лучшие книги по экономике
Главная страница

Главная

Замовити роботу

Последние поступления

Форум

Создай свою тему

Карта сайта

Обратная связь

Статьи партнёров


Замовити роботу
Книги по
алфавиту

Б
В
Г
Д
Е
Ж
З
И
К
Л
М
Н
О

Правова статистика

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]

Протягом 1874—1894 років було видано збірник «Итоги русской уголовной статистики», який полегшував користування статистичними матеріалами. Докладніші відомості про діяльність судів, слідчих, прокурорів публікувались упродовж 1905—1915 ро­ків у «Ежегодных сборниках статистических сведений Министер­ства юстиции». Останній том цього збірника містить матеріали за 1913 рік.
У пореформений період організація кримінально-правової ста­тистики явно погіршується. Ліквідація 1909 року «купонної систе­ми» призвела до вилучення із «сводов» усіх даних про рух кримінальної справи, а злочинність стала враховуватися лише в особах. А з офіційних публікацій було повністю вилучено показники діяльності судових органів.
ІІІ. Третій етап розвитку правової статистики розпочався зі встановленням радянської влади. На початку її існування відбулися зміни і в організації кримінально-правової статистики. Керів­ним статистичним органом із 1918 року стало Центральне статис­тичне управління (ЦСУ), на яке покладалось ведення моральної статистики. У зв’язку з цим у 1922—1927 роках у ЦСУ діяв відділ моральної статистики, перейменований згодом у «секцію ано­мальних явищ», який реєстрував і обробляв показники про кримінальні, цивільні, адміністративні правопорушення, про безпритульність неповнолітніх, бродяжництво, самогоноваріння, самогубства, аборти і проституцію. Цей відділ отримував відомості від НКВС, НКЮ, Наркомпросу.
За погодженням з НКЮ ЦСУ розробило і затвердило проект статистичного листка на обвинуваченого. Обліку підлягали всі злочинні діяння і всі обвинувачені, виправдані чи засуджені. Пізніше було розроблено довідкові листки на засудженого, які надходили до статистичних відділів НКЮ для підготовки списку засуджених і довідок про судимість.
Зведені звіти по губерніях, республіках і країні в цілому публікувалися у статистичних збірниках ЦСУ, у журналах «Вісник статистики», «Статистичний огляд» та ін. Крім того, було видано низку тематичних збірників «Статистика засуджених в СРСР у 1923—1924 рр., у 1925, 1926 і 1927 рр.», «Самогубства в СРСР у 1925—1926 рр.».
До початку 30-х років кримінально-правова статистика здійснювалась, з одного боку, правоохоронними органами (міліція, кар-
ний розшук, суди, прокуратура, військові трибунали), а з другого — ЦСУ. Але 1930 року ЦСУ було реорганізовано у статистичний сектор Держплану, а потім — у Центральне управління народногосподарського обліку, що спричинило значне скорочення роботи у сфері моральної статистики. Статистику засуджених було пере­дано до Нарком’юсту, а інші розділи моральної статистики — до відповідних зацікавлених відомств. Так, статистика злочинності зосередилась у Головному управлінні міліції СРСР і Прокуратурі СРСР, статистика виправно-трудових закладів — у НКЮ СРСР; статистика правопорушень неповнолітніх — у Наркомпросах союз­них республік. Повністю припинилась публікація будь-яких мате­ріалів з моральної статистики.
Вивченню злочинності в 20-х роках приділяли значну увагу окремі автори, наближені до керівництва кримінально-правовою статистикою в окремих відомствах або ЦСУ. Ідеться, зокрема, про праці з проблем міліції і карного розшуку В. Халфіна, з тюремної статистики В. Р. Якубсона, зі статистики засуджених
А. А. Герцензона, Д. П. Годіна, М. Н. Гернета.
Нічого не змінилось і після відновлення 1948 року ЦСУ СРСР. Дані про злочинність і судимість збирались, оброблялись, доповідались керівництву країни і залишались у правоохоронних відомствах. Оприлюднення цих матеріалів вважалось розголошенням державної таємниці.
У середині 1960-х років у країні було впроваджено нові загаль­носоюзні форми звітності про стан злочинності і боротьби з нею, які подавалися МВС союзних республік прокуратурі республіки. Для забезпечення повноти обліку Прокуратура СРСР затвердила наприкінці 1960 року Інструкцію про єдиний облік злочинів, обо­в’язкову для органів МВС і прокуратури. Згодом ЦСУ разом з Про­куратурою і Верховним судом СРСР затвердили єдині форми пер-
винного обліку і статистичної звітності, де відображався стан злочинності, судимості, слідчої і судової роботи, тобто діяльності правоохоронних органів. Затверджена Прокуратурою СРСР Інструкція про єдиний первинний облік злочинів передбачала запов­нення слідчими таких карток:
а) на виявлений злочин;
б) на особу, яка скоїла злочин;
в) талон на кримінальну справу.
