з положення L0s у положення L1s.
  • Зниження очікуваної прибутковості зменшує попит на позичкові кошти з боку позичальників за кожного рівня процентних ставок. Крива попиту на позичкові кошти переміщується вліво, з положення L0d у положення L1d.
У новому стані рівноваги, Е1, процентна ставка знижується з і0 до і1.
Чому процентні ставки знижуються у період економічного спаду? Зміни процентних ставок упродовж ділового циклу можна проілюструвати за допомогою графіків для ринку облігацій або позичкових коштів. На початку спаду домогоспо

* Реальна вартість отримання позички для фірм визначається очікуваною реальною процентною ставкою, яка дорівнює номінальній процентній ставці за вирахуванням інфляції.

* Robert J. Barro, «The Neoclassical Approach to Fiscal Policy» Y Robert J. Barro (ed.), Modern Business Cycle Theory, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1989.

 

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2017 BPK Group.