У цей самий період ЦСУ затвердило розроблений Прокуратурою СРСР єдиний статистичний звіт із провадження слідства й діз­нання та звітність про роботу прокурора. Удосконалюється і звіт­ність судів, до якої додається інформація про міри кримінального покарання та про касаційний і наглядовий розгляд справ. Згідно з рішеннями директивних органів з 1988 року статистика правопорушень знову зосередилась у системі Держкомстату СРСР, у відділі моральної статистики, у складі Управління соціальної статис­тики. З цього часу систематично аналізуються і публікуються матеріали про стан злочинності і судимості в країні.
IV. Четвертий етап розвитку правової статистики пов’язаний з розпадом СРСР і утворенням єдиної незалежної Української дер­жави, коли всі питання діяльності правоохоронних органів і статистичної роботи вирішуються нею самостійно. У статистичному щорічнику «Народне господарство Української РСР у 1989 році» вперше з’явився розділ «Правова статистика», який налічував усьо­го 10 таблиць і характеризував переважно кримінальну ситуацію, починаючи з 1985 року. Міністерство статистики, а пізніше Державний комітет статистики України з 1995 року видає «Статистичний щорічник України за 1995, 1996, 1997, 1998 і т. д. рік»,
в якому розділ перейменовується на «Правопорушення», де кількість таблиць з кожним роком зростає. Вони містять інформацію про кількість зареєстрованих злочинів і кількість засуджених за вироками судів, що набули законної чинності, за видами злочинів, коефіцієнти злочинності і судимості по регіонах України, велика увага в них приділяється висвітленню злочинності неповнолітніх, подається склад засуджених за статтю, за окремими соціаль­ними групами, за мірами покарання і т. п.
Управління соціальної статистики Держкомстату, в якому є відділ статистики правопорушень, починає видавати тематичні збірники, присвячені кримінально-правовим процесам «Злочинність в Україні», останнє видання якого побачило світ 2001 року. Статистичні дані, наведені у збірнику, характеризують динаміку і структуру злочинності та діяльність правоохоронних органів у боротьбі з нею. В окремі розділи виділено інформацію про насиль­ницькі злочини проти осіб жіночої статі та соціально загрозливі явища — наркоманію і жебрацтво. Наведено інформацію про матеріальну шкоду від злочинів економічного спрямування та пожеж. Показники злочинності аналізуються за видами злочинів, їх проявами та соціально-демографічними ознаками в цілому по Україні і по окремих її регіонах.
Збірники ґрунтуються на даних первинного обліку і статистич­ної звітності правоохоронних органів, які постійно вдосконалюються. З метою приведення у відповідність із чинним законодавством України системи обліку злочинів, осіб, які їх скоїли, кримінальних справ, а також інформаційного забезпечення діяльнос­ті правоохоронних органів Наказом Генерального прокурора Украї­ни і Міністра внутрішніх справ України від 21 грудня 1995 року було затверджено єдині форми документів первинного обліку та інструкцію про порядок їх заповнення і подання. Наказом Мініст­ра внутрішніх справ від 9 березня 1999 року з метою вдосконален­ня та впровадження звітності в органах внутрішніх справ упрова-
джується 20 форм державної звітності і 10 форм відомчої звітності. Наказом Міністра юстиції України від 28 липня 1994 року затвер-
джується і вводиться в дію інструкція із судової статистики, якою передбачене широке коло звітності судів першої, наглядової та ка-
саційної інстанцій щодо розгляду кримінальних і цивільних справ.
Ухвалений Верховною Радою України 5 квітня 2001 року новий Кримінальний кодекс, який набув чинності з 1 вересня цього самого року, значно відрізняється від того, що діяв доти, за кількістю і змістом статей. Це змусило правоохоронні органи працювати над зміною переліку і змісту первинних документів міліції, прокуратури, судів, а також їхньої статистичної звітності (див. наступ­ну тему). Зміна структури злочинів за видами в новому Кодексі погіршує на деякий час можливості аналізу динаміки злочинності, установлення динамічних закономірностей і тенденції її зміни.
1.3. Основні галузі правової статистики
Специфічний характер правопорушень, які враховує пра­вова статистика, та особливості діяльності установ, що здійснюють контроль за ними, зумовлюють існування кількох галузей правової статистики, які утворюють її систему:
1) кримінально-правова;
2) цивільно-правова;
3) адміністративно-правова;
4) статистика прокурорського нагляду.
Кожна галузь правової статистики поділяється на окремі розділи відповідно до основних стадій кримінального, цивільного та адміністративного процесів.
1. Згідно з нормами кримінального судочинства кожна кримінальна справа з моменту її порушення до повного вирішення проходить кілька кримінально-процесуальних стадій: 1) порушення кримінальної справи; 2) попереднє розслідування; 3) передання до суду; 4) судовий розгляд; 5) провадження в порядку судового на-
гляду; 6) порушення справи за обставинами, які нещодавно відкри­лися. Кримінально-правова статистика у своїх показниках відображає всі стадії кримінального процесу, відповідно до яких поділяється так:

  • статистика попереднього розслідування, яка охоплює діяль­ність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Цей розділ містить, по-перше, облік і реєстрацію злочинів, криміналь­них справ, матеріалів про злочини, вирішених згідно з криміналь­но-правовим законодавством, а також осіб, які скоїли злочини і потерпіли від них, і, по-друге, облік заходів щодо розслідування злочинів — строки розслідування, міри попередження, відшкодування матеріальних збитків, профілактичної роботи;
  • статистика кримінального судочинства, яка відбиває діяль­ність судових органів першої, касаційної і наглядової інстанцій що­до провадження кримінального правосуддя;
  • статистика виконання вироків, яка характеризує діяльність установ кримінально-виконавчої системи з реалізації призначених судами кримінальних покарань та інших мір за скоєння злочинів.

2. Цивільно-правова статистика має на меті облік цивільно-правових спорів, що розглядаються судами загальної юрисдикції та господарськими судами, а також облік результатів їхньої діяль­ності з розгляду спорів. Цивільно-правова статистика поділяє­ться на два розділи:

  • статистику цивільного судочинства, яка висвітлює діяльність судів усіх інстанцій із розгляду цивільних спорів, а також діяльність господарських судів і нотаріату;
  • статистику виконання судових рішень, яка відбиває роботу судових виконавців щодо виконання рішень судів у цивільних справах.

3. Адміністративно-правова статистика враховує адміністративні правопорушення за окремими видами, заподіяною матеріальною шкодою, характером адміністративних стягнень, органами адміністративної юрисдикції, адміністративним судочинст­вом. Поряд із правоохоронними органами в Україні існує безліч відомчих і позавідомчих контролюючих структур, до яких належать органи залізничного, повітряного, водного і міського транспорту, санітарного, технічного, пожежного, мисливського, екологічного та іншого нагляду; митного і прикордонного контролю — суб’єкти адміністративної юрисдикції.
4. Як самостійну галузь правової статистики можна розглядати статистику прокурорського нагляду. Вона, з одного боку, вив­чає прокурорський нагляд за дотриманням законів органами слід-
ства та дізнання, які чинять правосуддя у кримінальних справах, а також нагляд за виконанням законів адміністрацією тюрем, виправно-трудових закладів, місць перебування затриманих під вар­тою, з другого — враховує діяльність прокуратури з нагляду за дотриманням законності під час вирішення цивільних справ.
Незважаючи на те, що правова статистика поділяється на окре­мі галузі, вона, по суті, завжди стосується оперативної роботи правоохоронних органів, що здійснюють кримінально-правовий, цивільно-правовий або адміністративно-правовий захист прав і інтере­сів громадян, суспільства, держави. Тому на практиці доводиться мати справу зі статистикою міліції, податкової міліції, прокуратури, служби безпеки, митної служби, судів, нотаріату, виправно-трудових установ.

Страницы [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] [ 4 ] [ 5 ] [ 6 ] [ 7 ] [ 8 ] [ 9 ] [ 10 ] [ 11 ] [ 12 ] [ 13 ] [ 14 ] [ 15 ]
[ 16 ] [ 17 ] [ 18 ] [ 19 ] [ 20 ] [ 21 ] [ 22 ] [ 23 ] [ 24 ] [ 25 ] [ 26 ] [ 27 ] [ 28 ] [ 29 ] [ 30 ] [ 31 ] [ 32 ]
[ 33 ] [ 34 ] [ 35 ] [ 36 ] [ 37 ] [ 38 ] [ 39 ] [ 40 ] [ 41 ] [ 42 ] [ 43 ] [ 44 ] [ 45 ] [ 46 ] [ 47 ] [ 48 ] [ 49 ] [ 50 ]


ВНИМАНИЕ! Содержимое сайта предназначено исключительно для ознакомления, без целей коммерческого использования. Все права принадлежат их законным правообладателям. Любое использование возможно лишь с согласия законных правообладателей. Администрация сайта не несет ответственности за возможный вред и/или убытки, возникшие или полученные в связи с использованием содержимого сайта.
© 2007-2020 BPK Group.